справа № 752/22737/24
провадження № 22-ц/824/16776/2025
11 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відмову від позову в справі за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року в складі судді Кокошка О. Б.,
встановив:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року вказаний позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.10.2006 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 2195.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 211,20 грн.
11.09.2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду.
11.09.2025 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та ухвалити нове про залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про відмову від позову у зв'язку з тим, що за час розгляду справи в суді між подружжям відбулось примирення, у зв'язку з чим просить прийняти відмову від позову, закрити провадження у справі, визнавши нечинним рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року.
ОСОБА_2 не заперечував щодо поданої позивачем заяви.
Заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
За пунктом 4 частини першої, частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Статтею 373 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Відмова від позову є процесуальним правом позивача, яке він здійснює на власний розсуд.
Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦПК України якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ст. 256 ч. 2 ЦПК України).
З огляду на викладене, наявні правові підстави для прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 206, 255, 373 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Визнати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.11.2025.
Суддя - доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук