Справа № 991/11511/25
Провадження 1-кс/991/11598/25
17.11.2025 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
1.09.11.2025 ОСОБА_3 через «Електронний суд» звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки такі не внесли відомості про кримінальні правопорушення за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та не розпочали досудове розслідування.
2.10.11.2025 згідно з протоколом автоматизованого визначення слідчого судді, скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.Скаржник, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання 13.11.2025 та 17.11.2025 не прибув. Водночас, у скарзі просив розглядати таку за його відсутності.
4.За таких обставин, відповідно до засади диспозитивності слідча суддя вважає за можливе розглянути скаргу у відсутність скаржника.
5.Представник НАБУ надіслав письмові пояснення, в яких, окрім іншого, просив розглядати скаргу без участі представника НАБУ та відмовити у її задоволенні. Оскільки, КПК України не встановлює перешкод для розгляду скарги у випадку не прибуття представника суб'єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, а також з огляду на засаду диспозитивності, слідча суддя вважає за можливе розглянути скаргу у відсутність представника НАБУ.
6.Дослідивши скаргу, слідча суддя дійшла висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з огляду на таке.
7.Скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 29.10.2025 звернувся електронною поштою до НАБУ із заявою № 29/10/2025-2-5 про те, що народний депутат України VIII скликання, ексдепутат Київської міської ради VII скликання ОСОБА_4 , ексдепутат Дніпровської обласної ради, Голова ради директорів та співзасновник групи компаній «Dnipro Agro Group» ОСОБА_5 , перебуваючи у злочинній змові з Міністром юстиції України (далі - Мін'юст) ОСОБА_6 , асистентом директора Департаменту приватного права Мін'юсту (далі - Департамент) ОСОБА_7 , заступником директора Департаменту - начальником Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату ОСОБА_8 , заступником директора Департаменту ОСОБА_9 , начальником Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління нормативно-правового забезпечення державної реєстрації Мін'юсту - ОСОБА_10 , начальником Управління внутрішньої безпеки Мін'юсту ОСОБА_11 , начальником Відділу з питань запобігання та виявлення корупції Мін'юсту ОСОБА_12 , начальником Південного міжрегіонального управління Мін'юсту м. Одеса ОСОБА_13 , суддею Господарського суду міста Києва ОСОБА_14 , приватним нотаріусом ОСОБА_15 , державним реєстратором Відділу «Центр надання адміністративних послуг Роздільнянської міської ради» ОСОБА_16 , створили організовану злочинну групу, діяльність якої спрямована на рейдерське захоплення та встановлення контролю над корпоративними правами ТОВ «ФІЛОСОФІЯ ДЕВЕЛОПМЕНТА» (код ЄДРПОУ - 42088061).
8.Як стверджує скаржник, зазначена ним організована злочинна група діяла систематично, використовуючи службове становище посадових осіб Мін'юсту, приватного нотаріуса та державного реєстратора, шляхом внесення неправомірних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР), підроблення довіреностей, а також незаконного відсторонення законних засновників та керівництва товариства. Залучення формальних «фігур» для легалізації змін у корпоративній структурі дозволяло реальним організаторам схеми залишатися поза прямим юридичним оформленням та зберігати фактичний контроль над активами. Зокрема, за змістом заяви, підроблені довіреності, оформлені приватним нотаріусом, створювали видимість законності дій, а державний реєстратор, перебуваючи у змові з організаторами, вносив відповідні зміни до ЄДР, що фактично легалізувало рейдерське захоплення корпоративних прав ТОВ «ФІЛОСОФІЯ ДЕВЕЛОПМЕНТА». Внаслідок зазначених дій, за покликанням скаржника, відбулося формальне переформатування структури власності та керівництва компанії, що дало змогу реалізувати схему визнання підприємства банкрутом, у тому числі внаслідок залучення до злочинної схеми суддів Господарського суду міста Києва, і подальшого відчуження активів.
9.Окрім того, у скарзі ОСОБА_3 зазначає про те, що ОСОБА_4 був організатором схеми, пов'язаної з заволодінням 312 млн грн Міністерства оборони України. Зокрема, у заяві стверджується, що протягом листопада-грудня 2018 року на рахунки підконтрольного депутату ОСОБА_4 товариства Міністерство оборони перерахувало понад 312 млн грн за контрактами на будівництво до 2021 року захищених складів зберігання ракет та боєприпасів Збройних Сил України. Проте, будівництво захищених складів фактично так і не було розпочато, а виділені кошти, одержані злочинним шляхом, були перераховані на рахунки інших підконтрольних компаній і таким чином легалізовані. ОСОБА_3 зазначає, що до реалізації зазначеної схеми народний депутат та його помічник залучили службових осіб вищого та старшого офіцерського складу Збройних Сил України.
10.Також ОСОБА_3 у скарзі покликається на те, що ряд впливових осіб, які входять до організованої злочинної групи, зокрема керівництво ТОВ «ФІЛОСОФІЯ ДЕВЕЛОПМЕНТА», зловживаючи службовим становищем, маючи вплив на представників ТЦК та СП сприяють організації схем по ухиленню від мобілізації особам, які працюють на підприємствах, зокрема на тих, які беруть безпосередню участь у реалізації злочинних схем.
11.Поряд з цим скаржник стверджує, що керівництво і менеджмент перелічених ним у заяві банків перебуває у злочинній змові з ТОВ «ФІЛОСОФІЯ ДЕВЕЛОПМЕНТА», сприяє проведенню сумнівних і незаконних банківських операцій, направлених на виведення, легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, виведення готівки на підконтрольні фіктивні юридичні особи і ФОП. Водночас посадові особи банків отримують незаконну вигоду за вказані незаконні оборудки, невжиття заходів фінансового моніторингу, не проведення перевірок, не запитування документів на підтвердження законності і реальності фінансових операцій.
12.Водночас, ОСОБА_3 переконаний, що наведені ним у заяві дії були б неможливими без протиправної бездіяльності з боку контролюючих та податкових органів, а працівники державних, контролюючих, правоохоронних органів, зловживаючи службовим становищем, приховують наведені ним злочинні схеми та сприяють їм/їх реалізації з метою отримання неправомірної вигоди.
13.В діях зазначених осіб, на переконання скаржника, вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 336, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
14.У заяві ОСОБА_3 просив, окрім іншого, внести відповідні відомості до ЄРДР. Однак такі, як зазначив скаржник, до ЄРДР внесені не були.
15.Слідчою суддею здійснено запит до НАБУ щодо надання інформації про результати розгляду заяви. 12.11.2025 у відповідь надійшли письмові пояснення представника НАБУ з додатками, у яких зазначено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 № 29/10/2025-2-5 від 29.10.2025 не встановлено достатніх об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національним бюро, у зв'язку з чим відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування. Про результати розгляду заяви ОСОБА_3 проінформовано листом № 112-204/33904 від 04.11.2025.
16.Отже, наразі відомості за заявою скаржника до ЄРДР не внесені.
17.Виходячи з наведеного, слідча суддя доходить висновку, що скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу, у визначений ч. 1 ст. 304 КПК України строк.
18.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
19.Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: (1) прокурор, слідчий (детектив) наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
20.Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
21.Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
22.Отже, оскаржена ОСОБА_3 бездіяльність відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.
23.Також, згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
24.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
25.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
26.Так, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено такі умови, як вчинення вищенаведених кримінальних правопорушень, зокрема, народним депутатом України, членом Кабінету Міністрів України, державним службовцем, посада якого належить до категорії «А», депутатом обласної ради, суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), особою вищого складу Національної поліції, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
27.У заяві ОСОБА_3 покликався на ймовірну причетність до зазначених ним кримінальних правопорушень, окрім інших, ОСОБА_4 , у тому числі у період перебування його у статусі народного депутата України, а також Міністра юстиції України ОСОБА_6 , який є членом Кабінету Міністрів України, та ОСОБА_5 , як депутата обласної ради.
28.Отже, скарга в частині повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 206-2, 209, 364, 368, 369 КК України, та ймовірну причетність до вчинення таких народного депутата України, Міністра юстиції України, депутата обласної ради, суддів Господарського суду міста Києва, осіб вищого офіцерського складу Збройних Сил України, а також посадових осіб Мін'юсту, податкових та правоохоронних органів, серед яких можуть бути особи, що відповідають умовам, визначеним п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, підлягає розгляду в цьому суді.
29.Поряд з цим, слідча суддя бере до уваги, що у скарзі йде мова також про можливе вчинення кримінальних правопорушень, у співучасті з іншими особами, а також інших кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190, 255, 336, 358, 361, 366 КК України, цими ж особами, а тому з урахуванням положень п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, слідча суддя вважає, що загалом по такій скарзі має здійснюватися судовий контроль Вищим антикорупційним судом.
30.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303, ч. 1 ст. 304 та ч. 1 ст. 306 КПК України.
31.Водночас, слідча суддя зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 482-2 КПК України, відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.
32.Такий особливий порядок стосовно народного депутата України зумовлений гарантуванням безперешкодного здійснення ним депутатської діяльності та унеможливлення необґрунтованого та безпідставного кримінального переслідування народного депутата України.
33.За таких обставин, уповноважені особи НАБУ не наділені повноваженнями вносити до ЄРДР відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, а тому слідча суддя не вбачає бездіяльності уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення таких відомостей за заявою ОСОБА_3 , оскільки останній в ній покликався на вчинення окремих кримінальних правопорушень, зокрема, ОСОБА_4 у період перебування у статусі народного депутата України.
34.Окрім того, оскільки у заяві ОСОБА_3 іде мова про спільне вчинення кримінальних правопорушень групою осіб, до якої входять також особи, що не мають статусу народного депутата України, внесення уповноваженими особами НАБУ відомостей до ЄРДР щодо таких кримінальних правопорушень без посилання на дії особи, яка є народним депутатом України є неможливим. Якщо ж таке посилання буде здійснено, то воно не відповідатиме вищенаведеним вимогам ч. 1 ст. 482-2 КПК, згідно з якими відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до ЄРДР Генеральним прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора).
35.Отже, слідча суддя не вбачає бездіяльності уповноважених осіб НАБУ і у невнесенні відповідних відомостей щодо ймовірних співучасників кримінальних правопорушень, про які зазначає у заяві ОСОБА_3 .
36.З огляду на наведене, відсутня бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 , а відповідно і щодо початку досудового розслідування.
37.На підставі наведеного, слідча суддя вважає, що наявні підстави, для відмови у задоволення скарги.
З огляду на викладене, керуючись статтями 214, 303, 307, 371-372, КПК України, слідча суддя
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до такої палати протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя ОСОБА_1