СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/25037/25
пр. № 3/759/8154/25
14 листопада 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
До Святошинського районного суду міста Києва з Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 02.10.2025 року серії ЕПР1 № 4717554, ОСОБА_1 , 02.10.2025 року о 21 год. 04 хв. в м. Києві, вул. Тулузи, 3-б, керував транспортним засобом «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, (запах з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обставинам, почервоніння обличчя), та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що було зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського №472769; №472111, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.
Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складено повноважною особою і повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху і такі дії особи кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2025 року у справі №759/2395/25 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Рвачов О.О. вину останнього заперечували, надавши письмові пояснення про закриття провадження, оскільки на переконання захисника матеріали справи не містять доказів складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
Стороною захисту звернуто увагу суду, що ОСОБА_1 вимушений був відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки лікарем наркологом було надано йому на підпис згоду на проведення діагностики, лікування за формою №003-6/0, затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 року №110, якої останній не потребував.
Окрім того, на переконання сторони захисту протокол серії ЕПР1 №471754 від 02.10.2025 року не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки він складений відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а додана до матеріалів справи довідка від 06.10.2025 року старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Миколаєнко Н. якою змінено правову кваліфікацію адміністративного правопорушення скоєного ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 130 КУпАП не може на переконання захисту свідчити про правомірність таких дій зі сторони інспектора.
Серед іншого, захисником поставлено під сумнів щодо наявності у матеріалах справи належних доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2025 року у справі №759/2395/25, оскільки таке судове рішення не засвідчене відповідною особою апарату суду із зазначенням дати.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши їх відповідність ст.ст. 278, 280 КУпАП, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України та ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП, передбачає відповідальність за вчинення порушення водіями, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 2 ст. 130 КУпАП, передбачає, що повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, в повному обсязі підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 471754 від 02.10.2025 року, довідкою від 06.10.2025 року старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Миколаєнко Н. якою змінено правову кваліфікацію адміністративного правопорушення скоєного ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 130 КУпАП; копією постанови Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2025 року у справі №759/2395/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП., відеозаписом нагрудної камери поліцейського №472769; №472111.
З оглянутого відеозапису нагрудної камери поліцейського зафіксовано, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівником поліції дає пояснення, що справді він 02.10.2025 року о 21 год. 04 хв. в м. Києві, вул. Тулузи, 3-б, керував транспортним засобом «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , який на його думку був невдало припаркований. Відтак, він вирішив вийти і припаркувати згаданий транспортний засіб в інше місце. Також на даному відеозапису зафіксовано, що ОСОБА_1 сам підтверджує вживання ним алкогольних напоїв цього ж дня та намагається вплинути на працівників патрульної поліції пропонуючи їм неправомірну вигоду, на що неодноразово був попереджений про кримінальну відповідальність за такі дії.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості останнього одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Доводи адвоката Рвачова О.О. про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні матеріалами справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на спробу уникнення водієм адміністративної відповідальності.
Інші доводи сторони захисту щодо невідповідності вимогам закону протоколу серії ЕПР1 №471754 від 02.10.2025 року та копії постанови Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2025 року у справі №759/2395/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд відхиляє, оскільки останні винесенні уповноваженими особами та відповідають чинному законодавству України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд враховує, що велика кількість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками відбуваються саме через нехтування учасниками дорожнього руху Правилами дорожнього руху, особливо у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Безпека руху це зобов'язання водія не тільки по відношенню до себе, але й до інших учасників руху, оскільки порушення учасниками дорожнього руху правил безпеки руху, як правило, призводить до непередбачуваних наслідків, зокрема загрози життю та здоров'ю громадян, пошкодження майна тощо.
За змістом статті 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
З огляду на обставини справи та особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення передбачене санкцією цієї статті, яке за своїм видом і розміром буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 23, 33, 40-1, ч. 2 ст. 130, 221, 245, 268, 283, 284, 285, 287-289, 294 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без платного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Строк пред'явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Ключник А.С.