Справа № 359/8837/24
Номер провадження 2/373/125/25
14 листопада 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого - судді Керекези Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 359/8837/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представники позивача Мишевська Н.М., Виноградова Ю.Е.,
представник відповідача адвокат Кравченко І.О.,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача заборгованість за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року в розмірі 182407 грн 32 коп., в тому числі сума прострочених платежів по тілу кредиту - 42000 грн 00 коп., сума прострочених платежів по процентами - 134107 грн 32 коп., сума прострочених платежів за комісією - 6300 грн 00 коп. Просить стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Посилається на те, що 14 січня 2024 року між сторонами по справі був укладений Договір № 385965-КС-002 про надання кредиту шляхом направлення відповідачу пропозиції укласти даний договір (оферти) та прийняття ОСОБА_1 даної пропозиції на умовах, визначеною офертою. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за даним Договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 42000 грн 00 коп. та перерахувавши їх на банківську карту позичальника. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 25 липня 2024 року складає 182407 грн 32 коп., в тому числі сума прострочених платежів по тілу кредиту - 42000 грн 00 коп., сума прострочених платежів по процентах - 134107 грн 32 коп., сума прострочених платежів за комісією - 6300 грн 00 коп.
Ухвалою від 10 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.107).
Крім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації, яка має доказове значення у даній справі.
28 жовтня 2024 року до суду від представника відповідача адвоката Кравченко І.О. надійшов відзив на позов, відповідно до якого вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що представником позивача подано електронні докази в паперовому вигляді, що не включає внесення до них будь-яких змін та їх подачу в зміненому вигляді. Зазначає, що дія Закону «Про електронну комерцію» не поширюється на правочини, в яких однієї зі сторін є фізична особа, яка не зареєстрована, як фізична особа-підприємець. Відповідач не є зареєстрованою, як фізична особа-підприємець. Крім того, представник позивача не надав суду доказів: пропозиції (Оферти) Кредитодавця укласти Договір в електронній формі; відповіді (АКЦЕПТА) Позичальника у формі електронного повідомлення, яке б було надіслано Кредитору та підписане шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, до яких неможливо було б внести змін. З доданої до позову копії кредитного договору не вбачається, що він укладався, тому що не містить підпису уповноваженої особи ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Також в матеріалах справи відсутні докази вчинення підпису відповідачем: докази, що пароль «UA2564» є тим ідентифікатором, що 21 січня 2024 року був отриманий відвідачем та використаний нею для підписання договору. Не укладення договору не є підставою для виникнення прав та обов'язків сторін в розумінні ч.2 ст.11 ЦК України. Належним доказом на підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів повинна бути платіжна інструкція про здійснення платіжної операції, яка представником позивача до позову додана не була.
28 жовтня 2024 року до суду від представника відповідача адвоката Кравченко І.О. надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.125-126), відповідно до якого вона просить витребувати у позивача оригінали електронних документів, що були додані до позову в копіях.
Ухвалою від 30 жовтня 2024 року клопотання представника відповідача про витребування доказів було задоволено (а.с.127).
16 листопада 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача Виноградова Ю.Е. (а.с.133-201), датовані 31 жовтня 2024 року та направлені на адресу суду засобами поштового зв'язку Бориспільським міськрайонним судом Київської області, відповідно до яких він просить поновити позивачу строк для подання доказів у справі та долучити до матеріалів справи. Просить відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів. Посилається на те, що вчинений правочин вважається правомірним, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його недійсність не встановлена судом. Для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. Крім цього, зазначає, що будь-який вид договору, що укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді. Зазначає, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, в якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнекс Позика» та відповідача, спрямовані на укладення такого договору в електронній формі в порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну та паролю, ввійшла до Особистого кабінету, звідки через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де вказала номер свого карткового рахунку. 14 січня 2024 року ОСОБА_1 прийняла пропозицію щодо укладення Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом направлення на її номер телефону через ІТС одноразового ідентифікатора UA-2564Ю, який був особисто зазначений відповідачем в заявці. Без отримання листа на адресу електронної пошти чи SMS-повідомлення, здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, кредитний договір між кредитодавцем та позичальником не міг бути укладений. Договір, укладений між сторонами по справі, не є договором приєднання в розумінні ст.634 ЦК України, а електронним договором, укладеним шляхом обміну електронними повідомлення та підписання його позивачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Зазначає, що у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного договору з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документи. Всі додані до позову оригінали чи копії доказів були подані через ЄСТТС «Електронний суд» та засвідчені шляхом накладення на них електронного цифрового підпису уповноваженого представника ТОВ «Бізнес Позика». Отже, примірники електронного кредитного договору, акцепту, оферти, паспорта споживчого кредиту, надані представником позивача до суду, є їх оригіналами, які були збережені в первісному та незмінному вигляді. Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши на рахунок, зазначені особисто відповідачем, грошові кошти в розмірі 42000 грн 00 коп., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою. Оскільки ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває на ім'я позичальників банківські рахунки та не випускає банківські картки, то перерахування кредитних коштів на підставі відповідних здійснюється посередниками за допомогою платіжних систем посередників, що відповідає вимогам ст.ст.6, 9 Закону України «Про електронну комерцію». З доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за даним кредитним договором вбачається, що відповідачем не було здійснено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за ним. Заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів у зв'язку з його необгрунтованістю та невідповідністю його вимогам ЦПК України. Всі істотні умови договору, зокрема і розмір процентної ставки, були погоджені відповідачем. Встановлення в кредитному договорі процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за ним, відповідає принципу свободи договору. Відповідач, підписавши договір, погодився із розміром процентів, що будуть нараховуватися за ним. Посилання позичальників на важкий матеріальний стан або на введений воєнний стан на території України не може бути підставою для зменшення розміру процентів за кредитним договором. Сторонами по справі було погоджено відсоткову ставку за користування кредитом, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата комісії за даним кредитним договором встановлено за надання кредиту (а не за його обслуговування), її розмір визначено умовами кредитного договору, укладеного між сторонами по справі, та відповідає принципу свободи договору. Наголошує на тому, що представником позивача у позовній заяві було заявлене клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, просить додати до матеріалів справи додаткові докази: докази направлення відразу після укладення на електронну адресу відповідача Кредитного договору та Правил на електронну адресу, зазначену ОСОБА_1 в анкеті клієнта. Також зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожен примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
07 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (а.с.204-241), які є аналогічними вищезазначеним.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, в інформаційно-телекомунікаційній системі www.my.tpozyka,com відповідачем ОСОБА_1 була заповнена Анкета клієнта (а.с.44), де були зазначені її особисті дані сума бажаного кредиту, номер банківського рахунку (НОМЕР_6), електронна адреса (ІНФОРМАЦІЯ_2), фінансовий номер телефону позичальника ( НОМЕР_1 .
До позовної заяви представником позивача додано копію Пропозиції (оферти) від 14 січня 2024 року укласти Договір № 385965-КС-002 про надання кредиту (а.с.78), в якій зазначено всі істотні умови майбутнього кредитного договору (розмір кредиту, розмір процентної ставки, комісії за користування кредитом, порядок перерахування кредитних коштів, здійснення платежів за договором та ін.) запропоновано підписати її за умови прийняття їх.
14 січня 2024 року о 14:34:12 ОСОБА_1 було підписано Акцепт пропозиції (оферти) на укладення Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту шляхом застосування відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором - UA-2564 (а.с.20-28).
В даному Акцепті ОСОБА_1 зазначено номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 , номер телефону - НОМЕР_1 (а.с.28).
Підписавши вищезазначений Акцепт, відповідач погодила істотні умови кредитного договору та таким чином між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року.
14 січня 2024 року о 14:33:28 відповідачем був підписаний і Паспорт споживчого кредиту (а.с.33- 37) електронним підписом одноразовим ідентифікатором (UA-8338), що був направлений на номер телефону НОМЕР_1 .
Крім того, на підтвердження факту укладення між сторонами по справі Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року представником позивача подано Візуальну форму послідовності дій Клієнта (а.с.41-43), за якою прослідковується алгоритм вчинення дій сторонами договору, спрямованих на його укладення.
До позову представником позивача додано копію Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року (а.с.87-95), підписаного зі сторони кредитодавця ОСОБА_2 кваліфікованим електронним підписом 14 січня 2024 року о 14:34:14 та відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (UA-2564) 14 січня 2024 року о 14:34:12.
Відповідно до умов Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року відповідачу були надані в користування кредитні кошти в розмірі 42000 грн 00 коп. строком на 24 тижні із сплатою фіксованої відсоткової ставки в розмірі 2,00000000 % в день, сплатою комісії - 6300 грн 00 коп. Термін дії договору - до 30 червня 2024 року. Дата повернення кредиту - 30 червня 2024 року. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 109200 грн 00 коп. Орієнтовна річна процентна ставка - 9168, 16 %.
Відповідно до інформаційної довідки № 167/08 від 05 серпня 2024 року (а.с.38) ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічним оператором платіжних послуг, через платіжний сервіс «Platon» 14 січня 2024 року о 14:34:26 на рахунок НОМЕР_2 (емітент платіжної карти - PRIVAT BANK, опис - перерахування коштів ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , згідно до кредитного договору №385965-КС-002 від 14 січня 2024 року) були перераховані грошові кошти в розмірі 42000 грн 00 коп.
04 листопада 2020 року між ТОВ «Бізнес Позика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» був укладений Договір про надання послуг № ПГ-5 (а.с.180-191). Строк дії Договору - до 31 грудня року його укладення. Якщо за 30 календарних днів до закінчення Строку дії Договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить іншій сторони про його припинення, цей Договір продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах, без обмеження кількості таких продовжень (а.с.п.4.2 Договору).
Відповідно до п.1.1.1 вищезазначеного Договору Установа забезпечує технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування грошових коштів на підставі договору про співробітництво з оператором послуг платіжної інфраструктури - Товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн», яке під час надання послуг використовує Систему Platon.
На виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2024 року Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» була надана відповідь № 20.1.0.0.0/7-241022/50510 від 28 жовтня 2024 року (а.с.243), відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 .
Із виписки із вищезазначеного рахунку (а.с.244) вбачається, що 14 січня 2024 року на вищезазначену карту були зараховані грошові кошти в розмірі 42000 грн 00 коп.
Відповідно до розрахунку (а.с.29-32) заборгованість відповідача за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року станом на 25 липня 2024 року становить 182407 грн 32 коп., а саме:
-заборгованість за тілом кредиту - 42000 грн 00 коп.;
-заборгованість за відсотками - 134107 грн 32 коп.;
-заборгованість за комісією - 6300 грн 00 коп.
Як вбачається із вищезазначеного розрахунку, заборгованість за відсотками в розмірі 134107 грн 32 коп. нарахована станом на 30 червня 2024 року, тобто на дату закінчення строку дії Договору про надання кредиту № 385965-КС-002 від 14 січня 2024 року.
Крім того, на підтвердження позовних вимог представником позивача подано копію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 1593 від 11 травня 2017 року (а.с.39-40) Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).
Також на підтвердження позовних вимог представником позивача подано наступні докази: довідку про стан заборгованості за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року(а.с.77); Правила надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (а.с.45-64); копію листа Національного банку України (а.с.65-66); копію витягу із Державного реєстру фінансових установ (а.с.67); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.68-69); копію довіреності від 24 жовтня 2023 року на підтвердження повноважень представника (а.с.70); копію Положення про самопредставництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика» (а.с.71-72) копію наказу № 50-к/пр від 23 жовтня 2023 року про прийняття на роботу (а.с.73); копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (а.с.74); копію доказів направлення позову з додатками на адресу відповідача (а.с.76).
Суд приймає до уваги подані сторонами докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Законом України №675-VIII від 3 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У відзиві на позов представник відповідача адвокат Кравченко І.О. посилається на те, що дія Закону не може поширюватися на дані правовідносини, оскільки відповідач не зареєстрована, як фізична особа-підприємець.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.1 вищезазначеного Закону його дія не поширюється на правочини, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочин.
Як вбачається із вступної частини Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року сторони (ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ) уклали цей договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Таким чином, сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доцільність застосування до спірних правовідносин Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5 ч.1 вищезазначеного Закону електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7 ст.11 Закону 7. електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3 ст.11 Закону).
Згідно ч.4 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Досліджені судом докази вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року, який підписаний зі сторони кредитодавця ОСОБА_2 кваліфікованим електронним підписом та відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (UA-2564), відправленим на особисто нею зазначений номер телефону.
Отже, ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало грошові кошти (42000 грн 00 коп.) на картковий рахунок ОСОБА_1 , інформація про який була зазначена нею особисто. Факт перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів в розмірі 42000 грн 00 коп. підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-241022/50510 від 28 жовтня 2024 року, наданим на виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2024 року (а.с.243); випискою із карткового рахунку № НОМЕР_4 , належного ОСОБА_1 за період із 14 січня 2024 року по 30 червня 2024 року (.с.241).
Крім того, на підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача посередником представником позивача подано інформаційну довідку № 167/08 від 05 серпня 2024 року (а.с.38); копію Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року (а.с.180-191).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16 вересня 2020 року, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно п.63 вищезазначеного Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:
1) назву документа (форми);
2) дату складання;
3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи;
4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;
5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором є виписка з клієнтського рахунку.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-комунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері (ч.3 ст.9 Закону України «Про електронну комерцію»).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт перерахування кредитних коштів в розмірі 42000 грн 00 коп. на рахунок відповідача підтверджено належними та допустимими доказами.
Крім заборгованості за тілом кредиту, представник позивача просить стягнути із відповідача заборгованість за відсотками в розмірі 134107 грн 32 коп.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст.1056-1 ЦК України тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п.2.4 Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року (а.с.87-95) стандартна процентна ставка за Кредитом в день становить 2,00000000, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.
Згідно п.2.7 Договору строк його дії - до 30 червня 2024 року.
Відповідно до розрахунку (а.с.29-32) заборгованість відповідача за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року за період із 14 січня по 30 червня 2024 року становить 134107 грн 32 коп. Проценти нараховані в межах дії вищезазначеного Договору. Їх розмір відповідає ставці, яка була погоджена сторонами при його підписанні.
Отже, розмір заборгованості відповідача по процентах за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року є арифметично вірним та підтвердженим належними доказами.
Також представник позивача просить стягнути із відповідача комісію в розмірі 6300 грн 00 коп.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 6300 грн., відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Що стосується твердження представника відповідача про неналежне подання представником позивача електронних доказів, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
У відповідності до ч. 12 та ч. 14 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», про застосування положень якого позивач та відповідач прямо домовилися, підписавши кредитний договір, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Таким чином, подані представником позивача докази суд вважає належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для прийняття відповідного рішення.
Дослідивши всі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_3 Договору № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року в електронній формі, шляхом підписання його зі сторони кредитора - електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Сторони по справі у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
Докази перерахування на рахунок відповідача коштів та користування ними надано.
Відповідачем належним чином умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого утворилися заборгованості у вищезазначеному розмірі, яку суд вважає такою, що обрахована у передбаченому кредитним договором розмірі.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що стягненню із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року в розмірі 182407 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста сім) гривень 32 копійок, в тому числі - прострочені платежі за тілом кредиту - 42000 (сорок дві тисячі) гривень 00 копійок, прострочені платежі за процентами - 134107 (сто тридцять чотири тисячі сто сім) гривень 032 копійок, прострочені платежі за комісією - 6300 (шість тисяч триста) гривень 00 копійок.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 385965-КС-002 про надання кредиту від 14 січня 2024 року в розмірі 182407 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста сім) гривень 32 копійок, в тому числі - прострочені платежі за тілом кредиту - 42000 (сорок дві тисячі) гривень 00 копійок, прострочені платежі за процентами - 134107 (сто тридцять чотири тисячі сто сім) гривень 032 копійок, прострочені платежі за комісією - 6300 (шість тисяч триста) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя Я. І. Керекеза