20 листопада 2025 року місто Київ.
Справа № 367/1738/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14398/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2025 року (ухвалено у складі судді Мерзлого Л.В., інформація щодо дати складання повного рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 3000,00 гривень, щомісячно, з урахуванням індексації до досягнення сином повноліття, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.03.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача 11 липня 2025 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить змінити рішення в частині визначення дати призначення аліментів, замість 15 березня 2023 року присудити аліменти з 13 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги тимчасову ухвалу суду м. Мідан від 10 травня 2022 року, якою обмежено батьківську відповідальність. у тому числі і матері, щодо всіх рішень, які стосуються здоров'я, догляду, освіти та влаштування дітей. Дане обмеження було відкликане рішенням суду у правах неповнолітніх м. Мілан Італійської Республіки від 13.11.2024 року.
Зазначає, що згідно листа Муніципалітету м. Парма, соціальна служба здійснює нагляд за сім'єю пана ОСОБА_5 з липня 2022 року. Що стосується сина ОСОБА_4 , який зареєстрований при муніципалітеті м. Туоро-суль-Трасімено (Перуджа), він перебуває під законною опікою муніципалітету м.Варезе, як це передбачено остаточним рішенням, виданим судом у справах неповнолітніх м. Мілан (Протокол №906/2022 загального реєстру). Отже позивач не несла витрати на утримання дитини.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
8 жовтня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення представника позивача - ОСОБА_6 , в яких зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, незаконними та необґрунтованими.
Враховуючи, що відповідачем фактично оскаржується рішення тільки щодо часу, з якого необхідно присуджувати аліменти на дитину, інша частина рішення апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.09.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського РУЮ м. Києва було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , актовий запис № 1240, який рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12.08.2014 року у справі №759/11442/14-ц було розірвано.
Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народився син ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, де батьком дитини записаний саме відповідач ОСОБА_9 .
Згідно довідки про реєстрацію від 28.02.2012, виданої Генеральним консульством України в Мілані, ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Парма, зареєстрований громадянином України.
Додатково встановлено та знайшло своє підтвердження у викладених сторонами у відповідних заявах по суті, що між позивачкою та відповідачем існувала усна домовленість щодо сплати останнім аліментів у добровільному порядку, що ОСОБА_10 і здійснювалось до березня 2022 року, на підтвердження чого надав копії платіжних інструкцій про переказ коштів за період з січня 2021 року по лютий 2022 року з призначенням платежів «аліменти від ОСОБА_11 » отримувач ОСОБА_8 , останній платіж датований 07.02.2022 року на суму 2500,00 грн.,
В подальшому, як вказав представник відповідача у відзиві на позовну заяву, відповідач припинив сплачувати аліменти на утримання спільної з відповідачкою дитини, посилаючись на невідоме місце перебування як позивачки так і спільної дитини та втрати зв'язку з ними.
Відсутність сплати аліментів після лютого 2022 року підтвердив і представник позивача у поданій до суду відповіді на відзив.
З копії рішення суду м. Мілан Італійської Республіки №906/2022 від 10.05.2022, перекладеного з італійської на українську мову, справжність підпису перекладача на якому 07.01.2025 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новікової А.В. , вбачається наступне. Судом у справах неповнолітніх дітей м. Мілан відкрито провадження у справі, порушеній на підставі ст. 330 Цивільного кодексу прокурором у справах захисту неповнолітніх ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). З березня 2022 року ОСОБА_14 та ОСОБА_8 проживають в Італійської Республіці. Відповідно до даного рішення, Суд м. Мілан передав ОСОБА_15 територіальному органу, яким є муніципалітет м. Монвалле або інший муніципалітет, до якого має бути передано місце проживання неповнолітнього. Суд м. Мілан також обмежив батьківську відповідальність батька і матері щодо всіх рішень, які стосуються здоров'я, догляду, освіти та влаштування дітей.
