Справа № 931/700/25
Провадження № 2/931/368/25
(заочне)
17 листопада 2025 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,
за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
11 вересня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06 лютого 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та відповідач уклали кредитний договір № 06.02.2025-100001206, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн строком на 140 днів на умовах, встановлених договором. За умовами договору відповідач зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти, комісію. У зв'язку з невиконанням належним чином відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 18600 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн, заборгованості за процентами 8400 грн, комісії 1200 грн, неустойки 3000 грн, чим порушено права та інтереси позивача.
Крім того, повідомляє, що орієнтовний розрахунок судових витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи, включає судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6000 грн. Зазначає, що докази понесення судових витрат на оплату правничої допомоги будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.02.2025-100001206 від 06 лютого 2025 року у розмірі 18600 грн та судові витрати у розмірі 2422,4 грн.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 41 на звороті). Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 8).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 43). Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від неї не надійшло.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 06 лютого 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір № 06.02.2025-100001206, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е 543, що стверджується пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) від 06.02.2025 (а.с. 14-17), заявкою кредитного договору № 06.02.2025-100001206 (кредитної лінії) від 06.02.2025 (а.с. 17-18), відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 06.02.2025-100001206 (кредитної лінії) від 06.02.2025 (а.с. 18-19), інформаційним повідомленням позичальника ОСОБА_1 (а.с. 19 зворот - 20).
Згідно з пунктами 3.1, 4.1, 4.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1064. Днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.
Згідно з пунктами 1-4, 6 - 9, 12, 13, 17,18 вищезазначеної заявки, дата надання кредиту 06.02.2025, сума кредиту 6000 грн, строк, на який надається кредит, 140 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 25.06.2025.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі «Комісія») 20% від суми кредиту та дорівнює 1200 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Неустойка 60 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.
Аналізуючи зміст кредитного договору № 06.02.2025-100001206 від 06.02.2025, вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.
З інформації, наданої позивачем, вбачається, що позичальник ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію шляхом використання системи BankID НБУ (а.с. 28).
З повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0909 від 09.09.2025 року вбачається, що згідно з укладеним договором ОСОБА_1 було перераховано кошти у розмірі 6 000 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с. 12).
З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 06.02.2025-100001206 від 06.02.2025 встановлено, що боржник має заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 18600 грн, що складається з основного боргу 6000 грн, процентів 8400 грн, які нараховані за період з 06.02.2025 по 25.06.2025, неустойки 3000 грн, 1200 грн комісії за надання кредиту (а.с. 13).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 допустила неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов'язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши та оцінивши надані матеріали справи, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на дату звернення заборгованість по кредиту становить 18600 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 грн, по процентам в розмірі 8400 грн., комісії 1200 грн, неустойки 3000 грн.
Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримала кредит, однак в обумовлений договором строк його не повернула, а тому позов в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн підлягає до задоволення.
Враховуючи розмір процентної ставки (п. 6 Заявки до кредитного договору) та умови договору вимоги про стягнення заборгованості по процентах також підлягають до задоволення.
Комісія за надання кредиту передбачена п. 7 Заявки до Кредитного договору № 06.02.2025-100001206 від 06.02.2025 року.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.
Комісія за надання кредиту у розмірі 1200 грн встановлена п. 7 Кредитного договору. Відповідач, підписуючи кредитний договір, погодилася з цією умовою договору, а тому, виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову про стягнення заборгованості за комісією.
Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 3000 грн за кредитним договором суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.
Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Враховуючи викладене та те, що неустойка за кредитним договором нарахована за період з 06.02.2025 по 25.06.2025, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), що встановлено пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022.
З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за неустойкою за кредитним договором нарахована позивачем за період з 06.02.2025 по 25.06.2025 у розмірі 3000 грн стягненню не підлягає.
Отже, суд з викладених підстав і мотивів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі стягнення з відповідача в користь позивача фактично отриманих кредитних коштів, нарахованих процентів та комісії в загальній сумі 15 6 00 грн.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково (84%), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2035 грн.
На підставі ст. ст. 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 06.02.2025-100001206 від 06 лютого 2025 року у розмірі 15600 (п'ятнадцять тисяч шістсот) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2035 (дві тисячі тридцять п'ять) гривень 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.11.2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна