17.11.2025 Справа №607/22531/25 Провадження №2-а/607/823/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 14 вересня 2025 року, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати постанову від 14 вересня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн.; закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП; стягнути в його користь судові витрати.
Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 просить поновити йому строк на звернення до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача ОСОБА_1 07 листопада 2025 року надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву.
Судом встановлено, що вказані в увалі суду від 31 жовтня 2025 року недоліки позовної заяви усунуто не в повній мірі. Так, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2025 року, позивачу ОСОБА_1 надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом, зокрема подання заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом (ч.6 ст.161 КАС України) та надання доказів поважності причин його пропуску; зазначення відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету (п.2 ч.1 ст.160 КАС України). Разом з тим, в уточненій позовній заяві позивачем не зазначено відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету. Крім того, позивачем не додано до позову заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом. При цьому суд враховує, що у прохальній частині уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просить поновити строки звернення до суду з адміністративним позовом як такий, що пропущений з об'єктивних підстав, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом позивач посилається на ті ж доводи та докази, на які він посилався у позовній заяві, яка надійшла до суду 28 жовтня 2025 року, у якій він зазначив, що 24 вересня 2025 року він отримав рекомендоване поштове відправлення, у якому була оскаржувана постанова №1202 від 14 вересня 2025 року. Після цього позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащука П.Я. від 07 жовтня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Від позивача 10 жовтня 2025 року надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді від 07 жовтня 2025 року. Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащука А.А. від 21 жовтня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. В ухвалі зазначено, що позивачем не у повному обсязі усунуто недоліки позовної заяви у спосіб встановлений судом. Вказану ухвалу позивач отримав 27 жовтня 2025 року. Після цього, 28 жовтня 2025 року позивач повторно звернувся до суду з позовом.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
У рішенні КАС ВС від 20 березня 2024 року у справі № 560/14349/23 зазначено, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд враховує, що обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, позивач посилається на ухвалу судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащука П.Я. від 21 жовтня 2025 року, яку ОСОБА_1 отримав 27 жовтня 2025 року. У вказаній ухвалі зазначено, що вона може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду у 15-денний строк з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності передбачений ч.2 ст.286 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв'язку із залишенням позовної заяви без руху, поверненням позовної заяви, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної позовної заяви.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
У п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
За усталеною практикою Верховного Суду самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами добросовісної поведінки сторони під час провадження щодо першої скарги та повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.
Зазначена позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року в справі № 520/23523/21.
Суд зауважує, що хоч повернення позовної заяви не позбавляє особу права повторно звернутися до суду в порядку, встановленому законом, проте строки звернення до суду з позовом про оскарження постанови автоматично не можуть бути поновленими.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (Постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17).
Позивач не надав суду доказів про те, що він не зміг реалізувати своє право на звернення до суду у визначені законом строки у зв'язку з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання первісного адміністративного позову. Зокрема, позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості оскаржити ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2025 року про повернення первинної позовної заяви, однак таким правом не скористався, натомість в межах строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали, звернувся до суду з іншим адміністративним позовом, що не може свідчити про добросовісність заявника при реалізації його права на звернення до суду з даним адміністративним позовом. Позовну заяву у даній справі позивач подав 28 жовтня 2025 року, тобто в межах п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали від 21 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви, доказів оскарження даної ухвали суду не надано. При цьому, подання нового позову в межах строку на апеляційне оскарження попередньої ухвали суду про повернення первинної позовної заяви та сама по собі наявність такої ухвали не можуть свідчити про наявність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки в такому випадку особа не буде позбавлена можливості маніпулювати автоматизованим розподілом справ між суддями, шляхом повторних звернень до суду, після цілеспрямованого подання позовних заяв, які не відповідають вимогам ст.ст.160,161 КАС України, та які в подальшому залишаються без руху та повертаються позивачу.
Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи наведене, підстави для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом відсутні.
Крім того суд враховує, що позивач не у повній мірі усунув недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 31 жовтня 2025 року, зокрема не зазначив відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету (п.2 ч.1 ст.160 КАС України).
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи те, що вказані в ухвалі недоліки позивачем у встановлений строк не усунуто, тому позовну заяву і додані до неї документи, слід повернути позивачу.
Частиною 5 ст.169 КАС України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Згідно наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №64-ОД від 20 жовтня 2025 року, головуючий суддя Багрій Т.Я. перебував у відрядженні з 10 листопада 2025 року по 14 листопада 2025 року включно.
Керуючись статями 160, 161, 169, 269, 286 КАС України, суд , -
постановив:
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 14 вересня 2025 року - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддя Т. Я. Багрій