Справа № 127/34534/25
Провадження № 3/127/7231/25
20 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,-
27.10.2025 року о 01:19 год у м. Вінниця , вул. Стрілецька, 5, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом VEVI номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу DRAGER ALCOTEST 6820 ARHK 0031, тест номер 3595, результат позитивний 1,04 проміле. Подія безперервно фіксувалась на портативні відеореєстратори 264819, 470766, чим порушив п.2.9 (а) ПДР.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Крім того, суд враховує, що про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, шляхом надіслання судової повістки за адресою місця проживання.
Відомості про неможливість з'явитись у судове засідання з поважних причин суду надані не були. Тому право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на справедливий суд, яке гарантоване ст. 6 Конвенції, є забезпеченим, проте означеним правом особа не скористалась.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, у постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов'язковою.
В зв'язку з цим суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 (г) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.
Згідно з пунктом "v)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в'ючних або верхових тварин.
Відповідно до положень статті 54 Закону України «Про дорожній рух», якщо міжнародною угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди.
Відтак, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху України.
Статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як прямо слідує з диспозиції означеної статті, відповідальності, за визначених нею умов, підлягає особа, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Означений пункт 1.10 ПДР розрізняє декілька видів транспортних засобів, що класифікуються за різними підставами.
Згідно з п.1.10 ПДР, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
Згідно з п.1.10 ПДР, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно з п.1.10 ПДР, мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.
Згідно з п.1.10 ПДР, велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
Згідно з п. 1.10 ПДР, причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.
Згідно з п 1.10 ПДР, рейковий транспортний засіб - трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями.
Електросамокат, який має електродвигун потужністю до 4 кВт, підпадає під нормативне визначення «мопед», оскільки є двоколісним транспортним засобом. А якщо потужність двигуна електросамоката не більше 3 кВт - він є немеханічним транспортним засобом за визначенням п.1.10 ПДР.
Окрім того, стаття 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX від 24.02.2023 зазначає, що електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Тобто, стаття 1 Закону № 2956-IX від 24.02.2023 прямо передбачає, що електросамокат є транспортним засобом, ідентифікуючи його як «електричний колісний транспортний засіб».
Поряд з цим, диспозиція статті 130 КУпАП не розрізняє механічні та немеханічні транспортні засоби, електричні та неелектричні, двоколісні та багатоколісні, мопеди, мотоцикли та велосипеди, рейкові та нерейкові тощо, а передбачає відповідальність, за визначених нею умов, для осіб, які керують будь-якими транспортними засобами.
Також суд зауважує, що суб'єктом відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП є «особа, яка керує транспортним засобом». Про це свідчить формулювання самої диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП: «керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані … сп'яніння», «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження…огляду…».
Обсяг поняття: «особа, яка керує транспортним засобом» ширший від обсягу поняття: «водій» в значенні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України.
Так, відповідно до визначення п.1.10 ПДР, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, кожен водій є «особою, яка керує транспортним засобом», однак не кожна особа, яка керує транспортним засобом, обов'язково має бути водієм (в значенні пункту 1.10 ПДР).
Особа, яка керує транспортним засобом, може і не мати статусу водія за визначенням пункту 1.10 ПДР, проте це не позбавляє її бути суб'єктом адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.
Суд наголошує, що диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП не є бланкетною нормою, оскільки не встановлює безпосередньої відповідальності за порушення водіями механічних транспортних засобів вимог підпункту «а» пункту 2.9 ПДР (заборона водієві керувати ТЗ в стані сп'яніння) та пункту 2.5 ПДР (обов'язок водія ТЗ пройти на вимогу поліцейського медичний огляд на стан сп'яніння).
Відповідальність, передбачена статтею 130 КУпАП, настає за конкретно визначенні в диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП дії особи:
- керування особою транспортним засобом в стані сп'яніння,
або
- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку,
або
- передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Такі вищевказані дії особи, яка керує транспортним засобом, є протиправними в силу прямої вказівки диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП. І тому вже немає юридичного значення, чи становлять ці дії при цьому порушення водієм вимог пп. «а» п. 2.9 ПДР або п. 2.5 ПДР, чи не становлять (по причині відсутності в особи, яка керує транспортним засобом, статусу "водія" в значенні п. 1.10 ПДР, або по причині, що транспортний засіб, яким керує особа, не є механічним в значенні п.1.10 ПДР).
Відтак, та обставина, що електросамокат не є механічним транспортним засобом в значенні п.1.10 ПДР, а тому на особу, яка ним керує, не поширюються вимоги розділу 2 Правил дорожнього руху «ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ», сама по собі не звільняє особу, яка керує електросамокатом в якості немеханічного транспортного засобу, від відповідальності, передбаченої відповідною частиною статті 130 КУпАП, за керування цим немеханічним транспортним засобом в стані сп'яніння або за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Окрім того, як зазначалось вище, згідно з пунктом "v)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в'ючних або верхових тварин.
Зважаючи на положення ст. 54 Закону України «Про дорожній рух», якою встановлено пріоритетність застосування правил Конвенції про дорожній рух в якості міжнародної угоди щодо національного законодавства, зокрема щодо пункту 1.10 Правил дорожнього руху, який по іншому регулює визначення поняття «водій», до нормативного визначення поняття «водій» слід застосовувати положення пункту "v)" частини першої статті 1 Конвенції про дорожній рух.
Відтак, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія.
Також, відповідно до пункту "о)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "механічний транспортний засіб" означає будь-який самохідний дорожній транспортний засіб, за виключенням велосипедів з підвісним двигуном, на території Договірних сторін, котрі не прирівнюють їх до мотоциклів, і за виключенням рейкових транспортних засобів.
Електросамокат не є велосипедом з підвісним двигуном. Відтак, електросамокат, незалежно від потужності його електродвигуна, за визначенням пункту "о)" Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року - є механічним транспортним засобом. Що поширює на його водіїв обов'язок дотримуватись вимог також і розділу 2 Правил дорожнього руху України «ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ», в т.ч. пункту 2.5 (обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння) та пп. "а" п. 2.9 (заборона керувати ТЗ в стані сп'яніння).
Відповідно до положень частин першої - п'ятої статті 266 КУпАП: Особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ " Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів" Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з п. 10 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Наявність складу адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами наявними у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 495158 від 27.10.2025 року, який підписано ОСОБА_1 ; безперервними відеозаписами з портативних відеореєстраторів № 264819 та № 470766; актом огляду з приладу «Alcotest Drager 6820» від 27.10.2025 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 , перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат - 1,04 проміле, на якому міститься підпис ОСОБА_1 ; рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Миколи Гаврилюка від 27.10.2025 року.
Згідно рапорту поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Миколи Гаврилюка, 27.10.2025 року під час несення служби у складі наряду патрульної поліції «Юнкер 107», спільно з сержантом поліції Гаврилюком В.С., у м. Вінниця по вул. Стрілецька 5, о 01 год 19 хв за порушення комендантської години було зупинено ТЗ а саме електросамокат VEVI номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У ході спілкування відповідно до спільного наказу МОЗ/МВС 1452/735 у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 ARHK0031, тест № 3595, результат позитивний 1,04 проміле, на водія було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серія ЕПР1 495158, водія відсторонено від керування шляхом залишення ТЗ на місці зупинки без порушень ПДР України. Подія безперервно фіксувалась на портативні відеореєстратори 264819, 470766.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у точній відповідності до вимог статті 266 КУпАП, Порядку затвердженого Постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, а зафіксовані у належній формі результати огляду - свідчать про перебування означеного водія в стані алкогольного сп'яніння.
Наявні в матеріалах справи докази в сукупності узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному законом порядку, в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом і знаходиться в матеріалах справи.
Із відеозапису з портативних відеореєстраторів № 264819 та 470766 вбачається, що водій ОСОБА_1 повідомив працівникам патрульної поліції, що вживав вино, крім того, незгоди із результатами проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не висловлював, акт огляду підписав без заперечень.
Відтак, вина ОСОБА_1 є доведеною. Обґрунтованих сумнівів у його винуватості досліджені судом матеріали справи - не викликають.
ОСОБА_1 , підлягає адміністративній відповідальності, оскільки досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, відомості про його неосудність відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Відповідно до довідки старшого інспектора поліції ВАП: ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, тобто право керування транспортним засобом йому не надавалось.
Відтак, неможливо позбавити громадянина права керування транспортними засобами, яке йому не надавалось, позбавити права «на майбутнє», що суперечило б положенням ч. 2 ст. 30 КУпАП.
Вказана позиція суду узгоджується з п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно якої, позбавлення права керувати транспортними засобами не можна застосовувати до винної особи, яка взагалі такого права не мала.
Застосування висновків Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо можливості призначити особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 Кримінального кодексу України, додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами, - є нерелевантним та недопустимим в справах про адміністративні правопорушення. По-перше, КУпАП не допускає застосування аналогії закону про кримінальну відповідальність при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. По-друге, на відміну від статті 30 КУпАП, формулювання статті 55 КК України, зокрема абзацу четвертого частини 1 ст. 55 КК України, не обмежує застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами умовою попереднього отримання особою такого права. Формулювання «позбавлення наданого права» - стаття 55 КК України не містить, а тому підстави її застосування ширші від підстав застосування статті 30 КУпАП, яка обмежує можливості суду позбавити особу права керування транспортними засобами умовою, якщо таке право особі було надане.
Враховуючи положення ст. 33 КУпАП при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь її вини. А тому суд вважає за доцільне, задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, застосувати до водія ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному санкцією статті (без позбавленням права керування транспортними засобами, яке йому не надавалось).
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 605 грн 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 130, статтями 7, 9-12, 23, 30, 33-35, 40-1, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: