Cправа №991/11071/25
Провадження №11-сс/991/714/25
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
13 листопада 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
підозрюваної ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2025 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Дніпра, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України,
у кримінальному провадженні № 52021000000000287 від 31 травня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.10.2025 частково задоволено клопотання старшого детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту взяття її під варту, тобто до 28.12.2025 включно; визначено підозрюваній заставу у розмірі 20 000 000 грн, у разі внесення якої строком на два місяці на ОСОБА_5 слід покласти обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду (залежно від стадії кримінального провадження); не відлучатися за межі міста Дніпро без дозволу слідчого (детектива), прокурора та суду (залежно від стадії кримінального провадження); повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (залежно від стадії кримінального провадження); утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_58 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , а також ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 ; здати на зберігання до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
На вказане рішення захисник підозрюваної ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, у яких зазначає, що ухвала - необґрунтована, невмотивована, незаконна, постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та норм матеріального права, із неповнотою судового розгляду, а висновки, викладені у її тексті, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на таке.
Сторона обвинувачення не довела існування заявлених ризиків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду встановлений тільки з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , суворість можливого покарання, пов'язані із цим негативними для неї наслідки. Наявність паспорту та поїздки за кордон не доводить жодного ризику, оскільки ОСОБА_5 поверталась до України, без повістки чи примусу приїхала до САП та отримала повідомлення про підозру, прибула до суду і жодним чином не намагалась уникати слідства та суду.
Досудове розслідування здійснюється з 2021 року, обшуки проведені в 2023 році і за цей час відсутні будь-які докази, які б підтверджували вплив ОСОБА_5 на будь-кого. Крім того, заборона на спілкуванні повністю нівелює наявність такого ризику.
Усупереч позиції захисту та вимогам ч. 4 ст. 95 КПК України суд у тексті ухвали послався на протоколи допиту свідків.
Слідчий суддя стверджує, що ОСОБА_5 отримала кошти від злочинної діяльності, як доконаний факт, що є порушенням презумпції невинуватості.
Визначаючи розмір застави, не зрозуміло з якої суми збитків виходив слідчий суддя, а також, яким чином оцінювався майновий стан колишнього чоловіка підозрюваної, її доньки, яка є студенткою, та матері-пенсіонерки. Також слідчий суддя не врахував, що, за версією слідства, ОСОБА_5 перебувала в підпорядкуванні організатора, але іншим підозрюваним визначено меншу заставу, ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, здійснює допомогу армії, її стан здоров'я, дійсний матеріальний стан та належну процесуальну поведінку.
Всупереч вимогам КПК України слідчий суддя визначив заставу лише у грошовому еквіваленті без вказівки на прожиткові мінімуми для працездатних осіб.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.10.2025 у частині визначення розміру застави ОСОБА_5 , застосувати до неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн.
У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній, прокурор САП ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , прокурора САП ОСОБА_7 , перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її вимоги є необґрунтованими.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої апеляційної скарги сторони захисту.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000287 від 31.05.2021.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у: створенні злочинної організації, керівництві такою організацією, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України; у пособництві в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах - ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.
28.10.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива НАБУ, погоджене заступником начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов до таких висновків: клопотання подане в межах предметної підсудності Вищого антикорупційного суду; зміст клопотання містить в загальних рисах усі необхідні відомості, визначені п. 1-7 ч. 1 ст. 184 КПК України; виконано вимоги ч. 2 ст. 184 КПК України; до клопотання додано документи, визначені ч. 3 ст. 184 КПК України; відповідно до ст. 42 КПК України ОСОБА_5 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні і щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу; наразі є достатньо обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень; наявні ризики того, що ОСОБА_97 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та експертів у цьому кримінальному провадженні; інші заявлені стороною обвинувачення ризики - недоведені; на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості провадження; застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації нею встановлених ризиків; слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів із моменту взяття підозрюваної під варту; ОСОБА_5 необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі більшому, ніж визначений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 20 000 000 грн; такий розмір застави є співмірним із майновим станом підозрюваної, розміром матеріальних збитків, грошових коштів, які вона могла отримати внаслідок злочинної діяльності, він є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваної, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для неї; слід визначити обов'язки, зазначені у клопотанні із певними застереженнями; такі обов'язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_5 та покладаються строком на два місяці.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Слідчий суддя встановив, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та експертів у цьому кримінальному провадженні.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним не залежно від стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливим притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим вірогідними негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування і суду слідчим суддею враховано таке: ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, тобто особливо тяжкого та тяжкого злочинів, санкції яких передбачають покарання у виді реального позбавлення волі; ОСОБА_5 має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон; із 2022 по 2025 рік 28 разів перетинала державний кордон України в різних пунктах пропуску; майновий стан підозрюваної та її близьких осіб свідчить про можливість впродовж тривалого часу ухилятися від кримінальної відповідальності із цією ж метою.
Наведене, у сукупності з обставинами кримінальних правопорушень, дає підстави вважати, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку щодо наявності вказаного ризику.
Відтак, неспроможним є довід апеляційної скарги про те, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду встановлений тільки з огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, суворість можливого покарання та пов'язані із цим негативні для неї наслідки.
Твердження апеляційної скарги про те, що наявність паспорту та досвіду поїздок за кордон не доводить ризику, оскільки ОСОБА_5 кожного разу поверталась до України, не може бути взяте до уваги, оскільки ці обставини мали місце до її притягнення до кримінальної відповідальності.
Посилання апеляційної скарги на належну процесуальну поведінку підозрюваної та відсутність її спроб протидіяти досудовому розслідуванню, не може стверджувати відсутність ризику переховування з огляду на можливу адаптованість підозрюваної до перебування поза межами України та можливу суворість покарання.
Згідно зі сталою судовою практикою (постанови ВП ВС від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 22.01.2019 у справі № 800/454/17 та від 03.06.2021 у справі № 11-396сап20), а також практикою ЄСПЛ (рішення у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97, п. 38) гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме в кримінально-правовому сенсі.
А відтак, висновок слідчого судді, що ОСОБА_5 може використати грошові кошти, отримані внаслідок здійснення злочинної діяльності, не є висновком слідчого судді про винуватість ОСОБА_5 та не порушує презумпцію невинуватості.
Обґрунтовуючи ризик впливу ОСОБА_5 на свідків, інших підозрюваних та експертів у цьому провадженні, слідчий суддя врахував такі обставини: встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні; що цей ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх; не будучи обмеженою у спілкуванні зі свідками, ОСОБА_5 може безпосередньо, а також використовуючи зв'язки із іншими особами, впливати на свідків з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі; на цей час підозрюваній стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допитів свідків, а тому, вона знатиме не лише повні їхні дані, а й зміст наданих ними свідчень; ОСОБА_5 з метою узгодження показань чи прийняття рішень про відмову від їх надання, особисто чи опосередковано може впливати на відшуканих ОСОБА_98 осіб; особи, які входять до злочинної організації можуть узгоджувати свої дії з метою уникнення кримінальної відповідальності, зокрема шляхом зміни показань та узгодження спільної лінії захисту; зважаючи на імовірну роль ОСОБА_5 у ієрархічні структурі злочинної організацію, вона може здійснювати вплив на інших підозрюваних; до матеріалів клопотання долучено 6 висновків експертів за результатами судово-економічних експертиз.
Із огляду на наведене правильним є висновок слідчого судді про достатню вірогідність ризику впливу підозрюваної на свідків, інших підозрюваних та експертів у цьому провадженні.
Посилання апеляційної скарги на те, що досудове розслідування здійснюється з 2021 року, обшуки проведені в 2023 році і за цей час відсутні докази, які б підтверджували вплив ОСОБА_5 на будь-кого, неспроможні, так як не виключена можливість у ході подальшого досудового розслідування встановлення нових свідків та виявлення інших підозрюваних (членів імовірної злочинної організації).
Крім того, твердження апеляційної скарги про те, що заборона на спілкуванні повністю нівелює наявність такого ризику, помилкове, адже незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрювану як на особу, причетну до вчинення кримінальних правопорушень, так і не встановлених органом досудового розслідування на даний час свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження.
Довід апеляційної скарги про те, що усупереч позиції сторони захисту та вимогам ч. 4 ст. 95 КПК України слідчий суддя у тексті ухвали послався на протоколи допиту свідків, є безпідставним.
Так, згідно із ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 КПК України до клопотання про застосування запобіжного заходу клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Згідно із ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Відтак, оскільки слідчий суддя не обґрунтовував свої висновки показаннями свідків, а лише послався на протоколи їхніх допитів, а прокурор та захисник не подавали клопотання про допит свідків, нема підстав вважати, що слідчий суддя порушив вищевказані норми КПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що встановивши наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, а також ризиків, слідчий суддя дійшов до правильного висновку про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу.
Обираючи запобіжний захід, слідчий суддя врахував таке: надані відомості, які свідчать про вагомість доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України; злочини, у вчиненні яких підозрюється остання, належать до тяжких та особливо тяжких; на день розгляду клопотання ОСОБА_5 виповнилося 40 років; надані дані про її стан здоров'я, майновий, сімейний стан, наявність у неї на утриманні матері 1959 року народження, бабусі 1929 року народження та доньки, яка наразі є студенткою 4 курсу (форма навчання - денна, контрактна); згідно з відомостями про нараховані доходи, наданими Державною податковою службою України, ОСОБА_5 займається підприємницькою діяльністю, є адвокатом, має ряд подяк за допомогу та підтримку Збройним Силам України, не судима; відсутні відомості щодо застосування раніше до підозрюваної запобіжних заходів чи наявність повідомлення їй про підозру про вчинення іншого кримінального правопорушення; згідно з поданими матеріалами клопотання безпідставне завищення податкового кредиту з ПДВ призвело до ненадходження до Державного бюджету України ПДВ у сумі 15 128 164 грн, та обґрунтовано визнав, що застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації нею встановлених ризиків і забезпечення належної процесуальної поведінки.
Із огляду на наведене безпідставним є твердження апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, здійснює допомогу армії, її стан здоров'я, дійсний матеріальний стан та належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Головним критерієм, за яким має бути визначений розмір застави є його достатність для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
У рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.
Аналогічно, у рішенні у справі «Істоміна проти України» зазначено, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, має на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, завдані ними збитки, майновий стан ОСОБА_5 та наближених до неї осіб, реальність та ймовірність реалізації підозрюваною встановлених ризиків, її професійне, особисте оточення та ділові зв'язки.
Так у власності ОСОБА_5 перебуває:
- земельна ділянка, площею 0,12 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 6310136600:10:001:0169;
- автобус Mercedes-Benz 412D, 1996 року випуску;
- мотоцикл HONDA NC 700D, 2013 року випуску.
Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих фізичними особами, у період із 2005 по 2025 рік ОСОБА_5 отримала 10 271 442 грн «Доходів, нарахованих податковими агентами», із яких майже половина у 2025 році - 4 013 707 грн. Також, ОСОБА_5 отримала 21 249 219 грн від підприємницької діяльності, із яких основна частина за останні 4 роки (у 2022 році - 6 626 525 грн, у 2023 - 5 996 103 грн, у 2024 - 7 529 078 грн, по 2 квартал 2025 року - 1 063 523 грн). Також, ОСОБА_5 отримала 4 468 930 грн «Доходів, самостійно задекларованих фізичною особою».
Окрім цього, слідчий суддя взяв до уваги майновий стан чоловіка ОСОБА_5 - ОСОБА_99 , у власності якого перебуває:
- садовий будинок площею 211,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 ;
- автомобіль Tesla Model Y, 2023 року випуску.
За період із 2019 по 2025 рік її чоловік отримав доходи, задекларовані від підприємницької діяльності у сумі - 5 096 312 грн. Доходи, нараховані податковими агентами, складають 1 883 741 грн.
У власності доньки підозрюваної перебуває:
- автомобіль Tesla Model Y, 2023 року випуску.
У власності матері ОСОБА_5 - ОСОБА_100 перебуває:
- земельна ділянка, площею 0,042 га, кадастровий номер: 1221455800:01:088:0227 (право власності зареєстровано 26.02.2025 на підставі договору дарування);
- земельна ділянка, площею 0,041 га, кадастровий номер 1221455800:01:088:0144 (право власності зареєстровано 26.02.2025 на підставі договору дарування);
- гаражі 350 та НОМЕР_1 , площею по 16,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 гаражно-будівельний кооператив (право власності зареєстровано 07.12.2022);
- квартира, площею 51 кв.м у місті Дніпро (право власності зареєстровано 17.05.2023 на підставі договору дарування);
- квартира, площею 45,6 кв.м у місті Дніпро (право власності зареєстровано 17.05.2023 на підставі договору дарування);
- квартира, площею 45,4 кв.м у місті Дніпро (право власності зареєстровано 17.05.2023 на підставі договору дарування);
- приміщення № 2 магазину, площею 70,1 кв.м у місті Дніпро (право власності зареєстровано 17.05.2023 на підставі договору дарування);
- квартира, площею 48,6 кв.м у місті Дніпро;
- нежитлове приміщення, площею 98,4 кв.м у місті Дніпро (право власності зареєстровано 15.07.2021);
- квартира, площею 50,8 кв.м у місті Дніпро;
- автомобіль LEXUS ES 250, 2017 року випуску.
У зв'язку з викладеним слідчий суддя дійшов до правильного висновку, що, зважаючи на обставини можливого вчинення злочинів, розмір матеріальних збитків, завданих Державному бюджету України, та грошових коштів, які ОСОБА_5 могла отримати внаслідок злочинної діяльності, її достатньо забезпечений майновий стан, а також близьких осіб, необхідно вийти за межі, передбачені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, під час визначенні застави.
При цьому, колегія суддів вважає доцільною оцінку слідчим суддею наявних матеріальних активів близьких осіб підозрюваної - чоловіка, доньки та матері з огляду на те, що практика ЄСПЛ не заперечує врахування кола оточення особи при визначенні розміру застави, а також згідно із ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самою ОСОБА_5 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Тому слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги особисту власність близького кола оточення ОСОБА_5 .
Водночас, посилання апеляційної скарги на неврахування слідчим суддею факту розлучення ОСОБА_5 із ОСОБА_101 є неспроможними, так як матеріали провадження не містять доказів того, що внаслідок розірвання шлюбу майно ОСОБА_5 та ОСОБА_99 втратило статус спільної сумісної власності подружжя.
Твердження апеляційної скарги про те, що не зрозуміло, із якої суми збитків виходив слідчий суддя, визначаючи розмір застави, є безпідставним, так як до матеріалів клопотання, долучені висновки експертів від 11.12.2024 № 1041/77801 за результатами судово-економічної експертизи, від 17.12.2024 № 1041/79801 за результатами судово-економічної експертизи, від 04.12.2024 № 1041/76701 за результатами судово-економічної експертизи, від 06.12.2024 № 1041/76801 за результатами судово-економічної експертизи, від 09.12.2024 № 1041/77701 за результатами судово-економічної експертизи, від 13.12.2024 № 1041/79701 за результатами судово-економічної експертизи, яким визначено збитки, встановлені на цьому етапі кримінального провадження.
Не можуть бути взяті до уваги посилання апеляційної скарги на те, що слідчий суддя не врахував, що, за версією слідства, ОСОБА_5 перебувала в підпорядкуванні організатора, але іншим підозрюваним визначено меншу заставу, адже відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Неспроможним є покликання апеляційної скарги на те, що всупереч вимогам КПК України слідчий суддя визначив заставу лише у грошовому еквіваленті без вказівки на прожиткові мінімуми для працездатних осіб, адже для виключних випадків визначення розміру застави положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено тільки нижню межу - більшу за вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому визначення вищої межі у розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб ця норма не встановлює. А відтак, визначення застави в грошовому еквіваленті не порушує вимог ч. 5 ст. 182 КПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3