справа №991/9838/25
провадження №1-кп/991/119/25
Іменем України
«10» листопада 2025 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час судового засідання у кримінальному провадженні №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку тримання під вартою,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
24 вересня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2025 року, згідно з положеннями ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року, постановленою в порядку ст. 314 КПК України, у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року дане кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
07 листопада 2025 року до суду надійшли клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
Враховуючи, що заявлені прокурором клопотання стосуються вирішення питань, пов'язаних із продовженням запобіжних заходів обвинуваченим в межах одного кримінального провадження, суд, заслухавши думки учасників судового засідання, які не заперечували з приводу їх одночасного розгляду, вважає за доцільне розглядати такі клопотання разом із дослідженням наведених доводів у сукупності, що сприятиме забезпеченню повного, всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин у межах вирішення цих питань.
Обставини клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 18 вересня 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено на 60 днів, тобто до 16 листопада 2025 року, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 15 140 000 грн. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2025 року ухвалу слідчого судді від 18 вересня 2025 року змінено в частині визначення розміру застави та встановлено ОСОБА_3 заставу у розмірі 11 203 600 грн. На переконання прокурора, підстави для подальшого тримання ОСОБА_3 під вартою наразі продовжують існувати. За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що у період часу з 20 березня по 26 травня 2025 року організував незаконне переправлення двох осіб через державний кордон України, керував такими діями та сприяв їх вчиненню порадами та вказівками, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. При цьому ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 прийняв пропозицію, обіцянку та одержав неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, та запропонував і пообіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди за попередньою змовою групою осіб, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України. Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що з 15 квітня 2025 року прийняв пропозицію, обіцянку, а 26 травня 2025 року одержав неправомірну вигоду для себе за вплив у прийнятті рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, а також в цей же час запропонував і пообіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України. Тобто, як зазначає прокурор, на даний час наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 , з-поміж іншого, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також стороною обвинувачення встановлено достатню кількість відомостей, які вказують на схильність і можливість обвинуваченого реалізувати кожен з перелічених у п.п. 1-3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків. Зазначаючи про наявність ризику переховування від суду, прокурор посилається на: тяжкість і характер злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_3 , суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, які можуть спонукати обвинуваченого до втечі; можливість обвинуваченого безперешкодно залишати територію України для подальшого переховування за її межами; майновий стан як самого обвинуваченого ОСОБА_3 , так і його близьких осіб, який є достатнім для фінансового забезпечення під час можливого переховування. Наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень прокурор обґрунтовує зафіксованими відомостями про систематичне вжиття ОСОБА_3 заходів щодо приховування доходів, наявного у нього майна, джерел його походження тощо, вжиття, зокрема обвинуваченим, заходів посиленої конспірації для унеможливлення викриття злочинної діяльності, використанням зашифрованих кодових термінів та найменувань під час спілкування. Ризик незаконного впливу на учасників кримінального провадження прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 неодноразово хизувався перед ОСОБА_8 своїм кримінальним минулим та необмеженими зв'язками як в Закарпатській області, так і в інших регіонах, а також неодноразово повідомляв ОСОБА_8 про свої неформальні зв'язки із представниками судових та правоохоронних органів. Щодо існування ризику продовження вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень та вчинення нових прокурор посилається на здійснення ОСОБА_3 системної кримінально-протиправної діяльності (переправлення осіб через державний кордон). Сукупність зазначених ризиків, на переконання прокурора, на теперішній час не зменшилася та не стала менш вагомою. При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, крім зазначених ризиків, прокурор також просив врахувати вагомість доказів про вчинення, серед іншого, тяжкого злочину, характер участі та роль кожного зі співучасників, висунуте ОСОБА_3 обвинувачення, суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, особливо в умовах військового стану, особу обвинуваченого. За викладених обставин, на переконання прокурора, необхідним і достатнім запобіжним заходом у цьому випадку є саме тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією обвинуваченого, негативно позначиться на здійсненні повного, швидкого та ефективного судового розгляду, оскільки не здатний буде нівелювати ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку. Також звернув увагу, що при визначені альтернативного запобіжного заходу, застава у сумі до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання реалізації встановлених ризиків, а тому прокурор просить, з огляду на обставини цього кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, визначити ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у виді такої ж суми, яка визначена в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2025 року - 11 203 600 грн, та, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку з внесенням застави, покласти на нього певні обов'язки, передбачені ч.3 ст. 183 КПК України. Підсумовуючи, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 11 203 600 грн та покладенням відповідних обов'язків, визначених ч.3 ст. 183 КПК України, строком на 2 місяці.
Позиція сторін у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 з клопотанням сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не погодився, вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Так, адвокат зазначає про відсутність вказаних прокурором в клопотанні ризиків. Звертає увагу, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так само тримання під вартою не може застосовуватись через те, що вироком може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Також адвокат стверджував, що закон не вимагає доказування того, що особа, якщо їй не буде обрано запобіжний захід, ухилятиметься від слідства й суду чи від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі або продовжуватиме злочинну діяльність. Стосовно тверджень сторони обвинувачення щодо можливості у обвинуваченого безперешкодно залишати територію України для подальшого переховування за її межами адвокат зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 завжди виїжджав за кордон лише через офіційні пункти пропуску, а перетин кордону поза межами офіційних пунктів пропуску прокурором не доведено. На переконання адвоката, обставина накладення арешту на майно обвинуваченого та його близьких осіб нівелює ризик переховування ОСОБА_3 від суду. Крім того, спростовуючи доводи прокурора про реальне існування ризику переховування, адвокат просив врахувати, що ОСОБА_3 має соціальні зв'язки, постійне місце проживання, одружений, позитивно характеризується, раніше не судимий, у розшуку не перебував, є депутатом. Крім цього, адвокат наголосив на неактуальності ризиків знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень та незаконного впливу на учасників кримінального провадження, посилаючись на завершення досудового розслідування та початок судового розгляду обвинувального акту. Щодо ризику продовження вчинення розслідуваних кримінальних правопорушення та вчинення нових, то, на переконання адвоката, сторона обвинувачення, вказуючи про наявність цього ризику, порушує принцип презумпції невинуватості. Враховуючи зазначене, сторона захисту зазначає про відсутність обґрунтованих та законних підстав для продовження застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також адвокат наголосив, що ОСОБА_3 незаконно тримається під вартою, оскільки ухвалою слідчого судді від 18 вересня 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 був продовжений до 16 листопада 2025 року, але не довше строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, який уже закінчився ще 24 вересня 2025 року. Крім цього сторона захисту звернула увагу, що ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, інвалідом ІІІ групи, має незадовільний стан здоров'я, який в умовах тримання під вартою лише погіршується через відсутність можливості забезпечити йому належний медичний супровід. Також адвокат звернув увагу на непомірний розмір застави для ОСОБА_3 , яку прокурор просить визначити йому, обґрунтовуючи це відсутністю виключних випадків для її визначення, а також тим, що матеріальний стан обвинуваченого не дає йому можливості внести заставу у розмірі 11 203 600 грн. На підставі викладеного адвокат просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Крім цього зазначив, що ще однією підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора є те, що воно не відповідає вимогам ч.3 ст. 184 КПК України, оскільки прокурором до клопотання не надано доказів на його обґрунтування.
Обвинувачений ОСОБА_3 з доводами свого захисника погодився та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 підтримали позицію адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обставини клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 18 вересня 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено на 60 днів, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 7 570 000 грн. На переконання прокурора, підстави для подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою продовжують існувати. За версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що у період часу з 20 березня по 26 травня 2025 року організував незаконне переправлення двох осіб через державний кордон України, керував такими діями та сприяв їх вчиненню порадами та вказівками, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. Також ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він разом із ОСОБА_3 прийняв пропозицію, обіцянку та одержав неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, та запропонував і пообіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України. Тобто, як зазначає прокурор, на даний час наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , з-поміж іншого, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також стороною обвинувачення встановлено достатню кількість відомостей, які вказують на схильність і можливість обвинуваченого реалізувати кожен з перелічених у п.п. 1-3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків. Зазначаючи про наявність ризику переховування від суду, прокурор посилається на: тяжкість і характер злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, які можуть спонукати обвинуваченого до втечі; можливість обвинуваченого безперешкодно залишати територію України для подальшого переховування за її межами; майновий стан як самого обвинуваченого ОСОБА_4 , так і його близьких осіб, який є достатнім для фінансового забезпечення під час можливого переховування. Наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень прокурор обґрунтовує зафіксованими відомостями про систематичне вжиття ОСОБА_4 заходів щодо приховування доходів, наявного у нього майна, джерел його походження тощо, вжиття, зокрема обвинуваченим, заходів посиленої конспірації для унеможливлення викриття злочинної діяльності, використанням зашифрованих кодових термінів та найменувань під час спілкування. На переконання прокурора, про існування ризику впливу ОСОБА_4 на свідків, співучасників та інших учасників кримінального провадження як безпосередньо, так і спільно з іншим співучасником - ОСОБА_3 свідчать обставини того, що ОСОБА_3 неодноразово хизувався перед ОСОБА_8 своїм кримінальним минулим та необмеженими зв'язками як в Закарпатській області, так і в інших регіонах, а також ОСОБА_4 неодноразово демонстрував ОСОБА_8 свої неформальні зв'язки з органами Національної поліції України, Державної прикордонної служби тощо. Щодо існування ризику продовження вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень та вчинення нових прокурор посилається на здійснення ОСОБА_4 системної кримінально-протиправної діяльності (переправлення осіб через державний кордон, оборудки з землею). Сукупність зазначених ризиків, на переконання прокурора, на теперішній час не зменшилася та не стала менш вагомою. При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, крім зазначених ризиків, прокурор також просив врахувати вагомість доказів про вчинення, серед іншого, тяжкого злочину, характер участі та роль кожного зі співучасників, висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, особливо в умовах військового стану, особу обвинуваченого. За викладених обставин, на переконання прокурора, необхідним і достатнім запобіжним заходом у цьому випадку є саме тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією обвинуваченого, негативно позначиться на здійсненні повного, швидкого та ефективного судового розгляду, оскільки не здатний буде нівелювати ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку. Також звернув увагу, що при визначені альтернативного запобіжного заходу застава у сумі до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання реалізації встановлених ризиків, а тому прокурор просить, з огляду на обставини цього кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді такої ж суми, яка визначена в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2025 року - 7 570 000 грн, та, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку з внесенням застави, покласти на нього певні обов'язки, передбачені ч.3 ст. 183 КПК України. Підсумовуючи, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 7 570 000 грн та покладенням відповідних обов'язків, визначених ч.3 ст. 183 КПК України, строком на 2 місяці.
Позиція сторін у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 послався на необґрунтованість клопотання прокурора. Зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, а суворість санкції статті не є підставою вважати, що ОСОБА_4 буде ухилятися від слідства. Вказав, що наявність у родини обвинуваченого земельних ділянок поблизу кордону так само не свідчить про те, що кордон не охороняється, а у ОСОБА_4 буде умисел на його перетин. Звернув увагу суду, що обвинувачений дійсно перетинав кордон, як про це зазначає прокурор у своєму клопотанні, але весь час через пункти пропуску, а наразі закордонні паспорти у нього вже вилучені, тому більше такий перетин кордону ним неможливий. Вважає надуманим зі сторони обвинувачення можливість впливу ОСОБА_4 на правоохоронні органи, а покази свідка ОСОБА_8 з цього приводу є його домислами. Також, на переконання адвоката, жодним чином не підтверджується матеріалами справи необмеженість можливостей по перетину кордону у ОСОБА_4 . Щодо фінансового стану обвинуваченого, то дійсно, у власності ОСОБА_4 та його родини є нерухоме та рухоме майно, на яке наразі накладений арешт, що, як і все інше зазначене вище, нівелює ризик переховування обвинуваченого від суду. Щодо ризику знищення, приховування або спотворення доказів, як звернув увагу адвокат, за час досудового розслідування, судового розгляду та перебування ОСОБА_4 під вартою, детективи мали можливість вилучити всі докази та передати їх на експертизу або зберігати у себе. Крім того, важливо врахувати, що все обвинувачення у цьому кримінальному провадженні ґрунтується на показах єдиного свідка та матеріалах НСРД. Тобто наразі вказаний ризик прокурором не доведений. Також, на переконання адвоката, нівелюється ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки основний свідок (заявник) ОСОБА_8 уже був неодноразово допитаний, його покази зафіксовані у відповідних протоколах та він попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень. Обставини продовження вчинення ОСОБА_4 протиправних дій по організації незаконного перетину кордону та, навіть, незаконних оборудок з землею, на що посилається прокурор, на думку адвоката, є надуманими та направленими виключно на введення в оману суд при обрані запобіжного заходу, а такий ризик взагалі неактуальним. Крім того адвокат наголошує, що після повідомлення прокурора про завершення досудового розслідування та достатності зібраних під час досудового розслідування доказів для складання обвинувального акта, автоматично перестали існувати ризики знищення, приховування або спотворення речей і документів та ризик незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження. Також адвокат звернув увагу суду на відсутність у цьому кримінальному провадженні виключних випадків для визначеня розміру застави, а також на те, що під час перебування ОСОБА_4 під вартою визначена слідчим суддею застава в розмірі 7 570 000 грн значний час не зменшувалася та при цьому не була сплачена обвинуваченим, чим підтверджується відсутність у нього чи його близьких такої фінансової можливості. Наявність у родини ОСОБА_4 майна, яке, до того ж, арештоване, на переконання адвоката, також не може бути підставою для визначення застави у розмірі понад 10 000 000 грн. Також, під час розгляду цього клопотання адвокат просив врахувати особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утримані батька 1938 року народження, уже прибув до слідчого ізолятору з незадовільним станом здоров'я, який в умовах тримання під вартою лише погіршується, а лікування та діагностика у таких умовах неможлива. На підставі викладеного адвокат просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 з доводами свого захисника погодився та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали позицію адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 .
Щодо застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу
Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, а також пояснень учасників судового засідання встановив, що 26 травня 2025 року ОСОБА_3 було затримано та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК України.
28 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 21 196 000 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення (т.2 а.с. 114-127).
23 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк тримання ОСОБА_3 під вартою продовжено до 20 вересня 2025 року та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 15 149 000 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення (т.2 а.с. 86-104).
18 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 листопада 2025 року, та визначено заставу у розмірі 15 140 000 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов'язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися з міста Ужгорода Закарпатської області без дозволу детектива, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру у кримінальному провадженні №52025000000000184, з підозрюваним ОСОБА_4 , свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , а також службовими та посадовими особами Чопської міської ради та військовослужбовцями Державної прикордонної служби; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Строк дії обов'язків визначено два місяці з моменту звільнення ОСОБА_3 з-під варти внаслідок внесення застави (т.2 а.с. 10-18).
07 жовтня 2025 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні заяв адвокатів ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , та адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про негайне звільнення обвинувачених з-під варти (т.3 а.с. 134-137).
16 жовтня 2025 року ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2025 року в частині визначення розміру застави змінено та встановлено підозрюваному ОСОБА_3 заставу у розмірі 11 203 600 грн, а решту ухвали залишено без змін (т.15 а.с. 64-70).
22 жовтня 2025 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу (т.11 а.с.15-16).
Щодо застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу
На підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, а також пояснень учасників судового засідання суд встановив, що 26 травня 2025 року ОСОБА_4 було затримано та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК України.
28 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 10 446 600 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.
23 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжено до 20 вересня 2025 року та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 7 570 000 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.
18 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів та визначено заставу у розмірі 7 570 000 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов'язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу детектива, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, а саме з ОСОБА_3 , свідками: ОСОБА_8 , службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, в т.ч. паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 25 березня 2016 року та НОМЕР_2 від 13 лютого 2019 року, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю. Строк дії обов'язків визначено два місяці з моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави (т.2 а.с. 4-9).
07 жовтня 2025 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні заяв адвокатів ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , та адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про негайне звільнення обвинувачених з-під варти (т.3 а.с. 134-137).
Мотиви та висновки суду
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання прокурора, суд зазначає про наступне.
За змістом ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені зокрема запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч.1 цієї статті, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом п.5 ч.1 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України, одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 КПК України.
При цьому, за правилами ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У зв'язку із визначенням альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч.5 ст.194 КПК України в ухвалі зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого, за умови внесення застави, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У ч.1 ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією статтею.
У поданих прокурором клопотаннях перед судом порушуються питання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою на 60 днів та залишення раніше визначеного альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а саме: ОСОБА_3 у розмірі 11 203 600 грн, а ОСОБА_4 у розмірі 7 570 000 грн, із покладенням на обвинувачених низки процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі їх звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави.
Розглядаючи подані клопотання, суд виходить з того, що підозрювані у даній справі набули статусу обвинувачених (ч. 2 ст. 42 КПК України), обґрунтованість пред'явлених їм підозр перевірялася слідчими суддями під час обрання та продовження запобіжних заходів, а тому, з урахуванням встановлених законодавцем вимог стосовно продовження запобіжного заходу в суді (ч.3 ст.331 КПК України) суду необхідно розглянути питання доцільності продовження до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ухвалах слідчих суддів обставин, у передбаченому главою 18 КПК України порядку.
У своїх клопотаннях прокурор стверджує, що встановленні під час досудового розслідування ризики, передбаченні п.п. 1-3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на іншого підозрюваного та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується), не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії застосованих запобіжних заходів стосовно обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та залишити уже визначений розмір застави, щоб в такий спосіб запобігти наявним ризикам і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Водночас, як вбачається з ухвали слідчого судді від 18 вересня 2025 року, якою продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , слідчим суддею було встановлено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч.1 ст. 177 КПК України. В той же час, ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 жовтня 2025 року за результатом розгляду апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу слідчого судді від 18 вересня 2025 року було доведено продовження існування лише ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що за результатом розгляду клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно перевірити продовження існування на даний час ризиків, факт наявності яких констатований Апеляційною палатою в ухвалі від 16 жовтня 2025 року, а саме: ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; ризик впливу на свідків, інших підозрюваних (передбачених п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України). При цьому, судом не досліджується питання продовження існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки факт його існування стосовно ОСОБА_3 в попередніх ухвалах ні слідчим суддею (18 вересня 2025 року), ні колегією суддів Апеляційної палати (16 жовтня 2025 року) встановлений не був.
Відповідно до змісту ухвали слідчого судді від 18 вересня 2025 року, якою продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , слідчим суддею було встановлено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1-3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому за результатом розгляду клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 судом буде перевірено існування цих ризиків на даний час.
Перевіряючи наявність вказаних прокурором ризиків на час розгляду цього клопотання, суддя виходить з того, що наявні (встановлені) на етапі слідства ризики як по мірі розслідування кримінального провадження, так і його розгляду в суді мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_3 (злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, які, відповідно до класифікації за ступенем тяжкості, закріпленими у ст. 12 КК України, належать до нетяжких та тяжких злочинів), зміни стадії провадження та дослідження матеріалів сторони обвинувачення в суді, суд вважає, що встановлені слідчими суддями в попередніх ухвалах ризики, з урахуванням позиції Апеляційної палати в ухвалі від 16 жовтня 2025 року, в частині обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме: переховування від суду та незаконного впливу на учасників у кримінальному провадженні продовжують існувати, що пов'язане з очікування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 можливого суворого покарання, наявних у обвинувачених можливостей залишити територію України у незаконний спосіб поза офіційними пунктами пропуску через державний кордон України (їх обізнаність щодо місць розташування офіційних пунктів пропуску ДПС України, майновий стан обвинувачених, членів їх сімей, факт територіального розташування Закарпатської області, де проживають обвинувачені, безпосередньо на кордоні України), допустимою (підтвердженою на час розгляду клопотання судом) потребою в обмеженні обвинувачених у можливостях спілкування, задля уникнення незаконного впливу на свідка або іншого обвинуваченого з метою спотворення доказів у справі (враховуючи можливі зв'язки обвинувачених та можливість їх використання).
Твердження сторони захисту про арешт майна обвинувачених та їх близьких осіб не можуть стверджувати про відсутність ризику переховування, оскільки такий засіб забезпечення кримінального провадження категорично не свідчить про відсутність іншого майна, на яке не накладено арешт. Також, на переконання суду, за встановлених вище і описаних у обвинувальному акті обставин, не можуть нівелювати ризик переховування від суду соціальні зв'язки, наявність постійного місця проживання та сімейний стан обвинувачених.
При цьому, за відсутності об'єктивних даних, суд не може погодитися з прокурором про наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала розумних підтверджень зазначеному, з огляду на те, що вже здійснюється судове провадження щодо кримінальних правопорушень, у яких обвинувачуються ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , під час якого вже розпочато дослідження відкритих сторонам кримінального провадження в порядку ст. 290 наявних доказів.
Також, на переконання суду, на даній стадії судового розгляду нічим не підтверджується ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе його існування.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, суд виходить з того, що застосування домашнього арешту як менш обтяжливого запобіжного заходу, а також інших запобіжних заходів (застава, порука, особисте зобов'язання) на цьому етапі судового провадження не буде достатньо дієвим заходом, що зможе в повній мірі запобігти ризикам, які встановлені під час розгляду клопотань, з огляду, у тому числі на місце проживання (реєстрації) обвинувачених та обсяг пред'явленого обвинувачення.
Підсумовуючи, дослідивши обставини, які, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров'я обвинувачених (відсутність належних та достатніх відомостей, які б вказували на неможливість перебування обвинувачених в ізоляції від суспільства), їх репутацію, відсутність судимостей, сімейний та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, постійне місце проживання, роботи, з огляду на встановлення обґрунтованості підозр слідчими суддями (п.1, ст.194 КПК України), враховуючи обсяг ініційованого прокурором питання, в межах саме продовження діючих запобіжних заходів, встановленням судом існування обставин, передбачених п.п.2-3 ч.1 ст.194 КПК України, суд дійшов висновків про обґрунтованість поданих прокурором клопотань та доцільність продовження строку застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке є необхідним і дієвим запобіжним заходом, що здатен попередити існування встановлених вище ризиків і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених під час судового розгляду.
Як уже зазначалося вище, 16 жовтня 2025 року ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2025 року в частині визначення розміру застави змінено та встановлено підозрюваному ОСОБА_3 заставу у розмірі 11 203 600 грн, а решту ухвали залишено без змін. Також, відповідно до матеріалів кримінального провадження, 18 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів та визначено заставу у розмірі 7 570 000 грн. У разі внесення обвинуваченими визначеної застави, останні вважатимуться такими, щодо яких застосований запобіжний захід у вигляді застави і на них покладатиметься ряд обов'язків, передбачених п.5 ст. 194 КПК України. Зазначені розміри застав були визначені відповідно до вимог абз. 2 ч.5 ст. 182 КПК України, з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів та обставин кримінального правопорушення, відомостей, що характеризують особи обвинувачених.
Враховуючи зазначене, доводи сторони захисту про відсутність виключних випадків для визначення розміру застави у розмірі, який перевищує передбачений КПК України граничний розмір, не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи зменшення кількості ризиків, про які заявив прокурор, майновий стан обвинувачених та невнесення ними застави у попередньо визначених розмірах, суд вважає, що раніше визначений розмір застави обвинуваченим ОСОБА_3 (11 203 600 грн) та ОСОБА_4 (7 570 000 грн) підлягає зменшенню, в зв'язку з чим альтернативний запобіжний захід - застава для обвинуваченого ОСОБА_3 в розмірі 10 000 000 грн, а для обвинуваченого ОСОБА_4 в розмірі 5 000 000 грн, буде достатньою для гарантування виконання ними (кожним окремо) покладених обов'язків та, на переконання суду, не є завідомо непомірною для них (кожного окремо).
Також, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, враховуючи ту обставину, що ризики, встановлені судом, продовжують існувати, на підозрюваних слід покласти обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, при цьому наявні обґрунтовані підстави вважати, що саме такі мінімальні процесуальні обов'язки можуть запобігти вказаним ризикам.
Зокрема, суд приходить до переконання, що у разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти у зв'язку із внесенням застави необхідно покласти на нього такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; утримуватись від спілкування, з іншим обвинуваченим ОСОБА_4 , свідком ОСОБА_8 , службовими та посадовими особами Чопської міської ради, службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52025000000000184; носити електронний засіб контролю.
Також, у разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку із внесенням застави необхідно покласти на нього такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; утримуватись від спілкування з іншим обвинуваченим ОСОБА_3 , свідком ОСОБА_8 , службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52025000000000184; носити електронний засіб контролю.
Згідно ч.7 ст. 194 КПК України відповідні обов'язки можуть бути покладені на обвинувачених на строк не більше 2-х місяців.
Водночас суд звертає увагу, що, звертаючись з клопотанням стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурор розширив дію обов'язку не відлучатися за межі визначеної ним території без дозволу прокурора або суду, оскільки в попередній ухвалі слідчого судді пересування обвинуваченого було дозволено без відповідних дозволів по м. Ужгород у Закарпатській області, а наразі прокурор просить дозволити таке пересування загалом Закарпатською областю, що є покращенням становища ОСОБА_3 та може бути прийняте судом до уваги під час продовження та подальшого визначення такого обов'язку.
Також, відповідно до змісту клопотань прокурора, зазначаючи про обов'язок здати на зберігання паспорти, останній конкретизує деякі з них за серією і номером, а також датою видачі, що, на переконання суду, є зайвим з огляду на положення п.8, ч.5 ст.194 КПК України, оскільки для належного запобігання встановлених судом ризиків достатньо зобов'язати обвинувачених здати на зберігання до відповідної установи усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України.
Встановлення обвинуваченим обов'язку: «утримуватись від спілкування, з іншим обвинуваченим ( ОСОБА_4 / ОСОБА_3 ), свідком ОСОБА_8 , службовими та посадовими особами Чопської міської ради, службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52025000000000184» саме в такому вигляді, що в порівнянні з запропонованим прокурором в клопотанні та викладеними в попередніх ухвалах стосовно кожного з обвинувачених містить певні уточнення, на переконання суду, лише сприятиме забезпеченню належної процесуальної поведінки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні та запобігатиме встановленим ризикам. З числа свідків, зазначаючи лише ОСОБА_8 , суд керувався твердженнями прокурора, що в даному кримінальному провадженні зі сторони обвинувачення в якості свідка буде допитуватися один заявник - ОСОБА_8 .
Крім цього, суд наголошує та звертає увагу, що обмеження у спілкуванні між обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановлюються судом лише виключно щодо узгодження їх дій, які можуть бути спрямовані на спотворення доказів у справі, викривлення встановлених фактів/подій та обставин, за яких, за версією сторони обвинувачення, вчинялися злочини. Водночас, такі обмеження жодним чином не стосуються обговорення обвинуваченими та їх захисниками питань, пов'язаних з визначенням тактики захисту, правових позиції щодо будь-яких питань, які виникатимуть в ході розгляду кримінального провадження, тобто не звужують прав обвинувачених на захист всіма незабороненими способами у відповідності до вимог закону.
Твердження сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 щодо незаконного тримання під вартою останнього не приймаються судом до уваги під час розгляду цих клопотань прокурора, оскільки зазначеним доводам адвоката уже була надана судом оцінка в ухвалі 07 жовтня 2025 року у межах цього ж кримінального провадження.
Також суд не погоджується з твердженням адвоката ОСОБА_7 щодо недолучення прокурором, відповідно до вимог ч.3 ст. 184 КПК України, доказів на обґрунтування клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки стадією розгляду кримінального провадження, в межах якого подане це клопотання, є дослідження доказів сторони обвинувачення, яких, на переконання суду, на даному етапі було досліджено достатньо для прийняття рішення за результатом розгляду цього клопотання прокурора.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягають частковому задоволенню.
Розглядаючи зазначені клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Продовжити на 60 днів, тобто до 08 січня 2026 року, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням застави у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень, як альтернативного запобіжного заходу.
У разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, вважається, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Сума застави може бути внесена обвинуваченим або іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) у розмірі, визначеному у цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України на такий розрахунковий рахунок:
Вищий антикорупційний суд, код ЄДРПОУ 42836259;
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_3 ;
призначення платежу: прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти у зв'язку із внесенням застави покласти на нього такі обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
-не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України;
-утримуватись від спілкування, з іншим обвинуваченим ОСОБА_4 , свідком ОСОБА_8 , службовими та посадовими особами Чопської міської ради, службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52025000000000184;
-носити електронний засіб контролю.
Термін дії покладених судом обов'язків - два місяці.
Продовжити на 60 днів, тобто до 08 січня 2026 року, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з визначенням застави у розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень, як альтернативного запобіжного заходу.
У разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, вважається, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Сума застави може бути внесена обвинуваченим або іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) у розмірі, визначеному у цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України на такий розрахунковий рахунок:
Вищий антикорупційний суд, код ЄДРПОУ 42836259;
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_3 ;
призначення платежу: прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку із внесенням застави покласти на нього такі обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
-не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України;
-утримуватись від спілкування з іншим обвинуваченим ОСОБА_3 , свідком ОСОБА_8 , службовими та посадовими особами, а також військовослужбовцями Державної прикордонної служби України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52025000000000184;
-носити електронний засіб контролю.
Термін дії покладених судом обов'язків - два місяці.
Обвинувачені або заставодавці мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом її дії.
Здійснення контролю за виконанням покладених на обвинувачених обов'язків доручити прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали - до 08 січня 2026 року.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченим та їх захисникам.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1