Єдиний унікальний №331/2727/25 Головуючий в 1 інст. Клименко Л.В.
Провадження №33/807/787/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
24 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, іпн: НОМЕР_1 , який обіймає посаду електрика-дизеліста військової частини НОМЕР_2 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 16 квітня 2025 року о 12 годині 20 хвилин, сержант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді електрика-дизеліста у військовій частині НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду (який настає з моменту введення воєнного стану відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України»), виконуючи обов'язки військової служби за призначенням, всупереч вимогам статей 11, 13, 120, 241 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, перебував на території тимчасового розташування військової частини в АДРЕСА_1 (інформація обмежена для запобіганню несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану) в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціального значущих хвороб» Запорізької обласної ради від 16 квітня 2025 року № 2603.
Постановою судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, звільнено від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що не звертався до суду із заявою про розгляд справи без його участі.
Наголосив, що з 2 травня 2025 року перебуває у службовому відрядженні в Дніпропетровській області. Про існування оскаржуваної постанови, він дізнався 7 червня 2025 року, в телефонному режимі від співробітниці військової частини.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року. Витребувати із суду першої інстанції заяву про розгляд справи без його участі та провести почеркознавчу експертизу.
Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року.
Щодо заявленого клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи, то суддя апеляційного суду відмовляє в його задоволенні, оскільки в даному випадку відсутня необхідність у залученні відповідного спеціаліста з огляду на те, що наявні в справі докази відповідають критерію достатності та сумнівів щодо їх достовірності не викликають.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу просив її задовольнити. Разом з тим зазначив, що дійсно в день складання протоколу знаходився вдома, всю ніч відпочивав, вживав алкогольні напої. До нього приїхав командир, забрав його та відвіз до спеціалізованого медичного закладу. Додав, що на момент приїзду командира, він ще перебував в стані алкогольного сп'яніння. Після наркології, його доставили до військової частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції.
Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, отже є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність наступає за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, зокрема розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені в умовах особливого періоду.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 р., особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено, по теперішній час.
Як установлено судом, сержант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді електрика-дизеліста у військовій частині НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду (який настає з моменту введення воєнного стану відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України»), виконуючи обов'язки військової служби за призначенням, всупереч вимогам статей 11, 13, 120, 241 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, перебував на території тимчасового розташування військової частини в АДРЕСА_1 (інформація обмежена для запобіганню несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану), в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціального значущих хвороб» Запорізької обласної ради від 16 квітня 2025 року № 2603.
Так, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність військовослужбовцями за правопорушення, вчинене в умовах особливого періоду.
Факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні за обставин, які зазначені у протоколі про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 16 квітня 2025 р. серія/номер ДНЗ-2/374 підтверджується:
- висновком лікаря КНП "Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб" Запорізької обласної ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16 квітня 2025 року №2603, в якому ОСОБА_1 поставив свій підпис, заперечень щодо результату висновку не зазначив.
Крім того, в графі протоколу «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», ОСОБА_2 зазначив: «провину визнаю».
Згідно копії військового квітка серії НОМЕР_3 , який виданий 24 жовтня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині на посаді електрика-дизеліста у військовій частині (інформація обмежена для запобіганню несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану) з 25 лютого 2022 року.
Суд дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
На твердження апелянта, що заяву про розгляд справи без його участі він не надавав слід зазначити, що незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями офіцера відділення організації охорони патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ВП в гарнізонах, майора ОСОБА_3 під час складання ним протоколу та адміністративних матеріалів за цим протоколом, ОСОБА_4 не скористався своїм конституційним та процесуальним правом і не оскаржував дії цих посадових осіб, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії цих осіб до їх керівництва або до відповідних вищих посадових осіб, хоча мав для цього достатньо часу.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 331/2707/25