Провадження № 33/803/3014/25 Справа № 175/8052/25 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
19 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю захисника Міронова В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Міронова В.О. на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки,-
Згідно постанови, 02 квітня 2025 року, приблизно о 00 годині 01 хвилин, ОСОБА_1 біля будинку № 61 по вул. Парковій в м. Краматорську Донецької області керував автомобілем «Mitsubishi Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння (результат за допомогою приладу - газоаналізатору «Драгер АRHK-6820» - позитивний, 1,45 ‰), чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України.
В апеляційній скарзі захисник Міронов В.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді постанову скасувати ти прийняти нову, якою закрити провадження по справі зв'язку із відсутність складу адміністративного правопорушення. Вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , а копія постанови отримана лише 27 жовтня 2025 року. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було дотримано стандарту доведення поза розумним сумнівом, а також не надано належної оцінки наявним у справі доказам. Вказує на відсутність належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про порядок застосування спеціального технічного засобу, не повідомлено марку засобу, а також не надано сертифікат відповідності. Ставить під сумнів результати огляду, оскільки прилад за допомогою якого здійснювався огляд востаннє проходив повірку (калібровку) 30 липня 2024 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку. Наголошує про те, що працівники поліції не забезпечили проведення огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я після незгоди з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу. Вказує на здійснення працівниками поліції психологічного тиску на ОСОБА_1 для прийняття ним рішення про згоду з результатом огляду на місці зупинки. Зауважує, що рапорт працівника поліції не може розглядатися як доказ на підтвердження вчинення правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Так, диспозицією ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, відповідно до п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка була затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
За змістом п.2.9 «а» ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Факт скоєння адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджуються наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 984390 від 02.04.2025 року, згідно якого 02 квітня 2025 року о 00 годині 01 хвилині в м. Краматорськ по вул. Паркова біля буд. 61 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820 АRHK-0061, результат огляду 1,45 ‰ тест № 1355, з результатом згоден, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Результат огляду на стан сп'яніння - 1,45 ‰ із яким ОСОБА_1 згоден, що підтверджується його особистим підписом.
Роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою «Alcotest Drager 6820», прилад № ARHK-0061 тест № 1355 від 02.04.2025 року, з якої вбачається, що 02 квітня 2025 року о 00:13 годині протестовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого виявлено 1,45 ‰, та яка містить підпис тестуємої особи.
Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано підтвердження ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом та факту вживання алкоголю, факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, та зафіксовано результат огляду 1,45 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився.
Рапортом інспектора, з якого вбачається, що 02 квітня 2025 року о 00:01 в м. Краматорськ по вул. Паркова біля буд. 61 згідно ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» було зупинено транспортний засіб «Mitsubishi Pajero» днз НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , під час спілкування у останнього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на виявлення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, на що ОСОБА_1 погодився, тест № 1355, результат позитивний 1,45 ‰. На водія складено протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП та постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Від керування відсторонено.
Довідкою адмінпрактики, згідно якої постановою Старовижівського районного суду Волинської області від 06.04.2024 року на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн. та позбавлено права керування на 1 рік.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.
Протокол підписаний ОСОБА_1 .
Підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
З оглянутого судом відеозапису встановлено, що процедура проходження огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння була проведена відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015№ 1452/735.
Оглянутим відеозаписом також спростовуються твердження захисника про здійснення працівниками поліції психологічного тиску на ОСОБА_1 для отримання його згоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, оскільки після проходження огляду ОСОБА_1 висловив незгоду з результатом, і відразу ж з ним погодився та сказав що їхати в лікарню не буде.
Зперегляду відеозапису також вбачається, рух транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» та момент його зупинки, місце перебування інших осіб, які знаходились у транспортному засобі, після того, як працівник поліції підійшов до транспортного засобу саме ОСОБА_1 вийшов з місця водія транспортного засобу, коли приїхали працівники ВСП ОСОБА_1 їх повідомив, що він перебував за кермом (диск 1 час 11:30), під час спілкування підтверджував факт керування, повідомляв звідки їхав, діставав з транспортного засобу документи, тож на момент виявлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, він був водієм у розумінні ПДР, тож доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними.
Огляд проведено з дотриманням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу приладу.
Огляд проведено за допомогою технічного приладу Drager Alcotest 6820 прилад № АRHK-0061.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Alcotest 6820» № АRHK-0061відповідає вимогам ДСТУ.
Вказане свідоцтво чинне до 30 липня 2025 року.
Огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився 02.04.2025 року, тобто в межах строку дії вказаного свідоцтва.
Отже у апеляційного суду відсутні сумніви щодо достовірності результатів технічного засобу та правомірності його використання для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Огляд проводився за згодою ОСОБА_1 . Доказів на підтвердження того, що останній вимагав надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку приладу Drager Alcotest 6820, за допомогою якого проводився огляд на стан сп'яніння, безпосередньо перед проведенням огляду, в матеріалах справи не міститься.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що рапорт працівника поліції є неналежним доказом на увагу не заслуговують, оскільки рапорт є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій, наведені у рапорті дані повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформлені ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Надані суду докази в їх сукупності є належними та достатніми доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та, на думку апеляційного суду, забезпечують такий рівень доказування, який не залишає розумних сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити захиснику Міронову В.О. строк на апеляційне оскарження постанови судді.
Апеляційну скаргу захисника Міронова В.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя