Справа № 205/13328/25
(3/199/7426/25)
іменем України
20 листопада 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця котрий є інвалідом 3 групи, який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
- за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 377623 від 01.07.2025, ОСОБА_1 01.07.2025 о 01:41 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, керував транспортним засобом «Opel Frontera», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор співробітника поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що дійсно 01.07.2025 приблизно о 02:00 годині він здійснював рух вулицями міста Дніпра на автомобілі «Opel Frontera», державний номерний знак НОМЕР_1 . Так, проїхавши декілька блок-постів його зупиняли працівники поліції, оскільки була комендантська година, претензій, або підозр щодо стану його сп'яніння поліцейські не мали, та він продовжував рух надалі. Так, доїхавши до вул. Донецьке шосе, 1к, його зупинив екіпаж працівників поліції, які в ході спілкування, встановили ознаки алкогольного сп'яніння. Він погоджується, що йому запропонували пройти огляд на місці за допомогою технічного приладу, однак в лікарню не пропонували проїхати. Він в свою чергу пояснював, що він військовий, має певні захворювання, серед яких і став інвалідом. Він принципово не став проходити огляд на місці, оскільки на його думку працівники поліції вели себе упереджено по відношенню до нього. Він розуміє, що це була комендантська година, працівники поліції виконували свою роботу, однак вважає, що останні і поводили себе некоректно, оскільки їм від початку і документи його особи не підійшли, а потім і безпідставно прийшли до висновку, що він нетверезий, з подальшим складанням протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а після того і переслідували його автомобіль, котрим вже керувала інша особа, в інших частинах містах. Він просить суд, звернути увагу на те, що окрім вказаного протоколу, який наразі розглядається судом, працівники поліції також склали 01.07.2025 у нічний час відносно нього ще декілька протоколів, серед яких також ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 1222 та ч. 3 ст. 173-20 КУпАП, які згідно судових рішень були закриті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Просить суд зрозуміти, що 01.07.2025 він був у стані сильного душевного хвилювання, більше такої поведінки він не повторить. Посвідчення водія йому вкрай потрібні, оскільки він має інвалідність 3 групи, йому важко передвигатися ногами, так як під час виконання бойових завдань і отримав поранення, які стали підставою для встановлення інвалідності. На даний час він не залишив службу, боронить Україну в такий важкий час, для нього це важливо. Він наполягає на тому, що йому не пропонували проїхати до лікарні, аби пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Відповідно до п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота , порушення координації рухів , порушення мови , виражене тремтіння пальців рук , різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя , поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) , звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло , сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови , почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до положень ст. 35 ЗаконуУкраїни «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, є особа, яка керує транспортним засобом.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 Правил дорожнього руху кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 377623 від 01.07.2025, ОСОБА_1 01.07.2025 о 01:41 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, керував транспортним засобом «Opel Frontera», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор співробітника поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху..
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції долучений, як доказ, який досліджений судом в ході судового розгляджу справи, DVD-R диск із відеозаписом з місця події, яка відбулася 01.07.2025 о 01:41 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, за участі водія ОСОБА_1 .
Відповідно до відеозапису, переглянутого в судовому засіданні, встановлений факт перебування ОСОБА_1 у транспортному засобі «Opel Frontera», державний номерний знак НОМЕР_1 , 01.07.2025 у нічний час за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к. В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 працівником поліції встановлена одна ознака алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, у зв'язку з чим пропонує пройти водію огляд на місці за допомогою технічного приладу «Драгер». В свою чергу ОСОБА_1 вказує, що він відмовляється проходити огляд на місці. Після чого працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов'язковим є доведення підстав для такого огляду особи.
Відповідно до положень, відображених у п. 3 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Разом з тим, суд зауважує, що порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Як убачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудного реєстратора поліцейського, водію ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, після того, коли водій відмовився проходити такий огляд на місці за допомогою технічного приладу. Інших записів, або пояснень свідків про те, що поліцейський висловив вимогу пройти огляд ОСОБА_1 в умовах медичної установи матеріли справи не містять, як і не містить фіксації того, що водій ОСОБА_1 виказав працівникам поліції свою відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в умовах закладу охорони здоров'я.
Суд констатує, що працівники поліції взагалі не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в умовах медичної установи, а тому останній не міг виказати працівникам поліції свою відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у вказаному вище порядку, як і те, що поліцейськими не було перевірено таку ознаку, як тремтіння пальців рук у водія.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів пропозиції працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в умовах медичної установи, у зв'язку з чим останній не міг виказати свою відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, тому порядок огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не є дійсним, оскільки проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а відтак матеріали справи не містять жодних інших фактичних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис не можна вважати належним і допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки під час перегляду вказаного відеозапису в судовому засіданні, встановлено суттєве порушення працівниками поліції процедури огляду на стан сп'яніння, передбаченої положеннями ст. 266 КУпАП, оскільки факт пропонування ОСОБА_1 проходження огляду у медичному закладі будь-якими технічними засобами не зафіксований. При цьому суд акцентує увагу, що рапорти працівників поліції не можуть слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення. Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 20.05.2020; справа № 524/5741/16-а), а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути єдиною підставною для притягнення до адміністративної відповідальності та не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Судом встановлено, що відповідно до п.п. 2-6,8 Порядку, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Однак, в порушення вимог Порядку, поліцейським не складено акт огляду водія на місці зупинки транспортного засобу, а копія письмового направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що звужують увагу та швидкість реакції не вручена водію ОСОБА_1 .
На переконання суду, підстав застосування до ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху до обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №377623 від 01.07.2025 не убачається.
Окрім цього, за положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України покладено обов'язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вимог коментованої норми закону при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, незважаючи на те, що у винуватість ОСОБА_1 ставиться у провину п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Суд констатує, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 заява № 926/08), на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Враховуючи вищезазначене приходжу до висновку, що суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, беручи до уваги й те, що суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд не убачає належним чином доведеної вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому суд звертає увагу на тому, що зазначені постанови ОСОБА_1 інших судів, які були закриті на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП за події, які мали місце 01.07.2025 у нічний час за участю водія ОСОБА_1 , були перевірені судом згідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, однак вказані судові рішення не можуть слугувати підставою для закриття даного провадження, з підстав того, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення (в даному випадку протокол серії ЕПР № 377623 від 01.07.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП), і лише в межах висунутого правопорушення відповідно до протоколу.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко
20.11.2025