10.11.2025 Справа № 756/15917/25
Унікальний номер 756/15917/25
Провадження номер 2/756/8644/25
10 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
06 жовтня 2025 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс» за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 101582988 від 05 березня 2021 року у розмірі 39200,00 грн, стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 05 березня 2021 року укладено договір про споживчий кредит № 101582988 від 05 березня 2021 року, відповідно до умов якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі 8000,00 грн., строком на 30 днів, дата повернення кредиту - 04 квітня 2021 року, проценти за користування кредитом 7200,00 грн., як і нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка - 5% від фактичного залишку за кожен день користування кредитом (п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4., 1.5. та п. 1.6. Договору).
23 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 03Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .
В порушення умов договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим має заборгованість в сумі 39200,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн; заборгованість за відсотками - 31200,00 грн. Покликаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ «Діджи Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2025 року головуючим суддею визначено суддю Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду на 10 листопада 2025 року.
Представник позивача в судове засідання від 10 листопада 2025 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. В поданій позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував. При цьому, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання від 10 листопада 2025 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання судової повістки за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Поштова кореспонденція повернулась без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній». Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Враховуючи те, що відповідач сповіщений належним чином про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Коллект Центр» підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 05 березня 2021 року укладено договір про споживчий кредит № 101582988 від 05 березня 2021 року, відповідно до умов якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі 8000,00 грн., строком на 30 днів, дата повернення кредиту - 04 квітня 2021 року, проценти за користування кредитом 7200,00 грн., як і нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка - 5% від фактичного залишку за кожен день користування кредитом (п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4., 1.5. та п. 1.6. Договору).
Пунктом 2.3. Договору передбачена пролонгація строку кредитування.
Пунктом 2.3.1.2. Договору визначено регулювання пролонгації на стандартних (базових) умовах. Так, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання та перерахувало відповідачу обумовлену договором суму, що підтверджується платіжним дорученням №25792005 від 05 березня 2021 року про перерахування на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 коштів згідно з договором № 101582988 в сумі 8000,00 грн.
23 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 03Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .
Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Станом на дату звернення до суду умови договору відповідачем не виконувались, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 39200,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн; заборгованість за відсотками - 31200,00 грн.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Судом досліджений наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 складає 39200,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 31200,00 грн.
На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що обсяг заборгованості знайшов своє документальне підтвердження, тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість у розмірі 39200,00 грн.
Щодо стягнення судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. згідно з платіжною інструкцією № 101582988 від 05 вересня 2025 року.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору.
Також, позивач просить відшкодувати понесені ним витрати на правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
До позовної заяви додана копія Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 05 травня 2025 року, укладеного між клієнтом ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2
За змістом цього договору клієнт долучає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 2.1. Договору).
Пунктом 4.7. Договору визначена тарифікація наданих послуг клієнту.
Відповідно до п. 4.9. Договору, у разі прийняття судом по матеріалам позовної заяви позитивного рішення, клієнт зобов'язаний сплатити гонорар на користь адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Згідно з пунктом 1 Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2025 року, сторони підтверджують, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 5000,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) міститься висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Отже, відповідно до ст. 141 КПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч. 2, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса місця знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за договором про споживчий кредит № 101582988 від 05 березня 2021 року у розмірі 39200,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті гривень нуль копійок), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі двісті двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя І.С. Шролик