Справа № 397/1039/25
Номер провадження 2/383/574/25
11 листопада 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,
при секретарі судового засідання - Могиленко В.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» (далі - ТОВ «Кредит ТУ Ю») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2022 року між ТОВ «Кредит ТУ Ю» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20220210739099, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності зі сплатою процентів за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 09.02.2025 року включно.
Згідно п.1.1 кредитного договору загальний розмір кредиту за цим договором складає 10160 грн., що включає суму, зазначену в п.1.1 цього договору, та суму авансових процентів, що повинні бути сплачені за рахунок кредиту відповідно до п. 3.4 цього договору.
Позивач ТОВ «Кредит ТУ Ю» виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме, відповідно до умов кредитного договору, надав відповідачу кредит у розмірі 10160 грн. (з урахуванням авансових процентів).
Відповідач зобов'язання за договором не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на день звернення до суду із даним позовом становить 25723 грн. 30 коп., з яких: 10160 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 15563 грн. 30 коп. - проценти за користування кредитом, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, атакож понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп., та на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.08.2025 року цивільну справу за вищевказаним позовом передано за підсудністю до Бобринецького районного суду Кіровоградської області (а.с.14-15).
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.36-37).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині вимог позовної заяви просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.4).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка відповідачу про виклик в судові засідання, призначені на 07.10.2025 року, 11.11.2025 року надсилалася судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з інформацією на запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.13), що підтверджується поштовими конвертами з відміткою установи поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 45, 54), що вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Отже, враховуючи вказане вище, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не прибув до суду без поважних причин, відзиву на позовну заяву не надав, жодних заяв та клопотань до суду не надходило.
Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі № 918/539/16.
З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів.
З огляду на викладене вище, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.02.2022 року між ТОВ «Кредит ТУ Ю» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20220210739099 (а.с.30).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальникові грошові кошти у кредит в сумі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та сплатити інші платежі, передбачені договором. Загальний розмір кредиту за цим договором складає 10160 грн., що включає суму визначену в п.1.1 договору та суму авансових процентів, що повинні бути сплачені за рахунок кредиту відповідно п.3.4 договору. Цільове призначення кредиту: на споживчі потреби.
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що розмір процентної ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: за перший день користування кредитом 2,7% в день (далі - авансові проценти); з другого дня користування кредитом до кінця строку на який надається кредит 0,208 % в день. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно пункту 1.4 кредитного договору, строк на який надається кредит: з моменту надання по терміни, визначені у графіку платежів, вказаному в пункту 1.5 договору, з кінцевим терміном повернення 09.02.2025 року.
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника /платіжну картку позичальника через транзитний рахунок № НОМЕР_1 в ПАО КБ «Приват Банк», МФО 305299.
Також, при укладенні кредитного договору, відповідачем було підписано заяву-анкету позичальника із зазначенням його анкетних даних (а.с.29).
Окрім цього відповідачем підписано заяву приєднання до умов договору приєднання про використання власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів та паспорт споживчого кредиту (а.с.29 зворотній бік - а.с.30).
Згідно копії платіжної інструкції №944571 від 10.02.2022 року, ТОВ «Кредит ТУ Ю» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 8000 грн. згідно кредитного договору №20220210739099 від 10.02.2022 року (а.с.28).
Як вбачається з довідки ТОВ «Кредит ТУ Ю» №396/050825 від 05.08.2025 року, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 05.08.2025 року складає 25723 грн. 30 коп., з яких: 10160 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 15563 грн. 30 коп. - проценти за користування кредитом (а.с.28 зворотній бік).
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Встановлено, що ТОВ «Кредит ТУ Ю» умови кредитного договору виконав, надав відповідачу кошти на умовах передбачених договором. В свою чергу відповідач, підписавши вказаний договір, добровільно погодився на визначені у ньому умови, взявши на себе відповідні зобов'язання. Разом з тим, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, тому суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 25723 грн. 30 коп.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявності заборгованості та її розміру суду не надано.
Щодо стягнення судових витрат.
Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Так, на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у розмірі 5000 грн. до матеріалів справи долучено копії: договору №07/04/25 про надання правничої допомоги від 07.04.2025 року, укладеного між ТОВ «Кредит ТУ Ю» та адвокатським об'єднанням «Деналі», в особі керуючого партнера Дрешель Альони Володимирівни (а.с.7-9); додаткової угоди №4 від 08.08.2025 року до договору про надання правничої допомоги №07/04/25 від 07.04.2025 року (а.с.23); акту №38 прийому-передачі наданих послуг від 08.08.2025 року, згідно якого вартість наданих послуг становить 5000 грн. 00 коп. (а.с.34); платіжної інструкції №9421058 від 11.08.2025 року (а.с.27 зворотній бік).
З урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, значенням справи для сторони. Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що доказів неспівмірності витрат на правову допомогу відповідачем до суду не надано, та зважаючи на те, що позов задоволено повністю, суд вважає, що витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5000 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» заборгованість за кредитним договором №20220210739099 від 10.02.2022 року у розмірі 25723 (двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять три) грн. 30 коп., яка складається з наступного: 10160 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 15563 грн. 30 коп. - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю», код ЄДРПОУ 40094068, місцезнаходження: вул. Л. Лук'яненка, 29-Б, літ. А, офіс 114, м. Київ, п.і. 04205.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 17.11.2025 року.
Суддя В.В. Бондаренко