Справа № 457/853/25
провадження №2/457/236/25
(заочне)
09 вересня 2025 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого-судді Марчука В.І.,
секретар судового засідання Ярова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,,-
Представник позивача Бачинський О.М. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 за договором №1244221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.11.2020 в розмірі 22483,95 грн. на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422,40грн. та правничу допомогу адвоката в сумі 7000грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 14.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №1244221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладення кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався відповідачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. На умовах кредитного договору (розділу 1) Кредитодавець надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 6000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування Кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Відповідачем, що підтверджується документом отриманим від ТОВ «Універсальні платіжні рішення». 22 лютого 2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до гр. ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру вимоги 3638. 21 серпня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу №20240821/1, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до гр. ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 23. Всупереч умов Кредитного договору, Відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання. У зв'язку з чим Позивач вимушений звернутись із даним позовом до Відповідача про стягнення заборгованості у содовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язання за Кредитним договором. Станом на 29 травня 2025р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 22 483,95грн., а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) 6000,00грн., залишок заборгованості по відсотках 13680,00грн., інфляційне збільшення 2803,95грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності уповноваженого представника позивача на підставі доказів, наявних в матеріалах справи. Проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи на 04.08.2025 та 09.09.2025. Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Судом встановлено, що 14.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №1244221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до умов Договору №1244221 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту, від 14.11.2020 укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 6000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Строк кредиту 30 днів. Сторони погодили процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50% річних); стандартна процентна ставка 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50% річних).
Згідно паспорта споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомився з інформацією, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит та підписана електронним цифровим підписом.
Згідно з договором факторингу №015-220221 від 22.02.2021, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Фактор зобов'язується передати грошові кошти в погодженій, відповідно до умов цього Договору, сумі в розпорядження Клієнта, за плату, на передбачених цим Договором умовах, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до Боржників за зобов'язаннями, що визначені в Реєстрі прав грошових вимог, погодженому Сторонами за цим Договором за формою, згідно з Додатком №2 (Реєстр).
Згідно з договором факторингу №20240205/1 від 05.02.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс», Фактор передає грошові кошти (Розмір фінансування) в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги .
Згідно з витягом з реєстру прав вимог до договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1244221 становить 19680,00грн.
Згідно з витягом з реєстру прав вимог до договору факторингу №20240205/1 від 05.02.2024, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1244221 становить 19680,00грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», станом на 29 травня 2025, заборгованість гр. ОСОБА_1 за Договором №1244221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.11.2020р. становить 22 483,95грн., а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) 6000,00грн., залишок заборгованості по відсотках 13680,00грн., інфляційне збільшення 2803,95грн.
У частинах першій, третійстатті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно дост. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.
Згідно з ч. 1ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно дост. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію'визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію'визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК,якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК).
Відповідно до ч.1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зіст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ч.1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно дост. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.1049,1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти.
Відповідно до ч.1,3ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно дост. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормамист.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Ураховуючи те, що кредитодавцем умови укладеного договору були виконані, а позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом із процентами вчасно не повернув, виникла заборгованість за договором №1244221 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у розмірі 19680,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 6000,00 грн. та заборгованості за відсотками 13680,00 грн.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
Водночас, щодо стягнення інфляційного збільшення у розмірі 2803,95 грн. слід вказати наступне.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пунктах 15,18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Українипередбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Крім цього, згідно із п.6розділу IV Закону України «Про споживче кредитування'у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертоюстатті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19) (втому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другоюстатті 3 цього Закону. Дія карантину була відмінена 01.07.2023.
Позивачем не враховано вищевказанихперехідних положень ЦК Українита здійснено розрахунок інфляційних втрат за період 15.12.2020 р. по 23.02.2022 р., а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Задовольняючи позов, згідно п.1 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу .
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» - адвокат Бачинський О.М. долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №20250526-2Ш від 26.05.2025, укладений між адвокатом Бачинським О.М. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (клієнт), розрахунок суми судових витрат.
Згідно п.4.2 договору про надання правової допомоги №20250526-2Ш від 26.05.2025, у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн.
Пунктом 4.4 вказаного договору визначено, що клієнт зобов'язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду.
Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідач не подав заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі 7 000,00 грн.
Окрім цього, судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заяву ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за Кредитним договором № 1244221 від 14.11.2020 в сумі 19 680 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка складається з:
заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.;
заборгованість за відсотками ( та прострочені відсотки) в розмірі 13 680 ( тринадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000(сім тисяч) грн 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано впродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», адреса: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери,87, офіс 54, ЄДРПОУ 42655697.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Суддя: В. І. Марчук