Справа № 158/1157/25
Провадження № 1-кп/0158/119/25
14 листопада 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисників - ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Ківерці клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисників обвинувачених про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, у кримінальному провадженні №22024030000000163 від 26.12.2024 відносно ОСОБА_7 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, ОСОБА_8 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 382 КК України,
В провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №22024030000000163 від 26.12.2024 відносно ОСОБА_7 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, ОСОБА_8 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 382 КК України.
Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтовані тим, що ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.12.2024 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який неодноразово було продовжено, востаннє ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.09.2025 до 15.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Зазначає, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, та у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 382 КК України, викладені у клопотанні обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України не може бути обраний, заявлені ризики під час прийняття попереднього рішення про обрання запобіжного заходу не зменшились, тому просить клопотання задовольнити та продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Водночас від захисники обвинувачених, кожен зокрема, подали письмове клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, звертаючи увагу суду на те, що у випадку заміни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу на більш м'який, останні не будуть мати можливості переховуватись від суду, знищувати речові докази, незаконно впливати на потерпілого, свідків. Крім цього, вони є особами молодого віку, мають тісні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, а ризики визначені ст. 177 КПК України значно зменшились, тому підстав для продовження виняткового запобіжного заходу немає.
Прокурор у судовому засіданні подані клопотання підтримав з підстав, викладених у них, просив її задовольнити.
Обвинувачені та захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечили, просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на будь-який інший не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, згідно із ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Підставами для продовження строку тримання під вартою згідно із ст. 199 КПК України є те, що існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування чи судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені під час обрання запобіжного заходу ризики (зазначені у ст. 177 КПК України) не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Судом встановлено, що ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.12.2024 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
В подальшому даний запобіжний захід неодноразово продовжувався, зокрема, востаннє ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.09.2025 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 15.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Питання обґрунтованості підозри перевірялось під час обрання і продовження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу і знайшло своє відображення у відповідних ухвалах слідчого судді. Зокрема, було встановлено факт їх відповідності критеріям обґрунтованості.
На час розгляду поданого прокурором клопотання не встановлено будь-яких відомостей, які б свідчили про зменшення чи зникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому є підстави вважати, що такі ризики продовжують існувати. З огляду на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України. Оскільки під час розгляду клопотання було встановлено наявність підстав, передбачених ст. 199 КПК України, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню із продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відтак, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставами для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та продовжують існувати.
Разом з тим, суд не бере до уваги доводи захисників про те, що ризики, які слугували підставами для обрання запобіжного заходу обвинуваченим втратили свою актуальність, а їх утримання під вартою є неправомірним, та колегія суддів вважає, що такі ризики, не змінилися, а доводи щодо необхідності та можливості обрання щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не підтверджені.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що стороною захисту не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що обвинуваченим необхідно продовжити винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, на даному етапі судом не встановлено та сторонами не доведено.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Окрім того, 23 квітня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» від 14 квітня 2022 року № 2198-IX, яким внесено зміни, зокрема ч. 4 ст. 183 КПК України доповнено абзацом наступного змісту, а саме, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підозри та встановлених ризиків, суд не визначає розмір застави.
Керуючись статтями 176, 177, 183, 199, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити застосований щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 12 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Продовжити застосований щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 12 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка утримується під вартою, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3