Єдиний унікальний №331/1738/25 Головуючий в 1 інст. Стратій Є.В.
Провадження №33/807/742/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
24 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Штенгелова О.В. на постанову судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 21 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який тимчасово не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 20 лютого 2025 року об 06.06 год. в м. Запоріжжя, по вулиці Поштова,141-Б, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Grand Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мовлення, порушення координації рухів, зіниці очей що не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 21 травня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Штенгелов О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування свої доводів зазначив, що працівниками поліції до протоколу не долучення жодного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Вказав, що протокол про адміністративне правопорушення містить в собі відомості про те, що під час його складання свідки не залучалися. При цьому, до протоколу долучений оптичний диск з відеозаписом подій, які передували складанню протоколу, на якому зафіксовано згоду ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Отже, відомості протоколу про відмову ОСОБА_1 пройти медичний огляд не відповідають дійсності, та вигадані співробітниками поліції з метою складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП для створення штучних показників у своїй службовій діяльності. Окрім цього, відеозапис подій здійснений поліцейським, який зупинив ОСОБА_1 , не містить в собі відомостей про дату та час, а також про технічний засіб, яким проводилась відео фіксація.
Наголошує, що фабула правопорушення, викладена в протоколі відносно ОСОБА_1 «Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленого законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки ТЗ» не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки настає у разі відмови водія ТЗ від проведення огляду в закладі охорони здоров'я. Крім того, в додатках до протоколу зазначений акт огляду водія та направлення до закладу охорони здоров'я, однак акт в матеріалах справи відсутній, а час складання, який зазначений в направленні, не узгоджується з відеозаписом події.
Вважає, що у працівників полії були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять жодних доказів про порушення останнім ПДР України.
Наполягає, що поліцейський формально, з метою створення штучних підстав для направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду, зазначив відомості про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння. Крім того, поліцейський не склав та не видав медичне направлення ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу. Отже, поліцейський безпідставно, за відсутності відповідного направлення висунув ОСОБА_1 вимогу про проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Наголосив, що рапорт працівника поліції не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки є лише повідомленням поліцейським своєму керівництву про факт складання протоколу.
Просить постанову скасувати та закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 .
Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Штенгелова О.В. про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. №28), відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останніх, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
Розглянувши матеріали справи, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №251734 від 20 лютого 2025 року підтверджується:
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 лютого 2025 року, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від огляду ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки ТЗ (а.с. 4);
- відеозаписом події (а.с 7).
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, вимогами п.2.5 ПДР на водія покладено обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння - порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови.
Згідно з п.12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Працівниками поліції вказані вимоги закону дотримані.
На доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, слід зазначити наступне.
Так, відеозаписом події, який міститься в матеріалах справи, зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , перевірку документів водія та поверхневий огляд ТЗ, під час яких у поліцейського виникли підозри про наявність у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння. Слідує візуальний огляд водія, оголошення ознак наркотичного сп'яніння. Зафіксовано неодноразові пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Однак, ОСОБА_1 на протязі тривалого часу вказує, що не відмовляється від проходження огляду, між тим не слідує до службового автомобілю поліцейських для доставлення його в заклад охорони здоров'я. При цьому, постійно зазначає про необхідність здати медичні аналізи у «Вітацентрі», вимагає надати йому адвоката для проходження запропонованого огляду. Навіть після роз'яснення поліцейським щодо відсутності обов'язкового забезпечення працівниками патрульної поліції водія послугами захисника згідно з нормами КУпАП, ОСОБА_1 продовжує ухилятися від проходження огляду. Слід зазначити, що відеозапис події засвідчує відсутність будь-яких перешкод з боку поліцейських у реалізації права ОСОБА_1 скористатися послугами захисника у разі такої необхідності.
Така поведінка ОСОБА_1 вказує, що він не мав на меті пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, а навпаки здійснював активні, свідомі та вольові дії, щоб ухилитись від проходження медичного огляду, та, як наслідок, уникнути відповідальності.
Отже, зафіксована поведінка ОСОБА_1 вірно розцінена працівниками поліції як відмова водія від проходження огляду у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Жодних об'єктивних, вагомих причин, які б можна було розцінити як поважні задля відмови від проходження відповідного огляду, суд не вбачає.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 спростовується відеозаписом події яким зафіксовано, що водій ОСОБА_1 був зупинений на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», зокрема рух транспортного засобу здійснював наїзди на узбіччя дороги.
На посилання сторони захисту про те, що письмове направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я не складалося та не вручалось, слід зазначити, що в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 , яке складено 20 лютого 2025 року о 06 год. 06 хв. відповідно до вимог додатку 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015№ 1452/73.
Крім того, діючим законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду.
Суддя апеляційного суду погоджується з доводами захисника про те, що рапорт працівника поліції не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, разом з цим по даній справі наявні і інші докази, які в сукупності з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На аргументи сторони захисту, що час складання направлення не узгоджуються із часом відеозапису події слід зазначити, що відеозапис наявний на технічному носії, наданий у достатньому об'ємі задля розуміння обставин, які є важливими у контексті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу та узгоджуються з іншими доказами в справі.
Крім того, такі розбіжності зазначення часу складання в направленні про адміністративне правопорушення та часу відеозапису події являють собою суто технічну помилку та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про встановлення порушень в діях ОСОБА_1 та ухвалення по суті правильного рішення.
Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони носять загальний характер та є суб'єктивними, у зв'язку з чим апеляційний суд доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому, суддя апеляційного суду керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51, Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Отже, на переконання судді апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені в постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справу переглянуту в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката Штенгелова Олександра Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя 21 травня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 331/1738/25