Справа № 686/13906/25
Провадження № 2/686/5040/25
заочне
19 листопада 2025 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої-судді-Чевилюк З.А.
при секретарі-Томашівській А.Т.
за участі представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення позики,-
Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості у розмірі 10 000 доларів США з ОСОБА_3 за розпискою від 11 серпня 2024 року, якою встановлено строк виконання грошового зобов'язання до 22 серпня 2024 року.
Нездійснення погашення заборгованості за досягнутою письмово домовленістю зумовило звернення позивача до суду з метою вирішення справи в порядку визначеному законом.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав та наполягав на його задоволені. Відповідач повідомлений про час та дату судового засідання належним чином, не з'явився та не направив представника. Клопотання про відкладення, розгляд справи за відсутності від відповідача до суду не надходили. При відсутності заперечень з боку представника позивача, суд вважає за можливе заочно розглянути справу та винести заочне рішення.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).
Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року, справа№373/2054/16-ц.)
Судом встановлено договірні відносини щодо позики 10000 доларів США, відповідно до розписки 11 серпня 2024 року, якою підтверджено факт передачі та отримання грошових коштів. Відповідач зобов'язався повернути позичені кошти 22 серпня 2024 року. Зобов'язання у строк не виконано. Заходи досудового врегулювання спору не мали позитивного результату.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність заявленого позову та можливість його задоволення, враховуючи доведеність зібраними по справі доказами.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку передбаченому ст.141 ЦПК.
Керуючись ст. ст. 19, 42,43,48, 51, 81, 82,141, 263,280-282, 354 ЦПК , ст. ст.15,16,192, 526,533,543, 1046,1047,1049 ЦК України суд, -
Позов задоволити .
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 )суму боргу за розпискою у розмірі 10000доларів США та судові витрати у виді судового збору 4145 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги . Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дати проголошення рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2025 року.
Суддя Хмельницького міськрайонного суду З.А.Чевилюк