Справа № 450/4544/13-ц Провадження № 2/450/79/20
"27" серпня 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Кукси Д.А.
при секретарі Оленич О.І.
з участю представника позивача ОСОБА_1
позивачки ОСОБА_2
представника відповідачки ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації на житловий будинок в частині господарських споруд гаражу та сараю, знесення господарських споруд гаражу та сараю, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
05.12.2013 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , який 29.05.2017 року був уточнений, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації на житловий будинок в частині господарських споруд гаражу та сараю, знесення господарських споруд гаражу та сараю, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є власницею земельної ділянки, площею 0,1374 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої в с. Загір'я, Пустомитівського району, Львівської області, що підтверджується державним актом права власності на земельну ділянку серії ЛВ №9019619 від 30.12.2003 року. Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідачки площею 0,1413 га, кадастровий номер 462368180002:02:002:0099, що належить їй на праві власності згідно державного акту про право власності на землю серії ЯЕ №568959, виданого на підставі рішення сесії від 19.09.2007 р. №101 Вовківської сільської ради, Пустомитівського району, львівської області.
У 2012 році відповідачка розпочала і завершила будівництво нежилої будівлі, яке частково знаходиться на належній ій земельній ділянці. У вересні 2013 року відповідачка самовільно зняла частину огорожі з дротяної сітки, яка проходила по межі їх земельних ділянок та встановила паркан, частково заглибившись на її земельну ділянку. Вважає, що відповідачкою незаконно здійснено будівництво нежитлової будівлі з порушенням будівельних норм і правил на належній їй земельній ділянці, а тому просить знести самочинний об'єкт завершеного будівництва та скасувати право власності на нерухоме майно відповідачки в частині визнання за нею права власності на будівлю під літерою Ж-2 гараж та будівлю під літерою Є-2 сарай. Крім того, вважає, що такими неправомірними діями відповідачка завдала їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000 грн. та матеріальні збитки документально підтверджені на суму 7202, 55 грн. Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
09.12.2013 року ухвала про відкриття провадження у справі; 22.01.2014 року клопотання про відкладення розгляду справи; 22.01.2014 року клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб; 22.01.2014 року клопотання про залучення представника відповідача; 19.02.2014 року ухвала про відкладення справи; 10.04.2014 року клопотання про зупинення провадження по справі; 10.04.2014 року ухвала про відкладення справи; 20.05.2014 року клопотання про зупинення провадження по справі; 12.06.2014 року ухвала про відкладення справи; 09.09.2014 року заява про відкладення розгляду справи; 09.09.2014 року ухвала про відкладення справи; 01.10.2014 року клопотання про відкладення розгляду справи; 01.10.2014 року ухвала про відкладення справи; 28.10.2014 року клопотання про зупинення справи; 05.12.2014 року ухвала про зупинення провадження у справі; 18.03.2016 року зяава про відновлення провадження у справі; 15.07.2016 року уточнена позовна заява; 10.10.2016 року клопотання про призначення експертизи; 13.10.2016 року ухвала про призначення судової будівельно-технічної експертизи; 30.03.2017 року висновок експертизи;
29.05.2017 року уточнена позовна заява; 19 травня 2017 року ухвала про витребування документів; 01.09.2017 року лист про долучення документів; 10.10.2017 року клопотання про відкладення розгляду справи; 05.12.2017 року клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи; 05.12.2017 року заява про відкладення розгляду справи; 26.02.2018 року клопотання про призначення додаткової експертизи; 26.02.2018 року ухвала про призначення додаткової судової земельної-технчної та інженерно-технічної експертизи; 12.03.2018 року апеляційна скарга н аухвалу суду від 26.02.2018 року; 14.05.2018 року постанова апеляційного суду; 26.11.2019 року висновок експерта; 21.01.2020 року клопотання про виклик експерта в судове засідання; 21.01.2020 року письмові пояснення представника відповідачки; 22.01.2020 року ухвала про поновлення провадження у справі; 03.03.2020 року клопотання про відкладення розгляду справи; 24.02.2020 року додаткові пояснення та долучення висновку експерта ТзОВ «СЕРБ» по результатах проведення земельно-технічної експертизи за зверненням ОСОБА_2 ; 23.04.2020 року заява про виклик експертів для надання пояснень; 22.05.2020 року заява про зупинення провадження у справі; 18.06.2020 року додаткові пояснення позивачки ОСОБА_2 ; 26.08.2020 року пояснення представника відповідачки;
Позивачка та її представник в судове засідання з'явились, просили позовні вимоги задоволити в повному обсязі, відповідно до уточнених позовних вимог та згідно письмових пояснень поданих до суду.
Представник відповідачки в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вважає такі безпідставними, непідтверджені належними доказами, про що подав до суду відповідні пояснення.
Заслухавши пояснення сторін, пояснення надані судовими експертами Бочуляк Р.П., Сенейко І.Б., Годлевським Д.О. розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного :
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки площею 0,1413 га у с. Загір'я Пустомитівського району Львівської області кадастровий номер 4623681800:02:002:0099 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 15769073 від 31.12.2013 року. Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4600925542013 від 27.12.2013 року земельна ділянка кадастровий номер 4623681800:02:002:0099, площею 0,1413 га з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування житлового господарських будівель і споруд, належить ОСОБА_4 , н апідставі Державного акту ЯЕ568959 від 23.11.2009 року. Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 .
Згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованого в Інспекції ДАБК у Львівській області 20.12.2013 р. № ЛВ 18213363027 усі будівлі, а саме індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 4623681800:02:002:0099, що належить ОСОБА_4 . Відповідно до цієї ж Декларації індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 ) прийняті у експлуатацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно до ч. 1-2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до державного акту права власності на земельну ділянку серії ЛВ №9019619 від 30.12.2003 року ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 0,1374 призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд розташованої в с. Загір'я Пустомитівського району Львівської області. Згідно технічної документації по видачі Державного акту на право власності на землю ОСОБА_2 , яка розташована на території с. Загір'я Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області виготовлена у 2003 році Пустомитівським районним центром Державного земельного кадастру. У даній технічній документації наявний план встановлення меж та таблиця ліній і дирекцій них кутів. Координати поворотних точок в системі СК-63 або УСК - 2000 в цій документації відсутні.
Повторно у 2014 році позивачкою ОСОБА_2 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, яка розташована на території с. Загір'я Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Однак вказана технічна документація повинна була формуватись виходячи із уже наявних даних зареєстрованої ділянки ОСОБА_4 , яка вже була сформована. Оскільки станом на час розробки технічної документації із встановлення меж мземельної ділянки ОСОБА_2 у 2014 році (де наявні координати меж земельної ділянки), технічна документація із встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_4 вже була розроблена (у 2013 році) та ділянка пройшла реєстрацію тому відповідно технічна документація ОСОБА_2 мала бути розроблена з врахуванням технічної документації ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частина 3 та 4 тієї ж статті ЗК вказує, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до висновку експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.11.2019 року №3372/3373/3374/3375/3376 вбачається наступне.
При співставленні державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №019619 від 30 грудня 2003 року виданого ОСОБА_2 з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 23 листопада 2009 року ЯЕ568959 виданого на ім'я ОСОБА_4 встановлено, що розміри ліній спільної межі в зазначених актах не співпадають.
В державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №019619 від 30.12.2003 року виданого ОСОБА_2 розміри спільної межі становлять 52,18 м та 31,23 м. в Державному акті на право власності на земельну ділянку від 23.11.2009 року виданого ОСОБА_4 розміри спільної межі становлять 59,21 м та 24,72 м. враховуючи вище зазначене, вирішити експертне завдання шляхом співставлення планів земельних ділянок згідно державних та подальшим порівнянням з даними отриманими під час обміру земельних ділянок в натурі, не можливо. Тому місцеположення земельних ділянок визначається за умови їх пере обчислення до відповідної державної системи координат.
Судовими експертами під час огляду встановлено, що земельна ділянка площею 0,1413 га кадастровий номер 4623681800:02:002:0099 та земельна ділянка площею 0,1374 га, що розташовані за адресою: Львівська область, Пустомитівський район с. Загір'я є забудовані, їх межі закріплені межовими знаками.
Експертами було проведено обміри земельних ділянок, кадастровий номер 4623681800:02:002:0099, що належить ОСОБА_4 та земельної ділянки кадастровий номер 4623681800:02:002:0001, що належить ОСОБА_2 в с. Загір'я Пустомитівського району Львівської області GNNS приймачем марки Trimble R2 та встановлено їх фактичний порядок користування та розташування на місцевості.
В подальшому експертами здійснено співставлення даних отриманих під час огляду і обмірів об'єктів дослідження з даними технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 , кадастровий номер 462368180002:02:002:0099, а саме з каталогом координат кутів зовнішніх меж землекористування.
На підставі викладеного, експерти дійшли висновку, що земельна ділянка кадастровий номер 462368180002:02:002:0099, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно державного акту про право власності на землю серії ЯЕ №568959, виданого на підставі рішення сесії від 19.09.2007 року №101 Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та земельна ділянка площею 0,1374 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташована в с. Загір'я Пустомитівського району Львівської області, що належить позивачу згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЛВ №9019619 від 30.12.2003 року не накладаються.
Суд критично оцінює експертизу №24/20 від 23.04.2020 року ТОВ «СЕРБ», оскільки судовим експертом Бочуляк Р.П. у експертному висновку проведено порівняння координат поворотних точок меж земельних ділянок, які він отримав з технічних документацій, а саме: технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 на території с. Загір'я Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що виготовлена у 2013 році ПП «ГАБР-Л» та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , яка розташована на території с. Загір'я Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області виготовлену у 2014 році. Дані технічної документації були порівнювані без виїзду на місце.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 відносно знесення господарських споруд гаражу та сараю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно висновку експерта від 27.03.2017 року №5515/5516 судової земельно-технічної експертизи проведеної Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз гараж та сарай не відповідають вимогам ДБН.
Однак, відповідно до ч. 1 статті 376 ЦК України, об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16, підстав для відступу від якого не встановлено.
Судом встановлено, що гараж та сарай, який позивачка просить знести, розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 4623681800:02:002:0099, що належить ОСОБА_4 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 15769073 від 31.12.2013 року. Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованого в Інспекції ДАБК у Львівській області 20.12.2013 р. № ЛВ 18213363027 індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_2 та господарські будівлі (Е, Є-2, Ж-2) прийняті у експлуатацію.
Спірний гараж та сарай не можна вважати самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України; доказів істотного відхилення від проекту, що порушує права позивачки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
А тому, вимога про знесення самовільно збудованих будівель та огорожі, не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення матеріальних витрат та моральної шкоди, необхідно вказати наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Оскільки, судом встановлено ,що зі сторони ОСОБА_4 відсутні будь-які, зокрема неправомірні, діяння, яким би було завдано шкоди правам чи майну ОСОБА_2 , підстав для стягнення майнової чи моральної шкоди з ОСОБА_4 судом не встановлені.
За вказаних вище обставин, судом встановлено, що відповідачем не було допущенні порушення норм земельного законодавства, щодо користування належної відповідачу земельної ділянки, те, що позивачем перед судом не доведено обставини на які позивач покликається, як на підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем задоволенню не підлягають.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 265 ЦПК України, cт. 41 Конституції України, ч. 2 ст. 13, ст. 23, ст. 1166, ст. 1167, ст. 391 ЦК України, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 103, ст. 125, ч.ч. 1, 2 ст. 152, ст. 158 ЗК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації на житловий будинок в частині господарських споруд гаражу та сараю, знесення господарських споруд гаражу та сараю, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Позивач : ОСОБА_2 АДРЕСА_3 .
Відповідач : ОСОБА_4 на АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 04.09.2020 року.
СуддяД. А. Кукса