Справа № 761/27946/24 Головуючий у І інстанції Сорбодянюк А.В.
Провадження №22-ц/824/14306/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
20 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Таргоній Д.О., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мішустіна Микити Костянтиновича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 рокуу справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Мішустін М.К. подав апеляційну скаргу 07 липня 2025 року засобами поштового звязку, тобто з пропуском строків, встановлених процесуальних законом.
Матеріали цивільної справи №761/27946/24 надійшли на вимогу Київського апеляційного суду з Голосіївського районного суду м. Києва 13 серпня 2025 року.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 2 статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Мішустіна Микити Костянтиновича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме :сплати судового збору на суму 4 542,00 грн. та надання суду апеляційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку, вказавши належні підстави, які підтверджують поважність причини пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження.
29 серпня 2025 року ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року відправлено до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» представника скаржника та додатково на електронну адресу.
Як вбачається з матеріалів справи, представник скаржника отримавкопію вказаної ухвали 29 серпня 2025року, що підтверджується звітами від 29 серпня 2025 року про доставку до електронного кабінету та електронної пошти (том 1 а.с.145-146).
Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року, було повторно направлено 17 жовтня 2025 року в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» представника скаржника та додатково на електронну адресу (том 1 а.с.147). Так, представником скаржника копію ухвали було отримано 17 жовтня 2025 року про, що свідчить звіт про доставку ухвали до електронного кабінету від 20 жовтня 2025 року (том1 а.с. 148) та звіт про доставку до електронної пошти (том 1 а.с.149) .
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги слід вважати 27 жовтня 2025 року.
Однак, представником скаржника вказані недоліки в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року виконані не були.
З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що представник апелянта просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження, однак не зазначає дату отримання рішення та не вказує причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що представник апелянта отримав оскаржуване рішення в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 03 червня 2025 року о 18 год. 19 хв.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Звідси слідує, що днем вручення рішення є 04 червня 2025 року, день з якого почався перебіг строку на апеляційне оскарження.
Відтак останнім днем на подачу апеляційної скарги слід вважати 04 липня 2025 року, натомість представником скаржника апеляційну скаргу було подано 07 липня 2025 року.
Оскільки, судом виконано обов'язкову вимогу щодо надсилання рішення до електронного кабінету учасника справи, то перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету.
Дана позиція узгоджується також з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року (справа 750/3275/21, провадження 61/-21072св21).
Відповідно до частини 4 статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Зокрема, ЄСПЛ у справах «SVITLANA NAUMENKO v. UKRAINE», «TREGUBENKO v. UKRAINE», «PRAVEDNA v. RUSSIA», «ZHELTYAKOV v. UKRAINE» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень, судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIYA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).(п. 42 Рішення).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії», N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).(п. 43 Рішення).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Колегія суддів виходить з того, що заявником не наведено і не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду як внаслідок неотримання судового рішення , так і внаслідок інших непереборних обставин.
З врахуванням наведеного, вказані заявником обставини у апеляційній скарзі та те, що скаржником не виконано ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року не можуть бути підставою для поновлення строку, оскільки заявником не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не сплачено судовий збір .
З врахуванням викладеного вище, оскільки заявником не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст. 357, 358, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мішустіна Микити Костянтиновича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді С.А. Голуб
Т.А. Слюсар