Крім того, з листа Муніципалітету м. Парма - Протокол 24/12/2024.0343479.U, перекладеного з італійської на українську мову, справжність підпису перекладача на якому 07.01.2025 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новікової А.В., вбачається, що ОСОБА_8 перебуває під законною опікою муніципалітету м. Варезе, як це передбачено остаточним рішенням, виданим судом у справах неповнолітніх м. Мілан (Протокол №906/2022 загального реєстру). Також соціальна служба зазначає, що вона взяла на себе турботу про сім'ю пана ОСОБА_5 з липня 2022.
Таким чином встановлено, що відповідач дійсно сплачував у добровільному порядку аліменти на утримання свого сина до лютого 2022 року включно, натомість, як зазначено у відповіді на відзив та не спростовано відповідачем, в подальшому їх виплату припинив, у зв'язку з чим в березні 2023 року позивачка звернулась до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, законодавством чітко визначено обов'язок обох батьків утримувати дітей.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно матеріалів справи, позовну заяву подано 15 березня 2023 року.
Між тим з копії рішення суду м. Мілан Італійської Республіки №906/2022 від 10.05.2022, перекладеного з італійської на українську мову, справжність підпису перекладача на якому 07.01.2025 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новікової А.В. , вбачається наступне. Судом у справах неповнолітніх дітей м. Мілан відкрито провадження у справі, порушеній на підставі ст. 330 Цивільного кодексу прокурором у справах захисту неповнолітніх ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). З березня 2022 року ОСОБА_14 та ОСОБА_8 проживають в Італійської Республіці. Відповідно до даного рішення, Суд м. Мілан передав ОСОБА_15 територіальному органу, яким є муніципалітет м. Монвалле або інший муніципалітет, до якого має бути передано місце проживання неповнолітнього. Суд м. Мілан також обмежив батьківську відповідальність батька і матері щодо всіх рішень, які стосуються здоров'я, догляду, освіти та влаштування дітей.
Уповноваженому органу також доручено, зокрема, забезпечити найбільш підходяще розміщення дітей разом з їхньою матір'ю. Вказане рішення було прийнято для захисту прав дитини та її матері від домашнього насильства.
Крім того, з листа Муніципалітету м. Парма - Протокол 24/12/2024.0343479.U, перекладеного з італійської на українську мову, справжність підпису перекладача на якому 07.01.2025 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новікової А.В., вбачається, що ОСОБА_8 перебуває під законною опікою муніципалітету м. Варезе, як це передбачено остаточним рішенням, виданим судом у справах неповнолітніх м. Мілан (Протокол №906/2022 загального реєстру). Також соціальна служба зазначає, що вона взяла на себе турботу про сім'ю пана ОСОБА_5 з липня 2022.
З копії рішення суду у справах неповнолітніх м. Мілан Італійської Республіки у справі №906/2022 від 13.11.2024 року, перекладеного з італійської на українську мову, вбачається, що суд приймаючи рішення відкликав обмеження батьківських прав матері та підтвердив обмеження батьківських прав батька неповнолітнього ОСОБА_16 , щодо вибору стосовно охорони здоров'я, догляду, освіти, навчання та розміщення на проживання (розселення) неповнолітніх.
Також у даному рішенні вбачається, що мати неповнолітніх дітей, яка понесла витрати щодо внесення застави у муніципалітеті Монвалле , знайшла квартиру та уклала звичайний договір оренди з муніципалітетом Туоро-суль-Тразімено з подальшим звільненням жінки та неповнолітніх із напів автономної нерухомості.
Отже, як вбачається з вищенаведеного, незважаючи на обмеження батьківських прав матері, що було викликано ситуацією прямої шкоди, спричиненою ОСОБА_18 , проти якої ОСОБА_19 було подано скаргу, діти весь час перебували з матір'ю у тимчасовому житлі, забезпечене службою, а в подальшому в квартирі, яку було орендовано ОСОБА_3 .
Згідно статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина
Тобто судом встановлено, що дитина, на яку стягуються аліменти увесь час перебувала з матір'ю . Доказів тому, що під час перебування у тимчасовому житлі, наданому службою мати не несла витрати на дитину відповідач не надав, а тому присудження аліментів і за цей період відповідає найкращим інтересам дитини та вимогам Закону.
Відтак доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів, а тому не є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_21, який діє в інтересах ОСОБА_20 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова