справа № 753/25092/24 головуючий у суді І інстанції Котвицький В.Л.
провадження № 22-ц/824/15041/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
20 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Божок Аллою Олександрівною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у якому просила суд:
стягнути на її користь з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина у зв'язку з продовженням навчання в розмірі 25 відсотків від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи стягнення з 19 грудня 2024 року і до закінчення сином навчання.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року. Від вказаного шлюбу сторони мають дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого відповідач до досягнення дитиною повноліття сплачував аліменти.
На теперішній час син досяг повноліття та з 2023 року навчається в Університеті Економіки та Інновації в Любліні, з терміном навчання до 2026 року, власних доходів не має, знаходиться на її (позивача) утриманні, в свою чергу відповідач не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини. Крім того, зазначила, що вона працює, однак її власних доходів не вистачає для забезпечення дитині нормальних умов для існування. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на дитину, оскільки він працює, аліменти нікому не платить, стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться, інших неповнолітніх дітей на його утриманні не має.
18 березня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовних вимог не визнав, зазначивши, що їх з позивачем спільний син ОСОБА_3 на разі не знаходиться на утриманні позивача, оскільки з 2023 року проживає в Республіці Польща, крім того, відповідач регулярно переводить зі свого банківського рахунку на рахунок сина грошові кошти на навчання та проживання сина у Польщі.
Також, відповідач спростував твердження позивача, що він не одружений та не має інших осіб на утриманні, а також щодо його стану здоров'я, зазначивши, що він одружений з ОСОБА_4 з 11 березня 2016 року та від вказаного шлюбу має на утриманні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за станом здоров'я потребує лікування. Більше того, сам відповідач є військовослужбовцем та проходить службу в органах СБУ, що підтверджується довідкою від 27 лютого 2025 року та також має ряд серйозних захворювань, що підтверджується відповідними медичними документами.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Божок Алла Олександрівна 29 липня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що з 2023 року син сторін навчається в університеті за кордоном. За весь час його навчання за кордоном усі витрати на навчання в університеті, проживання в гуртожитку, проїзд, харчування, мобільний зв'язок, наявність мережі Інтернет та інші необхідні для навчання трати здійснює виключно позивач за допомогою переказів на картку сина, окрім всього цього здійснює передачу сину продуктів харчування за місцем його проживання та грошових коштів у валюті країни його проживання за допомогою перевізників з України до Республіка Польща.
Окреме проживання між батьками дитини, а також проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє батьків від обов'язків щодо утримання та забезпечення дитини, у відповідності до ч. 2 ст. 141, ст. 199 СК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Божок Аллою Олександрівною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги були надіслані за адресою реєстрації ОСОБА_2 , та за даними рекомендованого поштового повідомлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
09 жовтня 2025 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Божок А.О. подала клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи про стягнення аліментів відносяться до малозначних.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Щодо клопотання про долучення доказів
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, § 33).
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.4-7 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, заявляючи клопотання про долучення доказів на стадії апеляційного перегляду, ОСОБА_1 пропустила, визначений частиною другою статті 83 ЦПК України строк, а вимоги про поновлення строку на подання клопотання апелянткою не заявлено.
На підставі встановленого та вимог ст.ст. 126,127 ЦПК України, апеляційний суд залишає без розгляду клопотання апелянтки про долучення доказів.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач та відповідач з 10 лютого 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року.
Від шлюбу сторони мають дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 2023 року ОСОБА_3 навчається в Університеті Економіки та Інновації в Любліні, на факультеті «Логістика», денної форми навчання.
За даними довідки №38921/2025/О від 28 березня 2025 року, планована дата завершення навчання - 31 березня 2027 року.
Вирішуючи спір у справі, місцевий суд вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, і в першу чергу, факт проживання дитини разом з нею. З огляду на зазначене, суд вважав, що позивач, звертаючись до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням дитиною навчання, не належить до кола осіб, визначених ч. 3 ст. 199 СК України, які мають право на звернення до суду з зазначеним позовом в інтересах дитини, яка проживає окремо від позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, за змістом ст. 199 СК України обов'язок утримувати повнолітню дочку/сина, яка/який продовжує навчання, покладено на обох батьків.
За обставинами справи у сина сторін ОСОБА_6 самостійного доходу немає, відсутні докази його працевлаштування/ отримання стипендії/ соціальних виплат чи ін. доходу.
У той же час, позивачка належними, достатніми та допустимими доказами підтвердила, що несе витрати по утриманню та вихованню сина. Зокрема, у зв'язку з навчанням сина за кошти фізичних осіб, оплачує його навчання у Університеті Економіки та Інновацій в м. Люблін, Республіка Польща; несе витрати на його проживання у гуртожитку.
Згідно практики Верховного Суду, важливим для виникнення права у батьків на стягнення аліментів утримання повнолітньої доньки/ сина, яка/ який продовжує навчання не лише формальний факт спільного проживання, а перебування дитини на утриманні одного з батьків (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справа №202/7266/15-ц).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд не врахував, що попри фактичне непроживання сина з позивачкою, основний тягар витрат на його навчання, харчування та забезпечення належного життєвого рівня, несе саме позивач, та дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не належить до кола осіб, визначених ч.3 ст.199 СК України, які мають право на звернення до суду з зазначеним позовом.
У ситуації, яка виникла, не має жодного підтвердження того, що законодавець свідомо мав на меті закріпити таке тлумачення положень СК України, коли б право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину виникало виключно у того з батьків, з ким фактично проживає дитина, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають правові принципи, які відповідають духу інституту аліментів у чинному законодавстві, зокрема, розумності та справедливості.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На переконання колегії суддів, матеріалами справи підтверджується можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання сина до досягнення ним 23 років, або до закінчення навчання, зокрема відповідно до довідки №7/к-723 від 27 лютого 2025 року, з 28 листопада 2003 року проходить військову службу в СБУ на посаді майстер-сержант.
Апеляційний суд також враховує, що відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За даними медичної документації, наданої відповідачем, дитина має розлад мовлення та потребує періодичного лікування.
Разом з тим, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача про перебування на його утриманні непрацездатного батька (3 гр. інвалідності) ОСОБА_8 за відсутності доказів на підтвердження несення витрат на таке утримання.
Крім того, надані відповідачем виписки із медичної картки стаціонарного хворого хоч і підтверджують наявність у ОСОБА_2 розладів здоров'я, проте не підтверджують несення витрат на його поліпшення.
Отже, при визначенні розміру аліментів по зазначеній справі, колегія суддів враховує визначені у ч. 9 ст. 7 СК України загальні засади регулювання сімейних відносин, а саме: справедливість, добросовісність і розумність.
Оскільки законодавець передбачив обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання до закінчення такого навчання або до досягнення дитиною двадцяти трьох років під умовою можливості надання такої допомоги, тобто обов'язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, поставлений у залежність від матеріального стану батьків, то суд, із врахуванням вимог ст. ст. 182, 199, 200 СК України, оскільки повнолітній син сторін на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом продовжує навчання в Університеті Економіки та Інновацій м. Люблін до 31 березня 2027 року, а мінімальний гарантований розмір аліментів на повнолітню дитину законом не встановлений, приходить висновку про часткове задоволення позову, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 19 грудня 2024 року на період навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд вважає, що саме такий розмір аліментів, спрямований на утримання повнолітнього сина сторін, який продовжує навчання, відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, які були необхідні у зв'язку з навчанням.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга підлягають задоволенню частково, з ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви 1 211,20 грн та за подання апеляційної скарги 1 816,80 грн, а всього 3 028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Божок Аллою Олександрівною - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 19 грудня 2024 року на період навчання, але не більше, чим до досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви 1 211,20 грн та за подання апеляційної скарги 1 816,80 грн, а всього 3 028 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп.
Постанова підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова