Провадження № 22-ц/803/7430/25 Справа № 205/10618/24 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року у цивільній справі номер 205/10618/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів,
В серпні 2024 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (Новокодацького районного суду міста Дніпра) звернулась ОСОБА_1 з позовом до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27.05.2019 року з заявою про відкриття виконавчого провадження до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області звернувся ОСОБА_2 , якою просив прийняти до примусового виконання виконавчий лист №136/6779/18, виданий 22.04.2019 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1700000,00 грн.
29.05.2019 року заступником начальника відділу Єремєєвою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59232213, якою також стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 170000,00 грн.
30.05.2019 року за вимогою ОСОБА_2 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунок № НОМЕР_1 .
30.05.2019 року державним виконавцем до АТ «Приватбанк» направлена платіжна вимога про стягнення з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 1870138,28 грн.
07.06.2019 року з карткового рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Приватбанк», списані грошові кошти у сумі 1757769,35 грн на підставі зазначеної вище вимоги державної виконавчої служби.
13.06.2019 року виконавче провадження №59232213 закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням.
Постановою про перевірку виконавчого провадження від 05.07.2019 року постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2019 року, про арешт коштів боржника від 30.05.2019 року та про стягнення виконавчого збору від 30.05.2019 року скасовані, виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання.
15.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області з заявою про повернення грошових коштів.
05.08.2019 року Новокодацький ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області визнав свій обов'язок повернути безпідставно списані грошові кошти та повернув на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 57769,35 грн, які були стягнуті виконавчою службою в рахунок виконавчого збору. Грошові кошти в розмірі 1700000,00 грн позивачці по теперішній час так не повернуті з повідомленням про те, що грошові кошти перераховані стягувачу ОСОБА_2 за скасованим виконавчим провадженням та виконавчим листом, який судом не видавався.
11.10.2023 року постановою Верховного Суду по справі №205/6968/19 за позовом ОСОБА_1 до Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення грошових коштів задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1700000,00 грн збитків та 15000,00 грн компенсації моральної шкоди, судовий збір у загальному розмірі 24012,50 грн.
01.11.2023 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська Ісканцевій С.В. видані 2 виконавчі листи.
15.11.2023 року позивачкою надіслано виконавчі листи на примусове виконання до Державної казначейської служби України, які отримані останньою 20.11.2023 року.
На початку січня 2024 року на адресу позивачки від Державної казначейської служби України надійшов лист, яким повідомлено про те, що на час надходження виконавчих документів у Казначействі обліковувалось невиконаних виконавчих документів на суму понад 233 млн гривень, які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа №205/6968/19, у зв'язку з чим виплата буде проведена в порядку черговості після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше.
До теперішнього часу позивачка не отримала грошові кошти, списані з її рахунку 07.06.2019 року у розмірі 1700000,00 грн. Відділ ДВС 07.06.2019 року заволодів грошима позивачки в розмірі 1700000,00 грн шляхом їх списання з карткового рахунку, відкритого в АТ КБ «Приватбанк», а встановив незаконність такого заволодіння цими коштами 05.07.2019 року, коли начальником відділу були скасовані усі постанови виконавчого провадження і повернутий виконавчий документ без прийняття до виконання.
Відтак, позивачка відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України має право вимагати повернення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та сплати 3% річних. За невиконання обов'язку з повернення грошових коштів відділ ДВС зобов'язаний на вимогу позивачки сплатити інфляційні втрати та 3% річних за період з 06.07.2019 року (наступний день після скасування постанов начальником ДВС) по 20.02.2024 року включно (перший день після спливу 3 місяців від дня надходження виконавчого документу до Казначейства) в розмірі 1177239,98 грн, з яких: 941103,00 грн - сума інфляційних втрат та 236136,98 грн - сума 3% річних.
Позивачка просила суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь грошові кошти в розмірі 1177239,98 грн, з яких: 941103,00 грн - сума інфляційних втрат та 236136,98 грн - сума 3% річних, а також судові витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Державної казначейської служби України про стягнення грошових коштів - задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти за період з 06.07.2019 року по 20.02.2024 року в розмірі 1177239,98 грн, з яких: 941103,00 грн - сума інфляційних втрат та 236136,98 грн - сума 3% річних.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11772,40 грн.
Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач Державна казначейська служба України, подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра у справі №205/10618/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно з пунктом 3 порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів казначейства.
Ані порядок №845, ані будь-який інший акт законодавства не встановлюють для Казначейства строку для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно із судовими рішеннями про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Так само акти спеціального законодавства не передбачають можливості нарахування інфляційних втрат та 3% річних у разі/після виконання рішення суду про відшкодування шкоди Державою.
Суд не взяв до уваги, що правова регламентація відносин щодо виконання судових рішень, боржниками, за якими є в одному випадку державний орган, а в іншому - держава (бюджет), відрізняється, і застосування судом нормативних положень з однієї сфери правовідносин до іншої є помилковим.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з підстав виконання Казначейством (як суб'єктом владних повноважень) судового рішення про безспірне списання коштів Державного бюджету України (відшкодування шкоди Державою). Тобто, ці правовідносини не регулюються цивільним законодавством відповідно до частини першої статті 1 ЦК України, отже застосування до них будь-яких положень ЦК України є неможливим.
Порядок №845 не передбачає строку для виконання рішень суду про відшкодування шкоди з державного бюджету та нарахування 3% річних, інфляційних витрат за несвоєчасне виконання рішення.
Державний бюджет України (ані за КПКВК 3504030, ані за будь-якою іншою бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати інфляційних втрат та трьох процентів річних за стверджуване «прострочення» виконання рішення суду про відшкодування шкоди Державою.
Судове рішення про стягнення з Державного бюджету України (зокрема, за КПКВК 3504030) коштів, без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік (наприклад, про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних), не може бути виконане Казначейством. Крім того, його виконання матиме наслідком відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів.
Казначейство утримується за рахунок державного бюджету, є державним органом з відповідним обсягом фінансування та затвердженим кошторисом для фінансування власної установи.
Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Державної казначейської служби України Паращенко Ю.О. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Кузьмінов Д.В. апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 90, 91, том 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю особи, яка не з'явилася.
Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що постановою заступника начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 29.05.2019 року відкрито виконавче провадження №59232213 із виконання виконавчого листа №206/6779/18, виданого 22.04.2019 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1700000,00 грн.
Постановою заступника начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 29.05.2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку ОСОБА_1
04.06.2019 року з карткового рахунку ОСОБА_1 на підставі вищевказаного виконавчого листа №206/6779/18 списано грошові кошти у розмірі 1870138,28 грн.
Грошові кошти у розмірі 1870138,28 грн, що надійшли 07 червня 2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження №59232213 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1700000,00 грн, перераховано: ОСОБА_2 - 1700000,00 грн; 170000,00 грн - виконавчий збір; 138,28 грн - витрати ГУЮ.
Грошові кошти у розмірі 1700000,00 грн 11.06.2019 року перераховано на рахунок стягувача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією платіжного доручення від 11.06.2019 року №4805.
Постановою начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 13.06.2019 року виконавче провадження №59232213 закінчено у зв'язку з виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі.
У зв'язку з перевіркою виконавчого провадження №59232213 постановою виконуючого обов'язки начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 25.06.2019 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2019 року, направлено на адресу стягувача лист щодо повернення помилково перерахованих коштів.
З листа Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2019 року №9/99/2019 10.12.2018 року вбачається, що до Самарського районного суду м. Дніпропетровська подано позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та присвоєно єдиний унікальний номер 206/6779/19. Виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Новокодацькому ВДВС у м. Дніпрі не відповідає виконавчому листу, який видавався Самарським районним судом м. Дніпропетровська, оскільки форма відрізняється від оригіналу; у верхньому куті не зазначено номер провадження; зазначені інші учасники судового процесу, в оригіналі: ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ; у наданій копії виконавчого листа сторонами є ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , відповідно і всі інші дані відрізняються від оригіналу; секретар ОСОБА_5 не може видавати виконавчий лист, оскільки вона не є секретарем суду; так само на печатці суду відображені не всі символи, а саме перед і після слова «Україна» не має такого символу «*»; дата видачі виконавчого листа в оригіналі 15.04.2019 року, а в наданій копії 22.04.2019 року.
Відповідно до листа Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2019 року №9/100/2019 станом на 03.07.2019 року у провадженні суду цивільних справ відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходило та не перебувало; виконавчий лист про примусове виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судом не видавався.
За результатами перевірки виконавчого провадження №59232213 винесено постанову начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 05.07.2019 року, якою: скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2019 року; скасовано постанову про арешт коштів боржника від 29.05.2019 року; скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 29.05.2019 року; винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без виконання.
Грошові кошти у розмірі 57765,87 грн, що повернулися на депозитний рахунок відділу 11.07.2019 року, відповідно до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» перераховано ОСОБА_1 .
У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 22.07.2019 року до Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі про повернення незаконно списаних грошових коштів останній листом від 05.08.2019 року №45193 повідомив, що кошти у розмірі 57765,87 грн перераховані на її рахунок; щодо повернення коштів у сумі 1700000,00 грн, які перераховані ОСОБА_2 , державним виконавцем 08.07.2019 року направлено лист щодо повернення коштів. Станом на 05.08.2019 року кошти на депозитний рахунок відділу не повернулися. Також 15.07.2019 року направлено повідомлення до правоохоронного органу щодо реагування відповідно до вимог законодавства.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.08.2021 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 17.08.2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2023 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.10.2023 року у справі №205/6968/19 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1700000,00 грн збитків та 15000,00 грн компенсації моральної шкоди. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений нею за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 24012,50 грн (а.с. 7-19, том 1).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання вказаного рішення по справі №205/6968/19 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 01.11.2023 року видано виконавчі листи (а.с. 22-23, том 1).
15.11.2023 року позивачкою надіслано виконавчі листи на примусове виконання до Державної казначейської служби України, які отримані службою 20.11.2023 року (а.с. 26-27, том 1).
Листом Державної казначейської служби України від 01.01.2024 року повідомлено про те, що на час надходження виконавчих документів у Казначействі обліковувалось невиконаних виконавчих документів на суму понад 233 млн гривень, які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа №205/6968/19, у зв'язку з чим виплата буде проведена в порядку черговості після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше (а.с. 28-28зв, том 1).
Рішення суду в справі №205/6968/19 до теперішнього часу не виконано.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає обставинам справи та нормам закону.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦПК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між суб'єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (постанови Великої палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц).
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Частиною 2 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У постанові від 03.10.2023 року у справі №686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду
дійшла висновку, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон №266/94-ВР, ні Закон №4901-VI не обмежують дію статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов'язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об'єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.
У разі, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
З огляду на цей припис, прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до ДКС України.
Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення».
Судом встановлено, що постановою заступника начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 29.05.2019 року відкрито виконавче провадження №59232213 із виконання виконавчого листа №206/6779/18, виданого 22.04.2019 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1700000,00 грн.
Постановою заступника начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 29.05.2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківському рахунку ОСОБА_1
04.06.2019 року з карткового рахунку ОСОБА_1 на підставі вищевказаного виконавчого листа №206/6779/18 списано грошові кошти у розмірі 1870138,28 грн.
Грошові кошти у розмірі 1870138,28 грн, що надійшли 07 червня 2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження №59232213 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1700000,00 грн, перераховано, зокрема, ОСОБА_2 - 1700000,00 грн, підтверджується копією платіжного доручення від 11.06.2019 року №4805.
Постановою начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 13.06.2019 року виконавче провадження №59232213 закінчено у зв'язку з виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі.
У зв'язку з перевіркою виконавчого провадження №59232213 постановою виконуючого обов'язки начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 25.06.2019 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2019 року, направлено на адресу стягувача лист щодо повернення помилково перерахованих коштів.
З листа Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2019 року №9/99/2019 10.12.2018 року вбачається, що до Самарського районного суду м. Дніпропетровська подано позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та присвоєно єдиний унікальний номер 206/6779/19. Виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Новокодацькому ВДВС у м. Дніпрі не відповідає виконавчому листу, який видавався Самарським районним судом м. Дніпропетровська, оскільки форма відрізняється від оригіналу; у верхньому куті не зазначено номер провадження; зазначені інші учасники судового процесу, в оригіналі: ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ; у наданій копії виконавчого листа сторонами є ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , відповідно і всі інші дані відрізняються від оригіналу; секретар ОСОБА_5 не може видавати виконавчий лист, оскільки вона не є секретарем суду; так само на печатці суду відображені не всі символи, а саме перед і після слова «Україна» не має такого символу «*»; дата видачі виконавчого листа в оригіналі 15.04.2019 року, а в наданій копії 22.04.2019 року.
Відповідно до листа Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2019 року №9/100/2019 станом на 03.07.2019 року у провадженні суду цивільних справ відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходило та не перебувало; виконавчий лист про примусове виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судом не видавався.
За результатами перевірки виконавчого провадження №59232213 винесено постанову начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 05.07.2019 року, якою: скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2019 року; скасовано постанову про арешт коштів боржника від 29.05.2019 року; скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 29.05.2019 року; винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без виконання.
Грошові кошти у розмірі 57765,87 грн, що повернулися на депозитний рахунок відділу 11.07.2019 року, відповідно до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» перераховано ОСОБА_1 .
У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 22.07.2019 року до Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі про повернення незаконно списаних грошових коштів останній листом від 05.08.2019 року №45193 повідомив, що кошти у розмірі 57765,87 грн перераховані на її рахунок; щодо повернення коштів у сумі 1700000,00 грн, які перераховані ОСОБА_2 , державним виконавцем 08.07.2019 року направлено лист щодо повернення коштів. Станом на 05.08.2019 року кошти на депозитний рахунок відділу не повернулися. Також 15.07.2019 року направлено повідомлення до правоохоронного органу щодо реагування відповідно до вимог законодавства.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.08.2021 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 17.08.2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2023 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.10.2023 року у справі №205/6968/19 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1700000,00 грн збитків та 15000,00 грн компенсації моральної шкоди. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений нею за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 24012,50 грн.
На виконання вказаного рішення по справі №205/6968/19 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 01.11.2023 року видано виконавчі листи.
15.11.2023 року позивачкою надіслано виконавчі листи на примусове виконання до Державної казначейської служби України, які отримані службою 20.11.2023 року.
Листом Державної казначейської служби України від 01.01.2024 року повідомлено про те, що на час надходження виконавчих документів у Казначействі обліковувалось невиконаних виконавчих документів на суму понад 233 млн гривень, які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа №205/6968/19, у зв'язку з чим виплата буде проведена в порядку черговості після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше (а.с. 28-28зв, том 1).
Рішення суду в справі №205/6968/19 до теперішнього часу не виконано.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, судом першої інстанції було вірно встановлено, що неправомірними діями державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області призвело до втрати ОСОБА_1 належних їй грошових коштів у розмірі 1700000,00 грн, а в справі №205/6968/19 суд конкретизував загальний обсяг грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею позивачці майнової шкоди.
Перевіряючи наведені позивачкою розрахунки, судом першої інстанції правильно встановлено розмір інфляційних втрат та 3% річних за період з 06.07.2019 року (наступний день після скасування постанов начальником ДВС) по 20.02.2024 року включно (перший день після спливу 3 місяців від дня надходження виконавчого документу до казначейства) в сумі 1177239,98 грн, з яких: 941103,00 грн - сума інфляційних втрат та 236136,98 грн - сума 3 % річних.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивачки інфляційних втрат та 3% річних за період з 06.07.2019 року по 20.02.2024 року включно в розмірі 1177239,98 грн у зв'язку з порушенням строків виконання судового рішення у справі №205/6968/19.
Довід апеляційної скарги про те, що Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08. 2011 року №845 не передбачає строку для виконання рішень суду про відшкодування шкоди з державного бюджету та нарахування 3% річних, інфляційних витрат за несвоєчасне виконання рішення, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки строк виконання рішень передбачено положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тобто нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, ніж Порядок №845.
Інші наведені в апеляційній скарзі, доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Апеляційний суд у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 20 листопада 2025 року.
Суддя: