Справа № 450/4217/20 Провадження № 1-кс/450/617/20
про застосування запобіжного заходу
"11" грудня 2020 р. слідчий суддя Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 з участю: прокурора ОСОБА_3 , слідчого СВ Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши в м. Пустомити клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дашава, Стрийського району, Львівської обалсті, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, малолітніх дітей немаючого, із середньо спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
10.12.2020 р. слідча СВ Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 звернувся із клопотання погодженим прокурором Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначення застави.
Із матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу слідує, що 08.12.2020 року юлизько 23 год. 50 хв. ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник у приміщення будинку АДРЕСА_3 звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_9 , а саме кухонну мультиварку фірми «Mirta»модель «МС-2214», чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1 500 грн.
В діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення, якого передбачена ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Санкцією ч. 3 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Враховуючи те, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримали та просили таке задоволити та просили визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу.
Підозрюваний проти задоволення клопотання слідчого про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
Захисник ОСОБА_6 просив відмовити у обранні щодо його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вивчивши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу та особу підозрюваного, заслухавши пояснення учасників процесу приходжу до висновку, що у клопотанні про
застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити виходячи з наступного:
09.12.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140270001076 внесені відповідні відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
09.12.2020 року о 02 год. 00 хв. ОСОБА_5 затримано.
09.12.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, належить до тяжких злочинів.
З матеріалів клопотання, а саме протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 від 09.12.2020 року, протоколу огляду місця події від 09.12.2020 року, протоколу обшуку житла від 09.12.2020 року, протоколу предявлення предметів для впізнання, протоколу допиту свідків слідує, що оголошено обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Положеннями ч. 1 та ч. 3 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов"язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв"язки з суспільством.
Тримання під вартою не повинно бути продовжене лише через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі (Leteliier v.France (Летельєр проти Франції), §51; LA, v.France (LA. проти Франції), §104; Prencipe v.Monaco (Прансип проти Монако), §79; Tiron v.Romania (Тирон проти Румунії), §§41-42).
Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (Becciev v.Moldova (Бекчієв проти Молдови), §59).
Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski v.Poland (Яжинський проти Польщі) §43).
Однак зі плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою; за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань (Clooth v.Belgiu (Клоот проти Бельгії), §44).
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (W v.Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її
моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v.Austria (Коймайетер проти Австрії), §10).
Відповідно до Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р., суд повинен вживати заходів щодо усунення підстави для надходження до Європейського суду з прав людини заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Європейському суді з прав людини та сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст.206 КПК України.
Цим же листом рекомендується при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь, який може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Частинами 1, 2 та 4 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; - недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м"який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який має зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , раніше не судимого, те, що стороною обвинувачення не доведено необхідності застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до особи, яка раніше не судима та має постійне місце проживання, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання органу обвинувачення слід відмовити, оскільки вважає, що до підозрюваного ОСОБА_5 може бути застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та зможе запобігти виникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також забезпечить запобіганню впливу на свідків і потерпілого.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
У задоволенні клопотання слідчої СВ Пустомиівського ВП ГУНП у Львівській обалсті ОСОБА_7 , погодженого прокурором Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначення застави - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дашава, Стрийського району, Львівської обалсті, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ст.181 ч.5 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з"являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Встановити строк тримання обвинуваченого під домашнім арештом 2 (два) місяці, а саме до 11.02.2021 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, зокрема: прибувати за першим викликом до суду у визначений ним час; цілодобово не залишати та не відлучатись з місця своєї реєстрації, а саме будинку АДРЕСА_1 без дозволу суду; безперешкодно впускати до свого житла працівників органів внутрішніх справ та надавати їм усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.
Виконанням ухвали про застосування цілодобового домашнього арешту покласти на Стрийський ВП ГУНП у Львівській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1