03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 378/871/25 Головуючий у суді першої інстанції - Скороход Т.Н.
Номер провадження № 22-ц/824/16815/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
19 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Скороход Т.Н., у селищі Ставище, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
У липні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просило стягнути на свою користь з відповідача заборгованість: за договором позики № 4488698 у розмірі 30 440 грн та за договором позики № 79479468 в розмірі 29 537,50 грн, а всього 59 977,50 грн та понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 червня 2023 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4488698 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням вказаного договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті банку з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, передбачених ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті банку, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
03 березня 2024 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79479468 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням вказаного договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті банку з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, передбачених ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті банку, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах боржників № 20 від 20 березня 2024 року, в тому числі і до відповідача за договором позики № 4488698 від 15 червня 2023 року в сумі 30 440 грн, з яких: 8 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 440 грн - сума заборгованості за відсотками та № 27 від 19 липня 2024 року, в тому числі і до відповідача за договором позики № 79479468 від 03 березня 2024 року в сумі 29 537,50 грн, з яких: 8 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 037,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Вказану заборгованість відповідач не сплатив.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 року задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 4488698 від 15 червня 2023 року в розмірі 30 440 грн, за договором позики № 79479468 від 03 березня 2024 року в розмірі 10 412,50 грн та судовий збір в розмірі 2 062,37 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка тотожна доводам викладеним у запереченнях проти позову, які були викладені у поданому відзиві. Суд першої інстанції не врахував, що він проходить строкову військову службу, а тому штрафні санкції, пеня за невикористання зобов'язань та проценти за користування кредитом йому не нараховуються під час дії особливого періоду.
Суд не звернув увагу, що розмір нарахованих процентів сумарно перевищують половину суми отриманої за договором. Крім того, позивач встановив процентну ставку за користування кредитом, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та 15 відсотків суми простроченого платежу. Суд проігнорував вищевказану обставину та не обмежив розмір стягнутих відсотків до закону.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 рокута ухвалити нове, яким відмовити у стягненні відсотків за договором позики.
06 жовтня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Ясницької Н.О. відповідно до якого остання просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В доводах відзиву вказує те, що укладаючи та підписуючи договори позики, відповідач не висловив жодних заперечень щодо непогодження з їх умовами та правилами надання грошових коштів у позику.
Підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами; волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі; правочин вчинено в формі, встановленій законом. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладенням договору.
Звернули увагу, що у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач вказує як засіб зв'язку номер мобільного телефону НОМЕР_1 , за допомогою якого здійснювалася ідентифікація та підписання договору, оскільки даний номер зазначено як контактний в договорі позики.
Відповідно до умов договору, кошти надано позичальнику у безготівковій формі на банківську картку вказану ним власноручно при укладенні договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів, а також надати суду власний розрахунок.
Щодо статусу військовослужбовця у відповідача зазначили, що для припинення нарахування штрафних санкцій, пені а також процентів за користування кредитом відповідач зобов'язаний був звернутися до відділення відповідної фінансової установи та надати відповідні підтверджуючі документи. Відповідач умови вищевказаних договорів не виконував, не повідомив первісного кредитора що він є військовослужбовцем і на нього поширюється норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитних договорів є правомірними.
Таким чином доводи апеляційної скарги на які посилається відповідач є не обґрунтованими, не доведеними, такими, що суперечать умовам укладений правочинів, нормам чинного законодавства, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2023 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №4488698, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на електронну адресу відповідача.
Відповідно до п. 1. вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно п. 2.1. договору сума позики складає 8 000 грн, за п. 2.2. строк позики 30 днів, за п. 2.3 - 2.4 базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) 25,96%; базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 2,50% (фіксована); знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0,01%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%; пеня (не застосовується в період карантину) - 2,70% в день.
Дата надання позики - 15 червня 2023 року; дата повернення позики (останній день) - 15 липня 2023 року; орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 1 604,70; орієнтовна загальна вартість позики - 10 100 грн.
Підписанням вказаного договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті банку з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 5.1. договору).
Позичальник до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClikCredit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. 5.3 договору).
Пунктом 6 договору погоджено, що позичальник має право продовжити строк кредитування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде зараховуватися за ставкою 2,50%, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами.
Відповідно до п. 18 договору, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.
В пункті 29 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» відповідачем зазначений рахунок НОМЕР_2 .
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за вказаним договором позики (а.с. 21-23), наданим позивачем станом на 20 березня 2024 року заборгованість за період з 15 червня 2023 року по 20 березня 2024 року становить 30 440 грн, з яких 8 000 грн заборгованість за основною сумою боргу; 22 440 грн заборгованість за процентами.
03 березня 2024 року між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79479468, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на електронну адресу відповідача (а.с. 25-28).
Відповідно до п. 1. вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору, для задоволення власних потреб (без конкретної споживчої мети), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно п. 2.1. договору сума позики складає 8 500 грн, за п. 2.2 строк позики 30 днів, за п. 2.3 - 2.4 процентна ставка (базова)/день - 2,5% (фіксована).
Дата надання позики - 03 березня 2024 року; дата повернення позики (останній день) - 01 квітня 2024 року; денна процентна ставка/день % - 0.75; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день,% - 2.70; орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 1 186,17; орієнтовна загальна вартість позики - 10 412,50 гривень.
Підписанням вказаного договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті банку з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 5.1. договору).
Позичальник до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, за допомогою веб-сайту та мобільного додатку, що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. 5.3 договору).
Пунктом 6 договору погоджено, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника.
Відповідно до п. 18 договору, позикодавець має право, у випадку невиконання позичальником умов цього договору, нараховувати процентну ставку за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період воєнного стану у період існування такого обмеження).
В пункті 29 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» відповідачем зазначений рахунок НОМЕР_3 .
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників (а. с. 12-14).
Згідно п. 1.1. вказаного договору факторингу перелік позичальників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 1.2. зазначеного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту-прийому передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2. договору фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі до акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в розділі 10 даного договору.
28 липня 2021 року між ТОВ «ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 15), відповідно до якої сторони погодили внести зміни до п. 1.3. договору та викласти його в наступній редакції: «1.3 клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогам чинного законодавства». Решта положень договору залишаються без змін та діють в частині, що не суперечить даній додатковій угоді.
13 червня 2022 року між ТОВ «ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 16), відповідно до якої сторони домовилися викласти п. 9.1 договору в наступній редакції «9.1 даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.» Ця додаткова угода до договору вступає в дію з дати її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору. В усьому іншому, що не зазначено в цій додатковій угоді сторони керуються договором.
20 березня 2024 року між ТОВ «ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду № 21 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 17), відповідно до якої ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступаються ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги згідно реєстру боржників № 20 від 20 березня 2024 року.
Факт сплати фактором клієнту ціни продажу підтверджується копією платіжної інструкції № 21043 від 26 березня 2024 року (а.с. 19).
Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру боржників № 20 від 20 березня 2024 року за вказаним Договором факторингу від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників (а.с. 18).
Згідно з витягом реєстру боржників №20 від 20 березня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 20) ОСОБА_1 у вказаному реєстрі зазначений як боржник за договором позики № 4488698, заборгованість за основною сумою боргу 8 000 грн, заборгованість за відсотками 22 440 грн, а всього 30 440 грн.
19 липня 2024 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с. 29), відповідно до якої ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступаються ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги згідно реєстру боржників № 27 від 19 липня 2024 року.
Факт сплати фактором клієнту ціни продажу підтверджується копією платіжної інструкції № 374 від 26 липня 2024 року (а.с. 31).
Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру боржників № 27 від 19 липня 2024 року за вказаним Договором факторингу від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників (а. с. 30).
Згідно з витягом реєстру боржників № 27 від 19 липня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а. с. 32) ОСОБА_1 у вказаному реєстрі зазначений як боржник за договором позики № 79479468, заборгованість за основною сумою боргу 8 500 грн, заборгованість за відсотками 21 037,50 грн., а всього 29 537,50 грн.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за вказаним договором позики (а.с. 33-34), наданим позивачем станом на 19 липня 2024 року заборгованість за період з 03 березня 2024 року по 19 липня 2024 року становить 29537,50 грн., з яких 8 500 грн заборгованість за основною сумою боргу; 21 037,50 грн заборгованість за процентами.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема з використанням електронного цифрового підпису позичальника. Суд також зазначив наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, а також неналежне виконання позичальником обов'язків з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим і виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Відмовляючи частково у стягненні процентів, нарахованих за понадстрокове користування позикою за договором позики № 79479468 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 03 березня 2024 року у розмірі 19 125 грн, суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору, процентна ставка за понадстрокове користування позикою не застосовується у період воєнного стану у період існування такого обмеження. Також доказів пролонгації за вказаним договором позики позивачем суду не надано.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Судове рішення оскаржується лише в частині стягнення відсотків за договором позики. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору позики № 76743493, укладеного 15 червня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 вбачається, що Позикодавець надав ОСОБА_1 грошові кошти (позику) в розмірі 8 000,00 грн на строк 30 днів з процентною ставкою (базова) день 2.5% (фіксована), знижена процентна ставка - 0,01% за день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%.
Згідно з пунктом 4 проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.
За змістом вищевказаних вимог закону та умов кредитного договору строк повернення всієї суми кредиту, відсотків та комісії настав 15 липня 2023 року й саме в межах цього строку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором про споживчий кредит № 4488698 від 15 червня 2023 року було проведено наступним чином: з 16 липня 2023 року по 31 жовтня 2023 року за ставкою 2,5 % на день, а за період після спливу строку пільгового періоду кредитного договору - з 04 червня 2023 року по 01 вересня 2023 року за ставкою 3 % від фактичного залишку за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Тобто сторони, користуючись принципом свободи договору, погодили, що в період дії пільгового та поточного періоду, який в розумінні закону є строком кредитування, позичальник сплачує проценти відповідно до п. 2.3 та п. 2.4. Ці проценти є платою за правомірне (договірне) користування кредитом і нараховуються на підставі статті 1048 ЦК України.
Враховуючи те, що кредитором нараховано передбачені договором проценти за користування кредитом на період дії кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції задоволених позовних.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час призову чоловіка, який є військовослужбовцем, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносини) видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Так, ст. 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст. 14 Закону № 2011-XII.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" ст. 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: "Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються".
Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов'язаннями.
У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".
Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:
1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов'язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.
2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.
Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII.
Отже, в даному випадку відповідач мав повідомити кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.
Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 проходить строкову військову службу у військовій частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22 квітня 2015 по 18 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 ро по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою форми виданої 06 червня 2025 року начальником відділяння кадрової роботи військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_2 (а.с. 73, 126).
При цьому матеріали справи не містять доказів, що відповідач у відповідності до положень ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII та порядку визначеному листом Національного банк України від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надавав/надсилав - ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»як первісному кредитору чи його правонаступнику - фактору - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Крім того, надані відповідачем документи не підтверджують наявність у нього статусу призваного (мобілізованого) на військову службу (оскільки він проходить таку військову службу за контрактом), а тому не надають йому пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Таким чином колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач у відповідності до положень ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XI надав товариству відповідні підтверджуючи документи
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін..
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 серпня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв