Справа № 373/2390/25
Номер провадження 2/373/1270/25
(заочне)
18 листопада 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого - судді Керекези Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/2390/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 07306-08/2024 від 07 серпня 2024 року в розмірі 29250 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за основною сумою боргу - 10000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 14250 грн 00 коп., заборгованість за штрафними санкціями - 5000 грн 00 коп. Крім того, просить стягнути із відповідача понесені судові витрати.
Посилається на те, що 07 серпня 2024 року між відповідачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» укладено кредитний договір № 07306-08/2024 на 10000 гривень. Кошти були надані відповідачу. Однак ОСОБА_1 кошти не повернув. 24 грудня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та позивачем укладено Договір факторингу, за яким право вимоги до відповідача перейшло до позивача. Оскільки боржник (відповідач) не сплатив заборгованість за кредитним договором ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, змушені звернутися до суду з даним позовом.
26 серпня 2025 року було відкрито провадження по даній справі і справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.42).
Ухвалою від 22 жовтня 2025 року сторони викликано в судове засідання (а.с. 47).
В судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином. Просив розглядати справу у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи та вирішити ї на підставі наявних доказів.
Судом встановлено наступне.
На підтвердження позовних вимог представником позивача подано до суду копії Договору про надання фінансового кредиту від 07 серпня 2024 року, Графіку платежів за договором, Паспорту споживчого кредиту, довідку ТОВ «УПР», Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, Акту прийому-передачі реєстру боржників та Витягу з реєстру боржників, розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 7-25).
Крім того, представником позивача подано до суду копії правовстановлюючих документів позивача (а.с. 26-36).
Будь-яких інших документів суду не надано, ніяких клопотань з цього приводу заявлено не було.
Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу ст.ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України)
Відповідно до Договору про надання фінансового кредиту № 07306-08/2024 від 07 серпня 2024 року після підписання договору Товариство надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок клієнта, який зазначено у Заявці та цьому Договорі (п. 2.21.).
В силу п. 1.1. цього Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16 вересня 2020 року, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час судового розгляду).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, первинними бухгалтерськими документами, які можуть підтвердити факт перерахування коштів на картковий (поточний) рахунок фізичної особи можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача представником позивача подано копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Будь-яких інших доказів (договору на переказ коштів, квитанції, платіжного доручення, виписка з особового рахунку тощо) не надано, клопотань з цього приводу не заявлено.
Вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами та не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу за Договором про надання фінансового кредиту № 07306-08/2024 від 07 серпня 2024 року в розмірі 10000 грн 00 коп.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1, 2 ст. 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту перерахування ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на рахунок ОСОБА_2 кредитних коштів в розмірі 10000 грн 00 коп. за Договором про надання фінансового кредиту № 07306-08/2024 від 07 серпня 2024 року, що має наслідком недоведеність факту надання відповідачу кредиту в розумінні п. 1.1. та п. 2.21. такого Договору та виникнення прав та обов'язків сторін Договору у відповідача та первісного кредитора.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов'язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин, як то передбачено ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.
Судові витрати в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 281-289, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Я. І. Керекеза