(додаткова)
19 листопада 2025 року місто Київ
справа № 759/16857/24
провадження № 22-з/824/1152/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду місті Києві заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Паламарчуком Олександром Миколайовичем, про ухвалення додаткового рішення,-
Рішенням Cвятошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати аліментів та зміну розміру аліментів відмовлено.
Додатковою постановою Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 15000 грн. У решті заяви ОСОБА_1 відмовлено.
14 лютого 2025 року та 25 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Подолянко Т.В. через систему «Електронний суд» подала апеляційні скарги на рішення суду та додаткове рішення, в порядку ст.355 ЦПК України.
Крім того, представник ОСОБА_1 адвокат Паламарчук О.М. подав апеляційну скаргу на додаткове рішення.
Постановою Київського апеляційного суду від 6 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Подолянко Т. В., залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Подолянко Т.В., та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Паламарчуком О.М., на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року залишено без задоволення.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року залишено без змін.
8 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Паламарчук О.М. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 грн.
В заяві зазначає про те, що представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено вимогу про покладення судових витрат на позивача. Розмір витрат, що фактично були понесені відповідачем, підтверджується наступними документами: договором про надання правової (правничої) допомоги від 22 серпня 2024 року; додатком № 10 до договору про надання правової допомоги від 22 серпня 2024 року, рахунком-фактурою № 166 від 26 лютого 2025 року, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 1 квітня 2025 року, актом приймання-передачі наданих послуг по додатку № 10 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 22 серпня 2024 року, детальним описом (розрахунок вартості) надання правової допомоги у справі № 759/16857/24.
У поданому запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_2 адвокат Подолянко Т.В. просить заяву представника ОСОБА_1 адвоката Паламарчука О.М. про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, зазначає про те, що ОСОБА_1 та її представник до закінчення судових дебатів заяву про розподіл судових витрат не зробили, поважні причини не подання до закінчення судових дебатів доказів витрат, які датовані до дати 6 серпня 2025 року, відсутні. Крім того, просить врахувати, що витрати в розмірі 24000 грн. заявлені до стягнення на «Підготовка та подання апеляційної скарги на додаткове рішення, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , підготовка та подання інших процесуальних документів, представництво інтересів в Київському апеляційному суді» не обґрунтовані ні часом, ні складністю справи, ні обсягом виконаної роботи, ні досвідом, і такі витрати не можна вважати неминучими, оскільки зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту відзиву на позов. Відповідно, потреби у такому відзиві не було. Те саме стосується і доводів апеляційної скарги на додаткове рішення. Також зазначає про те, що наявні у матеріалах справи докази, не відповідають заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи (справа нескладна), принципи співмірності та розумності судових витрат, відсутні правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 24000 грн. Заявлена сума є завищеною, необґрунтованою та є надмірним тягарем для ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем ЗСУ.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.270 ЦПК України суд, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. ч.1,2 ст. 133 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Установлено, що до закінчення судових дебатів сторона відповідача зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, запис про що міститься в протоколі судового засідання від 06 серпня 2025 року.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником ОСОБА_1 до заяви про ухвалення додаткового рішення додані наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги від 22 серпня 2024 року; додаток № 10 до договору про надання правової допомоги від 22 серпня 2024 року, рахунок-фактура № 166 від 26 лютого 2025 року, платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 1 квітня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг по додатку № 10 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 22 серпня 2024 року, складений 6 серпня 2025 року, детальний опис (розрахунок вартості) надання правової допомоги у справі № 759/16857/24.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг, що складений 6 серпня 2025 року, АБ «Олександр Паламарчук і партнери» було надано клієнту послуги правової допомоги при розгляді Київським апеляційним судом справи № 759/16857/24, а саме: підготовка та подання апеляційної скарги на додаткове рішення, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , підготовка та подання інших процесуальних документів, представництво інтересів в Київському апеляційному суді, загальною вартістю 24000 грн.
З детального опису (розрахунок вартості) надання правової допомоги, що складений 8 серпня 2025 року, вбачається, що адвокатом клієнту надані наступні послуги: 26 лютого 2025 року здійснено правовий аналіз апеляційної скарги, вартість 1000 грн.; 24 березня 2025 року - 28 березня 2025 року підготовлено та подано до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, вартість 9000 грн; 26 лютого 2025 року -1 березня 2025 року, вартість 4000 грн.; 6 серпня 2025 року здійснено представництво інтересів клієнта (надання правової допомоги клієнту), під час судового засідання, вартість 8000 грн.
Отже, надані представником відповідача документи є належними доказами, що підтверджують витрати відповідачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, не вся заявлена стороною відповідача до стягнення сума витрат підлягає стягненню з позивача ОСОБА_2 . Зокрема, не підлягає стягненню 4000 грн. за підготовку та подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на додаткове рішення, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 апеляційним судом не була задоволена.
Що стосується інших наданих адвокатом послуг на суму 20000 грн., то в цій частині колегія суддів вважає, що така сума має бути зменшена з урахуванням заяви сторони позивача.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пп. 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (п. 95), від 6 липня 2015 року в справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року в справі №742/2585/19, від 3 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи те, що правова позиція сторони відповідача у справі у суді першої та апеляційної інстанції не змінювалась, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини, а також приймаючи до уваги заперечення адвоката Подолянко Т.В. щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що відшкодування заявлених представником відповідача витрат у розмірі, обумовленого сторонами, є завищеними та необґрунтованими, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, до 5000 грн., що буде відповідати принципам співмірності та розумності їх розміру.
Керуючись ст. 133,7, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус