Єдиний унікальний номер №943/1659/25
Провадження № 2/943/1382/2025
10 листопада 2025 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Кос І. Б.
за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки та про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом, просить суд встановити факт належності її батькові ОСОБА_2 - рішення Задвір'янської сільської ради Буського району Львівської області від 12.06.1998 року №14 про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться в користуванні громадян Задвір'янської сільської ради, на земельну ділянку площею 0,60 га, помилково виданого під №113 ОСОБА_2 замість ОСОБА_2 , а також просила визнати за нею право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0,6000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Полоничі на території Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області (колишньої Задвір'янської сільської ради), в порядку спадкування за законом, після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, направивши до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, заявлений позов підтримує в повному обсязі, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач Красненська селищна рада Золочівського району Львівської області явку свого повноважного представника суду не забезпечив, направив суду заяву, в якій просить розглядати справу у відсутності представника, заперечень щодо позову не мають, тобто визнають позов.
Запити до державного нотаріуса здійснювалися неодноразово, проте відповіді не надходили, а тому суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів, що відповідають положенням ч. 3 ст. 211, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Задвір'янською сільською радою Буського району Львівської області від 01.04.1996 року, підтверджується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.02.1957 року, виданим Задвір'янською сільською радою Глинянського району Львівської області, підтверджено, що ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_3 (позивачку).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 16 січня 1985 року, підтверджено, що ОСОБА_1 (позивачка) мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку загальною площею 0,6000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Полоничі на території Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області (колишньої Задвір'янської сільської ради).
Судом встановлено, що належність земельної ділянки ОСОБА_2 підтверджується довідкою, виданою Задвір'янським старостинським округом від 05.08.2025 року № 376 та Архівним витягом, виданим Золочівською РДА від 21.05.2025 року № М/2-347, виданим на підставі рішення Задвір'янської сільської ради Буського району Львівської області від 12.06.1998 року №14 про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться у користуванні громадян Задвір'янської сільської ради, яким ухвалено передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,60 га.
Відповідно до довідки від 05.08.2025 року №377, виданої Задвір'янським старостинським округом Красненської селищної ради, підтверджено, що ОСОБА_1 (позивачка) проживала в АДРЕСА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_2 до дня його смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивачка прийняла спадщину після смерті батька за законом, а також згідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.
Окрім цього, у рішенні Задвір'янської сільської ради від 21.05.2025 року № 14 було допущено помилку в імені батька позивачки, де зазначено його як « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 ».
Таким чином, у позивачки виникла необхідність у встановленні факту належності ОСОБА_2 - рішення Задвір?янської сільської ради Буського району Львівської області від 12.06.1998 року №14 про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться в користуванні громадян Задвір?янської сільської ради, на земельну ділянку площею 0,60 га, помилково виданого під №113 ОСОБА_2 замість ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 підтверджується, що правильне ім'я спадкодавця « ОСОБА_7 ».
Крім того, довідкою, виданою Задвір'янським старостинським округом від 05.08.2025 року № 376 підтверджується, що за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та площею 0,3500 га для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 4, ст. 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно пункту 6 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звернулась до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту, викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20).
Таким чином, заявлена вимога про встановлення належності ОСОБА_2 - рішення Задвір?янської сільської ради Буського району Львівської області від 12.06.1998 року №14 про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться в користуванні громадян Задвір?янської сільської ради, на земельну ділянку площею 0,60 га, помилково виданого під №113 ОСОБА_2 замість ОСОБА_2 , є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
У відповідності до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.
З огляду на те, що позивачка є спадкоємцем за законом, яка вступила в управління спадковим майно, прийняла спадщину в силу вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.
Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом "а" частини третьої статті 152 ЗК України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України).
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17 від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.
Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
З урахуванням встановлених обставин, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права на завершення приватизації спірної земельної ділянки.
Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 692/769/21 (провадження № 61-6245св22).
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), тобто права та обов'язки власника (спадкодавця) переходять до позивача (спадкоємця), а тому за позивачкою слід визнати право власності на завершення приватизації та реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку, яку за життя розпочав ОСОБА_2 проте не встиг завершити у зв'язку зі смертю, а також встановити факт належності ОСОБА_2 - рішення Задвір?янської сільської ради Буського району Львівської області від 12.06.1998 року №14 про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться в користуванні громадян Задвір?янської сільської ради, на земельну ділянку площею 0,60 га, помилково виданого під №113 ОСОБА_2 замість ОСОБА_2 .
Окрім того, оскільки визнання цього позову відповідачем по справі, не суперечить закону, і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд, в силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відтак, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-80, 89, 200, 206, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Встановити факт належності ОСОБА_2 - рішення Задвір?янської сільської ради Буського району Львівської області від 12.06.1998 року №14 про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться в користуванні громадян Задвір?янської сільської ради, на земельну ділянку площею 0,60 га, помилково виданого під №113 ОСОБА_2 замість ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку загальною площею 0,6000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Полоничі на території Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області (колишньої Задвір?янської сільської ради), в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи.
Позивачка: ОСОБА_1 (80553, с. Полоничі, Золочівського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Красненська селищна рада (смт Красне, вул. І. Франка, 2 а, Золочівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04372773).
Повний текст рішення складено 20.11.2025 року.
Суддя: І. Б. Кос