20.11.2025
ЄУН 337/5112/25
2/337/2744/2055
20 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Хортицький районний суд м.Запоріжжяв складі:
головуючої судді - Ширіної С.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(без виклику) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини-,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
Позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ,виданим Пришибською селищною радою Михайлівського району Запорізької області. Батьком дитини є ОСОБА_4 , який за іншими документами має прізвище ОСОБА_5 .Шлюб між позивачем та відповідачем офіційно не зареєстрований, однак у свідоцтві про народження дитини він записаний батьком.Після народження дитини відповідач матеріальної допомоги не надає. Позивач самостійно забезпечує дитину всім необхідним, її доходи є обмеженими, тому потребує судового захисту для забезпечення прав дитини на належне утримання.
За таких обставин позивач просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Розглядати справу у порядку письмового провадження, без виклику сторін, на підставі наданих доказів та документів, оскільки позивач та дитина перебувають за межами України.
Ухвалою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2025 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до інформації Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 08.10.2025, інформація щодо декларування/реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , в реєстрі територіальної громади міста Запоріжжя відсутня.
Відповідно до повідомлення Управління підтримки внутрішньо переміщених осіб та господарського забезпечення Депатраменту соціального захисту населення ЗМР, станом на 16.10.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб по м.Запоріжжя не перебуває.
В зв'язку з відсутністю у суду інформації щодо місця перебування /реєстрації відповідача, сповіщення відповідача щодо розгляду справи здійснювалося через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
У строк, встановлений судом, відповідач відзив на пред'явлений позов не подав. Таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК ).
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідност.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно дост.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ст.78 ЦПК України суд не бере до увагидокази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.ст.79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми єдокази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно до ч.1, 5, 6ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 08.01.2014, виданого Пришибською селищною радою Михайлівського району Запорізької області, у графі «Батько» вказаний « ОСОБА_4 », у графі «Мати» - « ОСОБА_1 ».
Натомість збіг імені та по батькові, вказаного у свідоцтві про народження в відомостях про батька, із ім'ям та по батькові ОСОБА_4 не є доказом батьківства останнього, як зазначає у позові позивач.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів , при народженні дитини ОСОБА_3 , його мати ОСОБА_1 , у шлюбі не перебувала, спільної заяви з ОСОБА_2 щодо внесення відомостей про нього, як про батька, не подавали.
Таким чином, запис про батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у книзі записів народжень було проведено за прізвищем матері, а ім'я, по батькові , були записані за вказівкою його матері ОСОБА_1 , в порядкуст.135 СК України, що не може свідчити про те, що батьком ОСОБА_3 є саме ОСОБА_4 . Тобто відомості про батька дитини записано «зі слів матері», що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно ч.1 ст.135 СК України № 00036484861 від 12.08.2022, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Більш того, як зазначаєу позові позивачка відповідач ОСОБА_4 за іншими документами відомий як ОСОБА_5 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1844872 від 02.10.2025, за параметрами ОСОБА_5 особу не знайдено.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1844856 від 02.10.2025, за параметрами ОСОБА_4 особу не знайдено.
Позивачкою також не надано жодних належних та допустимих письмових доказів (листів, анкет, документів), які б свідчили про визнання ОСОБА_2 свого батьківства щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ..В матеріалах справи відсутні докази щодо спільної заяви відповідача з позивачкою про визнання ним батьківства, а у свідоцтві про народження дитини, батько записаний зі слів матері. Беручи до уваги, що на момент звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, з моменту народження дитини пройшло 12 років, та враховуючи такий тривалий проміжок часу, останній міг звернутися до органів ДРАЦС з заявою про визнання батьківства.
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №310/3095/17 (провадження №61-7887св19) Верховний Суд констатував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Позивачкою не надано до суду доказів щодо батьківства ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає, що стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 лише на підставі наданих доказів, як-то копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 08.01.2014, виданого Пришибською селищною радою Михайлівського района Запорізької області,де у графі «Батько» вказаний « ОСОБА_4 », у графі «Мати» - « ОСОБА_1 » та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно ч.1 ст.135 СК України № 00036484861 від 12.08.2022, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України , неможливе.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд встановив, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б із достовірністю підтверджували факт батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суд відмовляє.
Судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України суд відносить за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 130, 135 СК України, ст. ст. 10, 13, 81, 82, 89, 247, 258, 263, 267, 273, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2025 року.
Суддя: С.А.Ширіна