Справа № 456/284/24
Провадження № 3/456/2/2025
24.10.2025 року суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамко Р. Т. , розглянувши матеріали, які надійшли від Стрийського РУП ГУ НП у Львівської області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №666684 від 05.01.2024, 05 січня 2024 року о 14.30 год. ОСОБА_1 , в м. Стрию по вул. Сколівська, керуючи автомобілем RENAULT FR1 номерний знак НОМЕР_1 , був не уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, виїхав на регульоване перехрестя, в наслідок чого здійснив зіткнення із транспортним засобом Opel Astra номерний знак НОМЕР_2 . В наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3 «б»,12.1 ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 , - адвокат Горзов О.О., подав на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі та зазначив, згідно вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті. При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, суд враховує положення ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Приписи ст. 247 КУпАП є імперативними, чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому жодних інших питань.
У контексті наведеного Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а) зауважує, що визначення на законодавчому рівні у ст. 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Окрім цього, логічне тлумачення ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Тому, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. Отже після виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ААД №666684 від 05.01.2024. який було складено відносно ОСОБА_1 , «05.01.2024 року о 14 год. 30 хв. Львівська обл., м.Стрий, по вул.Сколівська водій ОСОБА_1 керував ТЗ RENAULT FP1 н.з. НОМЕР_1 був неуважний, не вибрав безпечної швидкості, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, виїхав на нерегульоване перехрестя, внаслідок чого здійснив зіткнення із ТЗ OPEL ASTRA н.з НОМЕР_2 внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.36, 12.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.» Вчинене правопорушення не відноситься до триваючого, отже на момент розгляду справи у суді, тобто станом на 24.10.2025 року закінчились строки накладення адміністративного стягнення.
Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.
Так, беручи до уваги викладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Щодо клопотання представника потерпілого, зазначив, що представника потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Доарме B.C. звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків передбачених статтею 38 цього Кодексу. При цьому, представник потерпілого просить суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, посилаючись на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.03.2025 у справі №456/283/24, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14.04.2025, якою справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. Представник потерпілого вважає, що згадана вище постанова суду має преюдиційне значення для справи, з чим не може погодитися. Так, згідно з правовим висновком (позицією) Верховного Суду, сформованим у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17. З аналізу постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.03.2025 у справі №456/283/24 вбачається, що у вказаній справі суд «не досліджував питання винуватості потерпілого ОСОБА_1 , оскільки наведене лежить за межами повноважень суду під час розгляду протоколу за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 однак оцінював його показання в частині винуватості/невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення», а тому загадана постанова не може бути застосована у справі, яка розглядається. Стрийський міськрайонний суду справі №456/283/24 самостійно не установлював обставини, які можуть мати преюдиційне значення для справи, яка розглядається, оскільки обмежився наданням оцінки певним обставинам справи.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 , - адвокат Горзов О.О., подане ним клопотання підтримав та просив закрити провадження по справі.
Представник потерпілого ОСОБА_2 , - адвокат Доарме В.С., подав до суду клопотання в якому зазначив, що 05 січня 2024 року біля 12 годин 30 хвилин на перехресті вулиць Сколівська - Саксаганського у м. Стрий Львівської області, відбуло зіткнення між автомобілями «Renault» р.н. НОМЕР_1 та «OPEL ASTRA» р.н. НОМЕР_2 . На обох водіїв було складено адміністративні протоколи за ст. 124 КпАП України, які були скеровані до Стрийського міськрайонного суду Львівської області, і які були на розгляді у різних суддів.
У справі №456/283/24 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області було винесено постанову про призначення у справі транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи. На підставі цієї постанови експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено транспортно-трасологічну та судово-автотехнічну експертизу №1456-Е від 20.11.2024 року. З висновку транспортно-трасологічної частини експертизи вбачається, що покази водія автомобіля «OPEL ASTRA» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , в частині того, що в первинний момент контактували передня права крайня частина автобуса «Renault FRI» р.н. НОМЕР_1 з передньою частиною автомобіля «OPEL ASTRA» р.н. НОМЕР_2 десь приблизно посередні між крайньою лівою передньою частиною та серединою передньої частини автомобіля «OPEL ASTRA» є технічно спроможними. Покази водія автобуса «Renault FRI» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , в частині того що, в первинний момент контактували передня частина автомобіля «OPEL ASTRA» р.н. НОМЕР_2 з правою боковою частиною автобуса «Renault FRI» р.н. НОМЕР_1 , є технічно неспроможними.
В доступній, як адвокату літературі, ніде не має визначення поняття «Технічна неспроможність показів». Однак в Інтернеті (адреса: https://www.ukrlogos.in.ua/10.11232-2663-4139.16.67.html) в роботі «Визначення терміну «Технічна неспроможність вихідних даних» в автотехнічній експертизі» старшого судового експерта сектору автотехнічних досліджень Харківського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України, серед іншого, зазначено наступне: «В методичній літературі щодо провадження автотехнічних експертиз за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин дорожньо- транспортних пригод» відсутнє визначення терміну «технічна неспроможність вихідних даних». При провадженні автотехнічних експертиз використання судовим експертом вихідних даних, які є неспроможними з технічної точки зору, може призвести до отримання завідомо неправдивих висновків».
За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення № 456/283/24 щодо ОСОБА_2 суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області було винесено постанову, якою справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, було закрито на підставі п.1 ч. 1 ст.247КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. У мотивувальній частині даної постанови зазначено наступне: «Суд зауважує, що кожен з водіїв висунув свою версію подій ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 рухався на заборонений сигнал світлофора, ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 рухався на заборонений сигнал світлофора. Суд не бере до уваги пояснення надані в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 рухався на заборонений сигнал світлофора, оскільки такі показання не підтверджено жодними дослідженими в судовому засіданні доказами, такі є суперечливими, не відповідають встановленим судом обставинам справи та спростовуються висновком експертизи, яким встановлено неспроможність показань потерпілого.
Суд зауважує, що показання, які надав потерпілий в судовому засіданні частково досліджено експертом-трасологом та «визнано експертом неспроможними», що свідчить про те, що потерпілий намагався уникнути відповідальність за вчинене, усвідомлюючи те, що протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП складений і відносно нього, і такий перебуває у провадженні суду. Крім цього, суд зауважує, що згідно з аудіозаписом телефонної розмови водіїв після ДТП, який суд дослідив безпосередньо в судовому засіданні, саме потерпілий ОСОБА_1 і присутня з ним на місці події особа переконували ОСОБА_2 в недоцільності виклику працівників поліції і складанні протоколу про адміністративне правопорушення, саме вказані особи намагалися вирішити це питання з ОСОБА_2 , запрошуючи останнього прибути у певний час за їхньою адресою. Однак водій ОСОБА_2 на таку пропозицію не погодився, тому викликав працівників поліції на місце ДТП, що свідчить про правдивість його пояснень в судовому засіданні».
Дана постанова була оскаржена адвокатом Яцика І.В. до Львівського апеляційного суду, який своєю постановою від 14.04.2025 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Горзова О.О. залишив без задоволення, а постанову судді Стрийського міськрайонного суду від 14.03.2025 року у справі № 456/283/24 без змін.
Загально прийнято вважати, що преюдиційніеть (лат. praejudidalis або praejudicium - те, що стосується попереднього судового рішення) - це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі.У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано; «... право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципі® верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu у. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційніеть) судових рішень для інших судів визначається законом. На підставі викладеного, просив визнати ОСОБА_1 винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та провадження в справі закрити через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
В судовому засіданні представник потерпілого просив визнати винуватим ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та підтримав подане ним клопотання.
Дослідивши клопотання представника ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 , - Доарме В.С., та матеріали справи: протокол серії ААД №666684 від 05.01.2025, протокол серії ААД №653159 від 05.01.2025, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.01.2025, письмові пояснення ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , заслухавши пояснення учасників справи безпосередньо в судовому засіданні та надані ними: висновок експерта №1456-Е від 20.11.2024, постанову, суд дійшов висновку про доведеність порушення водієм ОСОБА_1 , п.2.3б, 12.1ПДР України та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших актів законодавства.
Згідно з ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
За правилами ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протокоів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлено Правилами дорожнього руху (далі ПДР), згідно з пунктом 1.3 якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 2.3 б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до пункту 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №666684 від 05.01.2024, 05 січня 2024 року о 14.30 год. ОСОБА_1 , в м. Стрию по вул. Сколівська, керуючи автомобілем RENAULT FR1 номерний знак НОМЕР_1 , був не уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, виїхав на регульоване перехрестя, в наслідок чого здійснив зіткнення із транспортним засобом Opel Astra номерний знак НОМЕР_2 . В наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3 «б»,12.1 ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Згідно постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.03.2025, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , суд виснував, що в матеріалах справи відсутні достатні докази підтвердження вини ОСОБА_2 , та порушень п.п. 2.3.6; 12.1; 10.1; 16.1 ПДР України, які б знаходились у прямому причинному зв'язку із наслідками ДТП, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що на переконання суду можуть лише свідчити про доведеність вини ОСОБА_1 , та спростовує думку ОСОБА_1 , про винуватості потерпілого ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення. У зв'язку з чим, провадження по справі було закрито у зв'язку із недоведеністю вини ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 , в м. Стрию по вул. Сколівська керуючи автомобілем Renault номерний знак НОМЕР_1 , був не уважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, виїхав на регульоване перехрестя та здійснив зіткнення з автомобілем Opel Astra, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3 «б»,12.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами доведено факт порушення ОСОБА_1 , п. 2.3 б ПДР, тобто, що останній був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну; п. 12.1 ПДР, тобто, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ОСОБА_1 , не врахував дорожню обстановку.
Суд не бере до уваги пояснення надані в судовому засіданні ОСОБА_1 , про те, що ОСОБА_2 , рухався на заборонений сигнал світлофора, оскільки такі показання не підтверджено жодними дослідженими в судовому засіданні доказами, такі є суперечливими, не відповідають встановленим судом обставинам справи.
Суд, враховуючи постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.03.2025, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , зауважує, що показання, які надав ОСОБА_1 , в судовому засіданні частково досліджено експертом-трасологом та визнано експертом неспроможними, що свідчить про те, що ОСОБА_1 , намагався уникнути відповідальність за вчинене, усвідомлюючи те, що протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП складений і відносно потерпілого.
Крім цього, суд зауважує, що згідно постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.03.2025, залишеної без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , досліджений в судовому засіданні по справі №456/283/24 аудіозапис телефонної розмови водіїв після ДТП, який суд дослідив безпосередньо в судовому засіданні, саме ОСОБА_1 , і присутня з ним на місці події особа переконували ОСОБА_2 , в недоцільності виклику працівників поліції і складанні протоколу про адміністративне правопорушення, саме вказані особи намагалися вирішити це питання з ОСОБА_2 , запрошуючи останнього прибути у певний час за їхньою адресою. Однак водій ОСОБА_2 , на таку пропозицію не погодився, тому викликав працівників поліції на місце ДТП, що свідчить про правдивість пояснень ОСОБА_2 .
За змістом ст. ст.279,280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Отже, з наведених обставин вбачається, що в матеріалах наявні достатні докази підтвердження вини ОСОБА_1 , та порушень п.п. 2.3.6; 12.1 ПДР України, які б знаходились у прямому причинному зв'язку із наслідками ДТП, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що на переконання суду свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Що стосується доводів захисника Яцика І.В. в частині відсутності в суду процесуальної можливості на встановлення винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності та дослідження доказів для такого, поза межами строку, визначеного в ст. 38 КУпАП, суд зазначає наступне.
Чинний КУпАП, зокрема ст. 284 КупАП не містить положень, які б не давали підстав встановлювати винуватість особи, що притягається до адміністративної відповідальності при закритті провадження за спливом строків, визначених у ст. 38 КУпАП.
З правового аналізу положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Окрім того, встановлення причинного зв'язку між діями ОСОБА_1 та ДТП має юридичне значення для іншого учасника ДТП, оскільки в подальшому встановлені даною постановою обставини можуть мати безпосереднє значення для вирішення спору про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Відтак, враховуючи викладене вище, суд не може врахувати клопотання адвоката Горзова О. в частині не встановлення винуватості при закритті провадження у справі за спливом строків, визначених ст. 38 КупАП.
Матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , надійшли до суду 11.01.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
У відповідності до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Враховуючи, що на момент розгляду справи закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 38, 247, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв?язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя: Р. Т. Шрамко