Справа № 591/9316/25
Провадження № 2-а/591/517/25
19 листопада 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 591/9316/25 про визнання протиправними дій та скасування рішення
сторони:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - Маховик Роман Васильович
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1
вимоги позивача:
- визнати причину пропуску строку на звернення до суду з позовом поважною та поновити процесуальний строк;
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від 28.07.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 25 500.00 грн за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрити.
та установив:
14.08.2025 позивач через представника подав до суду вказаний адміністративний позов. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 28.07.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 25500 грн. 00 коп. Жоден протокол, за яким розгляд справи призначався на 28.07.2025 відносно позивача не складався, тому жоден протокол не міг слугувати підставою для винесення оскаржуваної постанови. Оскаржувана постанова не містить:- дату розгляду справи;- опису обставин, установлених під час розгляду справи;- зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Більш того, жодної заяви про визнання вини, про яку зазначено у постанові, позивач на розгляд справи не подавав, про розгляд справи на 28.07.2025 не повідомлявся. У зв'язку з викладеним вказана постанова підлягає безумовному скасуванню.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 в системі «Електронний Суд» подав до суду відзив, у якому зазначив, що Протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 складено посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме водієм взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим солдатом ОСОБА_3 . Зазначений протокол відповідає приписам Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні реквізити. Зважаючи на вищевикладене, твердження Представника Позивача про відсутність протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, що слугував підставою для винесення оскаржуваної постанови від 28.07.2025 не відповідають дійсності та спростовуються вищезазначеним. Як вбачається із фабульної частини оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 № Х07/25-55 від 28.07.2025, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час дії правового режиму воєнного стану категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 16.07.2025 № 4381576 чим порушив аб. 3 ч.1 Закону № 3543-ХІІ та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП. 16.07.2025 гр. ОСОБА_1 доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , як порушника правил військового обліку, що підтверджується Довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.07.2025 № Х07/25-54. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивачу було повідомлено, що у його обліковій картці військовозобов'язаного відсутні будь-які дані про проходження ним військово-лікарської комісії та визначення ступеня придатності до військової служби. У зв'язку з відсутністю будь-яких відомостей про проходження Позивачем військово-лікарської комісії у системі Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що підтверджується обліковою карткою ОСОБА_1 (картка приєднана до протоколу № Х07/25-54 є роздруківкою з Реєстру та підтверджує відсутність будь-яких даних про проходження медичного огляду Позивачем) начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було прийнято рішення про направлення його на військово-лікарську комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби шляхом видачі Повістки. Згідно із Повісткою № 3940 Позивач направляється на проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення в особливий період 16.07.2025 о 10 год 40хв. Абзацом 4 пункту 47 Порядку № 560 передбачено у разі відмови або військовозобов'язаного від отримання повістки резервіста представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено Акт відмови від отримання Повістки № 3940 від 16.07.2025, де зазначено, під час здійснення оповіщення громадянин ОСОБА_1 , 17.08.1990 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють направлення на огляд ВЛК військовозобов'язаних під час оголошеної мобілізації. Проте, даний громадянин категорично відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Даний факт засвідчено в адміністративному протоколі № Х07/25-55 від 16.07.2025. Крім того, Позивач відмову зазначив на окремому аркуші у формі заяви на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , де зазначив, що не може пройти військово-лікарську комісію, оскільки не має документів, що підтверджують його стан здоров'я. Наявність яких медичних документів необхідна Позивачу для підтвердження стану його здоров'я не було зазначено. Таким чином, проходження ВЛК є не правом, а встановлений законом обов'язок військовозобов'язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.
Просив відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.
20 серпня 2025 року Ухвалою суд поновив ОСОБА_1 строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відкрив провадження у справі з розглядом справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 у справі про адміністративне правопорушення № Х 07/25-55 від 28.07.2025 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за те, що він категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 16.07.2025 року № 4381576. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 с. 210-1 КУпАП.
Аналогічний зміст адміністративного правопорушення наведений у протоколі № Х 07/25-55 від 16.07.2025 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідачем до відгуку надано копію повістки №3940, згідно якої позивача було викликано на проходження ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби на 10.40 год 16.07.2025.
Відповідачем до відгуку, також надано копію направлення №4381576 від 16.07.2025, згідно якого позивача було направлено на ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби на 16.07.2025.
Згідно матеріалів справи № Х 07/25-55 про адміністративне правопорушення за ознаками частини 3 статті 210-1 КУпАП гр. стосовно ОСОБА_1 відомостей про належне отримання позивачем повістки чи направлення відсутні. Протокол № Х 07/25-55 від 16.07.2025 не містить підпису особи яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Як зазначено у абз. 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Отже, проходження медичного огляду є обов'язком кожного військовозобов'язаного.
В період дії воєнного стану постанови ВЛК про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації дійсні протягом 1 року. Після закінчення даного строку військовозобов'язані підлягають повторному переогляду. Направлення на ВЛК може бути видане як з ініціативи начальника районного ТЦК та СП, так і за ініціативи самого військовозобов'язаного.
Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року № 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов'язаним для проходження медичного огляду за формою, наведеною у додатку 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, та видається військовозобов'язаному під особистий підпис.
Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У матеріалах справи відсутні докази того, що направлення на військово-лікарську комісію видавалось позивачу відповідачем у визначеному законом порядку, а також, що таке направлення було зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.
Вищевикладене свідчить про те, що уповноваженою особою ТЦК та СП не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, на яку накладається адміністративне стягнення, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Постанові про накладення адміністративного стягнення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
За таких обставин винесення 28.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 оскаржуваної постанови № Х 07/25-55 не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 210-1 ч. 3 КУпАП поза розумним сумнівом.
Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зважаючи на викладене, суд не надає детальної оцінки аргументам сторін по суті адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності згідно з оспорюваною постановою.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відтак, позовні вимоги належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову і закрити справу про адміністративне правопорушення, згідно пункту 3 частини третьої статті 286 КАС.
За матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір на суму 605,60 грн, про що свідчать Виписка про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. Таким чином, оскільки суд першої інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення позову та скасування постанови, то керуючись статтею 139 КАС, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від 28.07.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 25 500.00 грн за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Закрити провадження у справі.
Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 605,60 грн.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за веб-адресою: http://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Маховик Роман Васильович; Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №000748 від 05.11.2021.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ:07695365, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ:08269552, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_4 .
Суддя А. І. Косар