17.11.2025 Справа № 756/5319/25
Справа № 756/5319/25
Провадження №2-п/756/75/25
17 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Косянчук Н.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2025 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2025 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 13.09.2023 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1841, - розірвано.
27.06.2025 відповідачкою ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Король І.О., подано заяву про перегляд заочного рішення, в якій остання просила скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2025 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що під час розгляду вказаної цивільної справи відповідач була позбавлена права подати докази на обґрунтування її заперечення проти позову, оскільки про розгляд справи вона не була повідомлена належним чином, позовну заяву та судові повістки не отримувала, у зв'язку з тим, що з 2021 року по теперішній час проживає за іншою адресою: АДРЕСА_1 , де з нею проживав також і позивач. Зазначила, що про факт існування вказаної цивільної справи та заочного рішення відповідачу стало відомо після того, як вона звернулася за наданням правничої допомоги до АО «ДСА ГРУП» та моніторингу адвокатом офіційного сайту «Судова влада». Також вказала, що шлюб між сторонами був укладений відносно нещодавно - 13 вересня 2023 року, тобто на момент ухвалення рішення подружжя перебувало у шлюбі менше ніж два роки та за такий короткий проміжок часу сторони ще не мали повної можливості адаптуватися до нового сімейного формату, виробити сталі моделі взаємодії, розподілу обов'язків та реагування на побутові труднощі. Спілкування між нею та чоловіком продовжувалося і після подання ним позову про розірвання шлюбу. Відповідач має намір зберегти сім'ю та бажає скористатися своїм правом на примирення, якого вона була позбавлена під час заочного розгляду вказаної справи.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала вимоги, заявлені у заяві про перегляд заочного рішення та просила їх задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаної заяви, зазначив, що сторони тривалий час не прживали разом, не вели спільного господарства, дітей не мають, позивач станом на час подання позову відбував покарання і добровільно мобілізуваввся. Проходячи базову підготовку ним було укладено договір про надання правничої допомоги з метою подання до суду позову про розірвання шлюбу. Позивач особисто по телефону повідомляв відповідачку про те, що подав на розлучення, тож відповідач була про це обізнана. На сьогоднішній день позивач рахується як безвісти зникла особа. Вважає відсутніми підстави для скасування заочного рішення, оскільки відповідачу було достеменно відомо про наявність позову про розірвання шлюбу, про який її повідомляв позивач, при цьому шлюб ґрунтується на добровільності та примушування до шлюбу забороняється законом, в свою чергу позивач виразив свою волю під час звернення з вказаною позовною заявою.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення, матеріали цивільної справи №756/5319/25, приходить до наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2025 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 13.09.2023 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1841, - розірвано.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У ч. 1 ст. 223 ЦПК України зазначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки про виклик разом з ухвалою про відкриття провадження та копією позову з додатками рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 .
Вказане поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою від 14.05.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, судова повістка про виклик, а також усі процесуальні документи, відповідно до вимог чинного законодавства, були відправлені відповідачу у строк за місцем її реєстрації, зазначеним у позові та підтвердженим довідкою Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА №129852932 та 129849812 від 23.04.2025, отриманої Оболонським районним судом м. Києва в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України.
Судом враховано правові позиції, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, згідно з якими направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а також позицію сформовану в постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 про те, що до повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. А отже, здійснення судом всіх можливих спроб для повідомлення позивача про наявність відповідного позову до нього.
З урахуванням наведеного, судом у повній мірі виконано обов'язок щодо повідомлення відповідача про наявність відповідного позову до неї та необхідність останньої з'явитися до суду у відповідну дату для участі у розгляді справи.
При цьому, суд вважає недопустимим доказом наданий стороною відповідача Акт від 25.06.2025 про непроживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вказаний документ складений та підписаний у присутності невідомих осіб та особами - членами комісії, без зазначення посад цих осіб.
Доказів проживання відповідача саме за адресою: АДРЕСА_1 , стороною відповідача не надано.
Таким чином, відповідачем не доведена належними та допустимими доказами поважність причин її неявки у судове засідання 02.06.2025.
Згідно зі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції даної статті сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Таким чином, розглядаючи другу умову для скасування заочного рішення суд виходить з того, що відповідно до ст. 288 ЦПК України відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення, представник відповідача посилається на те, що відповідач має намір зберегти сім'ю та бажає скористатися своїм правом на примирення, якого вона була позбавлена під час заочного розгляду вказаної справи.
Разом з тим, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами, до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не додано, як то: доказів спільного проживання з позивачем, ведення спільного господарства, підтримання стосунків та намагання з боку відповідача зберегти сім'ю.
Сукупності обставин, визначених ст. 285 ЦПК України, судом встановлено не було, а відповідачем їх наявність не доведена.
Суд наголошує на тому, що, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647\98).
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Враховуючи наведене, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Під час розгляду позовів про розірвання шлюбу, суд з'ясовує наявність підстави для розірвання шлюбу.
Так, відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.
Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу суд зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Отже, закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.03.2023 у цивільній справі № 127/16963/22-ц.
При цьому, суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя.
Вирішуючи питання щодо надання строку на примирення, суд повинен оцінити: строк, протягом якого сторони не проживають разом; причини неподання відповідачкою клопотання про надання строку на примирення під час розгляду справи; вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін та оцінити реальність такого примирення, враховуючи обставини конкретної справи, а також співмірність та дієвість застосування судом заходу для примирення подружжя у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, позивач скористався правом на розірвання шлюбу та звернувся до суду з відповідним позовом, наполягав на розірванні шлюбу, вважав його таким, що не підлягає збереженню, у той же час відповідачем не було надано об'єктивних доказів, які б свідчили про можливість збереження сім'ї.
При цьому, суд зауважує, що з моменту звернення позивача до суду з відповідним позовом до ухвалення рішення про розірвання шлюбу минуло достатньо часу для налагодження сімейних відносин, яким відповідач не скористалась. Крім того, суд приймає до уваги той факт, що, звертаючись з вказаним позовом до суду позивач зазначав, що вони тривалий час не проживають з відповідачем, доказів зворотного відповідачем не надано, як і доказів того, що нею приймались якісь спроби для примирення з відповідачем.
Крім того, з наданих судам матеріалів встановлено, що на сьогоднішній день позивач ОСОБА_4 рахується як особа, яка зникла безвісти під час виконання обов'язків військової служби, разом з тим, звертаючись до суду з вказаним позовом останній висловив свою категоричну позицію щодо наявності підстав для розірвання шлюбу та неможливість збереження сім'ї, що також підтвердив його представник у судовому засіданні з розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Водночас слід зазначити, що очевидним є те, що спір між сторонами виник з приводу особистих немайнових відносин, і відновлення реєстрації шлюбу без наміру й можливості відновлення сімейних відносин не ґрунтується на нормах СК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що зупинення провадження у справі з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано відповідачем, та не є співмірним та дієвим заходом з урахуванням обставин цієї справи, який би відповідав меті цього інституту - сприяння примиренню подружжя, оскільки надає одній зі сторін можливості зловживати процесуальними правами та порушує принцип дотримання розумних строків розгляду справ.
З урахуванням того, що заявник не надала як доказів поважності неприбуття в судові засідання, так і доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
За таких обставин, посилання відповідача у заяві про перегляд заочного рішення не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.
Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2025 без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 76-81, 89, 260, 261, 284-288, 353 ЦПК України, cуд
Заяву ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2025 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до суду апеляційної інстанції, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Тиха