Справа № 991/9023/25
Провадження №11-кп/991/170/25
17 листопада 2025 року м. Київ
Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні № 52025000000000493 від 02.09.2025,
Вироком Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості від 02 вересня 2025 року між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади керівника та заступника керівника територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, а також інші посади в цій установі, пов'язані із здійсненням підготовки, підписання, візування розпорядчих документів щодо розпорядженням землями на строк 2 (два) роки.
На підставі частини 2 статті 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання, встановлено іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік, з покладанням на неї обов'язків, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
07 листопада 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 , в якій вона просить вирок скасувати та направити кримінальне провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку. Вважає, що оскаржуваний вирок впливає на її майнові зобов'язання перед державою.
З апеляційної скарги вбачається, що 02 вересня 2025 року прокурором САП прийнято рішення про виділення з об'єднаного кримінального провадження № 52017000000000841 кримінальне провадження № 52025000000000493 щодо ОСОБА_4 з метою затвердження судом угоди про визнання винуватості.
07 та 08 жовтня 2025 року ОСОБА_2 та іншим підозрюваним у кримінальному провадженні № 52017000000000841 вручено обвинувальний акт. Стороною обвинувачення встановлено спільну участь ОСОБА_4 та ще 8 осіб, серед яких ОСОБА_5 , внаслідок якої державі завдано шкоду у зв'язку з вибуттям з державної власності землі на суму 1 123 331 337 грн. Апелянт переконана, що відповідно до принципу солідарної відповідальності, ОСОБА_4 зобов'язана відшкодувати державі частку заподіяної шкоди, що становить 124,8 млн. грн. Оскільки з нею вироком затверджено угоду, її невідшкодована частка заподіяної шкоди тепер підлягає до відшкодування пропорційно іншими обвинуваченими, що прямо впливає на їх розмір майнових зобов'язань перед державою.
Перевіривши матеріали провадження вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню з наступних підстав.
Відповідно до п. 8 ч.2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.
Особливості оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості передбачено ч. 4 ст. 394 КПК України. Зокрема, вирок може бути оскаржено: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Згідно правового висновку, наведеного в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (у справі № 639/2837/19, провадження №51-5394кмо19) оскарження вироку іншими особами (захисником чи представником іншої особи) можливо за наявності двох підстав: у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволять судді при вирішенні питання про відкриття провадження з впевненістю ідентифікувати іншу особу; вирок має стосуватись прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Згідно висновків, викладених в постанові Об'єднаної Палати Верховного суду від 06.12.2021 у справі №654/1820/18 при вирішенні питання чи відноситься особа, яка подала скаргу, до суб'єктів апеляційного оскарження, визначених п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України, апеляційному суду необхідно встановити, чи може оскаржене судове рішення вплинути на обсяг прав і свобод або зачіпати інтереси особи, під якими слід розуміти не просто зацікавленість у рішенні суду, а такі істотні інтереси, які на практиці можуть бути (мають бути) захищені шляхом перегляду вищим судом оскарженого судового рішення. Тобто належить визначитися чи спроможна ця особа з урахуванням норм процесуального закону захистити свої права, свободи та інтереси в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку щодо іншої особи.
У вироку не зазначено жодних даних, які б дали змогу ідентифікувати особу, яка подала апеляційну скаргу.
З тексту апеляційної скарги вбачається, що перевірка законності дій ОСОБА_2 здійснюється в іншому кримінальному провадженні (№ 52017000000000841), в межах якого така особа й наділена процесуальними правами щодо захисту своїх прав, свобод та законних інтересів, які, на її думку, порушені оскаржуваним вироком. За таких обставин, вважаю, що ОСОБА_2 спроможна захистити свої права, свободи та законні інтереси в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку щодо ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Вирок, на який подано апеляційну скаргу, не містить жодних відомостей щодо апелянта та не порушує її прав і законних інтересів.
ОСОБА_2 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду від 07.10.2025 у відповідності до вимог статей 393, 394 КПК України.
Враховуючи наведені обставини, а також положення п.2 ч.3 ст.399 КПК України, апеляційну скаргу належить повернути, оскільки вона подана особою, яка не має права на її подання.
Керуючись ст.ст. 393, 399 КПК України, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні № 52025000000000493 від 02.09.2025 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1