Справа № 496/1334/25
Провадження № 2/496/1819/25
17 листопада 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Шаньшиної М.В.,
при секретарі- Ткаченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою,
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заява до відповідачів, в якій просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за розпискою на загальну суму 800 000 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів в розмірі 800 000 грн. Вказаний факт підтверджується копією розписки від 19.07.2015 року. Згідно вказаної розписки, яка складена та підписана власноруч відповідачем ОСОБА_2 , останній взяв у борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 800 000 грн., які зобов'язувався повернути до 01.01.2023 року, повністю, однак до теперішнього часу не повернув.
Окрім того, з метою погашення зобов'язань за розпискою відповідачем ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_2 було складено з позивачем договір поруки від 19.07.2015 року, який відповідач ОСОБА_3 визнає та не оспорює, але до теперішнього часу не виконала, не дивлячись на вимоги позивача про повернення боргу у сумі 800 000 грн. Згідно договору поруки ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність перед позивачем та кредитором ОСОБА_1 за виконання боргових зобов'язань за розпискою від 19.07.2015 року, у зв'язку з тим, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання та не повертають отримані кошти, позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлялись про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлялись про розгляд справи, відзив на позов не подали, а тому суд, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19.07.2015 року було складено розписку про отримання ОСОБА_2 у ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 800 000 грн., які зобов'язався повернути до 01.01.2023 року.
19.07.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до якого, ОСОБА_3 зобов'язується нести відповідальність перед ОСОБА_1 за виконання всіх зобов'язань з боку свого чоловіка ОСОБА_2 що виникли з розписки від 19.07.2015 року, про боргові зобов'язання на суму 800 000 грн. Поручитель ОСОБА_3 та боржник ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед кредитором ОСОБА_1 за належне виконання боржником (заємщиком) забезпеченого зобов'язання у сумі 800 000 грн.
Станом на день звернення з даною позовною заявою до суду відповідачі не повернули позивачу передані ОСОБА_1 у позику грошові кошти.
Відтак, у відповідачів виникла заборгованість за договором позики у розмірі 800 000 гривень.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 464/3790/16-ц.
Відповідно до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі
Частиною 1 та 2 ст. 554 ЦК України, передбачено у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають та за таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню, а саме слід стягнути з відповідачів суму основного боргу у сумі 800 000 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що до початку розгляду справи відповідач визнала позов, то на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 79-81, 83, 89, 137, 141, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 524, 526, 530, 549, 625, 1046-1047, 1048 ЦК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) заборгованість за розпискою на загальну суму у розмірі 800 000 грн.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 8000 (вісім тисяч) грн. судового збору, по 4000 (чотири тисячі) з кожного.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.В. Шаньшина