18 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 564/3060/25
Провадження № 22-ц/4815/1321/25
Головуючий у Костопільському районному суді
Рівненської області: суддя Грипіч Л.А.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено
(повним текстом) 25 липня 2025 року
в м. Костопіль Рівненської області
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Казбулатової Оксани Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Казбулатової Оксани Миколаївни на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 25 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову,: Військова частина НОМЕР_1 ; про визнання відсутності права на одноразову грошову допомогу,
У липні 2025 року заявник звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову,: Військова частина НОМЕР_1 ; про визнання відсутності права на одноразову грошову допомогу.
Мотивуючи свої вимоги, зазначала, що ОСОБА_2 , як батько, отримав одноразову грошову допомогу в частці 50 % за загибель сина під час виконання захисту вітчизни, хоча ухилявся від утримання сина до 18 років.
З наведених міркувань просила:
визнати відсутність права на одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 як такому, що ухилявся від виконання батьківського обов'язку щодо свого сина - ОСОБА_3 , до його повноліття, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи бойове завдання під час військового вторгнення РФ до України;
припинити виплачувати одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 як такому, що ухилявся від виконання батьківського обов'язку щодо свого сина - ОСОБА_3 до його повноліття, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи бойове завдання під час військового вторгнення РФ до України;
стягнути виплачену одноразову грошову допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матері загиблого сина - ОСОБА_3 в сумі 4 600 000 гривень.
23 липня 2025 року позивач через свого представника - ОСОБА_4 подала заяву, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 42,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана 16 листопада 2023 року.
Мотивуючи необхідність вжиття заявленого процесуального заходу, зазначала, що відповідачем за спірні кошти куплено квартиру загальною площею 42,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана 16 листопада 2023 року, а одноразова грошова допомога відповідачем була призначена 27 жовтня 2023 року.
На думку ОСОБА_1 , з метою забезпечення позову вважає необхідним накладення арешту на зазначену квартиру, оскільки є ризики щодо її відчуження під час розгляду справи в суді, що в подальшому може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 25 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
При постановлені ухвали суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливить виконання судового рішення.
На ухвалу суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Казбулатовою О.М. подано апеляційну скаргу, де покликалась на її незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось, що судом першої інстанції не враховано суму стягнення коштів, яка є зависокою. Також залишено без уваги, що у випадку відчуження ОСОБА_2 майна буде неможливо забезпечити виконання судового рішення, оскільки він офіційно не працевлаштований та зловживає алкогольними напоями.
Крім того, судом не враховано той факт, що відповідач погасив аліментну заборгованість перед позивачем за рахунок отриманої одноразової грошової допомоги за загибель сина під час виконання бойового розпорядження.
З викладених підстав просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 42,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались, хоча їм роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правилами ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Арешт майна (накладення арешту на майно) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України як спосіб забезпечення позову полягає в забороні розпоряджатися ним (забороні відчуження) до вступу рішення в законну силу або до зняття заборони, тобто без позбавлення власника права володіння і користування майном.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли щодо права на одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 як особі, що ухилялась від виконання батьківського обов'язку щодо свого сина, який загинув, виконуючи бойове завдання під час військового вторгнення РФ до України та припинення виплати одноразової грошової допомоги.
Згідно з інформаційною довідкою №424976668 від 01 травня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 16 листопада 2023 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 42,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).
З рішення головного розпорядника коштів №783 від 23 жовтня 2023 року про призначення одноразової грошової допомоги батькам солдата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , видно, що ОСОБА_2 призначено одноразову грошову допомогу за загибель сина у розмірі 7 500 000 гривень (а.с. 15).
При цьому відповідачем придбано квартиру 16 листопада 2023 року, а одноразова грошова допомога йому була призначена 27 жовтня 2023 року, тобто у короткотривалий проміжок часу між цими юридичними фактами.
Тому колегія суддів не може погодитись з висновком суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, адже її вимоги мають безпосередній матеріально-правовий зв'язок з предметом позову, а обраний ОСОБА_1 вид забезпечення позову є правильним, обґрунтованим, достатнім, співмірним та запобігатиме зміні правового статусу спірного майна на час розгляду справи й збереже його до вирішення правовідносин по суті.
Підставою для прийняття нової постанови - про задоволення заяви про забезпечення позову відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Казбулатової Оксани Миколаївни задовольнити.
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 25 липня 2025 року скасувати.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Казбулатової Оксани Миколаївни задовольнити.
Накласти арешт на квартиру загальною площею 42,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири загальною площею 42,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 18 листопада 2025 року.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків