Справа № 303/7360/25
Провадження № 2/303/2757/25
10 листопада 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (представник - адвокат Усенко Михайло Ігорович) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 23.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №9006492, відповідно до умов якого відповідачу надано 7 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит. Відповідач не виконав умов кредитного договору, пунктом 7.1. якого визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням. 28.10.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №111-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 9006492 від 23.04.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 41 485,63 грн, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №111-МЛ від 28.10.2024, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 6684,53 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 27 101,10 грн; простроченої заборгованості за комісією в розмірі 700 грн, неустойка та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 7000 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов'язань, а саме: відповідачу надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23973262/208 від 10.09.2025. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 41 485,63 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.10.2025 відкрито провадження по даній справі, визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав клопотання, у якому просив проводити розгляд справи у його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України для такого порядку розгляду.
Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.
Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Позовна заява з додатками ТОВ «ФК «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява з платіжною інструкцією роздрукована в паперовій формі, а електронні копії інших паперових додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.
У такому випадку, з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 520 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
23.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9006492 (індивідуальна частина), що підтверджується копією вказаного договору, копією додатку № 1 до договору - графік платежів за договором про споживчий кредит №9006492 від 23.04.2024, паспортом споживчого кредиту №9006492, довідкою про ідентифікацію, анкетою-заявою на кредит №9006492, платіжним дорученням № 129099628, відомостями про щоденні нарахування та погашення, правилами надання кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», випискою з особового рахунку.
Договором про споживчий кредит №9006492 (індивідуальна частина) від 23.04.2024 передбачено наступні умови: кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн. Кредит надається строком на 360 днів з 23.04.2024 (строк кредитування) (пункт 1.3 договору). Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплата комісії та процентів за користування кредитом 18.04.2025 (дата остаточного погашення заборгованості) (пункт 1.4 договору). Комісія за надання кредиту: 805 грн (пункт 1.5.1 договору). Згідно п. 6.1, 6.2 договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створений в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та доступний зокрема через сайт позивача та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, підписаний одноразовим ідентифікатором 307132, який було направлено на номер відповідача, що підтверджується копією довідки про ідентифікацію. Отже, кредитний договір укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» в електронній формі.
Відповідно до платіжного доручення 129099628 від 23.04.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000,00 грн згідно договору №9006492 на рахунок № 536354хххххх6000.
ТОВ «Мілоан» надало відомості про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 9006492 ОСОБА_1 , з яких встановлено, що відповідачу надано кредит в розмірі 7000,00 грн, нараховано комісію за оформлення кредиту в розмірі 805 грн, та нараховано проценти за користування кредитом.
Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги № 111-МЛ від 28.10.2024, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит №9006492 (індивідуальна частина) від 23.04.2024. Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення права № 76-МЛ від 23.04.2024 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №9006492 (індивідуальна частина) від 23.04.2024 в загальній сумі 41 485,63 грн.
Таким чином, судом встановлено факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит 9006492 (індивідуальна частина) від 23.04.2024 в загальній сумі 41 485,63 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту складає 6684,53 грн, заборгованість за відсотками - 27 101,10 грн та заборгованість по комісії - 700,00 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 7000 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором і не оплачує ТОВ «ФК «Кредит-капітал» грошові кошти, які передбачені умовами договору, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки та/або процентів за порушення зобов'язання, суд приходить до наступного.
Позивачем відповідачу нараховано неустойку та/або проценти за порушення грошового зобов'язання в розмірі 7000 грн.
Умовами договору про споживчий кредит №9006492 (індивідуальна частина) від 23.04.2024 та не передбачено нарахування неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов'язання. Наданий суду розрахунок заборгованості за договором також не містить розрахунку неустойки та/або проценти за порушення грошового зобов'язання.
Крім того, ст. 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 23.04.2024, відповідно і неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов'язання за договором нарахована після 24.02.2022. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 7000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов'язання слід відмовити.
Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Судом встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит-капітал»» та Адвокатським об'єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107.
З акта № Д/2903 надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 19.09.2025 встановлено, що виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №9006492 від 23.04.2024 на суму наданих послуг, що складає 8000,00 грн.
Згідно детального опису наданих послуг по акту № Д/2903 договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 позивачу надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години; погодження правової позиції клієнта у справі 30 хвилин; складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлено, тому з нього підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 133 та ст. 137, 141 ЦПК України в розмірі 8000,00 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. 520, 526, 527,530, 611,629,1049,1050,1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35234236) заборгованість у розмірі 34 485 гривень 63 копійки (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень шістдесят три копійки), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень (вісім тисяч гривень) та 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя