апеляційне провадження №22-ц/824/8230/2025
справа №754/4543/24
20 листопада 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Грабовим Олександром Анатолійовичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гринчак О.І., повне судове рішення складено 04 грудня 2024 року,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У березні 2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Вимоги позову мотивує тим, що 19 березня 2023 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитні договори №8535886 та №103755120 в електронній формі через особистий кабінет позичальника (п.6 договорів). Згідно пункту 2.1 та пункту 1.1, кредитні кошти перераховувалися на банківську картку, реквізити якої надав сам відповідач, а кредит вважається наданим у день такого перерахування. Підписавши договори, відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами кредитування, схемами повернення та отримав усі необхідні документи.
28 вересня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28092023, за яким первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників. Підписаний та скріплений печатками Акт приймання-передачі Реєстру підтверджує перехід прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників від 28 вересня 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 :
- за договором №8535886 - 20 125 грн, з яких: 5 000 грн ? основний борг; 14 625 грн ? проценти; 500 грн ? комісія;
- за договором №103755120 - 24 552,50 грн, з яких: 6 100 грн ? основний борг; 17 842,50 грн ? проценти; 610 грн ? комісія.
Відповідач не здійснив жодного платежу ані первісному кредитору, ані фактору, попри чинні договори та наявність заборгованості. З моменту переходу права вимоги позивач не нараховував штрафні санкції.
На дату звернення до суду ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за обома кредитними договорами: 20 125 грн за договором №8535886; 24 552,50 грн за договором №103755120.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" суму заборгованості:
за кредитним договором № 8535886 в розмірі 20125,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14625,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 500,00 грн - заборгованість за комісією;
за кредитним договором № 103755120 в розмірі 24552,20 грн, з яких: 6100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17842,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 610,00 грн - заборгованість за комісією.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8535886 від 19 березня 2023 року в розмірі 20 125,00 грн, заборгованість за кредитним договором №103755120 від 19 березня 2023 року в розмірі 24 552,50 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що відповідач допустив порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів за договорами №8535886 від 19 березня 2023 року та № 103755120 від 19 березня 2023 року, право вимоги за якими перейшло до позивача, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення в примусовому порядку з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 8535886 від 19 березня 2023 року в розмірі 20 125,00 грн та заборгованості за кредитним договором № 103755120 від 19 березня 2023 року в розмірі 24 552,50 грн, що разом становить 44 677,50 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Грабовим М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що із змісту оскаржуваного рішення убачається, що загальний розмір стягнення складається з: 20 125 грн за договором №8535886 (5 000 грн тіло, 14 625 грн відсотки, 500 грн комісія) та 24 552,50 грн за договором №103755120 (6 100 грн тіло, 17 842,50 грн відсотки, 610 грн комісія).
Скаржник заперечує нарахування та стягнення відсотків, посилаючись на підтверджені довідками та посвідченнями факти проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ з 30 листопада 2020 року.
Вказує, що відповідно до довідки Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів № 18 від 17 січня 2023 року - солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України) з 30 листопада 2020 року до цього часу.
Крім того, відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 18 вересня 2023 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Національній Гвардії України.
Отже, наведене свідчить про те, що станом на момент укладення кредитного договору № 8535886 від 19 березня 2023 року та кредитного договору № 103755120 від 19 березня 2023 року скаржник перебував на військовій службі.
Зазначає, що пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою та поширюється на всіх військовослужбовців, незалежно від наявності статусу учасника бойових дій. Отже, під час дії особливого періоду відсотки та штрафні санкції не нараховуються, проте суд першої інстанції безпідставно стягнув відсоткову частину боргу.
На думку скаржника, суд не дослідив усіх доказів, що містяться в матеріалах справи. Неповно встановлені обставини перебування на службі призвели до неправильного застосування матеріального права та ухвалення необґрунтованого рішення.
Вказує, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Стягнути судові витрати.
До апеляційної скарги скаржником долучено копію довідки №3147 від 10 грудня 2024 року, відповідно до даних якої молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) з 10 липня 2020 року до цього часу.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи установлено, що 19 березня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір про споживчий кредит № 8535886.
Згідно пункту 1.1 договору позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений пунктом 1.3. Договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений пунктом 1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Згідно пунктів 1.2-1.3 договору сума кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 19 березня 2023 року. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 03 квітня 2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду і закінчується 02 липня 2023 року.
Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1 625,00 грн в грошовому виразі та 94,072.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 15125,00 грн в грошовому виразі та 1052,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 6625,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 20125,00 гривень.
Згідно пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить: 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають: 1 125,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Відповідно до пункту 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають: 13 500,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Згідно пункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_3 *09 (том 1 а.с. 7-12).
Згідно даних платіжного доручення №96106342 від 19 березня 2023 року убачається, що ТОВ "МІЛОАН" перераховано 5 000,00 гривень. Отримувачем зазначено ОСОБА_1 . У графі призначення платежу зазначено "кошти згідно договору 8535886" (том 1 а.с. 123).
Крім цього, 19 березня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір про споживчий кредит № 103755120.
Згідно пункту 1.1 договору позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений пунктом 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у пункті 1.2. Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений пунктом 1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Згідно пунктів 1.2.-1.3. договору сума кредиту становить 6 100,00 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 19 березня 2023 року. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 03 квітня 2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду і закінчується 02 липня 2023 року.
Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1 982,50 грн в грошовому виразі та 94,072.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 18 542,50 грн в грошовому виразі та 1 052,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 8 082,50 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 24 552,50 гривень.
Згідно пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить: 610,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають: 1 372,500 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Відповідно до пункту 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають: 16 470,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Згідно пункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_3 *09 (том 1 а.с.15-20).
Згідно даних платіжного доручення №61319175 від 19 березня 2023 року убачається, що ТОВ "МІЛОАН" перераховано 6 100,00 гривень. Отримувачем зазначено ОСОБА_1 . У графі призначення платежу зазначено "кошти згідно договору 103755120" (том 1 а.с. 116).
28 вересня 2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір факторингу № 28092023.
Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід'ємною частиною договору (том 1 а.с. 23-25).
Відповідно до даних витягу з реєстру боржників № 1 від 28 вересня 2023 року до договору факторингу № 28092023 від 28 вересня 2023 року убачається, що ТОВ "МІЛОАН" відступило ТОА "ФК "ЄАПБ" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8535886 становить 20 125,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 625,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 500,00 грн - заборгованість за комісією (том 1 а.с. 28).
Згідно даних витягу з реєстру боржників № 2 від 28 вересня 2023 року до договору факторингу № 28092023 від 28 вересня 2023 року убачається, що ТОВ "МІЛОАН" відступило ТОА "ФК "ЄАПБ" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103755120 на суму 24 552,20 грн, з яких: 6100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17842,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 610,00 грн - заборгованість за комісією (том 1 а.с. 29).
Згідно даних розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №8535886 від 19 березня 2023 року за період з 28 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року станом на 29 лютого 2024 року непогашений залишок заборгованості становить 20 125,00 грн (том 1 а.с. 14).
Згідно даних розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 103755120 від 19 березня 2023 року за період з 28 вересня 2023 року по 29 лютого 2024 року убачається, що станом на 29 лютого 2024 року непогашений залишок заборгованості складає 24 552,20 грн (том 1 а.с. 22).
Згідно даних довідки №18 від 17 січня 2023 року убачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) з 30 листопада 2020 року до цього часу. Довідка підписана начальником відділення кадрів Міжнародного центру (том 1 а.с. 84, 100).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 3 дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;
4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення правовідносин) видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
02 вересня 2014 року за №18-112/48620 Юридичний департамент Національного Банку України надіслав банкам України лист Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142 з роз'ясненням щодо переліку документів, які підтверджують призов на особливий період, та проходження військової служби, що надаються позичальниками до банків з метою звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом.
В листі Міністерства оборони України підтверджено що документами, які підтверджують призов військовозобов'язаних на час особливого періоду, можуть бути військовий квиток, довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведення статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Отже, в цьому випадку відповідач мав повідомити кредитора, що він є військовослужбовцем та надати належні документи для застосування відповідної пільги.
За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З матеріалів справи убачається, що, заперечуючи проти нарахування відсотків за користування кредитом, відповідач надав суду першої інстанції довідку №18 від 17 січня 2023 року. Разом з цим, згідно даних вказаної довідки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_2 підрозділів з 30 листопада 2020 року до цього часу (17 січня 2023 року). Довідка підписана начальником відділення кадрів Міжнародного центру.
Разом з цим, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не надано відповідної довідки, що підтверджує факт перебування відповідача на військовій службі на час виникнення спірних правовідносин - 19 березня 2023 року, або інших доказів, що відповідач в період кредитування мав статус військовослужбовця, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації.
Копії військового квитка із зазначенням у відповідних розділах службових відміток матеріали справи не містять.
Отже, є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач є особою, яка у період кредитування мала право на пільги, визначені пунктом 15 частини 3 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".
До апеляційної скарги скаржником додано копію довідки №3147 від 10 грудня 2024 року, відповідно до даних якої молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) з 10 липня 2020 року до цього часу.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Додавши до апеляційної скарги копію довідки №3147 від 10 грудня 2024 року, скаржником не ініційовано питання про її приєднання до матеріалів справи, не наведено причин, що об'єктивно позбавили скаржника надати вказану довідку до суду першої інстанції. При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач користувався професійною правничою допомогою, представник відповідача - фаховий адвокат брав безпосередню участь у судових засіданнях, користуючись своїми правами на власний розсуд, подавав відповідні заяви і клопотання.
В постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №499/895/19 роз'яснено, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Відтак, оскільки відповідач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції (березень 2024 року - листопад 2024 року) не скористався правом на подання клопотань про долучення належних та допустимих доказів, а також не надав доказів неможливості подання таких клопотань до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, ураховуючи положення частини 3 статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не приймає докази, долучені до апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявні розбіжності щодо дати початку військової служби відповідача, зазначені у довідці №18 від 17 січня 2023 року та у довідці №3147 від 10 грудня 2024 року. Зокрема, довідка №18 містить інформацію про перебування відповідача на службі з 30 листопада 2020 року, тоді як у довідці №3147 зазначено, що відповідач проходить службу з 10 липня 2020 року.
При цьому, довідка по формі 5 повинна мати достовірні дані та реквізити, визначені відповідним нормативним актом.
Відповідно до пункту 2.8.4. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40 військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України, особам, звільненим із військової служби, членам їх сімей видаються військовими частинами (установами) довідки, необхідні для пред'явлення у відповідні установи та організації.
Відповідно до підпункту 2.8.4.3. Інструкції військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України та членам їх сімей для підтвердження факту перебування на військовій службі (роботі) можуть видаватися довідки за формами 5, 6 (додатки 21, 22) для подання за місцем вимоги.
Згідно вимог Інструкції довідка по формі 5 має містити кутовий штамп військової частини, підпис командира військової частини (керівника установи), а також відмітку про те, що довідка є формою 5 згідно додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України (підпункт 2.8.4.3.).
За викладених обставин, апеляційний суд констатує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження статусу особи, яка має право на визначені законодавством пільги, отже висновки суду першої інстанції є правильними та доводами апеляційної скарги не спростовано.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом не установлено.
Ураховуючи те, що апеляційна скарга відхиляється, підстави для стягнення на користь скаржника сплаченого ним судового збору та відшкодування понесених судових витрат відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої адвокатом Грабовим Олександром Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суд міста Києва від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова