Дата документу 14.11.2025
Справа № 334/3874/25
Провадження № 2/334/2430/25
14 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі
Головуючого суддіКоломаренко К.А.
при секретаріЦілінко А.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на поховання,
за участі: представника позивача - адвоката Миколаєнко О.В. (діє на підставі Ордеру серії АІ №1818625 від 05.05.2025); представника відповідача - Василега І.М. (діє на підставі Довіреності від 29.09.2023 р/н 582)-
13 травня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана за підписом представника - адвоката Миколаєнко Олени Василівни (діє на підставі Ордеру серії АІ №1818625 від 05.05.2025 року), до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на поховання в розмірі 25 300,00 гривень, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 гривень та витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 16 000,00 гривень.
В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача - ОСОБА_3 , який часто хворів, особливо останні сім років, часто перебував у лікарнях на стаціонарному лікуванні з комплексом різних захворювань. Весь час, коли ОСОБА_3 необхідна була стороння допомога, цю допомогу надавали сестра його дружини, позивач та сім?я позивача. Організацією поховання та оплатою ритуальних послуг займались за проханням позивача та за його кошти батьки його дружини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживали в м. Запоріжжя, оскільки позивача не було в місті, та він не мав фізичної змоги займатися похованням самостійно. ОСОБА_2 , відповідач по справі, є сином померлого ОСОБА_3 , останньому при житті не допомагав, за власні кошти не ховав померлого, не був присутній на похованні. Однак після смерті ОСОБА_3 він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, тобто пред'явив свої права як спадкоємець. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 не має. Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.03.2025 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2024 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізінберг Дар?я Дмитрівна, про усунення від права на спадкування. З метою поховання, організації похорон та увічнення пам?яті померлого ОСОБА_3 позивачем було надано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 30000 грн. 00 коп., що підтверджується розпискою від 10.12.2022 року про отримання грошових коштів. Загальна сума витрат на поховання ОСОБА_3 становить 25300 грн. 00 коп., яка складається з наступних витрат: оплати послуг ритуального агентства «Фенікс» у розмірі 16500 грн. 00 коп. (труна, церковний набір, доставка атрибутики, послуги агента, транспортні витрати агента, оформлення довідки про смерть, оформлення свідоцтва в ДРАЦС, оформлення допомоги на поховання, оформлення «Договору-замовлення» в СКП«ЗРС», кремація, морг), що підтверджується актом-розрахунком; оплата за утримання родинного поховання та догляд за місцем у розмірі 5185 грн. 00 коп., що підтверджується актом N? 4540 від 29.04.2023 року та фіскальним чеком на суму 5185 грн. 00 коп. від 29.04.2023 року; оплата за копання могили для поховання урни з прахом, одноразове прибирання могили, проведення траурної церемонії на кладовищі у розмірі 2690 грн. 00 коп., що підтверджується актом №4564 від 29.04.2023 року та фіскальним чеком на суму 2690 грн. 00 коп. від 29.04.2023 року; оплатою догляду за місцем поховання до 2029 року у розмірі 925 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 6478 віл 27.05.2023 року та фіскальним чеком на суму 925 грн. 00 коп. від 27.05.2023 року. Відповідач жодним чином не допомагав в організації поховання померлого ОСОБА_3 та не витрачав на поховання кошти, що особисто підтвердив в судових засіданнях у справі про усунення від права на спадкування, що підтверджується постановою Запорізького апеляційного суду від 12.03.2025 року. З огляду на викладені обставини, позивач вимушений звернутись до суду з позовом про відшкодування витрат на поховання.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коломаренко К.А.
15.05.2025 року судом в порядку ч.8 ст. 187 ЦПК України отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача у справі.
Ухвалою суду від 16.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.
Ухвалою суду від 25.09.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті; задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; зобов'язано сторін надати до судового розгляду оригінали всіх доказів (електронних доказів), на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином. Представник позивача - адвокат Миколаєнко О.В. просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Від допиту свідка ОСОБА_5 відмовилась.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином. Представник відповідача - адвокат Трачук Н.І. в судовому засіданні 15.10.2025 усно заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що відповідач позов визнає частково позовні вимоги, а саме в частині суми 3 150 гривень, які розраховані відповідачем з урахуванням правової позиції Верховного Суду у справі №331/727/24 від 28.05.2025 року. Від допиту свідка ОСОБА_5 відмовилась. Вказана позиція підтверджена в судових дебатах і представником відповідача - адвокатом Василегою І.М.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків.
Згідно із ст. 4 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Відповідно до ст. 13 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності із положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.
Поняття спадкування внормовано статтею 1216 ЦК України, згідно з якою спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1232 ЦК України, спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним з них або іншою особою на утримання, догляд та лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд та лікування спадкодавця можуть бути стягненні не більше, ніж за три роки до його смерті. Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме: такі витрати мають бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.
У ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни із тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та тримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку із цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
За ст. 10 цього ж Закону, надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Кодексу, здійснюється ритуальними службами або за договором - суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється у порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін. В силу ст.12 цього ж Закону - надання ритуальних послуг визначається необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Таким чином, вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати лише тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.
Згідно до роз'яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи із їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості пам'ятників і огорожу даній місцевості. Виходячи з визначення поняття поховання відповідно до Закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни із тілом у могилу.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивача та батько відповідача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії, виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №3257 від 09.12.2022 року, а також копією Довідки до форми №106/о №1862, згідно якої смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: повторний інфаркт міокарда міжшлуночкової перетинки (03.12.2022 р.) (а.с.6).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.03.2025 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2024 року у справі 332/3028/23 скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізінберг Дар?я Дмитрівна, про усунення від права на спадкування (а.с.8-12).
Так, при розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_3 залишилось майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 (1/2 частка належала ОСОБА_3 , інша 1/2 частка - його дружині ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та автомобіль Opel Omega, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 10-11, 12).
Позивач, який є внуком померлого ОСОБА_3 , 17.01.2023 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа № 20/2023. Вказана спадкова справа була заведена за місцем фактичного проживання позивача, в м. Ужгород, а потім передана до м. Запоріжжя за місцем відкриття спадщини, адже 18.01.2023 року відповідач також звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
До спадкоємців першої черги відносяться син померлого - відповідач ОСОБА_2 та дочка померлого, мати позивача - ОСОБА_7 , яка є громадянкою іншої держави, тривалий час проживає в іншій державі, стосунків з батьком не підтримувала, приймати спадщину після смерті батька не бажає.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд вважає встановленою обставиною, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 та не усунений від спадкування.
Згідно Свідоцтва про поховання № НОМЕР_2 , ОСОБА_3 похований 30.04.2023 року на ділянці № НОМЕР_3 , ряд № НОМЕР_4 , місце № НОМЕР_5 на кладовищі Святого Миколая, розміщеного біля селища Високогірне на вулиці Мічуріна, 1е, про що в книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян зроблений відповідний запис від 30.04.2023 року за №28444 (а.с.7).
З наданих суду квитанцій вбачається, що платником за надання послуг, пов'язаних з похованням ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Разом з тим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 помер, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були в гостях у позивача ОСОБА_1 .. Позивач попросив їх зайнятися похованням, дав 30 000 гривень, про що ними складено розписку. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до похоронного агентства, прийняти рішення про кремацію померлого, прах якого в подальшому було поховано на кладовищі Святого Миколая. За ОСОБА_8 в останній час доглядала ОСОБА_5 (дружина свідка) за кошти, які надавав ОСОБА_1 .. Позивач не зміг приїхати на поховання, оскільки в нього на той момент щойно народилася дитина. Організацією поховань займався свідок з дружиною, їздили сюди разом, розраховувались за ритуальні послуги коштами, наданими ОСОБА_1 .. Не відомо чи надавав хтось ще допомогу на поховання ОСОБА_3 , проте достовірно відомо, що ОСОБА_2 гроші на поховання не надавав. З наданих позивачем 30 000 грн на поховання ОСОБА_3 , витрачені були не всі кошти, залишок коштів повернуто позивачу. Чи виплачувалась пенсія ОСОБА_3 та в якому розмірі - не відомо, в будь-якому разі померлий витрачав її на власник розсуд на особисті потреби. Коли він помер, в нього знайшли 500-600 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія розписки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 10.12.2022 року (оригінал якої надано в судове засідання та оглянуто судом), за змістом якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримали від свого зятя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , грошові кошти в розмірі 30 000 гривень на оплату ритуальних послуг та поховання його дідуся ОСОБА_3 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).
Таким чином, суд доходить висновку, що саме ОСОБА_1 понесені витрати на поховання ОСОБА_3 , та про наявність підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 як спадкоємця майна померлого ОСОБА_3 обов'язку щодо відшкодування витрат понесених ОСОБА_1 .
Разом з тим, визначаючи розмір витрат на поховання, які підлягають до стягнення, суд дійшов наступних висновків, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на поховання надано: копію Акту № 4540 від 29.04.2023, згідно яких були надані послуги з поховання померлого, а саме: утримання родинного поховання (договір 51626), вартістю 5000 грн; догляд за місцем (договір 51626, сплачено до 2024), вартістю 185 грн; сплата послуг підтверджена копією фіскального чеку на загальну суму 5 185,00 грн (а.с.15); копію Акту № 4564 від 29.04.2023, згідно яких були надані послуги з поховання померлого, а саме: копання могили для поховання урни з прахом (договір 51626), вартістю 1 650,00 грн; одноразове прибирання могили (договір 51626), вартістю 250 грн; проведення траурної церемонії на кладовищі (договір 51626), вартістю 790 грн; сплата послуг підтверджена копією фіскального чеку на загальну суму 2 690 грн (а.с.16); копію Акту № 6478 від 27.05.2023, згідно яких було надано послугу з догляду за місцем (договір 51626, сплачено до 2029 року), вартістю 925 грн; сплата послуг підтверджена копією фіскального чеку на суму 925 грн (а.с.17).
Крім того, згідно з повним спектром ритуальних послуг для померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , замовником якого є ОСОБА_5 (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні), було надано наступні ритуальні послуги: стандартна труна - 900 грн., церковний набір - 100 грн., доставка атрибутики, погрузка-розгрузка атрибутики - 800 грн., послуги агента - 700 грн., транспортні витрати агента - 700 грн., оформлення довідки про смерть - 200 грн., оформлення свідоцтва в ДРАЦС - 200 грн., оформлення допомоги на поховання - 500 грн., оформлення «Договору-замовлення» в СКП «ЗРС» - 200 грн., кремація - 10 700 грн., морг - 1500 грн., а всього на загальну суму вартістю 16 500,00 гривень (а.с.14).
Оцінюючи надані позивачем докази понесених ним витрат на поховання ОСОБА_3 , суд звертає увагу на те, що не всі зазначені витрати відносяться до затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19 листопада 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за №1111/9710, необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг.
Так, згідно необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19 листопада 2003, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за №1111/9710, - до необхідних ритуальних послуг входять: оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; оформлення свідоцтва про поховання; копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили); монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації підпоховання в існуючу могилу; кремація тіл померлих; поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю; зберігання урн з прахом померлих у крематорії; організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України; запаювання оцинкованої труни; замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.
Зі змісту вказаних норм законодавства також убачається, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними правовими поняттями, а тому поминальні обіди не входять до комплексу заходів щодо поховання спадкодавця. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 554/1793/15-ц.
Водночас, обов'язковою умовою покладення на спадкоємців обов'язку щодо відшкодування витрат на лікування та поховання спадкодавця є те, що такі витрати мають бути розумними з точки зору їх розміру і необхідності їх здійснення, зазначається і в правових позиціях Верховного Суду, викладених в постановах від 19 березня 2018 року (справа №554/1793/15-ц, пров. №61-6381св18), від 10 жовтня 2018 року (справа №713/1434/16-ц, пров. №61-18884св18), від 21 березня 2018 року (справа №753/15444/15-ц, пров.№61-2424св18).
Згідно зі ст. 1232 ЦК України обов'язок щодо відшкодування витрат покладається на всіх спадкоємців. Витрати, понесені на утримання, догляд, лікування і поховання спадкодавця підлягають розподілу між усіма спадкоємцями, які прийняли спадщину, пропорційно до розміру спадкових часток кожного з них.
Щодо наданих позивачем квитанцій про оплату витрат на утримання родинного поховання та догляд за місцем в сумі 5 185,00 грн та 185,00 грн, а також включення до переліку ритуальних послуг тих послуг, які не входять до комплексу заходів мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19 листопада 2003, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за №1111/9710, зокрема доставка атрибутики, організація похоронного обряду, транспортні витрати, тощо, суд вважає, що ці витрати не підлягають відшкодуванню особі, яка понесла такі витрати спадкоємцями.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення сума понесених позивачем витрат на поховання у сумі 13 790,00 грн з розрахунку: 200,00 грн (оформлення свідоцтва про поховання) + 200,00 грн (оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання) + 1650,00 грн (копання могили) + 250,00 грн (одноразове прибирання території біля могили) + 10 700,00 грн (витрати на кремацію) + 790,00 грн (проведення траурної церемонії на кладовищі).
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 331/727/24 та від 19 березня 2018 року у справі № 554/1793/15.
При цьому, доводи сторони відповідача про необхідність вирахування з вказаної суми отриманої позивачем допомоги на поховання, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодним доказом з матеріалів справи, з відповідними клопотаннями сторона відповідача ані під час проведення підготовчого засідання, ані під час дослідження судом письмових доказів не зверталась.
При цьому, суд наголошує, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.
При цьому, як наголосив Верховний Суд у пункті 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Сторона відповідача, яка була представлена практикуючими адвокатоми, своїм правом на доведення позиції перед судом скористалась на власний розсуд, при цьому доказів отримання позивачем допомоги на поховання, розміру такої допомоги тощо до суду не подала, з відповідними клопотаннями не зверталась.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на поховання спадкодавця у розмірі 13 790,00 грн.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог, в сумі 660,18 грн.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В позовній заяві позивачем заявлено про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.
Оцінюючи розмір заявлених позивачкою вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.
Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №74/23 від 15.04.2023; акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.05.2025, згідно якого адвокатом виконано наступні види робіт: ознайомлення з документами клієнта - 4000,00 грн, складання позовної заяви - 4000,00 грн, а також узгоджено сторонами вартість участі представника позивача в судових засіданнях в розмірі 4000,00 грн. за кожне судове засідання; платіжну інструкцію від 29.04.2025 про сплату позивачем на користь адвоката Миколаєнко О.В. 8000,00 грн.
Оцінюючи надані докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає доведеним понесення витрат позивачем в сумі 8 000,00 грн та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 4 360,48 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на поховання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_9 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на поховання у розмірі 13 790,00 грн (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто гривень 00 копійок).
Стягнути з з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_9 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) в якості відшкодування судових витрат 5 020,66 грн (судовий збір в розмірі 660,18 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 360,48 грн).
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Суддя: Коломаренко К. А.