532/2633/24
2-др/532/7/25
14 листопада 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Тесленко Т. В.,
з участю секретаря
судового засідання - Климченко А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки заяву адвоката Кобильника Дениса Олеговича в інтересах відповідача ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Шипіло Дмитро Олександрович, до ФОП ОСОБА_1 , третя особа - ФОП ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди,
31 березня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла заява адвоката Кобильника Дениса Олеговича в інтересах відповідача ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Шипіло Дмитро Олександрович, до ФОП ОСОБА_1 , третя особа - ФОП ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди. Заявник прохав провести розподіл судових витрат у справі.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 квітня 2025 року відкрито провадження в справі, яке в подальшому відкладалося через перебування на розгляді в апеляційній інстації цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Шипіло Дмитро Олександрович, до ФОП ОСОБА_1 , третя особа - ФОП ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди.
05.05.2025 від представника позивача - адвоката Шипіло Д. О. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну допомогу адвоката, в якому він зазначив, що заявлена сума 27 000,00 грн є необгрунтованою та неспівмірною з огляду на норми ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України. Вказана сума гонорару є значно завищеною та не носить розумного характеру з огляду на нескладність справи, обсяг наданих послуг та часу, витраченого адвокатом відповідача, її стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, тому прохав зменшити до 2000,00 грн ( а.с.31-35).
Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце слухання справи.
Заявник - адвокат Кобильник Д. О. в заяві до суду прохав розгляд справи проводити без участі сторони відповідача, підтримав заявлені вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Суд, перевірив та дослідив матеріали справи, дійшов такого висновку.
Суд установив, що рішенням Кобеляцького районного суду від 14 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Шипіло Дмитро Олександрович, до ФОП ОСОБА_1 , третя особа - ФОП ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди, - відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору при поданні позову про захист прав споживачів у розмірі 1211,20 віднесено за рахунок держави. Постановою Полтавського апеляційного суду від 04.09.2025 рішення Кобеляцького районного суду залишено без змін.
Відповідач ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції сплатив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн, на підтвердження чого надано відповідні докази: Договір про надання правової допомоги №01-05-12/24 від 02.12.2024, Акт №1 виконаних робіт від 17.03.2025, квитанцію №35 від 19.03.2025, детальний опис наданих послуг від 17.03.2025.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Питання щодо відшкодування позивачеві понесених ним витрат на правничу допомогу не було вирішено, оскільки стороною відповідача не було надано суду детального розрахунку понесених ним витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосудия № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обгрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтіею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Адвокатом Кобильником Д. О. було витрачено 9 годин на надання правничої допомоги Родинському Д. В., про що свідчить акт № 1 виконаних робіт від 17.03.2025 (а.с.10).
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року в справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, подане стороною позивача, заслуговує на увагу, оскільки суд зважає на відсутність складності процесуальних документів, поданих адвокатом та відсутність будь-яких розрахунків у цій справі, кількості та суті позовних вимог та завищеного часу, який витрачає адвокат на виготовлення наданих суду процесуальних документів, а саме лише одного відзиву на позов, зазначеного в розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень.
На підставі викладеного вище, заява про ухвалення рішення про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд
Клопотання представника позивача - адвоката Шипіло Д. О. про зменшення судових витрат на правничу допомогу - задовольнити.
Заяву адвоката Кобильника Дениса Олеговича в інтересах відповідача ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Шипіло Дмитро Олександрович, до ФОП ОСОБА_1 , третя особа - ФОП ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
14.11.2025 складено повне судове рішення.
Суддя