Справа № 555/2602/25
Номер провадження 1-кс/555/533/25
"18" листопада 2025 р. м. Березне Слідчий суддя Березнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне клопотання слідчого - слідчого відділення ВП №4 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором - начальником Березнівського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12025181060000300 від 16.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, інваліда ІІІ групи, одруженого, раніше судимого,-
І.Обґрунтування клопотання
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий покликається на те, що на даний час слідчим відділенням ВП №4 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені, відомості про яке внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025181060000300 (ЄРДР від 16.11.2025), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16 листопада 2025 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в спальній кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході розпивання алкогольних напоїв спільно із ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків під час суперечки ОСОБА_8 умисно наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_5 , після чого в ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень останньому.
Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_5 , в той же час, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, спрямованих на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечного для життя в момент заподіяння, знаходячись в тому ж приміщені спальної кімнати житлового будинку, взяв до рук кухонний ніж та тримаючи його в правій руці, умисно наніс ним не менше двох ударів ОСОБА_8 в ділянку живота, внаслідок чого спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини, небезпечне для життя в момент заподіяння.
17.11.2025 в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у скоєнні даних кримінальних правопорушень затримано ОСОБА_5 .
17.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти: спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого чи свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 2, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачає безальтернативне покарання, пов'язане з ізоляцією особи від суспільства у вигляді позбавлення волі на строк від 5 (п'яти) до 8 (восьми) років, за вказаних підстав існує ризик що ця обставина може спонукати підозрюваного залишити своє місце проживання та з метою уникнення відповідальності переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Обґрунтуванням наявності існування ризику, передбаченого п.2,3 ч.1 ст.177 КПК України є той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 проживає поруч із свідками кримінального провадження, що також являються його сусідами та є жителями с. Городище, які фактично одні із перших осіб виявили потерпілого з тілесними ушкодженнями, лежачого у середині його житлового будинку, у зв'язку з чим підозрюваний ОСОБА_5 , матиме фактичну можливість чинити тиск на останніх, а також і зміни обстановки на місці події.
Обґрунтуванням наявності існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України є той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності,
ОСОБА_5 є здоровим, працездатним 51 річним чоловіком, на «Д» обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відповідно до вимог ст. 89 КК України судимий, інвалід III групи, одружений, зловживає алкогольними напоями.
Сторона обвинувачення в судовому засіданні вказує, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, останній не має міцних соціальних зв'язків, місця роботи, що ще раз вказує на існування ризику залишити місце свого проживання та переховуватись від органу досудового розслідування. Підозрюваний перебуває у родинних стосунках із частиною свідків у кримінальному провадженні, а тому при обранні іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, може мати можливість з ними спілкуватись і шляхом умовляння впливати на вказаних свідків.
З урахуванням наведених обставин сторона обвинувачення просить обрати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб без визначення застави.
ІІ. Позиція сторони захисту
Сторона захисту вважає що відсутні підстави для обрання щодо підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, так як стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування щодо особи інших менш суворих запобіжних заходів. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, та як проживає з дружиною то двома дітьми, в їх родині також проживає і дитина дружини від першого шлюбу; підозрюваний позитивно характеризується за місцем проживання, є ветераном війни, інвалідом ІІІ групи.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що вдарив потерпілого випадково ножем лише у відповідь на протиправні дії останнього, який також спричинив йому тілесні ушкодження, він не бажав цього.
Також сторона захисту вважає, що не визначення застави, навіть у випадку наявності обставин, передбачених п.5 ч.4 ст.183 КПК України є правом суду, а не обов'язком. Жодних обставин щодо заборони визначати заставу, процесуальне законодавство не містить.
На підставі наведеного, просить у задоволенні клопотання відмовити, а якщо слідчий суддя прийде до висновку, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу, - обрати менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту.
ІІІ. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні вказаного клопотання та мотиви прийнятого слідчим суддею рішення.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчих органів перебуває об'єднане кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025181060000300 від 16.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
17.11.2025 в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у скоєнні даних кримінальних правопорушень затримано ОСОБА_5 .
17.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Згідно положень ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст.194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
3.1 Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, з урахуванням вищевказаної практики ЄСПЛ на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя, має оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення (тобто доказів, що вказують лише на можливість вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення). Повнота та всебічність проведеного розслідування, доведеність винуватості особи чи вірність кваліфікацій дій підозрюваного не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу в частині оцінки обґрунтованості підозри.
Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, пояснення підозрюваного, який не заперечив, що спричинив потерпілому тілесні ушкодження, хоча і не бажав цього, його дії були вчинені у відповідь на протиправні дії потерпілого, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках вказаного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
3.2 Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий або прокурор
Обґрунтовуючи клопотання, сторона обвинувачення вказує на існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Сторона захисту вказує, що до клопотання не долучено доказів, що підтверджували б існування вказаних ризиків, та доказів щодо вчинення обвинуваченим будь-яких дій, які впливали б на свідків, крім того, свідки вже бути допитані у кримінальному провадженні
Оцінюючи їх наявність, слідчий суддя приймає до уваги наступні обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Слідчий суддя наголошує, що особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку особи як підозрюваного чи як обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від суду наразі є актуальним та обумовлений, серед іншого можливим притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками для ОСОБА_5 , такими як суворістю можливого покарання. Санкція ч.1 ст.121 КК України передбачає безальтернативне покарання, пов'язане з ізоляцією особи від суспільства у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Щодо наявності ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то слідчий суддя зважає, що деякі свідки перебувають у родинних стосунках із підозрюваним, на що вказала сторона обвинувачення, а тому існує ризики можливого впливу на вказаних осіб. Потерпілий на даний час не допитаний, так як продовжує перебувати у медичному закладі. Слідчий суддя вказує, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на протязі усього досудового розслідування, оскільки в подальшому органом досудового розслідування можуть проводитись одночасний допит свідків, їх повторний допит для уточнення фактичних обставин.
ОСОБА_5 є судимим, також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
Крім того, місце події - це житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , де і проживає підозрюваний, а тому існує ризик зміни обстановки місця події.
Таким чином слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення були доведені мета та підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
3.3. Щодо можливості застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкція ч.1 ст.121 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років або довічне позбавленням волі.
Сторона захисту вказує, що ОСОБА_5 проживає у житловому будинку разом із дружиною та дітьми, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, однак з вказаною позицією суд не погоджується з наступних підстав.
Як вбачається із інформації органу поліції ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, із повідомленням до поліції зверталась дружина ОСОБА_9 . Щодо ОСОБА_5 виносились заборонні приписи. Крім того, як вказувала у своїх показаннях свідок ОСОБА_10 дружина підозрюваного ОСОБА_9 періодично з 6ним не проживає, оскільки під час вживання алкогольних напоїв він може поводити себе агресивно.
Слідчий суддя, приймаючи до уваги ризики, що були доведені стороною обвинувачення, враховуючи обставини визначені ст.178 КПК України, вважає, що застосування щодо підозрюваного менш суворих запобіжних заходів через їх м'якість не зможе вищевказаним запобігти ризикам.
Оскільки особа підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, тому згідно з ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні даної ухвали, враховуючи обставини інкримінованого особі злочину, його наслідки, не знаходить підстав для визначення розміру застави підозрюваному.
Відтак, з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, його суспільну небезпеку та наслідки, відомості про особу підозрюваного, слідчий суддя доходить до висновку про те, що поведінка підозрюваного ОСОБА_5 вимагає особливого контролю, забезпечити який може лише безальтернативний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Оцінюючи інші доводи сторін кримінального провадження, слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ щодо мотивування судового рішення. Так, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, §30).
При цьому, слідчий суддя зауважує, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
На підставі викладеного і керуючись ст.177,183,194 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 59 (п'ятдесят дев'ять) діб по 15 січня 2026 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Організацію виконання ухвали покласти на слідчого відділення ВП №4 Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали суду покладено на прокурора ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1