Провадження № 22-ц/803/9198/25 Справа № 205/9564/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
18 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Пищиди М.М., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко Вікторії Ігорівни
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк») (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», далі - АТ «Укрексімбанк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від 08 вересня 2008 року № 50208С31 та № 50208С32 звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 50208Z39 - квартиру АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, під час проведення виконавчих дій.
Позов обґрунтований тим, що між ПАТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_3 08 вересня 2008 року укладені кредитні договори № 50208С31 та № 50208С32, згідно з умовами яких ОСОБА_4 отримала кредитні кошти у загальному розмірі 540 209,20 дол. США на строк та умовах, передбачених договорами. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем і ОСОБА_2 08 вересня 2008 року укладений договір іпотеки № 50208Z39, згідно з умовами якого ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Водночас у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 умов кредитних договорів у позивача виникло право вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами:
від 08 вересня 2008 року № 50208С31, яка станом на 21 лютого 2011 року становить 3 882 331,23 грн та складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 345 428,20 дол. США, що еквівалентно 2 743 287,10 грн; заборгованості за відсотками - 25 031,47 дол. США, що еквівалентно 198 792,42 грн, пені - 122 608,27 грн та трьох процентів річних за період - 29 201,55 дол. США, що станом на 11 жовтня 2018 року еквівалентно 817 643,40 грн;
від 08 вересня 2008 року № 50208С32, яка станом на 21 лютого 2011 року становить 1 723 100,01 грн та складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 183 332,33 дол. США, що еквівалентно 1 455 970,30 грн, заборгованості за відсотками - 24 423,00 дол. США, що еквівалентно 193 960,13 грн, пені - 73 169,50 грн та трьох процентів річних за період з 12 жовтня 2015 року до 11 жовтня 2018 року - 17 164,17 дол. США, що станом на 11 жовтня 2018 року еквівалентно 480 596,76 грн;
звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08 вересня 2008 року № 50208Z39, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 13398, укладеним між ПАТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_2 , на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з: 1 - коридор, 2 - житлова, 3 - житлова, 4 - житлова, 5 - кухня, 6 - санвузол, І - лоджія, ІІ - балкон, загальною площею 62,9 кв.м, житловою площею 43,5 кв.м, та належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, але не нижче 825 820,00 грн, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.
Відстрочено виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки квартири до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII).
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрексімбанк» судові витрати в розмірі 4 188,20 грн, які складаються із: судового збору у розмірі 229,40 грн та витрат на проведення судової експертизи в розмірі 3 958,80 грн.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позичальник умов кредитних договорів належним чином не виконувала, позивач використав право дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Зважаючи на невиконання позичальником основного зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами у позивача виникло право в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.
Оскільки позичальнику надані кредитні кошти в іноземній валюті, а також немає доказів того, що спірна квартира не є єдиним житлом відповідача та не використовується для постійного проживання, суд дійшов висновку, що Закон № 1304-VII поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим така обставина є підставою для зупинення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії вказаного Закону, а не підставою для відмови у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк» задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року змінено, виключено з їх резолютивних частин посилання на еквівалент заборгованості за кредитними договорами у гривні.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року залишено без змін.
02 серпня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пащенко Вікторія Ігорівна, яка особа яка не приймала участі у справі, подала апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року, в якій виклала вимогу про скасування вказаного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Звертає увагу, що суд першої інстанції у своєму рішенні, яке ухвалено без участі апелянта, прямо вказав про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 , а саме у резолютивній частині рішення суд визначив розмір заборгованості за кредитним договорами № 50208С31 від 08 вересня 2008 року та № 50208С32 від 08 вересня 2008 року станом на 21 лютого 2011 року, а також визначив розмір 3 % річних станом на 11 жовтня 2018 року в сумі 29 201,55 дол. США та 17 164,17 дол. США без участі боржника. У мотивувальній частині рішення суд встановив без участі боржника обставини невиконання ОСОБА_1 належним чином рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2011 року у справі № 2-4486/11 та виникнення у ОСОБА_1 обов'язку по сплаті 3 % річних на суму заборгованості за кредитним договорами № 50208С31 від 08 вересня 2008 року та № 50208С32 від 08 вересня 2008 року за період з 12 жовтня 2015 року по 11 жовтня 2018 року у загальному розмірі 46 365,72 дол. США.
Крім того, на думку апелянта, суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.
Також суд не звернув уваги, що позов пред'явлений до неналежного відповідача.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Пащенко Вікторії Ігорівні строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року та апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко Вікторії Ігорівни на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року справа призначена до судового розгляду.
Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.
У статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) вказано, що «суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса, а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України».
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховним Судом у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц сформулював правові висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
Судом апеляційної інстанції встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що 08 вересня 2008 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 50208С31, відповідно до умов якого, а також додаткових договорів від 30 січня 2009 року № 50208С31-1, від 17 серпня 2009 року, від 28 січня 2010 року № 50208С31-2, № 50208С31-3, від 12 лютого 2010 року № 50208С31-4, від 29 грудня 2011 року № 50208С31-5 вона отримала кредитні кошти в розмірі 350 209,20 дол. США строком до 07 серпня 2033 року (т.1, а.с. 20-51).
08 вересня 2008 року між ПАТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 50208С32, відповідно до умов якого, а також додаткових договорів від 17 серпня 2009 року № 50208С32-1, від 12 лютого 2010 року № 50208С32-2, від 29 грудня 2011 року, № 50208С32-3 вона отримала кредитні кошти в розмірі 190 000,00 дол. США строком до 07 вересня 2018 року (т.1, а.с. 52-72).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_2 08 вересня 2008 року укладений договір іпотеки № 50208Z39, згідно з умовами якого ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2011 року, яке набрало законної сили 12 липня 2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрексімбанк» заборгованість за кредитним договором від 08 вересня 2008 року № 50208С31 в розмірі 3 064 687,83 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 345 428,20 дол. США, що еквівалентно 2 743 287,10 грн; заборгованість за відсотками - 25 031,47 дол. США, що еквівалентно 198 792,42 грн; пені - 122 608,27 грн, а також заборгованість за кредитним договором від 08 вересня 2008 року № 50208С32 в розмірі 1 723 100,01 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 183 332,33 дол. США, що еквівалентно 1 455 970,30 грн, заборгованості за відсотками - 24 423,00 дол. США, що еквівалентно 193 960,13 грн, пені - 73 169,50 грн (т.2, а.с.23-25).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2014 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року, у позові ОСОБА_4 до ПАТ «Укрексімбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними кредитних та іпотечних договорів відмовлено (т.1, а.с.132-139).
Згідно з пунктом 5.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання божником умов кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, а у разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 5.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в пункті 5.3 цього договору, або будь-яким іншим чином відповідно до законодавства України, чинного на дату звернення стягнення, за вибором іпотекодержателя.
Згідно з підпунктом б пункту 5.3 договору іпотеки звернення стягнення іпотекодержателя на предмет іпотеки, що не є державним майном, та задоволення вимог може здійснюватися у будь-який спосіб, на вибір іпотекодержателя, у тому числі іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки у будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України «Про іпотеку». При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, яка проводиться на час звернення стягнення відповідно до чинного законодавства України. Іпотекодержатель зобов'язаний продати предмет іпотеки за найвищою ціною, яка запропонована будь-яким потенційним покупцем.
Позивач направив передбачену статтею 35 Закону України «Про іпотеку» вимогу про усунення порушення відповідачу, яка отримана ним 13 листопада 2010 року.
Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07 квітня 2018 року № 192-18, ринкова вартість спірної квартири станом на дату проведення експертизи становила 825 820,00 грн (т.2, а.с.190-212).
Колегія суддів звертає увагу, що переглядаючи дану справу в касаційному порядку Верховний Суд в постанові від 16 червня 2021 року виснував, що кредитні договори від 08 вересня 2008 року укладені між Банком та ОСОБА_5 в іноземній валюті.
Тому, враховуючи відповідні норми права та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність виключення з резолютивної частини рішення суду першої інстанції посилання на еквівалент заборгованості за кредитними договорами у гривні.
Також суд касаційної інстанції зауважив, що у цій справі предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки згідно укладеного між ПАТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_2 08 вересня 2008 року договору іпотеки № 50208Z39, а тому Верховний Суд не переглядав рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2011 року, яким визначено еквівалент заборгованості. Для суду має правове значення те, що цим судовим рішенням встановлено заборгованість в іноземній валюті відповідно до укладених між Банком та ОСОБА_5 кредитних договорів від 08 вересня 2008 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року не вирішувались питання про права та обов'язки ОСОБА_1 , та даним рішенням права цієї особи не порушуються, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо складових заборгованості вже були предметом перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Наведені скаржником обставини були досліджені судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги АТ «Укрексімбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року у цій справі, за наслідком якого ухвалено постанову від 20 листопада 2019 року, які змінені постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року з виключенням з їх резолютивних частин посилання на еквівалент заборгованості за кредитними договорами у гривні.
Крім того, колегія суддів враховує, що в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 910/1539/21 зроблено висновок, що повторний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, залишеного в силі постановою Верховного Суду, буде суперечити принципу остаточності рішення, тобто неприпустимості повторного вирішення спору, що вже вирішений, що є складовою принципу правової певності - одного з головних аспектів верховенства права, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко Вікторії Ігорівни на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року підлягає закриттю.
Керуючись ст. 362 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пащенко Вікторії Ігорівни на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошена 18 листопада 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.М. Пищида
М.Ю. Петешенкова