18 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 567/704/25
Провадження № 22-ц/4815/1226/25
Головуючий у Острозькому районному суді
Рівненської області: суддя Василевич О.В.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
16 червня 2025 року в м. Острог
Рівненського району Рівненської області
Повний текст рішення складено: 23 червня 2025 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - адвоката Клименка Тараса Васильовича на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - ТОВ "Бізнес позика") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №474292-КС-001 про надання кредиту від 05 вересня 2023 року в розмірі 34 020,68 гривень, яка складається з: 8 986,33 гривень - за тілом кредиту, 24 185,07 гривень - за відсотками, 849,28 гривень - за комісією.
Мотивуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що договір було укладено в електронній формі і за ним ОСОБА_1 отримала у кредит у 10 000 гривень строком на 24 тижні зі сплатою відсотків та комісії у визначених розмірах. Позивач свої зобов'язання виконав, проте позичальник покладених на неї обов'язків не виконала, з огляду на що утворилась спірна заборгованість.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 16 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" заборгованість за договором про надання кредиту № 474292-КС-001 від 05 вересня 2023 року в розмірі 26 506,28 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" судовий збір у розмірі 1 887,35 гривень.
В решті позову ТОВ "Бізнес позика" відмовлено.
На рішення суду представником позивача - адвокатом Клименком Т.В. подано апеляційну скаргу, де покликається на незаконність і необґрунтованість рішення, що полягали у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про хибність висновків суду щодо часткової відмови у стягненні процентів за користування кредитом. Так, відсотки за кредитним договором №474292-КС-001 нараховані в період його дії за кожен день користування кредитом на залишок тіла кредиту, що відповідає нормам Цивільного кодексу України, умовам самого договору та додаткам (правилам).
Водночас штрафні санкції (неустойка) та проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, не нараховувались та не були включені до розміру позовних вимог. За умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 гривень. Строк, на який надавався кредит, складав 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом в день склала 2% фіксована, а знижена процентна ставка за кредитом в день - 1,15288411% фіксована.
Відповідно до п.3.2.2. договору сторони домовились, що у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється відповідно до погодженого графіку платежів, наведеного в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору, унаслідок чого виникає прострочення за кредитом, та строк прострочення складає більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4. договору. Нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, тобто від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, який наведений в п. 3.2.3. та Додатку№1 до договору, та до закінчення терміну дії самого договору. В пункті 3.2.3 договору сторони обумовили обов'язковий графік платежів за договором, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка. Отже, якщо позичальник сплачував би заборгованість відповідно до графіка платежів (без порушень), необхідно було б сплатити 26 040 гривень за договором, з яких лише 14 540 гривень склали б відсотки. Натомість боржником було сплачено лише 2 платежі на погашення кредиту на загальну суму 4 272,17 гривень, чим порушено встановлені договором зобов'язання, а це закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки.
Тому просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом, збільшивши їх розмір з 16 760,67 гривень до 24 185,07 гривень. В іншій частині заявник просить залишити судове рішення без змін, а у разі задоволення апеляційної скарги - здійснити розподіл судових витрат.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася, хоча їй про це роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тому колегією суддів рішення суду попередньої інстанції переглядається лише в частині оспорюваних грошових сум, про що вказувалося в апеляційній скарзі.
Судом з'ясовано, що 05 вересня 2023 року між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 474292-КС-001. При цьому ТОВ "Бізнес позика" направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту, а вона прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 474292-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
За умовами п.2.1 кредитного договору ТОВ "Бізнес позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Пунктами 2.3-2.8 кредитного договору визначено строк кредитування у 24 тижні; стандартна процентна ставка становить 2 % в день, знижена процентна ставка - 1,15288411 % в день; комісія за надання кредиту становить 1 500 гривень; загальний розмір наданого кредиту 10 000 гривень; строк дії договору складає до 20 лютого 2024 року, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 26 040 гривень (а.с.19).
Кредитним договором передбачено, що протягом строку кредитування проценти за кредитом нараховуються за ставкою, вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів (пункт 3.2.).
Між сторонами узгоджено графік повернення кредиту, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником коштів, що узгоджується із вартістю кредиту в сумі 26 040 гривень (а.с.19 на звороті).
До кредитного договору додано пропозицію (оферта) щодо укладання договору, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), візуальну форму послідовності дій клієнта та анкету клієнта (а.с.25-36).
Умови кредитування, що відповідають умовам, викладеним в кредитному договорі, відображені також у паспорті споживчого кредиту (а.с.17-18).
ТОВ "Бізнес позика" свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу обумовлені кредитні кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З дослідженого кредитного договору видно, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звертаючись до суду з позовом, позивач покликався на те, що обов'язки за кредитним правочином ОСОБА_1 порушено, а тому станом на 31 березня 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 34 020,68 гривень, яка складалася з: 8 986,33 гривень заборгованості за тілом кредиту; 24 185,07 гривень - за відсотками; 849,28 гривень - за комісією. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 сплатила 4272,17 гривень, з яких: 1 013,67 гривень - за кредитом; 2 607,78 гривень - за відсотками; 650,72 гривень - за комісією.
Як на це покликалося ТОВ "Бізнес позика", заборгованість за відсотками у певний період нараховувалася за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,5288411% за кожен день користування кредитом, а згодом - за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,0%, оскільки позичальник прострочила сплату заборгованості.
Натомість суд попередньої інстанції здійснив власний розрахунок заборгованості, застосувавши лише розмір однієї ставки - зниженої, вказавши, що здійснення нарахувань за збільшеною відсотковою ставкою в розумінні законодавства не є платою боржника за користування кредитом, а є мірою відповідальності за недотримання умов кредитування.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
З розрахунком суду попередньої інстанції погоджується і колегія суддів.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про оспорювання кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Тобто відповідні умови кредитного договору встановлювалися як міра відповідальності за неповернення кредитних коштів.
Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, адже зводяться до викладення обставин справи з наданням коментарів і тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, поданих у зручний для скаржника спосіб, метою якого є задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставоюм для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - адвоката Клименка Тараса Васильовича залишити без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків