справа № 757/12305/24 головуючий у суді І інстанції Хайнацький Є.С.
провадження № 22-ц/824/16010/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
19 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкас Петроліум» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року, ухвалене під головуванням суді Хайнацького Є.С. у м. Києві, повний текст судового рішення складено 07 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкас Петроліум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних, -
У березні 2024 року ТОВ «Юкас Петроліум» звернулося до суду з позовом, у якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 924 724,18 грн., з яких: основне зобов'язання, яке є невиконаним (основна сума заборгованості складає 921 000,00 грн.), 3% річних - 3 724,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Юкас Петроліум» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2024/4281117, згідно якого позивач передав у власність відповідача автомобіль марки Mercedes-Benz, кузов № НОМЕР_1 , рік випуску 2022, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до пункту 3.1 договору, вартість автомобіля становить 1 320 000,00 грн. Згідно пункту п. 5.1 договору, відповідач зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити ціну транспортного засобу зазначену у п. 3.1. договору. Всупереч домовленостей про оплату в день укладання договору (26.01.2024 року), як випливає з п. 2.1 договору, відповідач порушила умови пунктів 3.1 та 5.1 договору та лише 05 лютого 2024 року частково сплатила позивачеві вартість автомобіля в сумі 399 000,00 грн., що підтверджується наявними платіжними документами та банківськими виписками. Таким чином, станом на 11 березня 2024 року розмір непогашеної заборгованості перед позивачем за договором становить 921 000,00 грн. Позивач свої зобов'язання виконав належним чином передавши транспортний засіб відповідачу. Відповідач порушила свої зобов'язання не здійснивши оплату в повному обсязі. При цьому, на наступний день після укладання договору відповідач відчужила автомобіль на користь третьої особи. Оскільки, відповідач прийняла автомобіль та користується ним, але не оплатила його вартість у повному обсязі, чим порушила вимоги закону та умови договору, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував три відсотки річних від суми заборгованості за період прострочення, загальний розмір яких за 45 днів прострочення становить 3 724,18 грн., що разом із основним боргом складає суму 924 724,18 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Юкас Петроліум» відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Юкас Петроліум»просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Юкас Петроліум» зазначає, що у справі, що розглядалася, позивач, надав всі докази, що підтверджують невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань: Договір купівлі-продажу транспортного засобу 8046/2024/4281117 від 26 січня 2024 року, квитанцію про часткову оплату придбаного автомобіля від 05 лютого 2024 року; рішення на продаж транспортного засобу, оформлене протоколом вищого органу управління продавця, в порядку Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; бухгалтерську довідку про заборгованість відповідача та суму оплати за Договором. Відповідачем фактично не надано жодного доказу, який би спростовував подані письмові докази, крім міркувань та припущень, а також показів свідка, який є зацікавленою стороною в цій справі щодо відповідача. Незважаючи на це, суд у своєму рішенні виснував наступне: «В даному випадку позивачем не надано до суду жодних відомостей, які могли б спростувати факт оплати транспортного засобу відповідачем, а тому на переконання суду позовна заява ТОВ «Юкас Петроліум» не підлягає задоволенню. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.». Але ж які докази надані відповідачем на підтвердження факту оплати транспортного засобу - з матеріалів справи взагалі не випливає, на відміну від доказів наданих позивачем. Додатково, крім раніше поданих доказів, позивач з цією апеляційною скаргою, на спростування доводів свідка, надає на розгляду суду податкову накладну, складену у зв'язку з продажем автомобіля. Зазначений доказ не був наданий під час підготовчого засідання, оскільки допит свідка відбувався під час розгляду справи по суті, коли надання додаткових доказів не передбачено ЦПК України. Саме свідком зазначено, що начебто сплачені готівкою кошти у розмірі 921 000,00 грн. були передані директору тоді ще належного свідкові товариства у розмірі частки 40% статутного капіталу, начебто для оплати податкових зобов'язань (з показань свідка так і не зрозуміло що саме він мав на увазі). Однак, зазначені свідчення знову ж таки спростовуються письмовими доказами - копією податкової накладної, де зазначено, що рішення власників ТОВ «Юкас Петроліум» продати автомобіль за 1 320 000,00 грн. з ПДВ директором виконане в повному обсязі і подано відповідне повідомлення до податкових органів «за першою подією» - 26.01.2024 (день укладання Договору). В той же час, письмовий доказ не був наданий під час розгляду судом першої інстанції, оскільки питання щодо причин передачі готівкових коштів, яка начебто мала місце до цього, не стосувалося сплати чи несплати податків. Факт передачі транспортного засобу та подальша його реєстрація у зв'язку з підписанням Договору, підтверджує лише факт переходу права власності. В той же час, жодного належного та допустимого доказу сплати вартості автомобіля відповідачем не наведено. Однак суд вдався до упередженого підходу стверджуючи про те, що саме позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що передача автомобіля відбулася без отримання повної вартості або суперечить умовам Договору. В той же час, позивач надавав бухгалтерську довідку, якою визначено суму оплати за відчужений автомобіль. Твердження суду та відповідача про оплату вартості автомобіля до або під час його передачі спростовується доказами, наданими самим відповідачем - квитанцією про оплату 399 000,00 грн. від 05 лютого 2024 року та відзивом.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що за домовленістю Сторін відповідач передала ОСОБА_2 грошові кошти у вигляді готівки в розмірі 921 000,00 грн. у день підписання Договору, а сума в 399 000,00 грн. сплачена ОСОБА_1 05 лютого 2024 року у безготівковій формі, за проханням директора позивача, з метою здійснення оплати податкових зобов'язань ТОВ «Юкас Петроліум» щодо реалізації автотранспортного засобу. Сам факт подання позовної заяви, а потім і поданням апеляційної скарги є намаганням посадових осіб позивача протиправно отримати подвійну оплату за реалізований транспортний засіб. Тобто, відповідач діючи за вказівкою посадових осіб позивача здійснила оплату в порядку та спосіб визначений останніми, що підтверджується приписами Договору, а саме п.2.1. Договору. Зважаючи на наведене позивачем не надано до Суду доказів/виписок з особистого рахунку за період між 26 січня 2024 року та 05 лютого 2024 року, що могли б підтвердити факт неотримання грошових коштів в рахунок оплати автотранспортного засобу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Юкас Петроліум» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2024/4281117, згідно якого позивач передав у власність відповідача автомобіль марки Mercedes-Benz, кузов № НОМЕР_1 , рік випуску 2022, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 . Даний факт сторонами не оспорюється.
Згідно п. 2.1. договору, передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. П. 3.1. - за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 1 320 000,00 грн. П. 4.1. - кожна Сторона зобов'язується виконувати реально та незалежно обов'язки покладені на неї за цим Договором, та сприяти іншій Стороні у виконанні її обов'язків за цим Договором. За умовами п. 5.1, 6.1 договору, Покупець зобов'язаний: в порядку та на умовах, визначених цим Договором сплатити ціну транспортного засобу зазначену у п.3.1. Договору; в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Транспортний засіб. Продавець зобов'язаний в порядку та умовах, визначених цим договором передати транспортний засіб.
Позивачем передано відповідачу за укладеним договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2024/4281117 від 26 січня 2024 року транспортний засіб марки Mercedes-Benz, моделі GLE 300D, 2022 року випуску, чорного кольору VIN-код НОМЕР_3 , що не заперечується відповідачем, який зареєстрував право власності на автомобіль за собою.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду жодних відомостей, які могли б спростувати факт оплати транспортного засобу відповідачем, а тому на переконання суду позовна заява ТОВ «Юкас Петроліум» не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами ( частини 1, 3 статті 692 ЦК України).
Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) висловлено правову позицію, у відповідності до якої, в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Відповідно до частини 3 статті 12, частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як роз'яснено в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що згідно п. 2.1. договору, передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. Пунктом 3.1. договору визначено, що за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 1 320 000,00 грн.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що зазначені умови договору сторонами дотримані не були. Продавець передав транспортний засіб відповідачу, який зареєстрував його за собою на праві власності. В той же час покупець не здійснив оплату за придбаний автомобіль, до укладення договору купівлі-продажу. Доказів протилежного, матеріали справи не містять.
Зазначене також підтверджується наданою суду квитанцією № 0.0.3451897738.1 від 05 лютого 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила позивачу 399 000,00 грн., за придбаний 26 січня 2024 року автомобіль, тобто після укладення договору та реєстрації за собою права власності.
Постановляючи оскаржуване рішення та вказуючи на відсутність доказів не сплати відповідачем коштів за даним договором купівлі-продажу, суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін в доведеності перед судом тих обставин, на яких ґрунтуються їх доводи.
Як вказує позивач, станом на 11 березня 2024 року розмір непогашеної заборгованості перед позивачем за договором становить 921 000,00 грн.
Покладаючи на позивача обов'язок доведення відсутності оплати за договором, суд першої інстанції не звернув уваги, що факт відсутності певної події не підлягає доведенню, однак може бути спростований наданими доказами, у відповідності до яких підтверджується факт, про відсутність якого стверджує позивач.
Зазначене узгоджується з приписами ч. 4 ст. 81 ЦПК України, у відповідності до яких, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
За таких, обставин, суд першої інстанції зобов'язаний був з'ясувати, яким ж доказами підтверджується факт сплати відповідачем коштів за автомобіль в розмірі 921 000.00 грн., сплату яких позивач заперечує.
Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказувала, що за домовленістю сторін, у рахунок повної вартості автомобіля, вона передала уповноваженій особі позивача грошові кошти в розмірі 921 000,00 грн. готівкою.
Однак, матеріали справу не містять належних та допустимих доказів, на підтвердження зазначеної обставини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Як вказав представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, фактично єдиним доказом сплати коштів в сумі 921 000.00 грн. готівкою ОСОБА_2 є пояснення свідка ОСОБА_3 , який є чоловіком відповідача.
Належної оцінки зазначеному доказу суд першої інстанції не надав, залишивши поза увагою, вимоги ч. 1 ст. 218 ЦК України, відповідно до якої заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 947/29816/19, провадження № 61-2519св23).
Будь-яких інших доказів сплати грошових коштів за переданий у власність відповідачу автомобіль матеріали справи не містять.
Отже, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав взятого на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу автомобіля, а саме не сплатив, у встановлений час визначену договором частину коштів в сумі 921 000.00 грн., що має наслідком наявність підстав до їх стягнення на користь позивача.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 27 січня 2024 року по 11 березня 2024 року у розмірі 3 724,18 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «Юкас Петроліум» сплатило судовий збір у розмірі 13 870,86 грн. При подачі апеляційної скарги ТОВ «Юкас Петроліум» сплатило судовий збір у розмірі 16 645,03 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкас Петроліум» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкас Петроліум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкас Петроліум», місце знаходження: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 41Б, оф. 3004, ідентифікаційний код 44230614 заборгованість у розмірі 924 724,18 (дев'ятсот двадцять чотири тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 18 копійок, з яких: основна сума заборгованості 921 000,00 (дев'ятсот двадцять одна тисяча) гривень, 3% річних - 3 724,18 (три тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 18 копійок та судовий збір у розмірі 30 515,89 (тридцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) гривень 89 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.