Справа № 303/7430/25
2/303/2798/25
10 листопада 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
ТОВ «Факторинг партнерс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 10.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 укладеного договір № 2662302051-106353. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 3500,00 гривень, що підтверджується квитанцією та довідкою. Відповідно до умов договору позики, дата видачі кредиту 10.08.2021, дата повернення кредиту 30.08.2021 (включно), термін користування кредитом 20 діб. Згідно договору позики, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1 до цього договору). Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про отримання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. 641, 644 ЦК України. 21.12.2021 укладено договір № 21-12/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2662302051-106353. У подальшому 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2662302051 106353. Далі 28.08.2025 укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2662302051-106353. Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2662302051-106353. Загальний розмір заборгованості за договором №2662302051-106353 від 10.08.2021, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 27 667,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 24 167,00 грн. Товариство просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 27 667,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.10.2025 відкрито провадження по даній справі, визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, просив розглянути справу у його відсутності, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України для такого порядку розгляду.
Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.
Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Позовна заява з додатками ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява та платіжна інструкція кредитового переказу коштів роздруковані в паперовій формі, а електронні копії інших паперових додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.
У такому випадку, з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2662302051-106353 (проста позика), що підтверджується копією зазначеного договору, графіком розрахунків, паспортом кредиту, правилами надання коштів у позику. За умовами договору ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит в сумі 3 500 грн, видача кредиту - 10.08.2021 року, повернення кредиту 30.08.2021 року (включно), термі строк користування кредитом 20 діб. Згідно договору позики, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору). Умовами договору позики на період зазначений в п. 2.3. договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1.95 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 9.2 договору позики, цей договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей договір, надсилаються товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Пунктом 9.3. встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього договору, має юридичну силу власноручного підпис. Пунктом 9.3. договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього договору, має юридичну силу власноручного підпису. ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» надало інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 08.01.2025, в якій вказано, що ТОВ «Платежі онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція - переказ для позики 2662302051-106353 на карту відповідача НОМЕР_1 в розмірі 3 500,00 грн. Отже встановлено, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору, а відповідач підтвердив виникнення у нього зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти.
У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Вищезазначене узгоджується з правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
21.12.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір 21-12/21 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до якого кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредитор, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, прав вимоги кредитора до боржників.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до якого кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредитор, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, прав вимоги кредитора до боржників.
28.08.2025 між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги відповідно до якого кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредитор, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, прав вимоги кредитора до боржників. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 28.08.2025 ТОВ «Коллект центр» передав ТОВ «Факторинг партнерс» реєстр боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступається. Згідно реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді до договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 28.08.2025 ТОВ «Коллект центр» відступив ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 в розмірі 27 667,00 грн.
Таким чином, судом встановлено факт набуття права вимоги позивачем до відповідача за договором позики № 2662302051-106353 (проста позика) від 10.08.2021.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Статті 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розглядаючи спір судом встановлено, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг партнерс» обґрунтовані та наявні підстави для їх задоволення, оскільки відповідач умови договору не виконує, а наявність заборгованості ним не спростовано.
Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Судом встановлено, що 02.07.2024 між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024.
Із заявки на надання юридичної допомоги № 1415 від 01.08.2025 та акту № 17 від 31.08.2025 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 адвокатське об'єднання «Лігал ассістанс» надало позивачу наступні юридичні послуги:
- надання усної консультації, дві години вартістю 4000 грн;
- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі для суду - чотири години вартістю 9000 грн.
Таким чином, загальна вартість наданих послуг складає 13 000,00 грн.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлено, тому з нього підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 133 та ст. 137, 141 ЦПК України в розмірі 13 000,00 грн.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355, 280-282 ЦПК України, ст. 520, 526, 527, 530, 611, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс. 521, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42640371) 27 667 гривень (двадцять сім тисяч шістсот шістдесят сім гривень) заборгованості, 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору, 13 000 гривень (тринадцять тисяч тисяч гривень) витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя