Справа № 991/10993/25
Провадження 1-кп/991/137/25
10 листопада 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду
клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України,
ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України,
встановив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року призначене підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року (т. 1 а.с. 64-65).
У підготовчому судовому засіданні 10 листопада 2025 року захисник обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
В обґрунтування клопотання захисник послався на те, що 22 березня 2024 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року.
14 серпня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України. 09 грудня 2024 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та цього ж дня з матеріалів кримінального провадження № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року виділено матеріали кримінального провадження за № 52024000000000633.
05 червня 2025 року дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України, а 24 жовтня 2025 року ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні пособництва в набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, (її чоловіком - ОСОБА_6 ) активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподаткованих мінімумів громадян перевищує її законні доходи.
У повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 09 грудня 2024 року та обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 стороною обвинувачення зазначено, що: «… З цією метою ОСОБА_6 доручив своїй дружині ОСОБА_7 , яка, не будучи обізнаною про джерело походження коштів, використаних для придбання ОСОБА_6 активів, мала забезпечити пошук, підбір та придбання таких активів, а також реєстрацію права власності на них на своїх близьких осіб: батька - ОСОБА_9 , матір - ОСОБА_10 , а також бабу- ОСОБА_11 , які також не були обізнані про походження грошових коштів, використаних для їх придбання».
У той же час в повідомленні про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року зазначено: «… З цією метою ОСОБА_6 залучив до вчинення кримінального правопорушення свою дружину ОСОБА_7 , яка, відповідно до відведеної їй ролі, мала забезпечити пошук, підбір та придбання таких активів, а також реєстрацію права власності на них на своїх близьких осіб: батька - ОСОБА_9 , матір- ОСОБА_10 , а також бабу - ОСОБА_11 , які також не були обізнані про походження грошових коштів, використаних для їх придбання».
Тобто, склалася ситуація, коли ОСОБА_6 ставиться в провину незаконне збагачення, яке він, за версією обвинувачення, вчинив самостійно, без співучасті. Разом з тим, дружині повідомлено про підозру в тому, що вона була пособником (форма співучасті) в незаконному збагаченні.
Стороною обвинувачення кваліфіковані одні і ті самі дії по-різному, а саме: ОСОБА_7 як вчинення злочину у співучасті, а ОСОБА_6 як самостійне вчинення. Така суперечність викликає сумнів у неупередженості обвинувачення та порушує принципи правової визначеності та рівності всіх перед законом. Відсутність чіткого формулювання обвинувачення перекреслює можливість реалізувати своє право на захист. Наразі ОСОБА_6 вимушений захищатись від двох різних обвинувачень - від незаконного збагачення, вчиненого самостійного, та від незаконного збагачення, вчиненого у співучасті з дружиною.
Захисник вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Отже, обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому його необхідно повернути для усунення таких протиріч.
Захисник ОСОБА_8 клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали позицію захисника.
Прокурор ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта. Зазначила, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Стороною обвинувачення зазначені у ньому всі необхідні відомості. Також, прокурор посилалася на ч. 1 ст. 337 КПК України, у якій визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Наразі є різниця викладених обвинувачень у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, оскільки на момент завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року не було підстав для зміни раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 . Тому в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року викладено обставини, щодо яких ОСОБА_6 повідомлено про підозру, однак це може бути усунуто прокурором згідно норм Кримінального процесуального кодексу України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання захисника належить відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що 27 жовтня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, розписками підозрюваних про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України (т. 1 а.с. 3-60).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, визначено у ч. 2 ст. 291 КПК України, до яких належать: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3- 1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта, зокрема додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
Дослідивши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення дотрималася вимог кримінального процесуального закону при його складанні.
Отже, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, які передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо суперечливості кваліфікації та відсутності чіткого формулювання обвинувачення з огляду на таке.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
В обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, які прокурор вважає встановленими щодо ОСОБА_6 , а також кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України, які прокурор вважає встановленими щодо ОСОБА_7 , та зазначені на сторінках 3- 18 обвинувального акта.
Формулювання обвинувачення і правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , міститься на сторінці 18 обвинувального акта (т. 1 а.с. 20).
На переконання колегії суддів, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень з формулюванням обвинувачення стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є достатніми для повного розуміння обвинуваченими суті висунутого проти них обвинувачення, що є необхідним для здійснення захисту.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Разом з тим кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, правову кваліфікацію вчиненого діяння, зобов'язувати його змінювати ці обставини.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка виснувана у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Також не заслуговують на увагу доводи сторони захисту, як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору, щодо наявності двох кримінальних проваджень, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , а саме: № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, з огляду на таке.
Так, на розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року (справа № 991/7016/25, провадження № 1-кп/991/89/25) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України.
Колегія суддів зазначає, що до дискреційних повноважень прокурора відноситься і питання щодо висунення обвинувачення певній/конкретній особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК України під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
За приписами ч. 1, 2 ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Не допускається зміна обвинувачення прокурором з кримінального проступку на злочин будь-якої тяжкості під час судового розгляду. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення.
Отже, враховуючи норми ст. 337-338 КПК України, наявність інших кримінальних проваджень щодо обвинуваченого не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Таким чином, доводи захисника ОСОБА_8 щодо невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства, які б слугували беззаперечною підставою для його повернення, не знайшли свого підтвердження та не можуть бути підставою для його повернення прокурору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 291, 314-316, 337-338, 369, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3