Справа № 944/3558/25
Провадження №2/944/1763/25
18.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецька М.О.
за участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1045-5519 від 07 лютого 2022 року в загальному розмірі 21 420,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн, заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 18420,00 грн. Крім цього, просить стягнути з відповідача судові витратити, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2 422, 40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 лютого 2022 року між первісним кредитором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1045-5519 у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора А456.
Відповідно до даного договору, первісним кредитором надано відповідачу позику у розмірі 3000,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача, строком на 300 календарних днів, а відповідачем отримано обумовлену суму коштів на власний рахунок. Таким чином, первісним кредитором свої зобов'язання по виконанню кредитного договору виконано, надано відповідачу кошти.
26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу УКФ-261224-2, відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 21420,00 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, тому станом на 18.06.2025 у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 21420,00 грн яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн, заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 18420,00 грн.
З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 24.07.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 30.09.2025 у зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про виклик в судове засідання. Відзиву на позовну заяву не подала.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13 листопада 2025 року, є дата складення повного судового рішення 18 листопада 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 07 лютого 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1045-5519 у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора А456.
Відповідно до п.3.1. Кредитного Договору, цей договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору ум розумінні ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.4.1 Кредитного Договору, розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 3000,00 грн. Дата надання/видачі кредиту 07.02.2022.
Згідно п.4.8 Кредитного Договору Дата повернення кредиту 04.12.2022.
Пунктом 4.10 Кредитного Договору визначено, що загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору складає 30 000,00 грн та включає в себе суму Кредиту то проценти за користування Кредитом 27000,00 грн.
26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу УКФ-261224-2, відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 21420,00 грн.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факт орингу № 1 від 26 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор», до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 21420,00 грн.
Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Новий Колектор» за кредитним договором №1045-5519 від 07 лютого 2022 року в загальному розмірі 21420,00 грн
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості,.
Виходячи з наведеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1045-5519 від 07 лютого 2022 року в розмірі 21420,00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 915/1654/19.
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу ним подано до суду такі письмові докази: договір № 07/24 - НК від 02 липня 2024 року про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Новий колектор» та адвокатським об'єднанням «ВЕРІТАС ЦЕНТР»; додаткова угода №4 про надання правничої допомоги адвоката, додаткова угода №17 про надання правничої допомоги адвоката від 02 липня 2024 року, додаткова угода №19 від 16 квітня 2025 року, платіжна інструкція про переказ коштів в розмірі - 6000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 6000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.
Із врахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто суму, яка є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі 2422,40 гривень.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 1045-5519 від 07 лютого 2022 року в загальному розмірі 21420 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір, що становить 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18 листопада 2025 року.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13 офіс 601.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.О. Білецька