07 листопада 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/15675/25
номер провадження: 33/824/4686/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 20 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року, скасувати її та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивовано тим, що 07 серпня 2025 року ОСОБА_2 оскаржувану постанову не зміг отримати через її фізичну відсутність та неможливість суду її видати. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувану постанову надіслано судом 11 серпня 2025 року, а забезпечено загальний доступ 12 серпня 2025 року. Вказує, що оскаржувану постанову від 07 серпня 2025 року він отримав лише 20 серпня 2025 року, після чого він отримав можливість сформувати свою незгоду з прийнятим рішенням та її викладення в апеляційній скарзі. Тому вважає, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку, передбаченого ст.289 КУпАП.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що надані працівниками поліції докази на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення містять зовсім інші дані, які спростовують факт складення даного протоколу ОСОБА_3 , так і самого факту присутності такої особи під час спілкування працівника поліції з ОСОБА_4 03 червня 2025 року. Тобто у даному випадку протокол серії ЕПР1 №250218 від 03 червня 2025 року складався працівником поліції ОСОБА_5 , однак місце знаходження та доля даного протоколу невідома та для розгляду до суду цей протокол не надходив.
Вказує, що окрім вказаних порушень, яким суд не надав жодної оцінки, даний протокол містить ряд відомостей, які суперечать нормам КУпАП. Так, у пункті 7 протоколу «місце скоєння та суть адміністративного правопорушення» зазначено: 03 червня 2025 року 00:00:00, місто Києві, шосе Столичне. Проте зі змісту п.7 протоколу не можливо встановити місце вчинення правопорушення через зазначення його «місто Київ, шосе Столичне», що є порушенням приписів ст.256 КУпАП. Зазначає, що з відкритих відомостей сайту «Вікіпедія» вбачається Столичне шосе - вулиця у Голосіївському районі міста Києва, у місцевостях Конча-Заспа, Корчувате, Пирогів, Віта-Литовська. Пролягає від Наддніпрянського шосе (поблизу Промислової вулиці) до межі міста і автошляху Р01 (на Обухів) протяжністю 21 км. Ділянка дороги протяжністю в 21 км є суттєвою за своєю величиною, що у свою чергу виключає можливість вчинення правопорушення на всьому відрізку шляху в 21 км.
Також зазначає, що ст.256 КУпАП чітко визначено обов'язковість зазначення у протоколі часу вчинення правопорушення. У п.7 протоколу часом вчинення правопорушення зазначено - 00:00:00 03 червня 2025 року. Однак 00 год 00 хв. відноситься до нічного часу доби. У свою чергу часом складення протоколу зазначено денний час - 17 год 11 хв. 03 червня 2025 року. З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що фіксація подій в денний період часу 16-17 год дня. Час складення протоколу 17 год 11 хв., що також є денним часом, що свідчить про невідповідність зазначеного у п.7 протоколу часу вчинення правопорушення. Разом з тим, в оскаржуваній постанові суддею зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 03 червня 2025 року приблизно о 17:11 год у місті Києві по вул. Столичне шосе керував транспортним засобом, що суперечить змісту протоколу. Сам протокол не вказує про вчинення ОСОБА_4 правопорушення о 17 год 11 хв., а тому таке твердження суду є невірним та таким, яке спростовується дослідженими доказами.
Крім того, зазначає, що віднесення особи ОСОБА_6 до категорії осіб, які не мають права керування таким транспортним засобом є невірним та таким, що суперечить правилам ст.126 КУпАП. З постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2023 року у справі №686/7858/23 вбачається факт наявності у ОСОБА_6 посвідчення водія України на право керування транспортними засобами та прийняття рішення судом про позбавлення його права керування транспортними засобами на строк один рік. Даною постановою суду ОСОБА_2 був позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік, тобто до 24 травня 2024 року. Таким чином з 24 травня 2023 року до 24 травня 2024 року ОСОБА_2 мав статус особи, яка позбавлена керування транспортними засобами, а тому після 24 травня 2024 року ОСОБА_2 є особою, яка має посвідчення водія України на право керування транспортними засобами.
Вважає, що після 24 травня 2024 року при керуванні транспортним засобом він є особою, яка не має при собі посвідчення водія через зберігання його у відповідних державних органах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження й просив їх задовольнити, вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року у справі щодо ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки наведені в ньому обставини дозволяють зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
З матеріалів справи вбачається, що копія оскаржуваної постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року ОСОБА_1 у порядку, передбаченому ч.1 ст.285 КУпАП, судом першої інстанції не вручалась та не направлялась.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційну оскарження ОСОБА_1 вказав, що постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року була ним отримана 20 серпня 2025 року лише шляхом ознайомлення з її змістом у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Інших доказів про те, що ОСОБА_1 або його захисник отримали копію постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року раніше ніж 20 серпня 2025 року, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 доводи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року підлягає поновленню.
Щодо доводів апеляційної скарги про скасування постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року та прийняття нового рішення про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, то вони підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, суддя першої інстанції визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у керуванні транспортним засобом «Dodge» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, правопорушення вчинене повторно протягом року, відповідно до постанови ЕНА 4801074 за ч.2 ст.126 КУпАП.
Проте з таким висновком суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки він зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки.
Відповідно до п.2.1 а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з положеннями ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно з п.3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395), повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.1 а) ПДР та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, працівниками поліції надано:
протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №350218 від 03 червня 2025 року, з якого слідує, що 03 червня 2025 року о 00 год 00 хв. в місті Києві, Столичне шосе, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, повторно на протязі, не маючи права керувати таким транспортним засобом, будучи позбавленим права керування згідно чинного законодавства України, чим порушив п.2.1 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.1);
постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4801074 від 23 травня 2025 року, згідно з якою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.4);
довідку, відповідно до якої встановлено, що 23 травня 2025 року працівниками поліції за невиконання вимоги п.2.1 а) ПДР ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4801074, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.5);
відеозапис з бодікамери працівника поліції (а.с.6).
За змістом ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Обґрунтовуючи свої висновки про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням на нього стягнення, суддя першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис події, зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського, що були визнані судом доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суддя першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 03 червня 2025 року приблизно о 17 год 11 хв. в місті Києві по вул. Столичне шосе, керував транспортним засобом «Dodge» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, правопорушення вчинене повторно протягом року, відповідно до постанови ЕНА 4801074 за ч.2 ст.126 КУпАП.
Із переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції в світлу пору доби, що відповідно до даних відеозапису відповідало 16 год 54 хв. 03 червня 2025 року. Також з вказаного відеозапису видно, що працівником поліції складався протокол на місці зупинки транспортного засобу «Dodge», д.н.з. НОМЕР_1 . Після виготовлення протоколу працівник поліції надав його на підпис ОСОБА_1 (17 год 12 хв. відеозапису). Проте працівник поліції не оголосив його зміст, що позбавляє апеляційний суд можливості встановити місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, яке зафіксоване даним відеозаписом.
В той же час місцем складання протоколу серії ЕПР1 №350218 від 03 червня 2025 року зазначено: місто Київ, вул. Португальська, 2-А (пункт 3 протоколу).
Тоді як згідно з даним протоколом місцем вчинення правопорушення зазначено: місто Київ, Столичне шосе (пункт 7 протоколу).
Таким чином, суддею першої інстанції залишено поза увагою, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №350218 від 03 червня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 , указано, що останній вчинив адміністративне правопорушення 03 червня 2025 року о 00 год 00 хв. в місті Києві по Столичному шосе, тоді як сам протокол складений 03 червня 2025 року о 17 год 11 хв. за адресою: місто Київ, вул. Португальська, 2-А.
Також суддя першої інстанції не звернув увагу, що долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського фіксує інші подіє, ніж ті, які зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №350218 від 03 червня 2025 року.
Наведене вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №350218 від 03 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 був складений поліцейським за вчинення адміністративного правопорушення, яке імовірно відбулося 03 червня 2025 року о 00 год 00 хв. в місті Києві по Столичному шосе, що є порушенням зазначених вище вимог закону.
Таким чином аналіз указаних джерел доказів дає підстави стверджувати те, що фактичні обставини справи, які встановлюються із відеозапису, не співпадають із фактичними обставинами, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення в частині часу та місця вчинення адміністративного правопорушення.
Ці обставини можуть указувати на те, що протокол про адміністративне правопорушення складався щодо іншого правопорушення, що не відповідає логіці фіксації правопорушення та може свідчити про порушення поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок складання протоколу.
Допустивши те, що протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №350218, що був складений 03 червня 2025 року о 17 год 11 хв., було зафіксоване інше правопорушення, вчинене до дати та часу складання зазначеного вище протоколу, апеляційний суд звертає увагу на те, що працівниками поліції не надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення цього адміністративного правопорушення.
Наведене вище дає підстави стверджувати те, що по факту керування 03 червня 2025 року о 16 год 54 хв. ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом, що відповідає наданому відеозапису з нагрудної камери поліцейського, протокол про адміністративне правопорушення не складався, а щодо іншого можливого адміністративного правопорушення, вчиненого у інший час - не надано доказів, які би підтверджували факт цього адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 у його вчиненні.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Наведених обставин суддя першої інстанції не врахував, в зв'язку з чим неправильно застосував ч.5 ст.126 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за повторне протягом року керування транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
За наведених вище обставин апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, у зв'язку із невстановленням часу вчинення адміністративного правопорушення та відсутністю доказів вчинення того адміністративного правопорушення 03 червня 2025 року о 00 год 00 хв., яке зазначене у протоколі серії ЕПР1 №350218, що був складений 03 червня 2025 року о 17 год 11 хв.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Аналіз всіх доказів у справі в їх сукупності та взаємозв'язку свідчить про те, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.1 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова судді першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов