Вирок від 19.11.2025 по справі 761/9536/23

Справа № 761/9536/23

Провадження № 1-кп/991/91/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021000000001761, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернігів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; з вищою освітою; на момент інкримінованих подій обіймав посаду старшого оперуповноваженого третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; учасника бойових дій; одруженого, маючого неповнолітню дитину; не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Донецьк, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ; з вищою освітою; на момент інкримінованих подій обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також виконуючого обов'язки третього відділу цього Управління; одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей; не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України

ВСТАНОВИВ:

1. Рух кримінального провадження

Сформульоване в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 обвинувачення містить посилання на вчинення обвинуваченими дій у співучасті з іншою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме судове провадження, в якому судом не ухвалено остаточного судового рішення. Тому для встановлення ознак складу кримінального правопорушення та з метою недопущення порушення принципу презумпції невинуватості щодо інших осіб (за версією сторони обвинувачення - співучасників кримінальних правопорушень), суд використовує їх деперсоніфіковані дані.

20.03.2023 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021000000001761 за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, та обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, надійшов на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.05.2023 матеріали кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 з відповідним поданням направлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 для вирішення питання про звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі також - ККС ВС) з приводу направлення вказаного кримінального провадження з ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.07.2023 матеріали кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 з відповідним поданням направлено до ККС ВС для вирішення питання щодо його направлення з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних.

Ухвалою ККС ВС від 08.08.2023 кримінальне провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 передано на розгляд із ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

15.08.2023 на виконання ухвали ККС ВС від 08.08.2023 матеріали вищезазначеного кримінального провадження надійшли на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 16.08.2023 в межах кримінального провадження призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.12.2023 обвинувальний акт було призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 06.12.2023 було зупинено судове провадження відносно ОСОБА_1, який обвинувачується за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України до його звільнення з військової служби. Зобов'язано обвинуваченого ОСОБА_1 повідомити про закінчення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.

Виділено з кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 в окреме провадження матеріали в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України. Матеріали виділеного провадження передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління документообігу та організаційного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_7 для виконання дій відповідно до ст. 35 КПК України.

Цією ж ухвалою від 06.12.2023 було постановлено продовжити судовий розгляд кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 в частині обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

2. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і визнане судом недоведеним, та підстави для виправдання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та визнано судом недоведеним

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення був службовою особою правоохоронного органу та обіймав посаду старшого оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі також - ДБР).

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент вчинення кримінального правопорушення також був службовою особою правоохоронного органу та обіймав керівну посаду ІНФОРМАЦІЯ_8 .

15.08.2021, більш точний час досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_11 через засоби мобільного зв'язку за допомогою месенджера «WhatsApp» зателефонував на абонентський номер НОМЕР_1 ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запропонувавши останньому роботу, назвавшись при цьому працівником Державного бюро розслідувань та повідомив про те, що деталі роботи будуть названі під час зустрічі у м. Києві.

З метою спонукання ОСОБА_15 до позитивного рішення щодо приїзду до м. Київ та обговорення умов запропонованої роботи, ОСОБА_11 надіслав ОСОБА_15 грошовий переказ на картку ІНФОРМАЦІЯ_10 за номером НОМЕР_2 , яка належала знайомому товариша ОСОБА_15 .

Після отримання ОСОБА_15 грошових коштів, які були направлені ОСОБА_11 , він придбав залізничний квиток та вирушив до м. Києва.

Під час заздалегідь обумовленої зустрічі у АДРЕСА_5 , на яку з'явилися ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , а також його керівник ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_12 , останні запропонували ОСОБА_15 надавати допомогу в оперативно-розшуковій діяльності.

Після цього, 15.08.2021 ОСОБА_11 звернувся до ОСОБА_16 з метою організації іншої зустрічі у місті Києві в найближчий час.

19.08.2021 прибувши до м. Київ, ОСОБА_15 зустрівся з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у закладі громадського харчування, за адресою: АДРЕСА_5 . Під час спільної зустрічі, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 довідалися від ОСОБА_15 про наявність в останнього доброго знайомого - заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 .

У цей час в ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виник злочинний умисел, спрямований на здійснення провокації підкупу заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 , шляхом прийняття останнім пропозиції та одержання неправомірної вигоди за сприяння у вирішенні питання щодо скасування арешту з земельної ділянки, розташованої в Турківському районі Львівської області, накладеного в рамках кримінального провадження, з метою його подальшого незаконного викриття.

Так, 19.08.2021 за вищевказаних обставин, перебуваючи у закладі громадського харчування АДРЕСА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 переслідуючи злочинний намір, надали ОСОБА_15 вказівку ініціативно та самостійно звернутися до ОСОБА_17 з метою придбання земельної ділянки у Турківському районі Львівської області, на яку накладено арешт, за грошову винагороду.

У відповідь на вказану пропозицію ОСОБА_17 повідомив, що придбання земельної ділянки має відбутися відповідно до вимог чинного законодавства. Під час даної розмови, виконуючи вказівки працівників Державного бюро розслідувань - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_15 здійснив аудіозапис вказаної розмови із ОСОБА_17 та направив аудіо-файл розмови ОСОБА_11 .

17.09.2021 ОСОБА_15 перебуваючи в м. Львові на проспекті Шевченка, виконуючи вказівку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , близько 11 год. 00 хв. попросив ОСОБА_17 допомогти дізнатися про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100100011307, процесуальне керівництво у якому здійснюють прокурори Шевченківської окружної прокуратури м. Києва та ініціювати скасування арешту з земельної ділянки з кадастровим номером № 3222457400:04:003:0247, який накладено ІНФОРМАЦІЯ_12 .

В подальшому 28.09.2021 ОСОБА_15 , виконуючи доручення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зателефонував та завуальовано запропонував ОСОБА_17 5000 доларів США за допомогу у вирішенні питання щодо скасування арешту з земельної ділянки з кадастровим номером № 3222457400:04:003:0247.

З огляду на викладене ОСОБА_17 відмовився від пропозиції та невідкладно повідомив керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 про вказані обставини.

18.10.2021 ОСОБА_11 із використанням можливостей месенджеру «WhatsApp» звернувся до ОСОБА_15 та в черговий раз запропонував прибути до м. Києва з метою обговорення певних робочих питань. Після прибуття до м. Києва, ОСОБА_15 зустрівся із ОСОБА_11 на перехресті вулиць С. Петлюри та Жилянської. Під час означеної зустрічі ОСОБА_11 зазначив, що громадянину ОСОБА_1 необхідна допомога у вирішенні питання стосовно зняття арешту з належної йому земельної ділянки у Київській області. При цьому, він зауважив, що питанням організації зняття арешту із вказаного об'єкта нерухомості має зайнятися саме знайомий ОСОБА_15 - ОСОБА_17 . Для обговорення своїх злочинних намірів, спрямованих на провокацію підкупу зазначеного працівника прокуратури, ОСОБА_11 завів та супроводив ОСОБА_15 до службового кабінету ІНФОРМАЦІЯ_13 , за адресою: АДРЕСА_6 . Під час бесіди з ОСОБА_15 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазначили, що начебто прокурора, який здійснює нагляд за їх роботою, не влаштувала позиція ОСОБА_17 , яка стосувалася відмови від зняття арешту з земельної ділянки у незаконний спосіб.

Також, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , розуміючи незаконність своїх дій та законну правову позицію ОСОБА_17 , вчинили за пособництва ОСОБА_1 умисні дії, спрямовані на зловживання впливом з метою подальшої провокації підкупу ОСОБА_17 та його незаконного викриття і організували передачу ОСОБА_1 грошових коштів, в сумі 2150 євро, 300 доларів США та 2000 грн, ОСОБА_15 для подальшої їх передачі ОСОБА_17 , як неправомірної вигоди за вчинення останнім дій щодо зняття арешту з земельної ділянки, належної ОСОБА_1

В подальшому 21.10.2021 близько 12 год. 20 хв. ОСОБА_11 , попередньо узгодивши час та місце, зустрівся з ОСОБА_1 та ОСОБА_15 в АДРЕСА_7 , біля закладу харчування « ІНФОРМАЦІЯ_14 ».

При цьому, ОСОБА_11 , розуміючи незаконність своїх дій та законну правову позицію ОСОБА_17 , повторно вчинив за пособництва ОСОБА_1 умисні дії, спрямовані на зловживання впливом з метою подальшої провокації підкупу ОСОБА_17 та його незаконного викриття і організував передачу ОСОБА_1 грошових коштів, в сумі 2200 євро для подальшої передачі ОСОБА_17 , як неправомірної вигоди, в загальній сумі 5000 доларів США, за вчинення останнім дій щодо зняття арешту з земельної ділянки, належної ОСОБА_1

При цьому, з метою отримання від ОСОБА_17 згоди на отримання неправомірної вигоди та зловживання впливом за зняття арешту, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надавали ОСОБА_15 вказівки передати грошові кошти ОСОБА_17 .

Таким чином, ОСОБА_11 пред'явлено обвинувачення у вчиненні: 1) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, а саме у провокації підкупу, тобто діях службової особи з підбурення особи на прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто прийняв пропозицію, обіцянку та одержав таку вигоду, вчинене службовою особою правоохоронного органу; 2) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме у зловживанні впливом, тобто у пропозиції та наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

У свою чергу, ОСОБА_12 пред'явлено обвинувачення у вчиненні: 1) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, а саме у провокації підкупу, тобто діях службової особи з підбурення особи на прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто прийняв пропозицію, обіцянку та одержав таку вигоду, вчинене службовою особою правоохоронного органу; 2) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме у зловживанні впливом, тобто у пропозиції та наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Підстави для виправдання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

За результатами повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого судового розгляду судом було встановлено обставини для виправдання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а саме:

2) як з урахуванням висновків про провокацію злочину, так і без їх врахування, стороною обвинувачення «поза розумним сумнівом» не доведено наявність в діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України;

4) обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, складений, затверджений, вручений та направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, що з урахуванням категорії інкримінованих злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими злочинами проти життя, здоров'я особи, вказує на наявність передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження.

Більш детально вищезазначені обставини та висновки суду щодо них проаналізовані і викладені відповідно у наступних пунктах цього вироку.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України суд у межах даного кримінального провадження ухвалює виправдувальний вирок щодо пред'явленого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачення у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

3. Позиції учасників кримінального провадження

3.1. Правова позиція сторони обвинувачення

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений старшим слідчим 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_18 та затверджений 17.03.2023 прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 .

У судових дебатах прокурор стверджував, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , будучи службовими особами правоохоронного органу - ІНФОРМАЦІЯ_13 , вчинили дії з підбурення заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 на прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди за сприяння у вирішенні питання щодо скасування арешту земельної ділянки, розташованої в Київській області, щоб потім викрити його, як такого, що прийняв пропозицію, обіцянку та одержав таку вигоду, а також дії з висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди в загальній сумі 5 000 доларів США вказаній особі, яка обіцяє (погоджується) за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, щодо зняття арешту із зазначеної земельної ділянки, належної ОСОБА_1

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , будучи наділеними спеціальними владними повноваженнями, замість їх законного використання для захисту прав і свобод громадян, допустили грубе порушення присяги та закону, використавши службові повноваження для вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Прокурор вважав, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення наявності в діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України. Досліджені докази є належними, достовірними, допустимими та достатніми для доведення винуватості обвинувачених. Докази сторони обвинувачення не викликають сумніву у їх достовірності, оскільки взаємно підтверджуються, узгоджуються між собою, а також оскільки здобуті у встановленому законом порядку та є об'єктивними.

Прокурор підтвердив, що усі досліджені докази відкриті стороною обвинувачення стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України завчасно, відтак сторона захисту мала достатній час і можливість, щоб підготуватися до захисту, спростувати докази та обґрунтувати свою позицію. Досудове розслідування кримінального провадження здійснювалося відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Усі слідчі та процесуальні дії проводилися уповноваженими особами в порядку, передбаченому КПК України. Внаслідок цього заперечення сторони захисту проти належності та допустимості доказів є необґрунтованими.

На думку прокурора, заперечення обвинуваченими своєї винуватості, висунуті доводи захисту не спростовують пред'явленого обвинувачення, оскільки показання обвинувачених та заперечення сторони захисту суперечать встановленим у справі обставинам і дослідженим доказам. Крім того, прокурор просив врахувати, що обвинувачені систематично намагалися ввести в оману як орган досудового розслідування, так і суд, оскільки змінювали показання, висували суперечливі версії подій, заперечували очевидні факти, що підтверджені здобутими доказами у кримінальному провадженні, під час допиту в суді відмовлялися давати відповіді на питання сторони обвинувачення, усвідомлюючи, що це може зашкодити їх правовій позиції. На переконання прокурора, така поведінка обвинувачених свідчить про усвідомлення ними протиправності своїх дій і є додатковою обставиною, що характеризує їх як осіб, які намагаються уникнути кримінальної відповідальності шляхом дезінформації та викривлення реальних обставин справи.

Прокурор просив визнати ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 369-2 КК України - у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 370 КК України - у виді 5 років позбавлення волі зі штрафом у розмірі сімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 грн. З урахуванням ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі зі штрафом у розмірі сімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Прокурор просив визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 369-2 КК України - у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 370 КК України - у виді 5 років позбавлення волі зі штрафом сімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 грн. З урахуванням ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі зі штрафом у розмірі сімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання розподілу процесуальних витрат та правової долі речових доказів прокурор просив вирішити відповідно до вимог процесуального законодавства.

3.2. Правова позиція сторони захисту

Під час судового розгляду ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заявили про свою невинуватість, зазначивши про відсутність в їх діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, оскільки пред'явлене обвинувачення є необґрунтованим, не відповідає реальним фактичним обставинам, ґрунтується на недопустимих доказах, у тому числі здобутих внаслідок провокативних дій ОСОБА_15 , який на постійній основні за грошову винагороду співпрацює з правоохоронними органами з приводу викриття осіб на вчиненні правопорушень, а саме кримінальне провадження здійснювалося з численними порушеннями вимог КПК України та є результатом конфлікту між ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 та ІНФОРМАЦІЯ_17 .

На підтвердження своєї невинуватості ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було надано показання, зміст яких викладено у п. 5.2, 5.3 цього вироку.

З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , стверджуючи про свою невинуватість у вчиненні інкримінованих правопорушень, відсутність в їх діях складу кримінальних правопорушень, а також про недопустимість доказів, здобутих у тому числі внаслідок провокативних дій ОСОБА_15 , наполягали на необхідності ухвалення судом виправдувального вироку.

Додатково до цього захисником ОСОБА_13 висловлено позицію сторони захисту, згідно з якою пред'явлене ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, є необґрунтованим, безпідставним та надуманим, а також таким, що ґрунтується на недопустимих доказах, здобутих у тому числі внаслідок провокації злочину.

Сторона захисту акцентувала увагу на тому, що як кримінальне провадження, так і події, які стали підставою для пред'явлення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, є результатом провокації з боку ОСОБА_15 , який діяв під контролем правоохоронних органів. До літа 2021 року, коли з'явився ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не були знайомі ані з ОСОБА_15 , ані з ОСОБА_17 та не здійснювали жодних дій щодо документування можливої протиправної діяльності ОСОБА_17 , а також дії щодо скасування арешту земельної ділянки, яка розташована у Львівській області та про яку зазначається в обвинувальному акті. Саме ОСОБА_15 через свої зв'язки попросив його звести з представниками ІНФОРМАЦІЯ_13 для повідомлення інформації про корупційну діяльність заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 , який начебто вимагав у нього неправомірну вигоду за вирішення питання щодо якоїсь земельної ділянки у Львівській області.

Попри це після початку спілкування з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ОСОБА_15 був залучений до документування протиправної діяльності в зовсім інших напрямках, наприклад, лісництві, оскільки спілкування ОСОБА_15 з ОСОБА_17 щодо невідомої земельної ділянки в Львівській області не тільки не знаходило свого підтвердження, але і мало провокативний характер, про що ОСОБА_11 неодноразово повідомляв ОСОБА_15 , зазначаючи про необхідність реальної ситуації.

ОСОБА_15 у своїх показаннях наполягав на тому, що ОСОБА_17 був його товаришем, і він не хотів його викривати на вчиненні кримінального правопорушення, однак, на думку захисту, це не відповідає дійсності, оскільки саме ОСОБА_15 звернувся до представників ІНФОРМАЦІЯ_13 з повідомленням про корупцію в ІНФОРМАЦІЯ_18 , у тому числі з повідомленням про корупційну діяльність ОСОБА_17 .

На переконання сторони захисту, ОСОБА_15 був пасткою для ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки завдання ОСОБА_15 полягало в тому, щоб використати всі можливі ситуації, у тому числі видуманого характеру, та засоби для провокації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на здійснення перевірки щодо корупційної діяльності ОСОБА_17 . Для цього спеціально було видумано історію із земельною ділянкою в Львівській області, проблематика якої передбачала можливість корупційного прояву та входила до повноважень ОСОБА_17 . Саме на ОСОБА_15 покладалася роль підігравати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по мірі перевірки інформації щодо ОСОБА_17 шляхом імітування обставин вчинення корупційного злочину і зберігати їх інтерес до роботи в цьому напрямку.

Як наслідок - 1) кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було розпочато безпідставно та за видуманими обставинами, які, до того ж, отримали завищену попередню правову кваліфікацію, що дало можливість отримати дозвіл на проведення НСРД відносно обвинувачених; 2) кримінальне провадження було приховано Офісом Генерального прокурора від належного органу досудового розслідування - ТУ ДБР, розташованому у м. Києві, а досудове розслідування до передачі кримінального провадження до ІНФОРМАЦІЯ_19 фактично здійснювалося ІНФОРМАЦІЯ_15 ; 3) через видуманий характер причин звернення ОСОБА_15 до представників ДБР майже місяць кримінальне провадження без жодного руху перебувало в ІНФОРМАЦІЯ_15 та тільки у вересні 2021 року, коли з'явився ОСОБА_1 та розпочалися зовсім інші фактичні обставини, досудове розслідування розпочало активно здійснюватися і предметом цього розслідування були саме нові фактичні обставини; 4) саме ОСОБА_15 говорив, що ОСОБА_17 готовий допомогти у вирішенні ситуації ОСОБА_1, не надаючи жодного підтвердження цим обставинам, і при цьому зазначав, що розмір неправомірної вигоди має бути озвучений ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Сторона захисту звернула увагу, що стороною обвинувачення жодним чином не було прокоментовано доводи щодо наявності провокації злочину в межах даного кримінального провадження, а також не надано оцінку доказам сторони захисту, з яких вбачається неодноразова участь ОСОБА_15 в інших кримінальних провадженнях, у тому числі провадженнях, в яких ККС ВС було констатовано вчинення злочину внаслідок провокативних дій ОСОБА_15 .

Сторона захисту підтримала раніше озвучені доводи щодо недопустимості доказів сторони обвинувачення, зокрема: 1) докази були фактично зібрані внаслідок проведення досудового розслідування прокурорами ІНФОРМАЦІЯ_15 без передачі кримінального провадження належному органу досудового розслідування; 2) матеріали НСРД є результатом активних дій ОСОБА_15 , який за вказівкою ІНФОРМАЦІЯ_15 здійснював запис розмов з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; 3) надані диски та записані на них матеріали НСРД не є оригінальними.

Захисник ОСОБА_13 також зазначив, що під час підготовчого провадження судом було відмовлено у закритті кримінального провадження з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, що було обумовлено відсутністю у розпорядженні суду всіх матеріалів досудового розслідування. У зв'язку із завершенням судового розгляду та дослідженням всіх матеріалів досудового розслідування сторона захисту просила надати повторну оцінку раніше висловленим доводам щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження.

Сторона захисту наполягала на відсутності в діях ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, оскільки ті обставини, що ОСОБА_17 начебто погодився допомогти у вирішенні ситуації ОСОБА_1 в обмін на отримання неправомірної вигоди, жодним чином не пов'язані та не є наслідком дій ОСОБА_11 і ОСОБА_12 . Натомість дії останніх були спрямовані не на провокування ОСОБА_17 на вчинення корупційного кримінального правопорушення та його викриття на цьому, а на перевірку та фіксацію інформації, яку повідомляв сам ОСОБА_15 , стверджуючи про те, що ОСОБА_17 на постійній основі вчиняє корупційні кримінальні правопорушення.

Сторона захисту також звернула увагу, що під час судового розгляду нею вживалися заходи щодо доведення недостовірності показань ОСОБА_15 та провокації ним подій, які стали предметом даного кримінального провадження. З цією метою сторона захисту клопотала перед судом про проведення одночасного допиту ОСОБА_15 та ОСОБА_17 . Однак попри вжиті сторонами кримінального провадження та судом заходи провести запланований допит не вдалося, оскільки ОСОБА_15 систематично без будь-яких поважних причин припинив з'являтися до суду, а сторона обвинувачення, свідком якої був ОСОБА_15 , втратила зв'язок з останнім.

Враховуючи 1) спровокованість події кримінального правопорушення, 2) штучний характер даного кримінального провадження, яке є результатом конфлікту правоохоронних органів, 3) допущені під час досудового розслідування процесуальні порушення, які призвели до недопустимості доказів, покладених в основу пред'явленого та сфальсифікованого обвинувачення, а також до спливу строків досудового розслідування, 4) наявність передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження, 5) відсутність в діях ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ознак складу інкримінованих правопорушень, захисник ОСОБА_13 у своїй захисній промові наполягав на ухваленні виправдувального вироку з підстав відсутності в діях обвинувачених складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

4. Правова оцінка судом положень закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачено відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369-2, ч. 2 ст. 370 КК України

4.1. Щодо відповідальності за зловживання впливом (ст. 369-2 КК України)

У ч. 1 ст. 369-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за зловживання впливом, а саме за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно примітки до ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

Таким чином, приписами ч. 1 ст. 369-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення активного підкупу.

Суб'єкт вказаного кримінального правопорушення є загальним, тобто фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

При цьому суб'єктом пасивного підкупу (особою, яка за надання неправомірної вигоди погоджується здійснити зловживання впливом) може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює активний підкуп, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (постанова ККС ВС від 29.03.2021 року у справі № 554/5090/16-к; провадження № 51-1878кмо20).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, за якого суб'єкт активного підкупу усвідомлює, що здійснює підкуп суб'єкта пасивного підкупу, який, на переконання суб'єкта активного підкупу, має реальну можливість впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Об'єктивна сторона злочину характеризується наявністю альтернативно визначених дій суб'єкта активного підкупу по відношенню до суб'єкта пасивного підкупу: 1) пропозиція надати суб'єкту пасивного підкупу або третій особі неправомірну вигоду; 2) обіцянка надати суб'єкту пасивного підкупу або третій особі неправомірну вигоду; 3) надання суб'єкту пасивного підкупу або третій особі неправомірної вигоди.

Зміст дій, які полягають у пропозиції та обіцянці надання неправомірної вигоди, розкривається у ч. 3 Примітки до ст. 354 КК України. Так, згідно вказаного нормативного припису під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3 - 370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

При вчиненні всіх зазначених дій неправомірна вигода має спеціальне призначення - пропонується, обіцяється або надається за зловживання впливом, тобто за здійснення суб'єктом пасивного підкупу впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Отже, дії особи щодо пропозиції, обіцянки або надання неправомірної вигоди мають обумовлений характер, оскільки неправомірна вигода фактично обмінюється на зловживання впливом.

Поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо. В контексті визначення ознак передбаченого цією нормою складу злочину зміст поняття «вплив» законодавець жодним чином не обмежує лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв'язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою (постанова ККС ВС від 29.03.2021 року у справі № 554/5090/16-к; провадження № 51-1878кмо20).

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, має усічений склад для діянь у формі пропозиції, обіцянки неправомірної вигоди та вважається закінченим: 1) якщо ініціатором був суб'єкт активного підкупу, то з моменту надання суб'єктом пасивного підкупу згоди вчинити зловживання впливом в обмін на неправомірну вигоду; 2) якщо ініціатором був суб'єкт пасивного підкупу, то з моменту доведення суб'єктом активного підкупу до відома суб'єкта пасивного підкупу змісту пропозиції, обіцянки надання неправомірної вигоди за здійснення зловживання впливом. Діяння у формі надання неправомірної вигоди має формальний склад правопорушення та вважається закінченим з моменту одержання суб'єктом пасивного підкупу хоча б частини неправомірної вигоди.

Для об'єктивної сторони цього злочину не має обов'язкового значення, щоб суб'єкт пасивного підкупу фактично здійснив вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Поведінка суб'єкта активного підкупу, хоча і спрямована щодо особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, однак власні дії такої особи не охоплюються положеннями ч. 1 ст. 369-2 КК України, і цілком можливо, що така особа навіть може не здогадуватися про те, що інші особи розраховують на її сприяння чи обіцяють його. Крім того, для кваліфікації за ст. 369-2 КК України не є необхідним встановлення персональних даних такої особи, оскільки такі відомості не становлять обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу цього злочину. Тобто, здійснення впливу на таку особу перебуває поза межами складу зазначеного злочину

Суб'єкт пасивного підкупу, перебуває в становищі стороннього, не може приймати рішення самостійно, однак неналежним чином використовує свій реальний або стверджувальний вплив на інших осіб. При цьому на кваліфікацію за ст. 369-2 КК України не впливає коли було здійснено вплив (до чи після одержання неправомірної вигоди) та чи мав суб'єкт пасивного підкупу реальну можливість здійснювати відповідний вплив.

Таким чином, вплив суб'єкта пасивного підкупу може бути як реальним, так і удаваним, але кримінальна відповідальність за зловживання впливом може наставати незалежно від того, чи такий вплив здійснюється, чи буде він насправді здійснюватися і чи суб'єкт пасивного підкупу взагалі спроможний здійснити такий вплив. При цьому в уявленні суб'єкта активного підкупу можливість такого підкупу має бути реальною, у тому числі, але не виключно, внаслідок запевнення його з боку суб'єкта пасивного підкупу.

4.2. Щодо відповідальності за провокацію підкупу (ст. 370 КК України)

У ч. 1 ст. 370 КК України передбачено кримінальну відповідальність за провокацію підкупу, тобто дії службової особи з підбурення особи на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду.

У ч. 2 ст. 370 КК України передбачено кримінальну відповідальність за те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів.

Суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 370 КК України, може бути тільки службова особа, а правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України - службова особа правоохоронних органів.

З суб'єктивної сторони провокація підкупу характеризується прямим умислом, оскільки службова особа, використовуючи своє службове становище, усвідомлює, що її дії носять провокативний характер стосовно іншої особи, схиляють цю особу до вчинення відповідного кримінального правопорушення, та бажає вчинення таких дій. Для суб'єктивної сторони притаманний двосторонній суб'єктивний зв'язок провокатора і особи, яку провокують: провокатор здійснює вплив на іншу особу, щоб схилити (підштовхнути) її до вчинення відповідного правопорушення, а поведінка особи, яку провокують, визначається цілеспрямованими діями провокатора (вона є результатом діяльності провокатора). Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони провокації є спеціальна мета - викрити спровоковану особу. Відсутність такої мети виключає кваліфікацію дій за ст. 370 КК України. Мотиви вчинення провокації можуть бути різними і не впливають на кваліфікацію діяння.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 370 КК України, характеризується лише активною формою поведінки - діями, які полягають у підбуренні, тобто схилянні певним способом однієї чи декількох осіб (формуванні у них наміру, прагнення, бажання, рішучості) до вчинення одного або декількох конкретних кримінальних правопорушень, передбачених ст. 354, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 369-3 КК України.

Приписами ст. 370 КК України встановлено відповідальність за спеціальний вид підбурювання до кримінального правопорушення. Тому як спрямованість дій провокатора підкупу, так і способи їх вчинення повинні відповідати всім ознакам, якими у ч. 4 ст. 27 КК України характеризується діяльність такого співучасника кримінального правопорушення як підбурювач. У зв'язку з цим дії провокатора завжди являють собою вплив на свідомість і волю іншої особи з тим, щоб викликати в неї намір (рішучість) вчинити хоча б одне з конкретно визначених діянь.

Способи провокації можуть бути різними, але остаточного значення для кваліфікації діяння не мають. Усі ці способи можуть носити характер або переконання (рекомендації, прохання, умовляння), або примушування (наказ, вимога, погроза). Провокатор може провокувати пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди як йому особисто, так і іншим службовим особам, як особисто пропонувати, обіцяти чи надавати неправомірну вигоду певній службовій особі, так і зумовлювати її пропонування, обіцянку чи надання іншими особами.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 370 КК України, є використання суб'єктом для провокації підкупу свого службового становища. При цьому провокатор може використовувати як ті повноваження, які безпосередньо надані йому за посадою, так і ті можливості, яких він набуває завдяки здійснюваній ним службовій діяльності, авторитету займаної посади, її впливовості, статусності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 370 КК України, може бути пов'язане зі співучастю службової особи-провокатора у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 354, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 369-3 КК України. Якщо винний не тільки спровокував (схилив до) вчинення одного чи декількох з цих правопорушень, але й організував або сприяв його вчиненню, вчинене слід додатково кваліфікувати як співучасть у кримінальному правопорушенні за відповідними частинами ст. 27 КК України.

Від провокації підкупу слід відрізняти правомірні дії, спрямовані на викриття кримінального правопорушення, коли за заявою особи, якій пропонують, обіцяють надати неправомірну вигоду, або за інформацією особи, яку прохають надати таку вигоду чи в якої її вимагають, працівниками правоохоронних органів здійснюється правомірна діяльність із виявлення та затримання особи, яка вчинила зазначені дії.

5. Досліджені судом докази та встановлені з них фактичні обставини

5.1. Стандарти доказування, що застосовуються судом

Згідно вимог ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (Постанова ККС ВС від 02.12.2022 року у справі № 758/1780/17; провадження № 51-4254 км 21).

Судовою практикою ЄСПЛ передбачено, що «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Такий стандарт доказування передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на недоведеності важливих для справи обставин або певних установлених судом обставинах, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення.

У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі № 701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням (постанови ІНФОРМАЦІЯ_20 від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).

Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту щодо достовірності і допустимості доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин, які аргументовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

5.2. Показання обвинуваченого ОСОБА_11

ОСОБА_11 зазначив, що наразі є співробітником ІНФОРМАЦІЯ_21 , обіймає посаду заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_22 . У серпні 2021 року ОСОБА_11 обіймав посаду старшого оперуповноваженого третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_23 . Основними обов'язками ОСОБА_11 як оперативного співробітника ІНФОРМАЦІЯ_21 у 2021 році було документування протиправної діяльності службових осіб, які підслідні ДБР. ОСОБА_11 проводив оперативну діяльність, виконував доручення керівництва, спілкувався з таємними агентами, отримував оперативну інформацію та перевіряв її достовірність. Ініціативно будь-яких дій ОСОБА_11 не здійснював, до провокації не вдавався. Станом на літо-осінь 2021 року на ОСОБА_11 не покладалося додаткових обов'язків.

ОСОБА_12 у серпні 2021 року також був старшим оперуповноваженим третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_23 , але паралельно з цим також виконував обов'язки керівника цього структурного підрозділу. Внаслідок цього влітку 2021 року ОСОБА_11 перебував у службовому підпорядкуванні ОСОБА_12 .

У 2021 році між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були виключно службові відносини підлеглого та керівника відповідно. ОСОБА_12 контролював службову діяльність ввіреного йому відділу, в якому і працював ОСОБА_11 , проводив службові наради, на яких доповідався план та стан роботи за окремими напрямками, давав вказівки, доручення щодо вчинення певних дій, контролював хід та результати їх виконання.

Улітку 2021 року ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_11 , що надійшла інформація про корупційні дії прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , скинув контакт особи, яка повідомляє таку інформацію, та дав вказівку перевірити достовірність вказаної інформації. ОСОБА_11 пам'ятає, що контакт був підписаний або « ОСОБА_19 », або « ОСОБА_20 ». Оскільки на той момент ОСОБА_12 був керівником ОСОБА_11 , то останній був зобов'язаний виконати надану вказівку.

Приблизно у серпні 2021 року ОСОБА_11 з використанням програмного забезпечення «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_15 , представився працівником ІНФОРМАЦІЯ_21 , розпитав щодо інформації про корупційну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 . У телефонній розмові ОСОБА_15 повідомив, що в нього є знайомі серед прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , які на постійній основі отримують неправомірну вигоду, у тому числі і від самого ОСОБА_15 . На додаток до цього ОСОБА_15 повідомив, що в нього є проблематика по земельній ділянці в Львівській області, для вирішення якої він буде звертатися до цих знайомих, і що, напевно, останні забажають отримати від нього неправомірну вигоду. У телефонній розмові конкретних прізвищ та імен прокурорів Львівської обласної прокуратури ОСОБА_15 не називав, казав про корупційну діяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_11 в цілому. Більш детальну інформацію ОСОБА_15 погодився надати лише під час особистої зустрічі. Тоді ОСОБА_11 та ОСОБА_15 домовилися про неконкретну зустріч у м. Києві, тобто за наявності часу та можливості. Жодних грошових коштів, файлів, документів ОСОБА_11 не пересилав ОСОБА_15 , роботи йому не пропонував, у тому числі брати участь в оперативно-розшуковій діяльності.

Через деякий час, приблизно у середині серпня 2021 року, ОСОБА_15 приїхав до м. Києва. Того ж дня у закладі, що розташований поруч з приміщенням ДБР на вул. С. Петлюри, відбулася спільна зустріч ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . У ході зустрічі ОСОБА_15 продублював інформацію щодо корупційної діяльності прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , яку до цього озвучував ОСОБА_11 в телефонній розмові. Також ОСОБА_15 повідомив, що в нього є проблема із земельною ділянкою у Львівській області, для вирішення якої він буде звертатися до заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 - прокурора ОСОБА_17 , а також, що прокурор ОСОБА_21 захоче отримати неправомірну вигоду за вирішення цієї проблеми.

У своїх показаннях ОСОБА_11 пояснив, що інформація, яку повідомляв ОСОБА_15 , становила оперативний інтерес, однак інформація про корупційну діяльність топ-чиновників потребує ретельної перевірки на предмет достовірності. Перевірка інформації про протиправну діяльність службових осіб є основним предметом оперативно-розшукової діяльності, яка не зводиться виключно до заведення оперативно-розшукової справи чи реєстрації кримінального провадження, а може здійснюватися за рахунок інших різноманітних способів, зокрема таких як спілкування з довіреними особами, таємними агентами, спостереження за розвитком подій тощо. Оперативно-розшукова справа заводиться на підставі перевіреної та підтвердженої інформації, яка має надходити від офіційного оперативного контакту (довіреної особи), а також за наявності фактажу (реальної ситуації) та пов'язаності заявника з цією ситуацією. Для заведення оперативно-розшукової справи оперативним співробітником складається великий обсяг документів, які разом з доказами, що підтверджують викладені в них обставини, направляються керівництву для погодження і прийняття остаточного рішення.

ОСОБА_15 не був офіційним оперативним контактом, не мав реальної ситуації та, як потім з'ясувалося у ході спілкування з ним, жодним чином не був пов'язаний з тією ситуацією (земельною ділянкою в Львівській області), з якою він планував звертатися до прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 . Заяву про вчинення злочину ОСОБА_15 також не хотів писати, що, на думку ОСОБА_11 , було пов'язано з видуманим характером його ситуації, з якою він планував звертатися до прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 . У зв'язку з цим підстав для заведення оперативно-розшукової справи, а тим більше і підстав для реєстрації кримінального провадження за повідомленням ОСОБА_15 не було. Натомість було прийнято рішення про необхідність здійснення подальшої перевірки інформації ОСОБА_15 та спостереження за розвитком ситуації.

З урахуванням вищевикладеного їх спільна зустріч закінчилася на домовленості щодо продовження подальшого спілкування. Також ОСОБА_11 повідомив про те, щоб ОСОБА_15 звертався до ДБР з відповідною заявою про вчинення злочину у випадку наявності підтвердженої інформації про випадки корупції. На цій зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не інструктували ОСОБА_15 щодо спілкування з прокурором ОСОБА_22 , не давали жодних вказівок, а також не передавали аудіо чи відеозаписувальну техніку для фіксації розмов з ним. Після зустрічі ОСОБА_12 не надавав ОСОБА_11 додаткових вказівок та не ставив нових завдань щодо ОСОБА_15 .

У подальшому ОСОБА_15 неодноразово телефонував ОСОБА_11 , вкотре розповідав про корупційну діяльність представників ІНФОРМАЦІЯ_11 , зокрема, прокурора ОСОБА_17 , а також просив знайти якусь іншу земельну ділянку, з якою він міг би звернутися до ОСОБА_17 . На той момент ОСОБА_11 вже була відома проблематика його знайомого ОСОБА_1 Зміст проблеми полягав у тому, що ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем, отримав земельну ділянку, яка невдовзі після цього стала фігурувати у кримінальному провадженні, в межах якого на неї неодноразово накладався та скасовувався арешт. Адвокати ОСОБА_1 повідомляли, що представники ІНФОРМАЦІЯ_24 висловили прохання про отримання неправомірної вигоди за остаточне зняття арешту з земельної ділянки. ОСОБА_1 хотів для себе з'ясувати - чи-то адвокати в нього вимагають додаткові грошові кошти, чи-то прокурори дійсно вимагають неправомірну вигоду. Оскільки ОСОБА_11 працював в правоохоронному органі, про що ОСОБА_1 було відомо, то, на думку ОСОБА_11 , з цих причин ОСОБА_1 і звернувся до нього з проханням перевірити достовірність інформації про вимагання прокурорами Шевченківської окружної прокуратури м. Києва неправомірної вигоди за зняття арешту з земельної ділянки. ОСОБА_1 не просив надавати йому допомогу у вирішенні виниклої ситуації в будь-який неправомірний спосіб. Оскільки у ході спілкування ОСОБА_15 неодноразово зазначав про наявність у нього зв'язків та знайомих в різних правоохоронних органах по всій України, то ОСОБА_11 думав, що ОСОБА_15 зможе перевірити чи дійсно прокурори Шевченківської окружної прокуратури м. Києва вимагають у ОСОБА_1 неправомірну вигоду за скасування арешту з земельної ділянки. У зв'язку з цим ОСОБА_11 вирішив познайомити ОСОБА_1 з ОСОБА_15

ОСОБА_11 пояснив, що кінцевою метою спілкування з ОСОБА_1 та спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_15 було здійснення перевірки інформації про протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 та Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, документування такої діяльності у випадку її підтвердження. Жодного неправомірного вирішення ситуації ОСОБА_1 у такий спосіб не планувалося досягнути і сам ОСОБА_1 про це не просив. Жодної неправомірної вигоди від ситуації ОСОБА_1 ОСОБА_11 також не планував отримати.

Після цього у м. Києві відбулася спільна зустріч ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_1 У ході зустрічі ОСОБА_1 розповів ОСОБА_15 про ситуацію, що склалася навколо земельної ділянки, а також про те, що прокурори Шевченківської окружної прокуратури м. Києва через адвокатів ОСОБА_1 вимагають у нього неправомірну вигоду. ОСОБА_15 зацікавився цією ситуацією, сказав, що ОСОБА_21 раніше працював у прокуратурі м. Києва та може вплинути на вирішення проблеми з земельною ділянкою. Також ОСОБА_15 зазначив, що ОСОБА_21 однозначно захоче неправомірну вигоду за вирішення цієї ситуації, а тому попросив ОСОБА_11 назвати конкретну суму грошових коштів, яку можна було б запропонувати ОСОБА_23 . ОСОБА_11 відхилив цю пропозицію, зазначивши про недопустимість будь-яких провокативних дій та про те, що якщо ОСОБА_21 самостійно та ініціативно запропонує надати йому неправомірну вигоду, то ОСОБА_15 має звернутися з заявою про вчинення злочину.

Через деякий час ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що ОСОБА_21 хоче отримати неправомірну вигоду. У ході розмови ОСОБА_15 почав натякати на те, щоб ОСОБА_11 озвучив суму грошових коштів, яку в якості неправомірної вигоди можна було б запропонувати ОСОБА_23 за зняття арешту з земельної ділянки. ОСОБА_11 відмовився та сказав, що реагувати будуть тільки якщо буде підтверджений факт вимагання неправомірної вигоди.

ОСОБА_11 зазначив, що в нього при першому спілкуванні склалося нейтральне враження про ОСОБА_15 . Але з часом ОСОБА_15 почав видумати історії, дивно та нетипово себе поводити як для особи, в якої вимагають неправомірну вигоду, а також почав вдаватися до дій, що мали ознаки провокації. Поведінка ОСОБА_15 обурювала ОСОБА_11 та давала йому підстави припускати, що ОСОБА_15 може співпрацювати з іншими правоохоронними органами для вчинення провокативних дій відносно ДБР. У зв'язку з цим ОСОБА_11 доповів ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_15 вдається до провокації. ОСОБА_12 зазначив про необхідність перевірки вказаної інформації та подальшого спостереження за поведінкою ОСОБА_15 . Після цього ОСОБА_11 будь-яких дій з власної ініціативи не вчиняв, продовжував спілкуватися з ОСОБА_15 відповідно до вказівок ОСОБА_12 .

21.10.2021 ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_11 та сказав, що потрібно зустрітися. На цій зустрічі також був присутній ОСОБА_1 Під час зустрічі ОСОБА_15 почав повідомляти про інші факти корупції або в ІНФОРМАЦІЯ_25 , або в ІНФОРМАЦІЯ_26 . Також ОСОБА_15 знову повідомляв, що посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування забажають отримати від нього неправомірну вигоду. Тоді ж ОСОБА_11 та ОСОБА_1 було затримано.

Також ОСОБА_11 пояснив, що з прокурором ОСОБА_22 знайомий не був, дізнався про нього лише від ОСОБА_15 . Разом з тим, жодних вказівок ОСОБА_15 щодо спілкування з ОСОБА_22 обвинувачений не давав, до конфіденційного співробітництва ОСОБА_15 не залучав. З ОСОБА_12 обвинувачений поза роботою будь-яких стосунків не мав. З ОСОБА_1 обвинувачений знайомий тривалий час, познайомилися під час навчання у військовому ліцеї. ОСОБА_11 підтвердив, що ОСОБА_1 також до конфіденційного співробітництва чи оперативної діяльності не залучався, інформатором не виступав.

На питання суду ОСОБА_11 підтвердив, що його спілкування з ОСОБА_15 перебувало під контролем ОСОБА_12 , який, будучи керівником відділу, контролював діяльність всіх підлеглих йому оперативних співробітників. ОСОБА_11 доповідав ОСОБА_12 про обставини спілкування з ОСОБА_15 , виконував вказівки, доручення ОСОБА_12 з цього приводу. Крім того, ОСОБА_11 підтвердив, що ОСОБА_12 особисто брав участь в деяких зустрічах та телефонних розмовах ОСОБА_11 з ОСОБА_15 .

На питання суду ОСОБА_11 зазначив, що не передавав жодної неправомірної вигоди ОСОБА_15 для передачі ОСОБА_17 за вирішення ситуації ОСОБА_1 ОСОБА_11 також не обізнаний про обставини передачі грошових коштів ОСОБА_1 ОСОБА_15 , у тому числі для подальшої передачі ОСОБА_17 за вирішення ситуації ОСОБА_1

На питання суду ОСОБА_11 зазначив, що ані він, ані ОСОБА_12 не давали ОСОБА_15 вказівки записувати розмови з прокурором ОСОБА_22 , але і не могли заборонити це робити ОСОБА_15 ОСОБА_11 не передавав жодних технічних засобів для запису ОСОБА_15 яких-небудь обставин, у тому числі розмов з третіми особами. На момент подій ОСОБА_11 достовірно не знав, але припускав, що ОСОБА_15 також може записувати їх розмови та зустрічі, а також розмови та зустрічі з ОСОБА_1, ОСОБА_12 . Станом на момент допиту ОСОБА_11 усвідомлює, що ОСОБА_15 самостійно та ініціативно записував всі розмови з ним, ОСОБА_12 та ОСОБА_1 і передавав файли розмов співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_27 , які були використані ними для обґрунтування пред'явленого обвинувачення. ОСОБА_11 вважає зазначені файли недопустимими доказами.

На питання суду ОСОБА_11 пояснив, що цілком допустимою є як практика співпраці оперативних співробітників різних підрозділів в межах одного органу досудового розслідування, так і практика співпраці оперативних підрозділів різних органів досудового розслідування. Тому у випадку якби інформація ОСОБА_15 щодо протиправної діяльності ОСОБА_17 була підтверджена і належала б до підслідності іншого структурного підрозділу ДБР або іншого органу досудового розслідування, наприклад НАБУ, то відповідні матеріали перевірки були передані б за підслідністю. Це не виключає можливості подальшої співпраці різних підрозділів або органів досудового розслідування за цією ж ситуацією. Проте оскільки інформація ОСОБА_15 не мала жодної конкретики та не знайшла свого жодного підтвердження, то і передавати іншим органам розслідування нічого було.

Також ОСОБА_11 зазначив, що повноваження ІНФОРМАЦІЯ_28 на всю територію України та всі кримінальні правопорушення, які належать до підслідності ДБР. Повноваження ІНФОРМАЦІЯ_21 не залежать і не є взаємовиключними по відношенню до повноважень територіальних органів ДБР, які поширюють свою юрисдикцію на окремі області. Проте існує негласний розподіл повноважень, за яким розслідуванням правопорушень, вчинених високопосадовцями, займається саме ІНФОРМАЦІЯ_29 , а не територіальний орган ДБР відповідної області. Оскільки інформація ОСОБА_15 стосувалася високопосадовців - прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , з яких також керівника та заступника керівника такої прокуратури, то ІНФОРМАЦІЯ_29 , в якому на той момент працював ОСОБА_11 , мав достатні повноваження для опрацювання цієї інформації.

На питання суду ОСОБА_11 пояснив, що не був присутній на нараді, яка 08.10.2021 відбулася в ІНФОРМАЦІЯ_30 за участі ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , і взагалі не знав про її проведення. Будь-яких вказівок щодо спілкування з ОСОБА_15 після 08.10.2021 ОСОБА_11 не отримував ані від ОСОБА_12 , ані від ОСОБА_26 чи будь-кого іншого.

5.3. Показання обвинуваченого ОСОБА_12 .

Наприкінці літа 2021 року ОСОБА_12 обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_23 , а також паралельно з цим був виконуючим обов'язки начальника цього відділу. У свою чергу, ОСОБА_11 був старшим оперуповноваженим вказаного відділу та відповідно працював у підпорядкуванні ОСОБА_12 . Керівником ОСОБА_12 був ОСОБА_26 , який обіймав посаду начальника Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_23 .

ОСОБА_12 пояснив, що робота оперативних працівників, якими він керував в силу своєї посади, направлена на виявлення фактів протиправної діяльності службових осіб, віднесених до підслідності ДБР, перевірку цих фактів, їх документування з наступною передачею зібраних матеріалів до відповідних слідчих підрозділів для подальшої реєстрації кримінальних проваджень та їх оперативного супроводу. Посадові ж обов'язки ОСОБА_12 як виконуючого обов'язки керівника відділу полягали в здійсненні організації, координації та контролю за діяльністю оперативних працівників, забезпечення ефективного функціонування відділу та виконання покладених на нього завдань. Як оперуповноважений ОСОБА_12 також був наділений повноваженнями на здійснення діяльності щодо виявлення та протидії кримінальним правопорушенням, віднесених до підслідності ДБР.

З ОСОБА_11 ОСОБА_12 знайомий приблизно з 2015-2017 років, стосунки і робочі, і дружні, спілкувалися та зустрічалися в поза робочий час. ОСОБА_12 намагається підтримувати дружні стосунки з усіма оперативними працівниками, які перебувають під його керівництвом. З ОСОБА_15 до всіх подій знайомий не був, познайомився лише внаслідок його появи, особисто бачився під час спільних зустрічей з ОСОБА_11 та ОСОБА_15 . ОСОБА_1 бачив частіше, ніж ОСОБА_15 , але дружніх стосунків з ОСОБА_1 не було, знає, що ОСОБА_1 - знайомий ОСОБА_11 .

Влітку 2021 року ОСОБА_26 передав ОСОБА_12 контакт особи, зазначивши, що ця особа володіє інформацією про корупційну складову в Львівській області, а також дав вказівки встановити спілкування з цією особою, перевірити інформацію, що надходить від неї, та в залежності від результатів перевірки прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства. ОСОБА_12 передав номер телефону ОСОБА_11 з такими самим вказівками.

ОСОБА_11 встановив контакт із зазначеною особою, з'ясував, що нею є ОСОБА_15 ОСОБА_12 точно не пам'ятає подальший розвиток подій, оскільки з їх моменту пройшло більше 4-ох років, а також оскільки на той момент в його підпорядкуванні було близько 15-ти оперативних працівників, у кожного з яких були свої оперативні контакти, повідомлення про протиправну діяльність службових осіб, що потребували перевірки. ОСОБА_12 пам'ятає, що були спільні зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_15 . Сам ОСОБА_12 точно більше двох разів був присутній на цих зустрічах. Приблизно на першій спільній зустрічі ОСОБА_15 вже повідомляв, що в нього вимагають чи будуть вимагати неправомірну вигоду за вирішення ситуації із земельною ділянкою в Львівській області. У цьому контексті ОСОБА_15 казав про корупційну діяльність керівника та заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Перебуваючи у службовому підпорядкуванні ОСОБА_12 , ОСОБА_11 на нарадах та особисто звітував про виконання справ та оперативних завдань, у тому числі про обставини спілкування з ОСОБА_15 . За результатами обговорення та опрацювання інформація ОСОБА_15 не знайшла свого об'єктивного підтвердження, як і не було підтверджено реальності ситуації довкола земельної ділянки в Львівській області. ОСОБА_12 відомо, що ОСОБА_11 постійно спілкувався з ОСОБА_15 з приводу обставин вчинення службовими особами кримінальних правопорушень. Інформація, що постійно надходила від ОСОБА_15 , становила оперативний інтерес, але жодного разу не знайшла свого об'єктивного відображення та підтвердження. Тому в ОСОБА_11 виникли побоювання з приводу того, що ОСОБА_15 може вести якусь свою «гру», спрямовану на провокування працівників ДБР на вчинення якихось протиправних дій. Про ці побоювання ОСОБА_11 доповідав ОСОБА_12

ОСОБА_12 підтвердив, що 08.10.2021 в ІНФОРМАЦІЯ_30 відбулася нарада за участі ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 . Нарада мала абсолютно типовий, звичайний, плановий та робочий характер. На вказаній нараді ОСОБА_12 був присутній, доповідав щодо результатів діяльності підпорядкованого йому відділу. Крім того, на вказаній нараді обговорювалася інформація з приводу корупційної діяльності прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , що надходила від ОСОБА_15 . Тоді ОСОБА_12 доповів, що зазначена інформація перебуває на етапі перевірки та поки не може бути підтверджена. За результатами проведеної наради ОСОБА_12 не отримував будь-яких вказівок чи доручень від керівництва з приводу спілкування з ОСОБА_15 , так само ОСОБА_12 не давав будь-яких вказівок чи доручень ОСОБА_11 з цього приводу. На думку ОСОБА_12 , будь-яких вказівок та доручень не могло бути, оскільки інформація, що надходила від ОСОБА_15 , не мала реального характеру.

У жовтні 2021 року ОСОБА_12 виходив з адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_21 та побачив як затримували ОСОБА_11 . Пізніше із засобів масової інформації ОСОБА_12 побачив, що було затримано працівників ДБР ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , хоча його ніхто не затримував. На думку ОСОБА_12 , це було заздалегідь підготовлена інформація, що спеціально подавалася у такий спосіб. ОСОБА_12 самостійно прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_27 з приводу розпочатого відносно них кримінального провадження. ОСОБА_12 відомо, що ОСОБА_15 хотів, щоб ОСОБА_12 був на останній зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , однак ОСОБА_12 не мав для цього часу.

На питання суду з приводу того чи здійснював ОСОБА_12 , ОСОБА_11 дії щодо реєстрації оперативно-розшукової справи та/або кримінального провадження відносно ОСОБА_17 на підставі інформації від ОСОБА_15 , ОСОБА_12 надав наступну відповідь.

Якщо в оперативного працівника є якась інформація, то він першочергово здійснює її перевірку. Це може бути використання баз даних, агентурних джерел, перевірка по відео, аудіо та за допомогою інших заходів, які становлять собою цілісний комплекс. Якщо така інформація підтверджується, то оперативний працівник пише рапорт, що ним отримано або встановлено інформацію, або є заявник, який пише заяву, і ці документи візуються керівництвом відділу, в якому працює оперативний працівник, після чого передаються на загальне керівництво органу, яке передає ці документи до слідчого підрозділу, який вже і здійснює реєстрацію кримінального провадження.

У частині інформації, що надходила від ОСОБА_15 , ОСОБА_11 такого рапорту не надавав, у зв'язку з чим дії щодо реєстрації кримінального провадження відносно ОСОБА_17 не могли бути здійснені. Рапорт такий не надавався, бо інформація ОСОБА_15 не підтверджувалась. Ніхто у відділі чи управлінні не здійснював спроб зареєструвати кримінальне провадження на підставі інформації ОСОБА_15 . Навіть якби і здійснювали спробу реєстрації кримінального провадження, то відповідні матеріали було б направлено або до ІНФОРМАЦІЯ_31 , або до ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Оперативно-розшукова справа не заводилась з цих же причин. Навіть якби ОСОБА_11 чи ОСОБА_12 хотіли завести оперативно-розшукову справу, то не могли б цього зробити, оскільки для заведення справи ОСОБА_11 мав би написати рапорт, скласти постанову і всі ці документи мав завізувати керівник відділу та управління, що здійснюється ними лише за результатами оцінки підтвердженої інформації.

ОСОБА_12 не зміг надати пояснення щодо участі ОСОБА_1 в усіх подіях, які є предметом кримінального провадження. ОСОБА_12 не знає, за яких обставин з'явився ОСОБА_1, але знає, що це товариш ОСОБА_11 і що саме ОСОБА_11 з ним постійно спілкувався. ОСОБА_12 зазначив, що не зобов'язаний контролювати кожне спілкування підлеглих йому оперативних співробітників.

Щодо висловлювання «дать деньги под утерю», яке ОСОБА_11 використовував у розмові з ОСОБА_15 , зафіксованій під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, то ОСОБА_12 зазначив, що йому відомо це висловлювання. Надання грошових коштів під втрату є законним способом проведення оперативно-розшукової діяльності щодо фіксування факту отримання неправомірної вигоди суб'єктом, який її вимагає. Оскільки корупція це латентний злочин, суб'єкти корупції у більшості випадків обізнані про способи та методи проведення НСРД, а корупція може проходити через декількох посередників, то для фіксації таких ситуацій даються гроші під втрату - вони доходять до кінцевого адресата і не повертаються органу, що видав ці гроші. У такий спосіб перевіряють дійсність та реальність протиправного наміру особи, яка отримує грошові кошти. Видача коштів під втрату документується, складаються відповідні документи. ОСОБА_12 невідомо, щоб хтось передавав грошові кошти під втрату ОСОБА_15 , у тому числі для подальшої передачі ОСОБА_17

ОСОБА_12 нічого не відомо з приводу того, чи давав ОСОБА_1 ОСОБА_15 неправомірну вигоду або ОСОБА_17 через ОСОБА_15

ОСОБА_12 не заперечував, що міг перебувати з ОСОБА_11 та ОСОБА_15 в закладі харчування на АДРЕСА_6 19.08.2021. Якщо це була зустріч з ОСОБА_15 , то це була усвідомлена зустріч, оскільки ОСОБА_11 міг попросити ОСОБА_12 бути присутнім на зустрічі з ОСОБА_15 .

Питання оперативно-розшукової діяльності з ОСОБА_15 не обговорювалися. Взагалі ці питання з ним не могли обговорюватися, оскільки форми та методи проведення оперативно-розшукової діяльності є засекреченими. Оскільки ОСОБА_15 не був залучений до конфіденційного співробітництва, то жодних вказівок з приводу участі у викритті протиправної діяльності службових осіб йому не надавалося.

ОСОБА_12 не давав ОСОБА_15 вказівок щодо звернення до ОСОБА_17 та/або ОСОБА_27 (керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ) з приводу земельних ділянок. Все, що стосувалося звернення до цих прокурорів, йшло від самого ОСОБА_15 та з його ініціативи. ОСОБА_15 хотів до них звертатися чи звертався до цього, казав, що дружить з ними, спілкується. ОСОБА_12 не пам'ятає земельної ділянки в Київській області, щодо якої ОСОБА_15 мав звернутися до ОСОБА_17 чи ОСОБА_27 . Пам'ятає лише, що ОСОБА_15 з самого початку казав про якусь земельну ділянку в Львівській області.

ОСОБА_12 підтвердив, що ОСОБА_15 перекидав йому та ОСОБА_11 аудіозапис розмов з ОСОБА_17 . За результатами дослідження цих розмов виникала підозра, що ОСОБА_15 може надавати не всю інформацію, яка становить оперативний інтерес, оскільки він раніше співпрацював з ОСОБА_17 .

На спільних зустрічах з ОСОБА_11 та ОСОБА_15 ОСОБА_12 виконував роль «рефері» - аналізував інформацію, яку казав ОСОБА_15 , давав поради ОСОБА_11 тощо. ОСОБА_12 мав більше досвіду професійної діяльності, був керівником ОСОБА_11 , а тому в такий спосіб міг надавати йому допомогу в здійсненні професійної діяльності. ОСОБА_15 завжди хотів, щоб на зустрічах був присутній ОСОБА_12 , про що неодноразово казав ОСОБА_11 . Коли у ОСОБА_12 був час, то він брав участь в їх зустрічах.

Допомоги ОСОБА_15 не надавалося, у тому числі в оперативно-розшуковій діяльності, завдання перед ОСОБА_15 також не ставилися і не могли ставитися, тим не менш ОСОБА_15 постійно сам звертався та приносив інформацію, яка може становити оперативний інтерес. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не давали і не могли давати ОСОБА_15 вказівок ініціативно та самостійно звернутися до ОСОБА_17 з метою передачі неправомірної вигоди.

ОСОБА_12 не пам'ятає чи надходила до нього інформація з приводу того, що 20.08.2021 ОСОБА_15 зустрічався з ОСОБА_17 у м. Львові, оскільки пройшло багато часу і в силу своєї посади має справу з великою кількістю таких осіб як ОСОБА_15 , які перебувають в опрацюванні інших підлеглих ОСОБА_12 оперативних працівників. Також ОСОБА_12 не пам'ятає чи передавався йому запис цієї розмови. ОСОБА_12 пам'ятає лише, що ОСОБА_15 багато чого йому надсилав, після того як отримав його номер телефону. У контексті цього ОСОБА_12 також підтвердив наявність листування в месенджері з ОСОБА_15 , який постійно надсилав йому вітальні листівки.

ОСОБА_12 зазначив, що якби 20.08.2021 ОСОБА_17 відмовився від неправомірної вигоди, то подальшого спілкування з ОСОБА_15 не було б. При цьому ОСОБА_12 не знає, що саме ОСОБА_15 доповідав ОСОБА_11 з приводу зустрічей з ОСОБА_17 , результатів цих зустрічей, а також чи погоджувався ОСОБА_17 на неправомірну вигоду. Зараз вже з матеріалів справи видно, що є розбіжність - ОСОБА_17 насправді відмовився від неправомірної вигоди, а ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 про зворотне.

ОСОБА_12 пояснив, що не могло бути такого, що прокурора, який здійснює нагляд за їх діяльністю, не влаштовувала позиція ОСОБА_17 щодо відмови від отримання неправомірної вигоди, як про це зазначено в обвинувальному акті. Жодного обговорення ситуації ОСОБА_17 та ОСОБА_15 з будь-яким прокурором не було. Якби таке обговорення було, то воно було б з прокурорами департаменту ІНФОРМАЦІЯ_15 , який здійснює контроль за додержанням законів під час діяльності ДБР. Якби обговорювали з ними, то прокурори департаменту Офісу Генерального прокурора, які реєстрували та здійснювали кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , допитали б цих прокурорів і матеріали цих допитів були б в матеріалах кримінального провадження. Крім того, не було жодних обставин, які б потребували обговорення з прокурорами.

На момент подій ОСОБА_12 не було відомо про відмову ОСОБА_17 від отримання неправомірної вигоди та його звернення до ІНФОРМАЦІЯ_15 .

ОСОБА_12 не заперечував, що міг перебувати в службовому кабінеті разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_15 під час їх спільної зустрічі.

При допиті стороною захисту ОСОБА_12 зазначив, що ОСОБА_11 не має можливості та повноважень самостійно приймати рішення про припинення відпрацювання інформації, яка становить оперативний інтерес та яка не знаходить свого підтвердження. ОСОБА_12 все одно буде наполягати на більш детальній та ретельній перевірці вказаної інформації, оскільки в силу власного досвіду ОСОБА_12 усвідомлює можливість існування ситуації, за якої непідтвердження певної оперативної інформації є наслідком несумлінного виконання оперативним співробітником своїх обов'язків.

Сумніви щодо інформації, яка надходила від ОСОБА_15 , стосувалися земельної ділянки в Львівській області, про яку він казав, - її або взагалі не було, або вона взагалі не відносилась до ОСОБА_15 , а якщо вона не відносилась до нього, то це мало ознаки провокації.

Оперативний працівник діє не тільки з позиції документування протиправної діяльності посадової особи, але й з позиції документування заявника, якщо він також вчиняв протиправні діяння. На переконання ОСОБА_12 , ОСОБА_11 перевіряв ОСОБА_15 після того, як почали виникати сумніви щодо достовірності інформації, яка надходить від ОСОБА_15

ОСОБА_12 не знає змісту розмов ОСОБА_15 з ОСОБА_17 щодо земельної ділянки ОСОБА_1

5.4. Показання свідків, що були отримані судом під час судового розгляду

Положеннями КПК України не передбачено обов'язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 14.12.2022 року у справі № 754/10882/17; провадження № 51-1223 км 22).

У зв'язку з цим суд здійснює виклад показань допитаних свідків без зайвої деталізації з відображенням змістовної (сутнісної) складової показань, що мають значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню відповідно до положень ст. 91 КПК України.

5.4.1. Свідок ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_15 допитувався у судовому засіданні від 31.07.2024 та від 07.10.2024. У першому судовому засіданні ОСОБА_15 надав показання наступного змісту.

ОСОБА_15 має досвід діяльності в правоохоронних органах, Департаменті юстиції, службі нагляду за безпекою у виправних колоніях, інспектором у Черкаській області. Станом на 2021 рік ОСОБА_15 займався підприємницькою діяльністю в Житомирській області, мав власне підприємство, яке займалося переробкою деревини. Доходів вистачало для покриття базових життєвих потреб, однак такі доходи не були стабільними, у зв'язку з чим ОСОБА_15 постійно шукав додатковий заробіток. Показання в суді в якості свідка ОСОБА_15 надає не вперше, до цього неодноразово був заявником у справах про корупційні кримінальні правопорушення. З відповідними заявами звертався до прокуратури та СБУ. З заявами про вчинення злочину до ІНФОРМАЦІЯ_31 не звертався. Повідомлені ОСОБА_15 корупційні злочини стосувалися фактів вимагання посадовими особами неправомірної вигоди у третіх осіб, а ОСОБА_15 мав передавати неправомірну вигоду. Свідок не пам'ятає чи отримував винагороду від правоохоронних органів за повідомлення про корупційні кримінальні правопорушення та участь у їх викритті. ОСОБА_15 не обізнаний про результати кримінальних проваджень, розпочатих за його заявами. ОСОБА_15 не був задіяний у кримінальних провадженнях, де брали участь ОСОБА_21 , ОСОБА_11 та/або ОСОБА_12 .

При цьому ОСОБА_15 пояснив, що у 2020 році у м. Львові на одному з заходів через спільних друзів познайомився з прокурором ОСОБА_22 . З того моменту підтримували контакт, час від часу спілкувалися, особисто зустрічалися, вітали один одного зі святами, спільних інтересів не мають, однак свідок вважає їх стосунки дружніми. З приводу робочих питань ОСОБА_15 та ОСОБА_21 не спілкувалися, допомоги один одному не надавали. Свідку не відомо, щоб ОСОБА_21 міг жити за рахунок доходів, отриманих від участі у корупційних схемах.

У свою чергу, з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 свідок дружніх стосунків не має, лише знайомі, познайомилися приблизно три роки назад. Першочергово ОСОБА_15 познайомився з ОСОБА_11 , коли останній влітку 2021 року зателефонував та повідомив, що потрібно зустрітися, попрацювати разом. Деталі вказаної співпраці ОСОБА_11 у телефонному режимі не озвучив. ОСОБА_15 не зміг пояснити звідки у ОСОБА_11 був його номер мобільного телефону та чому він зателефонував саме йому.

Після цієї розмови ОСОБА_15 приїхав потягом з м. Хмельницького до м. Києва, де біля залізничного вокзалу зустрівся з ОСОБА_11 . На зустрічі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 були лише вдвох. У ході зустрічі ОСОБА_11 повідомив, що йому, як співробітнику ДБР, потрібна допомога в оперативно-розшуковій діяльності - потрібно було поїхати у державні лісові угіддя, розташовані в Чернігівській та Сумській областях, поцікавитися у лісників з приводу можливості придбання поза аукціоном окремого виду деревини. Це мала бути закупівля від фізичної особи, передбачалася можливість укладення договору в залежності від озвучених лісниками угод. ОСОБА_15 погодився співпрацювати, однак при цьому будь-яких документів не підписував. ОСОБА_15 декілька разів їздив до державних лісових угідь, спілкувався з лісниками, здобував та фіксував інформацію. Після цього ОСОБА_15 повертався до м. Києва, передавав ОСОБА_11 отриману інформацію. Кошти на витратні матеріали, дорогу та проживання надавав ОСОБА_11 готівкою, інколи ОСОБА_15 витрачав власні кошти, після чого ОСОБА_11 компенсував понесені витрати, інколи кошти переказували на банківську картку, однак яку саме ОСОБА_15 пояснити не зміг. Покриття всіх витрат здійснювалося з ініціативи ОСОБА_11 . Свідок підтвердив, що ОСОБА_11 не давав вказівок щодо здійснення аудіо, фото чи відеофіксації, так само і не давав пристроїв для цього. ОСОБА_15 самостійно фотографував об'єми виробництва, щоб розуміти з чим має справу. Чи здійснював аудіо, відеофіксацію розмов з лісниками та іншими особами ОСОБА_15 не пам'ятає, однак зазначив, що якщо і здійснював, то робив це приховано.

Паралельно з цим одного разу ОСОБА_11 знову зателефонував ОСОБА_15 та запропонував зустрітися у м. Києві для обговорення деталей нової співпраці. ОСОБА_15 невдовзі приїхав до м. Києва, де біля залізничного вокзалу зустрівся з ОСОБА_11 та ще одним чоловіком на ім'я ОСОБА_28 . Того дня ОСОБА_11 завів ОСОБА_15 разом з ОСОБА_28 до приміщення ДБР, де свідок вперше познайомився з ОСОБА_12 . Під час зустрічі ОСОБА_28 повідомив, що в нього є земельна ділянка, на яку в межах кримінального провадження було накладено арешт; спочатку вдалося домовитися з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва про зняття вказаного арешту, однак невдовзі арешт повторно було накладено. ОСОБА_11 запитував у ОСОБА_15 щодо наявності людей, які можуть допомогти у вирішенні цієї ситуації, зокрема, запитував з приводу можливості задіяння ОСОБА_17 . Вказане питання не видавалося дивним для ОСОБА_15 , оскільки він до цього у розмові з ОСОБА_11 згадував про ОСОБА_17 як свого знайомого прокурора ІНФОРМАЦІЯ_11 . На тій зустрічі ОСОБА_15 ніяких документів не підписував, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 жодних пристроїв для звуко- чи відеозапису не передавали, однак попросили, щоб свідок записував розмови з ОСОБА_22 на мобільний телефон, щоб розуміти для себе всю ситуацію.

У цей же день ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_23 , повідомив, що буде проїздом у м. Львові та домовився про зустріч наступного дня. ОСОБА_15 зустрівся з ОСОБА_22 у ресторані, розташованому приблизно за 100 метрів від будівлі ІНФОРМАЦІЯ_11 . Під час зустрічі ОСОБА_15 розповів ОСОБА_23 про ситуацію навколо арешту земельної ділянки, запитав чи є можливість допомогти у вирішенні цієї ситуації. ОСОБА_21 зазначив, що треба подумати, як дізнається, то дасть знати.

Після цього ОСОБА_15 повернувся до м. Києва, де в приміщенні ДБР зустрівся з ОСОБА_11 , ОСОБА_29 та ОСОБА_28 . На зустрічі свідок зазначив, що ОСОБА_21 не дав конкретної відповіді щодо ситуації по земельній ділянці і що повідомить чи зможе допомогти. ОСОБА_28 тоді зазначив, що готовий віддячити у випадку позитивного вирішення ситуації, та просив запитати, яку суму попросить прокурор. ОСОБА_15 запитав у ОСОБА_28 , на яку суму він готовий, на що ОСОБА_28 назвав цифру у п'ять тисяч доларів. Тоді ОСОБА_15 сказав, що поцікавиться у ОСОБА_17 з цього приводу. ОСОБА_11 та ОСОБА_29 не давали вказівок як говорити з ОСОБА_22 , однак просили поцікавитись, спитати у нього за цифру, а якщо він не скаже, то сказати, що готові на п'ять тисяч доларів. При цьому ОСОБА_15 підтвердив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_29 не просили його підбурити ОСОБА_17 до вчинення будь-яких дій. Значення «провокації хабаря» ОСОБА_15 невідомо. Свідок розумів, що дії ОСОБА_11 та ОСОБА_29 мають протиправний характер. На переконання ОСОБА_15 , інтерес ОСОБА_11 та ОСОБА_29 у фіксації його розмов з ОСОБА_22 полягав у тому, що вони хотіли знати на майбутнє щодо можливості появи більш радикальних ситуацій, в яких ОСОБА_21 також зможе «повернуться лицом».

Після цього ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_23 вдруге та домовився про ще одну зустріч, на що ОСОБА_21 погодився. Під час зустрічі ОСОБА_21 зазначив, що раніше озвучене ОСОБА_15 питання щодо зняття арешту з земельної ділянки можна позитивно вирішити. Пізніше по телефону ОСОБА_15 завуальовано передав ОСОБА_23 пропозицію щодо суми неправомірної вигоди. Свідок здійснював запис розмов з ОСОБА_22 , після чого скидав їх ОСОБА_11 .

Грошові кошти у сумі п'яти тисяч євро для ОСОБА_17 передавалися ОСОБА_15 . Гроші передавав безпосередньо ОСОБА_28 у кафе. ОСОБА_15 перераховував отримані кошти, однак будь-яких процесуальних документів про їх отримання не підписував. З цими грошима ОСОБА_15 мав їхати до ОСОБА_17 . Крім грошових коштів ніяких технічних засобів не передавалося, ОСОБА_11 та ОСОБА_29 просили лише записати розмову з ОСОБА_22 . Після цього у ОСОБА_15 виникли певні сумніви, побоювання з приводу того, що він підставляє свого товариша, у зв'язку з чим вирішив звернутися до правоохоронних органів з заявою про вчинення ОСОБА_11 та ОСОБА_29 злочину.

ОСОБА_15 підтвердив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_29 не давали конкретних вказівок на участь у викритті корупційного кримінального правопорушення, не повідомляли про необхідність здобуття доказів корупційної діяльності певних осіб, у тому числі ОСОБА_17 . Розмови з ОСОБА_30 записував на вимогу ОСОБА_11 . Розмови з ОСОБА_11 та ОСОБА_29 свідок записував після подання заяви про вчинення злочину на вимогу правоохоронних органів, для чого йому передавалися спеціальні технічні засоби. Однак ОСОБА_15 не пам'ятає, коли саме почав записувати розмови та чи всі розмови записувалися. Вимоги правоохоронних органів щодо фіксації розмов з ОСОБА_22 після подання заяви про вчинення злочину не було.

У судовому засіданні від 07.10.2024 свідок ОСОБА_15 надав показання наступного змісту.

ОСОБА_15 зазначив, що звертався до ОСОБА_17 з приводу допомоги у знятті арешту лише щодо однієї земельної ділянки, яка була розташована у м. Києві. Це звернення відбулося після того, як ОСОБА_11 та ОСОБА_29 познайомили ОСОБА_15 з ОСОБА_28 , описали ситуацію останнього щодо арешту земельної ділянки та попросили дізнатися чи зможе ОСОБА_21 допомогти, наприклад, вийти на прокурорів у м. Києві. Про арештовану земельну ділянку у Турківському районі Львівської області ОСОБА_15 нічого не відомо, купувати земельну ділянку у вказаному місці не збирався, не пам'ятає, щоб спілкувався з ОСОБА_22 про землі у цьому районі Львівської області. ОСОБА_15 у своїх показаннях зазначив, що пам'ятає лише, що звертався до ОСОБА_17 з приводу земельної ділянки ОСОБА_28 , будь-які інші земельні ділянки у розмові не фігурували. Так само свідок не пам'ятає, щоб ОСОБА_11 та ОСОБА_29 пропонували передати ОСОБА_23 неправомірну вигоду за прийняття якогось рішення по земельній ділянці у Турківському районі Львівської області.

На цьому засіданні ОСОБА_15 повідомив про обізнаність щодо значення «провокації підкупу». Разом з тим, не зміг сказати чи провокували ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ОСОБА_17 отримати неправомірну вигоду. Однак підтвердив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пропонували ініціативно звернутися до ОСОБА_17 та запропонувати неправомірну вигоду.

ОСОБА_15 не пам'ятає обставин написання власної заяви про вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_29 злочину, як і не пам'ятає чому заява датована 19.08.2021, а подана і зареєстрована 20.08.2021. Свідок пам'ятає, що зателефонував на гарячу лінію, сказав, що хоче повідомити про вчинення злочину, після чого йому вказали адресу, куди потрібно під'їхати. По приїзду на вказане місце до ОСОБА_15 вийшла людина, якій він розповів всю ситуацію. На переконання свідка, це було поруч з приміщенням СБУ. ОСОБА_15 не пам'ятає чи був в ІНФОРМАЦІЯ_15 , пам'ятає лише, що розмовляв з якимось прокурором. Заява про вчинення злочину була подана до ІНФОРМАЦІЯ_15 , оскільки так ОСОБА_15 порадили під час звернення на гарячу лінію.

ОСОБА_15 підтвердив, що 20.08.2021 дійсно зустрічався у м. Львові з ОСОБА_22 , спілкувався з приводу можливості зняття арешту з земельної ділянки, однак якої саме не пам'ятає. Тоді ОСОБА_21 не дав однозначної відповіді, сказав, що потрібно подумати і що пізніше повідомить. Вказані обставини ОСОБА_15 передав ОСОБА_11 . Через деякий час ОСОБА_11 попросив повторно з'їздити до ОСОБА_17 , довідатися щодо раніше озвученого прохання допомоги у знятті арешту з земельної ділянки, з'ясувати умови, за яких можливе отримання такої допомоги. Також ОСОБА_11 та ОСОБА_29 запропонували надати неправомірну вигоду ОСОБА_23 . ОСОБА_15 передав ОСОБА_23 інформацію щодо можливості надання неправомірної вигоди за зняття арешту з земельної ділянки, на що ОСОБА_21 засвідчив можливість надання допомоги. ОСОБА_15 точно не пам'ятає чи погодився ОСОБА_21 зняти арешт, чи погодився отримати неправомірну вигоду, однак точно зазначив про можливість надання допомоги у вирішенні цього питання.

ОСОБА_15 підтвердив, що на прохання ОСОБА_11 записував всі розмови з ОСОБА_22 . Тому про яку незаписану розмову між ОСОБА_15 та ОСОБА_22 йдеться у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6687 від 29.09.2021 (Т. 9, а.с. 77-82) свідок пояснити не зміг. ОСОБА_15 також підтвердив, що ОСОБА_21 у контексті розмови про зняття арешту з земельної ділянки ОСОБА_28 казав, що «все решаемо», оскільки в противному випадку ОСОБА_15 повідомив би ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_21 не зможе допомогти у вирішенні вказаного питання. Також ОСОБА_15 підтвердив, що ОСОБА_21 запитував, яку суму готовий дати власник земельної ділянки. Однак чому вказані обставини заперечує ОСОБА_21 свідок пояснити не зміг.

Крім того, ОСОБА_15 підтвердив власноручне написання заяви про вчинення злочину. Однак чи пов'язана ця заява з ситуацією щодо земельної ділянки ОСОБА_28 свідок не пам'ятає. Предметом спілкування з ОСОБА_22 була лише земельна ділянка ОСОБА_28 , яка розташована у м. Києві, саме по цій земельній ділянці ОСОБА_11 казав, що дасть гроші для вирішення питання скасування накладеного арешту.

5.4.2. Свідок ОСОБА_31

ОСОБА_32 зазначив, що з ОСОБА_11 та ОСОБА_29 познайомився внаслідок виконання службових обов'язків - здійснював процесуальне керівництво в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 за їх обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, був старшим групи прокурорів у цьому провадженні. З ОСОБА_15 та ОСОБА_22 свідок познайомився за тих самих обставин. У подальшому процесуального керівника було змінено, досудове розслідування в межах кримінального провадження завершувалося іншим прокурором. Наразі ОСОБА_32 працює на посаді прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 .

ОСОБА_32 пояснив, що кримінальне провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 було зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_15 на підставі заяви про вчинення злочину, що була подана ОСОБА_15 . Після реєстрації кримінального провадження його матеріали були передані ОСОБА_33 як процесуальному керівнику. На той момент матеріали провадження містили лише заяву про вчинення злочину та витяг з ЄРДР. За загальним правилом, коли матеріали кримінального провадження реєструються ІНФОРМАЦІЯ_15 , то після цього вони передаються до уповноваженого органу досудового розслідування за визначеними правилами підслідності. У даному випадку таким органом досудового розслідування було ТУ ДБР у м. Києві. Однак матеріали кримінального провадження не направлялися до ДБР, оскільки зі змісту заяви вбачалася причетність працівників ДБР до кримінального правопорушення. Тому ОСОБА_34 , як процесуальним керівником, з метою недопущення витоку інформації та забезпечення ефективності досудового розслідування було прийнято рішення не направляти матеріали до органу досудового розслідування. Про вказане рішення ОСОБА_32 повідомляв керівництво. Свідок пояснив, що в його практиці було небагато кримінальних проваджень, які не надсилалися до органу досудового розслідування.

Матеріали кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 до моменту визначення іншого органу досудового розслідування перебували в ІНФОРМАЦІЯ_15 . У подальшому першим заступником Генерального прокурора було винесено постанову про визначення СБУ органом досудового розслідування. Постанова була мотивована неефективністю досудового розслідування, що проводилося ДБР. ОСОБА_32 не пам'ятає чи доповідав керівництву про неефективність органу досудового розслідування, якому фактично матеріали провадження не надсилалися.

Першочергово досудове розслідування проводилося виключно за тими обставинами, що були зазначені у заяві про вчинення злочину. У ході здійснення процесуального керівництва та проведення НСРД стало зрозуміло, що вказане кримінальне провадження стосується провокації підкупу працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_35 та ОСОБА_27 .

ОСОБА_32 не пам'ятає конкретні обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, що були встановлені чи спростовані у ході досудового розслідування, однак підтвердив відомості, викладені у процесуальних документах, які були підписані ним. Разом з тим, ОСОБА_32 зазначив, що НСРД відносно ОСОБА_15 проводилися одразу після початку кримінального провадження, а відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_29 після підтвердження їх причетності до розслідуваних обставин. Розсекречення всіх матеріалів ІНФОРМАЦІЯ_32 фактично відбувалося в день повідомлення ОСОБА_11 та ОСОБА_29 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.

5.4.3. Свідок ОСОБА_36

ОСОБА_37 зазначив, що станом на 2021 рік працював прокурором в ІНФОРМАЦІЯ_15 . 20.08.2021 ОСОБА_37 від керівництва отримав заяву ОСОБА_15 про вчинення злочину. Заява була зареєстрована в приймальні громадян, що видавалося свідку дивним, не містила прізвищ осіб, причетних до вчинення злочину, але були перелічені посади заступника керівника та прокурора ІНФОРМАЦІЯ_11 . Після вивчення заяви ОСОБА_37 склав рапорт, в якому зазначив про необхідність внесення відомостей до ЄРДР, оскільки з заяви вбачалося вчинення кримінального правопорушення, що спричинило тяжкі наслідки, які були пов'язані з причетністю працівників правоохоронних органів до правопорушення. Рапорт свідка був погоджений першим заступником Генерального прокурора, після чого було внесено відомості до ЄРДР. Після реєстрації кримінального провадження керівництво наказало ОСОБА_38 передати матеріали ОСОБА_39 . На цьому участь ОСОБА_40 у цьому кримінальному провадженні фактично завершилася.

Про те, що в заяві про вчинення злочину йшлося про ОСОБА_17 та ОСОБА_27 , які були заступником керівника та керівником відповідно Львівської обласної прокуратури, ОСОБА_37 зрозумів вже після реєстрації кримінального провадження. З ОСОБА_22 свідок до цього був знайомий - познайомилися у 2017 році, коли разом працювали у ІНФОРМАЦІЯ_33 , тоді ОСОБА_37 був у підпорядкуванні ОСОБА_17 .

Також ОСОБА_37 пояснив, що відповідно до існуючого в Офісі Генерального прокурора регламенту після надходження заяви про вчинення злочину прокурором складається рапорт, який передається керівництву, у даному випадку начальнику другого відділу Офісу Генеральної прокуратури. У практиці були випадки, коли заяву про вчинення злочину в ЄРДР не вносили, але такі рішення скасовувалися судом.

5.4.4. Свідок ОСОБА_17

ОСОБА_17 зазначив, що з 2014 року працює в органах прокуратури. У період з 2020 року по 2022 рік працював у ІНФОРМАЦІЯ_18 , спочатку обіймав посаду начальника управління, пізніше - заступника керівника прокуратури. У ІНФОРМАЦІЯ_34 ОСОБА_17 не працював. З ОСОБА_15 свідок познайомився у 2016 році, коли разом працювали у м. Києві, більш детально обставини знайомства ОСОБА_17 не пам'ятає. Характеризуючи відносини з ОСОБА_15 , ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_15 не є для нього близьким другом, радше знайомий, з яким час від часу комунікували; спілкування не мало систематичного характеру, відбувалося у переважній більшості в телефонному режимі, рідше за чашкою кави, обговорювали спільні теми загального характеру. Обставин, які б пов'язували ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , небагато, однак оскільки ОСОБА_15 старший, має багато життєвого досвіду, то в силу професії та менталітету ОСОБА_17 підтримував з ним зв'язок. Зокрема, ОСОБА_17 пояснив, що такі люди, як ОСОБА_15 , можуть повідомляти інформацію про вчинення злочинів. Однак, щоб були випадки, коли ОСОБА_15 повідомляв про вчинення злочину чи іншу корисну інформацію, ОСОБА_17 не пам'ятає. ОСОБА_15 не був заявником чи конфідентом у справах, де ОСОБА_17 здійснював процесуальне керівництво. Так само ОСОБА_17 нічого не відомо про співпрацю ОСОБА_15 з правоохоронними органами, його особу свідок не перевіряв.

ОСОБА_17 пам'ятає, що у 2021 році особисто зустрічався з ОСОБА_15 . Це були дві зустрічі у м. Львові, перша зустріч була у серпні місяці, друга - у вересні приблизно 17 числа. Зустрічі були нетривалі, проходили за чашкою кави, тривали приблизно півгодини. Факт перебування ОСОБА_15 у м. Львові ОСОБА_17 не дивував, оскільки кожного разу ОСОБА_15 повідомляв, що буде проїздом. Ініціатором зустрічей був ОСОБА_15 . Тематика зустрічей переважно мала загальний характер. Однак на якійсь з зустрічей ОСОБА_15 поміж рядків казав про земельну ділянку у м. Києві, що перебуває під арештом в межах кримінального провадження. Чи була ще земельна ділянка в одному з районів Львівської області ОСОБА_17 не пам'ятає, як і не пригадує чи взагалі була якась розмова про землю у Львівській області. ОСОБА_17 вказану ситуацію сприйняв як прохання дружньої поради, повідомив, що нічим допомогти не зможе. Стосунки з ОСОБА_15 не передбачали можливості звернення до ОСОБА_17 з проханням надання допомоги з використанням службових повноважень, раніше з подібними проханням ОСОБА_15 не звертався. На можливість спільних корупційних заробітків, як і можливість отримання неправомірної вигоди ОСОБА_15 на вказаних зустрічах не натякав.

ОСОБА_17 не пам'ятає, коли дізнався про особу на ім'я ОСОБА_28 , і не пам'ятає, хто ця особа. По реєстрам будь-якої інформації не дивився, у розмовах з ОСОБА_15 повідомляв зворотне, оскільки не хотів псувати відносини. ОСОБА_17 не заперечує, що обіцяв ОСОБА_15 подивитися документи, пов'язані з накладенням арешту на земельну ділянку. Однак це робилося з метою оцінки ситуації в контексті надання дружньої поради, тобто, наприклад, визначення чи є законні способи скасування арешту, який порядок його скасування тощо. ОСОБА_17 не пам'ятає, що конкретно радив ОСОБА_15 зробити у цій ситуації, ймовірніше за все - звернутися до суду.

ОСОБА_17 підтвердив, що у вересні 2021 року йому зателефонував ОСОБА_15 та без будь-якого попереднього обговорення повідомив про те, що його знайомий «готовый на пять». Таке повідомлення з огляду на раніше обговорювані проблеми щодо арешту земельної ділянки в силу професійного досвіду ОСОБА_17 вказували на пряму пропозицію неправомірної вигоди. ОСОБА_17 дійсно не дав однозначної відповіді на це питання, оскільки вибудував хронологію можливих подій з залучення його до конфіденційного співробітництва, у зв'язку з чим залишив можливість задокументувати кримінальне правопорушення. Разом з тим, розуміючи, що надійшла пропозиція неправомірної вигоди, ОСОБА_17 доповів про це безпосередньому керівнику, а той - Генеральному прокурору.

ОСОБА_17 не говорив ОСОБА_15 фрази по типу «все решаемо», які останній цитував у розмовах з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Після озвучених двох зустрічей з ОСОБА_15 час від часу спілкувалися, вітали один одного зі святами, до попередніх питань скасування арешту на земельну ділянку не поверталися. До керівництва ІНФОРМАЦІЯ_24 ОСОБА_17 не звертався, будь-яких пошуків по державних реєстрах не здійснював.

5.4.5. Свідок ОСОБА_41

ОСОБА_42 зазначив, що наразі працює заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_35 , є позаштатним працівником. З березня 2020 року по травень 2022 року був виконуючим обов'язки начальника Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням органами ДБР, нагляду за його оперативними підрозділами, у подальшому став начальником вказаного департаменту і працював на цій посаді до серпня 2022 року.

У посадові обов'язки ОСОБА_43 входило здійснення загального керівництва, доручення іншим співробітникам розгляду певних питань, заслуховування звітів щодо стану кримінальних проваджень, організація прийому громадян та розгляду їх звернення. Тому свідок міг як особисто прийняти звернення громадянина, так і доручити це певному керівнику підрозділу в залежності від завантаження. ОСОБА_42 не зміг пояснити скільки разів особисто приймав громадян за два з половиною роки роботи.

ОСОБА_42 пояснив, що в ІНФОРМАЦІЯ_15 організовано особистий прийом громадян, у тому числі прийняття та реєстрацію заяв про вчинення злочину. Спочатку людина звертається до відповідного відділу, де в неї з'ясовують всі необхідні обставини, на основі цього перевіряється підслідність повідомленого злочину. У разі підтвердження підслідності з прийому громадян телефонують ОСОБА_44 , повідомляють, що прийшла людина на особистий прийом. ОСОБА_42 перевіряв інформацію, що надійшла, після чого або особисто здійснював прийом особи або давав відповідне доручення підлеглим. Заява про вчинення злочину могла бути написана як особою безпосередньо, так і уповноваженою особою зі слів громадянина. Після завершення прийому та написання заяви ОСОБА_42 ставить на ній резолюцію для виконання заступником департаменту, а останній вже визначає відповідального працівника, який готує необхідний обсяг документів. Всі складені документи, у тому числі їх проекти, передаються ОСОБА_44 , який передає їх заступнику Генерального прокурора, після чого приймається рішення щодо внесення відомостей до ЄРДР, визначення процесуального керівника, групи прокурорів, органу досудового розслідування. Через секретаря прокуратури всі документи зшиваються, оформлюються, передаються до визначеного органу досудового розслідування, де визначається слідчий.

Тобто ОСОБА_42 підтвердив, що як начальник департаменту він опрацьовував заяви громадян з особистого прийому. Це не означало, що він обов'язково бачився та спілкувався з заявниками, однак в такому випадку констатувалося, що заява прийнята ОСОБА_45 під час особистого прийому. Також свідок підтвердив, що до ЄРДР вносяться майже всі заяви про вчинення злочину. Раніше без жодних доказів заяви не приймали до реєстрації, однак такі дії судовою практикою визнавалися неправомірними.

ОСОБА_42 пам'ятає справу щодо неправомірних дій працівників ДБР по провокації підкупу керівництва ІНФОРМАЦІЯ_11 , тоді цей випадок взяли до уваги. Заяву про вчинення злочину приймав особисто ОСОБА_46 . Заяву було зареєстровано в ЄРДР, після чого передано до визначеного органу досудового розслідування. Проведення досудового розслідування спочатку було доручено управлінню ДБР у м. Києві, а потім - іншому підрозділу з метою уникнення витоку інформації, оскільки стало зрозуміло, що до вчинення кримінального правопорушення можуть бути причетні працівники ДБР. Пояснити чому матеріали кримінального провадження з самого початку фактично не направлялися до органів ДБР ОСОБА_42 не зміг. Свідок пам'ятає, що брав участь у заслуховуванні вказаної справи, пам'ятає, що фігурували два чи три працівники ДБР, які пропонували заявнику грошові кошти для їх подальшої передачі керівництву ІНФОРМАЦІЯ_11 . ОСОБА_42 пам'ятає, що обставини справи були пов'язані з провокацією підкупу.

При пред'явленні заяви ОСОБА_15 про вчинення злочину ОСОБА_42 підтвердив свою резолюцію та підпис, а також підтвердив, що ця заява надійшла з особистого прийому громадян. Однак ОСОБА_42 не підтвердив, що особисто приймав цю заяву, оскільки одному з керівників, нібито начальнику відділу ОСОБА_47 , було доручено поспілкуватись з заявником, доповісти що за справа. Після цього ОСОБА_44 принесли заяву, в якій йшлося про двох співробітників, які за винагороду просили заявника з'їздити до посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_11 , запропонувати за грошову винагороду вчинити певні дії з використанням службових повноважень. Цього було достатньо для реєстрації кримінального провадження. Особу заявника встановлювали за паспортними даними. Щодо розбіжності у даті заяви та даті її реєстрації, то ОСОБА_42 припустив, що заяву було написано ввечері 19.08.2021 наприкінці робочого дня, коли канцелярія вже не працює. У такому випадку заява фактично була прийнята 19.08.2021, а зареєстрована вже 20.08.2021 з наступним внесенням відомостей до ЄРДР.

ОСОБА_42 підтвердив, що не знайомий з обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_29 .

5.4.6. Свідок ОСОБА_48

ОСОБА_49 працював в органах ІНФОРМАЦІЯ_27 . Під час оперативно-розшукової діяльності ОСОБА_49 познайомився з ОСОБА_50 , який звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_19 за фактом вимагання у нього неправомірної вигоди посадовими особами. Свідок пояснив, що ОСОБА_51 належить до «групи ризику», тому в нього постійно виникають певні проблеми. Були випадки, коли ОСОБА_51 був інформатором, виступав заявником у корупційних справах.

Коли закінчувався контракт зі ІНФОРМАЦІЯ_16 , то ОСОБА_49 подав документи для участі у конкурсі на зайняття посади в ДБР. Свідок був визнаний переможцем конкурсу, йому надійшов лист щодо необхідності звільнення з посади в ІНФОРМАЦІЯ_19 . Таким чином ОСОБА_49 почав працювати у ІНФОРМАЦІЯ_36 .

Під час роботи в ДБР до ОСОБА_52 знову звернувся ОСОБА_53 , сказав, що є особа на ім'я ОСОБА_19 і що в останнього є цікава оперативна інформація. ОСОБА_49 за допомогою програмного забезпечення «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_19 , який підтвердив, що має багато інформації, яка може бути цікавою для оперативно-розшукової діяльності. Тоді ОСОБА_19 також повідомив ОСОБА_54 про можливість відкриття заводу по виробництву пельменів, а також, що він перебуває у хороших стосунках з керівником ІНФОРМАЦІЯ_37 одного з районів, що можна запропонувати останньому неправомірну вигоду за невтручання у діяльність заводу, щоб після цього викрити за ст. 368 КК України. ОСОБА_49 відмовився від пропозиції ОСОБА_19 , зазначивши, що не займається подібними махінаціями.

Після цього ОСОБА_19 продовжував писати, телефонувати ОСОБА_54 , наполегливо пропонував зустрітися. У ході однієї з телефонних розмов ОСОБА_19 повідомив про наявність інформації щодо корупції серед працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 , а також що таку інформацію потрібно перевіряти на рівні правоохоронних органів м. Києва з метою уникнення витоку інформації. ОСОБА_19 поверхнево описав ситуацію, після чого ОСОБА_49 зв'язався з ОСОБА_26 , який на той момент був керівником відділу ІНФОРМАЦІЯ_38 , передав контакт ОСОБА_19 та повідомив, що є інформація по їх підслідності.

ОСОБА_49 підтвердив, що ніколи не бачився з ОСОБА_19 , спілкувався з ним лише по телефону. У подальшому свідку стало відомо, що ОСОБА_19 працював у СІЗО, манера спілкування в нього відповідна, навичок комунікації також достатньо.

Після цього ОСОБА_49 не спілкувався з ОСОБА_19 . Однак через деякий час свідку зателефонував ОСОБА_26 та повідомив, що сталося з оперативними співробітниками ДБР після того, як ОСОБА_49 передав контакт ОСОБА_19 . Дізнавшись про затримання співробітників ДБР, ОСОБА_49 почав телефонувати ОСОБА_19 , однак останній вже не відповідав на телефонні дзвінки. Тоді свідок зателефонував ОСОБА_55 , щоб з'ясувати причини виниклої ситуації. У ході телефонної розмови ОСОБА_51 розповів, що йому нещодавно стало відомо про те, що ОСОБА_19 неодноразово брав участь у подібних аферах, провокаціях. Під час розмови ОСОБА_51 негативно висловлювався про ОСОБА_19 . Пізніше, 30.11.2024, ОСОБА_51 знову зателефонував ОСОБА_54 і в ході розмови почав згадувати про ОСОБА_19 . Побоюючись виникнення провокативної ситуації, ОСОБА_49 записав телефонну розмову з ОСОБА_56 , яка була відтворена у судовому засіданні. Зі змісту розмови вбачається готовність ОСОБА_57 свідчити проти ОСОБА_19 , який неодноразово виступав заявником у кримінальних провадженнях. Також у розмові ОСОБА_51 повідомляє, що ОСОБА_19 виконує завдання по викриттю злочинів за гроші, які йому необхідні для придбання власного житла.

ОСОБА_49 зазначив, що не знайомий з обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_29 . У межах цього кримінального провадження під час досудового розслідування допитувався, надавав показання аналогічні за змістом тим, що надані в судовому засіданні. Розмова з ОСОБА_56 про ОСОБА_19 , що була записана ОСОБА_58 , вже мала місце після його допиту під час досудового розслідування.

ОСОБА_49 підтвердив, що ОСОБА_19 пропонував вчиняти провокативні дії з метою викриття осіб на одержанні неправомірної вигоди та їх подальшого притягнення до кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_49 зазначив, що ОСОБА_19 є «торпедою», тобто вчиняє подібного роду провокації з метою отримання грошової винагороди.

5.4.7. Свідок ОСОБА_53

ОСОБА_51 повідомив, що вперше бачить обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_29 . На даний час працює керівником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_39 ». На момент подій кримінального провадження обіймав посаду керівника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_40 ».

Свідок підтвердив, що особисто знайомий з ОСОБА_15 . Їх знайомство відбулося у 2020 році, коли до ОСОБА_57 звернувся начальник відділу поліції Чернівецької області ОСОБА_59 з проханням підвести ОСОБА_15 до голови ІНФОРМАЦІЯ_41 , з яким свідок був знайомий. ОСОБА_51 познайомив ОСОБА_15 з головою сільської ради, однак у подальшому дізнався, що ОСОБА_15 «обробляв» представника органу місцевого самоврядування, а поліція планувала викрити останнього на отриманні неправомірної вигоди. У зв'язку з цим ОСОБА_51 повідомив сільського голову про вказані обставини та про недоброчесність ОСОБА_15 .

Зі слів ОСОБА_15 свідку відомо, що ОСОБА_15 з 1991 року співпрацює з працівниками поліції та СБУ для викриття посадовців на вчиненні корупційних кримінальних правопорушень. За допомогою такої співпраці ОСОБА_15 заробляє собі на життя, зокрема, він неодноразово повідомляв ОСОБА_55 про отримання грошової винагороди від працівників правоохоронних органів за різноманітні випадки участі у викритті посадовців.

У 2021 році ОСОБА_15 працював у ОСОБА_57 різноробочим, паралельно шукаючи інші джерела доходів. Приблизно у влітку чи на початку осені 2021 року ОСОБА_15 попросив ОСОБА_57 звести його з працівниками ДБР та повідомив, що в нього працівники ІНФОРМАЦІЯ_11 вимагають п'ять тисяч доларів за якусь земельну ділянку. ОСОБА_55 ця ситуація здавалася дивною, оскільки він не розумів яким чином ОСОБА_15 може бути пов'язаний з землею у м. Львові, але деталей ОСОБА_15 не розповідав. ОСОБА_51 попередив ОСОБА_15 з приводу того, щоб його історія не була «пустишкою», тобто вигаданою, на що ОСОБА_15 запевнив про наявність доказів. Тоді ОСОБА_51 передав контакт ОСОБА_15 своєму знайомому ОСОБА_54 , який до цього працював в органах безпеки України, а на той момент очікував призначення на посаду в органах ДБР.

Пізніше ОСОБА_55 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_19 затримало співробітників ДБР. Одразу після цього ОСОБА_51 зустрівся з ОСОБА_15 та записав їх розмову. Запис вказаної розмови ОСОБА_51 передавав до ДБР. Свідок пам'ятає, що під час цієї розмови ОСОБА_15 зізнався з приводу того, що його змусили це зробити співробітники ІНФОРМАЦІЯ_19 і що в нього не було вибору.

У своїх показаннях ОСОБА_51 назвав ОСОБА_15 «торпедою», пояснивши, що це людина, яка засилається до посадових осіб, і дає їм хабар, отримуючи за такі послуги винагороду. ОСОБА_51 також підтвердив, що ОСОБА_15 хотів собі купити квартиру, шукав для цього якусь «хорошу справу».

Крім того, ОСОБА_51 повідомив, що для того, щоб приїхати до суду та дати свідчення 27 січня 2025 року, він планував взяти квиток на поїзд на 26 січня 2025 року з м. Кам'янець-Подільського. Однак, онлайн квитків не було, тому свідок поїхав на вокзал, щоб там придбати квиток. У касі квитків у продажу не було на 26 січня (неділя), були в наявності лише на суботу 25 січня. Такий квиток свідок і придбав. В п'ятницю (24 січня) до свідка зателефонував односельчанин, попросив зустрітись. В ході розмови він запитав у свідка «а ти що, маєш їхати в Київ?». ОСОБА_51 дуже здивувався, оскільки про його поїздку в Київ не знали ані його батьки, ані дружина. В зв'язку з такою дивною ситуацією, ОСОБА_51 вирішив не їхати поїздом, щоб не було сюрпризів у поїзді чи на вокзалі, і поїхав машиною. Приїхав у м. Київ в неділю 26го січня близько 21-22 години. Свідок мав зупинитися в одному готелі, однак приїхавши туди побачив, що готель не працює. У зв'язку з цим ОСОБА_51 заселився у готелі «Україна». У фойє до свідка підійшли два молодика, пред'явили посвідчення, але настільки швидко, що ОСОБА_51 не встиг з ними ознайомитися. Ці особи задали свідку питання, чи хтось змушує його давати свідчення, чи йому хтось заплатив. ОСОБА_51 відповів, що його ніхто не змушує, і ніхто за це йому не платив. Тоді йому задали питання, чи він сподівається після давання свідчень нормально жити, чи він такий безстрашний. Хто це був, ОСОБА_51 не зрозумів. На його думку, певні особи не хотіли, щоб він давав ці свідчення в суді.

Також ОСОБА_51 підтвердив, що під час досудового розслідування допитувався співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_42 . У ході допиту ОСОБА_51 зазначав про сфабрикованість справи, запитував про причини її реєстрації, на що слідчі йому відповідали, що провадження буде закрито через недостатність доказів. З огляду на повідомлення про подальше закриття кримінального провадження ОСОБА_51 з посиланням на ст. 63 Конституції України відмовився надавати показання під час досудового розслідування.

5.4.8. Свідок ОСОБА_26

ОСОБА_26 зазначив, що з лютого 2021 року по жовтень 2022 року працював керівником одного з управлінь ІНФОРМАЦІЯ_22 . Обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_29 перебували у його підпорядкуванні.

В якийсь момент до ОСОБА_26 звернулися колишні колеги, з якими він працював в органах ІНФОРМАЦІЯ_19 , з проханням проконсультувати ОСОБА_52 щодо участі у конкурсі на заняття посади в ДБР. Таким чином, свідок познайомився з ОСОБА_60 . Однак постійного спілкування між ними не було.

Через деякий час ОСОБА_49 зателефонував ОСОБА_26 та запитав щодо наявності інтересу спілкування з людиною, яка володіє інформацією щодо корупції серед керівництва Львівської обласної прокуратури. ОСОБА_26 повідомив, що якщо така інформація відповідає дійсності, то цікавить, оскільки становить напрямок його діяльності. Після цього ОСОБА_49 надіслав свідку контакт на ім'я ОСОБА_19 , який ОСОБА_26 переслав підлеглому ОСОБА_29 з вказівкою поспілкуватися з людиною, перевірити достовірність інформації та визначити можливість її подальшого опрацювання. Особисто ОСОБА_26 з ОСОБА_19 не спілкувався. Після цього ОСОБА_29 не звітував про спілкування з ОСОБА_19 , кримінальні провадження за цими обставинами не реєструвалися.

Після цього свідок не був учасником ніяких подій, поки не дізнався, що ОСОБА_11 був затриманий. Було розпочато службове розслідування, ОСОБА_26 надавав пояснення, проходив поліграф. За результатом розслідування в діях ОСОБА_26 , ОСОБА_11 та ОСОБА_29 не було виявлено ознак кримінального правопорушення, про що складено відповідний висновок.

5.5. Документи кримінального провадження

Судом досліджено заяву про вчинення злочину, що була написана та підписана ОСОБА_15 (Т. 2, а.с. 243). З вказаної заяви вбачається, що вона датована 19.08.2021, а зареєстрована у приймальні громадян ІНФОРМАЦІЯ_15 на наступний день - 20.08.2021 під номером 1. Заява містить штампи, які позначають її отримання з приймальні громадян та з особистого прийому ОСОБА_43 , а також штрих-код реєстрації в ІНФОРМАЦІЯ_15 під номером - 194456-21 від 20.08.2021. Заява адресована начальнику Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ІНФОРМАЦІЯ_15 .

У вказаній заяві ОСОБА_15 просить притягнути до кримінальної відповідальності співробітників Державного бюро розслідувань на ім'я ОСОБА_61 та ОСОБА_62 , які використовують позначені номера мобільних телефонів і які представилися ОСОБА_15 як старший оперуповноважений ДБР та начальник відділу ДБР відповідно. ОСОБА_15 також повідомляє, що зазначені співробітники ІНФОРМАЦІЯ_21 пропонують йому за грошові кошти вчинити провокацію підкупу прокурора та заступника прокурора Львівської області. При цьому співробітники ДБР проводять інструктаж ОСОБА_15 , надають теми для спілкування та обіцяють компенсувати поточні витрати.

За результатами опрацювання заяви про вчинення злочину прокурором другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань зазначеного Департаменту ОСОБА_63 20.08.2021 складено рапорт (Т. 2, а.с. 240), в якому відзвітовано з приводу того, що до ІНФОРМАЦІЯ_15 з заявою про вчинення злочину звернувся громадянин ОСОБА_15 , який повідомив, що службові особи правоохоронного органу, зловживаючи владою з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, всупереч інтересам служби, підбурюють останнього до вчинення кримінального правопорушення, що може спричинити тяжкі наслідки. У рапорті висловлюється прохання про надання дозволу на реєстрацію виявленого правопорушення та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з попередньою правовою кваліфікацією правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України.

Рапорт прокурора ОСОБА_40 у той же день, 20.08.2021, було погоджено заступником начальника відділу 31/1/2 ОСОБА_64 , начальником управління № 31/1 ОСОБА_65 , начальником департаменту № 31 ОСОБА_45 , а першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_66 надано дозвіл на внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

20.08.2021 о 13 год. 40 хв. 51 сек. в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42021000000001761, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР (Т. 2, а.с. 237). Датою виявлення відомостей, що можуть свідчити про вчинення правопорушення, у витязі зазначається 20.08.2021, а способом їх виявлення - самостійно прокурором. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 364 КК України, фабула правопорушення - службові особи правоохоронного органу зловживають своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, що спричиняє тяжкі наслідки.

20.08.2021 постановою прокурора ОСОБА_40 (Т. 2, а.с. 238-239) проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42021000000001761 було доручено слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві.

20.08.2021 прокурором ОСОБА_63 також видано доручення № 31/1/2-38979-21 (Т. 3, а.с. 25) на проведення уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_43 слідчих (розшукових) дій щодо встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 364 КК України та вчинення якого розслідується в межах кримінального провадження № 42021000000001761.

25.08.2021 постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_67 (Т. 3, а.с. 23-24) в межах кримінального провадження № 42021000000001761 для здійснення процесуального керівництва визначено групу прокурорів, до якої ввійшли, зокрема, прокурори ОСОБА_37 , ОСОБА_68 . Старшим групи прокурорів було визначено прокурора ОСОБА_69 .

25.08.2021 ОСОБА_15 надав письмову згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення інших НСРД (Т. 3, а.с. 30). Письмова згода ОСОБА_15 містить підтвердження його обізнаності про заборону провокації осіб на вчинення злочину, а також обізнаності щодо тих обставин, що під час проведення НСРД за участі ОСОБА_15 можуть використовуватись спеціальні імітаційні засоби.

Протоколом від 25.08.2021 (Т. 3, а.с. 28-29) ОСОБА_15 повідомлено про кримінальну відповідальність за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування.

25.08.2021 постановою прокурора ОСОБА_40 (Т. 3, а.с. 31-32) ОСОБА_15 було залучено до конфіденційного співробітництва та проведення ІНФОРМАЦІЯ_32 у кримінальному провадженні № 42021000000001761. Також 25.08.2021 постановою прокурора ОСОБА_70 (Т. 3, а.с. 33-34) ОСОБА_15 було повторно залучено до проведення ІНФОРМАЦІЯ_32 у кримінальному провадженні № 42021000000001761.

01.09.2021 ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_44 № 4661т (Т. 9, а.с. 7-9) надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_15 , а саме: аудіо-, відеоконтролю особи, спостереження за особою, зняття інформації з електронних інформаційних систем та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, яким володіє та користується ОСОБА_15 .

03.09.2021 прокурором ОСОБА_34 видано доручення № 31/1/2-4667т (Т. 9, а.с. 17-18) на виконання ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_44 № 4661т від 01.09.2021 уповноваженими особами 2 Управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

З протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6700 від 09.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/2т (Т. 9, а.с. 21-26) вбачається, що 08.09.2021 у м. Києві, біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_45 », що розташовано на АДРЕСА_8 , між ОСОБА_15 та ОСОБА_11 відбулася зустріч. У ході зазначеної зустрічі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 мали розмову наступного змісту:

Бугай: «Порядок?»;

Кушніренко: «Ну как. Живой. Я перекусил, сейчас навереное, не»;

Бугай: «Та давай завтрак какой-то закажу»;

Кушніренко: «Ну заказывай, что-то слабенькое, яичницу с колбасой. Я хочу поговорить нормально. Сань, смотри, я тебе сбросил... Ты просил переговорить с лісником… ты слушаешь?»;

Бугай: «Да, конечно»;

Кушніренко: «Ну, он говорит в те леса не идти, в те идти.. и... поедем, потратим время, потратим твои деньги»;

Бугай: «Нет, смотри, потратим время, но он же обещает с кем-то свести»;

Кушніренко: «Ну я ж сказал, я записал этот разговор»;

Бугай: «Ну... просто плохо там слышно, он говорит что там про аукцион какой-то говорил»;

Кушніренко: «Ну лісгосп проводит аукцион и от туда мы залезем в АПК»;

Бугай: «Ну в АПК давай пробывать»;

Кушніренко: «Потому что я в прошлый раз был, я поехал и он говорил выходите на аукцион, они все хотят видеть что ты что-то делаешь»;

Бугай: «Правильно, ну так давай, так мы ж на провокацию никто не будет, никто сразу это, давай работать, там же готовы. Ты грубо говоря будешь у них покупать, а другим продавать. Может даже быть какая-то маржа получится»;

Кушніренко: «А шо с этим скажешь?» (розмова з приводу Львівської прокуратури);

Бугай: «Нет, ну все отлично, но надо ситуацию, понимаешь?»;

Кушніренко: «Ситуация.. ну я не знаю, а вот эти кадастры вы можете дать? По земле»;

Бугай: «Я не знаю, что там... Дела нету у нас по вот этих»;

Кушніренко: «Ну вытяни по кадастру, по какой земле, за которую я ездил разговаривал, от я разговаривал за эту землю, вытянуть по кадастру вы сможете?»;

Бугай: «Та вытянуть сможем, я от одного просто не понимаю. Это ж не твоя ситуация»;

ОСОБА_71 : «Выход на владельца этой земли. Просто я реально вот это езжу, потратил время»;

Бугай: «У меня есть знакомый, у него ситуация по Киеву, арестована земля. Понял? Прокурорские наложили на землю арест»;

ОСОБА_71 : «Ну?»;

Бугай: «Может они. Они ж тут работали, может они знают»;

Кушніренко: «Может да, но дай мне»;

Бугай: «Все. Я, смотри. Я просто...»;

Кушніренко: «Ну а как? Просто я не хочу тратить время»;

Бугай: «Ну ты не хочешь туда ехать?»;

ОСОБА_71 : «Та дело в том, что я трачу время и трачу ваши деньги. Понимаешь?»;

Бугай: «Не, ну тратишь время, но пока ничего не сделано, в том плане, что никакого обещания, никаких закупок, ничего не было. Просто ты не хочешь туда, я так понимаю ехать и все»;

Кушніренко: «Ну это понты, понимаешь, мелочно как-то»;

Бугай: «Не, ну мелочно, но можно ж и мелочью, ты уж давай. Если мелочь будет получаться»;

Кушніренко: «Ну вот по Львову, что по Львову?»;

Бугай: «Ну я тебе говорю, что я завтра встречусь с человеком, у него есть ситуация по аресту земли»;

Кушніренко: «А сегодня никак?»

…..

Бугай: «Я вчера с ним созванивался, он сейчас в Житомирской области живет, понял? Он, короче, у него какая-то есть земельна ділянка под строительство, в Киевской области. Первый раз наложили на нее арест, под придуманной ситуации, прокурорские. Он обратился через адвоката в суд и снял. Эти же прокурорские снова налаживают, арест. Ну понятное ж дело для чего это делается»;

Кушніренко: «Ну, хотят бабла»;

Бугай: «Ну»;

Кушніренко: «Ну че, говори что сделать и я пошел»;

Бугай: “Нет, ну с этой ситуацией можно и спросить, помогут они или не помогут»;

ОСОБА_71 : «А че не помогут?»;

Бугай: «Я думаю, что помогут»;

Кушніренко: «И? Это интересно вам?»;

Бугай: «Ну конечно»;

Кушніренко: «То давай работать с тобой»;

Бугай: «Хорошо, реальна ситуация. Никто там не провоцирует и тому подобное, а реальная ситуация, что б задать вопрос»;

….

Бугай: «Давай по лесу попробуем. Нормальная ситуация. Они там деньги берут, ну че не?»

Кушніренко: «Ну хорошо, ну смотри»;

Бугай: «И здесь запустим, по этой земельной ділянке и плюс параллельно там. Ты ж там не влазишь»;

Кушніренко: «Чтобы я позвонил им и сказал, что тут в Киеве, тут такая ситуация, и они регульнут?»;

Бугай: «Ну как бы да, ну реальная ж ситуация, ну по человеку»;

Кушніренко: «Тогда в Киеве они регульнут, и тогда в Киеве получается, та где-то что-то нам надо, ну ... его знает. Конец где? В Киеве или там?»;

Бугай: «В смысле конец?»;

Кушніренко: «Всего вот этого. Вот вопрос, понимаешь?»;

Бугай: «Не, я думаю там будет»;

ОСОБА_71 : «Во Львове?»;

Бугай: «Ну конечно»;

….

Бугай: «Та не, везде нам дадут, просто ты понимаешь, просто надо реальная ситуация, а не провокация и тому подобное…. Если есть ситуация, если есть заявитель, проблематика - реализовываем...»;

Кушніренко: «Дайте те кадастры, витяги»;

Бугай: «Это провокация»;

Кушніренко: «Почему?»

Бугай: «Потому»;

Кушніренко: «Почему провокация? Узнают кто? Вытяните эти кадастры, пару тройку»;

Бугай: «Ну давай вытащим. Проехать туда, проговорить с ними, с этими людьми. Ну давай так. Какое село?»;

Кушніренко: «Тур. Турян»;

Бугай: « ОСОБА_72 »;

Кушніренко: «Что-то да»;

Бугай: «Вытащу»;

Кушніренко: «А сегодня ты никак не можешь узнать по этой ситуации? Я б им сегодня звонил»;

Бугай: «Нет, он завтра приезжает, я с ним созванивался, я тебе серьезно говорю»;

…

Бугай: «Тогда, когда будет ехать, возьмет эти документы на земельні ділянки»;

Кушніренко: «Ну а как я?»;

Бугай: «Ну хотя бы чтобы ты понимал, ну если он согласится, доверку тебе даст представлять интересы»;

Кушніренко: «Куплю»;

Бугай: «Или купишь эту землю»;

Кушніренко: «Ну поеду туда, на встречу с этим»;

Бугай: «Ну сведет тебя с этим»;

Кушніренко: «Ты думаешь там сразу все нарисуется?»;

Бугай: «Ну как не сразу, надо ж будет пару закупок сделать».

Аналіз змісту фрагментів розмов, що були відображені вище, та характеру спілкування дає можливість дійти висновку, що станом на 08.09.2021 ОСОБА_15 та ОСОБА_11 вже були знайомі один з одним і це була не перша їх зустріч. Більше того, тематика розмов між ними вказує на те, що ОСОБА_15 виконував певні доручення ОСОБА_11 ОСОБА_15 брав активну участь у виконанні вказаних доручень, їздив до певних осіб, спілкувався з ними, записував розмови, після чого передавав інформацію ОСОБА_11 . Крім того, ОСОБА_15 мав власне бачення перспективності або доцільності конкретної «справи», вказував або про малозначність, або про фінансову недоцільність роботи у певному напрямку. З цієї розмови також вбачається, що витрати на виконання таких доручень покривалися за рахунок ОСОБА_11 .

При цьому використання ОСОБА_15 висловлювань по типу «вам это интересно?» дає можливість констатувати його обізнаність з приводу професійної діяльності ОСОБА_11 .

У зафіксованій розмові саме ОСОБА_15 згадує про ІНФОРМАЦІЯ_46 , а відповідь ОСОБА_11 вказує на його обізнаність з цього приводу, а також на те, що вказаний орган прокуратури до цього був предметом спілкування ОСОБА_15 і ОСОБА_11 ОСОБА_15 нагадує, що їздив до прокурорів вказаного органу прокуратури, розмовляв з приводу якоїсь земельної ділянки, точне місцезнаходження якої не пам'ятає і деталей не наводить. ОСОБА_11 повідомляє, що потрібна «реальна ситуація», оскільки дії ОСОБА_15 мають провокативний характер. ОСОБА_15 не погоджується з думкою ОСОБА_11 , наполягає на тому, щоб йому дали певні документи по земельній ділянці, а також зазначає про те, що ніхто не дізнається. Крім того, загальний контекст зафіксованої розмови свідчить про те, що ОСОБА_15 намагається переконати ОСОБА_11 у необхідності роботи саме у напрямку Львівської обласної прокуратури, оскільки з логіки ОСОБА_15 це не малозначно.

Хоча ОСОБА_11 і наголошує на тому, що дії ОСОБА_15 мають провокативний характер, що потрібна реальна ситуація, однак у кінцевому підсумку погоджується на пропозицію ОСОБА_15 , зазначає про те, що дістане потрібні документи на земельну ділянку. Крім того, в цьому аспекті, розуміючи провокативність дій ОСОБА_15 , саме ОСОБА_11 першим повідомляє про свого знайомого, у якого є проблеми з земельною ділянкою, яка розташована у Київській області та на яку неодноразово накладався арешт, ймовірно, з метою отримання неправомірної вигоди. І саме ОСОБА_11 зазначає про те, що ця ситуація є реальною і для її вирішення можна звернутися до представників ІНФОРМАЦІЯ_11 . При цьому висловлювання ОСОБА_11 вказують на його намір отримання реальної допомоги у вирішенні проблеми. ОСОБА_15 погоджується з ОСОБА_11 , намагається дізнатися більше інформації з приводу цієї ситуації, зазначає про свою готовність розмовляти з представниками ІНФОРМАЦІЯ_11 у той же день. У кінцевому підсумку ОСОБА_15 та ОСОБА_11 погоджуються на необхідності паралельної «роботи» у двох напрямках: з приводу «лісу» та з приводу ситуації навколо земельної ділянки знайомого ОСОБА_11 .

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6699 від 11.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/3т (Т. 9, а.с. 27-32) вбачається, що 10.09.2021 у м. Києві, біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_45 », розташованого на АДРЕСА_8 , між ОСОБА_15 та ОСОБА_11 відбулася чергова зустріч.

На початку вказаної зустрічі ОСОБА_15 прозвітував перед ОСОБА_11 про виконання іншого доручення. Після цього ОСОБА_15 почав розпитувати ОСОБА_11 з приводу документів, які останній йому надіслав напередодні. Зі змісту розмови підтверджується, що надіслані ОСОБА_11 документи стосуються ситуації з накладенням арешту на земельну ділянку його знайомого, про яку ОСОБА_11 повідомляв ОСОБА_15 на попередній зустрічі. ОСОБА_11 деталізує обставини цієї справи, зазначаючи, що земельна ділянка фігурує в межах кримінального провадження і що на неї вже накладався арешт. З початку вдалося «порешать» і арешт скасували, однак після цього земельна ділянка була повторно заарештована, що, на переконання ОСОБА_11 , свідчить про намір прокурорів « ІНФОРМАЦІЯ_47 » отримати неправомірну вигоду. ОСОБА_15 , як і на попередній зустрічі, проявляє інтерес до цієї ситуації, розпитує про конкретні обставини, ставить уточнюючі запитання. ОСОБА_11 зазначає, що зведе ОСОБА_15 зі своїм знайомим, якому належить зазначена земельна ділянка та який повідомить всі необхідні деталі ситуації. Крім того, ОСОБА_11 надає ОСОБА_15 вказівки щодо подальших дій, а саме - «набрать его надо. Спросить на месте? Не на месте? Можно подъехать? Есть ситуация». На додаток до цього, ОСОБА_11 зазначає, що в цей раз «с этими прокурорскими нужно разговаривать о закрытии уголовного производства и снятии ареста».

ОСОБА_11 конкретно не повідомляє, кому саме потрібно зателефонувати і хто саме повинен допомогти у вирішенні ситуації з земельною ділянкою, однак хід та загальний контекст розмови, відповіді ОСОБА_11 на питання ОСОБА_15 дають можливість дійти висновку, що це має бути знайомий ОСОБА_15 - чоловік на ім'я ОСОБА_73 .

Наприкінці зустрічі ОСОБА_15 повідомляє, що «хочется зарплату», та піднімає питання фінансового забезпечення і заохочення власної діяльності. Крім того, з розмови вбачається, що ОСОБА_15 знайомий також з чоловіком на ім'я ОСОБА_62 , який є також знайомим ОСОБА_11 .

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6698 від 15.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/4т (Т. 9, а.с. 36-39) вбачається, що 14.09.2021 ОСОБА_15 мав телефонну розмову з чоловіком на ім'я ОСОБА_28 . У ході телефонної розмови ОСОБА_28 розповідає деталі ситуації з неодноразовим накладенням арешту на його земельну ділянку. Характер та зміст телефонної розмови дає можливість дійти висновку, що чоловіком на ім'я ОСОБА_28 є ОСОБА_1 і саме про нього ОСОБА_11 повідомляв ОСОБА_15 на попередніх зустрічах, обіцяв їх звести для вирішення ситуації. Наприкінці розмови ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_15 погоджується надіслати всі необхідні документи для того, щоб ОСОБА_15 «сложил это все в кучу» и «позвонил, уточнил ситуацию».

Зі змісту протоколу про результати аудіо, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6697 від 15.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/5т (Т. 9, а.с. 33-35) вбачається, що 14.09.2021 після телефонної розмови з ОСОБА_1 мала місце телефонна розмова ОСОБА_15 та ОСОБА_11 . У ході телефонної розмови ОСОБА_15 повідомляє, що спілкувався з ОСОБА_1, отримав інформацію та документи з приводу виниклої ситуації. ОСОБА_15 також запевняє про свою готовність у п'ятницю (17.09.2021) «ехать к людям», але перед цим йому потрібно, щоб ОСОБА_11 роздрукував всі надіслані ОСОБА_1 документи, пояснив ситуацію, на кого виходити та з ким «решать вопрос». Наприкінці телефонної розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_11 домовляються, що ОСОБА_15 зателефонує ОСОБА_11 завтра (15.09.2021), щоб спланувати поїздку.

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6696 від 16.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/6т (Т. 9, а.с. 40-42) вбачається, що 15.09.2021 між ОСОБА_15 та ОСОБА_11 була телефонна розмова. У ході розмови ОСОБА_11 поцікавився з приводу того, коли ОСОБА_15 планує телефонувати людям з приводу ситуації по земельній ділянці ОСОБА_1, та чи взагалі вони перетелефоновували йому. ОСОБА_15 підтверджує, що мав телефонну розмову з вказаним особами, на що ОСОБА_11 повідомляє про необхідність планування поїздки до них. ОСОБА_15 зазначає, що може приїхати до м. Києва завтра (16.09.2021) і що для цього потрібні квитки на потяг. ОСОБА_11 погоджується купити квитки ОСОБА_15 , за результатами чого подзвонити ОСОБА_15 .

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6695 від 17.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/7т (Т. 9, а.с. 43-48) вбачається, що 16.09.2021 ОСОБА_15 приїхав до м. Києва, де біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_45 », що розташоване на АДРЕСА_8 , у нього відбулася зустріч з ОСОБА_11 .

На початку зустрічі ОСОБА_15 скаржиться з приводу того, що в нього складається враження ніби вирішення ситуації, для якої вони зустрілися, не потрібно ОСОБА_11 . Натомість ОСОБА_11 повідомляє, що «ну почему не интересно. Нормальная ситуация. Дай Бог чтоб оно срослось и будет нормально». Після цього ОСОБА_15 та ОСОБА_11 обговорюють фінансове забезпечення поїздки ОСОБА_15 .

У подальшому на питання ОСОБА_15 ОСОБА_11 переходить до його інструктування з приводу того, що йому робити, з ким спілкуватися та що потрібно дізнатися, на яких людей вийти тощо. При цьому ОСОБА_15 бере активну участь у побудові тактики дій та стратегії спілкування, зазначаючи про недоцільність, некоректність певних дій, висловлювань, пропонуючи інші, які можуть бути цікавими ОСОБА_11 в силу його професійної діяльності. У контексті цього між ними мала місце наступна розмова:

ОСОБА_71 : «Ну, то там какой-то опер, не опер, а прокурор или кто? Мне это вычислять, звонить, кто здесь в Киеве решает этот вопрос? На кого мне?»;

Бугай: «Та откуда я знаю»;

ОСОБА_71 : «На кого они должны выходить?»;

Бугай: «Вот на руководителя, вот этой прокуратуры»;

ОСОБА_71 : «Шевченковской. Как мне?»;

Бугай: «Ну я не знаю, поверь. Скажи, вот есть уголовное производство, по нему арестовали землю. Первый раз мы обратились в суд - сняли арест, те снова арестовали землю»;

….

ОСОБА_71 : «Они должны на голову выходить?»;

Бугай: «Ну на кого у них есть возможность»;

ОСОБА_71 : «И что они ж будут понимать на что человек готов?»;

Бугай: «Та ты разговариваешь с ним, на что человек готов»;

ОСОБА_71 : «Ну ты говоришь там то и то надо сделать, и говоришь на что готов?»;

Бугай: «Так не, они должны регульнуть, спросить и потом тебе по идеи назвать суму. А ты уже там будешь согласовывать. Или что ты будешь провоцировать, назвать суму...»;

….

ОСОБА_71 : «Короче я понял. Ладно, что еще? Только об этом поговорить и все?»;

Бугай: «Ну вот есть реальная ситуация, надо спросить вот да да нет нет и все»;

ОСОБА_71 : «А ты мне что-то даешь или?»;

Бугай: «На телефон»;

….

ОСОБА_71 : «Так мне куда потом приехать? Сюда или домой ехать?»;

Бугай: «Не, ну если будет предмет разговора, то конечно сюда. Если мы двигаемся. С ихней стороны если скажут, что да, это регулируемый вопрос, все мы поможем, то ты приезжаешь»;

ОСОБА_71 : «А если не говорят?»;

Бугай: «Тогда мы подумаем. Главное что б если скажут что...»;

ОСОБА_71 : «То есть, если они готовы идти на работу, то мне сюда ехать?»;

ОСОБА_74 : «Конечно».

З наведених фрагментів розмови також вбачається, що за вказівкою ОСОБА_11 ОСОБА_15 17.09.2021 у м. Львові повинен був представити раніше обговорюваному чоловіку на ім'я ОСОБА_73 ситуацію, пов'язану з арештом земельної ділянки ОСОБА_1, а також надати відповідні документи на підтвердження її існування. Вказані дії потрібні для з'ясування чи зможе ОСОБА_73 допомогти у вирішенні цієї ситуації або вивести на інших людей у м. Києві, які уповноважені вирішити питання зі скасуванням арешту та закриттям кримінального провадження. При цьому ОСОБА_11 застерігає ОСОБА_15 з приводу заборони ініціативно називати суму грошових коштів у якості винагороди за допомогу у вирішенні проблеми, а також що така ініціатива має виходити саме від ОСОБА_75 , до якого ОСОБА_15 звертається. У залежності від результатів зустрічі ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_15 його подальші дії, а також дає вказівку здійснити запис розмови на телефон, зазначаючи, що додаткових засобів фіксації не буде.

16.09.2021 ІНФОРМАЦІЯ_48 надіслало прокурору ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_76 лист № 14/2-6100 (Т. 3, а.с. 26), в якому зазначено, що на виконання доручення прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_77 № 31/1/2-38979-21 від 20.08.2021 в рамках кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 встановлено осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: співробітника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; співробітника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6692 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/10т (Т. 9, а.с. 53-56) вбачається, що 17.09.2021 ОСОБА_15 мав телефонну розмову з ОСОБА_11 . У ході розмови ОСОБА_15 повідомив, що вже розмовляв по телефону з чоловіком на ім'я ОСОБА_73 і домовився з останнім про зустріч. У свою чергу, ОСОБА_11 просить, щоб ОСОБА_15 зателефонував після закінчення цієї зустрічі. Після цього ОСОБА_15 переконує ОСОБА_11 у необхідності збільшення фінансового забезпечення його роботи, просить надіслати додаткові грошові кошти, на що ОСОБА_11 погоджується.

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6694 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/9т (Т. 9, а.с. 57-62) вбачається, що 17.09.2021 у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_49 », що розташовано у АДРЕСА_9 , ОСОБА_15 зустрівся з заступником керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_50 . На початку зустрічі ОСОБА_15 та ОСОБА_17 обговорюють питання загальної тематики, що з огляду на сам факт зустрічі, місце її проведення та характер спілкування вказує на те, що вони були знайомі між собою до цієї зустрічі.

Після цього ОСОБА_15 повідомляє, що в нього є «один момент», та починає розповідати ситуацію з неодноразовим накладенням арешту на земельну ділянку ОСОБА_1, з приводу можливості врегулювання якої ОСОБА_15 мав звернутися до ОСОБА_17 за вказівкою ОСОБА_11 . У ході викладення деталей накладення арешту на питання ОСОБА_17 за попередньо отриманою вказівкою ОСОБА_11 ОСОБА_15 повідомляє, що потрібно «чтоб сняли арест, закрыли моменты», маючи на увазі остаточне скасування арешту на земельну ділянку з закриттям кримінального провадження.

З розмови також видно, що ОСОБА_17 проявляє інтерес до цієї ситуації, приймає активну участь у спілкуванні з ОСОБА_15 , ставить уточнюючі запитання, розпитує з приводу інших обставин накладення арешту, ділиться власною практикою з аналогічних питань, просить надіслати йому всі наявні документи, а також зазначає про те, що проаналізує реєстр на предмет наявності іншого арештованого майна. У кінцевому підсумку ОСОБА_17 повідомляє, що йому потрібно на нараду, та просить ОСОБА_15 зателефонувати йому пізніше.

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6691 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/11т (Т. 9, а.с. 63-65) вбачається, що 17.09.2021, після зустрічі з ОСОБА_17 , ОСОБА_15 мав телефонну розмову з ОСОБА_11 наступного змісту:

ОСОБА_78 »;

Бугай: « ОСОБА_79 »;

ОСОБА_71 : «Да, та я с малой разговаривал, то ... фотографию достопримечательности»;

Бугай: «Не, ну ждем, пускай пробивает, что скажет. Дальнейшее. Можно там что-то сделать по этой ситуации или нельзя. Посмотрим. Так вы будете обедать, да?»;

ОСОБА_71 : «Ну, скорей всего»;

Бугай: «Угу, ну так наберешь тогда»;

ОСОБА_71 : «Ну да, я переговорю. Но я не знаю, а шо добавить? Что можно?»;

Бугай: «Так а что, что, та ничего не. Если это не в их компетенции, так может как бы выведут сюда, на Киев как бы, к кому можно обратится. Что б они поспособствовали»;

ОСОБА_71 : «Ну так же ж я, я понял. Тоже думал»;

Бугай: «Диме набери, может еще в двух словах пускай тебе подрасскажет....».

….

ОСОБА_71 : «Я не перезванивал, но я ему. Что ж перезванивать, я с тобой на связи»;

Бугай: «Так набери ему, скажи, ну спроси, расспроси. Что у него там за ситуация. Сколько эта земельна ділянка. Он же хочет, ну вернее ему наложили как бы арест на земельну ділянку. Он сейчас хочет снять как бы и потом перепродать эту земельну ділянку. Сколько она стоит, что бы ты понимал. Хотя бы для перепродажи, под застройку»;

ОСОБА_71 : «Ну может быть позвони Диме, пусть наберет меня сам»;

Бугай: «Так набери ты его, что тут такого»;

ОСОБА_71 : «Чтоб, ну, почему я говорил дайте мне. Что бы я понимал от а до я»;

ОСОБА_74 : «Ну ты слышишь или нет? Я тебе говорю что Диме набери»;

ОСОБА_71 : «Хорошо».

Початок телефонної розмови вказує на обізнаність ОСОБА_11 про деталі розмови ОСОБА_15 з ОСОБА_17 . З огляду на попередні настанови ОСОБА_11 щодо необхідності запису розмови на телефон це вказує на те, що ОСОБА_15 записав розмову з ОСОБА_17 , після чого надіслав цей запис ОСОБА_11 . У ході розмови ОСОБА_15 також повідомляє, що того ж дня (17.09.2021) буде повторно зустрічатися з ОСОБА_17 , а також запитує щодо необхідності надання ОСОБА_17 якихось додаткових відомостей про ситуацію щодо земельної ділянки ОСОБА_1 З самого початку ОСОБА_11 повідомляє про відсутність такої необхідності, про доцільність лише очікування відповіді ОСОБА_17 , однак після цього зазначає, щоб ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_1 та розпитав більше інформації про земельну ділянку та накладення арешту на неї.

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6693 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/8т (Т. 9, а.с. 49-52) вбачається, що 17.09.2021 ОСОБА_15 повторно зустрівся з ОСОБА_17 . Зустріч відбувалася у тому ж самому місці - у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_49 », яке розташовано у АДРЕСА_9 . Під час зустрічі між ОСОБА_15 та ОСОБА_17 мала місце розмова наступного змісту:

ОСОБА_71 : «… Я еще раз поговорил с этим ОСОБА_80 »;

ОСОБА_81 : «Угу»;

ОСОБА_71 : «Он мне обьяснил что, как. Он мне набросал еще документы, право власності, договор купли-продажи»;

ОСОБА_81 : «Може кинь. Я по реестру посмотрел, вроде нету больше там арестов, только это. Но, в том проблема, что это ОСОБА_82 »;

ОСОБА_71 : «Участок, единственное, он добавил...»;

ОСОБА_81 : «Я попробую уточнить. Но, конкретный ответ дать не могу, сам понимаешь, ОСОБА_83 »;

ОСОБА_71 : «Как скажешь, так и буде».

…

ОСОБА_71 : «... В принципе все. Если у вас есть предложение, могу рассмотреть».

З наведеного фрагменту розмови видно, як ОСОБА_15 повідомляє, що повторно спілкувався з ОСОБА_1, про що його раніше просив ОСОБА_11 у ході телефонної розмови. ОСОБА_15 також зазначає про отримання додаткових документів, а ОСОБА_17 , продовжуючи проявляти інтерес до ситуації, пропонує надіслати йому ці документи. Крім того, ОСОБА_17 повідомляє, що дивився реєстр та встановив відсутність будь-якого іншого майна, що було б заарештовано в межах кримінального провадження. У ході розмови ОСОБА_15 зазначає про можливість розгляду пропозицій, що у контексті розмови з прокурором про зняття арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження виглядає як висловлення готовності до обговорення суми неправомірної вигоди. ОСОБА_17 не дає конкретної відповіді, однак зобов'язується дізнатися, що можна зробити. Після цього зустріч ОСОБА_15 та ОСОБА_17 завершується.

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6690 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/13т (Т. 9, а.с. 66-69) вбачається, що після повторної зустрічі з ОСОБА_17 . 17.09.2021 ОСОБА_15 знову мав телефонну розмову з ОСОБА_11 наступного змісту:

Бугай: «Ну что? Ну, подождать надо, шо. Он же сказал, что посмотрит еще, да, вроде?»;

Кушніренко: «Ну да. Я добавил то, что там Дима мне скинул. Говорю добавить, он говорит - добавляй»;

….

Бугай: «Может через пару часиков набери»;

ОСОБА_71 : «Ну я ему сказал, что я тут до 6-ти»;

….

Кушніренко: «То что? Мне планировать, я тогда домой еду?»;

Бугай: «Ну планируй да, домой. Но ты набери. Может еще раз пересекись, спроси да, да, нет, нет. Чтоб понимать, что мне человеку говорить. Или в телефонном режиме как бы. Сможет помочь или нет»;

ОСОБА_71 : «Ну да. Не, ну, я думаю, он по-любому скажет, в любом случае. Я попробую набрать часиков в 5»;

Бугай: «Ну да»;

ОСОБА_71 : «А там будет видно»;

ОСОБА_74 : «Ну да. Так наберешь тогда, хорошо?»;

ОСОБА_71 : «Хорошо. Хорошо, подскажу».

Аналіз наведених фрагментів розмови свідчить про те, що ОСОБА_15 так само здійснив запис розмови з ОСОБА_17 , що мала місце під час повторної зустрічі 17.09.2021, та надіслав цей запис ОСОБА_11 , оскільки останній обізнаний про результати цієї розмови. З огляду на те, що ОСОБА_17 не дав конкретної відповіді, то ОСОБА_11 просить ОСОБА_15 різними способами довідатися чи готовий ОСОБА_17 допомогти у вирішенні проблеми, зокрема, зателефонувати ОСОБА_17 , знову зустрітися з ним тощо. Це потрібно ОСОБА_11 , щоб розуміти, що казати ОСОБА_1 з приводу можливості зняття арешту з земельної ділянки та закриття кримінального провадження. Наприкінці розмови ОСОБА_15 повідомляє, що ближче до вечора зателефонує ОСОБА_17 , після чого перетелефонує ОСОБА_11 .

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6687 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/1т (Т. 9, а.с. 77-82) вбачається, що 28.09.2021 відбулася телефонна розмова за участі ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Обставини та характер спілкування підтверджують, що ОСОБА_15 був знайомий до цього моменту з ОСОБА_12 , а останній був обізнаний про обставини спілкування ОСОБА_15 та ОСОБА_11 . За результатами проведення НСРД зафіксовано наступний зміст розмови:

ОСОБА_74 : «Может. Да, смотри. Набери Денису, набери Денису. Спроси, когда он в Киеве будет, когда в Киеве будет. И, это первый вопрос. А второй вопрос, есть ли какие-то рамки по общению. Скажи, я ж тоже хочу заработать на этом. Просто чтобы понимать по цифре плюс минус и я там свои типа приклею»;

ОСОБА_71 : «Та ну какие рамки? Вот, он четко мне. Я не могу вот эти глупые вопросы. Он четко мне сказал, пусть человек скажет, на что он готов. Все. Ну, все остальное, мы дружим. То есть, ну нормально. Просто чтобы он понимал да и все. Я не знаю... Это опять же, понимаешь, я щас буду его, извините за выражение... и говорить скажи мне сколько, понимаешь? Ну, так же само получится. Согласен?»;

Бугай: «Витя, нам надо это прописать, чтоб мы ...»;

ОСОБА_71 : «Ну, рамки. Ну какие рамки? Ну»;

Бугай: «Ну плюс минус. Ты ж не ориентируешься, сколько это»;

ОСОБА_71 : «Ну я. Если б я был пацаном, 25 лет, то я б не ориентировался. Я бы спрашивал там, глупые вопросы задавал. Но я взрослый человек. Он мне четко сказал - все решаемо, все можно сделать, да, на что человек готов. Все. Ему, он не будет там говорить больше меньше. Сколько затянет, столько и затянет. Все. Он. А все остальные, у нас дружеские отношения»;

Бугай: «Угу. Просто нам, понял? Нам надо, первое, сейчас»;

Рядінський: «У нас нет разговора, ты с ним по телефону общался, тебе надо включить, надо было включить на громкую, прописать эту штуку, а у нас этого нет»;

ОСОБА_71 : «Ну»;

Рядінський: «Вот и все. Вот почему мы сейчас сидим выдумываем велосипед»;

….

Бугай: «Вить, а какой? Смотри, какой будет удобно вопрос задать?»;

ОСОБА_71 : «Ну, поставь себя на его место. Вот я у тебя раз спрашиваю, второй раз подхожу к этому. Он мне четко сказал - на что человек готов, все. Все остальное, ну, отношение, ну. Готов там столько-то? ОСОБА_84 -то значит будет. Готов больше? Больше будет. ОСОБА_85 говорить, что я хочу тоже заробить, то я могу другу сказать. И друг скажет, друг, я тебе регульнул, дай мне пару рублей. И друг даст. Ну это логично. А вот на друге зарабатывать, а потом еще и регулировать, ну. Ну как? Взрослые люди тем более. Как мне это все преподнести? Я ж не знаю. Ну, задавать, спрашивать?»;

Бугай: «Так вот, понятно, да. Надо разговор»;

…

Бугай: «Говорю что. Ну сейчас ты на громкой. Сейчас я ни сам, мы вдвоем здесь. Этот. Надо разговор первый, где он как бы намекает от. Просто надо, если б ты записал тот разговор, где он говорит что»;

ОСОБА_71 : «Я ж вам говорил, дайте телефон. Ты мне две недели его давал. И не дал так»;

Бугай: «Та какой телефон? Ты постоянно разговоры записываешь. Ты ж разговариваешь с человеком»;

….

Бугай: «Я говорю, а мы можем, например, ну там ты ему наберешь, скажешь, я там переговорил, ну у него есть там покупатель на эту землю, там как снимем и он сразу скинет и там рассчитается. Такой вариант приемлемый или нет? Вот и все»;

Кушніренко: «А, то есть по решению?»;

Бугай: «Да, да, ну, сказать просто, ну там тоже, как бы там с деньгами не супер мега, ну скажи я его знаю хорошо, он никуда не спрыгнет, у него есть покупатель, он сразу сбрасывает ее и рассчитуется, под гарантию»;

Кушніренко: «Под гарантию кого?»;

Бугай: «Ну твою, ты ж там выступаешь другом его»;

Кушніренко: «Я понял, ну да, мы дружим, но я опять же ставлю себя на его место и прихожу вообще к человеку, непонятно какому, знает не знает и пытаюсь все регульнуть. Ты же знаешь, по-любому надо закинуть, хотя бы что-то закинуть»;

Рядінський: «Не, ну что-то мы закинем, не то что то закинем, ты скажи можно там, какую-то гарантию он там даст, а например там все, там по факту уже, потому что у него нет там щас этот, ну он как бы готов»;

Бугай: «Может половину гарантии, да, ну, не говори там»;

Рядінський: «Сколько, чего и как да»;

Бугай: «Ты скажи, что первую гарантию даст, потому что. А потом он»;

Рядінський: «А потом, когда снимут аресты, ну он»

Бугай: «Добросит»;

Рядінський: «У него есть же покупатель, он добросит все остальное, сразу рассчитается»;

ОСОБА_71 : «То есть 50 на 50, да?»;

Рядінський: «Да, ну просто вопрос к чему, вопрос к тому, чтоб у нас вот эта запись была, чтоб он нам»;

….

Кушніренко: «А что я буду говорить? Вот вы в темную что-то делаете, ну скажите»;

Бугай: «Та никто в темную не»;

Кушніренко: «Чтобы я смог сложить информацию и правильно передать. Ты сказал, что Дима звонит и скажет»;

Бугай: «Первое: когда ты будешь в Киеве? Второе: возможно обсудить этот момент в два этапа?»;

Рядінський: «Та не, в два не надо говорить»;

Бугай: «Ну не в два этапа»;

Рядінський: «Ты скажи, у него там проблематика с деньгами, он какую-то часть там сейчас нашкрябает, но как бы я же понимаю, что это не стоит там»;

Бугай: «100-200 долларов»;

Рядінський: «Да, там какую-то 1000 долларов дать, он скинет эту землю, если возможен такой вариант»

….

Кушніренко: «Ну я понял, разделить. Но он спросит, а какую готов общую? И опять тык-мык он сказал. Ну, и ставь себя на место человека, он тоже будет думать, ну .... какая-то, понимаешь? Мне нужно сказать, что человек готов на столько, сейчас у него проблемы, вот и он спрашивает, можно ли 50 вперед, а потом»;

Рядінський: «Ну спроси у Димы насколько он готов, я просто понимаю, вся ... в том, что у нас, когда он тебе звонил, ты общался, нет этой ... (запису), а это очень важно»;

Кушніренко: «Я согласен, это ж не моя вина»;

Рядінський: «Вот только поэтому мы сейчас что-то и выдумываем»;

…

Бугай: «Спроси у Димы насколько он готов, он же понимает за сколько землю может скинуть»;

Кушніренко: «Ну хорошо, я тогда перезвоню Диме и все»;

Бугай: «А потом меня набери».

З вказаної розмови вбачається, що ОСОБА_15 підтверджує ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що мав телефонну розмову з ОСОБА_17 з приводу обговорення можливості вирішення питань, озвучених на попередніх особистих зустрічах, і що під час цієї розмови ОСОБА_17 сказав «все решаемо, все можно сделать», а також запитав «на что готов человек». Тобто, причиною початку телефонної розмови ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є якась телефонна розмова ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , у ході якої ОСОБА_17 начебто засвідчив можливість скасування арешту, накладеного на земельну ділянку ОСОБА_1, та закриття кримінального провадження, а також поставив питання з приводу того, який розмір неправомірної вигоди готовий надати ОСОБА_1 за надання такої допомоги.

Разом з тим, як вбачається зі змісту розмови, телефонна розмова ОСОБА_15 та ОСОБА_17 не була зафіксована, хоча ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до цього просили ОСОБА_15 записувати розмови з ОСОБА_17 , що він неодноразово робив. Внаслідок цього залишилися незадокументовані начебто неправомірні дії ОСОБА_17 з приводу висловлення згоди за отримання неправомірної вигоди допомогти у вирішенні питання скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження. Ці обставини не подобаються ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки останні неодноразово зазначають про необхідність документування цієї розмови та докоряють ОСОБА_15 з приводу того, що він не записав її. ОСОБА_15 підтверджує, що розмова з ОСОБА_17 не була записана, однак не вбачає в цьому своєї вини, оскільки відповідні засоби фіксації змісту розмови не були надані ОСОБА_11 .

Оскільки ймовірні неправомірні дії ОСОБА_17 залишилися незадокументованими, а ОСОБА_15 наполягає на тому, що ОСОБА_17 фактично погодився отримати неправомірну вигоду і запитує її розмір, то ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вимушені вигадувати «велосипед» - придумувати як повторно ОСОБА_15 може звернутися до ОСОБА_17 , щоб у ході розмови, зміст якої має фіксуватися, ОСОБА_17 підтвердив готовність отримати неправомірну вигоду та самостійно озвучив її розмір. У ході такого обговорення між ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 має місце спір, оскільки вони мають різне бачення виниклої ситуації. При цьому ОСОБА_15 наголошує на тому, що для запуску процедури скасування арешту та закриття кримінального провадження все одно якусь частину неправомірної вигоди потрібно буде передати. У кінцевому підсумку учасники телефонної розмови погоджуються з наступною інструкцією - ОСОБА_15 має повторно зателефонувати ОСОБА_17 , довідатися з приводу того, коли він буде у м. Києві, а також дізнатися чи можливе поетапне вирішення проблеми, тобто чи можливо спочатку передати частину неправомірної вигоди з наступним скасуванням арешту земельної ділянки та закриттям кримінального провадження, а вже після цього передати іншу частину неправомірної вигоди. Розділення передачі неправомірної вигоди на частини має бути мотивовано тим, що у ОСОБА_1 є фінансові проблеми, через які він не може передати всю суму одразу. Крім того, ОСОБА_12 дає вказівку ОСОБА_15 зателефонувати ОСОБА_1, дізнатися скільки останній готовий надати неправомірної вигоди за вирішення ситуації, після чого ОСОБА_15 має знову зателефонувати ОСОБА_11 .

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6689 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/12т (Т. 9, а.с. 83-85) вбачається, що 28.09.2021, після телефонної розмови з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 на виконання наданих вказівок зателефонував ОСОБА_1, після чого між ними мала місце розмова наступного змісту:

ОСОБА_71 : «приветствую, Дима!»;

ОСОБА_1: «Да, приветствую, Витя!»;

ОСОБА_71 : «Саша сказал тебе перезвонить»;

ОСОБА_1: «ну смотрите. Я готов на пять»;

ОСОБА_71 : «Пять баксов, да?»;

ОСОБА_1: «угу»;

…

ОСОБА_71 : «Ну я так и передам - пять штук баксов»;

ОСОБА_1: «Ну это нормально?»;

ОСОБА_71 : «Та все будет нормально. Ну, ОСОБА_86 в курсе всего этого?»;

ОСОБА_1: «угу»;

ОСОБА_71 : «Добро. Тогда на связи».

З наведених фрагментів розмови видно, що, діючи на виконання вказівок ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_1 з метою отримання інформації щодо суми неправомірної вигоди, яку ОСОБА_1 готовий передати за скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження. При цьому зміст розмови вказує на те, що ОСОБА_1 був обізнаний з приводу того, що йому мав зателефонувати ОСОБА_15 , оскільки без будь-якого попереднього контексту, після згадування про ОСОБА_11 , повідомляє, що готовий передати 5 000 доларів США в якості неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_1 підтверджує обізнаність ОСОБА_11 з приводу цих обставин.

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6686 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/14т (Т. 9, а.с. 70-73) вбачається, що 28.09.2021, після розмови з ОСОБА_1, ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , після чого між ними мала місце розмова наступного змісту:

ОСОБА_71 : «Смотри, я Диме позвонил, да. Он сказал»;

ОСОБА_74 : «Ага. Так набери тогда Денису»;

ОСОБА_71 : «Ну»;

Бугай: «Запиши разговор»;

ОСОБА_71 : «Ну, Дима сказал, что: “я готов на 5 штук». Я так. Ну что, звонить ОСОБА_87 говорить? Так и передать, что человек готов на 5, все?»;

ОСОБА_74 : «Давай. Ты спроси, что вам нужно увидеться в Киеве. Скажи ему, что вам нужно увидеться в Киеве, когда ты будешь в Киеве»;

…

Бугай: «Я понял. Ты скажи, человек видит так. Человек видит так. И я с ним удаленно общаюсь как бы. Человек видит вот столько-то. Давай, ну вот такие условия»;

ОСОБА_71 : «Говорить ему там, делить не делить, ну?»;

ОСОБА_74 : «Та не. Ты просто скажи…»

Рядінський: «Ты просто скажи, что у него такое мнение, скажи. Ну это еще удаленно его набрал. Что ты скажешь там плюс минус, как-то все это. Или, или мне ехать в Киев с ним общаться как-то там по-другому. Скажи. Я ж просто не понимаю, что там у него за земля и что там за ... и понимаешь. Может там»;

ОСОБА_71 : «А об этом зачем вообще говорить? Я просто скажу, что человек готов дать пятерку. Все»;

Рядінський: «Скажи, я набрал, он сказал по вопросу, по тому вопросу за землю и за КП готов как бы предварительно. Предварительно вот такая»;

…

Рядінський: «Говорю, скажи, что предварительно человек озвучил мне вот пятерку за вот эту проблему»;

ОСОБА_71 : «А че предварительно?»;

Рядінський: «Может у него другое видение»;

….

Рядінський: «Скажи, что в телефонном режиме узнал предварительно так. Так он мне сказал. И все»;

ОСОБА_71 : «Хорошо»;

Рядінський: «Если он начнет там что-то та это не серьезно, не это. Скажи все, я тебя понял. Давай я тогда уже приеду и с ним конкретно сяду и проговорю все».

Зі змісту наведеної телефонної розмови вбачається, що відповідно до раніше отриманих вказівок, після телефонної розмови з ОСОБА_1, ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . У телефонній розмові ОСОБА_15 підтвердив, що мав телефонну розмову з ОСОБА_1 і що останній засвідчив готовність передати 5000 доларів США в якості неправомірної вигоди. У відповідь на це ОСОБА_11 дає ОСОБА_15 вказівку зателефонувати ОСОБА_17 , повідомити про готовність ОСОБА_1 передати неправомірну вигоду у зазначеному розмірі, а також записати телефонну розмову. При цьому ОСОБА_11 та ОСОБА_12 інструктують ОСОБА_15 з приводу спілкування з ОСОБА_17 , зокрема, дають поради як спілкуватися, які ставити питання тощо.

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6681 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164т (Т. 9, а.с. 74-76) вбачається, що 28.09.2021, після телефонної розмови з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на виконання вказівок останніх, ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_17 , після чого між ними мала місце розмова наступного змісту:

ОСОБА_71 : «100% друже. Дениска, хочу это самое, к тому вопросу, что говорил по земле, помнишь, друг, кореш?»;

ОСОБА_81 : «Угу»;

ОСОБА_71 : «Короче, на пять он готов»;

ОСОБА_81 : «Не люблю по телефону разговоры»;

ОСОБА_71 : «Ну да, я знаю»;

ОСОБА_81 : «Давай может где-то, где там будешь, заглядывай»;

ОСОБА_71 : «Я понял, а на Киев собирался? Не получится?»;

ОСОБА_81 : «Не не, пока не»;

…

ОСОБА_71 : «То к тебе туда, на родину?»;

ОСОБА_81 : «Как тебе удобно будет»;

ОСОБА_71 : «Я понял, хорошо, я подскажу, сориентирую когда там что, планирую там, подтянутся, переговорим».

Таким чином, на виконання вказівок ОСОБА_11 та ОСОБА_29 у телефонній розмові ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_17 , що ОСОБА_1 готовий передати останньому 5000 доларів США у якості неправомірної вигоди за допомогу у знятті арешту з земельної ділянки та закритті кримінального провадження, тим самим фактично передав пропозицію надання неправомірної вигоди. ОСОБА_17 на озвучену пропозицію надання неправомірної вигоди однозначно не відреагував, повідомивши, що це не телефонна розмова, та запропонувавши ОСОБА_15 обговорити це під час особистої зустрічі, на що ОСОБА_15 погодився.

З рапорту керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_88 від 28.09.2021, адресованого Генеральному прокурору (Т. 3, а.с. 5), вбачається, що 28.09.2021 до заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 зателефонував його знайомий ОСОБА_20 за номером телефону НОМЕР_3 та повідомив про намір передати ОСОБА_17 5000 доларів США неправомірної вигоди за вирішення питань у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Про вказаний факт ОСОБА_17 доповів.

29.09.2021 прокурором Департаменту організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_8 складено рапорт (Т. 3, а.с. 6), в якому повідомлено, що до Офісу Генерального прокурора надійшов рапорт ОСОБА_17 відносно фактів вчинення службовими особами правоохоронного органу зловживання своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки. У рапорті зазначається, що вказані обставини потребують реєстрації кримінального провадження в ЄРДР з попередньою правовою кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України.

Рапорт прокурора ОСОБА_8 погоджено начальником відділу 31/1/2 ОСОБА_64 , начальником управління 31/1 ОСОБА_65 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_51 ОСОБА_89 та містить резолюцію першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 про надання дозволу на внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тобто, аналіз рапорту ОСОБА_17 на предмет наявності ознак кримінального правопорушення, доцільності внесення відомостей до ЄРДР, як і погодження рішення про внесення відомостей до ЄРДР здійснювалося тими ж самими посадовими особами вищезазначеного департаменту ІНФОРМАЦІЯ_15 , що займалися перевіркою та реєстрацією заяви ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення.

За результатами опрацювання рапорту прокурора ОСОБА_17 , прокурора ОСОБА_8 29.09.2021 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42021000000002006 (Т. 3, а.с. 8). Підставами для реєстрації кримінального провадження зазначаються «інші», фабула кримінального правопорушення наступна - за фактом вчинення службовими особами правоохоронного органу зловживання своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 364 КК України.

29.09.2021 ОСОБА_17 подав до ІНФОРМАЦІЯ_15 заяву (Т. 3, а.с. 36), в якій просив залучити його до співробітництва з прокурорами ІНФОРМАЦІЯ_15 у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001761 від 20.08.2021 з метою виявлення та фіксації відомостей щодо незаконних дій ОСОБА_15 , який запропонував йому неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США за надання допомоги у вирішенні питання щодо скасування арешту земельної ділянки, кадастровий номер 3222457400:04:003:0247, який накладений ІНФОРМАЦІЯ_12 в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100100011307, процесуальне керівництво у якому здійснюється Шевченківською окружною прокуратурою м. Києва. У цій же заяві ОСОБА_17 надав згоду на проведення слідчих, негласних слідчих (розшукових) дій за його участі.

Постановою прокурора ОСОБА_8 від 29.09.2021 (Т. 3, а.с. 37) на підставі вищезазначеної заяви ОСОБА_17 було залучено до співробітництва в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021.

30.09.2021 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_44 постановлено ухвали № 5058т, № 5059т (Т. 9, а.с. 10-15), якими в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_29 , зокрема, аудіо-, відеоконтролю, спостереження за ними, зняття інформації з електронних інформаційних систем та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, що використовується ними.

01.10.2021 прокурором ОСОБА_8 видано доручення № 31/1/2-5258т (Т. 9, а.с. 94-95), яким ІНФОРМАЦІЯ_48 було уповноважено на виконання ухвал слідчих суддів ІНФОРМАЦІЯ_44 № 5058т, № 5059т від 30.09.2021.

01.10.2021 постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 (Т. 3, а.с. 9-10) для здійснення процесуального керівництва в межах кримінального провадження № 42021000000002006 визначено групу прокурорів, до складу якої ввійшли прокурори ІНФОРМАЦІЯ_15 , зокрема, прокурор ОСОБА_32 , ОСОБА_8 , ОСОБА_91 . Старшим групи прокурорів було визначено прокурора ОСОБА_70

05.10.2021 ІНФОРМАЦІЯ_52 направлено до Офісу Генерального прокурора лист № 14/2-6543 (Т. 3, а.с. 27), яким повідомлено, що на виконання доручення прокурора ОСОБА_92 № 31/1/2-38979-21 від 20.08.2021, наданого в рамках кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, додатково встановлено власника земельної ділянки у с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 32222457400:04:003:0247 - ОСОБА_1.

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6745 від 20.10.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 164/15т (Т. 9, а.с. 97-108) вбачається, що 19.10.2021 ОСОБА_15 зустрівся з ОСОБА_11 та ОСОБА_1 біля будівлі ІНФОРМАЦІЯ_21 , що у АДРЕСА_6 . Крім розмов загального характеру, вони повторно обговорили обставини накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_1 У свою чергу останній висловив своє переконання з приводу того, що повторне накладення арешту на земельну ділянку здійснено виключно з метою вимагання неправомірної вигоди, а також підтвердив наявність у нього потенційного покупця земельної ділянки, який готовий придбати земельну ділянку за умови скасування арешту та закриття кримінального провадження.

Після цього ОСОБА_15 разом з ОСОБА_11 прослідували в середину будівлі ДБР, де між ними мала місце розмова наступного змісту:

Бугай: «Смотри, мы сейчас дадим тебе деньги под утерю, под утерю. У нас есть такая самая ситуация, что бы не было провокации ты отдаешь половину, а потом через неделю ты опять обратишься к Денису с проблематикой такой же, только не по Диме, а по другому человеку»;

Кушніренко: «То есть что бы сейчас решить вопрос?»;

Бугай: «Да. Мы просто поехали к прокурорским, ну что бы зарегистрироваться, а они говорят - это реальная провокация, потому что при первом разговоре он вообще ничего не сказал»;

ОСОБА_71 : «Ну почему, он же сказал, деньги сказал»;

Бугай: «Это я понимаю, ты, ну в суде не обьяснишь»;

ОСОБА_71 : «Почему?»;

Бугай: «Ну ты же не левый пассажир, ты все эти тонкости знаешь как оно потом разваливается, а здесь человек со статусом и не последний»;

ОСОБА_71 : «Ты думаешь он по другой теме себя будет по другому вести?»;

Бугай: «Ну ты же первую часть повезешь, поговоришь и мы тогда зарегистрируем»;

ОСОБА_71 : «А если не пойдет, вы же не вернете деньги?»;

Бугай: «В смысле не вернет, ты едешь, нормально проговариваем, ты приезжаешь, мы регистрируемся. Мы поехали к прокурорским, они сказали, что это провокация»;

ОСОБА_71 : «Ну мне просто поехать к нему»;

Бугай: «Ну да. Дима дает первую часть, если вопрос решиться Дима отблагодарит»;

….

Бугай: «Дима знает. Но он скорее всего типа чтоб и на первую передачу... Ему надо сейчас самое главное распетлять вот с этим вопросом, чтоб арест сняли. Понял?»;

ОСОБА_71 : «Угу»;

…

Бугай: «ну говорить, что у него как бы, как ты и сказал, первая половина есть, первая половина есть. Вплоть до того, что надо сегодня поехать, ОСОБА_75 завтра увидеть, ему тоже там под контролем. Ну будет у тебя там минимальное что-то...»;

...

Бугай: «Типа.. Да, типа. Тебя обвешать»;

…

Бугай: «Им надо по правильному с Денисом поговорить. Потом ему будет озвучено, что потім, ну, первую сумму передали, він пытается там нас. Ну, короче. Максимум первая половина»;

ОСОБА_71 : «Та особо, ну. Нормально. Ты говоришь нормально, разговор нормальный. Разговор такой»;

Бугай: «Понимаешь. Я здесь в первую очередь из-за тебя переживаю. В том плане что»;

ОСОБА_71 : «Я не пошел...»;

Бугай: «Конечно... Ну мало ли...»;

ОСОБА_71 : «Не, с их стороны там подач не бывает чтоб»;

…

ОСОБА_71 : «А Дима писал какую-то заяву, бумаги там?»;

Бугай: «Так ты же напишешь. Он вообще писал... (багато) заяв»;

ОСОБА_71 : «... Нет, по этой теме»;

Бугай: «Так он же не встречался»;

ОСОБА_71 : «Он просто не написал? Не знаю, может. И как вы привяжете меня к Диме? Что я ... Дима друг попросил меня, и я от него...»;

Бугай: «Ну так»;

ОСОБА_71 : «Оно вам в формулировке пойдет так?»;

Бугай: «Ну конечно»;

…

Бугай: «... Скажи, может там можно так сделать, ну побыстрее, там включиться и закрыть это дело, чтоб снялся автоматически арест. Я тогда с тобой сразу встречаюсь, ну как бы ... комерс, я заработать как бы пытаюсь. Может и я здесь как бы свою маржу вставлю..»;

ОСОБА_71 : «То есть, чтоб завести первого, а потом уже...»;

Бугай: «Ну да...»;

…

Бугай: «Да, да, да. Ты договорись за свои услуги»;

ОСОБА_71 : «Сколько?»;

Бугай: «Не, ну здесь подожди. Когда реализация, то мы уже с тобой разберемся. А что за вот эти, ну короче, ну пятерку, думаю, что он конечно не даст»;

ОСОБА_71 : «А двушку?»;

Бугай: «Ну, ну может быть»;

…

Бугай: «Если вопрос решаемый, я думаю, я еще за тебя это, могу рассчитывать на двушку Дим. А что тут такого, ну правильно?»;

ОСОБА_71 : «Я ... вперед возьму двушку»;

ОСОБА_74 : «Ну такое, ты поедешь съездишь, отдашь, а потом приедешь и часть какую-то он тебе даст. Давай без этого, ОСОБА_93 »;

…

Бугай: «Вот первая часть...»;

ОСОБА_71 : «Видел друга, друг передал тебе. А чтобы там как-то ускорить?»;

ОСОБА_74 : «… на когда можно рассчитывать что там закроют этот вопрос. Так а что здесь такого? Слышишь. На когда можно рассчитывать, когда закроют уголовное дело, если... А что здесь такого...»

…

ОСОБА_74 : «Денис, мы можем побыстрей. Там застройщик его ... (підганяє). Пятерки ж хватит вообще, чтоб не тянули пол года»;

ОСОБА_71 : «Хватит»;

Бугай: «Типа угу, хватит».

З відображених фрагментів розмов видно, що оскільки 28.09.2021 у телефонній розмові з ОСОБА_15 ОСОБА_17 не дав конкретної відповіді на озвучену пропозицію надання неправомірної вигоди за скасування арешту з земельної ділянки ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження, а також повідомив, що це питання можливо обговорити під час особистої зустрічі у м. Львові, то розпочалася підготовка до повторної поїздки ОСОБА_15 до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 . У ході цієї підготовки ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_15 інший план дій, який відрізняється від того, що обговорювався до цього. Такі зміни, згідно з поясненнями ОСОБА_11 , обумовлені тим, що він та ОСОБА_12 їздили до органу прокуратури з метою реєстрації кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_17 кримінального правопорушення, однак отримали відмову, оскільки дії ОСОБА_17 не містять жодних протиправних дій, а ситуація має провокативний характер. Згідно нового плану дій, який має викреслити версію провокації злочину, ОСОБА_15 за вирішення ситуації ОСОБА_1 має передати ОСОБА_17 не більше половини раніше озвученого розміру неправомірної вигоди, тобто не більше 2500 доларів США, ОСОБА_17 після цього має забезпечити скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження, після чого ОСОБА_15 звертається з заявою про вчинення ОСОБА_17 злочину та реєструється відповідне кримінальне провадження. Вже після початку кримінального провадження у ході проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі негласного характеру, ОСОБА_15 має повторно звернутися до ОСОБА_17 з подібною проблематикою (надання певної допомоги за неправомірну вигоду). При цьому ОСОБА_11 дає ОСОБА_15 настанови з приводу того, щоб запитати ОСОБА_17 про можливість найшвидшого вирішення ситуації ОСОБА_1

Для забезпечення виконання нового плану ОСОБА_11 зазначає, що дасть ОСОБА_15 гроші «под утерю», проводить інструктаж з приводу спілкування з ОСОБА_17 , а також дає вказівки щодо необхідності написання окремих документів, які, зокрема, мають логічно поєднати ОСОБА_15 та ОСОБА_1 у ситуації з отриманням ОСОБА_17 неправомірної вигоди.

З розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_17 за першу частину неправомірної вигоди, яка буде передаватися ОСОБА_1 через ОСОБА_15 , повинен забезпечити реальне вирішення ситуації у максимально короткі строки, тобто арешт, накладений на земельну ділянку, має бути скасований, а кримінальне провадження - закрито. У разі досягнення бажаного неправомірного результату ОСОБА_1 має «отблагодарить». В аспекті отримання вдячності ОСОБА_11 також повідомляє ОСОБА_15 , щоб останній домовився з ОСОБА_1 про оплату «своїх послуг», після чого вони обговорюють розмір оплати, який може запитати ОСОБА_15 , та спосіб її отримання. Крім того, ОСОБА_11 повідомляє, що після реєстрації кримінального провадження за фактом неправомірних дій ОСОБА_17 вони «розберуться» з ОСОБА_15 , маючи на увазі оплату його послуг.

Як вбачається зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6745 від 20.10.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 164/15т (Т. 9, а.с. 97-108), у ході вищезазначеної розмови ОСОБА_11 та ОСОБА_15 у приміщенні ДБР, яка мала місце 19.10.2021, до них приєднується ОСОБА_12 , після чого вони всі разом виходять зі службового кабінету та мають розмову наступного змісту:

Рядінський: «скажешь Диме, что надо на поляну»;

ОСОБА_71 : «Я приеду утром и мне по любому надо оставаться»;

Бугай: «Я обьяснил, что прокурорские говорят, что это провокация»;

Рядінський: «Да, это провокация. Дима привез деньги, сейчас под утерю даем, все обговариваем»;

ОСОБА_71 : «Ну мы же обговаривали»;

Рядінський: «Так нету инициативы от него»;

ОСОБА_71 : «Так он же спросил - ты деньги привез?»;

Бугай: «Ты приезжаешь и передаешь»;

ОСОБА_71 : «Да, скажу, что друг передал»;

Бугай: «И говоришь, что Денис можешь сориентировать по срокам? Там его застройщики жмут»;

Рядінський: «Ну надо понимать, когда оно будет готово!»;

Бугай: «Ну ты не говоришь вторую часть, вот друг передал»;

ОСОБА_71 : «Ну да, а можно обозначить когда?»;

Рядінський: «Когда будет закрыто уголовное дело и снятие ареста. И он скажет я сейчас начну заниматься этим вопросом. А ты скажи ну какие сроки, там реально застройщик жмет. А ты скажи 5 хватит?»;

ОСОБА_71 : «Так это опять провокация»;

Рядінський: «Так ты скажи, что была одна .... (невдала справа) и его кинули»;

ОСОБА_71 : «Ну как скажет, так скажет»;

Рядінський: «Ты ему скажи, если неудобно, то сведи меня по Киеву, я дальше сам»;

Бугай: «Та не сведет»;

ОСОБА_71 : «Да, он уже переговорил с кем-то, уже знает. Сказал, что сделает все. Так мне ждать другую тему?»;

Рядінський: «та есть уже и ты же не прийдешь и скажешь давай другую, и третью, и пятую. Пусть идет разговор своим чередом»

Бугай: «Это мы кидаем, чтобы Дима распетлялся по своему вопросу»;

Рядінський: “Ну у Димы заберем и передадим, чтобы вопрос решить»;

ОСОБА_71 : «Так, а ситуация есть?»;

Рядінський: «Ну будем искать, чтобы была по Львову»;

Бугай: «та есть там уже ситуация, есть проблематика ближе туда»;

ОСОБА_71 : «По Львовской области?»;

Бугай: «Ну да, что бы он там поднял, посмотрел. А может здесь срастется, скажет я переговорил это мало, надо еще»;

….

Кушніренко: «А потом к вам возвращаться?»;

Бугай: «по разговору, если будет нормально, возвращаешься и пишешь заяву»;

ОСОБА_71 : «а если не нормально, мы же все равно созваниваемся, вопрос решается и тогда вы закидываете новую тему»;

Бугай: «Та и здесь нормальная, надо разговор не провокационный. За тебя переживаю. Ну, мне не понравилось, что Денис говорит - что ты привез деньги?»;

Кушніренко: «Не, он спросил деньги у тебя? Ну правильно, он спросил деньги с собой? Я же тебе позвонил, а ты говоришь ну мягенько спроси»;

Бугай: «Иди к Диме, скажи, что меня руководство вызывает. Только сильно не наглей. Сейчас флешка зарядиться и я вынесу».

Таким чином, ОСОБА_12 підтверджує обставини, що були раніше озвучені у розмові ОСОБА_11 та ОСОБА_15 . Так, ОСОБА_12 підтверджує факт звернення до органу прокуратури з метою реєстрації кримінального провадження щодо ОСОБА_17 , а також факт відмови у внесенні відомостей до ЄРДР з тих підстав, що всі попередньо зафіксовані розмови ОСОБА_17 і ОСОБА_15 мають провокативний характер, свідчать про ініціативу з боку ОСОБА_15 та про відсутність будь-яких протиправних дій з боку ОСОБА_17 . У зв'язку з цим відповідно до нового плану дій ОСОБА_15 має бути вручена половина від раніше озвученої ОСОБА_17 суми неправомірної вигоди. Вручити цю суму ОСОБА_15 має ОСОБА_1, а ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мають оформити це «під утрату». Після цього ОСОБА_15 має передати частину неправомірної вигоди безпосередньо ОСОБА_17 , який має забезпечити реальне вирішення проблеми ОСОБА_1 - забезпечити у найкоротші строки скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження. При цьому ОСОБА_11 та ОСОБА_12 інструктують ОСОБА_15 з приводу того, що спілкування з ОСОБА_17 має містити підтвердження останнім раніше озвученої загальної суми неправомірної вигоди. Після передачі першої частини неправомірної вигоди ОСОБА_15 має повернутися до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з метою написання заяви про вчинення ОСОБА_17 злочину, реєстрації кримінального провадження, в межах якого звернутися до ОСОБА_17 для отримання допомоги у неправомірному вирішенні іншої подібної ситуації.

ОСОБА_11 підтверджує наявність інших ситуацій, для вирішення яких ОСОБА_15 може звернутися до ОСОБА_17 , а також зазначає, що якщо у ситуації з ОСОБА_1 ОСОБА_17 повідомить про недостатність раніше обумовленої суми неправомірної вигоди та про необхідність її збільшення, то ситуація з ОСОБА_1 може бути безпосереднім предметом кримінального провадження проти ОСОБА_17 . У противному випадку розмова матиме провокативний характер, а тому предметом зазначеного кримінального провадження будуть інші ситуації по Львівській області.

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також продовжують готувати ОСОБА_15 до поїздки до м. Львова з метою зустрічі з ОСОБА_17 . Так, крім вказівок щодо спілкування та плану подальших дій, вони також зазначають про те, щоб ОСОБА_15 домовився з ОСОБА_1 про фінансове забезпечення поїздки до м. Львова. Враховуючи те, що флеш-носії згідно свого цільового призначення та технічних особливостей не передбачають вміщення акумулятора, а відповідно не потребують заряджання, то висловлювання ОСОБА_11 «сейчас флешка зарядится и я вынесу» свідчить про те, що мається на увазі саме пристрій для аудіо- чи відеозапису, який буде використовуватися ОСОБА_15 при зустрічі з ОСОБА_17 . Тобто, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також здійснюють матеріально-технічне забезпечення поїздки ОСОБА_15 до м. Львова.

Крім того, з викладених фрагментів розмови вбачається, що ОСОБА_15 мав ще одну якусь зустріч з ОСОБА_17 (після тієї, що відбулася 17.09.2021), у ході якої останній запитав у нього «деньги с собой?», маючи на увазі раніше обговорювану суму неправомірної вигоди за вирішення проблеми ОСОБА_1 При цьому надання ОСОБА_11 своєї оцінки цій зустрічі вказує на те, що він був обізнаний про неї. Однак спосіб дізнання ОСОБА_11 про ще одну зустріч ОСОБА_15 з ОСОБА_17 невідомий - завдяки її запису ОСОБА_15 чи в силу розповіді останнього.

Як вбачається зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6745 від 20.10.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 164/15т (Т. 9, а.с. 97-108) після вищезазначеної розмови з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яка відбувалася 19.10.2021, у відповідності до їх вказівок ОСОБА_15 повернувся до ОСОБА_1, який весь цей час сидів у кафе. Між ОСОБА_15 та ОСОБА_1 мала місце розмова наступного змісту:

ОСОБА_71 : «Ну смотри, тебе же Саша рассказал, что как?»;

ОСОБА_1: «Та нет, только поверхностно»;

ОСОБА_71 : «Так ты говори как есть, вот что ты знаешь? А я добавлю то, что ты не знаешь»;

ОСОБА_1: «Я знаю, что согласились решить вопрос и назвали цифру»;

ОСОБА_71 : «А ты писал заявление?»;

ОСОБА_1: «Еще нет»;

ОСОБА_71 : «Вот смотри, что мне Егор и Саша сказали. Я еду туда, отдаю первую часть, две с половиной, и уточняю как долго это будет происходить»;

ОСОБА_1: «Ну мы еще не знаем?»;

ОСОБА_71 : «Он сказал, что люди надежные и вопрос решаем. Мы сейчас отдаем эти деньги. Он говорит, когда это сделает. Я же обьяснил, что Дима - это мой друг и у него висит арест, и есть реальный покупатель. Комерс который хочет взять, а для чего и как ему все равно. Я сказал, что я на этом ничего не зарабатываю. Я сбросил бумаги, то есть ты мне сбросил, я сбросил ему и обьяснил что да... Потом, когда ты сказал, что готов пятерку дать, он сказал - хорошо, я тебя услышал, и когда я приехал он четко задал вопрос, потому что посмотрел, что решается ситуация эта, то есть снимается арест и закрывается дело, так, я ему назвал сколько ты готов дать денег, а потом приехал к нему, а он меня спрашивает: “Деньги с тобой?». Понимаешь, а я ему та это не вопрос, в другой ситуации. Дима, я вот Егору и Саше обьяснял, ну, поставьте себя на его место, когда я сказал, что у меня есть ситуация, которую нужно регульнуть, сказал сколько человек готов дать, да, то есть все известно, и я приезжаю»;

ОСОБА_1: «И смотрю на него тупым взглядом»;

ОСОБА_71 : «Да, и смотрю на него дурным взглядом, и получается у меня еще днюха была, я в этот день не поехал, на второй день поехал, и говорю, что во Львов я как комерс заезжаю по своим делам чтобы туда-сюда. И вот сейчас получается, что я должен приезжать и выставляться за днюху по любому. И вот в этом разговоре я должен закинуть ему часть и спросить... у него там получается ситуация, что... Короче, неправильно все вышло, я должен был набрать тебя и сказать: “Дима, кидай мне»»;

….

ОСОБА_1: «Если ты говоришь, что все уже, сейчас опять все по новому начинать?»;

ОСОБА_71 : «Нет. По новому не начинать, я просто сейчас отдаю часть денег и все уточняю: “Дима спрашивает когда, чтобы человек, который хочет покупать, интересуется». Он мне четко говорит число и все. Я думаю, что 2 дня и он регульнет эту ситуацию»;

….

ОСОБА_1: «Смотри, деньги даю в евро»;

ОСОБА_71 : «Та разницы нет, оно ж посчитается, мне нужно 2500 долларов отдать человеку и не важно по евро это будет или... + дорога мне туда-обратно, питание, жилье и поляну накрыть»;

ОСОБА_1: «Вот тебе 2500»;

ОСОБА_71 : «Это в евро?»;

ОСОБА_1: «Нет, в долларах 2500»;

ОСОБА_71 : «А в евро сколько?»;

ОСОБА_1: «Тут 2200 евро, чуть больше чем 2500 долларов получается и давай те что тебе на твои нужды я тебе скину на карту, мы сейчас договоримся. Смотри, это 2554 доллара. Сколько тебе надо на твои расходы?»;

ОСОБА_71 : «Смотри, билет туда и обратно, гостиница, потому что я с ним встречаюсь в часов 10-11 утра»;

ОСОБА_1: « ІНФОРМАЦІЯ_53 »;

ОСОБА_71 : «Потому что они решают вопрос оттуда здесь в Киеве. Короче, они на все про все мне раньше давали пятерку гривень, вот тогда, когда я ездил мне с 5000 грн осталось 480 грн, и все, и чтобы я поляну втроем накрыть можно было, я думаю это»;

ОСОБА_1: «Ну давай посчитаем сколько надо»;

ОСОБА_71 : «Я не хочу ни больше не меньше, если останется, я скажу, что осталось»;

….

ОСОБА_71 : «Ты, когда мне сбросил документы, я перезвонил и он сказал ситуация решаемая. Потом я позвонил, сказал, он говорит все я услышал, хорошо. Я, когда приехал, можно было позвонить и сказать. Можно было кинуть деньги на карту, плюс минус потратил бы еще 500 гривен»;

ОСОБА_1: «Та я уже месяц жду, чтобы деньги отдать. Витя, огромная просьба, чтобы получилось до 30 числа»;

ОСОБА_71 : «Та я думаю, что это решаемо»;

…

ОСОБА_71 : «Я еще хочу уточнить интерес! Хотя бы знать момент своей благодарности»;

ОСОБА_1: «Ну называй»;

ОСОБА_71 : «Ну я не знаю. Ты мне тогда говорил по телефону. Ну чтобы тебе не было накладно. Я сейчас еду разговариваю, потом приезжаю сюда заполнять разные бумажки, и я бы хотел иметь половину. Потому что у меня была днюха, ОСОБА_86 сказал, что закинул мне деньги, но они до сих пор не пришли»;

ОСОБА_1: «Ну я могу с продажи тебя отблагодарить. Ну нормально будет? Если там все будет гуд, мы продаем и арест снимается два дня. Два дня и деньги на руках»;

ОСОБА_71 : «Ну он же не будет с сержантом решать или с прапорщиком, или даже с начальником отдела. А по команде раз и все. Напечатал и на подпись начальнику. День работы. Если б я имел ту должность, что пацаны имеют, то вообще решаемо»;

ОСОБА_1: «Я бы и сам нашел бы тебе деньги и дал. Я просто не понимаю какие гарантии у нас?»;

ОСОБА_71 : «Так гарантии есть 100%, что этот вопрос решиться»;

ОСОБА_1: «Ну смотри, когда надо будет давать вторую часть денег, тогда я твою долю дам»

…

ОСОБА_1: «Витя, давай я попробую до продажи с тобой эту ситуацию закрыть. Ну крайний вариант я тебе с продажи двушку. Это нормально?»;

ОСОБА_71 : «Ну нормально, если две с половиной дашь! Нормально? А что Саша сказал, прийдет?»;

ОСОБА_1: «Подождите сказал, я сейчас буду»;

…

ОСОБА_1: «Мне предложил Саня решить вопрос, главное чтобы у тебя там был хороший контакт»;

ОСОБА_71 : «Просто что они тянутся»;

ОСОБА_1: «Я ж сказал, что в любом случае я даю бабки на решение вопроса, если он решается»;

ОСОБА_71 : «Я цифры карточки скинул».

Зі змісту розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_1 видно, що ОСОБА_15 ставить ОСОБА_1 в обізнаність про план подальших дій, який до цього повідомляли ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а саме, що ОСОБА_15 їде до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 , передає останньому половину раніше озвученої суми неправомірної вигоди та дізнається про строки зняття арешту і закриття кримінального провадження, після чого повертається, пише заяву про вчинення злочину. ОСОБА_15 також підтверджує всі зустрічі та розмови з ОСОБА_17 , зокрема, телефонну розмову, у якій ОСОБА_17 начебто засвідчив можливість вирішення проблеми ОСОБА_1, а також зустріч, у якій ОСОБА_17 начебто запитав у ОСОБА_15 чи привіз він озвучену суму неправомірної вигоди.

У ході розмови ОСОБА_15 також неодноразово переконує ОСОБА_1, що вирішення проблеми відбудеться у найкоротші строки, запевняє з приводу надійності людей, до яких він звернувся по допомогу, гарантує успішність та результативність вирішення ОСОБА_17 ситуації. У свою чергу ОСОБА_1, маючи певні сумніви у тому, що проблема буде швидко вирішена, повідомляє, що мав вже негативний досвід роботи з «решаками», але при цьому засвідчує свою готовність передати неправомірну вигоду, якщо ОСОБА_17 має реальну можливість забезпечити скасування арешту та закриття кримінального провадження. При цьому ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що очікує вже місяць, щоб віддати гроші, хоча має обмежені строки для продажу земельної ділянки забудовнику. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просить ОСОБА_15 посприяти у тому, щоб ОСОБА_17 вирішив проблему у найкоротші строки.

Крім того, ОСОБА_15 та ОСОБА_1 обговорюють питання фінансового забезпечення поїздки ОСОБА_15 до м. Львова та питання фінансової винагороди останнього. ОСОБА_1 безпосередньо передає ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 2200 євро, що еквівалентно сумі 2500 доларів США, які ОСОБА_15 в якості першої частини неправомірної вигоди має передати ОСОБА_17 ОСОБА_1 також бере на себе зобов'язання з покриття витрат ОСОБА_15 на поїздку до м. Львова, зазначаючи, що грошові кошти для відповідних потреб будуть надіслані на банківську картку, реквізити якої ОСОБА_15 надав ОСОБА_1 У кінцевому підсумку ОСОБА_1 також погоджується з тим, що після позитивного вирішення проблеми, успішного продажу земельної ділянки забудовнику з суми її продажу ОСОБА_15 за його послуги буде виплачена винагорода.

Після цього, як вбачається зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6745 від 20.10.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 164/15т (Т. 9, а.с. 97-108), до вищезазначеної розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_1, яка відбувалася 19.10.2021, повертається ОСОБА_11 , і між ними має місце розмова наступного змісту:

Бугай: «Ну що ви все вирішили?»;

ОСОБА_71 : «Ну смотри, в прошлый раз мне осталось 600 грн, этот раз мне нужно там 2 ночи снимать отель + поляна 10 закиньте, останется я распишу»;

Бугай: «Ну смотрите»;

ОСОБА_1: «Вот смотри, тут 2550 в евро и остальное на карточку я тебе скину, там я думаю сегодня я тебе эти деньги перекину»;

Кушніренко: «Они нужны сегодня чтобы я мог купить билет»;

ОСОБА_1: «Мне пару часов надо»;

Бугай: «Сейчас это, подпишем в следователя, распишем купюры какие, ты, Дима, напишешь расписку, сейчас уголовное производство будет, номер уголовного производства. Распишешь, что выдал столько-то, чтобы оно все правильно процесуально было»;

Кушніренко: «То есть ты с Димой идешь, а я подожду на улице?»;

Бугай: «Нет, сейчас зарегистрируют, я потом скажу как ты все распишешь, чтоб оно... понял?»;

Кушніренко: «Чтобы они прилепили эти деньги к делу?»;

Бугай: «Да»;

…

Бугай: «Должно быть бомба. Ну как ты попросил, чтобы не на первой»;

ОСОБА_1: «Ну да, когда снимут арест и закроют, тогда»;

Кушніренко: «Ну там думаю недолго будет. Я четко задам вопрос, что Дима хочет реализовать и спрашивает когда? Мне четко нужно сказать когда, чтобы он понимал»;

ОСОБА_1: «Ну какого числа оно будет, такого числа и будет лаве сразу»;

Кушніренко: «Ну все в принципе, что идем тогда?»;

Бугай: «Сейчас мы еще минуту поговорим»;

…

Бугай: «Смотри, Дима деньги забросит тебе, десятку, как ты просил»;

ОСОБА_1: «Я сейчас сброшу»;

Бугай: «Дима, сейчас будет номер уголовного дела и ты напишешь и привезешь мне завтра, что ты выдал Вите такую-то суму денег и вы оба распишитесь. Во сколько ты едешь на Львов?»;

Кушніренко: «Есть поезд в 18, 20 и 22 часа»;

Бугай: «Попроси его завтра, чтобы по срокам чем побыстрее справились»;

Кушніренко: «Ок»;

….

Бугай: «Так он заходи, я сброшу тебе (Диме) раписку, а он сейчас выдаст да и все, он же заявление писал (Витя)»;

ОСОБА_1: «Давай я еще сразу тебе денег дам».

З викладеної розмови вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо передав ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 2550 євро, з яких 2200 євро призначалися для передачі ОСОБА_17 в якості першої частини неправомірної вигоди, а інша сума для покриття витрат ОСОБА_15 на поїздку до м. Львова. Крім того, ОСОБА_1 зобов'язується найближчим часом переслати на банківську картку ОСОБА_15 іншу суму грошових коштів для покриття поточних витрат. З розмови також стає зрозуміло, що ОСОБА_15 має їхати до м. Львова 19.10.2021, тобто в цей же день, коли і була вищезазначена розмова, а безпосередня зустріч ОСОБА_15 з ОСОБА_17 має відбутися на наступний день - 20.10.2021.

У ході розмови ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та ОСОБА_15 підтверджують раніше обговорений план дій, порядок та механізм передачі неправомірної вигоди, необхідність обговорення з ОСОБА_17 пришвидшення процесу скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження. Крім того, з розмови видно, що ОСОБА_11 вживає заходи для процесуального оформлення всіх дій та ситуації, зокрема, зі змісту розмови зрозуміло, що ОСОБА_15 вже написав якусь заяву, а ОСОБА_1 за зразком ОСОБА_11 має написати розписку про передачу грошових коштів ОСОБА_15 . Розписка має бути використана для надання певного процесуального значення цим грошовим коштам. У додаток до цього ОСОБА_11 повідомляє, що передачу грошових коштів потрібно буде оформити у слідчого, розписати та зафіксувати купюри, які передаються.

Всупереч змісту розмови, що відбулася того ж дня між ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 зі слів ОСОБА_11 стає зрозумілим, що кримінальне провадження за фактом ситуації щодо ОСОБА_17 має бути зареєстровано того ж дня, 19.10.2021, а не після того як ОСОБА_15 передасть першу частину неправомірної вигоди ОСОБА_17 .

Зі змісту протоколу огляду від 19.10.2021 та додатків до нього (Т. 3, а.с. 46-66) встановлено, що 19.10.2021 на підставі заяви ОСОБА_15 о 17 год. 38 хв. прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_34 в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 проведено огляд грошових коштів, які ОСОБА_15 отримав від ОСОБА_1 19.10.2021, а також технічного засобу у виді флеш-носія, який ОСОБА_15 отримав від ОСОБА_11 19.10.2021.

У вищезазначеному протоколі зазначається, що для огляду надано грошові кошти в кількості 43 купюри номіналом по 50 євро (загальна сума 2150 євро), 3 купюри номіналом по 100 доларів США (загальна сума 300 доларів США), 4 купюри номіналом по 500 гривень (загальна сума 2000 гривень). З фототаблиці, яка є додатком до протоколу огляду, видно, що 43 купюри номіналом по 50 євро мають наступні серії та номера: 1) НОМЕР_4 ; 2) НОМЕР_5 ; 3) НОМЕР_6 ; 4) НОМЕР_7 ; 5) НОМЕР_8 ; 6) НОМЕР_9 ; 7) НОМЕР_10 ; 8) НОМЕР_11 ; 9) НОМЕР_12 ; 10) НОМЕР_13 ; 11) НОМЕР_14 ; 12) НОМЕР_15 ; 13) НОМЕР_16 ; 14) НОМЕР_17 ; 15) НОМЕР_18 ; 16) НОМЕР_19 ; 17) НОМЕР_20 ; 18) НОМЕР_21 ; 19) НОМЕР_22 ; 20) НОМЕР_23 ; 21) НОМЕР_24 ; 22) НОМЕР_25 ; 23) НОМЕР_26 ; 24) НОМЕР_27 ; 25) НОМЕР_28 ; 26) НОМЕР_29 ; 27) НОМЕР_30 ; 28) НОМЕР_31 ; 29) НОМЕР_32 ; 30) НОМЕР_33 ; 31) НОМЕР_34 ; 32) НОМЕР_35 ; 33) НОМЕР_36 ; 34) НОМЕР_37 ; 35) НОМЕР_38 ; 36) НОМЕР_39 ; 37) НОМЕР_40 ; 38) НОМЕР_41 ; 39) НОМЕР_42 ; 40) НОМЕР_43 ; 41) НОМЕР_44 ; 42) НОМЕР_45 ; 43) НОМЕР_46 .

У свою чергу, 3 купюри номіналом по 100 доларів США мають наступні серії та номера: 1) КВ54296339JB2; 2) НВ45507065ВВ2; 3) СВ16715515СВ2, а 4 купюри номіналом по 500 гривень - 1) ВИ7804984; 2) ЛЗ4122188; 3) ВЕ0272491; 4) ФБ8740079.

Оглядом технічного засобу, який ОСОБА_15 отримав від ОСОБА_11 , встановлено, що ззовні технічний засіб схожий на флеш-накопичувач чорного кольору прямокутної форми, має перемикачі та роз'єм USB. Пристрій містить білі надписи «OFF», «ON», «Reset», наліпки «8 GB», «VOS», «CE».

З постанови першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 від 20.10.2021 (Т. 3, а.с. 71-72) вбачається, що 20.10.2021 проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001761 від 20.08.2021 було доручено ІНФОРМАЦІЯ_54 . Підставою для винесення цієї постанови зазначається неефективність органу досудового розслідування, а саме, що з 20.08.2021 досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні здійснюють слідчі територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві. При цьому слідчими у кримінальному провадженні жодного процесуального рішення не прийнято, жодної слідчої (розшукової) дії не проведено. Керівником органу досудового розслідування не визначено слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, що унеможливлює скерування матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування.

21.10.2021 постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_34 (Т. 9, а.с. 122-124) у межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 за ч. 2 ст. 364 КК України розпочато проведення НСРД у виді контролю за вчиненням злочину, а саме - спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 строком один місяць з моменту винесення постанови для фіксації зловживання службовим становищем та готування до злочину групою працівників правоохоронного органу - ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у співучасті з ОСОБА_1 шляхом пропозиції ОСОБА_15 за грошові кошти вчинити підкуп заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 . Проведення ІНФОРМАЦІЯ_32 у виді контролю за вчиненням злочину доручено ІНФОРМАЦІЯ_55 з залученням ОСОБА_15 .

21.10.2021 прокурором ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_34 також видано доручення № 31/1/2-5579т (Т. 9, а.с. 120-121), яким ІНФОРМАЦІЯ_48 уповноважено на виконання постанови про проведення НСРД у виді контролю за вчиненням злочину від 21.10.2021.

21.10.2021 постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_8 (Т. 3, а.с. 16-17) в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 змінено попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення, а саме кваліфікацію дій невстановленої групи осіб з ч. 2 ст. 364 КК України змінено на ч. 2 ст. 370 КК України. Підставою для зміни правової кваліфікації у постанові зазначається встановлення під час досудового розслідування, що службовими особами правоохоронного органу вчинено провокацію підкупу.

21.10.2021 постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_8 (Т. 3, а.с. 18-19) в межах кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021 змінено попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення, а саме кваліфікацію дій невстановленої групи осіб з ч. 2 ст. 364 КК України змінено на ч. 1 ст. 369-2 КК України. Підставою для зміни правової кваліфікації у постанові зазначається встановлення під час досудового розслідування, що службовими особами правоохоронного органу вчинено пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

21.10.2021 постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_8 (Т. 3, а.с. 20-21) матеріали кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 за ч. 2 ст. 370 КК України об'єднуються з матеріалами кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021 за ч. 1 ст. 369-2 КК України з присвоєнням їм єдиного номера - 42021000000001761. Підставою для об'єднання кримінальних проваджень зазначається наявність достатніх підстав вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються досудові розслідування, вчинені однією особою (особами).

Зі змісту протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6744 від 22.10.2021 та додатків до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 173т, флеш-носія micro SD Apacer № 122/6т (Т. 9, а.с. 109-114, 126-127), протоколу про результати контролю за вчиненням злочину № 14/2/5-6858 від 22.10.2021 (Т. 9, а.с. 129-130), протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6859 від 22.10.2021 та додатків до нього у виді компакт-диску «Perfeo DVD-R 4,7 Gb» № 173/1т, флеш-носія micro CD Apacer 64 Gb № 122/7т (Т. 9, а.с. 155-159) вбачаються наступні обставини.

21.10.2021 приблизно о 12 год. 10 хв. ОСОБА_15 вийшов з готелю « ІНФОРМАЦІЯ_56 » ( АДРЕСА_10 ) та пішов до залізничного вокзалу м. Києва, де зайшов у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_57 » ( АДРЕСА_8 ) та потім піднявся на третій поверх зазначеної будівлі, де перебував до 12 год. 46 хв.

21.10.2021 о 12 год. 46 хв. ОСОБА_15 вийшов з будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_57 » та пішов по вул. Симона Петлюри у напрямку кафе « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ( АДРЕСА_11 ) для зустрічі з ОСОБА_11

21.10.2021 о 12 год. 57 хв. ОСОБА_15 зустрівся з ОСОБА_11 біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_58 » ( АДРЕСА_12 ), де вони обговорили питання поїздки до м. Львів та грошових коштів, які ОСОБА_15 раніше дав ОСОБА_1, та о 13 год. 03 хв. разом пішли до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ( АДРЕСА_11 ) для зустрічі з ОСОБА_1 У ході цього між ОСОБА_15 та ОСОБА_11 мала місце розмова наступного змісту:

ОСОБА_71 : «»Алло, Дима, мы подходим». Ты понимаешь, он задает мне всякие вопросы»;

Бугай: «Ну так и что, ты скажи, что я ему сказал, что этот уехал. Все правили, уехал за границу, те же он сказал, что давай»;

ОСОБА_71 : «То пошли сядем»;

Бугай: «Чего ты трусишься»;

ОСОБА_71 : «Я не трушусь, я же туда по два раза тоже ездить не буду»;

ОСОБА_74 : «Ну так он сказал во вторник будет встреча?»;

ОСОБА_71 : «Он сказал, что решим вопросы и все»;

ОСОБА_74 : «Правильно»;

ОСОБА_71 : «Два дня и все решим»;

…

Бугай: «Так когда?»;

ОСОБА_71 : «Так он завтра там»;

ОСОБА_74 : «Он завтра там?»;

ОСОБА_71 : «Да»;

Бугай: «Ну так сегодня можешь выезжать»;

ОСОБА_71 : «Мне еще посылку надо»;

Бугай: «Ну так с Димой сейчас»;

ОСОБА_71 : «Ну пошли»;

Бугай: «Ну пойдем, скажешь, что сказал. А что у тебя еще за ситуация есть?»;

ОСОБА_71 : «Там по другой области, там полностью раскрыли карты»;

Бугай: «Та иди сюда, что ты менжуешься?»;

ОСОБА_71 : «А Егора не будет? Я хотел Егору рассказать»;

…

ОСОБА_74 : «Я тебе говорю и здесь крутится и там закрутим»;

ОСОБА_71 : «Ну давай эту ситуацию регульнем»;

Бугай: «Денис нормально с тобой? Не кинет?»;

ОСОБА_71 : «Кто?»;

Бугай: «Денис»;

ОСОБА_71 : «Нет, тут позиция такая, что тянется время, нужна конкретика»;

….

Бугай: «Ну он же ничего не проговаривает»;

ОСОБА_71 : «Все на доверии. Пошли с Димой»;

Бугай: «А что ты ему сказал?»;

ОСОБА_71 : «То, что Дима тогда дал и вот, я даже не считал их»;

Бугай: «Ну доллары?»;

ОСОБА_71 : «Нет, евро»;

Бугай: «Евро, а остальные что он давал? Он давал 11 тысяч?»;

ОСОБА_71 : «15»;

Бугай: «Так сколько у тебя осталось?»;

ОСОБА_71 : «Вот смотри сколько я потратил»;

Бугай: «Ну 7 осталось? Я смотрю у тебя все четко. Разговоры пишутся, Диму пишешь»;

ОСОБА_71 : «При чем здесь разговоры»;

Бугай: «Чтобы меня меньше видели с вами»;

ОСОБА_71 : «Так позови Диму»;

Бугай: «Так позвони ему. Обьяснишь ему, а когда поедете он тебе все даст. Правильно?».

З наведених фрагментів розмови вбачається, що ОСОБА_15 та ОСОБА_11 обговорюють результати поїздки ОСОБА_15 до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 , яка згідно їх попередньо обумовленого плану, що озвучувався у ході спільної зустрічі від 19.10.2021, мала відбутися 20.10.2021. Зміст розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_11 вказує на те, що зустріч ОСОБА_15 та ОСОБА_17 начебто відбулася 20.10.2021, однак її результати були не такими, які очікувалися. На це вказує невдоволення ОСОБА_15 з приводу того, що йому прийдеться завтра (22.10.2021) ще раз зустрічатися з ОСОБА_17 і для цього їхати до м. Львова. При цьому на питання ОСОБА_11 ОСОБА_15 підтверджує, що домовленості з ОСОБА_17 залишаються в силі, що останній допоможе у вирішенні проблеми ОСОБА_1 у найкоротший строк (2 дні), однак для цього потрібна «посилка», «конкретика», що з огляду на контекст та тематику зустрічей, згадування про ОСОБА_1, а також з огляду на раніше повідомлені ОСОБА_15 обставини щодо недоцільності розподілу передачі неправомірної вигоди на дві частини явно використовується на позначення повної суми неправомірної вигоди, яка має бути передана ОСОБА_17 .

У ході розмови ОСОБА_11 довідується в ОСОБА_15 з приводу витрат на поїздку до м. Львова, підтверджує факт запису ОСОБА_15 розмов з іншими людьми, у тому числі з ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_11 висловлює своє занепокоєння щодо того, що його могли бачити разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_1 Серед іншого ОСОБА_15 також розповідає про наявність іншої «ситуації», що, враховуючи характер відносин між ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , вказує на наявність інших обставин, які можуть бути пов'язані з корупційною діяльністю посадових осіб.

21.10.2021 о 13 год. 06 хв., ОСОБА_15 покликав ОСОБА_1, який сидів у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ( АДРЕСА_11 ), та вдвох вийшли на вулицю до ОСОБА_11 , який на той час зайшов під навіс біля вказаного кафе. Після цього між ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 мала місце розмова наступного змісту:

ОСОБА_71 : «Ну ты говорил ему вчерашний разговор?»;

Бугай: «Ну да»;

Кушніренко: «Ну человек конкретный, надо посылку, два дня и заберешь»;

ОСОБА_1: «Что я заберу?»;

ОСОБА_71 : «То, что тебе надо, бумаги»;

ОСОБА_1: «Он же это озвучивает?»;

ОСОБА_71 : «Что озвучивает? Заберешь две бумаги»;

ОСОБА_1: «О закрытии и снятии? Главное, чтобы в базе так оно автоматически снимется?»;

ОСОБА_71 : «Нет»;

Бугай: «Получается ты завтра едешь, вернее сегодня едешь. Да слушай, ты завтра встречаешься, ему все делаешь и говорит на следующей неделе когда и все»;

ОСОБА_71 : «Ну да. Что делать?»;

Бугай: «Ну передадите. Там где-то в кафе зайдем»;

ОСОБА_71 : «Так где? Ты сам говоришь чтоб тебя не видели»;

….

ОСОБА_1: «Мы тут деньгами обмениваемся. Смотри»;

ОСОБА_71 : «Сколько здесь?»;

ОСОБА_1: «Там 2200, здесь 2100. И того 5000 ровно»;

ОСОБА_71 : «Я ж те не считал, как ты положил так и есть»;

ОСОБА_1: «Пересчитай, там 2200, тут 2100, это 5 тысяч долларов ровно, 5 тысяч и 7 долларов»;

ОСОБА_71 перераховуючи гроші: «2200»;

ОСОБА_1: «А теперь сколько тут, посчитай»;

ОСОБА_71 перераховуючи гроші: «Тут 2150»;

ОСОБА_1: «50 евро я тебе на дорогу, больше не могу дать. Хватит?»;

Бугай: «Та там осталось еще 7. Витя, та ты можешь ему в евро отдать»;

ОСОБА_1: «Так какая разница»;

Бугай: «А там по ходу Дима снимет арест и договоритесь что»;

ОСОБА_1: «Там буквально неделя, я закрываю вопрос с покупателями и я вот Сане говорю, что твоя доля будет сразу. Не стоит даже сомневаться»;

ОСОБА_74 : «Главное, чтобы арест сняли и закрыли»;

ОСОБА_1: «Главное, чтобы сняли арест»;

Бугай: «А флешка где? Ну принесешь»;

ОСОБА_71 : «Я ее в сумке оставил»;

ОСОБА_74 : «Смотри, флешку мне принесешь, а лучше записывай на телефон. Вдруг он начнет тебя шуршать. Лучше не рисковать. Кокосами тебя не угощал? Прокурорские жрут кокосы ложками. А когда ты будешь ехать?»;

ОСОБА_71 : «Сегодня»;

….

Бугай: «Только один момент. Нужно чтобы он сказал когда по срокам и т.д.»;

ОСОБА_71 : «Не, ну он скажет»;

Бугай: «Или контакты даст у кого подойти и забрать. Правильно?»;

ОСОБА_71 : «Да»;

Бугай: «Ну давай, завтра посмотрим, запишешь разговор, дальше решим. Ты куда идешь?»;

ОСОБА_71 : «На каву»;

Бугай: «Ты мне флешку принесешь или потом отдашь?»;

ОСОБА_71 : «Я забыл в сумке»;

Бугай: «Сумку ты ж в этом оставил. Ее лучше не бери, пиши на телефон, мало ли он захочет тебя обыскать. Как ты всегда делаешь, как ты меня пишешь и всех».

З наведених фрагментів розмови вбачається, що ОСОБА_15 у розмові з ОСОБА_1 дублює повідомлену ОСОБА_11 інформацію. Так, зокрема, ОСОБА_15 підтверджує, що згідно раніше погодженого плану дій 20.10.2021 їздив до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 та передачі останньому половини суми неправомірної вигоди за зняття арешту з земельної ділянки ОСОБА_1 і закриття кримінального провадження. ОСОБА_15 підтверджує, що передати неправомірну вигоду, як і досягти бажаного неправомірного результату не вдалося, оскільки ОСОБА_17 начебто вимагає передачу всієї суми неправомірної вигоди. У зв'язку з цим ОСОБА_15 зазначає, що лише після того, як ОСОБА_17 отримає всю суму неправомірної вигоди, арешт земельної ділянки буде скасовано, а кримінальне провадження - закрито.

З огляду на повідомлені обставини ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_11 передає ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 2150 євро, з яких 2100 євро є другою частиною неправомірної вигоди для передачі ОСОБА_17 , а 50 євро призначені для покриття витрат на поїздку ОСОБА_15 до м. Львова. При отриманні грошових коштів ОСОБА_15 засвідчує той факт, що в нього залишилися грошові кошти у сумі 2200 євро, які ОСОБА_1 йому передав 19.10.2021 в якості першої частини неправомірної вигоди для ОСОБА_17 , перераховує їх у присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , після чого перераховує щойно передані ОСОБА_1 2150 євро. Крім того, ОСОБА_15 зазначає, що в нього залишилася частина з тих грошових коштів, які ОСОБА_1 передавав для покриття витрат на попередню поїздку до м. Львова. ОСОБА_1 також підтверджує, що у разі скасування арешту земельної ділянки розрахується з ОСОБА_15 за його послуги.

У ході розмови ОСОБА_15 підтверджує, що буде їхати до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 у той же день, тобто 21.10.2021, а сама зустріч відбудеться 22.10.2021. З фрагментів розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_11 також підтверджується, що для запису зустрічі з ОСОБА_17 , яка мала відбутися 19.10.2021, ОСОБА_11 передав ОСОБА_15 спеціальний технічний пристрій у виді флеш-накопичувача. При підготовці до зустрічі з ОСОБА_17 , яка мала відбутися 22.10.2021, ОСОБА_11 просить ОСОБА_15 повернути вказаний пристрій та здійснювати запис розмови на мобільний телефон, оскільки з метою приховування факту отримання неправомірної вигоди та конспірації вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_17 може обшукати ОСОБА_15 .

Зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.10.2021 (Т. 4, а.с. 143-152) вбачається, що 21.10.2021 о 13 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_7 , біля закладу харчування « ІНФОРМАЦІЯ_14 », на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України затримано ОСОБА_11 у зв'язку з вчиненням ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України. Під час затримання було проведено особистий обшук ОСОБА_11 , у ході якого вилучено мобільний телефон марки Apple 11 Pro, що перебував у заблокованому стані. У своїх запереченнях до протоколу затримання ОСОБА_11 зазначив, що вважає затримання незаконним, наслідком його принципової професійної діяльності, а також вказав на нанесення тілесних ушкоджень та пошкодження особистого майна під час затримання.

Зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.10.201 (Т. 3, а.с. 104-112) вбачається, що 21.10.2021 о 13 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_7 , біля закладу харчування « ІНФОРМАЦІЯ_14 », на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України затримано ОСОБА_1, оскільки після вчинення злочину очевидець та сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ОСОБА_1 щойно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370 КК України. Під час затримання було проведено особистий обшук ОСОБА_1, у ході якого вилучено грошові кошти в розмірі 3000 гривень номіналом 500 гривень в кількості 6 одиниць та грошові кошти в розмірі 650 євро номіналом 50 євро в кількості 13 одиниць, 9 гривень копійками, номіналом 2, 2 та 5 гривень, купюри 1 та 2 гривні, ключі від будинку в кількості 2 одиниць та зарядний пристрій. У запереченнях до протоколу затримання захисником ОСОБА_1 вказано про те, що дії слідчих мають ознаки незаконного позбавлення волі, порушення процедури затримання, огляду та права на захист, а також зазначено про нанесення тілесних ушкоджень.

21.10.2021 шляхом написання відповідних заяв (Т. 4, а.с. 50-52) ОСОБА_15 добровільно видав для проведення огляду та долучення до матеріалів кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 грошові кошти у загальній сумі 4 250 євро, які 19.10.2021 та 21.10.2021 різними частинами ОСОБА_15 отримав від ОСОБА_1 для наступної передачі заступнику керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_17 .

Протоколом від 21.10.2021 (Т. 4, а.с. 53-84) зафіксовано проведення огляду грошових коштів, добровільно виданих ОСОБА_15 . Безпосереднім оглядом встановлено, що 19.10.2021 ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_11 передав ОСОБА_15 для наступної передачі ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 2 150 євро, номіналом по 50 євро у кількості 43 купюри з наступними серіями та номерами: 1) НОМЕР_4 ; 2) НОМЕР_5 ; 3) НОМЕР_6 ; 4) SA2201484344; 5) НОМЕР_8 ; 6) НОМЕР_9 ; 7) SD7090648589; 8) SE4281687766; 9) SD3237892544; 10) SD7067347139; 11) RB3698340674; 12) WA1931425795; 13) SD6122733302; 14) PB0702657538; 15) НОМЕР_18 ; 16) SB2089388947; 17) НОМЕР_20 ; 18) SB7112656921; 19) НОМЕР_22 ; 20) SC4242593712; 21) SA4168581908; 22) PB6615176794; 23) НОМЕР_26 ; 24) WA4183279084; 25) EB7077619413; 26) SA1079414597; 27) SA1073414615; 28) НОМЕР_31 ; 29) НОМЕР_32 ; 30) НОМЕР_33 ; 31) НОМЕР_34 ; 32) НОМЕР_35 ; 33) RB1638376484; 34) WA2507994676; 35) RA2584825251; 36) PB4441127569; 37) EB0098704971; 38) EB1802333034; 39) PB0031813378; 40) НОМЕР_43 ; 41) RB2238311192; 42) SA3213832586; 43) НОМЕР_46 .

Крім того, безпосереднім оглядом встановлено, що 21.10.2021 ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_11 передав ОСОБА_15 для наступної передачі ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 2 100 євро, номіналом по 50 євро у кількості 42 купюри з наступними серіями та номерами: 1) RB0568546772; 2) EB1900138545; 3) RB0820500755; 4) WA2477412433; 5) RB0311027243; 6) SB7112656921; 7) EB4845531996; 8) EB4711323483; 9) PB8143787032; 10) EB0211001733; 11) RB0574411613; 12) WA8453403343; 13) RB1221764162; 14) PB4478781436; 15) PB2887070389; 16) SC3077052204; 17) ZB4689843711; 18) EA2143107676; 19) WA7610527666; 20) WA4850187958; 21) ZC0617418671; 22) RA1539892428; 23) EB5098082391; 24) EB7399285074; 25) PB7384384618; 26) SC4358695539; 27) PB9242468962; 28) EB5049558891; 29) WA3029724856; 30) WA3867363253; 31) RA3007185522; 32) PB0928971457; 33) WA1784472193; 34) UB8092452647; 35) WA9904941433; 36) PB3586076962; 37) PB7885896559; 38) RB3546828968; 39) PC0524557185; 40) UD1032377994; 41) SC8144353659; 42) RC0121326925.

Серії на номери вищеперерахованих купюр узгоджуються з їх фотозображеннями, що вміщені у фототаблиці, яка є додатком № 1 до протоколу огляду від 21.10.2021 (Т. 4, а.с. 56-84). За результатами огляду грошові кошти на загальну суму 4 250 євро упаковано до сейф-пакету білого кольору з відповідними написами, який є додатком № 2 до протоколу огляду від 21.10.2021.

Постановою слідчого ГСУ СБУ ОСОБА_94 від 21.10.2021 (Т. 4, а.с. 85-86) добровільно видані ОСОБА_15 грошові кошти визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання.

22.10.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України (Т. 3, а.с. 131-138). У той же день ОСОБА_12 та ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України (Т. 3, а.с. 173-180, 211-218).

Згідно з витягу з наказу № 177-ос/дск від 14.04.2021 (Т. 7, а.с. 23) з 15 квітня 2021 року ОСОБА_12 був прийнятий на службу до ІНФОРМАЦІЯ_13 та призначений на посаду начальницького складу, а саме на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань з присвоєнням спеціального звання старшого начальницького складу Державного бюро розслідувань «майор Державного бюро розслідувань».

Згідно з витягу з наказу № 236-ос/дск від 19.05.2021 (Т. 7, а.с. 22) з 20 травня 2021 року ОСОБА_11 був прийнятий на службу до ІНФОРМАЦІЯ_13 та призначений на посаду начальницького складу, а саме на посаду старшого оперуповноваженого третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 з присвоєнням спеціального звання старшого начальницького складу Державного бюро розслідувань «майор Державного бюро розслідувань».

Оскільки вищезазначені накази про прийняття ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на службу до ІНФОРМАЦІЯ_13 отримані органом досудового розслідування як додатки до листа ДБР № 1226/10-13/21ДСК від 16.11.2021 (Т. 7, а.с. 20-21), то у період з 15.04.2021 по 16.11.2021 та у період з 20.05.2021 по 16.11.2021 ОСОБА_12 і ОСОБА_11 відповідно займали посади начальницького складу ІНФОРМАЦІЯ_13 . У зв'язку з цим на момент подій, які розглядаються в межах даного кримінального провадження, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у розумінні пп. д п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» були особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Крім того, з висновку службового розслідування № 44/10-10/9-21 від 20.12.2021 (Т. 7, а.с. 115) також вбачається, що відповідно до наказу ДБР № 487-ос/дск від 04.10.2021 в період з 04.10.2021 по 21.10.2021 ОСОБА_12 також виконував обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_59 , вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, з 04.10.2021 по 21.10.2021 ОСОБА_12 додатково також обіймав керівну посаду, пов'язану з організаційно-розпорядчими функціями.

Згідно з Указом Президента України «Про затвердження організаційної структури ІНФОРМАЦІЯ_13 » № 41/2020 від 05.02.2020 Головне оперативне управління входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_13 як складової частини організаційної структури зазначеного правоохоронного органу.

Таким чином, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обіймали посади начальницького складу в управлінні, яке входить до структури ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З листа ДБР № 1333/10-13/21ДСК від 08.12.2021 (Т. 7, а.с. 26-27) вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під час виконання службових обов'язків на вищезазначених посадах повинні були керуватися Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_60 , яке затверджено Наказом ДБР № 68 дск від 11.06.2020.

З листа ДБР № 1226/10-13/21ДСК від 16.11.2021 (Т. 7, а.с. 20-21) вбачається, що відповідно до запису № 23 в журналі обліку відвідувачів Державного бюро розслідувань громадянин ОСОБА_15 відвідував адміністративну будівлю ІНФОРМАЦІЯ_13 19 жовтня 2021 року з 10 год. 08 хв. до 10 год. 55 хв., перебував у кабінеті № 802. Відповідальною особою за його перебування на території Державного бюро розслідувань значиться ОСОБА_11 . Інформація щодо входу-виходу громадянина ОСОБА_1 в період з 01 січня по 21 жовтня 2021 року в журналі обліку відвідувачів Державного бюро розслідувань відсутня. Інформація щодо реєстрації звернень ОСОБА_15 та ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань відсутня.

З цього ж листа ДБР вбачається, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_13 № 549 від 21.10.2021 було призначено службове розслідування щодо можливої причетності до вчинення правопорушень, невиконання чи неналежного виконання обов'язків старшим оперуповноваженим ОСОБА_11 та старшим оперуповноваженим ОСОБА_12 .

З висновку службового розслідування № 44/10-10/9/21 від 20.12.2021, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_61 ОСОБА_95 (Т. 7, а.с. 113-127), вбачається наступне. Підставою для проведення службового розслідування стала службова записка ІНФОРМАЦІЯ_61 № 646/10-10/6/21 від 21.10.2021 щодо можливої причетності ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 370 КК України.

У ході службового розслідування встановлено, що у керівництва ІНФОРМАЦІЯ_2 , до структури якого входить Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, на посади в якому були призначені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , проводилися наради щодо інформації, яка була повідомлена ОСОБА_15 .

Так, зокрема, 28.09.2021 ОСОБА_12 доповів ОСОБА_26 про наданий ОСОБА_15 запис телефонної розмови із заступником керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 , у ході якої ОСОБА_15 повідомляв останньому про «готовність на 5» за вирішення раніше обговорюваного питання. 08.10.2021 ОСОБА_26 та ОСОБА_12 про вказані обставини та телефонну розмову доповіли заступнику керівника Головного оперативного управління ОСОБА_25 , який того ж дня доповів про це керівнику Головного оперативного управління ОСОБА_24 . В ході додаткового аналізу інформації та її оцінки на спільній нараді, на якій доповідав ОСОБА_12 , було прийнято рішення про її сумнівний характер та надано вказівку оперативним співробітникам більше нею не займатися.

Крім того, у ході наради обговорювались питання, що дії ОСОБА_15 носять провокативний характер та що відпрацювання оперативної інформації щодо ОСОБА_17 не має перспектив реалізації. Однак ОСОБА_26 , як керівником зазначеного Управління, не надавались ОСОБА_12 та ОСОБА_11 будь-які вказівки щодо припинення проведення оперативних заходів із перевірки інформації щодо можливих протиправних дій заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 та припинення контактів з ОСОБА_15 .

Також, у ході проведення службового розслідування підтверджено інформацію щодо наявності в діях ОСОБА_11 приватного інтересу, а саме у намаганні із використанням службового становища надати допомогу своєму знайомому ОСОБА_1 у вирішенні проблемного питання щодо зняття арешту із земельної ділянки, накладеного за ініціативи працівників органів прокуратури.

Також, у ході проведення службового розслідування одержано інформацію від ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо того, що будь-які матеріали про можливу протиправну діяльність заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 не надходили. У додаток до цього встановлено, що кримінальне провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 було розпочато ІНФОРМАЦІЯ_15 та всупереч вимогам ч. 7 ст. 214 КПК України до ТУ ДБР у м. Києві не надсилалося, а відтак, слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, чи слідчу групу у ньому визначено не було.

Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_26 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 під час виконання службових обов'язків повинні керуватися Положенням про Головне оперативне управління Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом ДБР № 68дск від 11.06.2020. Відповідно до зазначеного Положення, діяльність Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, в якому ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обіймали посади оперативних працівників, здійснюється за об'єктовим принципом. Основними завданням та функціями вказаного Управління визначено запобігання, виявлення, припинення, розкриття злочинів, які вчинені Президентом України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головною Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради Національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-Міністром України, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності ІНФОРМАЦІЯ_62 , а також службових осіб, посади державної служби яких віднесено до категорії А.

Крім того, в структуру Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань входить також Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями. Саме працівники цього управління відповідно до визначених завдань повинні здійснювати оперативні заходи із викриття фактів протиправної діяльності серед співробітників прокуратури. Таким чином, під час службового розслідування встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 діяли поза межами визначених завдань та функцій, встановлених наказом ДБР № 68дск від 11.06.2020. При цьому їх керівником ОСОБА_26 не вживались будь-які дії, спрямовані на усунення зазначених порушень вимог наказу.

Під час службового розслідування проаналізовано матеріали кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021, за результатами чого встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з використанням можливостей ОСОБА_15 та ОСОБА_1 фактично вчиняли дії з пошуку і фіксації даних про протиправні діяння окремих працівників прокуратури, у тому числі заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 . Таким чином, дії ОСОБА_11 мають ознаки оперативно-розшукової діяльності. Однак такі дії здійснювалися без заведення оперативно-розшукової справи, що є порушенням вимог ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», а ОСОБА_26 , ОСОБА_12 , як керівниками ОСОБА_11 , не вживалися заходи щодо усунення вказаних порушень.

За результатами службового розслідування у висновку констатовано відсутність у діях ОСОБА_26 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ознак кримінального правопорушення, однак встановлено наявність ознак дисциплінарного проступку. Так, у висновку зазначається, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_26 , крім порушення вимог ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» порушили п. 2.1 «Принцип законності», п. 2.3 «Принцип професіоналізму» та п. 2.8 «Принцип відповідальності» розділу 2 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань.

Зі змісту протоколу огляду від 15.12.2022 (Т. 8, а.с. 55) вбачається, що 15.12.2022 з 15 год. 00 хв. по 16 год. 45 хв. органом досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Огляд проводився на підставі письмового дозволу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019100100011307 від 21.11.2019 - прокурора ІНФОРМАЦІЯ_24 ОСОБА_96 (Т. 8, а.с. 54). Матеріали вказаного кримінального провадження у ході проведення огляду відскановано та роздруковано на 164 аркушах, які додаються до протоколу огляду.

З копій матеріалів зазначеного кримінального провадження (Т. 8, а.с. 56-216) підтверджується, що 21.11.2019 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 12019100100011307 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Підставою для реєстрації кримінального провадження зазначається заява ОСОБА_97 , фабула правопорушення наступна - 17.11.2019 ОСОБА_98 , перебуваючи за місцем мешкання, дізнався про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом зареєстрували право власності на належну йому земельну ділянку, розташовану у с. Чабани Київської області, та виставили її на продаж.

Досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019 здійснювалося Шевченківським РУП ГУНП у м. Києві, а процесуальне керівництво - групою прокурорів Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, старшим якої був ОСОБА_99 (Т. 8, а.с. 57-61).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що предметом кримінального правопорушення є земельна ділянка, кадастровий номер 3222457400:04:003:0247, що розташована у с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області (Т. 8, а.с. 62-75). На момент початку кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019 право власності на зазначену земельну ділянку відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_1 Підставою для набуття права власності значиться договір купівлі-продажу № 7236 від 29.10.2019. При цьому з відомостей державного реєстру прослідковується неодноразова зміна власника земельної ділянки перед набуттям її у власність ОСОБА_1 (Т. 8, а.с. 76-109).

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_63 від 02.12.2019 у справі № 761/45901/19 (Т. 8, а.с. 125-127) на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247, що розташована у с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області та належить ОСОБА_1, в межах кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019 накладено арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.

Постановою старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_64 ОСОБА_100 від 13.05.2021 (Т. 8, а.с. 135-136) кримінальне провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, було закрито у зв'язку з закінченням встановленого строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_63 від 12.07.2021 у справі № 761/21506/21 (Т. 8, а.с. 156-158, 185-187) було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_101 , який діяв в інтересах володільця майна ОСОБА_1, скасовано арешт, накладений в межах кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247, що розташована у с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області.

Постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_65 ОСОБА_102 від 14.07.2021 (Т. 8, а.с. 146-147) скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження 12019100100011307 від 21.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Проведення досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження відновлено.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_63 від 18.08.2021 у справі № 761/30026/21 (Т. 8, а.с. 210-213) в межах кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019 за клопотанням прокурора повторно накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247, що розташована у с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області та належить ОСОБА_1

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т. 6, а.с. 227-228) вбачається, що станом на 21.12.2021 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247, що розташована у с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області, було зареєстровано за ОСОБА_1

Таким чином, за результатами огляду матеріалів кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019 встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 29.10.2019 по грудень 2021 року був власником земельної ділянки, розташованої у с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області, на яку в межах кримінального провадження було повторно накладено арешт.

Зі змісту протоколу огляду від 15.12.2021 (Т. 6, а.с. 190-191) вбачається, що 15.12.2021 з 20 год. 40 хв. по 21 год. 10 хв. в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 слідчим ІНФОРМАЦІЯ_66 ОСОБА_18 за участі спеціаліста ІНФОРМАЦІЯ_67 ОСОБА_103 було проведено огляд мобільного телефону Apple 11 Pro, який був вилучений 21.10.2021 під час проведення особистого обшуку ОСОБА_11 , з метою виявлення та вилучення інформації, яка міститься у пристрої. У ході огляду встановлено, що на мобільному телефоні встановлено логічний захист, подолання якого неможливе без залучення експертів та проведення комп'ютерної технічної експертизи. У зв'язку з цим проведення огляду було припинено.

Зі змісту протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.01.2022 та додатків до нього (Т. 6, а.с. 168-177), що складений стороною обвинувачення за результатами виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2021 у справі № 761/39358/21 (Т. 6, а.с. 164-167), та протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17.01.2022 та додатків до нього (Т. 10, а.с. 123-139), що складений стороною захисту за результатами виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2021 у справі № 761/39435/21 (Т. 10, а.с. 118-122), вбачається, що сторонами кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 отримано доступ до інформації, що перебувала у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_68 », а саме: доступ до відомостей за карткою ІНФОРМАЦІЯ_69 НОМЕР_2 , на яку, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_11 переслав грошові кошти ОСОБА_15 .

З результатів тимчасового доступу встановлено, що АТ « ІНФОРМАЦІЯ_68 » здійснив випуск платіжного засобу у виді банківської картки з реквізитами НОМЕР_2 на підставі анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 03.03.2020, підписаної ОСОБА_104 , ІНФОРМАЦІЯ_70 (Т. 10, а.с. 127).

При дослідженні виписки по рахунку, відкритого в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_68 » на ім'я ОСОБА_105 (Т. 10, а.с. 134-139), у період подій, що розглядаються в межах даного кримінального провадження, не встановлено грошових переказів на банківську картку НОМЕР_2 , які можна було б ідентифікувати як такі, що здійснені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 Крім того, у вказаний період не встановлено витрат грошових коштів, які можна було б ідентифікувати з особою ОСОБА_15 . Так само з матеріалів тимчасового доступу не вбачається жодного зв'язку між володільцем зазначеного банківського рахунку та ОСОБА_15 .

З листа Офісу Генерального прокурора № 31/1/2-389792 від 09.12.2021 (Т. 10, а.с. 106) вбачається, що згідно з даними інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури України» упродовж 2020-2021 років в Офісі Генерального прокурора значиться зареєстрованим одне звернення ОСОБА_15 від 20.08.2021 за № 194456-21. Поєднання вказаних відомостей з заявою ОСОБА_15 про вчинення злочину (Т. 2, а.с. 243), на підставі якої було розпочато кримінальне провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 та яка містить відмітку реєстраційного номеру 194456-21, дає можливість дійти висновку, що протягом 2020-2021 років ОСОБА_15 звернувся до Офісу Генерального прокурора лише з однією заявою про вчинення злочину, яка стала підставою для пред'явлення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2021 у справі № 761/39369/21 (Т. 6, а.с. 153-155) вбачається, що в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 стороні обвинувачення надавався тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_71 », а саме до інформації про телефонні з'єднання абонентського номеру НОМЕР_47 , яким користувався ОСОБА_15 у період з 01.01.2021 по 17.11.2021. У свою чергу, з ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2021 у справі № 761/39040/21 (Т. 10, а.с. 108-113) вбачається, що стороні захисту також надавався тимчасовий доступ до аналогічної інформації.

Зі змісту протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.11.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску (Т. 6, а.с. 156-158), з опису вилучених речей і документів від 17.01.2022 та додатку до нього у виді компакт-диску (Т. 10, а.с. 115-117) було встановлено, зокрема, що майже з самого ранку 20.08.2021 абонентський номер НОМЕР_47 , яким користувався ОСОБА_15 , з'єднувався з базовими станціями зв'язку, які розташовані у м. Львові Львівської області. Після цього мобільний телефон ОСОБА_15 почергово з'єднувався зі станціями зв'язку, які розташовані у Тернопільській та Хмельницькій областях. Тобто, зранку 20.08.2021 ОСОБА_15 перебував у м. Львові, а ближче до кінця дня покинув адміністративні межі Львівської області, перемістившись на територію Хмельницької області через територію Тернопільської області.

З листа ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, № 28287-21/11-10-6729/21 від 29.10.2021 (Т. 10, а.с. 177) вбачається, що згідно з даними відділу документального забезпечення Територіального управління кримінальне провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, не надходило, а відтак слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, чи слідчу групу керівником органу досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні не призначалось. Як наслідок, слідчими ТУ ДБР у м. Києві слідчі та процесуальні дії у кримінальному провадженні № 42021000000001761 не проводились. Матеріали досудового розслідування за участі працівників ТУ ДБР у м. Києві не вивчались. Вказівки прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудового розслідування, на адресу ТУ ДБР у м. Києві не надходили.

У листі Офісу Генерального прокурора № 27/4-2ВИХ-22 від 14.01.2022 (Т. 10, а.с. 216-217) зазначено, що порядок особистого прийому громадян в органах прокуратури врегульовано Інструкцією про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, що затверджена наказом Генерального прокурора № 363 від 06.08.2020. Відповідно до зазначеної Інструкції особистий прийом в Офісі Генерального прокурора проводиться Генеральним прокурором, заступниками Генерального прокурора, керівниками структурних підрозділів, їх заступниками, прокурорами ІНФОРМАЦІЯ_15 , а також іншими працівниками органів прокуратури за дорученням керівництва. Особистий прийом в ІНФОРМАЦІЯ_15 проводиться за місцем розташування приймальні громадян за адресою: АДРЕСА_13 , однак його проведення може бути організовано і в інших службових приміщеннях.

З листа вбачається, що протягом 2021 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_72 , нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_106 на особистому прийомі прийнято 7 громадян. Звернення ОСОБА_15 від 19.08.2021 було прийнято відділом прийому громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів 20.08.2021 під обліковим номером 1, оскільки прийом ОСОБА_15 було здійснено першим. В Офісі Генерального прокурора звернення ОСОБА_15 було зареєстровано 20.08.2021 за № 194456-21 о 10 год. 23 хв., після чого цього ж дня згідно реєстру № 441421 о 10 год. 34 хв. передано до управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів, у подальшому за результатами попереднього розгляду - до Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ІНФОРМАЦІЯ_15 .

У листі ІНФОРМАЦІЯ_15 № 27/4-5ВИХ-22 від 04.02.2022 (Т. 10, а.с. 222-223) зазначено, що звернення ОСОБА_15 отримано керівником Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_106 в ІНФОРМАЦІЯ_15 під час його особистого прийому та у подальшому зареєстровано у приймальні громадян. Після реєстрації звернення в інформаційній системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України» йому присвоєно номер 194456-21. За результатами попереднього розгляду головним спеціалістом відділу звернень громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів звернення 20.08.2021 передано до розгляду до Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ІНФОРМАЦІЯ_15 та того ж дня безпосередньому виконавцю. Згідно інформації Департаменту точний час передачі звернення ОСОБА_15 до безпосереднього виконавця відсутній.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_15 № 27/4-29ВИХ-21 від 10.12.2021 (Т. 10, а.с. 187-189) вбачається, що у зв'язку з установленням з 12.03.2020 на всій території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказами виконувача обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_73 від 12.03.2020 № 141 та від 13.03.2020 № 147 тимчасово обмежено допуск сторонніх осіб до адміністративних будівель органів прокуратури та встановлено особливий порядок їх роботи, а також призупинено проведення особистого прийому та отримання звернень з особистого прийому до покращення епідеміологічної ситуації в державі. Зазначені нормативно-правові документи не позбавляють права громадян на звернення до органів прокуратури шляхом подання електронного звернення та запиту, поштою, через скриньку або на телефон «гарячої лінії». У разі виникнення ситуацій, що загрожують життю, свободі та безпеці громадян, стану довкілля, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися, керівництвом органів прокуратури або ж за їх дорученням іншими працівниками, забезпечується можливість реалізації прав заявників, у тому числі і на особистий прийом. З огляду на це, протягом 2021 року в ІНФОРМАЦІЯ_15 на особистому прийомі прийнято 579 громадян, з яких 224 - з усними зверненням та 355 - з письмовими зверненнями.

Таким чином, у 2021 році проведення особистого прийому громадян в ІНФОРМАЦІЯ_15 було призупинено у зв'язку з погіршенням епідеміологічної ситуації в державі. Це, однак, не позбавляло можливості його проведення за рішенням керівництва органів прокуратури.

У листі ІНФОРМАЦІЯ_15 № 31/1/2-124392ВИХ-21 від 10.12.2021 (Т. 11, а.с. 99), наданого у відповідь на скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_13 на постанову першого заступника Генерального прокурора від 20.10.2021 про доручення проведення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, підтверджується, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 з 20.08.2021 по 20.10.2021 здійснювали слідчі територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві. При цьому керівником органу досудового розслідування, який здійснював перегляд указаного кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, слідчого для проведення досудового розслідування не визначено. Як наслідок, у зазначений період часу органом досудового розслідування жодного процесуального рішення не прийнято і жодної слідчої (розшукової) дії не проведено. З огляду на це, з метою забезпечення дотримання загальних засад і виконання завдань кримінального провадження перший заступник Генерального прокурора відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України своєю вмотивованою постановою здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001761 від 20.08.2021 доручив ІНФОРМАЦІЯ_54 .

5.6. Висновки експертів

Постановою слідчого Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_18 від 07.12.2021 (Т. 5, а.с. 153-154) в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 призначено судову портретно-криміналістичну експертизу, проведення якої доручено експертам ІНФОРМАЦІЯ_74 . На вирішення експертів поставлено питання - чи зображений ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 на відеозаписах негласних слідчих розшукових дій, які містяться на дисках: CD-R № 164; CD-R № 164/1; CD-R № 164/2; CD-R № 164/3; CD-R № 164/4; CD-R № 164/5; CD-R № 164/6; CD-R № 164/7; CD-R № 164/8; CD-R № 164/9; CD-R № 164/10; CD-R № 164/11; CD-R № 164/12; CD-R № 164/13; CD-R № 164/14, а також на фрагментах, вказаних у кожному відеозаписі, які містяться на вказаних дисках. Для проведення експертизи у розпорядження експертів надано матеріали, отримані за результатами проведення НСРД, а також порівняльні зразки для ототожнення осіб.

Постановою слідчого Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_18 від 01.02.2022 (Т. 5, а.с. 160-163) за результатами розгляду клопотання експерта № 10-1/1 від 10.12.2021 (Т. 5, а.с. 157-158) питання, поставлені в постанові про призначення судової портретно-криміналістичної експертизи від 07.12.2021, викладено у новій редакції:

1) чи одна й та ж сама особа зображена у відеофайлі «2021_10_21_12_15_ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:42:46 по 00:42:54; з 00:43:03 по 00:43:05; з 00:43:56 по 00:45:20; з 00:45:23 по 00:46:50; з 00:46:58 по 00:47:06; з 00:47:08 по 00:47:52; з 00:49:18 по 00:49:51; з 00:51:17 по 00:51:22; з 00:53:14 по 00:53:16 (особа без кепки); з 00:53:20 по 00:53:22 (особа без кепки), у відеофайлі «2021_10_21_13_11_ ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:01:59 по 00:02:08; з 00:06:42 по 00:07:00; з 00:08:10 по 00:08:13; з 00:08:16 по 00:08:17; з 00:08:20 по 00:08:45; з 00:08:57 по 00:09:00; з 00:09:12 по 00:09:30, які містяться на компакт-диску «Perfeo DVD-R 4.7 Gb» № 173/1 та у наданих на дослідження у якості порівняльного матеріалу: копії особової картки ІНФОРМАЦІЯ_75 ОСОБА_11 та відеофайлах «00001.MTS», «00002.MTS», «00003.MTS», «00004.MTS», які містяться на флеш-накопичувачі SanDisk 16 GB, який є додатком до протоколу затримання ОСОБА_11 від 21.10.2021;

2) чи одна й та ж особа зображена у відеофайлі «2021_10_21_12_15_ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:53:14 по 00:53:17 (особа в кепці); з 00:53:23 по 00:53:28 (особа в кепці); з 00:53:35 по 00:55:36, у відеофайлі «2021_10_21_13_11_ ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:00:00 по 00:01:05; з 00:01:48 по 00:01:55; з 00:02:36 по 00:02:42; з 00:08:46 по 00:08:50, які містяться на компакт-диску «Perfeo DVD-R 4.7 Gb» № 173/1 та у наданих на дослідження у якості порівняльного матеріалу: копії особової картки ДМСУ ОСОБА_1 та відеофайлах «00001.MTS», «00002.MTS», «00003.MTS», «00004.MTS», «00005.MTS», які містяться на флеш-накопичувачі Kingston 32 GB, який є додатком до протоколу затримання ОСОБА_1 від 21.10.2021; відеофайлі «0000.MTS», який міститься на флеш-накопичувачі Adata 32 GB, який є додатком до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 26.10.2021.

Цією ж постановою від 01.02.2022 слідчим надано згоду на проведення експертизи з оформленням декількох висновків за окремими об'єктами досліджень.

У висновку № 10/1 від 26.08.2022 (Т. 5, а.с. 165-181) експертом за результатами проведення судової портретно-криміналістичної експертизи констатовано, що у відеофайлі «2021_10_21_12_15_ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:42:46 по 00:42:54; з 00:43:03 по 00:43:05; з 00:45:23 по 00:46:50; з 00:49:18 по 00:49:51; з 00:51:17 по 00:51:22 та у відеофайлі «2021_10_21_13_11_ ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:08:20 по 00:08:45; з 00:08:57 по 00:09:00; з 00:09:12 по 00:09:30, які містяться на компакт-диску «Perfeo DVD-R 4.7 Gb» № 173/1 (Т. 9, а.с. 159), та у наданих на дослідження у якості порівняльного матеріалу: копії особової картки ІНФОРМАЦІЯ_75 ОСОБА_11 та відеофайлах «00001.MTS», «00002.MTS», «00003.MTS», «00004.MTS», які містяться на флеш-накопичувачі SanDisk 16 GB, який є додатком до протоколу затримання ОСОБА_11 від 21.10.2021, зображена одна й та ж сама особа.

У той же час, вирішити питання чи одна й та ж сама особа зображена у відеофайлі «2021_10_21_12_15_ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:43:56 по 00:45:20; з 00:46:58 по 00:47:06; з 00:47:08 по 00:47:52; з 00:53:14 по 00:53:16 (особа без кепки); з 00:53:20 по 00:53:22 (особа без кепки) та у відеофайлі «2021_10_21_13_11_ ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:01:59 по 00:02:08; з 00:06:42 по 00:07:00; з 00:08:10 по 00:08:13; з 00:08:16 по 00:08:17, які містяться на компакт-диску «Perfeo DVD-R 4.7 Gb» № 173/1 (Т. 9, а.с. 159), та у наданих на дослідження у якості порівняльного матеріалу: копії особової картки ІНФОРМАЦІЯ_75 ОСОБА_11 та відеофайлах «00001.MTS», «00002.MTS», «00003.MTS», «00004.MTS», які містяться на флеш-накопичувачі SanDisk 16 GB, який є додатком до протоколу затримання ОСОБА_11 від 21.10.2021, не виявилося можливим через низьку різкість, чіткість та роздільну здатність зображень, спосіб зйомки, і як результат, - не відображення елементів зовнішності, які б можна було зіставити з порівняльними зразками.

Таким чином, з висновку експерта підтверджується присутність ОСОБА_11 на зустрічі з ОСОБА_15 , ОСОБА_1, яка відбувалася 21.10.2021 біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ( АДРЕСА_5 ) та обставини якої зафіксовано у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6744 від 22.10.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 173т (Т. 9, а.с. 109-114), у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину № 14/2/5-6858 від 22.10.2021 (Т. 9, а.с. 129-130), у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6859 від 22.10.2021 та додатках до нього у виді компакт-диску «Perfeo DVD-R 4.7 Gb» № 173/1, флеш-накопичувача «micro CD Apacer 64 Gb» № 122/7т (Т. 9, а.с. 155-159).

У висновку № 415/1 від 31.08.2022 (Т. 5, а.с. 182-199) експертом за результатами проведення судової портретно-криміналістичної експертизи констатовано, що у відеофайлі «2021_10_21_12_15_ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:53:35 по 00:55:36 та у відеофайлі «2021_10_21_13_11_ ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:00:00 по 00:01:05; з 00:08:46 по 00:08:50, які містяться на компакт-диску «Perfeo DVD-R 4.7 Gb» № 173/1 (Т. 9, а.с. 159), та у наданих на дослідження у якості порівняльного матеріалу: копії особової картки ДМСУ ОСОБА_1 та відеофайлах «00001.MTS», «00002.MTS», «00003.MTS», «00004.MTS», «00005.MTS», які містяться на флеш-накопичувачі Kingston 32 GB, який є додатком до протоколу затримання ОСОБА_1 від 21.10.2021; відеофайлі «0000.MTS», який міститься на флеш-накопичувачі Adata 32 GB, який є додатком до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 26.10.2021, зображена одна й та сама особа.

У той же час, вирішити питання чи одна й та ж особа зображена у відеофайлі «2021_10_21_12_15_ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:53:14 по 00:53:17 (особа в кепці); з 00:53:23 по 00:53:28 (особа в кепці) та у відеофайлі «2021_10_21_13_11_ ch1.mp4» при показниках індикатора відліку часу: з 00:01:48 по 00:01:55; з 00:02:36 по 00:02:42, які містяться на компакт-диску «Perfeo DVD-R 4.7 Gb» № 173/1 (Т. 9, а.с. 159), та у наданих на дослідження у якості порівняльного матеріалу: копії особової картки ДМСУ ОСОБА_1 та відеофайлах « НОМЕР_48 .MTS», «00002.MTS», «00003.MTS», «00004.MTS», «00005.MTS», які містяться на флеш-накопичувачі Kingston 32 GB, який є додатком до протоколу затримання ОСОБА_1 від 21.10.2021; відеофайлі «0000.MTS», який міститься на флеш-накопичувачі Adata 32 GB, який є додатком до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 26.10.2021, не виявилось можливим з причин низької різкості, чіткості та роздільної здатності зображення, способу зйомки, і, як наслідок, - не відображення елементів зовнішності, які б можна було зіставити з порівняльними зразками.

Таким чином, з висновку експерта підтверджується присутність ОСОБА_1 на зустрічі з ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , яка відбувалася 21.10.2021 біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ( АДРЕСА_5 ) та обставини якої зафіксовано у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6744 від 22.10.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 173т (Т. 9, а.с. 109-114), у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину № 14/2/5-6858 від 22.10.2021 (Т. 9, а.с. 129-130), у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6859 від 22.10.2021 та додатках до нього у виді компакт-диску «Perfeo DVD-R 4.7 Gb» № 173/1, флеш-накопичувача «micro CD Apacer 64 Gb» № 122/7т (Т. 9, а.с. 155-159).

Постановою слідчого Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_18 від 07.12.2021 (Т. 5, а.с. 201-203) в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 призначено судову експертизу звукозапису, проведення якої доручено експертам ІНФОРМАЦІЯ_74 . На вирішення експертів поставлено наступні питання:

1) чи присутні голоси ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 в аудіо-файлах, які знаходяться на оптичних дисках: CD-R № 164; CD-R № 164/1; CD-R № 164/2; CD-R № 164/3; CD-R № 164/4; CD-R № 164/5; CD-R № 164/6; CD-R № 164/7; CD-R № 164/8; CD-R № 164/9; CD-R № 164/10; CD-R № 164/11; CD-R № 164/12; CD-R № 164/13; CD-R № 164/14;

2) якщо голоси ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 присутні на вказаних вище аудіо-файлах, то які саме слова та фрази належать кожному з них.

Для проведення судової експертизи звукозапису у розпорядження експертів надано матеріальні носії інформації, отримані за результатами проведення НСРД, а також порівняльні зразки голосу ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1

З висновку № 3/4 від 17.01.2022 (Т. 5, а.с. 205-232) вбачається, що аудіо-файли (сигналограми), які містяться на оптичних дисках (матеріальних носіях інформації, отриманої за результатами проведення НСРД), було позначено експертом як «ДС», а самі оптичні диски як «ОД». Співвідношення «ДС» - «ОД» з відповідними порядковими та реєстраційними номерами позначає аудіо-файли, які містяться на конкретному оптичному диску та досліджуються експертом. На основі цього експертом визначено наступні співвідношення: 1) ДС1 - ОД 164; 2) ДС2 - 164/1; 3) ДС3 - 164/2; 4) ДС4 - ОД 164/3; 5) ДС5 - 164/4; 6) ДС6 - 164/5; 7) ДС7 - 164/6; 8) ДС8 -164/7; 9) ДС9 - 164/8; 10) ДС10 - 164/9; 11) ДС11 - 164/10; 12) ДС12 - 164/11; 13) ДС13 - 164/12; 14) ДС14 - 164/13; 15) ДС15 - 164/14.

У свою чергу, за результатами попереднього порівняння на рівні слухової перцепції експерта мовлення дикторів, що записане у ДС1-ДС15 за такими характеристиками, як загальний характер аудитивного сприйняття, висота і тембр голосу, просодичні характеристики мовлення, особливості фонації голосних і приголосних звуків, було виділено мовлення дикторів, яким присвоєно умовні індекси Д1, Д2 і Д3. Мовлення диктора Д1 за своїми характеристиками найбільш наближене до мовлення ОСОБА_11 , мовлення диктора Д2 - до мовлення ОСОБА_1, а мовлення диктора Д3 - до мовлення ОСОБА_12 .

За результатами проведення експертизи звукозапису експертом у висновку констатовано, що ОСОБА_11 бере участь у розмовах, що записані у файлах ДС2, ДС3, ДС7, ДС8, ДС11, ДС12, ДС14, ДС15, а слова та фрази, що належать ОСОБА_11 у зафіксованих розмовах, позначені як ОСОБА_107 у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою). Мовлення диктора у розмові, що записана на оптичному диску № 164/5, яке було виділене в результаті порівняння із мовленням ОСОБА_11 на рівні слухової перцепції експерта за такими характеристиками, як загальний характер аудитивного сприйняття, висота і тембр голосу, просодичні характеристики мовлення, особливості фонації голосних і приголосних звуків, не придатне для ідентифікаційних досліджень через коротку тривалість мовлення. У зв'язку з цим неможливо встановити, чи бере ОСОБА_11 участь у розмові, що записана на оптичному диску № 164/5.

За результатами проведення експертизи звукозапису експертом у висновку констатовано, що ОСОБА_1 бере участь у розмовах, що записані у файлах ДС5 і ДС13, а слова та фрази, що належать ОСОБА_1 у зафіксованих розмовах, позначені як ОСОБА_108 у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою). Мовлення диктора у розмові, що записана на оптичному диску № 164/1, яке було виділене в результаті порівняння із мовленням ОСОБА_12 на рівні слухової перцепції експерта за такими характеристиками, як загальний характер аудитивного сприйняття, висота і тембр голосу, просодичні характеристики мовлення, особливості фонації голосних і приголосних звуків, не придатне для ідентифікаційних досліджень.

Також експертом констатовано, що у записах, які містяться на оптичних дисках № 164, № 164/8, № 164/9 відсутнє мовлення дикторів, яке корелює із мовленням ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1

Таким чином, з висновку експерта № 3/4 від 17.01.2022 (Т. 5, а.с. 205-232) вбачається, що:

1) ОСОБА_11 брав участь у розмовах та зустрічах, що зафіксовані і відображені у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6687 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» № 164/1т (Т. 9, а.с. 77-82); у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6700 від 09.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/2т (Т. 9, а.с. 21-26); у протоколі про результаті аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6699 від 11.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/3т (Т. 9, а.с. 27-32); у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6696 від 16.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/6т (Т. 9, а.с. 40-42); у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6695 від 17.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/7т (Т. 9, а.с. 43-48); у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6692 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/10т (Т. 9, а.с. 53-56); у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6691 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/11т (Т. 9, а.с. 63-65); у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6690 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/13т (Т. 9, а.с. 66-69); у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6686 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/14т (Т. 9, а.с. 70-73);

2) ОСОБА_1 брав участь у розмовах та зустрічах, що зафіксовані і відображені у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю № 14/2/5-6698 від 15.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/4т (Т. 9, а.с. 36-39); у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6689 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/12т (Т. 9, а.с. 83-85);

3) підтвердити або спростувати факт участі ОСОБА_11 у розмові, що зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6697 від 15.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/5т (Т. 9, а.с. 33-35), не вдалося через непридатність зафіксованого мовлення для ідентифікаційного дослідження, що, як вбачається з цих матеріалів НСРД, зумовлено незначною тривалістю телефонної розмови;

4) підтвердити або спростувати факт участі ОСОБА_12 у розмові, що зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6687 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/1т (Т. 9, а.с. 77-82), не вдалося через непридатність зафіксованого мовлення для ідентифікаційного дослідження; як вбачається з самого протоколу, непридатність мовлення ОСОБА_12 для експертного дослідження зумовлена незначною участю ОСОБА_12 в телефонній розмові, яка здійснювалася за допомогою гучного зв'язку;

5) ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 не брали участь у телефонній розмові, яка зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6688 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164т (Т. 9, а.с. 74-76), оскільки, як видно з вказаних матеріалів НСРД, учасниками телефонної розмови були лише ОСОБА_15 та ОСОБА_17 ;

6) ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 не брали участь у зустрічі, яка зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6693 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/8т (Т. 9, а.с. 49-52), оскільки, як видно з вказаних матеріалів НСРД, учасниками зустрічі були лише ОСОБА_15 та ОСОБА_17 ;

7) ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 не брали участь у зустрічі, яка зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6694 від 18.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700Mb» № 164/9т (Т. 9, а.с. 57-62), оскільки, як видно з вказаних матеріалів НСРД, учасниками зустрічі так само були лише ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Постановою слідчого Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_18 від 25.01.2022 (Т. 5, а.с. 234-235) в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 призначено судову експертизу звукозапису, проведення якої доручено експертам ІНФОРМАЦІЯ_74 . На вирішення експертів поставлено наступні питання:

1) чи присутні голоси ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 в аудіо-файлах, які знаходяться на оптичних дисках CD-R № 164/15, № 173;

2) якщо голоси ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 присутні на вказаних аудіо-файлах, то які саме слова та фрази належать кожному з них.

Для проведення експертизи у розпорядження експертів надано матеріали, отримані за результатами проведення НСРД, а також порівняльні зразки для ототожнення осіб.

За результатами проведення експертизи звукозапису експертом складено висновок № 21/4 від 12.08.2022 (Т. 5, а.с. 237-244), з якого вбачається, що:

1) ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 беруть участь у розмові, яка зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6745 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 164/15т (Т. 9, а.с. 97-108), а слова та фрази, які їм належать в цій розмові, позначені у протоколі індексами «Е», «О» та «Д» відповідно;

2) ОСОБА_11 та ОСОБА_1 беруть участь у розмові, яка зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6744 від 22.10.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 173т (аудіофайл «M860382_211021_121429.wav») (Т. 9, а.с. 109-114), а слова та фрази, які їм належать в цій розмові, позначені у протоколі індексами «О» та «Д» відповідно;

3) ОСОБА_11 бере участь у розмові, яка зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6744 від 22.10.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 173т (аудіофайл «M860382_211021_131433.wav») (Т. 9, а.с. 109-114), а слова та фрази, які йому належать в цій розмові, позначені у протоколі індексом «О»;

4) підтвердити або спростувати факт участі ОСОБА_1 у розмові, яка зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6744 від 22.10.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «VS CD-R 700 Mb» № 173т (аудіофайл «M860382_211021_131433.wav») (Т. 9, а.с. 109-114), неможливо через непридатність даного запису для ідентифікаційних досліджень, що обумовлено його короткою тривалістю (менше 10 сек.).

Постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_70 від 02.06.2022 (Т. 5, а.с. 246-250) в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 було призначено судово-лінгвістичну експертизу, проведення якої доручено експертам ІНФОРМАЦІЯ_76 . На вирішення експертів поставлені, зокрема, наступні питання:

1) чи містяться у висловлюваннях ОСОБА_11 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, спонукання до вчинення провокації підкупу, тобто вчинення дій з підбурення особи чи осіб на прийняття пропозиції та одержання вигоди, щоб потім викрити того хто прийняв пропозицію, обіцянку, одержав вигоду;

2) чи містяться у висловлюваннях ОСОБА_11 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, спонукання до зловживання впливом, тобто здійснення пропозиції та надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за надання такої вигоди третій особі, вплинути на прийняття рішення третьою особою, уповноваженою на виконання функцій держави;

3) чи містяться у висловлюваннях ОСОБА_12 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, спонукання до вчинення провокації підкупу, тобто вчинення дій з підбурення особи чи осіб на прийняття пропозиції та одержання вигоди, щоб потім викрити того хто прийняв пропозицію, обіцянку, одержав вигоду;

4) чи містяться у висловлюваннях ОСОБА_12 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, спонукання до зловживання впливом, тобто здійснення пропозиції та надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за надання такої вигоди третій особі, вплинути на прийняття рішення третьою особою, уповноваженою на виконання функцій держави;

5) чи містяться у висловлюваннях ОСОБА_1, які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, спонукання до вчинення пособництва провокації підкупу, тобто вчинення дій з підбурення особи чи осіб на прийняття пропозиції та одержання вигоди, щоб потім викрити того хто прийняв пропозицію, обіцянку, одержав вигоду;

6) чи містяться у висловлюваннях ОСОБА_1, які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, спонукання до зловживання впливом, тобто здійснення пропозиції та надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за надання такої вигоди третій особі, вплинути на прийняття рішення третьою особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Для проведення лінгвістичного дослідження у розпорядження експертів надано матеріали кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 в обсязі, необхідному для проведення експертизи.

За результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи експертом складено висновок № 201/1 від 25.11.2022 (Т. 6, а.с.5-18), з якого вбачається наступне.

Об'єктивним змістом текстів стенограм розмов ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1, ОСОБА_17 , які містяться у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою), у логіко-семантичному взаємозв'язку встановлено, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 спонукають, підбурюють ОСОБА_15 до здійснення пропозиції та надання (за сприяння ОСОБА_1) грошової суми, еквівалентній 5000 доларів, двома частинами (2200 і 2100 євро), ОСОБА_17 за зняття арешту з земельної ділянки ОСОБА_1 й закриття кримінальної справи. Передача першої частини суми 2500 доларів оформлюється в рамках кримінального провадження як процесуальна дія.

Із загального контексту видно, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 з самого початку мали на меті спровокувати ОСОБА_17 допомогти у вирішенні справи за вигоду, грошову винагороду, щоб потім викрити ОСОБА_17 за прийняття пропозиції/одержання вигоди. Відповідно його переговори з ОСОБА_15 фіксувалися, при цьому на записі обов'язково мали міститися висловлювання ОСОБА_17 щодо готовності допомогти за винагороду, за гроші, і ця ініціатива, за задумом ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , мала виходити від ОСОБА_17 . В інакшому випадку, їх дії виглядали як провокація підкупу, на що їм прямо вказали прокурори.

ОСОБА_15 та ОСОБА_1 розуміють свою роль у передачі грошей ОСОБА_17 , їх призначення, мету організованих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 заходів у цілому, а саме - провокації ОСОБА_17 на прийняття вигоди у вигляді грошей за вирішення питання. При цьому ОСОБА_15 зацікавлений у здійсненні задуманого, пропонує своє варіанти, всіляко сприяє реалізації заходів, не тільки бере безпосередню участь у їх втіленні, а й подекуди спонукає ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 до провокації підкупу, мотивуючи це тим, що ніхто не дізнається. ОСОБА_1 сприяє діям ОСОБА_15 , погоджується і надає першу частину грошей 2500 доларів для передачі ОСОБА_17 , а також покриває витрати ОСОБА_15 на проведення заходів. Обіцяє виплатити решту суми ОСОБА_17 і маржу ОСОБА_15 після продажу земельної ділянки, з якої буде знятий арешт. У результаті передає ОСОБА_15 усю суму двома частинами.

На основі цього у висновку № 201/1 від 25.11.2022 експертом констатовано, у тому числі, наступне:

1) у висловлюваннях ОСОБА_11 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, містяться спонукання до провокації підкупу, тобто вчинення дій з підбурення особи чи осіб на прийняття пропозиції та одержання вигоди, щоб потім викрити того, хто прийняв пропозицію, обіцянку, одержав вигоду;

2) у висловлюваннях ОСОБА_11 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, містяться спонукання до здійснення пропозиції та надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення третьою особою;

3) у висловлюваннях ОСОБА_12 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, містяться спонукання до провокації підкупу, тобто вчинення дій з підбурення особи чи осіб на прийняття пропозиції та одержання вигоди, щоб потім викрити того, хто прийняв пропозицію, обіцянку, одержав вигоду;

4) у висловлюваннях ОСОБА_12 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, містяться спонукання до здійснення пропозиції та надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення третьою особою;

5) у висловлюваннях ОСОБА_1, які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, містяться сприяння, спонукання до вчинення дій з підбурення особи чи осіб на прийняття пропозиції та одержання вигоди, щоб досягти в результаті зняття арешту з земельної ділянки;

6) у висловлюваннях ОСОБА_1, які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, містяться спонукання до здійснення пропозиції та надання неправомірної вигоди особі, яка обіцяє (погоджується) за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення третьою особою;

7) у висловлюваннях ОСОБА_15 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо-, відеоматеріалах, містяться спонукання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 до вчинення провокації підкупу, тобто вчинення дій з підбурення особи чи осіб на прийняття пропозиції та одержання вигоди, щоб потім викрити того, хто прийняв пропозицію, обіцянку, одержав вигоду.

Постановою слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_18 від 22.07.2022 (Т. 6, а.с. 20-23) в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 призначено судову експертизу звукозапису, проведення якої доручено експертам ІНФОРМАЦІЯ_76 . На вирішення експертів поставлено наступні питання:

1) чи присутній голос ОСОБА_12 в аудіо-файлах, які знаходяться на оптичному диску CD-R № 164/14;

2) якщо голос ОСОБА_12 присутній на вказаних вище аудіо-файлах, то які саме слова та фрази належать ОСОБА_12 .

Для проведення експертизи у розпорядження експертів надано відповідні матеріали, отримані у ході НСРД, а також порівняльні зразки для ототожнення особи.

За результатами проведення експертизи звукозапису експертом складено висновок № 57/4 від 01.08.2022 (Т. 6, а.с. 25-30), в якому констатовано, що ОСОБА_12 бере участь у розмові, що зафіксована на оптичному диску CD-R № 164/14. Зміст розмови в цілому встановлений правильно, однак персоніфікацію співрозмовників розпізнано невірно. У зв'язку з цим слова та фрази, які належать ОСОБА_12 , позначені у протоколі про результаті аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) (починаючи зі слів «Ты просто скажи, что у него такое мнение...» і до закінчення розмови) індексом «О».

Таким чином, з висновку експерта № 57/4 від 01.08.2022 підтверджується участь ОСОБА_12 у телефонній розмові, що зафіксована та відображена у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) № 14/2/5-6686 від 29.09.2021 та додатку до нього у виді компакт-диску «Axent CD-R 700 Mb» (Т. 9, а.с. 70-73). При цьому через неправильну ідентифікацію учасників телефонної розмови слова та фрази, фактично промовлені ОСОБА_12 , у протоколі помилково позначено індексом «О», який використовувався на позначення слів та фраз ОСОБА_11 .

Постановою слідчого Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_18 від 03.11.2022 (Т. 6, а.с. 32-36) в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ІНФОРМАЦІЯ_77 . На вирішення експертів поставлено наступні питання:

1) яка повна марка, модель та інші ідентифікуючі ознаки (ІМЕІ, номера оператора мобільного зв'язку, серійні номери тощо) наданого на дослідження мобільного телефону марки Apple 11 Pro, який був вилучений 21.10.2021 під час проведення особистого обшуку ОСОБА_11 ;

2) відобразити та відновити повний зміст інформації, яка зберігається (зберігалась) на наданому на дослідження мобільному телефоні марки Apple 11 Pro, який був вилучений 21.10.2021 під час проведення особистого обшуку ОСОБА_11 ..

Для проведення експертизи у розпорядження експертів надано вищезазначений мобільний телефон.

За результатами проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи експертом складено висновок № 28622/22-35 від 17.07.2024 (Т. 11, а.с. 246-249), в якому зазначено, що: 1) повна марка, модель та інші ідентифікуючі ознаки мобільного телефона «iPhone», модель «А2218», ІМЕІ НОМЕР_49 , містяться в технічному звіті «iPhone-353916108471210.ufdr» в архіві «iPhone-353916108471210.rar»; 2) повний зміст інформації, яка зберігається (зберігалась) на досліджуваному телефоні міститься у технічних звітах «iPhone-353916108471210.ufdr» в архіві «iPhone-353916108471210.rar» та «Sim-2300472630101.ufdr» у теці «Sim-2300472630101», які записані на флеш-накопичувач «GOODRAM» 128 GB з маркуванням KAS8F3E6A2 2416 UTS2.

5.7. Речові докази

У межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 речовими доказами, зокрема, постановою слідчого Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_18 від 21.10.2021 (Т. 3, а.с. 207-208) було визнано мобільний телефон марки Apple 11 Pro, який 21.10.2021 вилучено в ході проведення затримання ОСОБА_11 в порядку ст. 208 КПК України, при здійсненні особистого обшуку слідчим.

Як зазначалося у п. 5.6 вироку, вилучений у ОСОБА_11 мобільний телефон мав систему логічного захисту, у зв'язку з чим у ході проведення огляду отримати доступ до інформації, що зберігається та/або зберігалась на ньому, без проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи було неможливо.

За результатами проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи повний зміст інформації, яка зберігається (зберігалась) на досліджуваному телефоні поміщено у технічний звіт «iPhone-353916108471210.ufdr» в архіві «iPhone-353916108471210.rar» та «Sim-2300472630101.ufdr» у теці «Sim-2300472630101», які записані на флеш-накопичувач «GOODRAM» 128 GB з маркуванням KAS8F3E6A2 2416 UTS2.

Вказаний флеш-накопичувач разом з мобільним телефоном згідно опису № 761/9536/23/Р1 (113) від 30.09.2024 (Т. 11, а.с. 250) передано на зберігання до управління документообігу та організаційного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У ході судового розгляду встановлено, що флеш-накопичувач «GOODRAM» 128 GB з маркуванням KAS8F3E6A2 2416 UTS2 містить заархівований файл об'ємом 100 ГБ, який після розархівації займатиме місце понад 160 ГБ, що набагато більше ніж залишковий об'єм флеш-накопичувача. Для забезпечення дослідження флеш-накопичувача, який містить інформацію з мобільного телефону, який визнано речовим доказом, а також для забезпечення проведення успішної розархівації файлу, створеного за результатами проведення експертизи, прокурором було долучено жорсткий диск WD Black 500 GB WD5000LPLX (S/N:WXE1A18FTDZ5) (Т. 11, а.с. 51).

Вказаний жорсткий диск було досліджено в судовому засіданні від 24.09.2025, за результатами чого встановлено наступні обставини.

У мобільному телефоні ОСОБА_11 в програмному забезпеченні обміну електронними повідомленнями «WhatsApp» виявлено листування між ОСОБА_11 та ОСОБА_1, яке було розпочато 31.12.2020. За результатами дослідження змісту цього листування встановлено, що: 1) ОСОБА_1 інформував ОСОБА_11 про обставини кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019, а саме про обставини накладання та скасування арешту належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247 (Т. 12, а.с. 148-158); 2) ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_11 «відпрацювати» ситуацію з контрабандою тютюну; при цьому ОСОБА_11 застерігав ОСОБА_1 з приводу того, щоб ситуація мала реальний характер, а не як в попередні рази (Т. 12, а.с. 164-169); 3) ОСОБА_1 надсилав ОСОБА_11 своє листування з користувачем з іменем « ОСОБА_109 », зі змісту якого вбачається, що вказаний користувач зобов'язався «закрити» питання з розшуком ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 190 КК України, а ОСОБА_1 зобов'язався зі свого боку «зробити все, що пообіцяв» (Т. 12, а.с. 170-172); 4) ОСОБА_11 надсилав ОСОБА_1 номер телефона ОСОБА_15 для встановлення контакту з останнім, що ОСОБА_1 і було зроблено; при цьому ОСОБА_11 просив не згадувати його прізвище (Т. 12, а.с. 173-179).

Крім того, у мобільному телефоні ОСОБА_11 в тому ж самому програмному забезпеченні міститься листування між ОСОБА_11 та користувачем з іменем « ОСОБА_110 », яке було розпочато 23.12.2020 та зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_11 просив у цього користувача всю наявну в реєстраційний базі даних АРМОР інформацію щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_15 (Т. 12, а.с. 159-163). На прохання ОСОБА_11 користувач « ОСОБА_110 » надав вказану інформацію.

При дослідженні речового доказу будь-яких інших обставин судом не встановлено, а сторонами кримінального провадження не зазначено.

5.8. Оцінка досліджених судом доказів

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85, 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд звертає увагу, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла (постанова ВП ВС від 16.11.2023 року, провадження № 11-228сап21).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Бендерський проти України», «Сокуренко і Стригун проти України») закріплене у статті 6 Конвенції право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.

У постанові ВП ВС від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3кс22) зроблено висновок, що: «застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Виходячи з наведеного …. суд у кожному випадку повинен аргументувати, які саме конвенційні чи конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб були знівельовані, звужені чи обмежені та в чому це виразилося».

У постанові ККС ВС від 28.01.2020 у справі № 359/7742/17 (провадження № 51-2114км19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті».

У постанові ККС ВС від 16.02.2022 у справі № 758/5719/16-к; провадження № 51-5770 км 21) зроблено висновок, що «як неодноразово зазначав Верховний Суд, підхід Європейського Суду з прав людини до вирішення питання допустимості доказів ґрунтується на концепції справедливого судового розгляду. Не кожні порушення вимог законодавства є безумовними підставами для визнання доказів недопустимими за умови їх перевірки у змагальній процедурі. Вирішальне значення для ухвалення судами рішення щодо допустимості доказів має встановлення наявності або відсутності порушення права на захист, а також перевірка того, чи були надані стороні захисту такі ж можливості дослідження і оцінки доказів, як стороні обвинувачення».

При цьому сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді (постанова ККС ВС від 15.06.2021 у справі № 204/6541/16-к, провадження № 51-2172км19).

На підставі вищевикладеного, вирішуючи подані стороною захисту заперечення та клопотання, суд перевіряє чи було у процесі збору доказів допущено порушення вимог законодавства, яке призвело до істотного порушення фундаментальних прав і свободи, гарантованих у документах, що перелічені у ст. 87 КПК України, або викликало сумнів у допустимості та/або достовірності доказів, які досліджені судом у п. 5.4-5.7 вироку.

5.8.1. Щодо доводів про порушення прокурором вимог процесуального законодавства при винесенні постанов про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення

У своїх запереченнях (Т. 8, а.с. 39-53) сторона захисту звертає увагу на те, що кримінальне провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 та кримінальне провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021 були розпочаті за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України. У ході досудового розслідування правову кваліфікацію кримінального правопорушення в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 змінено з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 370 КК України, а правову кваліфікацію кримінального правопорушення в межах кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021 - з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 1 ст. 369-2 КК України. У подальшому зазначені кримінальні провадження були об'єднані між собою.

На переконання сторони захисту, у ході досудового розслідування, що проводилося в межах вказаних кримінальних проваджень, у тому числі за результатами проведення НСРД, було встановлено обставини нових кримінальних правопорушень, які до цього не розслідувалися, а саме правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України. Однак, всупереч вимогам ст. 214 КПК України прокурором не було внесено відомостей до ЄРДР, не розпочато нові кримінальні провадження, а з посиланням на ст. 36, 110 КПК України винесено постанови про зміну правової кваліфікації.

Оскільки процесуальне законодавство не передбачає можливості винесення постанови про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення, то докази, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, без дозволу слідчого судді не могли бути покладені в основу доведення факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, які до цього не розслідувалися. Оскільки такий дозвіл слідчого судді стороною обвинувачення під час досудового розслідування не отримувався, то відповідно всі докази, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, та покладені в основу обвинувачення за ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, є недопустимими.

У противагу до зазначених заперечень прокурором було надано письмові пояснення (Т. 11, а.с. 171-174), в яких наголошено на тому, що попередня правова кваліфікація кримінальних правопорушень здійснюється при внесенні відомостей до ЄРДР в умовах наявності мінімальної інформації про вчинений злочин та здійснюється особою, яка такі відомості вносила. У подальшому під час здійснення досудового розслідування, внаслідок проведення слідчих та процесуальних дій, зібрання доказів, стороною обвинувачення може бути встановлено в діянні ознаки іншого складу злочину, внаслідок чого може бути змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення. У зв'язку з цим сторона обвинувачення не вбачає наявності порушень вимог процесуального законодавства, які б призводили до недопустимості доказів.

Оцінюючи вищезазначені заперечення проти допустимості доказів, суд керується наступним.

Як встановлено у п. 5.5 вироку, 20.08.2021 о 13 год. 40 хв. 51 сек. в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42021000000001761, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР (Т. 2, а.с. 237). Датою виявлення відомостей, що можуть свідчити про вчинення правопорушення, у витязі зазначається 20.08.2021, а способом їх виявлення - самостійно прокурором. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 364 КК України, фабула правопорушення - службові особи правоохоронного органу зловживають своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, що спричиняє тяжкі наслідки.

Така правова кваліфікація кримінального правопорушення на початковому етапі досудового розслідування не є порушенням кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, оскільки станом на 20.08.2021 не може вважатися неправильною через те, що здійснена на підставі лише тих фактичних даних, які були отримані й перебували у віданні органу досудового розслідування на той час. З огляду на те, що з самого початку досудового розслідування кваліфікація діянь особи є попередньою, то перевірити наявність або відсутність кваліфікуючої ознаки, як і складу злочину в цілому, можливо лише за результатом збирання доказів та їх оцінки під час досудового розслідування та судового розгляду, а не простим аналізом законодавства і даних, таких як займана посада, посадова інструкція, функціональні обов'язки, статут тощо (постанова ККС ВС від 21.11.2022 року у справі №991/492/19).

21.10.2021 постановою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 (Т. 3, а.с. 20-21) матеріали кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 за ч. 2 ст. 370 КК України об'єднуються з матеріалами кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021 за ч. 1 ст. 369-2 КК України з присвоєнням їм єдиного номера - 42021000000001761. Підставою для об'єднання кримінальних проваджень зазначається наявність достатніх підстав вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються досудові розслідування, вчинені однією особою (особами).

Таким чином, у ході проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 стороною обвинувачення було встановлено не тільки фактичні обставини, відмінні від тих, які створювали підстави для попередньої правової кваліфікації правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України, але і обставини, які вказують на те, що розслідувані кримінальні правопорушення могли бути вчиненні одними і тим ж самим особами. Встановлення перелічених фактичних обставин зумовило зміну попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 370 КК України, а також об'єднання кримінальних проваджень.

Оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України на момент реєстрації кримінального провадження була попередньою з причин того, що зроблена на підставі обмеженого обсягу доказового матеріалу, а перевірка правильності та обґрунтованості такої кваліфікації, як і підтвердження самого факту правопорушення, є безпосереднім завданням досудового розслідування, яке реалізується через комплекс взаємопов'язаних гласних, негласних слідчих (розшукових) дій, то встановлення під час досудового розслідування фактичних обставин, які впливають на попередню правову кваліфікацію, не є порушенням вимог процесуального законодавства, а наступна зміна кваліфікації кримінального правопорушення не може зумовлювати недопустимість отриманих доказів.

Вищевикладені висновки також підтверджуються і постановою ККС ВС від 20.01.2025 у справі № 357/12623/21 (провадження № 51-2720 км 23), в якій зазначено, що: «системний аналіз положень кримінального процесуального закону свідчить про те, що КПК України не містить імперативних норм, які б забороняли зміну правової кваліфікації кримінально караних дій особи під час досудового розслідування. Це також узгоджується з положеннями гл. 22 КПК України, зі змісту якої вбачається, що повідомлення про підозру (у якому, з-поміж іншого, має бути указана правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у випадку виникнення підстав, може бути змінене слідчим чи прокурором (статті 277, 279 КПК України). Разом з тим зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення, з огляду на положення ч. 3 ст. 110 КПК України, має здійснюватися шляхом винесення відповідної постанови».

Аналогічні за змістом висновки також викладені у постанові ККС ВС від 16.02.2022 у справі № 758/5719/16-к (провадження № 51-5770 км 21).

На підставі вищевикладеного, постанова прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 від 21.10.2021 про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 370 КК України в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 є такою, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

У свою чергу, 29.09.2021 за результатами опрацювання рапортів заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_17 , прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_8 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42021000000002006 (Т. 3, а.с. 8). Підставами для реєстрації кримінального провадження зазначаються «інші», фабула кримінального правопорушення наступна - за фактом вчинення службовими особами правоохоронного органу зловживання своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 364 КК України.

У цьому аспекті примітним є те, що докази, представлені стороною обвинувачення, не містять самого рапорту прокурора ОСОБА_17 , який був опрацьований прокурором ОСОБА_8 та став підставою для реєстрації кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021. У той же час, матеріали досудового розслідування містять рапорт керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_111 від 28.09.2021 (Т. 3, а.с. 5), адресований Генеральному прокурору ОСОБА_112 , в якому повідомляється, що «28.09.2021 до заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 зателефонував його знайомий ОСОБА_20 за номером телефону НОМЕР_3 та повідомив про намір передати ОСОБА_17 5000 доларів США неправомірної вигоди за вирішення питань у зв'язку із виконанням службових обов'язків». Додатки до рапорту не зазначаються. Рапорт керівника обласної прокуратури був зареєстрований в системі документообігу ІНФОРМАЦІЯ_15 29.09.2021 під № 223936-21.

Аналіз фактичних обставин, які в своєму рапорті повідомив керівник Львівської обласної прокуратури ОСОБА_113 , дає можливість дійти висновку, що вони не є нетиповими, екстраординарними, складними для попередньої правової кваліфікації. Навпроти, на переконання суду, зміст викладених обставин з достатнім рівнем простоти та очевидності вказує на отримання прокурором обласної прокуратури ( ОСОБА_17 ) пропозиції надати йому неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США за вирішення питань з використанням службових повноважень. Відповідно вказані фактичні обставини дають достатні та обґрунтовані підстави для попередньої правової кваліфікації за ст. 369 КК України.

Згідно з наданими службовими записками від 29.09.2021 (Т. 3, а.с. 1-3) вищезазначений рапорт керівника Львівської обласної прокуратури Генеральним прокурором ОСОБА_114 був переданий першому заступнику Генерального прокурора ОСОБА_66 для організації розгляду. Перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_115 передав зазначений документ керівнику ІНФОРМАЦІЯ_72 , нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ОСОБА_44 для розгляду, опрацювання та вжиття відповідних заходів. У свою чергу, начальник зазначеного департаменту ОСОБА_42 для організації розгляду і доповіді передав рапорт керівника органу прокуратури ОСОБА_116 , який, як зазначив у своїх показаннях ОСОБА_42 , був одним з його заступників. Як вбачається з резолюції, наявної на службовій записці ОСОБА_43 , яка була адресована його заступнику ОСОБА_116 , у подальшому зазначений рапорт було передано прокурору ОСОБА_8 для розгляду.

Вже після цього прокурором ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_8 складено рапорт від 29.09.2021 (Т. 3, а.с. 6), в якому зазначено про надходження рапорту ОСОБА_17 та про виявлення ознак кримінального правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України, а саме за фактом вчинення службовими особами правоохоронного органу зловживання своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Рапорт ОСОБА_8 містить висновок про доцільність внесення відомостей до ЄРДР, а також резолюції першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 , начальника відділу ОСОБА_117 , начальника управління ОСОБА_118 , начальника департаменту ОСОБА_119 .

Хоча, як зазначалося судом вище, зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення не свідчить про порушення вимог процесуального законодавства та є закономірним результатом перевірки у ході досудового розслідування повідомлення про кримінальне правопорушення, обставини початку, руху кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021, включно з попередньою правовою кваліфікацією та її подальшою зміною, викликають певні розумні сумніви.

Так, до ІНФОРМАЦІЯ_15 надійшов лише рапорт керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_111 , в якому і було згадано про вчинення правопорушення відносно прокурора ОСОБА_17 , про що останній доповів. Надані суду матеріали жодним чином не вказують на те, що до Офісу Генерального прокурора також надходили інші документи, зокрема, і сам рапорт ОСОБА_17 . У той же час, у своєму рапорті від 29.09.2021 прокурор ОСОБА_8 вказує про надходження рапорту саме ОСОБА_17 , його опрацювання та доцільність внесення відомостей до ЄРДР, що і стало завершальною правовою підставою для реєстрації кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021.

Крім того, рапорт керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_111 , будучи зареєстрованим 29.09.2021 в Офісі Генерального прокурора, у той же день пройшов наступну вертикаль керівництва - Генеральний прокурор - перший заступник Генерального прокурора - Начальник Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - керівник відділу, що входить до структури цього департаменту - прокурор зазначеного відділу. Процес проходження рапортом цієї вертикалі є примітним з огляду на те, що всі посадові особи, через опрацювання яких проходив зазначений документ, здійснювали також опрацювання заяви ОСОБА_15 від 19.08.2021 з наступною реєстрацією кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021. Тобто, повідомлення про вчинення ОСОБА_15 злочину відносно прокурора ОСОБА_17 одразу було передано до роботи тим же самим посадовим особам, які працювали над кримінальним провадженням, що було розпочато за заявою ОСОБА_15 , яка, у свою чергу, також містила згадування про заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 , яким на той момент був ОСОБА_17 .

Примітним в цьому аспекті також є те, що повідомлення про вчинення фактично корупційного кримінального правопорушення відносно заступника керівника обласної прокуратури було передано в опрацювання департаменту ІНФОРМАЦІЯ_15 , який, як встановлено під час судового розгляду, займався кримінальними провадженнями, віднесеними до підслідності Державного бюро розслідувань, яке, однак, відповідно до ст. 216 КПК України не здійснює розслідування корупційних кримінальних правопорушень.

З урахуванням того, що суду не надано жодних документів про процесуальний рух кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021, того, що 29.09.2021, тобто у день початку вказаного кримінального провадження, ОСОБА_17 одразу був залучений до співробітництва в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021, вищезазначені обставини можуть бути пояснені тим, що станом на 29.09.2021 ОСОБА_15 вже був залучений ІНФОРМАЦІЯ_15 до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021, а пропонування ОСОБА_17 неправомірної вигоди є проміжним результатом такого співробітництва.

Але станом на 29.09.2021, коли ОСОБА_17 в телефонній розмові отримав від ОСОБА_15 пропозицію неправомірної вигоди, в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 ще не проводився контроль за вчиненням злочину, сам ОСОБА_15 не був залучений стороною обвинувачення до проведення спеціального слідчого експерименту чи імітування обстановки злочину, а формально перебував лише під аудіо-, відеоконтролем, який згідно з правилами, закріпленими ст. 246, 260 КПК України, виключає обізнаність особи про факт проведення відносно неї відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.

Крім того, виникають сумніви щодо дотримання правил підслідності кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021.

Всі фактичні обставини, про які повідомив керівник ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_113 , з достатнім рівнем очевидності вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України. У той же час, у рапорті прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_8 , який мав бути складений за результатами опрацювання саме рапорту ОСОБА_111 (а не рапорту ОСОБА_17 , який фактично не надходив), суттєво розширено та змінено фабулу кримінального правопорушення - замість обставин того, що ОСОБА_20 запропонував ОСОБА_17 неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США за вчинення дій з використанням службового становища (як про це зазначено у рапорті ОСОБА_111 , який і надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_15 ), з'являються обставини, що службові особи правоохоронного органу зловживають своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки. При цьому в рапорті керівника органу прокуратури не було жодної згадки ані про працівників правоохоронних органів, ані про зловживання ними службовим становищем, ані про мету отримання ними неправомірної вигоди для себе чи третіх осіб. Внаслідок цього кримінальне правопорушення, яке було вчинено відносно прокурора ОСОБА_17 та про яке повідомив його безпосередній керівник ОСОБА_113 , отримало попередню правову кваліфікацію не за ст. 369 КК України, а за ч. 2 ст. 364 КК України.

Вищевикладені висновки також підтверджуються і заявою ОСОБА_17 про надання згоди на залучення до співробітництва в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 (Т. 3, а.с. 36), в якій сам ОСОБА_17 зазначає про незаконні дії ОСОБА_15 , який запропонував ОСОБА_17 неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США за надання йому допомоги у вирішенні питання щодо скасування арешту земельної ділянки. Тобто, обставини, що були зазначені у рапорті прокурора ОСОБА_8 , суперечать обставинам, що були зазначені самим же ОСОБА_17 , відносно якого було вчинено кримінальне правопорушення.

Зазначені обставини мають суттєве значення, оскільки здійснення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 369 КК України згідно з п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України (у редакції станом на 08.08.2021, яка була чинною на момент подання вищезазначеного рапорту) передбачало б наступну передачу матеріалів кримінального провадження для проведення досудового розслідування детективами НАБУ, а отже, відповідно до приписів ч. 5 ст. 36 КПК України (у редакції станом на 08.08.2021) унеможливлювало б подальшу передачу кримінального провадження будь-якому іншому органу досудового розслідування. Натомість фактичне доповнення та зміна фабули повідомленого кримінального правопорушення, і, як наслідок, його кваліфікація за ч. 2 ст. 364 КК України не створило безумовних підстав для визначення підслідності кримінального провадження за детективами НАБУ. Це, у свою чергу, не створило підстави для передачі процесуального керівництва над кримінальним провадженням до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У постанові ККС ВС від 06.07.2022 у справі № 454/2576/17 (провадження № 51-6206км19) зазначено, що «чинне кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ч. 2 ст.218 КПК, не містить посилання на час, в межах якого прокурором має бути визначено підслідність за іншим органом досудового розслідування. При цьому природно, що на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність умов норм КПК, якими визначається підслідність кримінальних проваджень, зокрема підслідність НАБУ, іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування одразу на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 520/2989/16-к)».

Разом з тим, обставини початку кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021, у тому числі зміст обставин повідомленого правопорушення, не вказували на наявність будь-яких фактичних підстав для застосування навіть попередньої формули правової кваліфікації за ч. 2 ст. 364 КК України, на відміну від ст. 369 КК України. Відповідно на початку вказаного кримінального провадження не існували будь-які об'єктивні та розумні перешкоди у своєчасному та правильному визначенні належного органу досудового розслідування, яким би мало бути НАБУ.

Вищевикладені обставини підтверджуються також тим, що у подальшому, 21.10.2021, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, в межах кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021 було перекваліфіковано на ч. 1 ст. 369-2 КК України, що так само відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України належить до підслідності НАБУ, і в той же день об'єднано з кримінальним провадженням № 42021000000001761 від 20.08.2021 за ч. 2 ст. 370 КК України, яке належить до підслідності іншого органу досудового розслідування. При цьому кваліфікація одного з правопорушень за ч. 1 ст. 369-2 КК України з огляду на приписи п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України була ключовою підставою для визначення підсудності кримінального провадження за Вищим антикорупційним судом ухвалою ККС ВС від 08.08.2023 (Т. 1, а.с. 243-245).

Як зазначалося раніше, суду не надано будь-яких документів про процесуальний рух кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021, зокрема, документів, з яких би вбачалося, що в межах цього кримінального провадження уповноважений орган досудового розслідування взагалі визначався і проводив досудове розслідування. Натомість з наданих матеріалів вбачається, що кримінальне провадження № 42021000000002006 до 21.10.2021 (до моменту об'єднання з кримінальним провадженням № 42021000000001761 від 20.08.2021) перебувало в ІНФОРМАЦІЯ_15 , а саме у тієї ж самої групи прокурорів, що здійснювала процесуальне керівництво кримінальним провадженням № 42021000000001761 від 20.08.2021.

Таким чином, свідоме надання кримінальному правопорушенню попередньої кваліфікації, яка явно не відповідає фактичним обставинам повідомлення про його вчинення, яка приховує це правопорушення від виключної підслідності Національного антикорупційного бюро України, а отже і приховує від прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, і при цьому подальша перекваліфікація на корупційне кримінальне правопорушення, яке віднесено до виключної підслідності НАБУ, його об'єднання з кримінальним провадженням, яке віднесено до підслідності іншого органу досудового розслідування, без вирішення відповідного спору про підслідність у порядку ч. 5 ст. 218 КПК України, створює обґрунтовані сумніви у законності процесуальних дій та рішень прокурорів в межах кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021.

Позаяк констатація незаконності процесуальних дій та рішень в межах кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021 не тягне за собою наслідком недопустимість доказів, оскільки останніх як таких, що здобуті саме в межах кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021, у тому числі внаслідок таких процесуальних дій та рішень прокурорів, суду не було надано. Всі докази, що досліджувалися під час судового розгляду, здобуті в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021, з яким було об'єднано кримінальне провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021, у тому числі до такого об'єднання. Однак вищевикладені висновки та фактичні обставини суд враховує при вирішенні інших доводів щодо недопустимості доказів.

Таким чином, судом не встановлено підстав сумніватися у допустимості доказів з причин зміни у ході досудового розслідування попередньої правової кваліфікації кримінальних правопорушень.

З урахуванням вищевикладеного суд також не приймає доводи сторони захисту щодо необхідності отримання дозволу слідчого судді на використання матеріалів НСРД у кримінальних провадженнях щодо правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Приписами ч. 1 ст. 257 КПК України передбачено, що якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Тобто, положення вказаної норми застосовуються у випадку, коли під час проведення НСРД в одному кримінальному провадженні було здобуто відомості про вчинення іншого кримінального правопорушення (зовсім інші фактичні обставини), яке не розслідується у цьому провадженні. За своєю суттю ст. 257 КПК є релевантною, зокрема, у тих випадках, коли правоохоронним органом було задокументовано інше (нововиявлене) кримінальне правопорушення, вчинене особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або ж виявлено факт вчинення кримінального правопорушення особою, іншою, ніж та, стосовно якої проводилися НСРД (постанови ККС ВС від 15.08.2024 у справі № 203/94/18, 991/2/23 (провадження № 51-1298 км 18), від 07.03.2024 у справі № 752/10910/19 (провадження № 51-3577 км 23).

Судова практика застосування положень ч. 1 ст. 257 КПК України є усталеною та зводиться до того, що такий дозвіл потрібен для використання матеріалів лише в іншому кримінальному провадженні. При цьому у разі об'єднання провадження з тим, в якому було отримано матеріали НСРД, чи виділення з останнього матеріалів в окреме провадження дозвіл слідчого судді на використання матеріалів НСРД відповідно в об'єднаному чи виділеному провадженні не потрібен (постанови ККС ВС від 15.08.2024 у справі № 203/94/18, 991/2/23 (провадження № 51-1298 км 18), від 07.03.2024 у справі № 752/10910/19 (провадження № 51-3577 км 23).

За обставин даної справи має місце ситуація проведення розслідування двох тяжких кримінальних правопорушень. Під час розслідування першого кримінального правопорушення проводилися НСРД, на підставі результатів яких було змінено правову кваліфікацію правопорушення. При цьому зміна кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 370 КК України не вплинула на ступінь тяжкості правопорушення. У свою чергу, за результатами розслідування другого кримінального правопорушення також відбулася зміна кваліфікації з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 1 ст. 369-2 КК України, що вплинуло на ступінь тяжкості правопорушення у бік його пом'якшення на нетяжкий злочин. У подальшому кримінальні провадження щодо тяжкого злочину, в межах якого проводилися НСРД, та щодо нетяжкого злочину були об'єднані між собою.

З огляду на вищевикладену судову практику та положення ст. 257 КПК України об'єднання кримінального провадження щодо нетяжкого злочину з кримінальним провадженням щодо тяжкого злочину, в якому містяться матеріали НСРД, за умови, що кримінальні провадження стосуються тих самих фактичних обставин, не є використанням матеріалів НСРД в іншому кримінальному провадженні та не потребує дозволу слідчого судді. Зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення є результатом оцінки органом досудового розслідування встановлених внаслідок проведення НСРД фактичних обставин, а не виявленням нового правопорушення.

У будь-якому випадку суд звертає увагу, що ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_44 № 2001нт від 13.12.2022 (Т. 9, а.с. 171-177) за клопотанням прокурора було надано дозвіл на використання в межах кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021 в якості доказів матеріалів НСРД, отриманих у ході проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021. Тобто, попри відсутність необхідності сторона обвинувачення отримала дозвіл на використання матеріалів НСРД вже в об'єднаному кримінальному провадженні, що свідчить про проведення в межах кримінального провадження додаткового судового контролю з питань можливості використання матеріалів НСРД як доказів, а отже і про відсутність підстав для сумніву у допустимості доказів з цих підстав.

5.8.2. Щодо доводів про відсутність у протоколах НСРД відомостей про технічні засоби аудіо-, відеофіксації, а також доводів про неоригінальність CD-R дисків, які є додатками до протоколів НСРД

Сторона захисту, коментуючи допустимість доказів, наданих стороною обвинувачення, звертала увагу на ті обставини, що протоколи, які були складені за результатами проведення НСРД, не містять відомостей про інвентарний номер та інші ідентифікаційні, технічні характеристики технічних засобів, які використовувалися для фіксації розмов і зустрічей. Ці обставини, на переконання захисту, є порушенням вимог ст. 104, 105 КПК України, що, у свою чергу, перешкоджає визначенню технічного засобу, за допомогою яких проводилося НСРД. Неможливість ідентифікації технічного засобу фіксації перешкоджає проведенню експертної перевірки оригінальності аудіо-, відеофайлів, отриманих за результатами проведення НСРД та записаних на CD-R диски, які є додатками до складених протоколів. Внаслідок цього у сторони захисту виникають сумніви щодо достовірності та належності таких відеофайлів.

Крім того, ОСОБА_12 акцентовано увагу на тому, що долучені до протоколів НСРД CD-R диски не є оригінальними, оскільки йому, як оперативному працівнику, з власного досвіду документування протиправної діяльності відомо, що у ході проведення НСРД використовуються технічні пристрої, які унеможливлюють безпосередній запис аудіо-, відеофайлів на CD-R диски, а передбачають необхідність використання флеш-накопичувачів.

На основі вищевикладеного, а також зважаючи на назви аудіо-, відеофайлів, які містять згадування про програмне забезпечення обміну електронними повідомленнями «WhatsApp», стороною захисту зроблено висновок, що фіксація більшості розмов та зустрічей під час проведення НСРД здійснювалася безпосередньо ОСОБА_15 за допомогою мобільного телефону, який не є засекреченим технічним пристроєм та з якого у подальшому файли аудіо-, відеофіксації передавалися оперативним працівникам ІНФОРМАЦІЯ_78 , які, у свою чергу, складали відповідні протоколи та записували отримані файли на CD-R диски.

Заперечуючи проти доводів сторони захисту, прокурор наголошував на належності, допустимості та достовірності аудіо-, відеофайлів, які записані на CD-R диски, що є додатками до протоколів НСРД. На підтвердження своїх заперечень прокурором було наведено судову практику, згідно якої відсутність у протоколі відомостей про технічні та інші характеристики технічних пристроїв, за допомогою яких проводилося НСРД, не свідчить про недопустимість доказів. Крім того, стороною обвинувачення зазначено, що диски, на які записано аудіо-, відеофайли, є оригіналом документа.

Вирішуючи зазначені доводи, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Протокол складається з вступної частини, яка повинна містити відомості, зокрема, про інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 246 КПК відомості про факт та методи проведення НСРД не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Вичерпний перелік відомостей, що є державною таємницею, визначений Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України № 383 від 23.12.2020, відповідно до змісту пунктів 4.5.1, 4.5.6 якого до державної таємниці належать відомості про номенклатуру, фактичну наявність, фінансування, потребу в забезпеченні технічними засобами розвідки, спеціальними технічними засобами чи спеціальною технікою, а також відомості про факт закупівлі технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці.

Враховуючи вищевикладене, а також усталену судову практику з цих питань, суд констатує, що не суперечить положенням статей 104, 105, 252 КПК України зазначення у протоколі про результати здійснення НСРД відомостей про фіксування без зазначення назви спеціальної техніки, її серійного номера та інших ідентифікаційних даних, оскільки відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації, є державною таємницею й стосуються не тільки цього кримінального провадження, а їх розголошення без належних і обґрунтованих підстав загрожує національним інтересам та безпеці. Відповідно незазначення ідентифікаційних ознак та технічних характеристик засобів фіксації, які застосовувалися при проведенні процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, не може вважатися істотним порушенням вимог процесуального законодавства та свідчити про наявність підстав для визнання недопустимими зафіксованих результатів НСРД.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах ККС ВС від 20.05.2020 у справі № 585/1899/17 (провадження № 51-5456км18), від 10.12.2020 у справі № 464/710/18 (провадження № 51-3805 км 20), від 26.01.2022 у справі № 677/450/18 (провадження № 51-1643 км 21).

На переконання суду відсутність відомостей про ідентифікаційні та технічні характеристики засобів фіксації не тільки не впливає на допустимість протоколів НСРД та додатків до них, але і жодним чином не перешкоджало стороні захисту, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо оригінальності аудіо-, відеофайлів, отриманих у ході проведення НСРД, ініціювати питання призначення та проведення експертизи відеозвукозапису.

Однак сторона захисту з клопотанням про призначення експертизи відеозвукозапису не зверталася, обґрунтованих сумнівів щодо оригінальності аудіо-, відеофайлів, отриманих у ході проведення НСРД, не висловлювала. Більше того, під час судового розгляду, коли здійснювалося безпосереднє дослідження результатів НСРД, сторона захисту вільно розуміла зафіксовані події, не заперечувала їх належність до обставин даного кримінального провадження, встановлювала їх учасників, включно з ідентифікацією учасників телефонних розмов, надавала власне тлумачення таких подій та розкривала їх доказове значення в аспекті невинуватості обвинувачених.

Крім того, у постанові ККС ВС від 20.05.2020 у справі № 585/1899/17 (провадження № 51-5456 км 18) наголошено на тому, що твердження сторони захисту щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування аудіозапису, мають спиратися на об'єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху, або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі.

У зв'язку з цим сама по собі відсутність у протоколах НСРД відомостей про технічні засоби фіксації, коли відсутні обґрунтовані та істотні заперечення щодо належності та достовірності зафіксованих з їх допомогою обставин, не дає підстави для розумних і виправданих сумнівів у належності, допустимості та достовірності відповідних доказів.

У свою чергу, відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 105 КПК України додатками до протоколу можуть бути стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерних даних та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Відповідно до ч. 1, п. 1, 3 ч. 2, ч. 3 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані); складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Судова практика з приводу оцінки аудіо-, відеофайлів, записаних на CD-R диски або інші носії інформації, є сталою, послідовною та зводиться до того, що такі файли є електронними документами. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.

Аналогічні висновки викладено у постановах ККС ВС від 20.05.2020 у справі № 585/1899/17 (провадження № 51-5456км18), від 22.10.2020 у справі № 677/2040/16-к (провадження № 51-5738км19), від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878кмо21), від 26.01.2022 у справі № 677/450/18 (провадження № 51-1643 км 21).

Таким чином, протоколи про результати проведення НСРД виготовлені у зв'язку з отриманням електронних документів (аудіо-, відеозаписів) та є самостійними доказами, проте похідними від інформації з аудіо-, відеозаписів, які є оригіналом (відображенням) електронних документів, що записані на матеріальний носій інформації (оптичний диск). Тобто примірники оригіналу аудіо-, відеозапису, створеного за допомогою певного технічного пристрою, можуть одночасно зберігатися на декількох носіях інформації (CD-R диску, флеш-накопичувачі), у тому числі на самому технічному пристрої, якщо він має вбудований об'єм пам'яті для зберігання даних.

З наведеного вбачається, що за обставин даного кримінального провадження питання оригінальності має стосуватися не матеріального носія інформації (CD-R диску, флеш-носія тощо), який виступає способом збереження аудіо-, відеофайлів (електронних документів), а безпосередньо самих електронних документів. Разом з тим, стороною захисту порушується питання оригінальності саме матеріальних носіїв інформації, на які записано електронні документи. Оскільки електронні документи не є речовими доказами в межах даного кримінального провадження, то способи їх фіксації (матеріальні носії інформації) не мають суттєвого значення.

Доводи ОСОБА_12 з приводу того, що спеціальні технічні засоби для проведення НСРД не передбачають можливості використання CD-R дисків, на відміну від флеш-накопичувачів, а також з приводу того, що такі спеціальні технічні засоби не створюють аудіо-, відеофайли з назвою, в якій згадується програмне забезпечення «WhatsApp», є його власним переконанням, заснованим на досвіді професійної діяльності, що, однак, не знайшло будь-якого доказового підтвердження у ході судового розгляду. У додаток до цього, з огляду на вищевикладені особливості електронних документів, виникає розумний сумнів з приводу того чому спеціальним технічним засобом не може бути, наприклад, мобільний телефон, а отримані аудіо-, відеофайли у зв'язку з застосуванням такої спеціальної техніки не можуть записуватися на матеріальний носій, відмінний від флеш-накопичувача. Так само виникає розумний сумнів з приводу того чому екземпляр оригіналу електронного документу, записаний на флеш-накопичувач, як на цьому наполягав ОСОБА_12 , не може бути так само записаний на CD-R диск, у тому числі з техніки, якою ОСОБА_12 міг користуватися під час власної професійної діяльності з документування кримінальних правопорушень.

У зв'язку з цим під час судового розгляду було неможливо достеменно підтвердити або спростувати факт пересилання ОСОБА_15 отриманих аудіо-, відеозаписів розмов та зустрічей оперативним працівникам через програмне забезпечення «WhatsApp» з подальшим їх записом на матеріальні носії інформації. Тому з цих підстав неможливо дійти висновків щодо того, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 99 КПК України суду було надано копії електронного документа, а не його оригінал.

Під час судового розгляду підтверджено, що ОСОБА_15 був залучений не тільки до конфіденційного співробітництва, але і до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Хоча сам ОСОБА_15 підтвердив, що йому надавалися спеціальні технічні засоби для запису зустрічей і розмов, вказівки щодо здійснення такого запису, однак конкретні відомості про те, що це за технічні засоби (телефон, диктофон тощо), як відбувався запис розмов і зустрічей, яких саме розмов та зустрічей, як відбувалася подальша фіксація такого запису на матеріальний носій інформації - усі ці відомості залишилися під таємницею, передбаченою ст. 254 КПК України. Обставини участі ОСОБА_15 у проведенні НСРД будуть проаналізовані судом у наступних пунктах вироку.

У той же час, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає розумних та обґрунтованих підстав сумніватися у допустимості доказів через відсутність у протоколах НСРД відомостей про спеціальні технічні засоби, за допомогою яких створено аудіо-, відеофайли зустрічей та розмов, а також підстав сумніватися в оригінальності таких файлів.

5.8.3. Щодо доводів про проведення досудового розслідування прокурором, залучення особи до конфіденційного співробітництва неуповноваженою особою, порушення правил підслідності та вимог ст. 36 КПК України

У своїх запереченнях сторона захисту вказує на те, що кримінальне провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 за фактом можливих неправомірних дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , як працівників Державного бюро розслідувань, було розпочато ІНФОРМАЦІЯ_15 за заявою ОСОБА_15 , внесеною до ЄРДР 20.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно ст. 216 КПК України дане кримінальне правопорушення віднесено до підслідності слідчих Державного бюро розслідувань. Розпочавши кримінальне провадження, прокурор на підставі ч. 7 ст. 214 КПК України зобов'язаний був невідкладно, але не пізніше наступного дня з дотриманням правил підслідності, передати наявні у нього матеріали до слідчих органів Державного бюро розслідувань та доручити проведення досудового розслідування.

Разом з тим, встановлено, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР і до 20.10.2021 всі слідчі та процесуальні дії у кримінальному провадженні здійснювались виключно прокурорами ІНФОРМАЦІЯ_15 та до визначеного органу досудового розслідування - ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, провадження взагалі не передавалося.

Вивченням матеріалів кримінального провадження стороною захисту не встановлено жодних об'єктивних підстав проведення виключно прокурорами Офісу Генерального прокурора всіх слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні з моменту внесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань до повідомлення особам про підозру

У подальшому, постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 від 20.10.2021 всупереч вимогам ст. 216 КПК України здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001761 від 20.08.2021 було доручено ІНФОРМАЦІЯ_54 . Вказане рішення було обґрунтовано неефективністю першочергово визначеного органу досудового розслідування - ТУ ДБР у м. Києві. У той же час, згідно інформації ТУ ДБР, розташованого в м. Києві, зазначене кримінальне провадження до управління взагалі не направлялось та фактично в провадженні не перебувало.

Зазначені факти свідчать не про неефективність досудового розслідування кримінального провадження, а про штучну створену уяву в цьому з боку ІНФОРМАЦІЯ_15 . Мотивом приховування кримінального провадження від визначеного органу досудового розслідування є небажання співробітників прокуратури проводити повне та об'єктивне розслідування.

Таким чином, фактично всі зібрані до 21.10.2021 докази є недопустимими, оскільки збирались неуповноваженими особами, із приховуванням кримінального провадження від визначеного органу досудового розслідування, що свідчить про упередженість та явну зацікавленість.

Приховування кримінального провадження від органу досудового розслідування - ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, також призвело до залучення ОСОБА_15 та ОСОБА_17 до конфіденційного співробітництва неуповноваженою особою. Тобто, прокурором порушено імперативний припис ст. 275 КПК України, згідно з яким виключно у слідчого у кримінальному провадженні наявні повноваження залучати осіб до конфіденційного співробітництва.

У свою чергу, прокурором зазначено, що початок досудового розслідування безпосередньо прокурорами Офісу Генерального прокурора, визначення групи прокурорів із прокурорів Офісу Генерального прокурора вказує на дотримання вимог ст. 37, ч. 214 КПК України. Крім того, проведення у кримінальному провадженні прокурором як процесуальним керівником процесуальних дій (попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, залучення до конфіденційного співробітництва), проведення огляду не суперечить нормам КПК України та не свідчить про здійснення органом прокуратури досудового розслідування.

На переконання сторони обвинувачення, закон надає прокурору право на власний розсуд обирати один з альтернативних способів реалізації своїх повноважень під час досудового розслідування: доручати і контролювати виконання певних процесуальних дій чи прийняття рішень слідчим або ж виконати (прийняти) їх особисто. Кримінальний процесуальний закон прямо не передбачає права прокурора залучати особу до конфіденційного співробітництва, проте і не містить норм, які б відносили прийняття такого процесуального рішення до виняткової компетенції слідчого. Такі висновки узгоджуються з постановою ККС ВС від 06.06.2024 у справі № 489/2769/22.

Крім того, прокурор звернув увагу, що стороною захисту не вказано як викладені обставини вплинули на загальну законність досудового розслідування, не наведено аргументів, які б свідчили про порушення права на захист або будь-яких інших прав обвинувачених під час здійснення досудового розслідування.

Зміст наведених доводів щодо допустимості доказів свідчить про те, що їх вирішення пов'язано з питаннями правозастосування приписів ст. 275 КПК України, ч. 7 ст. 214 КПК України, а також приписів ст. 36 КПК України у поєднанні зі ст. 216 КПК України.

Вирішуючи питання можливості прокурора залучати особу до конфіденційного співробітництва в межах кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 КПК України (у редакції від 08.08.2021, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій) під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що частиною 1 статті 275 КПК передбачено право слідчого залучати осіб до конфіденційного співробітництва. Водночас прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, згідно з частиною 2 статті 36 цього Кодексу користується низкою процесуальних повноважень, перелік яких не є вичерпним. До таких повноважень належить, зокрема, прийняття процесуальних рішень у випадках, передбачених КПК.

Кримінальний процесуальний закон прямо не передбачає права прокурора залучати особу до конфіденційного співробітництва, проте і не містить норм, які б відносили прийняття такого процесуального рішення до виняткової компетенції слідчого. Однією з цілей здійснення прокурором функції процесуального керівництва досудовим розслідуванням є забезпечення додержання законів для захисту прав, свобод і законних інтересів учасників провадження та інших осіб з тим, щоб у межах належної правової процедури у найкращий спосіб реалізовувалися завдання кримінального провадження, визначені у статті 2 КПК.

Для реалізації цієї мети законодавець у низці випадків наділяє прокурора дискреційними повноваженнями: доручити проведення процесуальних дій слідчому або провести їх особисто; у передбачених законом випадках звернення до суду погодити прийняття такого рішення, зміст і форму відповідного процесуального документа, запропоновані слідчим, відмовити у цьому, змінити зазначений документ або ж скласти і скерувати його до суду самостійно.

У всіх наведених вище випадках закон надає прокурору право на власний розсуд обирати один з альтернативних способів реалізації своїх повноважень під час досудового розслідування: доручати і контролювати виконання певних процесуальних дій чи прийняття рішень слідчим або ж виконати (прийняти) їх особисто.

Винесення постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва не слідчим, а прокурором, свідчить лише про застосування вищого ступеню контролю законності під час прийняття такого рішення, що відповідає змісту і меті процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Аналогічні висновки викладено у постановах ККС ВС від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19 (провадження № 51-1569км21), від 21.11.2022 у справі № 991/492/19 (провадження № 51-491кмп21), від 06.06.2024 у справі № 489/2769/22 (провадження № 51-289 км 24).

Таким чином, залучення прокурором особи до конфіденційного співробітництва в межах кримінального провадження не є порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а тому не призводить до недопустимості доказів, отриманих у ході здійснення такого співробітництва.

Вирішуючи питання про виконання прокурором вимог ч. 7 ст. 214 КПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 214 КПК України (у редакції від 08.08.2021, чинній на момент реєстрації кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021) якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

Закріплення приписами процесуального законодавства обов'язку прокурора передати всі наявні матеріали до органу досудового розслідування логічно узгоджується з призначенням правового інституту прокуратури як такого.

Так, відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Досудове розслідування має дві законодавчо регламентовані форми - досудове слідство та дізнання. У свою чергу, досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Вказівка законодавця на «необхідні випадки» в аспекті визначення можливості прокурора самостійно проводити процесуальні дії в межах кримінального провадження без зазначення конкретного або навіть приблизного переліку таких випадків залишає місце для дискреційних повноважень прокурора.

Системний аналіз вищевикладених положень нормативно-правових актів дає можливість констатувати, що повноваження прокурора щодо самостійного проведення слідчих дій є субсидіарними щодо відповідних повноважень слідчих органів досудового розслідування, основним завданням яких і є розслідування злочинів. Наявність у прокурора таких повноважень не означає, що в разі, якщо слідчий не виконує відповідні слідчі дії, прокурор зобов'язаний здійснювати їх замість слідчого.

Роль прокурора у кримінальному процесі як одного з представників сторони обвинувачення відрізняється від ролі слідчого та полягає в тому, що прокурор повинен забезпечити наявність достатніх і допустимих доказів для звернення до суду з обвинувальним актом. При цьому в необхідних випадках прокурор має право, але не зобов'язаний збирати докази замість слідчого. Іншими словами, самостійне проведення прокурором слідчих дій має бути направлене на доповнення або перевірку допустимості доказів, здобутих органом досудового розслідування, а не на самостійне здобуття цих доказів, адже це не є службовим обов'язком прокурора, який не зобов'язаний розкривати злочини, на відміну від забезпечення доведеності обвинувачення у вчиненні вже розкритого органом досудового розслідування злочину. Вказівки прокурора у кримінальних провадженнях мають бути спрямовані і на здобуття, і на закріплення доказів. Проте, чи буде це завдання виконано, залежить від якості здійснення слідчими вказівок прокурора.

З урахуванням цього суд звертає увагу, що у постанові ККС ВС від 21.11.2022 у справі № 991/492/19 (провадження № 51-491кмп21) зроблено наступні висновки щодо особливостей правозастосування приписів ч. 7 ст. 214 КПК України, а саме: «Судова палата вважає, що в ситуаціях, які є подібними до обставин цього кримінального провадження, де прокурор, порушивши вимоги ч. 7 ст. 214 КПК (у редакції, що була чинною на час вчинення прокурором відповідних процесуальних дій), не передав з дотриманням правил підслідності наявних у нього матеріалів до органу досудового розслідування не пізніше наступного дня після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, оцінку допустимості доказів, отриманих правоохоронними органами в період до передачі належному органу досудового розслідування, необхідно здійснювати у світлі критеріїв, які визначають тривалість такого періоду, обсяг і характер процесуальних дій, які проводилися в цей період, інші доречні обставини цього кримінального провадження, що дозволяють зробити висновок про «вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання».

Судом касаційної інстанції також було встановлено, що «в цьому кримінальному провадженні затримка з передачею прокурором матеріалів досудового розслідування до органу досудового розслідування становила лише кілька днів, водночас ця затримка дійсно була пов'язана з нагальною необхідністю вжиття невідкладних заходів щодо документування злочину, який вчинявся. Обсяг і характер здійснених у цей період прокурором дій та прийнятих процесуальних рішень не указує на те, що в цьому випадку процедурні недоліки мають свавільний характер. Навпаки, попри певну затримку з передачею матеріалів досудового розслідування до органу досудового розслідування, інші вимоги КПК щодо відповідних процедур було дотримано, у тому числі було забезпечено належний судовий контроль за проведенням негласних слідчих (розшукових) дій.

Таким чином, Третя судова палата Касаційного кримінального суду доходить висновку, що в цьому кримінальному провадженні процесуальні порушення в частині недотримання строку передачі матеріалів до органу досудового розслідування не є такими, що тягнуть недопустимість доказів, отриманих у результаті процесуальних дій і рішень прокурора на початковому етапі досудового розслідування в період з 02 по 05 квітня 2019 року».

Аналогічні висновки викладено також у постанові ККС ВС від 27.10.2025 у справі № 487/2438/17 (провадження № 51-4146кмо24).

Як було судом встановлено раніше, кримінальне провадження № 42021000000001761 за фактом вчинення кримінального правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України було розпочато 20.08.2021 (Т. 3, а.с. 7). Відомості до ЄРДР про вчинене правопорушення вносилися прокурором Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_120 . Отже, не пізніше 21.08.2021 прокурор зобов'язаний був передати всі наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування з дотриманням правил підслідності.

Оскільки фабула повідомленого кримінального правопорушення вказувала на причетність до його вчинення оперативних працівників Державного бюро розслідувань, які у розумінні положень ст. 1 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст. 1 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» є працівниками правоохоронного органу, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України не пізніше 21.08.2021 прокурор зобов'язаний був передати всі наявні у нього матеріали до відповідного органу Державного бюро розслідувань.

20.08.2021 постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_40 (Т. 2, а.с. 238-239) проведення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 42021000000001761 було доручено слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.

Тільки 25.08.2021 постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_121 в межах кримінального провадження № 42021000000001761 для здійснення повноважень прокурора та організації процесуального керівництва визначено групу прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_15 , старшим якої визначено прокурора ОСОБА_69 .

Разом з тим, як встановлено з листа ІНФОРМАЦІЯ_79 , № 28287-21/11-10-6729/21 від 29.10.2021 (Т. 10, а.с. 177), показань свідка ОСОБА_70 , матеріали кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 не тільки не надходили до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, але і взагалі не направлялися до вказаного органу досудового розслідування. ОСОБА_32 , як процесуальний керівник кримінального провадження на стадії досудового розслідування, вказані обставини пояснив тим, що з заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачалася участь працівників ІНФОРМАЦІЯ_21 у вчиненні кримінального правопорушення, а тому направлення матеріалів до цього ж органу досудового розслідування могло призвести до витоку інформації та зробити досудове слідство неефективним. Саме з метою запобігання витоку інформації та забезпечення ефективності досудового розслідування матеріали кримінального провадження свідомо не направлялися до ІНФОРМАЦІЯ_80 , розташованого у м. Києві, та перебували в ІНФОРМАЦІЯ_15 до 20.10.2021.

Лише 20.10.2021 постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 (Т. 3, а.с. 71-72) на підставі ст. 36 КПК України здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 42021000000001761 від 20.08.2021 було доручено ІНФОРМАЦІЯ_54 .

Аналіз матеріалів досудового розслідування дає можливість зробити висновок, що протягом двох місяців (з 20.08.2021 по 20.10.2021) перебування матеріалів кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_15 без їх направлення до будь-якого органу досудового розслідування, у тому числі за правилами підслідності, прокурором було вчинено та прийнято наступні процесуальні дії, рішення відповідно:

1) надано ІНФОРМАЦІЯ_55 доручення № 31/1/2-38979-21 від 20.08.2021 (Т. 3, а.с. 25) на встановлення осіб, причетних до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а також на проведення слідчих дій, спрямованих на встановлення осіб, причетних до вказаного тяжкого злочину;

2) постановами від 25.08.2021 (Т. 3, а.с. 31-34) залучено ОСОБА_15 до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД під час досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42021000000001761 від 20.08.2021;

3) подано до ІНФОРМАЦІЯ_44 клопотання від 31.08.2021 (Т. 9, а.с. 1-6) про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_15 ;

4) отримано ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_44 № 4661т від 01.09.2021 (Т. 9, а.с. 5-9), якою задоволено вищезазначене клопотання та надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_15 ;

5) надано ІНФОРМАЦІЯ_55 доручення № 31/1/2-4667т від 03.09.2021 (Т. 9, а.с. 17-18) на виконання ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_44 № 4661т від 01.09.2021 щодо проведення відносно ОСОБА_15 негласних слідчих (розшукових) дій;

За результатами виконання зазначеного доручення прокурором у подальшому фактично отримано докази у виді протоколів аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) з додатками до них, а саме протоколи: № 14/2/5-6700 від 09.09.2021, № 14/2/5-6699 від 11.09.2021, № 14/2/5-6697 від 15.09.2021, № 14/2/5-6698 від 15.09.2021, № 14/2/5-6696 від 16.09.2021, № 14/2/5-6695 від 17.09.2021, № 14/2/5-6693 від 18.09.2021, № 14/2/5-6692 від 18.09.2021, № 14/2/5-6694 від 18.09.2021, № 14/2/5-6691 від 18.09.2021, № 14/2/5-6690 від 18.09.2021, № 14/2/5-6686 від 29.09.2021, № 14/2/5-6688 від 29.09.2021, № 14/2/5-6687 від 29.09.2021, № 14/2/5-6689 від 29.09.2021 (Т. 9, а.с. 21-85), тобто більшу частину матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій.

6) подано до ІНФОРМАЦІЯ_44 клопотання від 24.09.2021 (Т. 9, а.с. 86-93) про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;

7) отримано ухвали слідчих суддів ІНФОРМАЦІЯ_44 № 5058т від 30.09.2021, № 5059т від 30.09.2021 (Т. 9, а.с. 10-15), якими задоволено вищезазначене клопотання та надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ;

8) надано ІНФОРМАЦІЯ_55 доручення № 31/1/2-5258т від 01.10.2021 (Т. 9, а.с. 94-95) на виконання ухвал слідчих суддів ІНФОРМАЦІЯ_44 № 5058 т, № 5059т від 30.09.2021 щодо проведення відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 негласних слідчих (розшукових) дій;

За результатами виконання доручення № 31/1/2-4667т від 03.09.2021 та доручення № 31/1/2-5258т прокурором у подальшому фактично отримано докази у виді протоколів аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) з додатками до них, а саме протоколи: № 14/2/5-6745 від 20.10.2021, № 14/2/5-6744 від 22.10.2021 (Т. 9, а.с. 97-114).

Таким чином, у період з 20.08.2021 по 20.10.2021 прокурором під час досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 було проведено процесуальну діяльність, яка стала підставою для подальшого отримання основної частини доказів, які сторона обвинувачення використовує для доведення винуватості ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України. У той же час, вчинені процесуальні дії та прийняті процесуальні рішення узгоджуються з нормативно визначеними повноваженнями прокурора як процесуального керівника кримінального провадження, зокрема, положеннями п. 5, 9 ч. 2 ст. 36, ст. 41, ч. 3, 6 ст. 246, ст. 275 КПК України.

Тобто, крім порушення вимог ч. 7 ст. 214 КПК України, всі процесуальні дії та рішення прокурора не виходили за межі законодавчо визначених повноважень. Навіть часткове перейняття прокурором на себе функцій органу досудового розслідування з огляду на широко визначену у п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України дискрецію в цілому не свідчить про порушення вимог процесуального законодавства.

Стороною обвинувачення під час судового розгляду фактично не заперечувався факт порушення вимог ч. 7 ст. 214 КПК України, однак свідомі дії з ненаправлення матеріалів до уповноваженого органу досудового розслідування були обґрунтовані необхідністю запобігання витоку інформації про початок кримінального провадження, а отже, і необхідністю забезпечення ефективності такого провадження.

Судом встановлено, що фактичні обставини кримінального провадження, зокрема, такі як періодичність зустрічей між ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , стрімкість розвитку подій тощо, не вимагали від прокурора негайного вчинення певних процесуальних дій та прийняття певних процесуальних рішень під ризиком втрати доказів та можливості викриття кримінального правопорушення. Разом з тим, оскільки згідно з вимогами ст. 216 КПК України ІНФОРМАЦІЯ_81 , як правоохоронний орган, уповноважене проводити досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів, а отже уповноважене проводити досудове розслідування відносно своїх же працівників, то ризик витоку інформації про початок кримінального провадження відносно працівника ІНФОРМАЦІЯ_21 у разі передачі матеріалів до самого Державного бюро розслідувань є реальним, обґрунтованим та може позначитися на ефективності кримінального провадження.

Крім того, судом враховано, що органом досудового розслідування, уповноваженим на проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42021000000001761, було визначено ІНФОРМАЦІЯ_82 , розташоване у м. Києві, а ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на момент початку кримінального провадження обіймали посади начальницького складу в ІНФОРМАЦІЯ_83 , який, як пояснив сам ОСОБА_11 , негласно має більше повноважень та пріоритет над територіальними органами ДБР. Зазначені обставини посилювали ризик витоку інформації про початок кримінального провадження, а отже, створювали реальну загрозу ефективності досудового розслідування.

Хоча положеннями ЗУ «Про ІНФОРМАЦІЯ_81 » у структурі цього правоохоронного органу передбачено підрозділ внутрішнього контролю, аналіз функціональних повноважень останнього, які перелічені у ч. 2 ст. 24 цього Закону, вказує на відсутність у такого підрозділу можливості здійснювати оперативно-розшукові заходи та досудове розслідування з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень у діяльності працівників бюро, на відміну від аналогічного підрозділу, створеного у структурі, наприклад, ІНФОРМАЦІЯ_62 (ст. 27 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України»). Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про ІНФОРМАЦІЯ_81 » у разі виявлення інформації про можливе вчинення працівником Державного бюро розслідувань кримінального правопорушення підрозділ внутрішнього контролю ІНФОРМАЦІЯ_13 негайно повідомляє про це Генерального прокурора чи його заступника.

Відсутність у Державного бюро розслідувань законодавчо закріплених дієвих механізмів реагування на кримінальні правопорушення, вчинені працівниками цього ж органу, механізмів розслідування таких правопорушень, а також закріплення обов'язку повідомлення про таке кримінальне правопорушення Генерального прокурора чи його заступника вказує на об'єктивну потребу проведення досудового розслідування відповідних кримінальних правопорушень іншим органом, ніж ІНФОРМАЦІЯ_81 .

Таким чином, суд доходить висновку, що порушення прокурором вимог ч. 7 ст. 214 КПК України дійсно було спрямовано на запобігання розголошенню інформації про початок кримінального провадження та забезпечення ефективності останнього, що виправдовує ступінь та характер такого процесуального порушення.

Хоча вищезазначені обставини жодним чином не перешкоджали ІНФОРМАЦІЯ_15 з самого початку відповідно до ст. 36 КПК України визначити інший орган досудового розслідування, у цей же час процесуальна діяльність прокурора у період з 20.08.2021 по 20.10.2021 не виходила за межі його повноважень, визначених приписами процесуального законодавства, та призвела до отримання доказів, які надавалися стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, безпосередньо досліджувалися судом під час судового розгляду з наданням стороні захисту достатньої та реальної можливості у межах змагальної процедури заперечувати належність, допустимість, достовірність отриманих доказів, у тому числі шляхом надання власних доказів.

У кінцевому підсумку сторона захисту у своїх запереченнях, крім посилання на сам факт порушення вимог ч. 7 ст. 214 КПК України, не зазначила, яким чином це порушення вплинуло на права обвинувачених, що гарантовані правовими документами, переліченими у ст. 87 КПК України, а отже, і зумовили недопустимість отриманих доказів. У свою чергу, судом не встановлено, що порушення прокурором вимог ч. 7 ст. 214 КПК України призвело до істотного порушення прав людини і основоположних свобод або ж поставило під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.

На основі цього суд констатує, що хоча сторона обвинувачення і порушила вимоги ч. 7 ст. 214 КПК України, однак таке порушення мало обґрунтовану і розумну причину, не призвело до істотного порушення прав обвинувачених, не створило суттєві сумніви у достовірності, належності та надійності отриманих доказів, а відповідно не створило підстав для недопустимості таких доказів.

Аналогічні за змістом висновки щодо наслідків порушення вимог ч. 7 ст. 214 КПК України викладено, зокрема, у постановах ККС ВС від 21.11.2022 у справі № 991/492/19 (провадження № 51-491кмп21), від 28.02.2023 у справі № 761/34746/17 (провадження № 51-2455км22), від 19.12.2023 у справі № 428/323/18 (провадження № 51-1482 км 18), від 25.01.2024 у справі № 359/11048/19 (провадження № 51-2936 км 23).

Вирішуючи питання виконання стороною обвинувачення вимог ст. 36 КПК України у поєднанні зі ст. 216 КПК України, суд виходить з наступного.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що у період з 20.08.2021 по 20.10.2021 кримінальне провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 не надсилалося за правилами підслідності до Державного бюро розслідувань, перебувало в Офісі Генерального прокурора.

20.10.2021 на підставі постанови першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 (Т. 3, а.с. 71-72) проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 на підставі ст. 36 КПК України було доручено Головному слідчому управлінню Служби безпеки України. Вказана постанова була мотивована тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні з 20.08.2021 здійснювалося слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, однак з початку досудового розслідування слідчими у кримінальному провадженні жодного процесуального рішення не прийнято, жодної слідчої (розшукової) дії не проведено, а керівником органу досудового розслідування не визначено слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування. Тобто, підставою для доручення проведення досудового розслідування іншому слідчому органу була неефективність Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві, як органу, що згідно з приписами ст. 216 КПК України був уповноважений на проведення досудового розслідування з самого початку.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України (у редакції від 04.10.2021, що була чинною на момент винесення постанови від 20.10.2021) генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

У постанові від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917 кмо 20) ККС ВС зроблено наступні висновки щодо правозастосування приписів ч. 5 ст. 36 КПК України:

«Законодавець, розподіливши кримінальні правопорушення в межах підслідності різних органів досудового розслідування, виходив із презумпції, що саме цей орган здатний здійснити належне досудове розслідування кримінальних проваджень щодо зазначеного переліку кримінальних правопорушень: у силу характеристик кримінального правопорушення, організаційних можливостей органу, звичаїв, потреб у спеціалізації тощо. Певний «пріоритет» у аспекті підслідності надано лише НАБУ, оскільки забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування без винятків, а також НАБУ та ДБР у провадженнях щодо народного депутата забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності. В усіх інших випадках законом резюмується, що досудове розслідування має здійснюватися із дотриманням правил підслідності. Адже стратегічна мета інституту підслідності полягає в забезпеченні права особи на об'єктивне й неупереджене розслідування, і як результат гарантування передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд.

При оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це.

Для констатації неефективності досудового розслідування необхідна оцінка досудового розслідування для того, щоб прийняти рішення про доручення здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу.

Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлена на будь-якій стадії досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку та відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК.

У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідній постанові прокурора, адже зміна передбаченої законом підслідності, як видається, має розглядатися як екстраординарна процедура порівняно із загальним порядком визначення підслідності, за яким вирішення цього питання є предметом законодавчого регулювання, а не предметом дискреції.

Відповідна постанова Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.

Отже, об'єднана палата дійшла висновку, що належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК містить такі елементи: а) належний суб'єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні постанові; г) вмотивованість такої постанови.

Обов'язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.

У разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК.

Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, ст. 87 ч. 3 п. 2 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку».

Крім того, у постанові від 28.10.2021 у справі № 725/5014/18 (провадження № 51-3231 км 21) ККС ВС констатовано, що здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими. У контексті цього Верховним Судом також зазначено, що зміна прокурором підслідності у кримінальному провадженні може мати місце лише у випадку, коли орган, визначений у ст. 216 КПК, фактично здійснював досудове розслідування, однак воно визнано неефективним. Якщо з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР уповноважений орган будь-яке досудове розслідування, яке б можна було визнати неефективним, не здійснював, то наступне доручення проведення досудового розслідування іншому органу порушує належну правову процедуру та призводить до недопустимості доказів.

Аналогічні за змістом висновки також викладені у постанові ККС ВС від 14.04.2020 у справі № 761/34909/17 (провадження № 51-10064 км 18), від 30.09.2020 у справі № 563/1118/16-к (провадження № 51-1078км20), від 23.02.2022 у справі № 225/3731/18 (провадження № 51-3200 км 21).

Разом з тим, у постановах від 28.03.2023 у справі № 761/34746/17 (провадження № 51-2455км22), від 19.12.2023 у справі № 428/323/18 (провадження № 51-1482 км 18) ККС ВС зроблено протилежні висновки щодо наслідків порушення правил підслідності, згідно з якими інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК. Водночас забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування є по суті управлінською діяльністю прокурора, у якого можуть бути найрізноманітніші підстави для передачі справи тому чи іншому органу. Це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб «правильного» органу розслідування в результатах справи, і їхня функціональна залежність від сторін у справі, і відсутність достатнього досвіду, ресурсів та інформації в того органу, який має проводити розслідування за визначеною законом підслідністю, тощо.

У розумінні п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України реалізація органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, як підстава для визнання доказів недопустимими означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до предмета відання цих органів. Нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб'єктами покликана забезпечити вчинення цих дій особами з необхідною кваліфікацією, які виконують свої професійні обов'язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб.

Однак якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК України, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених КПК України» у значенні п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими.

У зв'язку з вищевикладеним у зазначених постановах Верховним Судом констатовано, що порушення правил підслідності під час досудового розслідування, у тому числі внаслідок доручення прокурором проведення досудового розслідування іншому органу на підставі ст. 36 КПК України, має оцінюватися в контексті впливу таких порушень конвенційні, конституційні чи будь-які інші права обвинувачених.

Аналогічні або близькі за змістом висновки також викладені у постановах ККС ВС від 20.10.2022 у справі № 565/1354/19 (провадження № 51-443км20), від 29.02.2024 у справі № 759/11669/19 (провадження № 51-4463км23), від 28.03.2024 у справі № 397/430/20 (провадження № 51-2289км22), від 12.08.2025 у справі № 941/1790/20 (провадження № 51-3879км23).

З постанови від 20.10.2021 про доручення проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42021000000001761 Головному слідчому управлінню Служби безпеки України вбачається, що вказане процесуальне рішення 1) прийнято уповноваженим суб'єктом (першим заступником Генерального прокурора), 2) містить оцінку досудового розслідування як неефективного та 3) відображення такої оцінки з наведенням відповідних мотивів. Таким чином, постанова першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 від 20.10.2021 формально відповідає вимогам ст. 36 КПК України.

Разом з тим, наведена у постанові першого заступника Генерального прокурора оцінка неефективності досудового розслідування повною мірою не відображає всіх фактичних обставин кримінального провадження № 42021000000001761. З моменту визначення Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві, органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001761 дійсно не було визначено слідчого чи групи слідчих, які будуть проводити досудове розслідування, не було проведено жодної процесуальної дії та не було ухвалено жодного процесуального рішення. Однак така неефективність органу досудового розслідування є наслідком рішення ІНФОРМАЦІЯ_15 щодо недоцільності передачі наявних матеріалів, на підставі яких зареєстровано кримінальне провадження, до визначеного органу досудового розслідування.

Судом встановлено, що непередання матеріалів досудового розслідування до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві, мало обґрунтовані підстави та переслідувало цілі забезпечення дієвості і таємності досудового розслідування. Ці ж обставини, на переконання суду, повною мірою ще на початку кримінального провадження свідчили про неефективність органу досудового розслідування, визначеного за правилами підслідності ст. 216 КПК України, та про недоцільність доручення йому проведення досудового слідства з наступним визначенням іншого органу досудового розслідування. При цьому у постанові ККС ВС від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917 кмо 20) щодо застосування приписів ст. 36 КПК України наголошувалося на тому, що обставини неефективності органу досудового розслідування можуть вбачатися і на початку кримінального провадження.

У зв'язку з цим суду не зрозуміло, з яких підстав реальна причина неефективності ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, а саме можливість витоку інформації у зв'язку з проведенням розслідування щодо працівників цього ж органу, не знайшла свого повноцінного відображення у постанові першого заступника Генерального прокурора від 20.10.2021 та не могла бути підставою для доручення проведення досудового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_54 ще на початку кримінального провадження № 42021000000001761.

Разом з тим, вищевикладені обставини істотно не впливають на законність постанови першого заступника Генерального прокурора від 20.10.2021. Суд не вбачає порушень ст. 36 КПК України з огляду відповідність вказаної постанови вимогам цієї статті (хоча і не з повним відображенням всіх фактичних обставин, що підтверджують неефективність органу досудового розслідування) та встановлені фактичні обставини, які вказували на неефективність визначеного за правилами підслідності органу досудового розслідування.

Крім того, суд звертає увагу, що стороною захисту не зазначено про те, яким чином проведення досудового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_84 , а не ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, істотно вплинуло на права обвинувачених чи позначилося на об'єктивності, неупередженості досудового розслідування.

На підставі цього суд не вбачає підстав для визнання недопустимими доказів, що були зібрані ІНФОРМАЦІЯ_84 після отримання доручення прокурора на підставі ст. 36 КПК України.

Підсумовуючи дослідження доводів даного пункту вироку, суд констатує, що: 1) стороною обвинувачення не порушено вимог ст. 36 КПК України при дорученні проведення досудового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_54 , хоча відповідна постанова першого заступника Генерального прокурора і має певні несуттєві недоліки; 2) стороною обвинувачення не порушено вимог ст. 275 КПК України при залученні прокурором осіб до конфіденційного співробітництва; 3) стороною обвинувачення порушено вимоги ч. 7 ст. 214 КПК України, однак такі порушення не зумовлюють недопустимості отриманих доказів.

5.8.4. Щодо доводів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій безпосередньо ОСОБА_15 .

У своїх запереченнях сторона захисту неодноразово вказувала на факт самостійного проведення ОСОБА_15 негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, записування на диктофон розмов та зустрічей з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Обізнаність ОСОБА_15 про факт проведення відносно нього НСРД (аудіо-, відеоконтролю) суперечить суті та призначенню таких слідчих дій і, на переконання захисту, вказує на те, що фактично НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю проводилися відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до отримання відповідних дозволів слідчих суддів (30.09.2021). У зв'язку з цим сторона захисту вважала недопустимими результати НСРД, які здобуті за ініціативної та самостійної діяльності ОСОБА_15 .

Сторона обвинувачення вказаним запереченням не надала жодного пояснення.

Оцінюючи вказані доводи, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 КПК України за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 КПК України під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Системний аналіз зазначених приписів процесуального законодавства вказує на те, що особливістю негласних слідчих (розшукових) дій, у тому числі аудіо-, відеоконтролю певної особи, є засекреченість відомостей про факт та методи проведення таких слідчих дій. Тобто, особа, відносно якої здійснюється аудіо-, відеоконтроль, не обізнана про це, за рахунок чого і реалізується цільове призначення негласних слідчих (розшукових) дій.

У цей же час, процесуальне законодавство дозволяє залучати третіх осіб не тільки до конфіденційного співробітництва, але і проведення самих негласних слідчих (розшукових) дій. Тобто, під час проведення НСРД відносно певної особи, яка не обізнана про факт проведення таких слідчих дій, можуть бути задіяні інші особи (відмінні від працівників оперативних підрозділів), яким факт проведення НСРД відомий, однак для цілей кримінального провадження в силу співробітництва з органом досудового розслідування залишається засекреченим.

Таким чином, зважаючи на можливу різноманітність форм та методів таємної діяльності органу досудового розслідування під час проведення НСРД, суд вважає, що процесуальне законодавство не забороняє залучати третіх осіб під час проведення НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю щодо певної особи, яка може бути причетною до протиправної діяльності. Такими особами можуть бути заявники чи інші особи, які в силу різних обставин спілкуються/контактують з особою, причетною до протиправної діяльності. При залученні до проведення НСРД такі особи повідомляються про недопустимість розголошення відомостей, у тому числі про сам факт проведення НСРД, а також можуть отримувати спеціальні технічні засоби аудіо-, відеофіксації, інструктаж з їх використання тощо. Визначальним у цьому аспекті є належне процесуальне оформлення залучення особи до проведення НСРД, а також отримання дозволу на проведення НСРД відносно особи, яка може бути причетною до протиправної діяльності та розмови з якою будуть фіксуватися особою, що залучена до проведення НСРД.

У зв'язку з цим не відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства та суті негласних слідчих (розшукових) дій ситуації, коли особа, зокрема заявник, залучається до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю іншої особи, отримує засоби та вказівки щодо здійснення такого контролю і при цьому органом досудового розслідування отримується дозвіл на проведення НСРД не відносно особи, яка може бути причетна до протиправної діяльності, а відносно особи, яка залучена до проведення цих же НСРД. Отримання дозволу на проведення НСРД відносно особи, яка обізнана про факт проведення таких слідчих дій та використовується для їх проведення, свідчить про фактичне проведення НСРД відносно іншої особи без достатніх для цього правових підстав.

Судом встановлено, що 25.08.2021 в рамках кримінального провадження № 42021000000001761 ОСОБА_15 був залучений до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій. У цей же день, ОСОБА_15 був повідомлений про недопустимість розголошення відомостей про досудове розслідування, зокрема, і сам факт проведення НСРД. Після цього 01.09.2021 стороною обвинувачення було отримано дозвіл слідчого судді на проведення відносно ОСОБА_15 негласних слідчих (розшукових) дій, у тому числі його аудіо-, відеоконтролю.

Таким чином, з 01.09.2021 по 30.09.2021 (коли було отримано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у тому числі їх аудіо-, відеоконтролю) безпосереднім об'єктом всіх негласних слідчих (розшукових) дій, включно з аудіо-, відеоконтролем, був сам ОСОБА_15 , у ході фіксації якого фіксувалися також розмови, поведінка та рухи ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

У своїх показаннях ОСОБА_15 підтвердив, що залучався до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД у межах кримінального провадження № 42021000000001761, а також підтвердив, що оперативні працівники надавали йому засоби аудіо-, відеофіксації для запису розмов, зустрічей з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що він і здійснював. Тим самим ОСОБА_15 частково підтвердив доводи сторони захисту. Однак при цьому ОСОБА_15 пояснив, що не пам'ятає, коли саме почав здійснювати записи зустрічей, розмов, яким чином це здійснювалося, які саме зустрічі та розмови були записані ним і чи взагалі всі зустрічі, розмови він записував.

У зв'язку з цим суд звертає увагу, що доводи щодо фактичного проведення НСРД безпосередньо ОСОБА_15 , а отже і доводи про проведення НСРД відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 без дозволу слідчого судді, не знайшли свого будь-якого іншого доказового підтвердження, крім як показань ОСОБА_15 , які лише загально підтвердили факт його участі у проведенні НСРД без жодної конкретизації, яка б дозволяла суду визначити вплив цих обставин на конкретні докази.

На підставі цього неможливо підтвердити, що у період з 01.09.2021 по 30.09.2021 негласні слідчі (розшукові) дії у виді аудіо-, відеоконтролю фактично проводилися відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з допомоги ОСОБА_15 , а не відносно самого ОСОБА_15 . Це, у свою чергу, не дає підстав констатувати недопустимість доказів, здобутих у зазначений період.

5.8.5. Щодо показань свідка ОСОБА_15 .

Під час судового розгляду сторона захисту звертала увагу на недостовірність показань свідка ОСОБА_15 . Суд погоджується, що конкретні обставини кримінального провадження № 42021000000001761, обставини допиту цього свідка під час судового розгляду, особа свідка та зміст його показань зумовлюють необхідність критичної оцінки правдивості (достовірності) наданих ОСОБА_15 показань.

ОСОБА_15 в межах кримінального провадження № 42021000000001761 одночасно виступає свідком сторони обвинувачення, а також заявником щодо вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 кримінального правопорушення. Тобто, з особою ОСОБА_15 пов'язаний початок кримінального провадження № 42021000000001761. Одночасно з цим дії ОСОБА_15 стали ключовою підставою для реєстрації також кримінального провадження № 42021000000002006 від 29.09.2021, яке у подальшому було об'єднано з кримінальним провадженням № 42021000000001761.

Таким чином, з особою ОСОБА_15 пов'язані всі фактичні обставини, які стали підставою для реєстрації вищезазначених кримінальних проваджень та які покладені у фабулу обвинувачення, що пред'явлено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Під час судового розгляду допит свідка ОСОБА_15 був запланований на 12.06.2024. Однак без будь-яких обґрунтованих причин, не зважаючи на вжиті судом заходи, сторона обвинувачення не змогла забезпечити явку свідка ОСОБА_15 у судові засідання від 12.06.2024, від 15.07.2024, у зв'язку з чим суд робив зауваження стороні обвинувачення. У кінцевому підсумку ОСОБА_15 з'явився в судове засідання 31.07.2024.

У судовому засіданні 31.07.2024 під час допиту свідок ОСОБА_15 неодноразово порушував правила поведінки, проявляв неповагу до суду та інших учасників судового провадження, відмовлявся відповідати на поставлені запитання, внаслідок чого судом було зроблено свідку чотири зауваження, які ОСОБА_15 переважно ігнорував. Внаслідок цього допит свідка тривав майже три години, а у зв'язку з закінченням відведеного для справи часу ОСОБА_15 був викликаний до суду для продовження допиту 02.08.2024. Судова повістка про виклик в наступне судове засідання була вручена безпосередньо ОСОБА_15 у судовому засіданні від 31.07.2024.

Не зважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце, ОСОБА_15 у судове засідання від 02.08.2024 не прибув, подавши заяву про відкладення судового засідання з підстав його неналежного повідомлення про судове засідання (Т. 11, а.с. 212). Після цього в межах судового провадження було проведено судові засідання від 05.08.2024, від 16.09.2024, від 30.09.2024, на кожне з яких ОСОБА_15 викликався у встановленому законом порядку.

Попри вжиті судом заходи свідок ОСОБА_15 з'явився лише в судове засідання 07.10.2024, в якому було продовжено його допит. У ході допиту ОСОБА_15 так само порушував правила поведінки в судовому засіданні, проявляв неповагу до суду та учасників судового провадження, у зв'язку з чим судом було зроблено відповідні зауваження.

За результатами допитів, що мали місце в судових засіданнях від 31.07.2024 та від 07.10.2024, ОСОБА_15 надав показання, що викладені судом у п. 5.4.1 вироку та мають суперечності/розбіжності між собою та показаннями інших свідків, документами кримінального провадження.

У своїх показаннях свідок ОСОБА_15 наполягав на тому, що саме ОСОБА_11 зв'язався з ним з пропозицією попрацювати, а обставини, за яких ОСОБА_11 довідався про номер телефону ОСОБА_15 та звернувся саме до нього, самому ОСОБА_15 невідомі. Пізніше ОСОБА_15 згадав, що особа на ім'я ОСОБА_122 (ймовірніше за все ОСОБА_49 ) телефонував йому та повідомляв, що ОСОБА_15 зателефонує ОСОБА_61 з м. Києва. У той же час, з показань свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_57 , ОСОБА_26 та обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які узгоджуються між собою та є послідовними, вбачається, що ОСОБА_15 приховав той факт, що саме він першочергово звернувся до ОСОБА_57 з проханням звести його з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_13 для повідомлення про вчинення корупційного правопорушення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_11 , після чого ОСОБА_51 передав номер телефону ОСОБА_15 своєму знайомому ОСОБА_54 , а останній передав ОСОБА_26 , який контакт ОСОБА_15 переслав ОСОБА_12 та ОСОБА_11 для подальшої перевірки на предмет достовірності повідомленої інформації.

Так само ОСОБА_15 зазначив, що лише серед іншого (не цілеспрямовано) у розмовах з ОСОБА_11 згадував про свого знайомого - прокурора ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 , у зв'язку з чим ОСОБА_11 пропонував звернутися саме до ОСОБА_17 для вирішення проблеми ОСОБА_1 Хоча з показань свідків ОСОБА_57 , ОСОБА_52 , ОСОБА_26 та обвинувачених вбачається, що інформація про корупційну діяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 , у тому числі ОСОБА_17 , походила саме від ОСОБА_15 , який і хотів її представити працівникам Державного бюро розслідувань.

У своїх показаннях ОСОБА_15 зазначив, що не пам'ятає чи отримував колись винагороду від правоохоронних органів за викриття злочинів, хоча і підтвердив, що неодноразово виступав заявником у корупційних кримінальних провадженнях, був викривачем корупції, брав участь у досудових розслідуваннях. У свою чергу, свідок ОСОБА_51 , який особисто був знайомий з ОСОБА_15 , підтвердив неодноразові факти цілеспрямованої співпраці ОСОБА_15 з правоохоронними органами, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_16 , для викриття корупційних кримінальних правопорушень з метою отримання подальшої винагороди. ОСОБА_51 зазначив, що ОСОБА_15 навмисно направлявся правоохоронними органами до певних осіб для подальшого провокування на отримання неправомірної вигоди. За такі дії ОСОБА_15 отримував винагороду та в такий спосіб заробляв собі на життя. Факт систематичної співпраці ОСОБА_15 з правоохоронними органами також підтвердив і свідок ОСОБА_123 .

У своїх показаннях ОСОБА_15 підтвердив, що інколи отримував грошові кошти від ОСОБА_11 шляхом їх безготівкового переказу на банківську картку. При цьому повідомити банківську картку, на яку надсилалися грошові кошти, обставини, за яких здійснювалися такі перекази, цільове призначення таких коштів ОСОБА_15 не зміг.

Згідно з відомостями обвинувального акта співпраця ОСОБА_15 з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 начебто розпочалася з того, що ОСОБА_15 мав звернутися до ОСОБА_17 , щоб останній за отримання неправомірної вигоди надав допомогу у скасуванні арешту з земельної ділянки, розташованої в Турківському районі Львівської області, накладеного в рамках кримінального провадження, з метою подальшого викриття ОСОБА_17 . Саме ці обставини стали підставою для написання ОСОБА_15 заяви про вчинення злочину та початку кримінального провадження № 42021000000001761.

Разом з тим, сам ОСОБА_15 у своїх показаннях не підтвердив вищезазначені обставини, зазначивши, що пам'ятає тільки ситуацію з накладенням арешту на земельну ділянку ОСОБА_1, розташовану в Київській області, для скасування якого ОСОБА_15 і звертався до ОСОБА_17 . Будь-яких розмов з ОСОБА_17 щодо земельних ділянок, які знаходяться у Львівській області, ОСОБА_15 не пам'ятає. Крім того, ОСОБА_17 також не пам'ятає розмов з ОСОБА_15 щодо яких-небудь земельних ділянок у Львівській області. При цьому у своїх показаннях ОСОБА_15 зазначив, що фактично співпраця з ОСОБА_11 щодо ОСОБА_17 розпочалася саме з приводу земельної ділянки ОСОБА_1 До цього моменту ОСОБА_15 не пам'ятає, щоб за вказівками ОСОБА_11 звертався до ОСОБА_17 з проханням надання допомоги.

У своїх показаннях від 31.07.2021 ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не просили його підбурювати ОСОБА_17 до вчинення правопорушення, а просили лише довідатися чи є можливість допомогти у скасуванні арешту, довідатися про суму за отримання допомоги, а також записати розмову з ОСОБА_17 , щоб розуміти перспективність роботи у цьому напрямку. Вказані дії ОСОБА_15 оцінював як неправомірні, тому звернувся з заявою про вчинення злочину. При цьому поняття провокації злочину ОСОБА_15 було невідомо. У своїх показаннях від 07.10.2021 ОСОБА_15 вже повідомив, що обізнаний з визначенням провокації злочину, однак пояснити чи мали дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознаки провокації ОСОБА_17 на вчинення злочину ОСОБА_15 не зміг.

У той же час, у заяві про вчинення злочину від 19.08.2021 (Т. 2, а.с. 243), написання якої особисто підтвердив ОСОБА_15 , сам ОСОБА_15 повідомляє про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 просять його вчинити провокацію підкупу працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Примітним є також те, що коли сторона захисту має розумні сумніви щодо обставин написання ОСОБА_15 заяви про вчинення злочину і пов'язує з цим версію щодо провокації злочину, сам ОСОБА_15 не пам'ятає жодних обставин написання та подання ним же такої заяви, зокрема, дати, часу її написання, органу, до якого подавалася заява, де в той момент перебував сам ОСОБА_15 , з ким спілкувався при поданні заяви тощо.

Згідно з відомостями обвинувального акта ОСОБА_15 зустрічався з ОСОБА_17 20.08.2021 у м. Львові для обговорення питання скасування арешту з земельної ділянки, розташованої у Турківському районі Львівської області. Саме на цій зустрічі ОСОБА_15 впевнився у відсутності у діях ОСОБА_17 ознак кримінального правопорушення, та відповідно звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

У той же час, у своїх показаннях ОСОБА_15 не пригадав обставин зустрічі з ОСОБА_17 , що мала місце 20.08.2021, та сплутав її з обставинами зустрічі з ОСОБА_17 , що мала місце 17.09.2021 у м. Львові, коли ОСОБА_15 запитував у ОСОБА_17 щодо можливості скасування арешту з земельної ділянки ОСОБА_1 Більше того, у вільних показаннях, які були надані 31.07.2021, ОСОБА_15 взагалі повідомив, що лише після цієї зустрічі (яка насправді мала місце 17.09.2021) та телефонної розмови, у ході якої ОСОБА_15 озвучив ОСОБА_17 розмір неправомірної вигоди (яка мала місце 28.09.2021), у ОСОБА_15 виникли певні сумніви, побоювання з приводу того, що він підставляє ОСОБА_17 , у зв'язку з чим він звернувся з заявою до правоохоронних органів.

Крім того, згідно з відомостями обвинувального акта на зустрічі від 20.08.2021 ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_15 , що придбання земельної ділянки має відбутися відповідно до вимог чинного законодавства, що вказувало на відсутність у діях ОСОБА_17 ознак кримінального правопорушення та зумовило подання ОСОБА_15 заяви про вчинення злочину. Однак у своїх показаннях ОСОБА_15 зазначив, що не отримував від ОСОБА_17 конкретної відмови у наданні допомоги щодо скасування арешту з земельної ділянки.

У своїх показаннях ОСОБА_15 зазначив, що не пам'ятає чи телефонував/зустрічався з ОСОБА_17 у період часу з 17.09.2021 по 28.09.2021. Хоча з матеріалів НСРД вбачається, що ОСОБА_15 розповідав ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щонайменше про одну телефонну розмову у цей період з ОСОБА_17 , у ході якої останній засвідчив можливість скасування арешту з земельної ділянки ОСОБА_1 за умови надання неправомірної вигоди.

Так само у своїх показаннях ОСОБА_15 зазначив, що не пам'ятає чи телефонував/зустрічався з ОСОБА_17 після 28.09.2021, коли на виконання вказівок ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у телефонній розмові запропонував ОСОБА_17 неправомірну вигоду. Хоча з матеріалів НСРД вбачається, що ОСОБА_15 розповідав ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 щонайменше про одну зустріч з ОСОБА_17 , у ході якої останній підтвердив намір надати допомогу у скасуванні арешту з земельної ділянки ОСОБА_1 за умови передання неправомірної вигоди.

У своїх показаннях ОСОБА_15 зазначив, що на виконання вказівок ОСОБА_11 фіксував всі розмови та зустрічі з ОСОБА_17 . Однак пояснити про яку незаписану телефонну розмову з ОСОБА_17 йшлося у розмові з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (протокол НСРД № 14/2/5-6687 від 29.09.2021 (Т. 9, а.с. 77-81) ОСОБА_15 не зміг.

У своїх показаннях ОСОБА_15 зазначив, що ОСОБА_17 у кінцевому підсумку погодився за неправомірну вигоду допомогти у вирішенні проблеми ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_15 не зміг пояснити чому ці обставини не були зафіксовані та чому ці обставини заперечує сам ОСОБА_17 .

У зв'язку з неточністю, суперечливістю показань ОСОБА_15 , у тому числі щодо обставин прийняття ОСОБА_17 пропозиції надання йому неправомірної вигоди, судом у судовому засіданні від 07.10.2024 було задоволено клопотання сторони захисту щодо проведення одночасного допиту свідка ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Разом з тим, у всі наступні судові засідання свідок ОСОБА_15 не з'явився, у тому числі, не зважаючи на застосування ухвалою суду від 28.10.2024 відносно нього заходу забезпечення кримінального провадження у виді примусового приводу, який залишився невиконаним. Примітним в цьому плані також є те, що після надання суперечливих показань та виникнення у сторони захисту ще більше питань до ОСОБА_15 , прокурор повідомив про втрату зв'язку з ОСОБА_15 та неможливість встановлення його місця перебування. Внаслідок цього сторона захисту вимушена була відмовитися від свого клопотання щодо одночасного допиту двох свідків.

За наведених обставин показання ОСОБА_15 в тій мірі, в якій вони суперечать показанням інших свідків та наявним матеріалам досудового розслідування і які проаналізовані вище, не заслуговують на довіру та оцінюються судом як недостовірні.

5.8.6. Загальні висновки за результатами перевірки доводів сторони захисту щодо недопустимості доказів

Судом не встановлено підстав для визнання доказів недопустимими з підстав, що проаналізовані у п. 5.8.1 - 5.8.4 цього вироку. У зв'язку з цим суд відхиляє відповідні доводи сторони захисту як необґрунтовані.

Судом встановлено підстави для оцінки показань ОСОБА_15 як недостовірних в тій мірі, в якій вони суперечать показанням інших свідків та наявним матеріалам досудового розслідування

Доводи сторони захисту щодо провокації злочину, у тому числі як підстави для визнання доказів недопустимими, будуть проаналізовані окремо у наступних пунктах цього вироку.

5.9. Фактичні обставини, які встановлені судом за результатами дослідження доказів

ОСОБА_11 у період з 20.08.2021 по 21.10.2021 обіймав посаду старшого оперуповноваженого в Управлінні оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана посада належить до переліку посад начальницького складу правоохоронного органу, а отже, у період з 20.08.2021 по 21.10.2021 ОСОБА_11 за ознакою представника державної влади був службовою особою правоохоронного органу.

ОСОБА_12 в період з 20.08.2021 по 21.10.2021 обіймав посаду старшого оперуповноваженого в Управлінні оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана посада належить до переліку посад начальницького складу правоохоронного органу. Крім того, у період з 04.10.2021 по 21.10.2021 ОСОБА_12 був начальником відділу у складі Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, у період з 20.08.2021 по 21.10.2021 ОСОБА_12 за ознакою представника державної влади, а у період з 04.10.2021 по 21.10.2021 також за ознакою наявності організаційно-розпорядчих повноважень був службовою особою правоохоронного органу.

Приблизно влітку 2021 року ОСОБА_15 , маючи досвід співпраці з правоохоронними органами, будучи неодноразово залученим до викриття корупційних кримінальних правопорушень, виступаючи неодноразово заявником у відповідних провадженнях, звернувся до свого знайомого ОСОБА_57 з проханням, щоб останній звів ОСОБА_15 з представниками ІНФОРМАЦІЯ_13 . Необхідність знайомства ОСОБА_15 з представниками зазначеного правоохоронного органу була обумовлена вимаганням у нього неправомірної вигоди у розмірі 5000 доларів США працівниками ІНФОРМАЦІЯ_11 .

У той же період часу ОСОБА_51 передав контакт ОСОБА_15 своєму знайомому - ОСОБА_54 , який на той момент нещодавно працевлаштувався на посаду оперативного співробітника одного з територіальних управлінь ІНФОРМАЦІЯ_13 . У ході спілкування з ОСОБА_58 ОСОБА_15 повідомив про можливість «відпрацювання» певних посадових осіб з наступним їх викриттям на отриманні неправомірної вигоди, на що отримав відмову від ОСОБА_124 . Крім того, ОСОБА_15 повідомив про наявність інформації про корупційну діяльність керівництва ІНФОРМАЦІЯ_11 , розслідування якої необхідно здійснювати на рівні правоохоронних органів м. Києва. Враховуючи, що перевірка такої інформації виходила за межі повноважень ОСОБА_52 , останній передав контакт ОСОБА_15 ОСОБА_26 , який на той момент був керівником Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто був безпосереднім керівником ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

З метою перевірки достовірності інформації про корупційну діяльність представників ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_26 передав ОСОБА_12 контакт ОСОБА_15 . У свою чергу, ОСОБА_12 цей контакт надіслав ОСОБА_11 з вказівками зателефонувати, поспілкуватися та перевірити достовірність інформації, яка надходить від ОСОБА_15 .

У той же період часу, влітку 2021 року, ОСОБА_11 на виконання отриманих вказівок зателефонував ОСОБА_15 та отримав від останнього інформацію щодо можливої корупційної діяльності керівництва ІНФОРМАЦІЯ_11 , зокрема, заступника керівника прокуратури, яким на той момент був ОСОБА_17 . У ході розмови ОСОБА_11 та ОСОБА_15 домовилися про необхідність зустрічі у м. Києві для організації подальшої співпраці в межах оперативно-розшукової діяльності.

Не пізніше серпня 2021 у м. Києві відбулася зустріч ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 . У ході зустрічі ОСОБА_15 підтвердив інформацію про корупційну діяльність керівництва ІНФОРМАЦІЯ_11 , зокрема, прокурора ОСОБА_17 , а також повідомив, що має проблеми із земельною ділянкою, яка розташована у Львівській області, і для вирішення таких проблем буде звертатися до ОСОБА_17 , який неодмінно захоче отримати за це неправомірну вигоду.

Тоді повідомлені ОСОБА_15 обставини щодо ОСОБА_17 не знайшли свого продовження, але між ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 було досягнуто згоди щодо надання останнім допомоги в оперативно-розшуковій діяльності, зокрема, участі у виявленні кримінальних правопорушень, їх документуванні тощо. Тоді ж ОСОБА_15 був залучений до перевірки інформації щодо протиправної діяльності з продажу деревини з державних лісових угідь поза межами аукціону. Для перевірки такої інформації ОСОБА_15 були надані вказівки відвідати певні лісові угіддя, поспілкуватися з лісничими та іншими особами, здійснити запис таких розмов, а також забезпечено покриття фінансових витрат на здійснення таких заходів. ОСОБА_15 такі вказівки виконував.

19.08.2021 ОСОБА_15 особисто написав та через особистий прийом подав до ІНФОРМАЦІЯ_15 заяву про вчинення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кримінального правопорушення, а саме за фактом того, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , будучи співробітниками Державного бюро розслідувань, пропонують ОСОБА_15 за грошові кошти вчинити провокацію підкупу прокурора та заступника прокурора ІНФОРМАЦІЯ_11 . Подання заяви безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_15 пояснив отриманням на гарячій лінії відповідних вказівок. На підставі поданої заяви на наступний день, 20.08.2021, було розпочато кримінальне провадження № 42021000000001761, в межах якого ОСОБА_15 був залучений до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

20.08.2021 ОСОБА_15 перебував у м. Львові Львівської області, однак встановити причини та мету такого перебування, встановити чи зустрічався ОСОБА_15 з ОСОБА_17 , та що було предметом зустрічі, не виявилося за можливе ані з матеріалів досудового розслідування, ані з показань ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

У подальшому, 08.09.2021, біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_45 », що розташовано у АДРЕСА_8 , ОСОБА_15 зустрівся з ОСОБА_11 . У ході зустрічі ОСОБА_15 прозвітував про проміжні результати документування можливої протиправної діяльності щодо продажу деревини з державних лісових угідь та повідомив про те, що діяльність у цьому напрямку є неперспективною, малозначною. Після чого ОСОБА_15 , згадуючи зустріч з ОСОБА_17 щодо якоїсь земельної ділянки, поставив перед ОСОБА_11 питання перспективності документування можливої протиправної діяльності працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 . ОСОБА_11 зазначив, що для подальшої діяльності у цьому напрямку потрібна реальна, а не провокативна ситуація, а звернення ОСОБА_15 до представників ІНФОРМАЦІЯ_11 мало провокативний характер.

На цій же зустрічі ОСОБА_11 , володіючи інформацією про можливу протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , маючи вказівки на перевірку її достовірності, розуміючи неможливість провокації та необхідність представлення вказаним прокурорам реальної ситуації, повідомляє ОСОБА_15 про свого знайомого ОСОБА_1, який є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247, яка розташована у с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області та на яку в межах кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019 було повторно накладено арешт. Повторне накладення арешту на землю, на переконання ОСОБА_11 та за повідомленням самого ОСОБА_1, свідчить про бажання прокурорів Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, які здійснюють процесуальне керівництво кримінальним провадженням № 12019100100011307 від 21.11.2019, отримати неправомірну вигоду за скасування арешту земельної ділянки.

У зв'язку з цим ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що ОСОБА_15 може мати зв'язки в різних правоохоронних органах різних областей (про це повідомляв йому сам ОСОБА_15 ), усвідомлюючи, що ОСОБА_17 раніше працював в прокуратурі міста Києва (про що також зазначав сам ОСОБА_15 ), повідомляє ОСОБА_15 , що з ситуацією ОСОБА_1 можна було б звернутися до прокурорів Львівської обласної прокуратури, що дасть можливість підтвердити протиправну діяльність останніх та/або вийти на прокурорів Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, які також можуть бути причетні до протиправної діяльності, а також отримати реальне вирішення проблеми шляхом скасування арешту та закриття кримінального провадження. На думку ОСОБА_11 , у такий спосіб можна було отримати «проблематику», за рахунок неї перевірити достовірність інформації про протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 та/або Шевченківської окружної прокуратури м. Києва і, у випадку підтвердження такої інформації, використати цю проблематику для реалізації (реєстрації) кримінального провадження.

У свою чергу, ОСОБА_15 одразу концентрується на ситуації ОСОБА_1, підтверджує можливість звернення з цього приводу до прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , щоб останні допомогли у вирішенні проблеми або вивели на «потрібних» людей в органах прокуратури м. Києва. При цьому ОСОБА_15 фактично відкидає тематику щодо земельної ділянки, з приводу якої у нього начебто прокурори ІНФОРМАЦІЯ_11 вимагали неправомірну вигоду та яка стала підставою для його зведення з працівниками Державного бюро розслідувань. У додаток до цього ОСОБА_15 бере активну участь у відпрацюванні ситуації з ОСОБА_1, прохаючи ОСОБА_11 надати всю необхідну інформацію та документи, щоб ОСОБА_15 у той же день вже міг зателефонувати до ІНФОРМАЦІЯ_11 та домовитися про зустріч.

ОСОБА_11 повідомляє, що наступного дня буде зустрічатися з ОСОБА_1, у ході чого має отримати детальну інформацію про ситуацію з земельною ділянкою, а тому підстав поспішати немає. У кінцевому підсумку ОСОБА_11 та ОСОБА_15 досягають згоди подальшого відпрацювання можливої протиправної діяльності в державних лісових угіддях та початку відпрацювання прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 шляхом представлення їм ситуації ОСОБА_1

У період з 08.09.2021 до 10.09.2021 за невстановлених обставин відбулася зустріч ОСОБА_11 та ОСОБА_1, під час якої ОСОБА_11 отримав від останнього детальну інформацію та документи щодо ситуації з повторним накладенням арешту на земельну ділянку з кадастровим 3222457400:04:003:0247 в межах кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019. Після цього ОСОБА_11 переслав ці документи ОСОБА_15

10.09.2021 біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_45 », що розташовано у АДРЕСА_8 , відбулася зустріч ОСОБА_15 та ОСОБА_11 . У ході зустрічі ОСОБА_15 запитав у ОСОБА_11 з приводу того, що йому робити з документами по земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247, на що ОСОБА_11 дав вказівки зателефонувати представникам ІНФОРМАЦІЯ_11 , повідомити про наявність проблемної ситуації та дізнатися про можливість особистої зустрічі. На питання ОСОБА_15 щодо загального плану дій по вказаній земельній ділянці ОСОБА_11 повідомляє, що потрібно, щоб прокурори Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12019100100011307 від 21.11.2019, скасували арешт, накладений на зазначену земельну ділянку, та закрили це кримінальне провадження.

У ході зустрічі ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_15 , що зведе його з ОСОБА_1, щоб останній більш детально описав ОСОБА_15 всю ситуацію, оскільки повне володіння ОСОБА_15 інформацією про зазначену проблематику потрібно для її подальшого обговорення з представниками органу прокуратури. У свою чергу, ОСОБА_15 приймає всі вказівки, повідомляє, що зателефонує ОСОБА_17 , домовиться з ним про зустріч. У ході цього ОСОБА_15 висловлює сподівання на результативність такої зустрічі, маючи на увазі фіксацію факту вчинення ОСОБА_17 кримінального правопорушення, оскільки за це ОСОБА_15 має отримати винагороду («хотелось бы бабла», «хочется зарплату»).

14.09.2021 ОСОБА_15 мав телефонну розмову з ОСОБА_1, у ході якої отримав детальну інформацію щодо ситуації з повторним накладенням арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247 в межах кримінального провадження № 12019100100011307 від 21.11.2019. У цей же день ОСОБА_15 мав телефонну розмову з ОСОБА_11 , у ході якої вони домовилися, що ОСОБА_15 має зателефонувати ОСОБА_11 на наступний день (15.09.2021), а також що ОСОБА_15 має планувати на п'ятницю (17.09.2021) поїздку до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 .

15.09.2021 ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_11 , повідомив, що спілкувався з ОСОБА_17 , а також що ОСОБА_17 цікавився чи буде ОСОБА_15 у м. Львові протягом тижня. ОСОБА_15 та ОСОБА_11 домовляються, що ОСОБА_15 16.09.2021 має приїхати до ОСОБА_11 у м. Київ, де ОСОБА_11 має передати йому всі необхідні документи по ситуації з ОСОБА_1, після чого, 17.09.2021, ОСОБА_15 має поїхати до ОСОБА_17 у м. Львів, де обговорити ситуацію ОСОБА_1 та можливість її вирішення. Для поїздки у м. Львів ОСОБА_11 погоджується придбати ОСОБА_15 квитки на потяг.

16.09.2021 біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_45 », що у АДРЕСА_8 , ОСОБА_15 зустрівся з ОСОБА_11 . У ході зустрічі ОСОБА_11 провів ОСОБА_15 інструктаж з приводу поїздки до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 , зокрема, надав вказівки як спілкуватися з ОСОБА_17 , що говорити, яку інформацію отримати тощо. Загальний зміст вказівок ОСОБА_11 вказує на те, що ОСОБА_15 мав зустрітися з ОСОБА_17 , представити останньому ситуацію щодо земельної ділянки ОСОБА_1, запитати чи є в ОСОБА_17 можливість допомогти у вирішенні ситуації або можливість «вивести» на когось з Шевченківської окружної прокуратури м. Києва для позитивного вирішення цієї ситуації (скасування арешту та закриття кримінального провадження). ОСОБА_11 наголосив ОСОБА_15 , що останній з власної ініціативи не повинен називати ОСОБА_17 будь-які суми неправомірної вигоди та взагалі згадувати про останню, оскільки вирішити ситуацію мали безпосередньо прокурори Шевченківської окружної прокуратури м. Києва за сприяння ОСОБА_17 , після чого хтось з них мав би озвучити суму неправомірної вигоди за надання такої допомоги.

ОСОБА_15 при цьому бере активну участь в обговоренні плану дій та тактики спілкування з ОСОБА_17 , пропонує ОСОБА_11 альтернативні варіанти спілкування, зазначає про недоцільність певних вказівок ОСОБА_11 . Зокрема, ОСОБА_15 вказує на недоцільність казати ОСОБА_17 , що ОСОБА_15 має відношення до земельної ділянки ОСОБА_1 та має дружні стосунки з останнім, оскільки в такому випадку ОСОБА_17 може погодитися допомогти без запитування неправомірної вигоди або за «магарич», що буде нецікаво ОСОБА_11 в аспекті документування протиправної діяльності.

Наприкінці зустрічі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 також обговорюють фінансове забезпечення поїздки ОСОБА_15 , а ОСОБА_11 також дає вказівку ОСОБА_15 записати розмову з ОСОБА_17

17.09.2021 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_49 », що у АДРЕСА_9 , ОСОБА_15 двічі зустрівся з ОСОБА_17 . У ході зустрічей ОСОБА_15 на виконання вказівок ОСОБА_11 представив ОСОБА_17 ситуацію з земельною ділянкою ОСОБА_1 У свою чергу, ОСОБА_17 брав активну участь в обговоренні вказаної ситуації, цікавився її деталями, запитав з приводу кінцевого результату, якого хоче досягнути ОСОБА_1, на що ОСОБА_15 повідомив про необхідність скасування арешту та закриття кримінального провадження. При цьому ОСОБА_15 натякнув ОСОБА_17 про відкритість до обговорення тематики надання неправомірної вигоди. ОСОБА_17 попросив надіслати всі наявні документи щодо земельної ділянки та кримінального провадження, зобов'язався їх подивитися та дізнатися, що можна буде зробити, за результатами чого зателефонувати ОСОБА_15 .

На виконання вказівок ОСОБА_11 ОСОБА_15 вказані зустрічі з ОСОБА_17 записав на мобільний телефон, а самі записи переслав ОСОБА_11 . У період між зустрічами ОСОБА_15 мав телефонні розмови з ОСОБА_11 , у ході яких останній продовжував надавати вказівки щодо спілкування з ОСОБА_17 . Зокрема, ОСОБА_11 зазначав, щоб ОСОБА_15 очікував відповіді ОСОБА_17 , повторно зателефонував ОСОБА_1 та довідався більше інформації про земельну ділянку. Крім того, після другої зустрічі з ОСОБА_17 , коли останній зазначив, що подумає над тим, що можна зробити у ситуації з земельною ділянкою ОСОБА_1, ОСОБА_11 просив ОСОБА_15 ще раз зустрітися з ОСОБА_17 або зателефонувати йому, щоб дізнатися чи є все ж таки можливість вирішення вказаної ситуації.

28.09.2021 відбулася телефонна розмова за участі ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . У ході телефонної розмови ОСОБА_15 підтвердив, що після 17.09.2021 мав телефонну розмову з ОСОБА_17 , під час якої останній засвідчив можливість врегулювання ситуації з земельною ділянкою ОСОБА_1, а також запитав з приводу суми неправомірної вигоди, яку ОСОБА_1 готовий надати за скасування арешту та закриття кримінального провадження. ОСОБА_15 також підтвердив, що ця розмова з ОСОБА_17 не була записана.

Усвідомлюючи, що залишилися незафіксованими нібито протиправні дії ОСОБА_17 щодо надання згоди за умови отримання неправомірної вигоди допомогти у вирішенні ситуації ОСОБА_1, а саме забезпечити, щоб прокурорами Шевченківської окружної прокуратури м. Києва було скасовано арешт з земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247 та закрито кримінальне провадження № 12019100100011307, а також дії ОСОБА_17 щодо запитування суми неправомірної вигоди за надання такої допомоги, з метою підтвердження протиправної діяльності ОСОБА_17 у телефонній розмові ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з активної допомоги ОСОБА_15 спланували подальші дії ОСОБА_15 , які мають призвести до фіксації протиправних дій ОСОБА_17 , вивести останнього на підтвердження свого протиправного наміру, і щоб такі дії не мали ознак провокації.

Зокрема, для вказаних цілей ОСОБА_11 , ОСОБА_12 розглядали варіант, згідно з яким ОСОБА_15 мав домовитися з ОСОБА_17 про повне врегулювання ситуації ОСОБА_1 (забезпечення скасування арешту та закриття кримінального провадження) і тільки після цього передачу неправомірної вигоди, суму якої має озвучити або підтвердити ОСОБА_17 . Також ОСОБА_11 та ОСОБА_12 розглядали варіант, згідно з яким ОСОБА_15 мав домовитися з ОСОБА_17 про передачу неправомірної вигоди частинами, тобто спочатку передати першу половину, після чого ОСОБА_17 мав забезпечити вирішення ситуації ОСОБА_1, а вже після цього другу половину неправомірної вигоди.

У кінцевому підсумку під час телефонної розмови ОСОБА_11 та ОСОБА_12 дають вказівки ОСОБА_15 зателефонувати ОСОБА_1 та довідатися в останнього про суму неправомірної вигоди, яку він готовий передати ОСОБА_17 за скасування арешту з земельної ділянки та закриття кримінального провадження.

Після цього, 28.09.2021, на виконання вказівок ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_1, який висловив намір передати ОСОБА_17 5000 доларів США в якості неправомірної вигоди за вирішення ситуації. При цьому на питання ОСОБА_1 ОСОБА_15 запевнив, що така сума неправомірної вигоди має бути достатньою.

Після цього, 28.09.2021, ОСОБА_15 знову мав телефонну розмову з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у ході якої озвучив намір ОСОБА_1 передати ОСОБА_17 5000 доларів США в якості неправомірної вигоди. З огляду на це ОСОБА_11 та ОСОБА_12 дали ОСОБА_15 вказівки зателефонувати ОСОБА_17 та дізнатися чи буде останній у м. Києві, а також обережно, без провокації, озвучити намір ОСОБА_1 щодо попереднього розміру неправомірної вигоди. При цьому вказівка на те, що цей розмір є попереднім, передбачала можливість виникнення та фіксації ситуації, за якої ОСОБА_17 міг запросити більший розмір. Крім того, ОСОБА_11 нагадує ОСОБА_15 про необхідність запису розмови з ОСОБА_17 .

28.09.2021 ОСОБА_15 на виконання вказівок ОСОБА_11 , ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_17 . Під час телефонної розмови ОСОБА_15 нагадав про ситуацію щодо земельної ділянки ОСОБА_1, після чого одразу озвучив готовність ОСОБА_1 передати 5000 доларів США за вирішення цієї ситуації. ОСОБА_17 конкретної відповіді на озвучену пропозицію не надав, зазначивши, що такі питання слід обговорити під час особистої зустрічі у м. Львові.

28.09.2021 ОСОБА_17 доповів керівнику ІНФОРМАЦІЯ_11 про телефонну розмову з ОСОБА_15 , у ході якої останній висловив пропозицію надати ОСОБА_17 неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням службового становища. Керівник ІНФОРМАЦІЯ_11 про це Генеральному прокурору, що стало підставою для реєстрації кримінального провадження № 42021000000002006, а також залучення ОСОБА_17 до співробітництва в межах кримінального провадження № 42021000000001761.

28.09.2021 ОСОБА_12 доповів про телефонну розмову ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , що мала місце 28.09.2021, та обставини їхнього спілкування керівнику Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_26 . 08.10.2021 ОСОБА_26 та ОСОБА_12 доповіли зазначену інформацію заступнику керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_25 , а той, у свою чергу, доповів про це керівнику ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_24 .

З метою додаткового аналізу інформації та її оцінки було проведено спільну нараду за участі ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_12 . Під час спільної наради було прийнято рішення, що інформація про можливу протиправну діяльність ОСОБА_17 , яка надходить від ОСОБА_15 , має сумнівний та явно провокативний характер, у зв'язку з чим надано вказівки оперативним співробітникам більше не займатися цією інформацією. При цьому ОСОБА_26 не надав ОСОБА_11 , ОСОБА_12 будь-яких вказівок щодо припинення проведення оперативних заходів із перевірки інформації ОСОБА_15 , чим вчинив дисциплінарне правопорушення.

Всупереч вищевикладеному, оскільки обставини того, що ОСОБА_17 за умови передачі йому неправомірної вигоди погодився допомогти у вирішенні проблеми ОСОБА_1, залишилися не зафіксованими, а в телефонній розмові від 28.09.2021 попри вжиті заходи протиправні наміри ОСОБА_17 підтвердити та зафіксувати також не вдалося, однак ОСОБА_17 було зазначено про можливість обговорення цих питань під час особистої зустрічі, то ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 почали готувати ОСОБА_15 до чергової поїздки до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 .

З цією метою 19.10.2021 біля будівлі ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка розташована у АДРЕСА_6 , відбулася спільна зустріч ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та ОСОБА_15 .

Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомили, що за фактами зустрічей та телефонних розмов ОСОБА_15 з ОСОБА_17 , що мали місце 17.09.2021 та 28.09.2021, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зверталися до уповноважених посадових осіб («прокурорских») для реєстрації кримінального провадження. Однак кримінальне провадження не було зареєстровано, оскільки не було зафіксовано жодних протиправних дій ОСОБА_17 , а дії самого ОСОБА_15 мали явно провокативний характер.

Усвідомлюючи, що дії ОСОБА_15 по відношенню до ОСОБА_17 з приводу вирішення ситуації ОСОБА_1 мають явно провокативний характер, що є перешкодою в реєстрації кримінального провадження відносно ОСОБА_17 , але при цьому розуміючи, що хоча ОСОБА_15 не зафіксував, але підтвердив інформацію про готовність ОСОБА_17 за неправомірну вигоду вирішити ситуацію ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 при підготовці ОСОБА_15 до чергової зустрічі з ОСОБА_17 вигадали новий план дій та тактику спілкування ОСОБА_15 з ОСОБА_17 , що мали усунути провокативність ситуації та дати підстави для документування протиправної діяльності ОСОБА_17 з наступною реєстрацією кримінального провадження.

Згідно з новим планом дій ОСОБА_15 мав передати ОСОБА_17 за вирішення ситуації ОСОБА_1 не більше половини раніше повідомленої суми неправомірної вигоди, тобто не більше 2500 доларів США. Для цього ОСОБА_1 мав передати ОСОБА_15 зазначену суму грошових коштів, що ОСОБА_11 мав процесуально оформити як «втрата коштів». Після цього ОСОБА_15 20.10.2021 мав зустрітися з ОСОБА_17 у місті Львові, де передати першу половину суми неправомірної вигоди, а також у розмові вивести ОСОБА_17 на те, щоб останній підтвердив, що раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в 5000 доларів США достатньо для вирішення ситуації ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_15 мав повідомити ОСОБА_17 , що друга половина суми неправомірної вигоди буде передана після забезпечення ОСОБА_17 скасування арешту із земельної ділянки ОСОБА_1 та закриття відповідного кримінального провадження у найкоротші строки. Вказану зустріч ОСОБА_15 мав записати на спеціальний технічний пристрій, що був переданий ОСОБА_11 .

Після передачі першої частини неправомірної вигоди ОСОБА_15 повинен був повернутися до м. Києва, де написати заяву про вчинення ОСОБА_17 злочину, яку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 використали б для початку кримінального провадження відносно ОСОБА_17 . Після початку вказаного кримінального провадження, приблизно через декілька тижнів, ОСОБА_15 у процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій (як зазначав ОСОБА_11 - «тебя обвешать», маючи на увазі спеціальні технічні засоби аудіо-, відеофіксації) мав повторно звернутися до ОСОБА_17 з подібною проблематикою щодо скасування арешту із земельної ділянки, однак вже належної іншій особі та розташованої в Львівській області, щоб це входило до сфери повноважень ОСОБА_17 . Вже після звернення з іншою проблематикою передбачалася повноцінна фіксація протиправної діяльності ОСОБА_17

ОСОБА_15 в цілому погоджується з вказаним планом, однак висловлює свої зауваження та занепокоєння з приводу того, що розділяти неправомірну вигоду на частини недоцільно, оскільки за таких умов ОСОБА_17 не погодиться допомогти ОСОБА_1

У ході вказаної зустрічі ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_15 також про можливість домовитися з ОСОБА_1 про винагороду, тобто за оплату своїх посередницьких «послуг», а також про покриття витрат на поїздку до м. Львова. Крім того, ОСОБА_11 підтверджує, що після реєстрації кримінального провадження з ОСОБА_15 буде досягнута ще одна домовленість про винагороду за його послуги.

Наприкінці зустрічі ОСОБА_15 отримує від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2200 євро, що еквівалентно першій половині суми неправомірної вигоди (2500 доларів США), а також грошові кошти на покриття поточних витрат під час поїздки до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 . На додаток до цього, ОСОБА_11 передає ОСОБА_15 спеціальний технічний пристрій для запису розмови з ОСОБА_17

21.10.2021 біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_14 », що розташовано у АДРЕСА_5 , відбулася зустріч ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 Вказана зустріч є результатом повідомлення ОСОБА_15 про те, що 20.10.2021 він начебто зустрічався з ОСОБА_17 , однак останній повідомив, що допоможе у вирішенні ситуації ОСОБА_1 лише за умови передачі повної суми неправомірної вигоди (5000 доларів США), внаслідок чого реалізувати раніше придуманий ОСОБА_11 та ОСОБА_12 план не вдалося. При цьому ОСОБА_15 підтверджує готовність ОСОБА_17 допомогти із скасуванням арешту земельної ділянки та закриттям кримінального провадження, підтверджує раніше досягнуті з ним домовленості, однак наголошує на тому, що потрібно передати всю суму неправомірної вигоди.

Враховуючи повідомлені ОСОБА_15 обставини, ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_11 передає ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 2100 євро в якості другої половини неправомірної вигоди для ОСОБА_17 , що у сукупності з грошима, які ОСОБА_1 передав 19.10.2021, в еквіваленті становить 5000 доларів США. У свою чергу, ОСОБА_11 просить ОСОБА_15 повернути спеціальний технічний пристрій, який він дав йому 19.10.2021 для запису розмови з ОСОБА_17 , та зазначає про необхідність запису зустрічі з ОСОБА_17 на телефон для запобігання викриття ОСОБА_15 . Наприкінці зазначеної зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_1 були затримані працівниками правоохоронного органу.

5.10. Фактичні обставини, які не встановлено та не підтверджено судом за результатами дослідження доказів

З урахуванням висновків, викладених у п. 5.9 вироку, суд також констатує, що за результатами судового розгляду та дослідження наданих стороною обвинувачення доказів не підтверджено наступні фактичні обставини, що викладені в обвинувальному акті:

1) «З метою спонукання ОСОБА_15 до позитивного рішення щодо приїзду до м. Київ та обговорення умов запропонованої роботи, ОСОБА_11 надіслав ОСОБА_15 грошовий переказ на картку ІНФОРМАЦІЯ_10 за номером НОМЕР_2 , яка належала знайомому товариша ОСОБА_15 » - з досліджених доказів, у тому числі показань свідків, не встановлено, щоб ОСОБА_11 спонукав ОСОБА_15 приїхати до м. Києва, як і не встановлено, щоб ОСОБА_11 надсилав будь-які грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 . Крім того, не встановлено жодного зв'язку ОСОБА_15 з вказаною банківською карткою, а також особою, на ім'я якої відкрито відповідний банківський рахунок;

2) «19.08.2021 прибувши до м. Київ, ОСОБА_125 зустрівся з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у закладі громадського харчування за адресою: АДРЕСА_5 . Під час спільної зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 довідалися від ОСОБА_15 про наявність в останнього доброго знайомого - заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 » - з досліджених доказів встановлено, що причиною звернення ОСОБА_15 до працівників Державного бюро розслідування була інформація щодо систематичної корупційної діяльності прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , зокрема, самого ОСОБА_17 , у тому числі отримання неправомірної вигоди від самого ОСОБА_15 , про що останній хотів доповісти правоохоронним органам. У зв'язку з цим у вказаний період часу ОСОБА_15 характеризував ОСОБА_17 не як доброго знайомого, а як корупціонера, якого необхідно притягнути до відповідальності. Крім того, встановлено, що саме ОСОБА_15 цілеспрямовано розповідав ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про протиправну діяльність ОСОБА_17 , а не ОСОБА_11 та ОСОБА_12 довідалися від ОСОБА_15 про сам факт існування ОСОБА_17 ;

3) «У цей час в ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виник злочинний умисел, спрямований на здійснення провокації підкупу заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 , шляхом прийняття останнім пропозиції та одержання неправомірної вигоди за сприяння у вирішенні питання щодо скасування арешту з земельної ділянки, розташованої в Турківському районі Львівської області, накладеного в рамках кримінального провадження, з метою його подальшого незаконного викриття. Так, 19.08.2021 за вищевказаних обставин, перебуваючи у закладі громадського харчування АДРЕСА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 переслідуючи злочинний намір, надали ОСОБА_15 вказівку ініціативно та самостійно звернутися до ОСОБА_17 з метою придбання земельної ділянки у Турківському районі Львівської області, на яку накладено арешт, за грошову винагороду.

Виконуючи зазначену вказівку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , 20.08.2021 ОСОБА_15 , не будучи обізнаним про злочинні наміри останніх, прибув до м. Львів, де зустрівся із ОСОБА_17 та висунув останньому пропозицію, раніше озвучену вказаними працівниками Державного бюро розслідувань. У відповідь на вказану пропозицію ОСОБА_17 повідомив, що придбання земельної ділянки має відбутися відповідно до вимог чинного законодавства. Під час даної розмови, виконуючи вказівки працівників Державного бюро розслідувань - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_15 здійснив аудіозапис вказаної розмови із ОСОБА_17 та направив аудіо-файл розмови ОСОБА_11 .

Таким чином, ОСОБА_15 упевнився у відсутності в діях ОСОБА_17 ознак кримінального правопорушення, та, відповідно, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину ОСОБА_11 та ОСОБА_12 » - з досліджених доказів, у тому числі показань ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , взагалі не підтверджено існування земельної ділянки в Турківському районі Львівської області та кримінального провадження, в межах якого на неї був би накладений арешт. Відповідно не підтверджено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 давали ОСОБА_15 якісь вказівки щодо такої земельної ділянки. Натомість ОСОБА_15 та ОСОБА_17 у своїх показаннях зазначили, що предметом їх спілкування була земельна ділянка ОСОБА_1 Хоча при цьому з матеріалів НСРД вбачається, що у розмові від 08.09.2021 ОСОБА_15 згадував про якусь розмову з ОСОБА_17 щодо іншої земельної ділянки.

Під час судового розгляду поза розумним сумнівом не підтверджено, що 20.08.2021 ОСОБА_15 зустрічався з ОСОБА_17 у м. Львові, обговорював з останнім земельну ділянку у Турківському районі Львівської області та отримав запевнення від ОСОБА_17 щодо необхідності набуття земельної ділянки лише у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, під час судового розгляду не було надано аудіо-файлу розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , що мала місце 20.08.2021, про який зазначається в обвинувальному акті.

В обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_15 переконався у протиправності дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 лише 20.08.2021 після зустрічі з ОСОБА_17 . Однак з матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_15 про вчинення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 злочину відносно ОСОБА_17 була написана 19.08.2021, а прийнята та зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_15 вранці 20.08.2021. При цьому встановлено, що майже з самого ранку 20.08.2021 ОСОБА_15 вже перебував у м. Львові, що виключає можливість подання ним заяви вранці 20.08.2021. Тобто, фактично ОСОБА_15 довідався про начебто протиправну діяльність ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ще до зустрічі 20.08.2021 з ОСОБА_17

4) «В подальшому 28.09.2021 ОСОБА_15 , виконуючи доручення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зателефонував та завуальовано запропонував ОСОБА_17 5000 доларів США за допомогу у вирішенні питання щодо скасування арешту з земельної ділянки з кадастровим номером № 3222457400:04:003:0247. З огляду на викладене ОСОБА_17 відмовився від пропозиції та невідкладно повідомив керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 про вказані обставини» - насправді ОСОБА_17 у телефонній розмові з ОСОБА_15 не відмовлявся від озвученої пропозиції неправомірної вигоди, а лише повідомив про необхідність обговорення такого питання під час особистої зустрічі і з цією метою запропонував ОСОБА_15 зустрітися у м. Львові. При цьому у той же день ОСОБА_17 дійсно повідомив керівника органу прокуратури про надходження пропозиції неправомірної вигоди, про що, однак, ані ОСОБА_11 , ані ОСОБА_12 не були і не могли бути обізнані.

5) «18.10.2021 ОСОБА_11 із використанням можливостей месенджеру «WhatsApp» звернувся до ОСОБА_15 та в черговий раз запропонував прибути до м. Києва з метою обговорення певних робочих питань. Після прибуття до м. Києва, ОСОБА_15 зустрівся із ОСОБА_11 на перехресті вулиць С. Петлюри та Жилянської. Під час означеної зустрічі ОСОБА_11 зазначив, що громадянину ОСОБА_1 необхідна допомога у вирішенні питання стосовно зняття арешту з належної йому земельної ділянки у Київській області. При цьому, він зауважив, що питанням організації зняття арешту із вказаного об'єкта нерухомості має зайнятися саме знайомий ОСОБА_15 - ОСОБА_17 . Для обговорення своїх злочинних намірів, спрямованих на провокацію підкупу зазначеного працівника прокуратури, ОСОБА_11 завів та супроводив ОСОБА_15 до службового кабінету ІНФОРМАЦІЯ_13 , за адресою: АДРЕСА_6 . Під час бесіди з ОСОБА_15 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазначили, що начебто прокурора, який здійснює нагляд за їх роботою, не влаштувала позиція ОСОБА_17 , яка стосувалася відмови від зняття арешту з земельної ділянки у незаконний спосіб» - в обвинувальному акті ця зустріч позначається як така, під час якої ОСОБА_11 вперше представив ОСОБА_15 ситуацію з земельною ділянкою ОСОБА_1 та підняв питання звернення до ОСОБА_17 для отримання допомоги у вирішенні цієї ситуації.

Насправді ця зустріч ОСОБА_15 та ОСОБА_11 відбулася 19.10.2021, а не 18.10.2021, і до цієї зустрічі ОСОБА_15 не тільки був обізнаний з ситуацією ОСОБА_1, знайомий з останнім, але і представляв цю ситуацію ОСОБА_17 , і саме за вирішення цієї ситуації у телефонній розмові від 28.09.2021 озвучив ОСОБА_17 намір передати неправомірну вигоду. Тобто, зустріч від 19.10.2021 є логічним продовженням розвитку подій, а не їх початком.

Крім того, за результатами дослідження доказів не встановлено, щоб прокурора, який здійснює нагляд за роботою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не влаштовувала позиція ОСОБА_17 , яка стосувалася відмови від зняття арешту з земельної ділянки у незаконний спосіб. Взагалі не встановлено наявність будь-якого прокурора, який хоча б був обізнаний про обставини спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_15 з приводу ситуації ОСОБА_1. Встановлено лише, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримати відмову в реєстрації кримінального провадження відносно ОСОБА_17 з огляду на відсутність ознак правопорушення у діях останнього та наявність ознак провокації з боку ОСОБА_15 .

Більше того, ані вказаний прокурор, ані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на той момент не могли знати про відмову ОСОБА_17 від пропозиції ОСОБА_15 , оскільки ОСОБА_17 у телефонній розмові такої відмови не озвучив, а лише запропонував ОСОБА_15 зустрітися особисто. У свою чергу, обставини повідомлення ОСОБА_17 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення (отримання від ОСОБА_15 пропозиції неправомірної вигоди) так само не могли бути відомі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

6) «Також, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , розуміючи незаконність своїх дій та законну правову позицію ОСОБА_17 , вчинили за пособництва ОСОБА_1 умисні дії, спрямовані на зловживання впливом з метою подальшої провокації підкупу ОСОБА_17 та його незаконного викриття і організували передачу ОСОБА_1 грошових коштів, в сумі 2150 євро, 300 доларів США та 2000 грн, ОСОБА_15 для подальшої їх передачі ОСОБА_17 , як неправомірної вигоди за вчинення останнім дій щодо зняття арешту з земельної ділянки, належної ОСОБА_1» - відповідно з урахуванням вищевикладеного на той момент ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не могли розуміти законну правову позицію ОСОБА_17 , так як останній про неї безпосередньо або через ОСОБА_15 не заявляв, а обставини подання ним рапорту про вчинення правопорушення обвинуваченим не були і не могли бути відомі;

7) «При цьому, ОСОБА_11 , розуміючи незаконність своїх дій та законну правову позицію ОСОБА_17 , повторно вчинив за пособництва ОСОБА_1 умисні дії, спрямовані на зловживання впливом з метою подальшої провокації підкупу ОСОБА_17 та його незаконного викриття і організував передачу ОСОБА_1 грошових коштів, в сумі 2200 євро для подальшої передачі ОСОБА_17 , як неправомірної вигоди, в загальній сумі 5000 доларів США, за вчинення останнім дій щодо зняття арешту з земельної ділянки, належної ОСОБА_1. При цьому, з метою отримання від ОСОБА_17 згоди на отримання неправомірної вигоди та зловживання впливом за зняття арешту, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надавали ОСОБА_15 вказівки передати грошові кошти ОСОБА_17 » - відповідно так само ОСОБА_11 не міг бути обізнаним про законну правову позицію ОСОБА_17 . При цьому ОСОБА_12 на зустрічі від 21.10.2021 не було, що, однак, не виключає його обізнаності про ці обставини та загальне погодження дій ОСОБА_11 .

Окремо суд звертає увагу на недоведеність обставин виконання ОСОБА_12 влітку 2021 року обов'язків керівника третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_22 . На ці обставини у своїх показаннях посилалися як обвинувачений ОСОБА_11 , так і обвинувачений ОСОБА_12 .

Проте з матеріалів особової справи ОСОБА_12 (Т. 7, а.с. 62-82), наказу ДБР № 487-ос/дск від 04.10.2021 (Т. 7, а.с. 84-85), висновку службового розслідування (Т. 7, а.с. 113-127) документально підтверджується лише факт виконання ОСОБА_12 обов'язків керівника відділу лише в період з 04.10.2021 по 21.10.2021. Будь-яких документів, з яких би вбачалося виконання ОСОБА_12 обов'язків керівника зазначеного відділу влітку 2021 року, матеріали справи не містять, а стороною захисту не надано.

Таким чином, більшість фактичних обставин, які викладені в обвинувальному акті та які сторона обвинувачення вважала встановленими, за результатами судового розгляду або не були підтверджені взагалі, або були підтверджені з певними суттєвими відмінностями.

6. Щодо версії сторони захисту про провокацію злочинів

Однією з основних версій, з якою сторона захисту пов'язує недопустимість всіх доказів та невинуватість обвинувачених у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, є версія їх провокації на вчинення цих злочинів.

У своїх запереченнях сторона захисту вказувала на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 стало результатом конфлікту між ІНФОРМАЦІЯ_85 , який реалізувався в межах «провокації провокації підкупу» співробітників ІНФОРМАЦІЯ_21 з метою фабрикування щодо них кримінального провадження. Так, будучи обізнаними зі специфікою оперативної роботи щодо виявлення злочинів у сфері корупції, маючи розгалужену агентурну мережу, співробітники ІНФОРМАЦІЯ_19 сконтактували ОСОБА_15 , як особу, яка має інформацію про вчинювані злочини, та ОСОБА_11 .

Діючи згідно замовлення ІНФОРМАЦІЯ_15 та інструкцій ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_15 ініціативно повідомив співробітників ДБР про вчинення заступником керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 корупційних злочинів та запропонував надати підтвердження відповідної інформації. З метою створення у працівників правоохоронного органу переконання у достовірності його інформації ОСОБА_15 20.08.2021 провів зустріч з ОСОБА_17 начебто щодо скасування арешту з земельної ділянки, розташованої в Турківському районі Львівської області, що не вдалося підтвердити у ході судового розгляду. На переконання захисту, зазначена зустріч ОСОБА_15 та ОСОБА_17 була постановочною та використана виключно як штучний привід для внесення відомостей до ЄРДР з метою отримання незаконних дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Описані обставини обумовили виникнення логічних суперечностей та доказів фальшування матеріалів кримінального провадження під час внесення відомостей до ЄРДР, перелік яких сторона захисту зазначає у відповідних запереченнях (Т. 2, а.с. 200). При цьому реєстрація заяви ОСОБА_15 про вчинення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 злочину за встановлених обставин можлива лише за умови координації дій всіх задіяних осіб згідно єдиного узгодженого злочинного плану, спрямованого на вчинення провокації підкупу співробітників ДБР. Зазначені обставини також призвели до навмисного приховування матеріалів кримінального провадження від ДБР, яке згідно з правилами підслідності ст. 216 КПК України повинно було проводити досудове розслідування, проведення досудового розслідування прокурором та протиправної передачі матеріалів провадження до ІНФОРМАЦІЯ_66 .

Під час дослідження доказів сторони обвинувачення, зокрема, матеріалів НСРД, сторона захисту неодноразово вказувала на ініціативний, самостійний та активний характер поведінки ОСОБА_15 , який усвідомлюючи фіксацію його дій оперативними співробітниками, намагався спровокувати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до вчинення протиправних дій. Крім того, сторона захисту акцентувала увагу на тому, що судово-лінгвістична експертиза, яка проводилася стороною обвинувачення, підтвердила наявність у висловлюваннях ОСОБА_15 ознак підбурювання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до вчинення протиправних дій.

З урахуванням викладеного, сторона захисту вважала, що матеріали кримінального провадження, включно з усіма доказами сторони обвинувачення, є сфабрикованими, результатом провокації та вказують на невинуватість ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Сторона обвинувачення надала загальне заперечення всім вищевикладеним обставинам, наголосивши на допустимості всіх доказів та відсутності у діях ОСОБА_15 ознак провокації.

Суд звертає увагу, що практикою ЄСПЛ вироблено підхід до розгляду заяв про провокацію злочину, згідно якого ЄСПЛ вважає непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції (п. 45 рішення ЄСПЛ від 08.07.2021 року у справі «Берлізев проти України», заява № 43571/12; ухвала щодо прийнятності у справі «Любченко проти України» (Lyubchenko v. Ukraine), заява № 34640/05, пункт 33, від 31.05.2016 року).

Аналогічні висновки щодо обсягу визнання обвинуваченим інкримінованих йому дій як умови розгляду заяви про провокацію зроблено також у постановах ККС ВС від 07.12.2022 року (справа № 385/619/16, провадження № 51-2496км21), від 08.12.2022 року (справа № 466/9812/16-к, провадження № 51-3021км22), від 14.12.2022 року у справі № 754/10882/17 (провадження № 51-1223 км 22), від 02.11.2023 року у справі № 333/1640/18 (провадження № 51-38 км 23), від 17.01.2024 року у справі № 728/697/20 (провадження № 51-2715км22), від 29.02.2024 року у справі № 219/15096/18 (провадження № 51-4686км23), від 21.03.2024 року у справі № 517/638/17 (провадження № 51-4576км23), від 20.06.2024 року у справі № 234/9080/15-к (провадження № 51-1268км22), від 17.10.2024 року у справі № 759/2271/18 (провадження № 51-708км24).

У той же час, у рішенні від 16.12.2021 у справі «Яхимович проти України» (заява № 23476/15) Європейський суд з прав людини зробив висновок, що «упродовж провадження заявник послідовно, прямо чи опосередковано, висував скаргу на провокацію. Хоча заявник не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, характер захисту, який він використав, не виключав справу заявника з категорії «справ про провокацію злочину». З огляду на зміст розмов заявника з ОСОБА_126 03 квітня 2012 року, його скарга є небезпідставною і підлягає розгляду в межах категорії «справ про провокацію злочину».

Аналіз судом відмінностей між справами «Берлізев проти України» та «Яхимович проти України», не заперечуючи методологію та підходи ЄСПЛ щодо розгляду заяви про провокацію злочину, дає можливість дійти висновку, що розгляд заяви про провокацію злочину не виключається, якщо таку заяву висунуто обвинуваченим, який заперечує сам злочин, але є інші prima facie докази на користь провокації.

Враховуючи обставини даного кримінального провадження, особу та поведінку ОСОБА_15 , за заявою якого почалося кримінально-правове переслідування ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , суд, попри заперечення обвинуваченими факту вчинення інкримінованих злочинів та попри непідтвердження пред'явленого обвинувачення за результатами судового розгляду, вважає за необхідне звернути увагу на суттєві обставини, які підлягають встановленню відповідно до матеріального та процесуального критеріїв перевірки заяви про провокацію злочину.

Оскільки положеннями КПК не передбачена процедура перевірки заяв щодо провокації злочину, суд за положеннями ч. 5 ст. 9 КПК враховує практику ЄСПЛ, якою вироблено критерії перевірки обґрунтованих тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів на відмінність провокації до вчинення злочину, що суперечить статті 6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях: матеріально-правового тесту (у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину) та процесуального тесту (в межах якого суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірки заяви про провокацію).

У межах матеріально-правового тесту суд має з'ясовувати, чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, чи така приватна особа могла мати будь-які приховані мотиви (Tchokhonelidze v. Georgia, заява №31536/07, §45, 28 червня 2018 року). Коли участь поліції обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної діяльності іншої приватної сторони, визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб (Ramanauskas v. Lithuania (№2), заява №55146/14, §56, 20 лютого 2018 року).

Також ЄСПЛ наголошує на необхідності чіткої та передбачуваної процедури санкціонування слідчих заходів, а також для їх належного контролю, документування дій учасників таким чином, щоб в подальшому можливо було проводити їх незалежну перевірку (Matanoviс v. Croatia, заява №2742/12, §124, 04 квітня 2017 року). Якщо згідно з цим критерієм на підставі наявної інформації суд міг би з достатньою мірою впевненості визначити, що внутрішні органи розслідували діяльність заявника в основному пасивним способом і не підбурювали його до вчинення злочину, як правило, цього буде достатньо для того, щоб суд дійшов висновку що подальше використання в кримінальному провадженні проти заявника доказів, отриманих за допомогою таємних заходів, не викликало спірних питань відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (Matanoviс v. Croatia, §133).

Однак, якщо суд в результаті матеріального тесту підбурювання дійде висновку про нез'ясованість певних обставин через відсутність інформації у справі, відсутність розкриття інформації або протиріч у тлумаченні подій, що висуваються сторонами, або якщо суд на підставі матеріального тесту визнає, що заявника було піддано підбурюванню до вчинення злочину всупереч п.1 ст.6 Конвенції, повинен бути здійснений другий крок - проведення процесуального тесту підбурювання (Matanovic v. Croatia, §134).

ЄСПЛ застосовує ці тести для того, щоб з'ясувати, чи були вжиті необхідні заходи для виявлення обставин спірного мотиву підбурювання національними судами, які зобов'язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів для встановлення істини, а також з'ясувати чи мало місце підбурювання. Обсяг національного судового перегляду повинен містити причини, чому була розпочата таємна операція, рівень участі правоохоронних органів у вчиненні злочину і характер будь-якої провокації вчинення злочину або тиску, якого зазнав заявник. Обов'язок національних судів забезпечувати загальну справедливість судового розгляду вимагає, зокрема, щоб таємні агенти і інші свідки, які могли давати свідчення з питання підбурювання повинні бути заслухані в суді і повинен бути проведений перехресний допит стороною захисту, або, принаймні, повинні бути надані докладні підстави для його невиконання (Tchokhonelidze v. Georgia, §46).

За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Наведені критерії використовує ІНФОРМАЦІЯ_86 при перевірці заяв щодо провокації злочину (постанови ККС ВС від 02 квітня 2019 року у справі №734/2421/17, від 07 жовтня 2020 року у справі №725/1199/19).

Виходячи з наведеного, при перевірці доводів сторони захисту щодо провокації злочину суд має з'ясувати: чи були підстави для початку кримінального провадження (чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції); чи обґрунтовано та під належним контролем стосовно обвинувачених застосовано НСРД; яка була поведінка ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 під час їх зустрічей; який рівень участі правоохоронних органів (активність/пасивність).

а) чи були підстави для початку кримінального провадження (початку таємної операції)

Кримінальне провадження № 42021000000001761 за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, розпочалося 20.08.2021 на підставі заяви ОСОБА_15 , поданої до ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Згідно з відомостей обвинувального акта після знайомства з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ОСОБА_15 , будучи залученим до надання допомоги в оперативно-розшуковій діяльності, отримав від них вказівки ініціативно та самостійно звернутися до ОСОБА_17 з метою придбання земельної ділянки у Турківському районі Львівської області, на яку накладено арешт, за грошову винагороду. Виконуючи зазначені вказівки та не усвідомлюючи протиправних намірів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 20.08.2021 зустрівся з ОСОБА_17 та висунув останньому відповідну пропозицію щодо зазначеної земельної ділянки. У відповідь на пропозицію ОСОБА_17 повідомив, що придбання земельної ділянки має відбутися відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, ОСОБА_15 упевнився у відсутності в діях ОСОБА_17 ознак кримінального правопорушення та, відповідно, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_15 з заявою про вчинення злочину, в якій зазначив, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , будучи працівниками Державного бюро розслідувань, пропонують йому за грошові кошти вчинити провокацію підкупу прокурора та заступника прокурора Львівської області.

За результатами судового розгляду підтверджено, що приблизно на початку серпня 2021 відбулося знайомство ОСОБА_15 з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після чого ОСОБА_15 дійсно був залучений до надання їм допомоги у проведенні оперативно-розшукової діяльності. Надання такої допомоги фактично передбачало участь ОСОБА_15 в оперативно-розшукових діях щодо перевірки інформації про протиправну діяльність певних осіб та, у випадку її підтвердження, здійснення документування такої інформації. З урахуванням цього очевидним є висновок про те, що співробітництво ОСОБА_15 з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 передбачало різні варіанти розвитку подій під час перевірки інформації про протиправну діяльність певних осіб, оскільки у ході такої перевірки інформація може бути як підтверджена, так і спростована.

З урахуванням цього незрозуміло, з яких фактичних підстав ОСОБА_15 , будучи залученим до надання допомоги в оперативно-розшуковій діяльності, усвідомлюючи, що така допомога направлена на перевірку достовірності (підтвердження або спростування) інформації про протиправну діяльність певних осіб, а отже, направлена на перевірку їх дійсних намірів, після зустрічі з ОСОБА_17 20.08.2021, що відбулася за вказівками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не будучи при цьому обізнаним про протиправні намірі останніх (як на цьому наполягає обвинувачення), зрозумів, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з його допомоги намагаються вчинити провокацію підкупу ОСОБА_17 , що і виклав у своїй заяві про вчинення злочину.

Тобто, якщо ОСОБА_15 не усвідомлював начебто протиправні наміри ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , то чому повідомлення ОСОБА_17 на зустрічі від 20.08.2021 про те, що земельна ділянка має бути придбана у відповідності до вимог чинного законодавства, утворювало, на переконання ОСОБА_15 , в діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, а не було звичайним спростуванням інформації про можливу протиправну діяльність самого ОСОБА_17 .

У цьому аспекті суд враховує ті обставини, що під час судового розгляду у своїх показаннях ОСОБА_15 , підтвердивши факт написання заяви про вчинення злочину, фактично також підтвердив, що не обізнаний зі змістом поняття провокації підкупу (хоча після цього і намагався безуспішно переконати у зворотному), та не зміг пояснити, в яких саме діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вбачалися ознаки провокації.

Крім того, написання та подання ОСОБА_15 заяви про вчинення злочину є результатом його зустрічі з ОСОБА_17 , яка начебто мала місце 20.08.2021 та у ході якої ОСОБА_15 за вказівками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запитував ОСОБА_17 з приводу можливості придбання земельної ділянки у Турківському районі Львівської області, на яку накладено арешт, за грошову винагороду.

Під час судового розгляду було підтверджено, що 20.08.2021 ОСОБА_15 перебував у м. Львові. При цьому зазначені обставини були підтверджені лише за рахунок документів, які вказували на з'єднання мобільного телефону ОСОБА_15 з відповідними станціями мобільного зв'язку, які розташовані у м. Львові. Ані з показань ОСОБА_15 , ані з показань ОСОБА_17 поза розумним сумнівом не встановлено, що 20.08.2021 ОСОБА_15 дійсно зустрічався з ОСОБА_17 .

Більше того, під час судового розгляду не підтверджено і розмову ОСОБА_15 з ОСОБА_17 щодо земельної ділянки у Турківському районі Львівської області, на яку накладено арешт, оскільки як ОСОБА_17 , так і ОСОБА_15 не змогли пригадати чи взагалі колись в їх розмовах фігурувала земельна ділянка у Львівській області. До того ж сама по собі земельна ділянка у Турківському районі Львівської області виявилася певним фантомом та знайшла своє підтвердження лише у тексті обвинувального акта.

За таких обставин незрозуміло, які саме фактичні обставини (якщо вони існували) у свідомості ОСОБА_15 вказували на вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 провокації підкупу та стали підставою для написання відповідної заяви про вчинення злочину з наступною реєстрацією кримінального провадження.

Суд враховує, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування (ч.1 ст.214 КПК України). Системний аналіз положень ст.214 КПК України дозволяє дійти до висновку, що однією з обов'язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є виявлення діяння, яке містить склад злочину, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування (постанова ККС ВС від 23 червня 2021 року у справі № 497/1260/18 (провадження №51-244км21).

При цьому вирішальним в цьому питанні є саме наявність оформлених належним чином (заява/повідомлення про злочин) об'єктивних даних щодо протиправних дій обвинуваченого, відомості про які підлягали негайному внесенню до ЄРДР, разом з цим повнота та деталізація відображення таких відомостей безпосередньо в ЄРДР не впливає та не спростовує висновку про наявність підстав для їх внесення до ЄРДР та початку розслідування.

Таким чином, подання ОСОБА_15 належним чином оформленої заяви про вчинення злочину з вказівкою на конкретний склад кримінального правопорушення (ст. 370 КК України) в силу ст. 214 КПК України, яка забороняє при внесенні відомостей до ЄРДР оцінювати відповідну заяву на предмет підтвердження складу правопорушення, не давало уповноваженим особам (у даному випадку службовим особами ІНФОРМАЦІЯ_15 ) будь-яких інших варіантів дій, крім як зареєструвати кримінальне провадження, у ході якого і перевірити викладені відомості.

Проте за вищевикладених обставин наявність лише самої заяви про вчинення злочину вказує на наявність формальної підстави для початку кримінального провадження і жодним чином не вказує на наявність будь-яких фактичних підстав для написання такої заяви, а отже і фактичних підстав для початку кримінального провадження. Примітним, але не визначальним, в цьому плані є відсутність в заяві ОСОБА_15 повідомлення про обізнаність щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому обставини написання та подання ОСОБА_15 заяви про вчинення злочину також викликають певні сумніви щодо реальної наявності підстав для початку кримінального провадження.

Заява ОСОБА_15 про вчинення злочину написана ним особисто та датована 19.08.2021, хоча відповідно до відомостей обвинувального акта тільки в цей день ОСОБА_15 , не будучи обізнаним про начебто протиправні наміри ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , отримав від останніх вказівки щодо зустрічі з ОСОБА_17 , яка мала місце 20.08.2021 з приводу обставин, які у подальшому і стали підставою для написання заяви про вчинення злочину.

Тобто, ОСОБА_15 , не будучи обізнаним про протиправні наміри обвинувачених (як на цьому наполягала сторона обвинувачення), фактично наперед написав заяву про вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 злочину, зі змістом якого сам ОСОБА_15 не обізнаний і не може пояснити, в яких конкретних діях обвинувачених проявилися ознаки повідомленого ним кримінального правопорушення, та який стосувався фактичних обставин, що ніким і нічим не були підтверджені.

Заява ОСОБА_15 про вчинення злочину подана під час особистого прийому безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_15 , а саме начальнику Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ОСОБА_127 . Подання заяви про вчинення злочину безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_15 в цілому є нетиповою практикою, що вбачається з листа ІНФОРМАЦІЯ_15 № 27/4-29вих-21 від 10.12.2021 (Т. 10, а.с. 187-189).

Крім того, заява про вчинення злочину подана та зареєстрована 20.08.2021. При цьому вже вранці 20.08.2021 ОСОБА_15 перебував у м. Львові та протягом цього дня до м. Києва не повертався. Тобто, 20.08.2021 ОСОБА_15 не мав фізичної можливості подати заяву про вчинення злочину під час особистого прийому начальнику департаменту ІНФОРМАЦІЯ_15 , який розташований у м. Києві.

Сам ОСОБА_42 у своїх показаннях спочатку пояснив, що особисто приймав ОСОБА_15 та отримав від нього відповідну заяву, а потім пригадав, що все ж таки це робив один з його заступників. При цьому ОСОБА_42 припустив, що заява про вчинення злочину могла бути подана ОСОБА_15 ввечері 19.08.2021, коли канцелярія вже не працювала, а тому була зареєстрована під № 1 вранці наступного дня. Проте це пояснює ситуацію з датою написання та датою подання заяви про вчинення злочину, але не ситуацію про її завчасну підготовку, оскільки обставини ймовірного вчинення злочину, якого стосувалася така заява, були лише на наступний день після її написання.

Примітними в цьому плані також є ті обставини, що ОСОБА_15 не пам'ятає жодних обставин написання та подання ним же заяви про вчинення злочину, крім як тих обставин, що він зателефонував на якусь гарячу лінію, де його направили до будівлі, якою скоріш за все була будівля ІНФОРМАЦІЯ_27 , після чого йому сказали подати заяву до ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Сукупність вищевикладених обставин дає можливість суду констатувати, що кримінальне провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021, в якому в подальшому ОСОБА_11 , ОСОБА_12 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, мало формальні підстави для свого початку у виді відповідної заяви про вчинення злочину, однак сама заява, а отже і підстава для початку кримінального провадження, не мали жодного достатнього фактичного підґрунтя.

У цьому аспекті суд також враховує обставини довкола руху кримінального провадження № 42021000000002006, яке було об'єднано з кримінальним провадженням № 42021000000001761. Більш детально обставини руху кримінального провадження № 42021000000002006 викладено у п. 5.8.1 цього вироку. Разом з тим, судом було встановлено, що кримінальне провадження № 42021000000002006 було розпочато з надання кримінальному правопорушенню попередньої кваліфікації, яка явно не відповідає фактичним обставинам повідомлення про його вчинення, яка приховує це правопорушення від виключної підслідності ІНФОРМАЦІЯ_62 , а отже і приховує від прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Крім того, судом було встановлено, що подальша перекваліфікація правопорушення на корупційне кримінальне правопорушення, яке віднесено до виключної підслідності НАБУ, його об'єднання з кримінальним провадженням № 42021000000001761, яке віднесено до підслідності іншого органу досудового розслідування, здійснювалося без вирішення відповідного спору про підслідність у порядку ч. 5 ст. 218 КПК України.

Тобто, початок та рух кримінального провадження № 42021000000002006, яке було об'єднано з кримінальним провадженням № 42021000000001761, здійснювалися з порушенням кримінального процесуального законодавства та з викривленням фактичних обставин.

Щодо наявності у ОСОБА_15 будь-яких прихованих мотивів

Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, чи така приватна особа могла мати будь-які приховані мотиви (Tchokhonelidze v. Georgia, заява №31536/07, §45, 28 червня 2018 року). Коли участь поліції обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної діяльності іншої приватної сторони, визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб ( Ramanauskas v. Lithuania (№2), заява №55146/14, §56, 20 лютого 2018 року).

Тому у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання наявності підстав для початку кримінального провадження, суд аналізує наявність у ОСОБА_15 , який подав заяву про вчинення злочину та після цього діяв у співпраці з правоохоронними органами, будь-яких прихованих мотивів.

Під час судового розгляду сторона захисту звертала увагу та надала перелік відомостей про кримінальні справи, в яких ОСОБА_15 вже виступав заявником та залучався до співробітництва правоохоронними органами, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_16 , з метою викриття кримінальних правопорушень. Вказані обставини, на переконання сторони захисту, можуть свідчити про зв'язок ОСОБА_15 з правоохоронними органами, його співпрацю з останніми з метою отримання винагороди за розкриття спровокованих кримінальних правопорушень.

Сам ОСОБА_15 у своїх показаннях зазначив, що мав досвід роботи в правоохоронній системі України, а також підтвердив, що неодноразово виступав заявником у кримінальних провадженнях та надавав допомогу в розслідуванні відповідних кримінальних правопорушень. Такі правопорушення переважно мали корупційний характер, а за їх обставинами або безпосередньо у ОСОБА_15 , або через нього в інших осіб вимагали, просили неправомірну вигоду. ОСОБА_15 підтвердив, що під контролем правоохоронних органів у ході розслідування таких правопорушень забезпечував передачу неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_15 зазначив, що не пам'ятає чи отримував колись винагороду від правоохоронних органів за розкриття кримінальних правопорушень.

Допитані свідки ОСОБА_49 , ОСОБА_51 надали показання, в яких ОСОБА_15 охарактеризували як «людину-торпеду», тобто як такого, що на виконання вказівок правоохоронних органів та з метою отримання грошової винагороди під різними причинами та за різних обставин засилається до певних посадових/службових осіб з метою провокування останніх на вчинення певного кримінального правопорушення та подальшого їх викриття на цьому. При цьому ОСОБА_51 , який протягом тривалого часу особисто був знайомий з ОСОБА_15 , запевнив, що за час їх знайомства ОСОБА_15 двічі просив його звести з різними посадовими особами, що у кінцевому підсумку призводило до початку кримінального провадження відносно таких осіб.

За результатами перевірки відомостей, що були надані стороною захисту, шляхом повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, використовуючи параметри пошуку за прізвищем, ім'ям, по батькові ОСОБА_15 та дати його народження, з повною ідентифікацією особи ОСОБА_15 встановлено наступні судові справи:

1) кримінальна справа № 127/14091/20 (кримінальне провадження № 12020020000000230), яка перебувала у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_87 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_87 від 13.07.2020 особу засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме за прийняття пропозиції від громадянина ОСОБА_15 щодо одержання частини неправомірної вигоди в розмірі 20 тис. доларів США від раніше обумовленої з депутатом ІНФОРМАЦІЯ_88 суми 100 тис. доларів США за вплив на цього ж депутата ІНФОРМАЦІЯ_88 , за голосування депутатами ІНФОРМАЦІЯ_88 у тому числі цим депутатом щодо рішення про надання у оренду ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_89 », директором якої був ОСОБА_15 , земельної ділянки орієнтовною площею 10 га, розташованої на території Гніванської об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до обставин, що встановлені у вироку, у вересні 2019 року директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_89 » ОСОБА_15 познайомився з одним із депутатів ІНФОРМАЦІЯ_88 та в ході спілкування повідомив останньому про бажання здійснення господарської діяльності на території Гніванської ОТГ. В свою чергу вказаний депутат повідомив ОСОБА_15 про можливість вирішення даного питання, оскільки саме він відповідає за земельні питання в даному регіоні і у випадку непогодження з ним даного питання ОСОБА_15 не зможе отримати в оренду, з подальшою можливістю оформлення права власності, земельну ділянку приблизною площею 10 га., яка знаходиться на території вищевказаної Гніванської об'єднаної територіальної громади.

2) кримінальна справа № 127/14084/20 (кримінальне провадження № 12020020000000231), яка перебувала у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_87 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_87 від 17.07.2020 особу засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме за прийняття пропозиції від громадянина ОСОБА_15 щодо одержання частини неправомірної вигоди в розмірі 20 тис. доларів США від раніше обумовленої з депутатом ІНФОРМАЦІЯ_88 суми 100 тис. доларів США за вплив на цього ж депутата ІНФОРМАЦІЯ_88 , за голосування депутатами ІНФОРМАЦІЯ_88 у тому числі цим депутатом щодо рішення про надання у оренду земельної ділянки орієнтовною площею 10 га, розташованої на території Гніванської об'єднаної територіальної громади.

Тобто, кримінальна справа № 127/14084/20 стосується тих же самих фактичних обставин, що і кримінальна справа № 127/14091/20, однак щодо іншої особи, яка також брала участь у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

3) кримінальна справа № 127/17978/20 (кримінальне провадження № 12019020000000392), яка досі перебуває у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_87 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

За обставинами обвинувального акта обвинувачений, являючись службовою особою місцевого самоврядування, у вересні 2019 року ініціював зустріч з директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_89 » ОСОБА_15 , так як до цього був обізнаний про бажання ОСОБА_15 здійснювати господарську діяльність на території Гніванської об'єднаної територіальної громади, а саме: отримати у оренду конкретно визначену земельну ділянку в розмірі 10 га. На вказаній зустрічі ОСОБА_128 повідомив ОСОБА_15 про те, що для одержання у користування необхідної йому земельної ділянки існують правові перешкоди, усунити та обійти які ОСОБА_128 зможе лише після одержання неправомірної вигоди. Зокрема, ОСОБА_128 зазначив, що він відповідає за земельні питання в даному регіоні і у випадку непогодження з ним даного питання ОСОБА_15 не зможе отримати в оренду з подальшою можливістю оформлення права власності, земельну ділянку площею 10 га., яка знаходиться на території вищевказаної ІНФОРМАЦІЯ_90 .

Тобто, кримінальна справа № 127/17978/20 стосується тих же самих фактичних обставин, що і кримінальні справи № 127/14084/20, № 127/14091/20, однак щодо іншої особи. Судовий розгляд зазначеного кримінального провадження досі триває та затягується у зв'язку з неявкою ОСОБА_15 до суду для проведення допиту.

4) кримінальна справа № 353/634/17 (кримінальне провадження № 42017090000000079), яка перебувала у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_91 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_91 від 06.08.2019 особу засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України, а саме за одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища.

Відповідно до обставин, що встановлені у вироку, засуджений познайомився із ОСОБА_15 . У розмові ОСОБА_15 розповів засудженому про те, що він систематично здійснює перевезення алкогольних напоїв автомобільним транспортом з м. Івано-Франківська в Тернопільську область через територію Тисменицького району Івано-Франківської області, не зареєструвавшись як суб'єкт підприємницької діяльності. При цьому, ОСОБА_15 зауважив, що під час транспортування горілки у нього можуть бути проблеми у разі виявлення даного факту працівниками правоохоронних органів. У цей час у засудженого виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_15 за здійснення супроводу автомобіля, завантаженого горілкою, через територію Івано-Франківської області. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, засуджений запропонував ОСОБА_15 здійснювати супровід його автомобіля з горілкою з Тисменицького району Івано-Франківської області до території Тернопільської області. Оскільки ОСОБА_15 був особисто зацікавлений у безперешкодному транспортуванні горілки через територію Івано-Франківської області, він погодився на пропозицію працівника правоохоронного органу (засудженого).

5) кримінальна справа № 727/10833/17 (кримінальне провадження № 42017260000000200), яка перебувала у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_92 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_92 від 23.11.2017 особу засуджено за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме за зловживання впливом, тобто підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави.

Відповідно до обставин, що встановлені у вироку, 11 квітня 2017 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_93 було зафіксовано факт незаконного обміну ОСОБА_15 через громадянина С. 50 доларів США на 1335 гривень. Як наслідок, за порушення правил про валютні операції на вказаних громадян було складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 162 КУпАП. Поряд із цим, разом із грошима, які були предметом незаконної валютної операції, працівниками поліції було вилучено в громадянина ОСОБА_129 наявні в нього 17800 гривень та 2350 доларів США, а в громадянина ОСОБА_15 наявні в того 1150 доларів США та 2735 гривень. Одночасно правопорушникам було повідомлено, що рішення щодо зазначених коштів буде прийнято судом за результатами розгляду протоколів про адміністративне правопорушення, оскільки санкція статті 162 КУпАП передбачає конфіскацію валютних цінностей. Протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 162 КУпАП, складені відносно ОСОБА_130 та ОСОБА_15 , були скеровані разом із відповідними матеріалами до ІНФОРМАЦІЯ_94 для розгляду по суті.

ОСОБА_131 та засуджений втрьох зустрілись за вищевказаною адресою біля будинку, в якому проживає адвокат. Під час розмови, яка відбулась в ОСОБА_132 , засуджений вказав ОСОБА_15 , що зможе представляти і його інтереси в суді, і що за результатами його втручання суд прийме рішення про накладення на ОСОБА_15 штрафу в сумі близько 500 грн. та поверне вилучені в ОСОБА_15 працівниками поліції кошти. Поряд із цим засуджений вказав, що для забезпечення прийняття судом такого рішення ОСОБА_15 має надати кошти в якості неправомірної вигоди не тільки йому як адвокату, а й іншим людям, від яких залежить вирішення зазначеного питання, маючи на увазі працівників апарату ІНФОРМАЦІЯ_94 . Зазначену неправомірну вигоду адвокат засуджений планував надати працівникам апарату ІНФОРМАЦІЯ_94 за вплив ними, шляхом прохання на суддю на якого буде розподілений розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_15

13 червня 2017 року близько 9 години до засудженого в його робочий кабінет прийшов ОСОБА_15 та діючи за попередньою незаконною домовленістю адвоката, передав йому кошти в сумі 3200 грн. в якості визначеної останнім неправомірної вигоди для працівників суду за вплив ними на прийняття рішення суддею ІНФОРМАЦІЯ_94 щодо позитивного вирішення питання про повернення вилучених в ОСОБА_15 працівниками поліції коштів.

В свою чергу засуджений вказані кошти в якості неправомірної вигоди для працівників апарату ІНФОРМАЦІЯ_94 , які мали вплинути на суддю цього суду, від ОСОБА_15 одержав, та планував передати їх перед судовим засіданням працівникам апарату суду, які погодяться звернутися із проханням щодо прийняття позитивного рішення на користь ОСОБА_15 до судді ІНФОРМАЦІЯ_94 , який безпосередньо здійснюватиме розгляд справи по суті, однак в силу того, що був викритий працівниками правоохоронних органів не зміг довести свій умисел до кінця.

6) кримінальна справа № 688/1415/19 (кримінальне провадження № 42018000000000681), яка перебувала у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_95 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_95 від 02.07.2021, який був залишений без змін постановою ККС ВС від 10.08.2022, особу засуджено за ч. 4 ст. 368 КК України, а саме за одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, особою що займає відповідальне становище, в особливо великих розмірах.

Відповідно до обставин, що встановлені у вироку, у березні 2018 року в засудженого виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від представника Фермерського господарства « ОСОБА_133 » - ОСОБА_15 . На виконання вказаного злочинного умислу 16.03.2018, перебуваючи в своєму робочому кабінеті, засуджений, будучи головою ІНФОРМАЦІЯ_96 , під час зустрічі із представником ФГ « ОСОБА_133 » ОСОБА_15 висунув останньому вимогу про передачу неправомірної вигоди за винесення розпорядження на виготовлення технічної документації із землеустрою, винесення розпорядження про затвердження технічної документації та укладення договору оренди земельних ділянок для ведення сільського господарства терміном на 10 років.

Зі змісту вироку суду першої інстанції та постанови суду касаційної інстанції вбачається, що під час судового розгляду сторона захисту заявляла про провокацію злочину та провокативний характер дій ОСОБА_15 , зокрема, з огляду на його неодноразову участь в якості заявника в інших кримінальних провадженнях. Однак за результатами проведеної перевірки судами визнано заяву про провокацію злочину необґрунтованою.

7) кримінальна справа № 676/7748/14-к (кримінальне провадження № 12014240000000058), яка перебувала у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_97 за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 368 КК України.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_97 від 22.08.2018, залишеного без змін постановою ККС ВС від 03.12.2019, особу виправдано з огляду на підтвердження ознак провокації з боку ОСОБА_15 .

Зі змісту вироку суду вбачається, що особа обвинувачувалась в тому, що працюючи деканом факультету іноземної філології ІНФОРМАЦІЯ_98 , з метою особистого збагачення, 2 серпня 2014 року вчинила закінчений замах на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_15 в сумі 1 500 доларів США, шляхом обману, та 12 серпня 2014 одержала від нього неправомірну вигоду в сумі 300 доларів США за наступних обставин.

Виправдана, перебуваючи на посаді декана факультету іноземної філології ІНФОРМАЦІЯ_99 та являючись членом приймальної комісії вказаного університету, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, вчинила закінчений замах на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_15 в сумі 1500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становили 17 981 грн. 54 коп., шляхом обману. 29 липня 2014 року виправдана, знаходячись в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_100 » в м. Кам'янець-Подільському, під час розмови з ОСОБА_15 про обставини вступу до ІНФОРМАЦІЯ_101 .Огієнка племінниці останнього, сподіваючись на її зарахування за конкурсом на основі рейтингового списку на місця державного замовлення на бюджетну форму навчання на законних підставах, повідомила ОСОБА_15 неправдиву інформацію про її можливість, як члена приймальної комісії та декана факультету іноземної філології зазначеного університету, сприяти у вступі племінниці та зарахування її на місця державного замовлення на бюджетну форму навчання, хоча, відповідно до Правил прийому до ІНФОРМАЦІЯ_99 в 2014 році, не була наділена будь-якими повноваженнями щодо зарахування абітурієнтів на місця державного замовлення на бюджетну форму навчання. Тоді ж, виправдана, з метою реалізації зазначеного злочинного умислу, повідомила ОСОБА_15 , що вартість її послуг буде складати 1500 доларів США, а також зазначила про необхідність передачі коштів двома частинами: частина зазначеної суми - до 2 серпня 2014 та решту суми - після вступу до навчального закладу. Будучи обманутим, ОСОБА_15 погодився на пропозицію виправданої та в подальшому 2 серпня 2014 близько 11 год. 36 хв. неподалік приміщення Будинку офіцерів, що розташований в м. Кам'янець-Подільському, передав виправданій частину вказаної нею суми в розмірі 300 доларів США, які становили 3 588 грн. 98 коп., та які належали управлінню ІНФОРМАЦІЯ_102 і були вручені ОСОБА_15 під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Проте, виправдана, виконавши усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, не довела злочинний намір, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_15 в сумі 1500 доларів США, до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки племінниця не була зарахована студентом ІНФОРМАЦІЯ_99 за конкурсом на основі рейтингового списку на місця державного замовлення на бюджетну форму навчання на законних підставах.

У зазначеній постанові ККС ВС від 03.12.2019 на підтвердження висновків суду першої інстанції щодо провокативного характеру дій ОСОБА_15 судом касаційної інстанції зазначено про те, що «правоохоронні органи контактували з ОСОБА_15 , він діяв за їх дорученням і інструкціями, а всі його дії ОСОБА_15 були направлені на підбурення виправданої до вчинення злочину, оскільки, не зважаючи на відсутність логічних підстав для передачі неправомірної вигоди, ОСОБА_15 , знаючи, що всі його розмови фіксуються спеціальною технікою, на догоду правоохоронним органам, вигадав ситуацію про необхідність обрання племінниці старостою та сприяння в майбутньому, хоча про це ніхто його не просив, відмовляючись при цьому взяти від виправданої назад 300 доларів США, які вона намагалась йому повернути, оскільки студентка не вступила на бюджетну форму навчання. Наведене свідчить, що відбулось підбурення з метою викриття виправданої. Таким чином, правоохоронні органи не просто «приєднались» до документування кримінально-караного діяння, а фактично ОСОБА_15 спровокував виправдану».

Крім того, за результатами перевірки відомостей, наданих стороною захисту, судом за параметрами пошуку по прізвищу, імені та по батькові встановлено інші судові справи (кримінальні та цивільні), в яких ОСОБА_15 міг брати участь, але однозначно не підтверджено його особу з огляду на відсутність в судових рішеннях вказівки на його персональні дані (дату народження).

Примітною в цьому плані є цивільна справа № 293/95/15-ц, яка перебувала у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_103 за позовом ОСОБА_15 до іншої особи про стягнення боргу. В ухвалі Черняхівського районного суду Житомирської області від 17.03.2015 зазначається, що «16 березня 2015 року о 10 год. 12 хв. суд вийшов в нарадчу кімнату для ухвалення рішення по справі. Однак, о 10 год. 44 хв. 16 березня 2015 року під час перебування головуючого по справі судді в нарадчій кімнаті, старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_134 було розпочато особистий обшук судді та обшук службового кабінету. Обшук службового приміщення судді був проведений на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_104 від 20 лютого 2015 року з метою відшукання та вилучення предмету неправомірної вигоди - грошових коштів від ОСОБА_15 ».

Суд звертає увагу, що після проведення вказаного обшуку у головуючого судді для відшукування неправомірної вигоди від ОСОБА_15 було поновлено судове провадження у справі, головуючим суддею заявлено самовідвід, що стало підставою для передачі справи іншому судді та початку судового процесу з самого початку. Але ОСОБА_15 після повторного початку судового провадження жодного разу в судове засідання не з'явився, жодним чином участі у судовому процесі не взяв, що стало підставою для залишення позову без розгляду. Тобто, після проведення обшуку у певного судді з метою відшукування неправомірної вигоди від ОСОБА_15 , який був позивачем у цій справі, сам ОСОБА_15 втратив будь-який інтерес до цієї справи.

Сукупний аналіз всіх вищевикладених судових справ дає можливість встановити та констатувати їх схожість/аналогічність між собою: розвиток фактичних обставин кримінального правопорушення або передумови для самого правопорушення пов'язані з появою у службовій діяльності засуджених/виправданих за різних обставин, причин та особистостей ОСОБА_15 ; такі фактичні обставини переважно стосуються необхідності ОСОБА_15 отримати земельну ділянку, зокрема, для провадження господарської діяльності; кримінальні правопорушення переважно мають корупційний характер; кримінальні правопорушення передбачають залучення ОСОБА_15 до передачі неправомірної вигоди.

Суд враховує, що сам факт ініціювання особою та її неодноразова участь у кримінальних провадженнях в минулому не є однозначним та безумовним підтвердженням на користь провокації відносно обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, як і однозначно не вказує на зацікавленість такої особи у результатах кримінального провадження. Той факт, що особа раніше зверталася до правоохоронних органів, з безумовністю не змінює її статусу як приватної особи у певній справі, якщо при цьому така особа діяла виключно пасивно, реалізовуючи своє гарантоване державою право на захист від злочинних посягань.

Разом з тим, враховуючи встановлену судом відсутність фактичних підстав для написання ОСОБА_15 заяви про вчинення злочину ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а отже і відсутність фактичних підстав для кримінально-правового переслідування останніх, враховуючи сумнівні обставини написання та подання ОСОБА_15 заяви про ІНФОРМАЦІЯ_15 , враховуючи факт неодноразової участі ОСОБА_15 в інших кримінальних справах, що мають певні схожості між собою, враховуючи особу ОСОБА_15 , який не займає особливого місця в соціальному середовищі та не відіграє значної ролі в соціальних процесах, щоб входити до так званої «групи ризику» і постійно натрапляти на ситуації вимагання/прохання неправомірної вигоди, який, згідно з показаннями свідків, фактично є нештатним працівником правоохоронних органів, що отримує грошову винагороду за співпрацю з розкриття кримінальних правопорушень, враховуючи, що навіть у спілкуванні з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у тому числі по відпрацюванню ОСОБА_17 , сам ОСОБА_15 неодноразово висловлював сподівання на успішність відпрацювання останнього, щоб отримати грошову винагороду, домовлявся з ОСОБА_1 про винагороду за свої «послуги», суд має розумні побоювання з приводу того, що подання ОСОБА_15 заяви про вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 злочину зумовлено прихованими мотивами та переслідувало приховані цілі, а не являло собою реалізацію гарантованого державою права на захист від злочинних посягань.

У цьому аспекті суд враховує також те, що, як встановлено з показань свідків, знайомство ОСОБА_15 з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є результатом дій самого же ОСОБА_15 , який попросив про це свого знайомого ОСОБА_57 , а той через свої зв'язки (в силу знайомства з ОСОБА_58 , який був знайомий з ОСОБА_26 , начальником обвинувачених) фактично забезпечив знайомство ОСОБА_15 з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . При цьому прохаючи про допомогу, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_55 , що таке знайомство йому потрібно для повідомлення про вчинення злочину з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 , які вимагали у ОСОБА_15 неправомірну вигоду за якусь земельну ділянку.

І вже після знайомства з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у тому числі після початку кримінального провадження відносно них, будучи залученим до співробітництва з правоохоронними органами та проведення НСРД, ОСОБА_15 , в якого до цього начебто вимагали неправомірну вигоду за земельну ділянку, що і було єдиною підставою для знайомства з працівниками ДБР, фактично забуває про цю ситуацію і починає співпрацювати з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за зовсім іншими напрямками та ситуаціями. Тим більше, якщо в ОСОБА_15 дійсно вимагали неправомірну вигоду, то незрозумілим є те, чому він одразу не звернувся до відповідного правоохоронного органу з офіційною заявою про вчинення злочину працівниками ІНФОРМАЦІЯ_11 .

З огляду на можливу наявність у ОСОБА_15 прихованих мотивів та цілей, достеменно підтвердити та встановити які неможливо, визначальне значення має також перевірка інших критеріїв визначення наявності провокації злочину.

б) чи обґрунтовано та під належним контролем стосовно обвинувачених застосовано НСРД

Судом підтверджено, що НСРД у відповідності до вимог процесуального законодавства проводилися на підставі ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду клопотань прокурора. Як процесуальні документи, що ініціювали питання надання дозволу на проведення НСРД, так і документи, якими надавався дозвіл на їх проведення, відповідають вимогам процесуального законодавства, містять всі необхідні відомості, строк дії відповідних дозволів, були розсекречені у встановленому законом порядку та відкриті стороні захисту.

Крім того, стороною обвинувачення було отримано дозвіл на використання матеріалів НСРД в межах кримінального провадження № 42021000000002006, яке було об'єднано з даним кримінальним провадженням.

Суд також пам'ятає обставини залучення ОСОБА_15 до проведення негласних слідчих (розшукових) дій і обставини участі ОСОБА_15 у проведенні таких процесуальних дій, зокрема, сам ОСОБА_15 підтвердив, що йому надавалися спеціальні технічні засоби та вказівки фіксувати розмови/зустрічі з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що він і робив. Зазначені обставини були детально проаналізовані у п. 5.8.4 вироку і з викладених там висновків оцінені судом як недостатні для констатації недопустимості тих чи інших доказів. Разом з тим, ці обставини суд враховує при оцінці загальної картини дій ОСОБА_15 в аспекті наявності ознак провокації.

У зв'язку з цим суд вважає, що процедура надання дозволу на проведення НСРД була зрозумілою та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК і переслідувало легітимну мету (викриття злочинів).

в) яка була поведінка ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 під час їх зустрічей; який рівень участі правоохоронних органів (активність/пасивність)

Матеріалами НСРД, які надані стороною обвинувачення, зафіксовано зустрічі/телефонні розмови за участі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та ОСОБА_15 , які мали місце 08.09.2021, 10.09.2021, 14.09.2021, 15.09.2021, 16.09.2021, 17.09.2021, 28.09.2021, 19.10.2021, 21.10.2021.

Хоча НСРД у виді контролю за вчиненням злочину розпочалося тільки 21.10.2021, сам ОСОБА_15 був залучений до співробітництва в межах даного кримінального провадження з моменту його початку. Вказані обставини дають можливість констатувати, що з самого початку кримінального провадження дії ОСОБА_15 в той чи інший спосіб перебували під контролем правоохоронних органів.

З урахуванням цього суд, проводячи аналіз поведінки та висловлювань ОСОБА_15 на предмет наявності ознак провокації, звертає увагу на наступне.

У ході зустрічі від 08.09.2021, яка відбулася за участі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , саме ОСОБА_15 першим згадав про ІНФОРМАЦІЯ_46 в аспекті можливості та перспективності відпрацювання цього напрямку. ОСОБА_11 фактично заперечив можливість такого відпрацювання, оскільки ситуація ОСОБА_15 мала провокативний характер, що обумовлює необхідність пошуку реальної ситуації. Натомість ОСОБА_15 заперечує провокативність ситуації, пропонує йому надати документи щодо якоїсь земельної ділянки, мотивує це тим, що ніхто не дізнається. У додаток до цього ОСОБА_15 , явно бажаючи переконати ОСОБА_11 у необхідності відпрацювання ІНФОРМАЦІЯ_11 , підсилює свою мотивацію тим, що інші напрямки співпраці є фінансово затратними, неперспективними, малозначними.

У кінцевому підсумку ОСОБА_11 повідомляє про ситуацію ОСОБА_1 і питає про можливість її представлення працівникам ІНФОРМАЦІЯ_11 , зокрема, ОСОБА_17 . При цьому ОСОБА_11 зазначає, що деталей ситуації ще не знає, оскільки тільки наступного дня буде зустрічатися з ОСОБА_1 У свою чергу, ОСОБА_15 зазначає про можливість звернення до ОСОБА_17 з цією ситуацією, а також з достатнім рівнем наполегливості намагається розвідати у ОСОБА_11 більше інформації про ситуацію ОСОБА_1, щоб у той же день телефонувати ОСОБА_17 . З цією метою ОСОБА_15 навіть просить ОСОБА_11 зателефонувати ОСОБА_1 у той же день, щоб довго не очікувати та одразу звернутися з проблематикою до представників ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Внаслідок вищезазначених дій, висловлювань, переважно з боку ОСОБА_15 , на зустрічі від 08.09.2021 закріплено домовленість щодо необхідності відпрацювання представників ІНФОРМАЦІЯ_11 шляхом представлення їм ситуації ОСОБА_1.

У ході зустрічі від 10.09.2021, яка відбулася за участі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 і перед якою ОСОБА_11 надіслав ОСОБА_15 інформацію/документи про ситуацію ОСОБА_1, саме ОСОБА_15 згадує про ситуацію ОСОБА_1, запитує з приводу інформації/документів, що надіслав ОСОБА_11 , а також розпитує з приводу того, що йому робити (кому телефонувати, що просити тощо), на що ОСОБА_11 надає відповіді. Під час цієї же зустрічі ОСОБА_15 висловлює сподівання про успішність відпрацювання ситуації з метою отримання грошової винагороди, що явно вказує на його зацікавленість.

14.09.2021, 15.09.2021 відбулися телефонні розмови ОСОБА_11 з ОСОБА_15 та телефонна розмова ОСОБА_15 з ОСОБА_1. Під час телефонних розмов з ОСОБА_11 ОСОБА_15 засвідчив, що спілкувався з ОСОБА_17 , домовився про зустріч у разі перебування у м. Львові, а також підтвердив можливість планування поїздки до м. Львова. У телефонній розмові з ОСОБА_1, яка відбулася на виконання вказівок ОСОБА_11 , ОСОБА_15 вкотре проявив інтерес до цієї ситуації, розпитавши ОСОБА_1 про деталі повторного накладення арешту на земельну ділянку.

У ході зустрічі від 16.09.2021, яка відбулася за участі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , відбулася підготовка ОСОБА_15 до поїздки до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 . Під час такої підготовки ОСОБА_11 провів інструктаж ОСОБА_15 з приводу спілкування з ОСОБА_17 , дав певні вказівки, настанови, зокрема, щодо заборони провокації та необхідності запису розмови на телефон. При цьому ОСОБА_15 бере активну участь у проведенні такого інструктажу, відкидає певні пропозиції ОСОБА_11 та надає власні з приводу побудови діалогу з ОСОБА_17 у такий спосіб, щоб його зміст був цікавим для оперативно-розшукової діяльності.

17.09.2021 відбулися дві зустрічі ОСОБА_15 з ОСОБА_17 та між ними телефонні розмови ОСОБА_15 з ОСОБА_11 . Головним є те, що за результатами зустрічей ОСОБА_17 повідомив, що надасть пізніше відповідь з приводу можливості надання допомоги у вирішенні ситуації ОСОБА_1, а ОСОБА_15 на виконання вказівок ОСОБА_11 зобов'язався пізніше зателефонувати або зустрітися з ОСОБА_17 , щоб дізнатися його остаточну відповідь.

28.09.2021 відбулися телефонні розмови ОСОБА_15 з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також телефонна розмова ОСОБА_15 з ОСОБА_1 Головним в цих подіях є те, що всі вони є результатом повідомлення ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_17 за результатами зустрічі від 17.09.2021 погодився надати допомогу у вирішенні ситуації ОСОБА_1 шляхом скасування арешту та закриття кримінального провадження.

Однак, як встановлено судом раніше, така згода на отримання неправомірної вигоди не була зафіксована ані самим ОСОБА_15 , ані матеріалами НСРД, що в межах даного кримінального провадження вже проводилися відносно нього, ані самим ОСОБА_17 . У кінцевому підсумку обставини щодо згоди ОСОБА_17 надати допомогу у вирішенні ситуації ОСОБА_1 визнані судом недоведеними. Відповідно всі дії обвинувачених, які відбувалися після 28.09.2021, є виключно результатом повідомлення ОСОБА_15 .

Тобто, ОСОБА_15 , будучи в межах даного кримінального провадження залученим до співробітництва з ІНФОРМАЦІЯ_15 та проведення НСРД щодо протиправних дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо ОСОБА_17 , будучи при цьому залученим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до проведення оперативно-розшукової діяльності щодо ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що подальше спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а отже і рух даного кримінального провадження, залежить від результатів зустрічі з ОСОБА_17 , фактично повідомляє, що ОСОБА_17 готовий вчинити кримінальне правопорушення, однак при цьому зазначає, що така згода не була зафіксована.

У зв'язку з цим 28.09.2021 відбулися дії спрямовані на підтвердження протиправного наміру ОСОБА_17 та його фіксацію шляхом висловлення ОСОБА_1 через ОСОБА_15 пропозиції надати ОСОБА_17 5000 доларів США в якості неправомірної вигоди за скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження. За результатами таких дій ОСОБА_15 та ОСОБА_17 досягають згоди щодо необхідності проведення особистої зустрічі у м. Львові.

З огляду на вищевикладене 19.10.2021 відбулася зустріч ОСОБА_11 , ОСОБА_1, ОСОБА_12 з ОСОБА_15 з метою підготовки останнього для поїздки 20.10.2021 до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 і передачі останньому неправомірної вигоди. Під час зазначеної зустрічі та підготовки ОСОБА_15 вже був більшою мірою пасивним та лише приймав вказівки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . При цьому у розмові з ОСОБА_1 ОСОБА_15 повідомив, що перед цим мав зустріч з ОСОБА_17 , у ході якої останній розпитував чи привіз ОСОБА_15 неправомірну вигоду за вирішення ситуації ОСОБА_1.

21.10.2021, у день затримання ОСОБА_11 , ОСОБА_1, відбулася зустріч ОСОБА_15 з ОСОБА_11 та ОСОБА_1. Ця зустріч є результатом начебто невдалої поїздки ОСОБА_15 20.10.2021 до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 . Безуспішність такої поїздки ОСОБА_15 коментує необхідністю передачі ОСОБА_17 всієї суми неправомірної вигоди, а не половини, внаслідок чого ОСОБА_1 передає ОСОБА_15 другу частину неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_15 цікавиться чи буде присутній на зустрічі ОСОБА_12 , мотивуючи це необхідністю розповісти результати зустрічі з ОСОБА_17 від 20.10.2021.

Визначальним в цьому плані є те, що зустріч ОСОБА_15 з ОСОБА_17 від 20.10.2021, у ході якої останній начебто запитував чи привіз ОСОБА_15 неправомірну вигоду, як і телефонна розмова ОСОБА_15 з ОСОБА_17 , у ході якої останній начебто погодився за неправомірну вигоду вирішити ситуацію ОСОБА_1, не була зафіксована ані ОСОБА_15 , ані матеріалами НСРД, яке в межах даного кримінального провадження проводилося тоді відносно ОСОБА_15 . У кінцевому підсумку зустріч ОСОБА_15 з ОСОБА_17 від 20.10.2021 визнана судом недоведеною.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу судом встановлено значний ступінь активності ОСОБА_15 у розмовах/зустрічах з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також встановлено, що така активність спонукала ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, та значною мірою сприяла вчиненню кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України. На активності ОСОБА_15 , спонукальному характері його висловлювань також наголошено і у висновку експерта № 201/1 від 25.11.2022 (Т. 6, а.с. 5-18), що був складений за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи.

Більше того судом встановлено, що ОСОБА_15 , будучи залученим до співробітництва з ІНФОРМАЦІЯ_15 та проведення НСРД в межах даного кримінального провадження, усвідомлюючи свій зв'язок з правоохоронними органами, усвідомлюючи, що результати його спілкування з ОСОБА_17 прямо впливають на продовження вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 дій, які розслідувалися в межах даного кримінального провадження, а отже, усвідомлюючи, що результати його спілкування визначають подальший рух кримінального провадження, в якому він залучений до співробітництва, але при цьому розуміючи, що ОСОБА_17 протиправного наміру не виявив, фактично на догоду правоохоронним органам вигадав та повідомив, що за результатами зустрічі від 17.09.2021 ОСОБА_17 погодився у незаконний спосіб допомогти ОСОБА_1, вигадав та повідомив, що зустріч з ОСОБА_17 від 20.10.2021 була безуспішною та потрібно передати всю суму неправомірної вигоди, що, у свою чергу, стало ключовою віхою у розвитку дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

У кінцевому підсумку, проводячи аналіз всіх фактичних обставин на предмет наявності ознак провокації злочинів, судом також встановлено, що ОСОБА_15 , маючи досвід співпраці з правоохоронними органами, будучи неодноразово заявником у кримінальних провадженнях, отримуючи винагороду за таку співпрацю (згідно з показань свідків) та викриття кримінальних правопорушень, за вигаданих фактичних обставин, які стосувалися невідомої йому же земельної ділянки, ініціював контакт з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . У подальшому ОСОБА_15 за результатами невстановлених фактичних обставин за день до таких обставин, тобто наперед, написав заяву про вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 кримінального правопорушення, зміст якого пояснити не зміг, як і в чому саме проявилося вчинення правопорушення. Після початку кримінального провадження, будучи під контролем правоохоронних органів та залученим до проведення НСРД, фактично на догоду правоохоронним органами брав активну участь у спілкуванні з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , проявляв ініціативу у такому спілкуванні, а також повідомив про неіснуючі обставини, які стали визначальними у вчиненні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 дій, які у подальшому стороною обвинувачення були кваліфіковані за ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Вищевикладені висновки безпосередньо підтверджуються і наданим стороною обвинувачення висновком судово-лінгвістичної експертизи № 201/1 від 25.11.2022 (Т. 6, а.с. 5-18), в якому експертом констатовано, що у висловлюваннях ОСОБА_15 , які знаходяться у наданих на дослідження аудіо -, відеоматеріалах, містяться спонукання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до вчинення провокації підкупу, тобто вчинення дій з підбурення особи чи осіб на прийняття пропозиції та одержання вигоди, щоб потім викрити того, хто прийняв пропозицію, обіцянку, одержав вигоду.

За вищевикладених обставин суд констатує, що в межах даного кримінального провадження правоохоронні органи не приєдналися до розслідування протиправної діяльності ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , якої до того ж не було зафіксовано, а фактично своїми діями через ОСОБА_15 намагалися спровокувати ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, та спровокували подію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України. Якби не такий вплив з боку правоохоронних органів через поведінку ОСОБА_15 , то даного кримінального провадження, як такого, не було б.

Суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку працівників міліції, оскільки це може піддати обвинуваченого ризику бути із самого початку повністю позбавленим права на справедливий судовий розгляд (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania), пункт 54; рішення у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії» (Teixeira de Castro v. Portugal), від 09 червня 1998 року, пункти 35 і 36; рішення у справі «Худобін проти Росії» (Khudobin v. Russia), пункт 128, та рішення у справі «Ванян проти Росії» (Vanyan v. Russia), заява № 53203/99, пункти 46 і 47, від 15 грудня 2005 року).

Таким чином, докази, зібрані в межах даного кримінального провадження, є недопустимими, оскільки здобуті внаслідок провокації з боку правоохоронних органів.

7. Щодо наявності у діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України

Щодо наявності ознак провокації підкупу (ч. 2 ст. 370 КК України)

При вирішенні питання чи було вчинено правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 370 КК України, визначальне значення мають дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що підтверджені за результатами судового розгляду і відбувалися у період з моменту знайомства з ОСОБА_15 (серпень 2021 року) і до 17.09.2021. Це пов'язано з тим, що встановлення у діях службової особи правоохоронного органу складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, передбачає надання відповіді на питання чи були дії такої службової особи правоохоронного органу за своїм характером, змістом, кількістю та іншими характеристиками спрямовані на підбурення (провокування, виникнення бажання, рішучості, переконання тощо) іншої особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Період з серпня 2021 року по 17.09.2021 - це період, коли ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали від свого керівництва контакт ОСОБА_15 та вказівки на знайомство з останнім з наступною перевіркою інформації про корупційну діяльність представників ІНФОРМАЦІЯ_11 , що надходила від ОСОБА_15 . У цей же період ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в силу своїх службових обов'язків щодо попередження, виявлення та розкриття злочинів, вчинених службовими особами, маючи відповідні вказівки керівництва, встановили контакт з ОСОБА_15 та фактично залучили останнього до оперативно-розшукової діяльності, у тому числі з метою перевірки інформації про корупційну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 .

У цей же період з метою перевірки вищезазначеної інформації здійснювалася підготовка ОСОБА_15 до зустрічі з ОСОБА_17 , яка відбулася 17.09.2021. Саме на цій зустрічі ОСОБА_17 була представлена ситуація ОСОБА_1, запитано про можливість надання допомоги у вирішенні такої ситуації. І вже за результатами цієї зустрічі ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що ОСОБА_17 погодився надати допомогу у врегулюванні ситуації ОСОБА_1. Тобто, ОСОБА_15 фактично повідомив, що ОСОБА_17 погодився вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вчинені саме у цей період, начебто спровокували (побудили бажання) ОСОБА_17 на вчинення кримінального правопорушення. Тому їх дії саме за цей період мають визначальне значення для встановлення наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України.

Усі інші дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які відбувалися після цього, були обумовлені начебто незаконною позицією ОСОБА_17 та спрямовані не на формування такої позиції, а на підтвердження і фіксацію наміру ОСОБА_17 вчинити кримінальне правопорушення з наступною організацією документування його протиправної діяльності. Ці дії є безпосереднім результатом повідомлення ОСОБА_15 про готовність ОСОБА_17 вчинити кримінальне правопорушення та тих обставин, що ОСОБА_15 не зафіксував розмову з ОСОБА_17 , в якій останній начебто погодився посприяти у неправомірному вирішенні ситуації ОСОБА_1.

У зв'язку з цим встановлення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, потребує надання відповіді на питання чи були дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у період до 17.09.2021 включно (тобто у період до моменту, коли ОСОБА_17 внаслідок їх дій начебто погодився вчинити кримінальне правопорушення) спрямовані на підбурювання (провокування, виникнення бажання, рішучості, переконання тощо) ОСОБА_17 на вчинення кримінального правопорушення та чи є згода ОСОБА_17 на вчинення кримінального правопорушення результатом дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . У додаток до цього здійснення правової кваліфікації за ч. 2 ст. 370 КК України потребує встановлення тих обставин, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 усвідомлювали, що такими діями схиляють (спонукають) ОСОБА_17 до вчинення кримінального правопорушення (надання згоди на його вчинення).

Зі встановлених фактичних обставин вбачається цілеспрямованість дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на перевірку та викриття протиправної діяльності представників ІНФОРМАЦІЯ_11 . Це підтверджується тим, що з використанням можливостей ОСОБА_15 , який спілкувався з ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 представили ОСОБА_17 ситуацію ОСОБА_1, проблематика якої передбачала можливість прояву наміру на вчинення правопорушення. У свою чергу, для представлення такої ситуації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили наступні дії: надали ОСОБА_15 всю необхідну інформацію та документи про ситуацію ОСОБА_1; сконтактували ОСОБА_15 та ОСОБА_1 між собою для кращої обізнаності ОСОБА_15 щодо проблемної ситуації, яку необхідно представити ОСОБА_17 ; з використанням можливостей ОСОБА_15 та шляхом надання йому відповідних вказівок організували зустріч ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , у тому числі шляхом надання фінансового забезпечення поїздки до м. Львова для такої зустрічі; проінструктували ОСОБА_15 щодо тактики, методики спілкування з ОСОБА_17 , зазначивши при цьому про недопустимість провокації; керували діями ОСОБА_15 у період між його зустрічами з ОСОБА_17 , що відбувалися 17.09.2021.

Ті обставини, що ОСОБА_11 надавав ОСОБА_15 вказівки записувати розмови з ОСОБА_17 , підтверджують направленість дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , як оперативних працівників, на перевірку інформації щодо протиправної діяльності, зокрема, ОСОБА_17 та, у разі її підтвердження, документування такої діяльності з подальшим викриттям відповідних осіб.

Усі дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які були вчинені після 17.09.2021 (після того як ОСОБА_17 начебто погодився вчинити правопорушення та фактично підтвердив інформацію, що перевірялася обвинуваченими), додатково підтверджують вищевикладені висновки. Зокрема, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 намагалися вжити заходів щодо фіксації згоди ОСОБА_17 на вчинення правопорушення, яка не була зафіксована ОСОБА_15 ; намагалися вжити заходів щодо реєстрації кримінального провадження відносно ОСОБА_17 .

У той же час зі встановлених фактичних обставин також вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , будучи службовими особами правоохоронного органу, маючи службові обов'язки та повноваження на попередження, викриття та документування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, отримавши в силу займаних посад вказівки керівництва щодо необхідності перевірки достовірності інформації, яка надходила від ОСОБА_15 та стосувалася корупційної діяльності прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , зокрема, ОСОБА_17 , фактично залучивши для цього ОСОБА_15 як такого, що підтримував зв'язок з ОСОБА_17 , вчиняли відповідні дії з метою перевірки інформації про протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 та, у випадку підтвердження достовірності такої інформації, її документування з наступним викриттям відповідних службових осіб. При цьому об'єктом перевірки був не лише один ОСОБА_17 , оскільки інформація ОСОБА_15 з самого початку стосувалася і інших посадових осіб органу прокуратури, проте ОСОБА_17 був основним об'єктом перевірки з огляду на те, що ОСОБА_15 саме з ним підтримував безпосередній зв'язок, а також з огляду на те, що саме ОСОБА_15 повідомив про можливість звернення до ОСОБА_17 з ситуацією ОСОБА_1.

Таким чином, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , будучи службовими особами правоохоронного органу, почали «відпрацьовувати» ОСОБА_17 не з власної ініціативи та не лише з метою викриття саме його на вчиненні певного кримінального правопорушення, а діяли на виконання вказівок керівництва, сформованих на основі повідомлення ОСОБА_15 , виконання яких передбачало перевірку інформації про протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , у тому числі, але не виключно ОСОБА_17 , та, у випадку підтвердження такої інформації, викриття відповідних осіб на вчиненні правопорушення.

Отже, крім того, що мета викриття посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_11 була продиктована службовою діяльністю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яка виникла внаслідок повідомлень ОСОБА_15 , і не переслідувала викриття конкретно тільки ОСОБА_17 , реалізація такої мети повністю залежала від підтвердження достовірності тих обставин, що відповідні посадові особи вчиняють протиправні діяння.

Визначальним для кваліфікації дій обвинувачених є те, що першочергова ситуація (щодо невстановленої земельної ділянки), з якою звертався ОСОБА_15 та яка вказувала на корупційну діяльність ОСОБА_17 , була відкинута ОСОБА_11 як така, що має провокативний характер. Усвідомлюючи в силу досвіду професійної діяльності, що провокація кримінального правопорушення унеможливлює притягнення особи до кримінальної відповідальності, усвідомлюючи неможливість допущення провокативної ситуації, однак маючи вказівку на перевірку достовірності інформації про протиправну діяльність ОСОБА_17 , що потребує представлення останньому реальної ситуації, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в силу займаних посад та наявних службових повноважень з використанням можливостей ОСОБА_15 , який мав безпосередній контакт з ОСОБА_17 , вирішили представити ОСОБА_17 реальну проблемну ситуацію ОСОБА_1. Врегулювання такої ситуації потребувало організації скасування арешту з земельної ділянки та закриття кримінального провадження, а з огляду на те, що останнє перебувало у віданні прокурорів Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, така організація потребувала безпосередньої взаємодії з ними. При цьому з фактичних обставин вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не було принциповим, щоб саме ОСОБА_17 займався організацією вирішення ситуації ОСОБА_1, оскільки вони передбачали як можливість ситуації, за якої ОСОБА_17 самостійно врегулює цю ситуацію з прокурорами Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, так і можливість ситуації, за якої ОСОБА_17 просто перенаправить ОСОБА_15 (а отже і ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) до «потрібних» людей в Шевченківській окружній прокуратури м. Києва, а також можливість ситуації, за якої ОСОБА_17 взагалі відмовиться від надання допомоги у вирішенні ситуації ОСОБА_1.

Тобто, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , маючи доручення керівництва, виконуючи службові вказівки шляхом фактичного проведення оперативно-розшукової діяльності, як службові особи правоохоронного органу долучились до перевірки повідомлених ОСОБА_15 обставин протиправної діяльності ОСОБА_17 (щодо невстановленої земельної ділянки) та з метою перевірки інформації про протиправну діяльність в цілому прийняли рішення про представлення ОСОБА_17 зовсім іншої, нової, реальної ситуації, вирішення якої передбачало можливість прояву та фіксації протиправної діяльності.

З цією метою ОСОБА_11 з використанням можливостей ОСОБА_15 організував зустріч останнього з ОСОБА_17 , яка відбулася 17.09.2021 у м. Львові. Для проведення такої зустрічі ОСОБА_11 надавав вказівки ОСОБА_15 щодо методики та тактики спілкування з ОСОБА_17 , забезпечив, у тому числі з допомогою ОСОБА_1, ОСОБА_15 всією необхідною інформацією та документами щодо ситуації, надав вказівки ОСОБА_15 домовитися про зустріч з ОСОБА_17 та записувати всі розмови з ним, а також фінансово сприяв здійсненню такої поїздки.

Усвідомлюючи неможливість допущення провокації, ОСОБА_11 зазначив ОСОБА_15 , що останній має просто представити ситуацію ОСОБА_17 , зазначивши результат якого очікує ОСОБА_1, і вже після цього орієнтуватися на хід розмови з ОСОБА_17 , його питання та поведінку. При цьому ОСОБА_11 заборонив ОСОБА_15 самостійно та ініціативно піднімати питання неправомірної вигоди, називати суми чи в будь-який інший спосіб провокувати ОСОБА_17 , зазначивши при цьому, що або ОСОБА_17 самостійно врегулює ситуацію ОСОБА_1 за допомогою своїх зв'язків, або виведе на «потрібних» людей, які врегулюють цю ситуацію. І лише після цього, якщо ОСОБА_17 або інші особи, на яких він виведе, озвучать про необхідність надання неправомірної вигоди, то лише в такому випадку і як відповідь на їх дії ОСОБА_11 дозволив ОСОБА_15 обговорювати питання неправомірної вигоди.

На виконання вказівок ОСОБА_11 ОСОБА_15 зустрівся 17.09.2021 з ОСОБА_17 та представив останньому ситуацію ОСОБА_1. У розмові ОСОБА_15 озвучив ОСОБА_17 , що ОСОБА_1 хоче домогтися скасування арешту з земельної ділянки та закриття кримінального провадження. При цьому ОСОБА_15 не повідомляв ОСОБА_17 , що вирішення ситуації ОСОБА_1 має відбутися виключно у незаконний спосіб, а лише запитав з приводу можливості надання допомоги у вирішенні виниклої проблеми, у тому числі шляхом виведення на «потрібних» людей в органах влади м. Києва. Спілкування ОСОБА_15 та ОСОБА_17 не мало нав'язливого характеру, відбувалося добровільно у спокійній обстановці та з усвідомленням можливості його припинення у будь-який момент. Розмова ОСОБА_15 та ОСОБА_17 також не мала однобічний характер, зокрема, внаслідок тільки активних дій ОСОБА_15 . Натомість ОСОБА_17 брав активну участь у розмові, цікавився ситуацією ОСОБА_1, всіляко розпитував деталі проблематики, запитав документи по земельній ділянці, зобов'язався перевірити інформацію тощо.

Всупереч вказівкам ОСОБА_11 ОСОБА_15 неоднозначно натякнув на відкритість до обговорення питання надання неправомірної вигоди за вирішення цієї ситуації, однак ОСОБА_17 на відповідні висловлювання жодним чином не відреагував, а за результатами судового розгляду не встановлено, щоб ОСОБА_17 оцінював такі висловлювання саме як такі, що стосуються неправомірної вигоди.

На вказаній зустрічі ОСОБА_17 однозначної відповіді щодо ситуації ОСОБА_1 не надав, зазначивши про необхідність ознайомлення з документами та додаткового часу, щоб вирішити чи є можливість чимось допомогти. ОСОБА_15 , у свою чергу, жодним чином не наполягав, зазначивши, що зв'яжеться з ОСОБА_17 пізніше. На виконання вказівок ОСОБА_11 ОСОБА_15 розмову з ОСОБА_17 зафіксував, після чого переслав ОСОБА_11

ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що ОСОБА_17 не надав конкретної відповіді щодо можливості вирішення ситуації ОСОБА_1, однак пообіцяв проаналізувати її, у той же день попросив ОСОБА_15 при наявності можливості повторно зустрітися або зателефонувати ОСОБА_17 , щоб розуміти «да, да, нет, нет», тобто щоб дізнатися чи готовий останній надати допомогу у скасуванні арешту з земельної ділянки ОСОБА_1 та закритті кримінального провадження, в якому такий арешт було накладено. При цьому ОСОБА_11 допускає варіант відмови ОСОБА_17 і на цей випадок не дає ОСОБА_15 жодних вказівок. ОСОБА_15 погодився пізніше зателефонувати ОСОБА_17 .

Вже після цієї зустрічі ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що мав телефонну розмову з ОСОБА_17 , в якій останній зазначив, що «все решаемо», та поставив питання «на что человек готов?». Тобто ОСОБА_15 , усвідомлюючи, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 шляхом представлення ОСОБА_17 ситуації з ОСОБА_1, перевіряють інформацію про протиправну діяльність ОСОБА_17 та очікують відповіді ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що від відповіді ОСОБА_17 залежать всі подальші дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , як оперативних співробітників, повідомляє, що ОСОБА_17 за результатами зустрічі, яка мала місце 17.09.2021, погодився врегулювати ситуацію ОСОБА_1 та запитує розмір неправомірної вигоди, яку ОСОБА_1 готовий передати. Таким чином, ОСОБА_15 фактично повідомив про згоду ОСОБА_17 вчинити кримінальне правопорушення, а саме за отримання неправомірної вигоди вплинути на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_24 з метою скасування арешту з належної ОСОБА_1 земельної ділянки та закриття відповідного кримінального провадження.

Примітним в цьому аспекті є те, що цю телефонну розмову з ОСОБА_17 ОСОБА_15 не записав, хоча до цього отримував вказівки записувати всі розмови з ним і робив це без будь-яких проблем. Примітним є і те, що в цей період ОСОБА_15 вже перебував під аудіо-, відеоконтролем в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , однак обставини його спілкування та начебто протиправної діяльності ОСОБА_17 не знайшли свого відображення в матеріалах НСРД. Примітним є і те, що ОСОБА_17 заперечив взагалі існування такої телефонної розмови з ОСОБА_15 , а сам ОСОБА_15 у своїх показаннях також не зміг пригадати чи була така телефонна розмова.

Ці обставини у своїй сукупності ставлять під сумнів факт телефонної розмови ОСОБА_15 з ОСОБА_17 , під час якої останній начебто погодився врегулювати питання, озвучені у ході зустрічі 17.09.2021, та яка стала визначальною, і з абсолютним причинно-наслідковим зв'язком обумовила всі подальші дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1. Такі сумніви в існуванні фактичних обставин, які стали ключовою віхою для всіх подальших дій обвинувачених, що покладені в основну обвинувачення, тлумачаться на користь обвинувачених та не можуть вважатися доведеними.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини вказують на те, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , будучи службовими особами правоохоронного органу, маючи досвід оперативно-розшукової діяльності, документування протиправної діяльності службових осіб, розуміючи значення провокації та усвідомлюючи неможливість її допущення, фактично вчиняли дії з перевірки інформації про можливу протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , зокрема, прокурора ОСОБА_17 . Зазначена інформація ініціативно надходила від ОСОБА_15 , а необхідність її перевірки обумовлена службовими обов'язками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з виконання відповідних вказівок керівництва, що були надані у зв'язку з негласним (через знайомих, а не офіційним шляхом) зверненням того ж ОСОБА_15 до ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Встановлені судом фактичні обставини вказують на те, що ані ОСОБА_11 , ані ОСОБА_12 не вишукували ОСОБА_17 , не переслідували його у будь-який спосіб з метою викриття на вчиненні хоч якогось корупційного кримінального правопорушення, не створювали конкретних умов для вчинення ОСОБА_17 хоч якогось правопорушення і не намагалися підвести його цих умов. Крім того, інформації про протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_105 взагалі не було до моменту звернення ОСОБА_15 , як і не було взагалі відпрацювання того ж самого ОСОБА_17 . Дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , крім того, що були продиктовані службовою необхідністю, ще і були зумовлені діями самого ж ОСОБА_15 (його звернення до ДБР з інформацією про начебто протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 ). Суд переконаний, що якби не ініціативне звернення ОСОБА_15 та не відповідні вказівки керівництва, то жодних дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по відношенню до ОСОБА_17 не було б.

Крім того, дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з перевірки інформації ОСОБА_15 не стосувалися і не були направлені виключно тільки на самого ОСОБА_17 , а стосувалися перевірки інформації про протиправну діяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_11 в цілому. Крім того, фактичні обставини вказують на те, що і ОСОБА_11 , і ОСОБА_12 допускали існування ситуації, за якої інформація ОСОБА_15 не буде підтверджена і в діях ОСОБА_17 не буде зафіксовано ознак кримінального правопорушення, і на випадок такої ситуації не планували вчинення жодних дій з її виправлення, наприклад, шляхом переконання, спонукання чи в інший спосіб підбурити ОСОБА_17 на вчинення правопорушення. Крім того, значна частина обставин спілкування ОСОБА_15 та ОСОБА_17 є також результатом дій самого ОСОБА_15 , який брав активну участь в його же підготовці до зустрічей з ОСОБА_17 .

Вищевикладене у своїй сукупності вказує на те, що до 17.09.2021, тобто до моменту отримання відомостей про намір ОСОБА_17 вчинити конкретне кримінальне правопорушення, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не вчиняли жодних активних дій, які були б направлені на провокування (підбурення, пробудження бажання, переконання тощо) ОСОБА_17 на вчинення конкретного корупційного кримінального правопорушення, і не усвідомлювали значення своїх дій саме як таких. Єдиними активними діями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було представлення ОСОБА_17 через ОСОБА_15 зовсім іншої реальної ситуації (ситуації ОСОБА_1), ніж та, з якою з самого початку начебто звертався ОСОБА_15 .

Тобто дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до 17.09.2021 мали переважно пасивний характер і були направлені на перевірку інформації, що надходила від ОСОБА_15 , а саме перевірку достовірності інформації про протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , у тому числі, але не виключно ОСОБА_17 .

Ті обставини, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , перевіряючи достовірність інформації про протиправну діяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 , не приєдналися до перевірки повідомлених ОСОБА_15 обставин щодо протиправної діяльності ОСОБА_17 (щодо невстановленої земельної ділянки), а через ОСОБА_15 представили ОСОБА_17 нову реальну ситуацію, можуть вказувати на активність дій і їх провокативний характер по відношенню до ОСОБА_17 , але однозначно і безумовно на це не вказує. У той же час, суд враховує, що такі дії були обумовлені провокативністю ситуації ОСОБА_15 , про яку останній повідомляв в аспекті протиправної діяльності ОСОБА_17 , та неможливістю подальшого опрацювання цієї ситуації для документування протиправної діяльності. Тобто, оскільки ситуація ОСОБА_15 , з якою він начебто з самого початку звертався до ОСОБА_17 , мала ознаки провокації, то саме з метою її недопущення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 через ОСОБА_15 і представили ОСОБА_17 зовсім іншу реальну ситуацію.

Також суд враховує, що представлена ОСОБА_17 ситуація ОСОБА_1 не передбачала, а ОСОБА_11 , ОСОБА_12 через ОСОБА_15 не вимагали виключно незаконного врегулювання проблеми, а допускали різні варіанти розвитку подій, у тому числі за яких ОСОБА_17 відмовляється у наданні будь-якої допомоги або просто перенаправляє до інших службових осіб.

Крім того, суд враховує особу ОСОБА_17 , який на момент представлення йому ситуації ОСОБА_1 був прокурором обласної прокуратури, додатково займав адміністративну посаду в цьому органі прокуратури, мав досвід професійної діяльності з розслідування та документування кримінальних правопорушень, а отже, неодмінно був обізнаний з поняттям провокації злочину або щонайменше поняттям підбурювання до вчинення злочину. Тому ОСОБА_17 , на відміну від середньостатистичної людини, мав можливість контролювати розмову з ОСОБА_15 , усвідомлювати значення його дій та зміст висловлювань, у тому числі прихованого характеру, а відповідно мав можливість оцінити дії ОСОБА_15 на предмет наявності провокації, підбурювання, спонукання до вчинення певних дій, і в залежності від цього припинити спілкування з ним.

Ті обставини, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , будучи оперативними працівниками Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, ІНФОРМАЦІЯ_2 , займалися опрацюванням інформації про протиправну діяльність, яка за своїм змістом у залежності від характеру правопорушення входить до сфери діяльності Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, ІНФОРМАЦІЯ_2 , або ІНФОРМАЦІЯ_62 , обумовлені діями керівництва обвинувачених - ОСОБА_26 , який, будучи керівником відповідного Управління, а отже і безпосереднім керівником ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , будучи обізнаним зі сферою діяльністю та повноваженнями очолюваного ним Управління, отримавши контакт ОСОБА_15 , який повідомляв про протиправну (корупційну) діяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 , передав його не до відповідного управління ДБР або до НАБУ, які були уповноважені займатися опрацюванням такої інформації, а ОСОБА_12 з ОСОБА_11 і при цьому надав вказівки перевірити достовірність вказаної інформації.

Проте вказані обставини жодним чином не вказують на те, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 переслідували мету викриття ОСОБА_17 на спровокованому правопорушенні і саме для реалізації такої мети самостійно та ініціативно вийшли за межі компетенції власного Управління та Державного бюро розслідувань.

Крім того, як пояснили ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в оперативно-розшуковій діяльності досить поширеною є практика співпраці різних підрозділів одного органу досудового розслідування або співпраці різних органів досудового розслідування. Тому у випадку підтвердження інформації про протиправну (корупційну) діяльність прокурора ОСОБА_17 відповідні матеріали перевірки були б передані або до відповідного управління ДБР або до ІНФОРМАЦІЯ_31 , що, однак, не виключало можливість подальшої співпраці підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_21 або відповідних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_106 .

Ті обставини, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продовжили відпрацювання ОСОБА_17 після 08.10.2021, коли керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_22 було надано вказівки щодо недоцільності продовження опрацювання інформації ОСОБА_15 через явно провокативний характер такої інформації, були обумовлені діями керівництва обвинувачених - ОСОБА_26 , який, будучи обізнаним із зазначеними вказівками ІНФОРМАЦІЯ_22 , не забезпечив контроль над їх виконанням, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У будь-якому випадку керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_22 прийнято рішення про явно провокативний характер ситуації з ОСОБА_17 з огляду на представлену інформацію та записи розмов, з яких були лише записи зустрічі ОСОБА_15 та ОСОБА_17 від 17.09.2021, на якій ОСОБА_17 не надав однозначної відповіді щодо можливості надання допомоги у вирішенні ситуації ОСОБА_1, а також запис телефонної розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_17 від 28.09.2021, на якій ОСОБА_15 за вказівками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 озвучив намір ОСОБА_1 передати ОСОБА_17 неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США. При цьому телефонна розмова від 28.09.2021, де ОСОБА_15 озвучив ОСОБА_17 пропозицію неправомірної вигоди, є наслідком того, що ОСОБА_15 не записав попередню телефонну розмову з ОСОБА_17 , під час якої останній начебто погодився врегулювати ситуацію ОСОБА_1 та запитав щодо розміру неправомірної вигоди, та є результатом спроб ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердити і зафіксувати цю згоду ОСОБА_17 . Жодних інших матеріалів керівництву ІНФОРМАЦІЯ_22 не могло бути надано на той момент. Враховуючи, що у розпорядженні керівництва ІНФОРМАЦІЯ_22 були лише матеріали, за яких спочатку ОСОБА_17 однозначно не погодився допомогти у вирішенні ситуації ОСОБА_1, а після цього ОСОБА_15 ініціативно запропонував ОСОБА_17 неправомірну вигоду, то очевидним є рішення про провокативність такої ситуації і недоцільність її подальшого відпрацювання. Протилежного висновку за викладених обставин дійти неможливо.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_15 , хоча і не записав телефонну розмову з ОСОБА_17 , де той фактично погодився вчинити кримінальне правопорушення, однак всіляко це підтверджував у розмовах з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , переконував останніх у тому, що ОСОБА_17 готовий допомогти ОСОБА_1 та запитує розмір неправомірної вигоди, то цілком логічними є те, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , як оперативні співробітники, які фактично отримали інформацію про намір особи вчинити правопорушення (усвідомлюючи начебто протиправну позицію ОСОБА_17 ), і при цьому не отримали вказівок від керівника ОСОБА_26 щодо припинення подальшої роботи у цьому напрямку, продовжили вчиняти дії щодо підтвердження протиправного наміру ОСОБА_17 та його фіксації з метою подальшого викриття кримінального правопорушення.

При цьому ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що картина обставин спілкування ОСОБА_15 з ОСОБА_17 , яка вбачається виключно з зафіксованих розмов та зустрічей, має провокативний характер, не продовжили відпрацювання ОСОБА_17 конкретно по ситуації з ОСОБА_1, а знайшли іншу проблематику, з якою ОСОБА_15 пізніше мав звернутися до ОСОБА_17 . Після цього моменту ситуація ОСОБА_1 використовувалася виключно для перевірки дійсності намірів ОСОБА_17 з подальшим встановленням з ним контакту для відпрацювання інших ситуацій, а також реального вирішення ситуації ОСОБА_1.

Однак, вказані обставини не свідчать про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , усвідомлюючи законну правову позицію ОСОБА_17 (як про це зазначено в обвинувальному акті), проігнорували вказівки керівництва щодо недоцільності подальшого відпрацювання ОСОБА_17 , усвідомлюючи провокативний характер ситуації, продовжили вчиняти дії на подальше підбурення ОСОБА_17 до вчинення правопорушення. Протягом всього часу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в силу повідомлення ОСОБА_15 (про незаписану розмову з ОСОБА_17 ) керувалися виключно усвідомленням незаконної позиції ОСОБА_17 і в залежності від цього вчиняли дії на підтвердження та фіксацію такої позиції, а не підбурювали до її формування.

Ті обставини, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 всупереч вимогам ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» фактично проводили відносно ОСОБА_17 оперативно-розшукову діяльність без заведення оперативно-розшукової справи, вказують на порушення ними вимог чинного законодавства, у тому числі дисциплінарне правопорушення, однак з безумовністю не вказує на провокацію підкупу, оскільки дії, які вчинялися без заведення такої справи, за своїм змістом не мали провокативного характеру.

У певній частині обставини не заведення оперативно-розшукової справи та/або не реєстрації кримінального провадження відносно ОСОБА_17 лише підтверджують відсутність у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 протиправної мети провокування ОСОБА_17 на вчинення правопорушення та викриття його на цьому. Якби ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були дійсно зацікавлені у викритті ОСОБА_17 на вчинені спровокованого кримінального правопорушення, то навряд чи допускали порушення вимог законодавства в частині документування (проведення оперативно-розшукових дій без заведення оперативно-розшукової справи) начебто протиправної діяльності того ж ОСОБА_17 , оскільки за таких обставин створюється ризик втрати доказів протиправної діяльності ОСОБА_17 .

Крім того, суд враховує, що знайомство ОСОБА_15 з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 внаслідок звернення ОСОБА_15 з повідомленням про корупційну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , у тому числі ОСОБА_17 , відбулося ще влітку 2021 року, приблизно на початку серпня 2021 року. Однак до початку вересня 2021 року ОСОБА_15 був залучений до перевірки та документування інформації про можливу протиправну діяльність у зовсім інших сферах, які не були пов'язані з ОСОБА_17 . Лише 08.09.2021 сам ОСОБА_15 нагадав про можливість та необхідність відпрацювання ситуації з ОСОБА_17 , оскільки остання буде відповідати «рівню» працівників ДБР та не буде «малозначною». Тобто, навіть після знайомства з ОСОБА_15 , який повідомляв про протиправну діяльність ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з самого початку більше місяця не вчиняли будь-яких дій щодо відпрацювання цієї ситуації.

Таким чином, ані характер, зміст та інші характеристики дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що були вчинені у період по 17.09.2021, тобто до моменту, коли ОСОБА_17 за результатами їх дій начебто погодився вчинити кримінальне правопорушення, ані навіть характер, зміст та інші характеристики дій ОСОБА_15 , який за вказівками обвинувачених спілкувався з ОСОБА_17 , ані їх дії в сукупності після 17.09.2021, які були обумовлені начебто незаконною позицією ОСОБА_17 та спрямовані на її підтвердження/фіксацію, ані особа ОСОБА_17 , як прокурора обласної прокуратури - усі ці обставини як окремо, так і в сукупності не дають можливості «поза розумним сумнівом» констатувати, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 провокували, спонукали, підштовхували, переконували чи в будь-який інший спосіб намагалися побудити у ОСОБА_17 бажання до вчинення якогось конкретного кримінального правопорушення, усвідомлювали при цьому зазначені обставини та бажали викрити конкретно ОСОБА_17 на вчиненні такого правопорушення. Відповідно і фантомна згода ОСОБА_17 вчинити кримінальне правопорушення не є результатом дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а лише словами ОСОБА_15 , які навіть ним самим же у судовому засіданні не були підтверджені.

Висновок судово-лінгвістичної експертизи № 201/1 від 25.11.2022 (Т. 6, а.с. 5-18) вищевикладених обставин та висновків не спростовує, оскільки 1) є констатацією об'єктивного змісту висловлювань з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень, а не правовою кваліфікацією фактичних обставин з точки зору закону про кримінальну відповідальність; 2) стосується лише висловлювань, які мали місце у розмовах між ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1, а не безпосередньо між ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , що мало б важливе значення для оцінки дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які давали вказівки ОСОБА_15 .

За таких обставин суд констатує, що навіть якщо не враховувати висновки щодо провокації злочину, які викладено у п. 6 цього вироку, стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено наявність у діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України (об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення), та не надано достатніх доказів, з яких би вбачалося, що вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, є єдиною розумною та обґрунтованою версією подій, що описані в обвинувальному акті. Відповідно суд вважає недоведеним формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, яке пред'явлено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Щодо наявності ознак зловживання впливом (ч. 1 ст. 369-2 КК України)

При вирішенні питання наявності у діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, визначальними є обставини, які мали місце після 17.09.2021, тобто після того як ОСОБА_17 згідно із запевненням ОСОБА_15 начебто погодився допомогти у вирішенні ситуації ОСОБА_1.

Це пов'язано з тим, що до моменту отримання згоди ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , представляючи останньому через ОСОБА_15 ситуацію ОСОБА_1, передбачали різні варіанти розвитку подій, зокрема, відмову ОСОБА_17 допомогти у вирішенні ситуації, згоду ОСОБА_17 особисто організувати вирішення ситуації або згоду ОСОБА_17 допомоги у вирішенні ситуації шляхом зведення з «потрібними» людьми тощо.

Встановлені фактичні обставини вказують на те, що оскільки ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_17 погодився допомогти у вирішенні ситуації ОСОБА_1, але за умови отримання неправомірної вигоди, то паралельно з підтвердженням намірів ОСОБА_17 з їх подальшою фіксацією ОСОБА_11 , ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_15 та ОСОБА_1 почали вчиняти дії, які були необхідні для вирішення ситуації ОСОБА_1. У контексті встановлених фактичних обставин - це дії з передачі ОСОБА_1 через ОСОБА_15 неправомірної вигоди ОСОБА_17 . На це вказує і повідомлена ОСОБА_15 згода ОСОБА_17 допомогти у вирішенні ситуації ОСОБА_1 за неправомірну вигоду («все решаемо»), і зміст зафіксованих під час проведення НСРД розмов, і оформлення «під втрату» передачі грошових коштів від ОСОБА_1 до ОСОБА_15 для подальшої передачі начебто ОСОБА_17 та інші обставини.

Фактичні обставини також вказують на те, що оскільки вирішення ситуації ОСОБА_1 (на що начебто погодився ОСОБА_17 ) передбачало скасування арешту із земельної ділянки та закриття кримінального провадження, а кримінальне провадження № 12019100100011307, в якому було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:04:003:0247, перебувало у віданні ІНФОРМАЦІЯ_24 , що виключало будь-яку можливість ОСОБА_17 , саме як прокурора ІНФОРМАЦІЯ_11 , використати службові повноваження чи становище для досягнення неправомірного результату (особисто прийняти рішення про скасування арешту та закриття кримінального провадження), то відповідно вирішення проблеми ОСОБА_1 у свідомості ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 передбачало вплив ОСОБА_17 на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_24 , що на їх переконання ОСОБА_17 міг реально забезпечити.

У свою чергу, попри використання ситуації ОСОБА_1 для перевірки інформації про протиправну діяльність прокурорів ІНФОРМАЦІЯ_11 , зокрема, ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , будучи товаришем ОСОБА_1, одночасно з цим переслідував приватний інтерес та намагався забезпечити реальне вирішення проблем ОСОБА_1 шляхом скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження. Як вбачається з розмови від 08.09.2021, коли ОСОБА_11 вперше повідомив ОСОБА_15 про ситуацію з ОСОБА_1, ОСОБА_11 запитував у ОСОБА_15 щодо можливості запитати у представників ІНФОРМАЦІЯ_11 чи можуть вони реально допомогти у вирішенні ситуації ОСОБА_1. З розмови від 17.09.2021 вбачається, що ОСОБА_11 просив ОСОБА_15 довідатися у ОСОБА_17 чи готовий останній все ж таки допомогти у вирішенні ситуації з ОСОБА_1, щоб ОСОБА_11 знав, що говорити ОСОБА_1 У всіх подальших розмовах та зустрічах ОСОБА_11 неодноразово висловлював сподівання на те, що ситуація ОСОБА_1 буде реально вирішена.

У додаток до цього, після 08.10.2021, коли керівництвом було надано вказівки щодо припинення відпрацювання ОСОБА_17 по ситуації з ОСОБА_1 через її провокативний характер, ОСОБА_11 повідомив, що ситуація з ОСОБА_1 все одно має «распетляться», тобто має бути вирішена, а для підтвердження протиправної діяльності ОСОБА_17 та викриття буде використана інша ситуація.

Тобто, ОСОБА_11 шляхом представлення ОСОБА_17 ситуації ОСОБА_1 намагався одночасно досягнути двох цілей: 1) забезпечити реальне вирішення проблеми ОСОБА_1 шляхом скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження; 2) перевірити та, у випадку підтвердження, задокументувати протиправну діяльність ОСОБА_17 .

З фактичних обставин вбачається, що для реального вирішення ситуації ОСОБА_1 та одночасної перевірки інформації про протиправну діяльність прокурорів Львівської обласної прокуратури, ОСОБА_11 після отримання за невстановлених обставин інформації про проблеми ОСОБА_1 вчинив наступні дії:

1) представив ситуацію ОСОБА_1 ОСОБА_15 , запитавши при цьому чи зможе ОСОБА_15 , використовуючи свої зв'язки з ОСОБА_17 , звернутися до останнього та довідатися з приводу можливості реального вирішення ситуації;

2) отримавши запевнення ОСОБА_15 щодо можливості представлення такої ситуації ОСОБА_17 , організував зустріч ОСОБА_15 з ОСОБА_17 від 17.09.2021, для чого: надав ОСОБА_15 всю необхідну інформацію та документи про ситуацію ОСОБА_1; познайомив ОСОБА_15 з ОСОБА_1, що повинно було сприяти кращій обізнаності ОСОБА_15 у деталях ситуації та оптимізації спілкування між ними; використав можливості ОСОБА_15 , надавши вказівки домовитися з ОСОБА_17 про зустріч; інструктував та готував ОСОБА_15 до спілкування з ОСОБА_17 ; фінансово забезпечив поїздку ОСОБА_15 до м. Львова; отримував звіти від ОСОБА_15 про проміжні результати зустрічей з ОСОБА_17 , в залежності від цього просив повторно зателефонувати або зустрітися з ОСОБА_17 ;

3) отримавши запевнення ОСОБА_15 щодо згоди ОСОБА_17 особисто врегулювати проблему ОСОБА_1, ОСОБА_11 сконтактував ОСОБА_15 та ОСОБА_1 з метою озвучення останнім розміру неправомірної вигоди, яку він готовий передати ОСОБА_17 ; надав вказівки ОСОБА_15 зателефонувати ОСОБА_17 та озвучити намір ОСОБА_1;

4) враховуючи, що ОСОБА_17 у телефонній розмові відмовився від обговорення питань неправомірної вигоди та запропонував ОСОБА_15 особисто зустрітися у м. Львові, ОСОБА_11 вжив заходів щодо організації ще однієї зустрічі ОСОБА_15 з ОСОБА_17 , яка мала відбутися 20.10.2021, для чого: організував спільну зустріч за участі ОСОБА_15 та ОСОБА_1; надав вказівки та інструктаж ОСОБА_15 щодо спілкування з ОСОБА_17 , зокрема, щодо необхідності повного та реального вирішення ситуації ОСОБА_1 після передачі першої половини неправомірної вигоди; з допомоги ОСОБА_1 забезпечив фінансування поїздки ОСОБА_15 ; організував передачу ОСОБА_1 першої половини суми неправомірної вигоди ОСОБА_15 для подальшої передачі ОСОБА_17 , а також намагався вжити заходів щодо процесуального оформлення передачі таких коштів;

5) отримавши запевнення ОСОБА_15 , що зустріч з ОСОБА_17 , яка начебто відбулася 20.10.2021, була невдалою і ОСОБА_17 просить передачу всієї суми неправомірної вигоди, ОСОБА_11 забезпечив передачу ОСОБА_1 другої половини суми неправомірної вигоди ОСОБА_15 для подальшої передачі ОСОБА_17 , а також організації повторної поїздки ОСОБА_15 до м. Львова для зустрічі з ОСОБА_17 , яка мала відбутися 22.10.2021.

ОСОБА_12 безпосередню участь у подіях почав приймати з 28.09.2021, однак обставини його появи, характер спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_15 вказують на обізнаність ОСОБА_12 про всі події, що відбувалися до 28.09.2021, та їх загальне погодження з огляду на те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно діяли на виконання вказівок керівництва щодо перевірки інформації ОСОБА_15 . Крім того, сам ОСОБА_12 у своїх показаннях підтвердив, що влітку 2021 року проводилася спільна зустріч за участі ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , а також що інколи на прохання ОСОБА_11 давав поради останньому щодо спілкування з ОСОБА_15 . Тобто до 28.09.2021 ОСОБА_12 не тільки був обізнаний про обставини спілкування ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , але і брав участь у цьому спілкуванні (як безпосередньо під час зустрічі, так і опосередковано, надаючи вказівки, поради).

Після 28.09.2021 ОСОБА_12 , у тому числі ставши безпосереднім керівником ОСОБА_11 (з 04.10.2021, коли почав виконувати обов'язки начальника відповідного відділу), погоджував всі дії ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , брав активну участь в організації зустрічей ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , надавав вказівки, настанови тощо, а також в цілому усвідомлював цілеспрямованість дій всіх учасників не тільки на перевірку інформації щодо ОСОБА_17 , але і реальне вирішення ситуації ОСОБА_1.

Фактичні обставини, які встановлені під час судового розгляду, вказують на те, що дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 узгоджуються між собою, погоджені ними, є взаємопов'язаними, взаємообумовленими, взаємодоповнюючими, спрямовані на досягнення спільних цілей та об'єднані єдиною інтелектуально-вольовою характеристикою у виді умислу.

28.09.2021 на виконання вказівок та за сприяння ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_15 у телефонній розмові з ОСОБА_17 озвучив (передав) намір (пропозицію) ОСОБА_1 надати ОСОБА_17 неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США за вплив на прийняття прокурорами Шевченківської окружної прокуратури м. Києва рішення щодо скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження. До цього на виконання вказівок ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_15 довідався про такий намір ОСОБА_1 у ході телефонної розмови з останнім.

За сприяння ОСОБА_11 , сприяння та обізнаності ОСОБА_12 19.10.2021 та 21.10.2021 ОСОБА_1 передав ОСОБА_15 грошові кошти в еквіваленті 5000 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_17 за його вплив на прийняття прокурорами Шевченківської окружної прокуратури м. Києва рішення щодо скасування арешту земельної ділянки та закриття кримінального провадження.

Окремо суд звертає увагу, що дії ОСОБА_1 щодо передачі ОСОБА_15 грошових коштів в еквіваленті 5000 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_17 не були жодним чином задокументовані з процесуальної та/або оперативної точки зору ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які за рахунок ситуації ОСОБА_1 намагалися перевірити дійсні наміри ОСОБА_17 . Хоча з матеріалів НСРД (розмов ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 ) вбачається, що передача цих коштів мала бути оформлена під «втрату», однак на час передачі не були зареєстровано жодного кримінального провадження або оперативно-розшукової справи, тому, очевидно, що грошові кошти передавались не з метою документування цих обставин та подальшого викриття особи.

Крім того, під час спільних зустрічей, на яких були присутні ОСОБА_15 та ОСОБА_1, і на яких здійснювалася передача грошових коштів, ОСОБА_11 неодноразово зазначав про те, що його не мають побачити, тобто намагався вжити заходів конспірації своєї участі в обставинах передачі грошових коштів.

Вищевикладені обставини, на переконання суду, додатково свідчать про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 передбачали реальне вирішення ситуації ОСОБА_1 та вживали всіх заходів для цього, у тому числі тих, які унеможливлювали викриття їх самих та ОСОБА_1 на передачі грошових коштів ОСОБА_17 .

Аналіз дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що були вчинені/узгоджені ними для врегулювання ситуації ОСОБА_1 при її одночасному використанні для перевірки інформації ОСОБА_15 , дає можливість дійти висновку, що хоча ініціатива вчинення злочину не походила безпосередньо від ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , однак ОСОБА_11 , ОСОБА_12 фактично підтримали цю ініціативу та створили умови для вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, зокрема, шляхом об'єднання зусиль інших осіб, спрямування та координації їх дій. Встановлені судом фактичні обставини вказують на те, що якби не ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , то ОСОБА_1 та ОСОБА_15 не вчинили б по відношенню до ОСОБА_17 вищезазначених дій.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, бажаючи вчинення таких дій, оскільки вони були потрібні для виконання службових вказівок та реального вирішення ситуації ОСОБА_1, діючи спільно, забезпечили висловлення пропозиції та надання ОСОБА_1 через ОСОБА_15 неправомірної вигоди ОСОБА_17 , який за таку вигоду погодився вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави (прокурорами Шевченківської окружної прокуратури м. Києва).

Наведені обставини вказують на наявність в діях ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Суд критично сприймає доводи сторони захисту про те, що матеріали досудового розслідування не містять доказів, з яких би вбачалося, що між ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 йшлося саме про неправомірний варіант вирішення ситуації ОСОБА_1, що не дає можливості виключати можливість правомірного способу вирішення ситуації, наприклад, забезпечення правового супроводу, переконання правовими аргументами тощо. На переконання суду, з досліджених доказів з достатнім рівнем очевидності та ясності можна побачити, що ОСОБА_1 прагнув вирішення проблеми з повторним накладенням арешту на свою земельну ділянку, що вбачав лише в скасуванні такого арешту та закритті кримінального провадження. Кінцева мета ОСОБА_1 у сукупності із встановленими фактичними обставинами (звернення до ОСОБА_11 , передача грошових коштів ОСОБА_15 саме як неправомірної вигоди та оформлення їх під «втрату» для подальшої передачі ОСОБА_17 ) вказують на те, що вирішення ситуації ОСОБА_1 не тільки об'єктивно планувалося здійснити у неправомірний спосіб, але і з суб'єктивної сторони абсолютно всі учасники цього процесу усвідомлювали та передбачали саме такий спосіб.

Сторона захисту не довела, за якими правовими порадами, консультаціями, аргументами ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_11 з приводу виниклої ситуації довкола земельної ділянки. Сторона захисту не довела, яким чином з правомірної точки зору ОСОБА_11 міг допомогти у вирішенні цієї ситуації. У свою чергу, якщо припустити, що ОСОБА_17 погодився допомогти у вирішенні ситуації ОСОБА_1 виключно у правомірний спосіб, то залишаються незрозумілими: 1) для чого подальше спілкування здійснювалося через третю особу ( ОСОБА_15 ), а не безпосередньо між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 ; 2) для чого ОСОБА_1 передавав грошові кошти ОСОБА_15 і це оформлювалося «під втрату».

Ба більше, ситуація ОСОБА_1, як така, яку погодився врегулювати ОСОБА_17 , і була представлена ОСОБА_11 , ОСОБА_12 через ОСОБА_15 безпосередньо ОСОБА_17 для виявлення можливого прояву корупційної поведінки ОСОБА_17 , про який повідомляв ОСОБА_15 та перевірку якого здійснювали обвинувачені. Навіть у розмовах з ОСОБА_15 ОСОБА_11 , стверджуючи про недопустимість провокації, одночасно з цим зазначав, що правомірні способи вирішення ситуації ОСОБА_1 є «нецікавими» з оперативної точки зору (зокрема, в розмові з ОСОБА_15 щодо можливого врегулювання ситуації «за магарич» ОСОБА_11 підтвердив, що це не підходить для оперативно-розшукової діяльності). Тобто, якби ОСОБА_17 і погодився врегулювати ситуацію ОСОБА_1, однак зробити це виключно у правомірний спосіб, то згідно з логікою поведінки обвинувачених подальше відпрацювання ОСОБА_17 було б припинено і не становило оперативного інтересу.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_11 у своїх показаннях зазначив, що ОСОБА_1 мав підозри, що в нього працівники ІНФОРМАЦІЯ_24 можуть вимагати неправомірну вигоду за повторне скасування арешту земельної ділянки, що і хотів з'ясувати через ОСОБА_11 . Тобто, ситуація ОСОБА_1 першочергово була пов'язана з можливим вимаганням/отриманням неправомірної вигоди за її вирішення.

Тому очевидним є те, що ОСОБА_1, маючи проблеми із земельною ділянкою, маючи при цьому своїх адвокатів, маючи підозри з приводу того, що в нього вимагають неправомірну вигоду, явно звертався до ОСОБА_11 , а у подальшому продовжував спілкування з ОСОБА_15 не для отримання правової поради чи вирішення ситуації за рахунок переконання правовими аргументами, як про це стверджує захист.

Вищевикладені висновки та встановлені фактичні обставини також спростовують доводи сторони захисту про те, що між ОСОБА_15 та ОСОБА_17 не йшлося саме про здійснення останнім зловживання впливу для вирішення ситуації ОСОБА_1. Крім того, як зазначалося у п. 4.1 вироку, здійснення самого зловживання впливом, його результативність, реальність чи удаваність, способи, конкретні особи, уповноважені на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, на яких мав бути здійснений вплив тощо - усі ці обставини перебувають поза межами об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

У той же час, суд з підстав, що викладені у п. 6 цього вироку, погоджується з доводами сторони захисту щодо того, що подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, є результатом провокативних дій ОСОБА_15 , зокрема, наслідком повідомлених ним неправдивих відомостей та наслідком імітування обставин вчинення ОСОБА_17 злочину.

Таким чином, надані стороною обвинувачення докази дають можливість «поза розумним сумнівом» дійти висновку щодо наявності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та щодо наявності в діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознак складу цього правопорушення. Однак подія цього кримінального правопорушення, рівно як і дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що підпадають під ознаки ч. 1 ст. 369-2 КК України, є результатом провокації злочину.

Оскільки докази, здобуті внаслідок провокації злочину є недопустимими, а особа не може бути визнана винуватою у вчиненні правопорушення, яке було спровоковано правоохоронними органами, то суд також вважає недоведеним формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, яке пред'явлено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

8. Щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження

Під час підготовчого провадження сторона захисту подавала клопотання про закриття даного кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування після повідомлення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.

На тій же стадії судового провадження ці клопотання були розглянуті та ухвалою суду від 18.10.2023 були залишені без задоволення. Вказуючи на відсутність передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження, суд виходив з наявних на той момент в його розпорядженні матеріалів про рух досудового розслідування, обсяг яких не дозволяв повною мірою перевірити обґрунтованість та достовірність тверджень сторони захисту. У зв'язку з цим за наявного на той момент обсягу матеріалів досудового розслідування суд зробив попередній висновок про те, що строки досудового розслідування не закінчилися на момент надходження обвинувального акту до суду, але при цьому зазначив про необхідність долучення вказаних клопотань до матеріалів справи та надання їм оцінки під час судового розгляду кримінального провадження за результатами дослідження всіх матеріалів досудового розслідування. Керуючись висновками ККС ВС у постанові від 12 травня 2022 року по справі № 583/1283/20, суд виснував, що у випадку встановлення під час або за результатами судового розгляду обставин, які свідчать про закінчення строків досудового розслідування на момент надходження обвинувального акту до суду, суд не позбавлений можливості прийняття рішення про закриття кримінального провадження під час судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на дослідження судом всіх матеріалів досудового розслідування, а також на те, що стороною захисту в судових дебатах наголошено на необхідності надання судом повторної оцінки обставин, які свідчать про наявність передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження, суд здійснює повторну оцінку доводів сторони захисту про наявність підстав для закриття даного кримінального провадження.

Детальний зміст клопотань про закриття кримінального провадження, повторну оцінку яких буде проводити суд, викладено на аркушах справи 18-34 Тому № 2 судової справи. Короткий зміст доводів сторони захисту зводиться до наступного: 1) 06.03.2022 сторону захисту взагалі не було повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження, у тому числі попри вжиті стороною захисту заходи щодо з'ясування стану кримінального провадження; 2) з 07.03.2022 до 20.05.2022, коли було відновлено досудове розслідування, стороні захисту з огляду на неналежне повідомлення про завершення досудового розслідування фактично не було надано доступу до матеріалів провадження; 3) як наслідок, 07.03.2022 строк досудового розслідування не зупинявся, а продовжував рахуватися та закінчився ще 21.03.2022; 4) строк досудового розслідування в межах кримінального провадження не був продовжений у встановленому законом порядку уповноваженим слідчим суддею, оскільки після 22.10.2021, коли обвинувачених було повідомлено про підозру, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, кримінальне провадження відповідно до ст. 33-1, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України почало належати до виключної предметної підсудності слідчих суддів Вищого антикорупційного суду, які і повинні були вирішувати питання про продовження строку досудового розслідування; попри це, строк досудового розслідування продовжувався слідчими суддями Шевченківського районного суду м. Києва; 5) як загальний наслідок попередньо перелічених порушень строк досудового розслідування закінчився ще у 2021 році, а всі подальші процесуальні дії та рішення, включно зі складанням, врученням та направленням до суду обвинувального акту, були вчинені та прийняті відповідно поза межами встановленого законом строку.

З наведеного вбачається, що з'ясування наявності передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження передбачає вирішення наступних питань: 1) чи зупинявся строк досудового розслідування у період з 07.03.2022 до 20.05.2022 відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України у зв'язку з ознайомленням сторони захисту з матеріалами досудового розслідування; 2) чи набуло кримінальне провадження після 22.10.2021 ознак виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду та чи є законними ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва про продовження строку досудового розслідування, які були постановлені після 22.10.2021.

8.1. Норми права та судова практика, якими суд керується

01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» № 3509-IX від 08.12.2023, яким виключено положення КПК України, що стосувалися строків досудового розслідування з моменту внесення відомостей до ЄРДР та до моменту повідомлення особи про підозру.

Відповідно до п. 20-8 Перехідних положень КПК України положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури".

Оскільки судовий розгляд даного кримінального провадження не було завершено до 01.01.2024, суд керується положеннями КПК України щодо строків досудового розслідування в редакції Закону України № 3509-ІХ від 08.12.2023. Проте враховуючи ті обставини, що вирішення питання про закриття даного провадження пов'язано зі строком досудового розслідування після повідомлення особи про підозру, який залишився незмінним, вищезазначені зміни кримінального процесуального законодавства впливають лише на застосовану судом редакцію закону, а не вирішення питання по суті.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призводить до скасування судового рішення у будь-якому випадку, кваліфікується не закриття судом провадження в кримінальній справі за наявності підстав для цього, крім випадків, коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував.

Таким чином суд доходить висновку, що у випадку встановлення під час судового розгляду обставин спливу строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК України, суд зобов'язаний закрити відповідне кримінальне провадження з цих підстав. Незакриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (за наявності для того реальних підстав), нівелює всі результати судового розгляду, здійсненого щодо обвинувального акту, який надійшов до суду поза межами законодавчо визначеного строку досудового розслідування, оскільки є істотним порушенням кримінального процесуального законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення.

Об'єднана палата ККС ВС у постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 711/8244/18 дійшла висновку про те, що п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати.

Пред'явлене в межах даного кримінального провадження обвинувачення не стосується вчинення тяжкого чи особливого тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, а саме кримінальне провадження розпочато після 16.03.2018, що передбачає можливість вирішення питання про його закриття на підставі вказаних положень. Вирішення такого питання відбувається в межах змагальної процедури сторін кримінального провадження з доведення та/або спростування факту закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення у виді постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. При цьому, як неодноразово зазначав Верховний Суд, в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18 (провадження № 51-6250 км19), від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20 (провадження № 51-2066 км21), від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 (провадження № 51-2890 км19).

Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив'язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування (постанова ККС ВС від 17.02.2021 у справі № 344/6630/17, провадження № 51-4852 км 20).

З наведеного вбачається, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження (крім чітко визначених в залежності від тяжкості та категорії злочину) підлягає закриттю судом, якщо з моменту повідомлення особи про підозру у вчиненні злочину і до моменту безпосереднього направлення обвинувального акту до суду сплив двомісячний строк досудового розслідування. Направлення прокурором обвинувального акту після закінчення такого строку виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження (постанова ККС ВС від 15.09.2021 у справі № 711/3111/19, провадження № 51-2890км19).

Разом з тим, обчислення вказаного двомісячного строку має свою законодавчо визначену специфіку.

Так, при обчисленні двомісячного строку досудового розслідування день, коли особу було повідомлено про підозру, не береться до уваги як день, від якого починається вказаний строк, що узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 589/1633/19 (провадження № 51-4113 км22), 09 жовтня 2024 року у справі № 276/900/20 (провадження № 51-2019 км24) та від 22 січня 2025 року у справі № 754/9191/23 (провадження № 51-4374 км24).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Тобто, не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування. День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування (постанова ККС ВС від 24.10.2022 у справі № 216/4805/20, провадження № 51-4684 кмо 21).

Крім того, двомісячний строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку та з підстав, що визначені у ст. 294-295-1 КПК України. Вказані обставини мають бути враховані судом при вирішенні питання наявності передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження.

8.2. Встановлені судом фактичні обставини руху досудового розслідування

22.10.2021 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370 КК України, ч. 1 ст. 369-2 КК України, а ОСОБА_12 та ОСОБА_11 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370 КК України, ч. 1 ст. 369-2 КК України (Т. 3, а.с. 142-152, 173-180, 211-218).

Таким чином, з 23.10.2021 почав рахуватися двомісячний строк досудового розслідування, передбачений ч. 4 ст. 219 КПК України. При цьому перебіг вказаного строку не залежить від кількості підозрюваних, оскільки строк досудового розслідування є строком, упродовж якого сторона обвинувачення має закінчити у кримінальному провадженні розслідування вчиненого кримінального правопорушення (одного чи кількох) у цілому, незалежно від кількості осіб, які його (їх) вчинили.

З урахуванням цього двомісячний строк досудового розслідування мав закінчитися 22.12.2021.

З реєстру досудового розслідування (Т. 1, а.с. 51) встановлено, що 14.12.2021 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_135 строк досудового розслідування було продовжено до 5 місяців. Оскільки сторонами кримінального провадження не надано ані короткого, ані повного тексту цієї ухвали слідчого судді, то суд звертається до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень.

З відомостей реєстру підтверджено, що 14.12.2021 ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_63 , постановленою в межах справи № 761/44523/21 (провадження № 1-кс/761/24255/2021) за результатами розгляду клопотання слідчого, погодженого першим заступником Генерального прокурора, строк досудового розслідування в межах даного кримінального провадження було продовжено до п'яти місяців, тобто до 21.03.2022.

З ухвали слідчого судді вбачається, що сторона захисту в цілому не заперечувала проти продовження строку досудового розслідування.

06.03.2022 прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_136 дорученням № 31/1/2-38979-21 від 06.03.2022 (Т. 5, а.с. 14-15) уповноважено слідчого ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_137 на повідомлення підозрюваних та їх захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

06.03.2022 слідчим ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_138 складено листи № 6/4-607, № 6/4-608 (Т. 5, а.с. 16-17), в яких повідомлено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, який вони могли отримати з 06.03.2022 з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у робочі дні з дотриманням розумності строків за адресою ІНФОРМАЦІЯ_19 - АДРЕСА_14 .

Вказані листи не містять помітки про їх вручення стороні захисту, а надані суду матеріали досудового розслідування не вказують на те, що ці листи були вручені стороні захисту у якийсь із передбачених законом способів. Ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження того, що сторона захисту 06.03.2022 була ознайомлена зі змістом повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.

06.03.2022 слідчим ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_138 складено рапорт (Т. 2, а.с. 98), в якому зазначено, що 06.03.2022 ним на особистий засіб зв'язку з використанням месенджеру «Whats App» надійшла фотокопія доручення від прокурора № 31/1/2-38979-21 щодо повідомлення підозрюваних та їх захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів даного кримінального провадження. У зв'язку зі зміною місця дислокації підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_19 до інших регіонів України та з метою виконання норм ст. 290 КПК України слідчим 06.03.2022 направлено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисникам листи № 6/4-604, № 6/4-608 з використанням поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_107 » в м. Чернівці.

Доказів того, що ці повідомлення відправлялися засобами поштового зв'язку та в такий же спосіб отримувалися стороною захисту, сторонами кримінального провадження не надано.

24.03.2022 захисником ОСОБА_11 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_15 клопотання про надання інформації про стан кримінального провадження та копій процесуальних документів (Т. 10, а.с. 140-141). Зі змісту клопотання вбачається, що сторона захисту не обізнана про подальший рух кримінального провадження після 14.12.2021, у тому числі прийняті процесуальні рішення та вчинені процесуальні дії, у зв'язку з чим запитується інформація щодо стану досудового розслідування.

У відповідь на вказане клопотання прокурором ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_136 надано відповідь № 31/1/2-38979-21 від 11.04.2022 (Т. 10, а.с. 142), в якій зазначено, що станом на 11.04.2022 в межах кримінального провадження процесуальне керівництво здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_15 , а досудове розслідування ІНФОРМАЦІЯ_19 , а рішення, визначені ст. 283 КПК України, не приймалися. Будь-якої іншої інформації у відповіді не наведено.

На момент повідомлення про завершення досудового розслідування залишок строку досудового розслідування складав 15 днів (з 07.03.2022 по 21.03.2022).

12.04.2022 захисником ОСОБА_11 направлено скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_15 на недотримання розумних строків (в порядку ст. 308 КПК України), в якій зазначено, що в межах даного кримінального провадження строк досудового розслідування закінчився 21.03.2022, після якого жодні процесуальні дії та процесуальні рішення не приймалися (Т. 10, а.с. 143-144).

21.04.2022 прокурором ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_139 надано відповідь № 31/1/2-38979-21 (Т. 10, а.с. 145), яка повністю аналогічна відповіді прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_140 № 31/1/2-38979-21 від 11.04.2022.

21.04.2022 захисником ОСОБА_11 подано клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до інформації, наданою стороною обвинувачення, повідомлення про закінчення досудового розслідування в межах кримінального провадження в строк до 21.03.2022 не складалося, стороні захисту не направлялося та, відповідно, доступ до матеріалів кримінального провадження стороні захисту наданий не був, що вказує на сплив строків досудового розслідування (Т. 10, а.с. 146-147).

Постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_140 від 02.05.2022 (Т. 10, а.с. 149-150) було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки «строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, у кримінальному провадженні № 420210000000001761 від 20.08.2021 не закінчився». Будь-якого іншого обґрунтування постанова прокурора не містить.

12.05.2022 захисник ОСОБА_11 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_15 з клопотанням про надання доступу до матеріалів кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України (Т. 10, а.с. 151-152). У відповідь на це клопотання Офіс Генерального прокурора листом № 31/1/2-38979-21 від 16.05.2022 (Т. 10, а.с. 153) переслав клопотання захисника до СБУ. При цьому документальне підтвердження факту пересилання цього клопотання до органу досудового розслідування відсутнє.

Аналогічна ситуація мала місце і при особистому зверненні ОСОБА_11 до ІНФОРМАЦІЯ_15 в цей же період (Т. 10, а.с. 154-162).

20.05.2022 постановою прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_140 (Т. 5, а.с. 18-19) досудове розслідування в межах кримінального провадження було поновлено.

23.05.2022 ОСОБА_11 повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_15 з запитом про надання інформації щодо стану кримінального провадження та доступу до його матеріалів (Т. 10, а.с. 163-164). У відповідь на цей запит прокурор ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_141 надав лист № 31/1/2-38979-21 від 27.05.2022 (Т. 10, а.с. 165), в якому було зазначено, що «відповідно до доручення прокурора слідчим у кримінальному провадженні сторону захисту повідомлено про закінчення досудового розслідування. Разом з тим, під час виконання вимог ст. 290 КПК України до органу досудового розслідування у кримінальному провадженні надійшло клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів. Ураховуючи викладене досудове слідство поновлено. На теперішній час підстави для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, в порядку визначеному ст. 290 КПК України, відсутні».

03.06.2022 ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_63 , постановленою в межах справи № 761/9389/22 (провадження № 1-кс/761/5337/2022) за результатами розгляду клопотання слідчого, погодженого першим заступником Генерального прокурора (Т. 5, а.с. 27), строк досудового розслідування в межах даного кримінального провадження було продовжено до дев'яти місяців, тобто до 04.10.2022.

З повного тексту цієї ухвали слідчого судді (Т. 2, а.с. 99-105) вбачається, що сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування, оскільки цей строк сплинув на момент подання клопотання. Крім того, сторона захисту звертала увагу про її неналежне повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття доступу до матеріалів провадження.

Аналізуючи вказані доводи, слідчим суддею було зазначено, що «під час судового розгляду надано рапорт слідчого ОСОБА_142 від 06.03.2022 року згідно з яким 06.03.2022 слідчим було направлено підозрюваним та їх захисникам відповідні листи за №6/4-606, 6/4-607, 6/4-608. Крім того, прокурор пояснив, що ним особисто було повідомлено сторону захисту про завершення досудового розслідування за допомогою дзвінка по інтернет мессенджеру та в подальшому під час особистого спілкування. … При цьому стороною захисту не надано доказів на підтвердження того, що зазначений рапорт слідчого не відповідає дійсності, чи можуть існувати обґрунтовані сумніви у його справжності. Разом з тим суд нагадує, що твердження сторони захисту щодо підробки доказів у кримінальному провадженні можуть бути предметом перевірки правоохоронними органами у разі, якщо сторона захисту звернеться до них з відповідною заявою».

04.10.2022 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, постановленою в межах справи № 761/20411/22 (провадження № 1-кс/761/11358/2022) за результатами розгляду клопотання слідчого, погодженого заступником Генерального прокурора (Т. 5, а.с. 42), строк досудового розслідування в межах даного кримінального провадження було продовжено до одинадцяти місяців, тобто до 04.12.2022 включно.

Як вбачається з повного тексту цієї ухвали, отриманої з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, сторона захисту заперечувала проти продовження строку досудового розслідування з мотивів його закінчення через неналежне повідомлення сторони захисту 06.03.2022 про завершення досудового розслідування та ненадання доступу до матеріалів кримінального провадження. Аналізуючи заперечення сторони захисту, слідчим суддею зазначено наступне - «щодо доводів сторони захисту про закінчення строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя зазначає, що в матеріалах клопотання наявне доручення прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 щодо повідомлення підозрюваним та їх захисникам про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021000000001761, а також наявна постанова прокурора про відновлення досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні. Відтак, відповідно до вимог ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Крім того, слідчий суддя також звертає увагу сторони захисту, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.06.2022 року було задоволено клопотання слідчого та продовжено строк досудового розслідування до дев'яти місяців і вказані доводи сторони захисту слідчим суддею також були враховані і їм була надана відповідна оцінка».

02.12.2022 ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_63 , постановленою в межах справи № 761/26513/22 (провадження № 1-кс/761/14778/2022) за результатами розгляду клопотання слідчого, погодженого заступником Генерального прокурора (Т. 5, а.с. 64), строк досудового розслідування в межах даного кримінального провадження було продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 04.01.2023.

20.12.2022 прокурором ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_143 видано доручення № 31/1/2-39474-21 (Т. 10, а.с. 4), яким слідчого уповноважено на здійснення повідомлення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.

20.12.2022 слідчим ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_144 складено листи № 6/9159, № 6/9160 (Т. 10, а.с. 5-6), якими повідомлено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження з 20.12.2022 з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у робочі дні з дотриманням розумності строків за адресою ІНФОРМАЦІЯ_19 - АДРЕСА_14 .

Вказані листи не містять відомостей про їх вручення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисникам у передбачений законом спосіб, однак сторона захисту не заперечує проти того, що 20.12.2022 її було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.

Залишок строку досудового розслідування станом на 20.12.2022 складав 15 днів (з 21.12.2022 по 04.01.2023).

З протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 22.12.2022 (Т. 10, а.с. 15-38) вбачається, що сторона захисту розпочала ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 22.12.2022. При цьому з протоколу вбачається, що 22.12.2022 сторона захисту розпочала ознайомлення з усіма матеріалами досудового розслідування (починаючи з 1 тому матеріалів кримінального провадження).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2023 у справі № 761/5309/23 (провадження № 1-кс/761/3779/2023) (Т. 10, а.с. 46) стороні захисту було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 12.03.2023 включно.

Таким чином, 13.03.2023 відновив перебіг 15-денний залишок строку досудового розслідування.

17.03.2023 було складено, затверджено, вручено обвинуваченим та засобами поштового зв'язку направлено до суду обвинувальний акт (Т. 1, а.с. 57-85).

20.03.2023 обвинувальний акт було отримано ІНФОРМАЦІЯ_108 .

8.3. Чи зупинявся строк досудового розслідування у період з 07.03.2022 до 20.05.2022 відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України у зв'язку з ознайомленням сторони захисту з матеріалами досудового розслідування

Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

У постанові ККС ВС від 24.10.2022 у справі № 216/4805/20 (провадження № 51-4684 кмо 21) зроблено висновок, що не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування. При цьому день направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.

Разом з тим, направлення або вручення повідомлення про закінчення досудового розслідування із вказівкою дати, часу та місця ознайомлення, не слід розцінювати (тлумачити), як фактичне (реальне) забезпечення доступу до матеріалів досудового розслідування. Забезпечення безпосереднього доступу до матеріалів досудового розслідування має бути максимально наближене до дня повідомлення про завершення досудового розслідування. Це також випливає зі змісту завдань кримінального провадження у частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (ст. 2 КПК).

Проміжок у часі між повідомленням про завершення досудового розслідування та наданням фактичного доступу до матеріалів досудового розслідування не може свідчити про те, що строк досудового розслідування має рахуватися аж до моменту реального забезпечення доступу до матеріалів розслідування, оскільки можуть існувати ситуації, коли уповноважені суб'єкти об'єктивно не можуть негайно надати фактичний доступ до вказаних матеріалів. До того ж приписи КПК не містять вимоги «невідкладності» щодо забезпечення доступу до матеріалів розслідування після здійснення повідомлення про завершення досудового розслідування.

Таким чином, день повідомлення про завершення досудового розслідування та день фактичного надання доступу до матеріалів досудового розслідування можуть не співпадати.

У постанові ККС ВС від 09.04.2024 у справі № 523/6392/22 (провадження № 51-2545 км 22) зроблено висновок, що «Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним підтвердженням стороною обвинувачення завершення досудового розслідування і відкриття для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України матеріалів досудового розслідування є або документи, що підтверджують особисте вручення відповідному учаснику кримінального провадження повідомлення про відкриття для ознайомлення матеріалів справи (зокрема, особисті розписки підозрюваного, захисника), або докази про направлення такого повідомлення на адресу, вказану для листування. За умови відсутності доказів належного вручення чи направлення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування, яке стає початковим моментом відліку для зупинення строку досудового розслідування за правилами ч. 5 ст. 219 КПК України, ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження поза кінцевим строком досудового розслідування необхідно вважати таким, що відбулося поза межами строку досудового розслідування».

У постанові від 27.12.2022 у справі № 607/21493/20 (провадження № 51-2663 км 22) ККС ВС погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що неналежне повідомлення підозрюваного про завершення досудового розслідування та ненадання доступу до матеріалів кримінального провадження є порушенням вимог ст. 290 КПК України та не вказує на зупинення строку досудового розслідування відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України, у тому числі у випадку, якщо про завершення досудового розслідування було повідомлено захисника підозрюваного.

У постанові ККС ВС від 14.07.2022 у справі № 183/6198/20 (провадження № 51-1224км22) зроблено висновок, що «за умови відсутності доказів належного направлення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування, яке стає початковим моментом відліку для зупинення строку досудового розслідування за правилами ч. 5 ст. 219 КПК, ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження поза кінцевим строком досудового розслідування, слід вважати таким, що відбулося поза межами строку досудового розслідування. Встановлені у цьому кримінальному провадженні апеляційним судом факти щодо перебігу строку досудового розслідування спростовують доводи касаційної скарги сторони обвинувачення щодо факту повідомлення слідчою 26 жовтня 2020року сторони захисту засобом телефонного зв'язку про завершення досудового розслідування, оскільки таке відбулося поза межами строку досудового розслідування, дата якого припадала на 23 жовтня 2020 року. Також жодного доказового значення не мають наявні у матеріалах кримінального провадження копії з журналу реєстрації вихідних документів та документів, створюваних установою, оскільки наявний там запис про реєстрацію повідомлення про завершення досудового розслідування на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 15 жовтня 2020 року не свідчить про направлення листа з цим повідомленням будь-яким видом кореспонденції».

Як було встановлено раніше, 06.03.2022 в межах даного кримінального провадження слідчим на виконання доручення прокурора було складено повідомлення про завершення досудового розслідування та надання стороні захисту доступу до матеріалів кримінального провадження. День складання цього повідомлення включається в строк досудового розслідування.

Однак, при дослідженні обставин, які стосуються вручення цього повідомлення стороні захисту, судом не встановлено, а стороною обвинувачення не надано жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження того, що зазначене повідомлення від 06.03.2022 було особисто вручено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисникам або реально направлено засобами поштового зв'язку за вказаною ними адресою листування, або зміст цього повідомлення у будь-який з інших передбачених законом способів був доведений до відома сторони захисту.

Єдиним документом, який прокурором було надано лише при розгляді клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження, а не разом з долученням матеріалів досудового розслідування, є фотокопія рапорту слідчого ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_145 від 06.03.2022, в якому стверджується, що у зв'язку із запровадженням на всій території воєнного стану та зміною місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_19 повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження було направлено стороні захисту 06.03.2022 «з використанням поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_107 » в м. Чернівці».

Суд не може покластися на відомості рапорту слідчого від 06.03.2022 як на достовірні, оскільки за обставин, коли сторона захисту заперечує факт її повідомлення 06.03.2022 про завершення досудового розслідування, а стороною обвинувачення у відповідь на ці заперечення надано лише цей рапорт, останній не може підтверджувати факт передачі повідомлення від 06.03.2022 підприємству поштового зв'язку, факт отримання цього повідомлення підприємством поштового зв'язку, факт надсилання цього повідомлення підприємством поштового зв'язку за адресою сторони захисту, а тим більше факт отримання цього повідомлення стороною захисту.

Суд враховує, що 06 березня 2022 припадає на період активної фази повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що створювало об'єктивні труднощі та перешкоди в функціонуванні органів державної влади, підприємств, установ та організації, у тому числі підприємств поштового зв'язку в м. Києві. Однак такі перешкоди існували не абсолютно на всій території України.

У зв'язку з цим незрозуміло, яким чином обставини воєнного стану перешкоджали ІНФОРМАЦІЯ_19 , яке було передислоковано у м. Чернівці (місто територіально віддалене від всіх зон активних бойових дій та місто, яке протягом трьох років війни не зазнавало на собі безпосередньо впливу воєнного стану), належним чином звернутися до підприємства поштового зв'язку у м. Чернівці для документального оформлення направлення повідомлення про завершення досудового розслідування засобами поштового зв'язку. Бойові дії навколо м. Києва на початку березня 2022 року могли об'єктивно перешкоджати доставленню цього повідомлення стороні захисту, однак жодним чином не перешкоджали належному його відправленню.

Ба більше, сторона захисту у період з 06.03.2022 по 20.05.2022 самостійно неодноразово зверталася до прокурора ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_146 , який і видав слідчому доручення на здійснення повідомлення про завершення досудового розслідування, із запитами щодо стану кримінального провадження. І сторона обвинувачення, 1) прийнявши перед цим рішення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту і здійснення повідомлення про це, 2) отримавши запити сторони захисту щодо стану кримінального провадження та прийнятих процесуальних рішень, що з урахуванням тодішніх обставин давало розумні підстави вважати, що сторона захисту не повідомлена про завершення досудового розслідування, 3) достеменно усвідомлюючи складнощі, які виникли у зв'язку з воєнним станом, у тому числі складнощі, які могли виникнути при начебто надсиланні стороні захисту повідомлення від 06.03.2022, у відповідь на отримані запити зазначає лише про те, що рішення, передбачені ст. 283 КПК України в межах кримінального провадження не приймалися. Жодної інформації про те, що досудове розслідування завершено та сторона захисту має право на доступ до матеріалів кримінального провадження, орган прокуратури у відповідь на численні запити захисту не надав.

Лише після 20.05.2022, коли досудове розслідування було відновлено, а сторона обвинувачення отримала запит сторони захисту про надання доступу до матеріалів провадження у порядку ст. 290 КПК України, прокурором було повідомлено, що сторона захисту повідомлялася про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження, однак оскільки досудове розслідування відновлено, то підстав для надання матеріалів у порядку ст. 290 КПК України не вбачається.

Тим більше суд звертає увагу, що матеріали досудового розслідування не містять і прокурором під час судового розгляду не надано доказів, що у період з 07.03.2022 по 20.05.2022 сторона захисту фактично отримувала доступ до матеріалів досудового розслідування.

При цьому суд переконаний, що доказів вищезазначених обставин не існує, оскільки, окрім того, що сторона захисту не була належним чином повідомлена про завершення досудового розслідування (навіть у відповідь на її запити), саме повідомлення від 06.03.2022 містить інформацію про відкриття матеріалів досудового розслідування за адресою ІНФОРМАЦІЯ_109 , хоча в тому ж рапорті слідчого від 06.03.2022 зазначається про те, що підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_109 були передислоковані до інших регіонів України, що ставить під сумнів реальну можливість сторони захисту взагалі отримати доступ до матеріалів кримінального провадження у спосіб, про який йдеться у повідомленні.

Це також підтверджується і тим, що у грудні 2022 року, коли сторону захисту начебто повторно було повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття додаткових матеріалів, сторона захисту ознайомлювалася не з додатковими матеріалами кримінального провадження, а з усіма томами досудового розслідування.

При цьому суд також враховує, що вже у грудні 2022 року сторона обвинувачення не мала жодних проблем з тим, щоб належним чином повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та надати реальний доступ до матеріалів кримінального провадження.

Вищевикладені обставини у своїй сукупності вказують на те, що у період з 07.03.2022 до 20.05.2022 сторона захисту відповідно до вимог КПК України не повідомлялася про завершення досудового розслідування та не отримувала доступу до матеріалів кримінального провадження.

У зв'язку з цим період з 07.03.2022 до 20.05.2022 не може враховуватися відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України як такий, що є періодом ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, та не може не враховуватися у строк досудового розслідування.

Таким чином, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що 07.03.2022 строк досудового розслідування не зупинявся та продовжував спливати.

8.4. Чи набуло кримінальне провадження після 22.10.2021 ознак виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду та чи є законними ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва про продовження строку досудового розслідування, які були постановлені після 22.10.2021

За обставин даного кримінального провадження, в межах якого було встановлено ознаки провокації злочинів, недоведеність одного з інкримінованих правопорушень, виявлено ознаки навмисного не направлення кримінального провадження № 42021000000001761 до визначеного органу досудового розслідування, а також встановлено обставини навмисного приховування від підслідності НАБУ кримінального провадження № 4202100000000200, яке було об'єднано з кримінальним провадженням № 42021000000001761, суд погоджується з доводами сторони захисту щодо того, що строк досудового розслідування в межах даного кримінального провадження був продовжений з порушенням правил підслідності, і що в межах даної справи ці обставини є вагомими та достатніми для самостійної констатації наявності передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження. Позиція суду мотивована наступним.

Щодо повноважень суду на здійснення оцінки законності ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування

Оцінка доводів сторони захисту про порушення правил підсудності при постановленні слідчими суддями ухвал про продовження строку досудового розслідування потребує здійснення судом оцінки законності цих ухвал.

Суд звертає увагу, що судова практика з приводу оцінки судом першої інстанції ухвал слідчих суддів, які постановлені під час досудового розслідування та не підлягають окремому апеляційному оскарженню, є сталою та послідовною. Зміст судової практики зводиться до наступних положень:

- місцевий суд, який встановлює факти, наділений повноваженнями досліджувати усі обставини, які можуть вплинути на його висновки, у тому числі і обґрунтованість ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування;

- висловлені в ухвалі слідчого судді висновки не мають преюдиційного значення для суду;

- суд, який розглядає провадження по суті, повинен розглянути усі заперечення сторін, в тому числі й на ухвали слідчих суддів, які не підлягають окремому апеляційному оскарженню під час досудового розслідування. Саме таку процедуру з висловлення незгоди із відповідними ухвалами слідчих суддів передбачено ч. 3 ст. 309 КПК. Суд, який розглядає незгоду сторони із ухвалою слідчого судді, постановленою під час досудового розслідування, яка не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, має повну судову дискрецію і може не погодитися із рішенням, постановленим слідчим суддею;

- покликання суду на те, що ухвала слідчого судді набула законної сили і кримінальним процесуальним законом не передбачено процедури її оскарження безпосередньо суперечить положенням ч. 3 ст. 309 КПК. Вочевидь законодавець, передбачаючи можливість висловлення незгоди під час підготовчого засідання в суді із тими ухвалами, які під час досудового розслідування не підлягають самостійному оскарженню, передбачив таку форму судового контролю, реалізація якої можлива лише шляхом самостійної оцінки судом тієї ухвали слідчого судді, з якою висловлена незгода.

- за наявності достатніх підстав (заперечень сторони у провадженні) вирішення питань щодо обґрунтованості і законності ухвали слідчого судді, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню, належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, й саме цей суд повинен з урахуванням усіх процесуальних можливостей перевірити та визначити підставно ухвалено таке рішення слідчим суддею чи ні, з наведенням відповідних мотивів своїх висновків.

Зазначені та близькі за змістом висновки викладено у постановах ККС ВС від 05 лютого 2019 року у справі № 754/12820/15-к, від 16 липня 2020 року у справі № 757/12125/20-к, від 13 лютого 2023 року у справі № 932/8842/20, від 06 червня 2023 року у справі № 489/6721/21, від 14 травня 2024 року у справі № 991/7976/23, від 17 лютого 2025 року у справі № 283/1638/23, від 15 квітня 2025 року у справі № 127/15521/24.

Крім того, ККС ВС неодноразово звертав увагу на те, що суд першої інстанції при оцінці допустимості доказів, зібраних на виконання ухвал слідчих суддів, які не підлягають окремому апеляційному оскарженню, зокрема, про надання дозволу на проведення обшуку або про легалізацію проведеного обшуку, наділений повноваженнями оцінки законності таких ухвал слідчих суддів та у випадку встановлення їх незаконності визнання зібраних на їх підставі доказів недопустимими (наприклад, постанови ККС ВС від 26.11.2019 у справі № 310/4839/17, від 07.10.2024 у справі № 466/525/22).

Відповідно до ч. 9 ст. 295-1 КПК України ухвала слідчого судді, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, оскарженню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, а також положення ч. 3 ст. 309 КПК України, за наявності достатніх підстав (заперечень сторони у провадженні) вирішення питання щодо обґрунтованості і законності ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті.

Оскільки законність та обґрунтованість процесуального рішення (ухвали слідчого судді) про продовження строку досудового розслідування має вирішальне значення для визначення того чи було дотримано стороною обвинувачення строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК України, а відповідно і для вирішення питання про наявність підстав для закриття кримінального провадження, то суд з урахуванням всіх процесуальних можливостей зобов'язаний перевірити законність та обґрунтованість постановлення ухвали слідчого судді з наведенням своїх висновків та застосуванням відповідних правових наслідків.

Необґрунтоване та безпідставне залишення поза увагою заперечень проти законності ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування може мати наслідком постановлення судом незаконного, необґрунтованого та передчасного судового рішення про закриття кримінального провадження або про відмову в його закритті.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові ККС ВС від 15.04.2025 у справі № 127/15521/24 (провадження № 51-231км25).

Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо здійснення оцінки законності ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва про продовження строку досудового розслідування в межах даного кримінального провадження.

Щодо законності ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва про продовження строку досудового розслідування, постановлених після 22.10.2021 (після повідомлення обвинувачених про підозру) в межах даного кримінального провадження

Сторона захисту переконана, що після 22.10.2021, коли ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було повідомлено про підозру у вчиненні, зокрема, правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, кримінальне провадження в незалежності від визначеної його підслідності почало належати до виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, у тому числі його слідчих суддів, які повинні були вирішувати питання про продовження строку досудового розслідування. У зв'язку з цим, на переконання захисту, ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва про продовження строку досудового розслідування в межах даного кримінального провадження є незаконними.

Вирішуючи вищевикладені заперечення, суд виходить з наступного.

Підсудність - це визначена процесуальним законодавством сукупність обставин (умов, правил, ознак), з наявністю та/або відсутністю яких пов'язується наявність повноважень (юрисдикції) конкретного суду на здійснення розгляду і вирішення конкретного кримінального провадження. Зазначена сукупність правил закріплена у ст. 32-33-1 КПК України.

Спосіб побудови та викладу процесуальних норм, закріплених у ст. 32-33-1 КПК України, їх характер, зміст та системний аналіз у зв'язку ст. 3 КПК України дає можливість стверджувати, що хоча під кримінальним провадженням, щодо якого міститься вказівка у ст. 32-33-1 КПК України, у ст. 3 КПК України розуміється і досудове розслідування, частиною якого є судовий контроль, який здійснюється слідчим суддею, і судове провадження, яке здійснюється судом першої інстанції, однак кримінальне провадження в контексті вирішення питання про підсудність є тотожним поняттю судового провадження, визначеному в пункті 24 частини 1 статті 3 КПК України.

На вказаний висновок також орієнтують приписи ч. 1, 2 ст. 33-1 КПК України, в яких законодавець роздільно визначив підсудність кримінального провадження (як судового провадження) і підсудність судового контролю як такого, що здійснюється під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, яке підсудне Вищому антикорупційному суду.

Крім того, аналіз ст. 32-33-1 КПК України дає можливість дійти висновку, що кримінальним процесуальним законодавством визначено три види підсудності - територіальна, предметна та інстанційна (остання значення в межах даного кримінального провадження немає). При цьому територіальну підсудність визначено в цілому для всіх судів України, а предметну - виключно для Вищого антикорупційного суду.

Територіальна підсудність (ст. 32 КПК України) є основним та загальним правилом визначення суду, уповноваженого на здійснення судового провадження в межах конкретного кримінального провадження. Зміст цього правила зводиться до того, що юрисдикція суду визначається в залежності від місця вчинення кримінального правопорушення, а якщо його визначити неможливо - від місця закінчення досудового розслідування.

При цьому у ч. 1 ст. 32 КПК України прямо закріплено, що правила територіальної підсудності не поширюються на кримінальні провадження, які належать до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, здійснює Вищий антикорупційний суд.

Предметна підсудність (ст. 33-1 КПК України), яка є винятком із загального правила територіальної підсудності кримінальних проваджень та стосується виключно Вищого антикорупційного суду, встановлює сукупність конкретних ознак кримінальних проваджень щодо конкретних кримінальних правопорушень, наявність яких свідчить про юрисдикцію Вищого антикорупційного суду щодо здійснення розгляду і вирішення такого кримінального провадження.

Так, відповідно до ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.

Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

Таким чином, Вищий антикорупційний суд має виключну предметну підсудність щодо корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України та ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо при цьому наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. У свою чергу, слідчі судді Вищого антикорупційного суду мають виключну предметну підсудність щодо здійснення судового контролю під час досудового розслідування в цих кримінальних провадженнях.

Виключний характер предметної підсудності Вищого антикорупційного суду (незастосування правил територіальної підсудності до кримінальних проваджень Вищого антикорупційного суду; заборона іншим судам розглядати кримінальні провадження, віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду) свідчить про пріоритет правил предметної підсудності, передбачених ст. 33-1 КПК України, над правилами територіальної підсудності, передбаченими ст. 32 КПК України. Тому при вирішенні питання про підсудність кримінального провадження першочергово має визначатися наявність підстав для застосування предметної підсудності Вищого антикорупційного суду і лише у випадку, коли відсутні підстави для застосування виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, мають застосовуватися правила територіальної підсудності. Одночасне застосування правил територіальної та предметної підсудності є неможливим.

Відповідно до п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України (у редакції від 04.10.2021, що діяла на момент повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України) умовами, за якими визначалася підсудність Вищого антикорупційного суду, були наступні:

1) вчинення кримінального правопорушення спеціальними суб'єктами, перелік яких викладено у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України;

2) розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

При цьому відповідно до п. 20-2 Перехідних положень КПК України підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" (22.09.2019);

2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У разі об'єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Отже, всі кримінальні провадження, які були розпочаті після 22.09.2019 та які містять умови, передбачені ст. 33-1, п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, з 22.09.2019 належали до виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, у тому числі його слідчих суддів.

Попри те, що у ч. 5 ст. 216 КПК України містяться приписи про визначення підслідності кримінальних проваджень за НАБУ, посилання на ці приписи у ст. 33-1 КПК України для визначення підсудності Вищого антикорупційного суду не вказує на взаємопов'язаність та/або взаємообумовленість підсудності Вищого антикорупційного суду від підслідності НАБУ.

У зв'язку з цим суд звертає увагу, що підслідність - це сукупність ознак кримінального провадження, за якими законодавство визначає повноваження конкретного слідчого органу щодо проведення досудового розслідування.

Підсудність, на відміну від підслідності, яка може бути визначена чи змінена на підставі відповідного рішення уповноваженої особи, визначається виключно в силу положень закону, за наявності відповідних правових критеріїв віднесення конкретної справи до підсудності того чи іншого суду, визначених статтями 32 - 33-1 КПК України. Лише нормами статті 34 КПК України закріплена можливість направлення кримінального провадження з одного суду до іншого за наявності визначених законодавцем для цього підстав. При цьому, підсудність кримінального провадження тому чи іншому суду не може автоматично змінюватись у залежності від рішення прокурора про зміну підслідності і навпаки. Підслідність та підсудність конкретного кримінального провадження можуть бути не пов'язані єдиним органом досудового розслідування.

Тобто, здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні іншим органом, ніж НАБУ (у тому числі внаслідок визначення підслідності постановою прокурора або внаслідок початку кримінального провадження іншим органом досудового розслідування), абсолютно та безумовно не вказує на те, кримінальне провадження непідсудне Вищому антикорупційному суду (у тому числі в аспекті здійснення судового контролю під час досудового розслідування). Кримінальне провадження, досудове розслідування в якому проводиться іншим органом, ніж НАБУ, може належати до підсудності Вищого антикорупційного суду, якщо виконуються вимоги ст. 33-1, п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Аналогічні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах та ухвалах Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.07.2025 у справі № 991/5465/25 (провадження № 11-сс/991/416/25), від 17.02.2025 у справі № 991/126/25 (провадження № 11-п/991/4/25), від 11.09.2024 у справі № 991/7929/24 (провадження № 11-сс/991/617/24), від 26.04.2024 у справі № 991/2798/24 (провадження № 11-п/991/17/24), від 20.12.2023 у справі № 991/10132/23 (провадження № 11-сс/991/922/23), від 01.05.2023 у справі № 991/3069/23 (провадження № 11-п/991/14/23), а також в ухвалах ККС ВС від 07.10.2024 у справі № 757/45357/24-к (провадження № 51-4537 впс 24), від 21.03.2024 у справі № 757/12421/24 (провадження № 51-1550впс24).

У зв'язку з цим ті обставини, що в межах даного кримінального провадження підслідність спочатку була визначена за ТУ ДБР, розташованим в м. Києві, а після цього здійснення досудового розслідування було доручено ГСУ СБУ, не мають жодного значення для підсудності Вищого антикорупційного суду.

В аспекті цього суд звертає увагу, що положення ст. 294-295-1 КПК України, які визначають порядок та підстави продовження строку досудового розслідування, не передбачають правил визначення підсудності відповідних клопотань, тобто не визначають до якого саме слідчого судді має подаватися клопотання та яким саме слідчим суддею це клопотання має розглядатися і вирішуватися, як це, наприклад, зроблено із заходами забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України); скаргами на рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування (ст. 306 КПК України).

Проте, на переконання суду, ці обставини не вказують на те, що питання про продовження строку досудового розслідування може вирішуватися будь-яким слідчим суддею, визначеним за бажанням сторони обвинувачення.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України законність є однією із загальних засад кримінального провадження, зміст якої, зокрема, полягає в тому, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що вирішення питання про продовження строку досудового розслідування нерозривно пов'язано з проведенням самого досудового розслідування, а також правами, свободами та законними інтересами учасників кримінального провадження, враховуючи, що положеннями ст. 294-295-1 КПК України вирішення питання про продовження строку досудового розслідування в цілому віднесено до компетенції слідчого судді, повноваження якого стосуються здійснення судового контролю під час досудового розслідування в кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що продовження строку досудового розслідування слідчим суддею є складовою частиною судового контролю, який здійснюється слідчим суддею в рамках кримінального провадження під час досудового розслідування.

Це також підтверджено у постанові ККС ВС від 31.10.2022 у справі № 753/12578/19 (провадження № 51-206 кмо 22), в якій зроблено висновок, що положеннями Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, зокрема, внесено зміни до статті 294 КПК та надано повноваження слідчому судді щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, розширено судовий контроль за встановленням підстав до продовження строків досудового розслідування.

Аналогічні висновки також викладено в ухвалі ВП ВС від 30.04.2025 у справі № 755/15993/18 (провадження № 13-20кс25), ухвалі ККС ВС від 27.03.2025 у справі № 755/15993/18 (провадження № 51-4928км24).

Тобто, ВС виснував, що вирішення слідчим суддею питання про продовження строку досудового розслідування є елементом судового контролю, який здійснюється під час досудового розслідування.

У свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 33-1 КПК України прямо зазначено, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.

З урахуванням цього, а також положень ч. 2 ст. 33-1 КПК України суд також доходить висновку, що вирішення питання про продовження строку досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, які віднесено до виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, має здійснюватися слідчими суддями Вищого антикорупційного суду. У випадку відсутності підстав для застосування предметної підсудності Вищого антикорупційного суду такий судовий контроль має здійснюватися слідчим суддею місцевого загального суду.

Слідчі судді місцевих загальних судів не можуть здійснювати судовий контроль в кримінальних провадженнях, які підсудні Вищому антикорупційному суду, а слідчі судді Вищого антикорупційного суду не можуть здійснювати судовий контроль в кримінальних провадженнях, які підсудні місцевим загальним судам.

Ігнорування правил підсудності при здійсненні судового контролю під час досудового розслідування в кримінальних провадженнях знецінює значення інституту підсудності як такого та ставить судовий контроль під час досудового розслідування у залежність від сторони обвинувачення, яка за таких обставин може довільно обирати суд, слідчі судді якого будуть здійснювати судовий контроль.

Аналогічні за змістом висновки щодо підсудності клопотання про продовження строку досудового розслідування викладені в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17.02.2023 у справі № 991/1188/23 (провадження № 11-п/991/9/23).

Вказані висновки також узгоджуються з логікою законодавця, яка послідовно простежується в кримінально-процесуальних нормах щодо визначення підсудності інших питань, які виникають під час досудового розслідування та потребують здійснення судового контролю:

- у ст. 132 КПК України підкреслено виключну предметну підсудність слідчих суддів Вищого антикорупційного суду щодо вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування;

- у ст. 234 КПК України підкреслено виключну предметну підсудність слідчих суддів Вищого антикорупційного суду щодо вирішення питання про надання дозволу на проведення обшуку під час досудового розслідування;

- у ст. 244 КПК України підкреслено виключну предметну підсудність слідчих суддів Вищого антикорупційного суду щодо вирішення питання про проведення експертизи під час досудового розслідування;

- у ст. 247 КПК України підкреслено виключну предметну підсудність слідчих суддів Вищого антикорупційного суду щодо вирішення питання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування;

- у ст. 306 КПК України підкреслено виключну предметну підсудність слідчих суддів Вищого антикорупційного суду щодо здійснення судового контролю під час досудового розслідування шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність сторони обвинувачення.

Вперше строк досудового розслідування в межах даного кримінального провадження було продовжено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2021 (справа № 761/44523/21, провадження № 1-кс/761/24255/2021). Суд звертає увагу, що станом на 14.12.2021 стороною обвинувачення вже було повідомлено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Визначальним в цьому плані є те, що текст повідомлень про підозру у вчиненні цих правопорушень, ідентичний тексту обвинувального акта, в якому викладено пред'явлене ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачення у вчиненні цих же правопорушень. Тобто, з 22.10.2021 (коли було повідомлено про підозру) стороною обвинувачення фактично остаточно було визначено наявність у діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

При цьому з ухвал про продовження строку досудового розслідування вбачається, що продовження останнього потрібно було лише для збирання додаткових доказів підтвердження винуватості ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а не уточнення фактичних обставин, які б могли вплинути на існування умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

З урахуванням цього суд звертає увагу, що вже станом на 22.10.2021 стороною обвинувачення остаточно було визначено обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, як такого, що був вчинений відносно ОСОБА_17 , який обіймав посаду заступника керівника Львівської обласної прокуратури.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням, а його вчинення відносно заступника керівника обласної прокуратури вказує на наявність передбаченої п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України умови.

Отже, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, за тих обставин, за яких було складено повідомлення про підозру та у подальшому обвинувальний акт, свідчить про наявність умов, що передбачені ст. 33-1, п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, для застосування виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, у тому числі здійснення його слідчими суддями судового контролю під час досудового розслідування.

Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 370 КК України, було нерозривно пов'язане з правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 369-2 КК України, а стороною обвинувачення матеріали щодо некорупційного кримінального правопорушення не виділялися в окреме провадження, то з 22.10.2021 все кримінальне провадження вказувало на його підсудність Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України та п. 20-2 Перехідних положень КПК України.

Вищевикладений висновок підтверджується і ухвалою ККС ВС від 08.08.2023 (Т. 1, а.с. 243-245), якою дану справу за кримінальним провадження № 42021000000001761 від 20.08.2021 передано на розгляд із Шевченківського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду саме на підставі приписів ст. 33-1, п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Оскільки фактичні обставини інкримінованих правопорушень з 22.10.2021 не змінювалося і викладені в обвинувальному акті в тому ж самому обсязі та виді, що і в повідомленні про підозру, то ККС ВС, констатуючи про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, тим самим фактично підтвердив, що кримінальне провадження ще з 22.10.2021 стало підсудне Вищому антикорупційному суду.

Отже, з 22.10.2021 кримінальне провадження набуло ознак виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, слідчі судді якого в силу приписів ст. 33-1, п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України мали здійснювати судовий контроль під час досудового розслідування, у тому числі вирішувати питання про продовження строку досудового розслідування.

Відтак, всі ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва про продовження строку досудового розслідування були постановлені після 22.10.2021 (в цілому всі ці ухвали слідчих суддів постановлені після цієї дати) з порушенням правил виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

Правові наслідки постановлення слідчими суддями Шевченківського районного суду м. Києва ухвал про продовження строку досудового розслідування з порушенням виключної предметної підсудності Вищого антикорупційного суду

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності. Оскільки відповідно до ст. 369 КПК України судовим рішенням є вирок, ухвала та постанова, то суд доходить висновку, що порушення правил підсудності є підставою для скасування не тільки судового рішення у формі вироку, але і судового рішення у формі ухвали.

Зазначений висновок підтверджується і наведеним у ч. 2 ст. 412 КПК України переліком підстав для скасування судового рішення, з яких п. 1, 3, 4, 5, 7 безпосередньо стосуються порушень, допущених під час судового провадження (як складової частини кримінального правопорушення), і тільки п. 2, 6 стосуються порушень, допущених під час всього кримінального провадження.

Це також підтверджується тим, що підстави для скасування судового рішення за результатами його апеляційного перегляду (зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке передбачено ст. 412 КПК України) застосовуються судом апеляційної інстанції як під час перегляду судового рішення, ухваленого в межах і за результатами судового провадження, так і під час перегляду судових рішень (ухвал слідчих суддів), які ухвалені під час досудового розслідування та підлягають окремому апеляційному провадженню.

Таким чином, порушення правил підсудності (з огляду на відсутність конкретизації - як правил територіальної, так і предметної підсудності) є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування судового рішення, у тому числі у формі ухвали, постановленої за результатами здійснення судового контролю під час досудового розслідування.

Безумовність порушення правил підсудності як підстави для скасування судового рішення підтверджено, зокрема, у постановах ККС ВС від 12.03.2024 у справі № 591/3571/23 (провадження № 51 - 6170 км 23), від 21.01.2020 у справі № 264/5559/18 (провадження № 51-1245км19), від 23.09.2020 у справі № 522/14826/18 (провадження № 51-6550км19) та інших постановах.

Аналіз ст. 412 КПК України дає можливість констатувати, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону законодавцем визначається у два способи - 1) шляхом вказівки на вплив порушень закону на законність і обґрунтованість судового рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України), що передбачає не тільки встановлення порушення вимог кримінального процесуального закону, але і здійснення оцінки того, наскільки істотно це вплинуло чи могло вплинути на прийняття законного та обґрунтованого судового рішення; 2) шляхом наведення конкретного переліку порушень кримінального процесуального закону, які самі по собі визначаються законодавцем як істотні та такі, що з безумовністю призводять або можуть призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Встановлення судом порушень кримінального процесуального закону, які відповідно до ч. 2 ст. 412 КПК України самі по собі кваліфікуються законодавцем як істотні порушення кримінального процесуального закону, що з безумовністю призводять до ухвалення незаконного і необґрунтованого судового рішення та його скасування, виключає необхідність проведення оцінки істотності такого порушення та визначення його впливу, зокрема, на права, свободи та законні інтереси підозрюваного чи обвинуваченого.

Визначення «істотності» впливу визначених законодавцем у ч. 2 ст. 412 КПК України істотних порушень кримінального процесуального закону на ті чи інші обставини кримінального провадження або їх учасників суперечить змісту зазначеної процесуальної норми та повністю нівелює її значення, змішуючи з приписами ч. 1 ст. 412 КПК України, яка і передбачає необхідність здійснення оцінки впливу порушень кримінального процесуального закону (крім тих, що перелічені у ч. 2 ст. 412 КПК України). У такому випадку суд вимушений проводити оцінку «істотності» істотних порушень кримінального процесуального закону, що в цілому є нелогічним.

У той же час, суд звертає увагу, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України). Статтею 17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права на всіх етапах провадження нарівні із законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Практика ЄСПЛ щодо «суду, встановленого законом», як складової та невід'ємної частини конвенційного права на справедливий суд, є усталеною та послідовною.

У розумінні статті 6 Конвенції, суд має бути обов'язково «встановлений законом». Цей вислів віддзеркалює принцип правової держави, невід'ємний для системи, запровадженої Конвенцією і Протоколами до неї загалом («Йоргіч проти Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41). Орган, не встановлений відповідно до волевиявлення законодавця, буде неодмінно позбавлений легітимності, яка необхідна в демократичному суспільстві для вирішення спорів між приватними особами («Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 67; «Конталексіс проти Греції» (Kontalexis v. Greece), § 38).

Тобто «закон», про який каже стаття 6 Конвенції, є не просто законодавством, пов'язаним із організацією і повноваженнями судових органів («Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41; «Йоргіч прои Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64), але й будь-якими іншими внутрішньо-правовими нормами, недотримання яких робить неправомірною участь одного чи кількох суддів у розгляді справи («Панджикідзе та інші проти Грузії» (Pandjikidze and Others v. Georgia), § 104; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 68). Вислів «встановлений законом» стосується не лише правових підстав самого існування «суду», але й дотримання цим судом особливих правил, якими він має керуватись (там само), а також складу суду у кожній справі («Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), § 39; «Фатуллаєв проти Азербайджану» (Fatullayev v. Azerbaijan), § 144; «Конталексіс проти Греції» (Kontalexis v. Greece), § 42).

Тому суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 («Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41; «Йоргіч прои Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64).

Недотримання судом положень внутрішнього права, пов'язаних із організацією і повноваженнями судових органів, зазвичай спричиняє порушення статті 6. Тому ЄСПЛ є компетентним постановляти рішення щодо дотримання норм національного права з цього питання. Водночас, з огляду на загальний принцип, відповідно до якого саме національні суди мають першими тлумачити внутрішнє право, ЄСПЛ вважає, що він повинен ставити під сумнів їхні висновки тільки у випадку очевидного порушення такого законодавства («Коеме та інші проти Бельгії» (Coeme and Others v. Belgium), § 98 наприкінці; «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114). Тож завдання ЄСПЛ обмежується встановленням того, чи мають судові органи достатні підстави проголошувати свою юрисдикцію («Йоргіч прои Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 65).

З наведеного вбачається, що постановлення слідчими суддями Шевченківського районного суду м. Києва ухвал про продовження строку досудового розслідування за наявності фактичних обставин, які з достатнім рівнем очевидності та ясності вказують на виключну предметну підсудність цього кримінального провадження слідчим суддям Вищого антикорупційного суду, про що достеменно була обізнана сторона обвинувачення та що не міг не встановити слідчі судді Шевченківського районного суду м. Києва, вказує на те, що слідчі судді Шевченківського районного суду м. Києва не були «судом, встановленим законом», а відповідно вказує на порушення прав ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які на той момент вже мали процесуальний статус підозрюваних, на справедливий суд, а саме їх права на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування в межах кримінального провадження, в якому їм пред'явлено підозру у вчиненні злочинів, належним, уповноваженим, компетентним судом.

Вищевикладені обставини також вказують на порушення принципу належної правової процедури, застосування якої є ключовим завданням кожного кримінального провадження (ст. 2 КПК України). У теоретичному аспекті «належна правова процедура» це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування. Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) права на справедливий суд.

Зазначені висновки викладено у постанові ККС ВС від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917 кмо 20).

Крім того, порушення належної правової процедури, принципу «суду, встановленого законом», прав ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на справедливий суд, здійснення судового контролю за менш сприятливих процесуальних гарантій - усе це призвело до набуття ОСОБА_11 та ОСОБА_12 процесуального статусу обвинувачених, направлення обвинувального акту відносно них до суду та початку судового провадження за цим обвинуваченням.

Таким чином, попри те, що порушення правил підсудності відповідно до ч. 2 ст. 412 КПК України само по собі є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування судового рішення, суд також констатує, що порушення правил підсудності слідчими суддями Шевченківського районного суду м. Києва при розгляді питання про продовження строку досудового розслідування значною мірою вплинуло на конвенційні та конституційні права ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Як зазначалося раніше, порушення правил підсудності відповідно до ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування будь-якого судового рішення. Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство не визначає конкретний перелік повноважень суду першої інстанції при здійсненні оцінки законності та обґрунтованості ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування не підлягали окремому апеляційному оскарженню, зокрема, не наділяє суд першої інстанції повноваженнями скасувати такі ухвали слідчих суддів.

У зв'язку з цим суд звертає увагу, що скасування незаконних ухвал слідчих суддів про продовження строку досудового розслідування не призведе до жодних юридичних наслідків та не змінить жодних фактичних обставин, оскільки строк досудового розслідування вже був продовжений, в межах цього строку вже було вчинено процесуальні дії, які закінчилися направленням обвинувального акту до суду, на підставі якого вже здійснюється судовий розгляд.

З урахуванням зазначеного, а також раніше викладених висновків, суд переконаний, що єдиним ефективним та дієвим правовим наслідком констатації незаконності ухвал слідчих суддів про продовження строку досудового розслідування є похідна констатація тих обставин, що строк досудового розслідування в межах кримінального провадження не був продовжений у встановленому законом порядку, а отже, за обставин даного кримінального провадження закінчився ще 22.12.2021.

Аналогічний за змістом висновок щодо наслідків продовження у не встановленому законом порядку строку досудового розслідування викладено у постанові ККС ВС від 31.10.2022 у справі № 753/12578/19.

Відповідно оскільки ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2021, від 03.06.2022, від 04.10.2022, від 02.12.2022 про продовження строку досудового розслідування постановлені з порушенням правил підсудності, внаслідок чого строк досудового розслідування ще 14.12.2021 не був продовжений у встановленому законом порядку, а після цього строк досудового розслідування у встановленому законом порядку не продовжувався, то строк досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК України, в межах даного кримінального провадження закінчився ще 22.12.2021. Всі процесуальні дії та рішення, що були прийняті та вчинені відповідно після 22.12.2021, включно із складанням, затвердженням, направленням до суду обвинувального акту, здійснювалися поза межами строку досудового розслідування.

У постанові ККС ВС від 15.09.2021 у справі № 711/3111/19 та інших постановах ККС ВС неодноразово звертав увагу на те, що направлення прокурором обвинувального акту після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У зв'язку з вищевикладеним суд доходить висновку про наявність передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження № 42021000000001761.

8.5. Підсумок

Таким чином, за результатами повного судового розгляду та дослідження всіх матеріалів досудового розслідування, включно з тими, що стосуються фактичних обставин інкримінованих правопорушень, судом в межах даного кримінального провадження підтверджено, що:

1) ухвали слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2021, від 03.06.2022, від 04.10.2022, від 02.12.2022 про продовження строку досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42021000000001761 постановлені з порушенням правил виключної предметної підсудності слідчих суддів Вищого антикорупційного суду;

2) оскільки ухвали про продовження строку досудового розслідування постановлені з порушенням правил підсудності, то ще 14.12.2021 строк досудового розслідування не був продовжений у встановленому законом порядку, а відповідно за обставин даної справи закінчився 22.12.2021;

3) 06.03.2022 сторона захисту не повідомлялася про завершення досудового розслідування та не отримувала доступу до матеріалів кримінального провадження, що додатково свідчить про порушення вимог КПК України та без урахування вищевикладених обставин також свідчить про сплив строку досудового розслідування ще до моменту надходження обвинувального акту до суду.

Вищевикладені обставини як кожна окремо, так і в сукупності вказують на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021000000001761, яке розпочато після 16.03.2018 та яке не стосується тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я, складений, затверджений, вручений обвинуваченим та їх захисникам і направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, що свідчить про наявність передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження. Крім того, це свідчить про те, що всі процесуальні дії та рішення, вчинені та прийняті відповідно після 22.12.2021, є незаконними, оскільки мали місце поза межами строку досудового розслідування.

9. Загальні висновки суду за результатами судового розгляду

За результатами повного, об'єктивного, всебічного судового розгляду суд доходить наступних висновків:

1) всі дії та обставини, які стали підставою для пред'явлення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, як і саме кримінальне провадження, що було розпочато з цього приводу, є результатом провокативних дій ОСОБА_15 , який, не маючи жодних фактичних підстав для звернення з заявою про вчинення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 злочину, однак маючи приховані мотиви, діючи під контролем органу досудового розслідування та фактично на догоду останньому, вчиняв активні (спонукальні, провокативні) дії, у тому числі шляхом повідомлення недостовірних (неіснуючих) обставин, які з огляду на характер спілкування ОСОБА_15 з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (перевірка відомостей про протиправну діяльність ОСОБА_17 ) з абсолютною безумовністю визначали та впливали на подальшу поведінку/дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Дії обвинувачених перебувають у безпосередньому та безумовному причинно-наслідковому зв'язку з діями ОСОБА_15 , є наслідком дій останнього. Без активних та провокативних дій ОСОБА_15 ані дій обвинувачених, ані подій інкримінованих правопорушень не було б;

Тобто, діяння, які стали підставою для кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 370 КК України, а також подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, є результатом провокації злочину.

2) навіть без урахування висновків щодо провокації злочину стороною обвинувачення «поза розумним сумнівом» не доведено наявність в діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України (об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення);

3) стороною обвинувачення «поза розумним сумнівом» доведено наявність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, однак як подія цього правопорушення, так і відповідні дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , є результатом провокації злочину, що свідчить про недопустимість зібраних доказів та неможливість констатації наявності в їх діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України;

Таким чином, судом встановлено відсутність в діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, а також встановлено наявність передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Аналіз вищевикладених приписів процесуального законодавства дає можливість дійти висновку, що відсутність складу кримінального правопорушення та закінчення строків досудового розслідування є різними підставами для завершення кримінального провадження. Крім того, вказані підстави мають також різне процесуальне оформлення (вирок та ухвала відповідно) та за своїм змістом мають взаємовиключний характер, оскільки положення КПК України не передбачають можливості одночасного застосування цих підстав.

За обставин даного кримінального провадження з'ясування наявності підстав для закриття кримінального провадження (повторна перевірка доводів сторони захисту, які були висловлені під час підготовчого провадження, у зв'язку із завершенням дослідження всіх матеріалів кримінального провадження) співпадає в часі з вирішенням пред'явленого обвинувачення по суті. Це пов'язано з тим, що дане кримінальне провадження через свій провокативний характер та необґрунтований початок, маючи процесуальні порушення та недоліки, які призвели до закінчення строку досудового розслідування, з огляду на доводи сторони захисту, встановлені судом фактичні обставини та дослідженні докази вимагало вирішення пред'явленого обвинувачення по суті. У зв'язку з цим перед судом постає питання необхідності обрання однієї з двох форм завершення кримінального провадження - або шляхом ухвалення виправдувального вироку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, або шляхом постановлення ухвали про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вирішуючи зазначене питання, суд виходить з того, що відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, зокрема, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Крім того, суд враховує 1) закріплений ч. 7 ст. 284 КПК України обов'язок ухвалення виправдувального вироку у випадку встановлення відсутності в діях особи складу інкримінованого правопорушення та 2) нереабілітуючий характер передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстави для закриття кримінального провадження.

Таким чином, на думку суду, у випадку одночасного встановлення підстав для ухвалення виправдувального вироку та закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд має завершити кримінальне провадження саме шляхом ухвалення виправдувального вироку, оскільки тільки в такий спосіб буде досягнуто передбачене ст. 2 КПК України завдання кримінального провадження щодо здійснення судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був засуджений.

Отже, за таких обставин згідно з правилами п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України суд доходить висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку.

10. Інші процесуальні питання, які суд вирішує при ухваленні вироку

10.1. Процесуальні витрати

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Судом встановлено, що процесуальні витрати в межах даного кримінального провадження складаються лише з процесуальних витрат сторони обвинувачення, що пов'язані із залученням експерта. Про наявність інших процесуальних витрат сторони кримінального провадження не заявляли.

З огляду на ухвалення виправдувального вироку та зміст ст. 124 КПК України відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 процесуальних витрат сторони обвинувачення.

10.2. Речові докази

Порядок вирішення правової долі речових доказів визначено приписами ст. 100 КПК України.

У межах даного кримінального провадження відповідними постановами слідчого речовими доказами визнано:

1) мобільний телефон марки Apple 11 Pro, ІМЕІ НОМЕР_49 , який вилучено 21.10.2021 в ході проведення затримання особи ОСОБА_11 в порядку ст. 208 ПК України, при здійсненні особистого обшуку слідчим (Т. 3, а.с. 207-208), та який згідно опису № 761/9536/23/Р1 (113) від 30.09.2024 (Т. 11, а.с. 250) передано на зберігання до управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду;

2) 13 (тринадцять) купюр номіналом 50 (п'ятдесят) євро з номерами: UC 7140629602, RC 0138998164, UC 8406047458, UD 8401735494, WA 9136705366, SD 2007396587, SB 4054760266, UB 4216624967, WA 5226963922, SE 4122823321, SB 3309114892, EB 5104807983, SA 2095152197, 6 (шість) купюр номіналом 500 (п'ятсот) гривень з номерами: МБ 8287226, ЗД 8604786, СБ 0257279, МВ 0527870, ЗИ 8006372, ЛА 8407367, 1 (одна) купюра номіналом 2 (дві) гривні з номером: С З 2608395, 1 (одна) купюра номіналом 1 (одна) гривня з номером: С Б 3969250, 2 монети номіналом 2 гривні, 2 монети номіналом 5 гривень, які вилучено 21-22.10.2021 в ході проведення затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України, при здійсненні особистого обшуку слідчим (Т. 4, а.с. 40-41);

3) грошові кошти на загальну суму 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) Євро, кожна купюра номіналом по 50 (п'ятдесят) Євро, у загальній кількості - 85 (вісімдесят п'ять) купюр, мають наступні серії та номери, а саме:WA2507994676;RA2584825251; PB4441127569; RB1638376484; UB4334042405; WA3069406468; EB1802333034; PB0031813378; EB0098704971; UD8220668967; RB3658439237; UA0249230532; EB0457976286; UD6166708299; UC1118178991; PB6615176794; WA4183279084; SA1073414615; UC6019081831; EB7077619413; SA1079414597; UC8014418344; SD7090648589; UB2038444418; WA3208754818; SE4281687766; SB2089388947; SC5077715673; RC0589469395; SC3354098205; UA0113684997; SA2201484344; SD3237892544; SD7067347139; RB3698340674; SA3213832586; WA1931425795; SD6122733302; RB2238311192; PB0702657538; SC4242593712; WA5900640049; SA4168581908;RB0568546772; EB1900138545; RB0820500755; WA2477412433; RB0311027243; SB7112656921; EB4845531996; EB4711323483; PB8143787032; EB0211001733; RB0574411613; WA8453403343; RB1221764162; PB4478781436; PB2887070389; SC3077052204; ZB4689843711; EA2143107676; WA7610527666; WA4850187958; ZC0617418671; RA1539892428; EB5098082391; EB7399285074; PB7384384618; SC4358695539; PB9242468962; EB5049558891; WA3029724856; WA3867363253; RA3007185522; PB0928971457; WA1784472193; UB8092452647; WA9904941433; PB3586076962; PB7885896559; RB3546828968; PC0524557185; UD1032377994; SC8144353659; RC0121326925 (Т. 4, а.с. 85-86).

Під час досудового розслідування інформація, що зберігалась на мобільному телефоні марки Apple 11 Pro, ІМЕІ НОМЕР_49 , який належить ОСОБА_11 , з огляду на оснащення телефону системою логічного захисту була скопійована на портативний носій інформації, що у подальшому був досліджений судом під час судового розгляду. За результатами проведеного дослідження встановлено, що мобільний телефон не володіє потрібними ознаками речового доказу.

Враховуючи на ухвалення виправдувального вироку, відсутність підстав для застосування конфіскації, у тому числі спеціальної, відсутність підстав для застосування рішень, що визначені у ч. 9 ст. 100 КПК України, а також зважаючи на те, що мобільний телефон ОСОБА_11 не володіє ознаками речового доказу, а інформація з нього у скопійованому вигляді міститься в матеріалах кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність повернення мобільного телефону марки Apple 11 Pro, ІМЕІ НОМЕР_49 , власнику за належністю.

У той же час, всі інші речові докази нерозривно пов'язані з обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, яке ухвалою суду від 06.12.2023 виділено в окреме судове провадження (справа № 991/10761/23) у зв'язку з зупиненням судового провадження відносно ОСОБА_1 до його звільнення з військової служби. На момент ухвалення вироку судовий розгляд обвинувачення відносно ОСОБА_1 не відновлено.

Таким чином, судом встановлено, що грошові кошти, визнані в межах даного кримінального провадження речовими доказами постановами слідчого від 21.10.2021 (Т. 4, а.с. 85-86), від 22.10.2021 (Т. 4, а.с. 40-41), можуть мати значення для повного, об'єктивного та всебічного судового розгляду обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, яке розглядається в межах справи № 991/10761/23.

У зв'язку з цим вирішення питання про правову долю таких речових доказів буде передчасним і може призвести до невиправданої втрати речових доказів. Тому зазначені грошові кошти мають зберегти правовий статус речових доказів до моменту завершення розгляду справи № 991/10761/23.

10.3. Скасування арештів

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України судом не встановлено підстав для застосування спеціальної конфіскації в межах даного кримінального провадження.

У межах даного кримінального провадження ухвалами слідчих суддів накладено наступні арешти:

1) ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2021 у справі № 761/38217/21 (провадження № 1-кс/761/21255/2021) на майно, вилучене 21.10.2021-22.10.2021 у ОСОБА_1 в ході проведення особистого обшуку останнього під час затримання у порядку ст. 208 КПК України, а саме: 13 (тринадцять) купюр номіналом 50 (п'ятдесят) євро з номерами: UC 7140629602, RC 0138998164, UC 8406047458, UD 8401735494, WA 9136705366, SD 2007396587, SB 4054760266, UB 4216624967, WA 5226963922, SE 4122823321, SB 3309114892, EB 5104807983, SA 2095152197, 6 (шість) купюр номіналом 500 (п'ятсот) гривень з номерами: МБ 8287226, ЗД 8604786, СБ 0257279, МВ 0527870, ЗИ 8006372, ЛА 8407367 (Т. 3, а.с. 169);

2) ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2021 у справі № 761/38213/21 (провадження № 1-кс/761/21253/2021) на майно, вилучене 21.10.2021 у ОСОБА_11 в ході проведення особистого обшуку останнього під час затримання в порядку ст. 208 КПК України, а саме: мобільний телефон марки Apple 11 Pro, ІМЕІ НОМЕР_49 (Т. 4, а.с. 24);

3) ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2021 у справі № 761/38215/21 (провадження № 1-кс/761/21254/2021) на тимчасово вилучене майно, яке добровільно видане 21.10.2021 ОСОБА_15 , яке було передано останньому у кримінальному провадженні для здійснення протиправної діяльності, а саме: грошові кошти на загальну суму 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) Євро, кожна купюра номіналом по 50 (п'ятдесят) Євро, у загальній кількості - 85 (вісімдесят п'ять) купюр, мають наступні серії та номери, а саме:WA2507994676;RA2584825251; PB4441127569; RB1638376484; UB4334042405; WA3069406468; EB1802333034; PB0031813378; EB0098704971; UD8220668967; RB3658439237; UA0249230532; EB0457976286; UD6166708299; UC1118178991; PB6615176794; WA4183279084; SA1073414615; UC6019081831; EB7077619413; SA1079414597; UC8014418344; SD7090648589; UB2038444418; WA3208754818; SE4281687766; SB2089388947; SC5077715673; RC0589469395; SC3354098205; UA0113684997; SA2201484344; SD3237892544; SD7067347139; RB3698340674; SA3213832586; WA1931425795; SD6122733302; RB2238311192; PB0702657538; SC4242593712; WA5900640049; SA4168581908;RB0568546772; EB1900138545; RB0820500755; WA2477412433; RB0311027243; SB7112656921; EB4845531996; EB4711323483; PB8143787032; EB0211001733; RB0574411613; WA8453403343; RB1221764162; PB4478781436; PB2887070389; SC3077052204; ZB4689843711; EA2143107676; WA7610527666; WA4850187958; ZC0617418671; RA1539892428; EB5098082391; EB7399285074; PB7384384618; SC4358695539; PB9242468962; EB5049558891; WA3029724856; WA3867363253; RA3007185522; PB0928971457; WA1784472193; UB8092452647; WA9904941433; PB3586076962; PB7885896559; RB3546828968; PC0524557185; UD1032377994; SC8144353659; RC0121326925 (Т. 4, а.с. 93-97).

З огляду на висновки, викладені у п. 9.2 вироку, арешт, що був накладений на мобільний телефон ОСОБА_11 підлягає скасуванню. Всі інші арешти, накладені на грошові кошти, які є речовими доказами та нерозривно пов'язані з розглядом обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, що виділено в окреме провадження (справа № 991/10761/23), мають бути залишені без змін до закінчення розгляду вказаного обвинувачення.

10.4. Відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Цивільний позов в межах кримінального провадження.

Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано. Цивільний позов в межах кримінального провадження у встановленому законом порядку не пред'являвся.

10.5. Виплата винагороди викривачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 130-1 КПК України за повідомлення про корупційний злочин, активне сприяння його розкриттю, якщо грошовий розмір предмета злочину або завдані державі збитки від такого злочину в п'ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину, викривачу виплачується винагорода у вигляді 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного злочину або від завданого державі збитку після ухвалення обвинувального вироку суду, але не більше трьох тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на час вчинення злочину.

З огляду на необхідність ухвалення виправдувального вироку, а також те, що заява ОСОБА_15 стосувалася повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 370 КК України, яке не є корупційним, то підстави для виплати винагороди викривачу в даному кримінальному провадженні відсутні.

10.6. Запобіжні заходи.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обиралися запобіжні заходи у виді цілодобового домашнього арешту, які у подальшому були змінені на запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання, строк дії яких закінчився ще до надходження обвинувального акта на розгляд Вищого антикорупційного суду.

Під час судового розгляду учасники справи не заявляли клопотань про обрання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжних заходів. Підстав для застосування запобіжних заходів судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-370, 373-374, 392 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, та виправдати у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_12 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України, та виправдати у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та виправдати у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_12 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та виправдати у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати у загальній сумі 42 284 (сорок дві тисячі двісті вісімдесят чотири) гривні 48 копійок, понесені стороною обвинувачення у зв'язку з залученням експерта, віднести на рахунок держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_63 від 26.10.2021 у справі № 761/38213/21 (провадження № 1-кс/761/21253/2021) на мобільний телефон марки Apple 11 Pro, ІМЕІ НОМЕР_49 , - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2021 у справі № 761/38217/21 (провадження № 1-кс/761/21255/2021) на майно, вилучене 21.10.2021-22.10.2021 у ОСОБА_1 в ході проведення особистого обшуку останнього під час затримання у порядку ст. 208 КПК України, а саме: 13 (тринадцять) купюр номіналом 50 (п'ятдесят) євро з номерами: UC 7140629602, RC 0138998164, UC 8406047458, UD 8401735494, WA 9136705366, SD 2007396587, SB 4054760266, UB 4216624967, WA 5226963922, SE 4122823321, SB 3309114892, EB 5104807983, SA 2095152197, 6 (шість) купюр номіналом 500 (п'ятсот) гривень з номерами: МБ 8287226, ЗД 8604786, СБ 0257279, МВ 0527870, ЗИ 8006372, ЛА 8407367 - залишити без змін до ухвалення остаточного судового рішення за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, що виділено в окреме провадження (справа № 991/10761/23).

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2021 у справі № 761/38215/21 (провадження № 1-кс/761/21254/2021) на тимчасово вилучене майно, яке добровільно видане 21.10.2021 ОСОБА_15 , яке було передано останньому у кримінальному провадженні для здійснення протиправної діяльності, а саме: грошові кошти на загальну суму 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) Євро, кожна купюра номіналом по 50 (п'ятдесят) Євро, у загальній кількості - 85 (вісімдесят п'ять) купюр, мають наступні серії та номери, а саме:WA2507994676;RA2584825251; PB4441127569; RB1638376484; UB4334042405; WA3069406468; EB1802333034; PB0031813378; EB0098704971; UD8220668967; RB3658439237; UA0249230532; EB0457976286; UD6166708299; UC1118178991; PB6615176794; WA4183279084; SA1073414615; UC6019081831; EB7077619413; SA1079414597; UC8014418344; SD7090648589; UB2038444418; WA3208754818; SE4281687766; SB2089388947; SC5077715673; RC0589469395; SC3354098205; UA0113684997; SA2201484344; SD3237892544; SD7067347139; RB3698340674; SA3213832586; WA1931425795; SD6122733302; RB2238311192; PB0702657538; SC4242593712; WA5900640049; SA4168581908; RB0568546772; EB1900138545; RB0820500755; WA2477412433; RB0311027243; SB7112656921; EB4845531996; EB4711323483; PB8143787032; EB0211001733; RB0574411613; WA8453403343; RB1221764162; PB4478781436; PB2887070389; SC3077052204; ZB4689843711; EA2143107676; WA7610527666; WA4850187958; ZC0617418671; RA1539892428; EB5098082391; EB7399285074; PB7384384618; SC4358695539; PB9242468962; EB5049558891; WA3029724856; WA3867363253; RA3007185522; PB0928971457; WA1784472193; UB8092452647; WA9904941433; PB3586076962; PB7885896559; RB3546828968; PC0524557185; UD1032377994; SC8144353659; RC0121326925 - залишити без змін до ухвалення остаточного судового рішення за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, що виділено в окреме провадження (справа № 991/10761/23).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази, а саме:

1) мобільний телефон марки Apple 11 Pro, ІМЕІ НОМЕР_49 - повернути ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) 13 (тринадцять) купюр номіналом 50 (п'ятдесят) євро з номерами: UC 7140629602, RC 0138998164, UC 8406047458, UD 8401735494, WA 9136705366, SD 2007396587, SB 4054760266, UB 4216624967, WA 5226963922, SE 4122823321, SB 3309114892, EB 5104807983, SA 2095152197, 6 (шість) купюр номіналом 500 (п'ятсот) гривень з номерами: МБ 8287226, ЗД 8604786, СБ 0257279, МВ 0527870, ЗИ 8006372, ЛА 8407367 - залишити без змін до ухвалення остаточного судового рішення за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 370, ч. 1 ст. 369-2 КК України, що виділено в окреме провадження (справа № 991/10761/23);

Вирок суду набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Попередній документ

131931241

Наступний документ

131931243

Інформація про рішення:

№ рішення:	131931242
№ справи:	761/9536/23
Дата рішення:	19.11.2025
Дата публікації:	24.11.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Вищий антикорупційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Провокація підкупу

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (19.11.2025)
Результат розгляду:	розглянуто з постановленням вироку
Дата надходження:	15.08.2023

Розклад засідань:

Минулі засідання (52)

25.04.2023 13:00	Шевченківський районний суд міста Києва
29.05.2023 14:45	Шевченківський районний суд міста Києва
31.05.2023 13:30	Шевченківський районний суд міста Києва
23.08.2023 12:30	Вищий антикорупційний суд
23.08.2023 12:45	Вищий антикорупційний суд
27.09.2023 12:30	Вищий антикорупційний суд
29.09.2023 12:00	Вищий антикорупційний суд
18.10.2023 08:15	Вищий антикорупційний суд
25.10.2023 10:30	Вищий антикорупційний суд
30.10.2023 10:30	Вищий антикорупційний суд
15.11.2023 08:30	Вищий антикорупційний суд
28.11.2023 13:00	Вищий антикорупційний суд
06.12.2023 08:30	Вищий антикорупційний суд
06.12.2023 09:10	Вищий антикорупційний суд
19.12.2023 13:00	Вищий антикорупційний суд
15.01.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
26.01.2024 13:00	Вищий антикорупційний суд
29.01.2024 10:00	Вищий антикорупційний суд
19.02.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
21.02.2024 16:30	Вищий антикорупційний суд
26.02.2024 16:30	Вищий антикорупційний суд
06.03.2024 10:00	Вищий антикорупційний суд
18.03.2024 12:30	Вищий антикорупційний суд
29.03.2024 10:30	Вищий антикорупційний суд
17.04.2024 09:00	Вищий антикорупційний суд
27.05.2024 10:30	Вищий антикорупційний суд
12.06.2024 10:30	Вищий антикорупційний суд
15.07.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
31.07.2024 09:00	Вищий антикорупційний суд
31.07.2024 10:00	Вищий антикорупційний суд
02.08.2024 10:30	Вищий антикорупційний суд
05.08.2024 08:45	Вищий антикорупційний суд
16.09.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
30.09.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
07.10.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
21.10.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
28.10.2024 10:00	Вищий антикорупційний суд
11.12.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
27.01.2025 10:00	Вищий антикорупційний суд
10.03.2025 08:45	Вищий антикорупційний суд
26.03.2025 08:30	Вищий антикорупційний суд
27.03.2025 08:30	Вищий антикорупційний суд
07.04.2025 08:30	Вищий антикорупційний суд
21.05.2025 08:30	Вищий антикорупційний суд
11.06.2025 08:30	Вищий антикорупційний суд
13.08.2025 10:00	Вищий антикорупційний суд
20.08.2025 10:30	Вищий антикорупційний суд
24.09.2025 10:00	Вищий антикорупційний суд
01.10.2025 10:00	Вищий антикорупційний суд
13.10.2025 10:00	Вищий антикорупційний суд
03.11.2025 10:00	Вищий антикорупційний суд
19.11.2025 11:00	Вищий антикорупційний суд