Справа № 594/769/25
Провадження №2/594/542/2025
18 листопада 2025 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Чир П.В
за участі секретаря Козій Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач, ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача в користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №29.12.2024-100001657 від 29.12.2024 у розмірі 30500 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. Позов обґрунтовує тим, що у відповідності до умов договору №29.12.2024-100001657 від 29.12.2024, який був укладений між сторонами, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів, строком на 140 дні з фіксованою незмінною ставкою у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом. Посилається на те, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 30500 грн, що складається із 10000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 14000 грн - заборгованості за процентами, 1500 грн - комісії та 5000 грн - неустойки, яку просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 19.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте 06.08.2025 надіслав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення з нього тіла кредиту в сумі 10000 грн. з тих підстав, що він є військовослужбовцем, який проходить службу під час особливого періоду, що підтверджується документами доданими до відзиву. Справу просить розглядати без його участі.
11.08.2025 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити, вказав, що комісія пов'язана з наданням послуг, а саме перерахуванням кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов'язується їх
виконувати.
28.08.2025 представник позивача надіслав до суду додаткові письмові пояснення, в яких вказав, що відповідачем подано перелік документів, яким підтверджується статус військовослужбовця, не охоплює період нарахування відсотків, а відтак, положення статті 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не може бути застосовано до зобов'язань за кредитним договором №29.12.2024-100001657 від 29.12.2024. Станом на дату подання даних пояснень, ні позивач, ні суд, не має підтвердженої інформації, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у період нарахування відсотків і неустойки.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У позовній заяві просить справу слухати за його відсутності.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.
29.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №29.12.2024-100001657, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е712, надісланим смс-повідомленням на належний відповідачу номер телефону НОМЕР_1 .
Згідно умов кредитного договору дата видачі кредиту 29.12.2024, сума кредиту становить 10000 грн, строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 17.05.2025 (п. п. 1-4).
Процентна ставка - 1% за 1 день користування кредитом (п.6). Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту та на процентну ставку (п.11).
Комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 1500,00 грн (п.7).
П.12 кредитного договору встановлено графік платежів за договором. У даному договорі також зазначено реквізити банківської картки відповідача : 441-11XX-XXXX-8255.
Згідно п.14 кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитним договором становить 6469.15%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 21539 грн. 77 коп. Загальні витрати за кредитом - 11539 грн. 77 коп.
У пункті 15 кредитного договору передбачено, що неустойка становить 100,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/ неналежно виконаного зобов'язання.
Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на день подання позовної заяви утворилася заборгованість кредитним договором в розмірі 30500 грн.
Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №29.12.2024-100001657 від 29.12.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 30500,00 грн, що складається із 10000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 14000 грн - заборгованості за процентами, 1500 грн - комісії та 5000,00 грн - неустойки.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу вимог ст.526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за кредитним договором №29.12.2024-100001657.
Разом з тим, відповідач до матеріалів цивільної справи долучив: копію військового квитка серія НОМЕР_2 , довідку №5748 від 01.04.2024, видану військовою частиною НОМЕР_3 , витяг з наказу командира НОМЕР_4 бригади Національної Гвардії України №129 від 21.06.2023, витяг з системи Резерв+, згідно яких він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 21.10.2021 року по теперішній час; Довідку №1212 від 07.08.2025, згідно якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.10.2021 по теперішній час.
Отже, судом встановлено, що на час укладення кредитного договору (29.12.2024) ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходить військову службу до тепер.
Згідно ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому, виходячи зі змісту ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд не вбачає підстав для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.
Разом з тим, відповідач фактично отримав та використовував кошти, надані ТОВ «Споживчий Центр» на кредитну картку в розмірі 10000 грн, що є тілом кредиту та користувався ними.
Відтак, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача в користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн.
Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з такого розрахунку.
Сума задоволених вимог позивача складає 10000 грн, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 794,23 грн (10000 грн х 2422,40 грн : 30500 = 794,23 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833),заборгованість за кредитним договором №29.12.2024-100001657 від 29.12.2024 в сумі 10000 (десять тисяч) грн, що є заборгованістю за тілом кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833), понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 794,23 грн.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 20 листопада 2025 року.
Головуючий: Чир П.В.