Провадження №4-с/447/5/25
Справа №447/3263/25
20.11.2025 р. м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді: Рябчун А. В.,
за участю: секретаря судового засідання - Матвійців А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», суб'єкт оскарження - Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
Короткий зміст скарги
У жовтні 2025 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», суб'єкт оскарження - Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Скарга мотивована тим, що 06 серпня 2025 року він, маючи намір реалізувати належне йому майно, звернувся до приватного нотаріуса, від якого йому стало відомо про наявний арешт на все його майно.
Зазначає, що відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта йому стало відомо про накладення арешту на все його майно (номер запису обтяження: 8089294 (спеціальний розділ) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборон про його відчуження в межах виконавчого провадження АСВП № 45625215, виданого 09.12.2014 державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ, правонаступником якого є Миколаївський відліл державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
17 вересня 2025 року він отримав відповідь № 26.14-28/21355 від 12.09.2025 з Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адвокатський запит, у якому йому стало відомо про порушення його прав внаслідок вчинення бездіяльності державного виконавця Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у незнятті арешту на майно скаржника, оскільки виконавче провадження АСВП №45625215 знищено. Одночасно, згідно з вказаною відповіддю встановлено, що на виконанні в Миколаївському районному відділі ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження АСВП № 45625215 від 28.11.2014 з примусового виконання виконавчого листа № 2-804/11 від 14.02.2012, виданого Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з нього - ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект - Капітал» боргу в сумі 12 482 долари США 9 центів.
Скаржник вказує, що 09.12.2014 державним виконавцем відповідно до ст. 56 закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.
29.05.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 закону України «Про виконавче провадження». Також проінформовано, що вказане виконавче провадження знищено відповідно до правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 та строк зберігання виконавчих проваджень становить три роки.
Посилається на те, що з автоматизованої системи виконавчих проваджень Міністерства юстиції України (посилання https://asvpweb.minjust.gov.ua/) вбачається, що стягувачем (ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-капітал» виконавчий лист № 2-804/11 від 14.02.2012 про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) щодо примусового стягнення заборгованості повторно не пред'являвся. Строк для повторного пред'явлення вказаного виконавчого листа відповідачем пропущено.
Ураховуючи наведене та положення Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що виконавче провадження, у межах якого прийнято постанову про накладення арешту, знищено, третьою особою на стороні Відповідача при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, якою чітко встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, а тому підстави для продовження існування накладеного у межах виконавчого провадження АСВП № 45625215 від 28.11.2014 арешту на майно ОСОБА_1 відсутні.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просить суд зобов?язати Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт (номер запису про обтяження: 8089294 (спеціальний розділ) з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , накладений у межах виконавчого провадження АСВП № 45625215 від 14.02.2012.
Процесуальні дії суд
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2025 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судове засідання на 21 жовтня 2025 року. Витребувано з архіву Миколаївського районного суду Львівської області матеріали цивільної справи № 2-804/11. Витребувано у Миколаївському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали виконавчого провадження АСВП № 45625215 від 14.02.2012.
Судове засідання, призначене на 21 жовтня 2025 року відкладено на підставі заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Папівняка Н. М.
У судовому засіданні 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 та його представник - адвокат Папівняк Н. М. надали пояснення по суті скарги та просили оголосити перерву в судовому засіданні у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи витребуваних судом від Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції документів.
Протокольною ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 листопада 2025 року.
Заявник та особа, рішення, дії якої оскаржуються в судове засідання 20 листопада 2025 року не з'явилися, однак про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. При цьому представник заявника - адвокат Попівняк Н. М. 20 листопада 2025 року подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи провести за його відсутності та відсутності заявника.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заперечень з приводу скарги заінтересовані особи не подали.
Фактичні обставини справи
Відповідно до довідки № 444251103 від 19 вересня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладено арешт на все нерухоме майно (номер запису обтяження: 8089294 (спеціальний розділ) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборон про його відчуження в межах виконавчого провадження АСВП № 45625215, виданого 09.12.2014 державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ, правонаступником якого є Миколаївський відліл державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
У відповіді № 26.14-28/21355 від 12 вересня 2025 року на адвокатський запит Миколаївський відліл державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначено: «на виконанні у Миколаївському районному відділі ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження АСВП №45625215 від 28.11.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-804/11 від 14.02.2012 року, виданий Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ Компанія з управління активами «Прімоколект - Капітал» боргу в сумі 12482 долари США 9 центів.
09.12.2014 року державним виконавцем відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
29.05.2015 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження.
Одночасно повідомляємо що, більш детальну інформацію надати не можемо, оскільки виконавче провадження знищено відповідно до правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року № 1829/5 та строк зберігання виконавчих проваджень становить три роки».
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до положень статей 15,16 ЦК України та статей 4, 5 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення Європейського Суду з прав людини від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України», суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права… Договірних держав. У справі Bellet v. France, Суд зазначив, що « стаття 6 §1 Конвенції, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
В судовому засіданні 30 жовтня 2025 року заявник та його представник скаргу підтримали з підстав, наведених у скарзі, просили її задовольнити. При цьому посилалися на те, що наявні арешти порушують право позивача на розпорядження належним йому майном.
Представник заінтересованої особи (стягувача) ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, заяв та клопотань не подав.
Представник Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно. На вимогу суду подав відповідні документи.
У супровідному листі Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначено: «Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Миколаївському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 45625215 з примусового виконання виконавчого листа від 14.02.2012 № 2-804/11, виданого Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТзОВ Компанія з управління активами «Прімоколект-капітал» боргу в сумі 12482 долари США 9 центів.
Відповідно до витягу з спецрозділу автоматизованої системи виконавчих проваджень по ВП 45625215 28.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
09.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
29.05.2015 р. в межах даного виконавчого провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція закону 606-XIV). Слід зазначити, що в межах даного виконаного провадження не стягнуто борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
Вищезазначене виконавче провадження було передано до архіву відділу.
Згідно п. ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративних стягнень, строк зберігання яких становить один рік. Станом на 30.10.2025 року дане виконавче провадження знищено».
При цьому до вказаного листа долучено витяг зі спецрозділу автоматизованої системи виконавчих проваджень до ВП № 45625215.
Щодо правової природи арешту майна боржника
Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 14.02.2012 № 2-804/11, пред'явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України № 606-XIVзвернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Аналогічна за змістом норма закріплена у ч. 1 ст. 48 Закону України № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.
Згідно із ч. 2 ст. 57 Закону України № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Схожі за змістом приписи містяться у ст. 56 Закону України № 1404-VIII.
Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Щодо правових підстав завершення виконавчого провадження:
Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону України № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зі статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі статтею 48 цього Закону.
У Законі України № 1404-VIII відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону України № 606-XIV. Закон№ 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.
Частина перша статті 47 Закону № 606-XIVвизначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7)боржник -фізична особа(крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону№ 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).
У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).
Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (див. подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).
Щодо правових наслідків завершення виконавчого провадження:
Суд зазначає, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40Закону № 1404-VIII).
Водночас частиною п'ятою статті 47 Закону № 606-XIVвизначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону(аналогічна норма міститься в частині п'ятій статті 37 Закону№ 1404-VIII).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIVу разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановленихзакономстроків.
Законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37Закону № 1404-VIII).
Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Аналіз пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), свідчить про те, що в ньому відсутня вказівка на обов'язок державного виконавця щодо зняття арешту, оскільки в ньому зазначається про обов'язок останнього вказати на наслідки відповідної виконавчої дії (закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого провадження), якщо законом такі наслідки передбачені.
Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Зокрема, відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час розгляду скарги №1404-VIII), у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11частини першої цієї статті арешт з майна знімається: (1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру).
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 травня 2025 року, у справі № 2/1522/11652/11, провадження № 14-137цс24.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що оскільки 29.05.2015 р. в межах виконавчого провадження АСВП № 45625215 з примусового виконання виконавчого листа від 14.02.2012 № 2-804/11, виданого Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТзОВ Компанія з управління активами «Прімоколект-капітал» боргу в сумі 12482 долари США 9 центів, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція закону 606-XIV), то суд дійшов висновку про відсутність у державного (приватного) виконавця обов'язку зняти арешт з майна боржника.
При цьому, обставин, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII, для зняття арешту з майна у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, в ході розгляду скарги судом не встановлено.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених скаржником вимог, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 261, 354, 355, 447, 450, 451 ЦПК України, статтями 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», суб'єкт оскарження - Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду небула вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Анна Рябчун